Чому саме греко-католицизм?

обговорення богословських думок, питань богословської освіти

Модератори: Just_me, Artur, ihor

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Повідомлення прочанка » 16 липня 2009, 14:47

не дивно, що часто православні потрапивши до храму УГКЦ, особливо РП(крім фанатиків) починають тяжіти до цієї конфесії. УГКЦ більш прогресивна, йде в ногу з часом, удосконалю\ться відповідно до сучасного життя. Праволлав"я -більш консервативне, попробуй того батюшку переконати, що жінка, не замотана у купу хусток може бути більш побожною, ніж та, що чемно покриває голову. Це й стосується шлюбів, хрестин. У нас можна з тої чи іншої причини дитину хрестити вдома, а не нести до холодного храму й кидати у купіль, для шлюбу - теж більш лояльні умови. Тобто, людям йдуть на зустіч. Є приклад, гіркий, яким би хотілось застерегти. У моєї сусідки сталася життєва особиста трагедія, вона потребувала участі, розради й розуміння. Пішла до православної церкви. Не кажу, що це стандарт, може їй просто не пощастило, але замість допомоги, отримала майже анафему... Її розпач не мав меж... А свідки ... підібрали й пожаліли. Як результат мама, донька й дві онуки - у свідках...

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Повідомлення vitalko » 16 липня 2009, 16:11

не дивно, що часто православні потрапивши до храму УГКЦ, особливо РП(крім фанатиків) починають тяжіти до цієї конфесії. УГКЦ більш прогресивна, йде в ногу з часом, удосконалю\ться відповідно до сучасного життя. Праволлав"я -більш консервативне, попробуй того батюшку переконати, що жінка, не замотана у купу хусток може бути більш побожною, ніж та, що чемно покриває голову. Це й стосується шлюбів, хрестин. У нас можна з тої чи іншої причини дитину хрестити вдома, а не нести до холодного храму й кидати у купіль, для шлюбу - теж більш лояльні умови. Тобто, людям йдуть на зустіч. Є приклад, гіркий, яким би хотілось застерегти. У моєї сусідки сталася життєва особиста трагедія, вона потребувала участі, розради й розуміння. Пішла до православної церкви. Не кажу, що це стандарт, може їй просто не пощастило, але замість допомоги, отримала майже анафему... Її розпач не мав меж... А свідки ... підібрали й пожаліли. Як результат мама, донька й дві онуки - у свідках...


Ото ж бо й воно, в протестантів навіть легше ніж у нас. То шо, завтра ті люди до них подадуться? Така річ як: "там легше значить мені туди", не має бути причиною для зміни конфесії. Бо дорога в пекло ще легша, чи не так?
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Повідомлення о.Олег » 17 грудня 2009, 15:19

wpab писав:... У 1054 році відбувся розкол, після якого виник поділ...

:) надіслали мені примирювачі українських церков: починаючи з 4-го липня 1054 року 23 дні поспіль з Землі було видно яскравий спалах наднової зірки (сьогодні на її місці Крабовидна туманність): вдень її сяйво дорівнювало сяйву Венери, червоно-білі промені струменіли в різні боки... Анатеми розколу писані 16 і 29 липня 1054 року.
кажуть, що не винні ми, люди - все то "зорі" по головах ударили.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Повідомлення прочанка » 17 грудня 2009, 16:01

Коли Володимир хрестив Русь, віра була ще одна - християнська, не зважаючи на поділ Римської імперії, великого переселенняч народів і вагомих політичних й релігійних змін,які відбулися тоді. Папа виявися затисненим між варварами- поганами, а Патріарх в Константинополі жив серед розкоші й спокою. Те, що розкіш обраду, храмів вразила посланців Києва зовсім не дивує, тому й віддали перевагу ортодоксам.
Проте Русь мала тягу й до Риму. Не дивно, що й тепер є потуги до єднання двох церков у вигляді УГКЦ, яка відображає поступ у часі, приймає прогрес у всіх його розумних проявах, а не тримається за застарілі обряди з фанатичним захопленням віддати анафемі інакомислячих.
До теми, мали поминальну Службу у православній церкві у Львові. Не знала, що священикові треба цілувати руку по прийняттю Причастя...
Не бійтеся!

Andriy10
новик
новик
Повідомлень: 16
З нами з: 27 листопада 2009, 16:00
Звідки: Lviv

Повідомлення Andriy10 » 17 грудня 2009, 19:34

Слава Ісусу Христу!!!
Якщо можна то поясніть будь ласка, яка різниця між православними та правовірними християнами. Наприклад у Васильянці часто можна знайти як термін православний так і правовірний. Яка різниця між ними???
Великий ти, Господи, і великі діла твої

Немає слів, щоб оспівати твої чудеса.

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 17 грудня 2009, 22:23

Правові́рний - той, хто суворо дотримується догматів певної віри, релігії.

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=269220


"orthodox" в Англо-Русском онлайн словаре:


1. ʹɔ:θədɒks n 1. ортодокс; человек, твёрдо придерживающийся общепринятого убеждения, учения, направления
2. (Orthodox) рел. православный
3. приверженец традиции, консерватор

2. ʹɔ:θədɒks a 1. ортодоксальный; правоверный
orthodox beliefs - канонические вероучения
2. традиционный, общепринятый
orthodox opinions views - общепринятые мнения взгляды
orthodox dinner - традиционный обед
orthodox greeting - традиционное приветствие
3. (Orthodox) рел. православный


http://o-db.ru/ru/dictionary/english_ru ... hodox.html


Виголошування слова «православний» на богослуженнях http://www.christusimperat.org/uk/node/16950
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Михайло Шелудько
початківець
початківець
Повідомлень: 38
З нами з: 06 жовтня 2005, 23:46
Звідки: Одеса
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Михайло Шелудько » 17 грудня 2009, 23:06

Simeon писав:Часто можна почути: "ми православної віри", а дехто твердить і гордиться тим, що він католицької віри. Виходить що є дві віри?

Правдива віра є одночасно і православною (в значенні правильною), і католицькою (тобто вселенською, загальною). Протиставляти ці два поняття так само хибно, як протиставляти терміни "християнин" і "православний/католик".

Коли ми вживаємо вислів "католицька віра", ми тим самим підкреслюємо її всеохоплюючисть, універсальність, вселенскість, а коли ми вживаємо "православна віра" ми підкреслюємо її правдивість на відміну від єресей.

Аватар користувача
donatanvova
дописувач
дописувач
Повідомлень: 140
З нами з: 10 грудня 2009, 21:55
Звідки: Львів

Повідомлення donatanvova » 19 грудня 2009, 21:38

народ купіть собі кілограм семок і ненапрягайтеся Бог ОДИН.
Володимир

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 19 грудня 2009, 22:17

donatanvova писав:народ купіть собі кілограм семок і ненапрягайтеся Бог ОДИН.


Але це ще не означає, що можна, наприклад, перебігати з конфесії в конфесію та тулитися до всіх релігій і т. д.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1003
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Повідомлення luksander » 19 грудня 2009, 22:35

А ось такий «каламбур» від «Большой энциклопедии Кирилла и Мефодия»:
ГРЕКО-КАФОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ (греч. katholikos — вселенский), официальное название православной церкви как особой ветви христианской церкви.
УНИАТСКАЯ ЦЕРКОВЬ (греко-католическая), христианское объединение, создано Брестской унией в 1596. Подчинялась папе римскому, признавала основные догматы католической церкви при сохранении православных обрядов.

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 23 грудня 2009, 04:58

Українська Церква - Католицька чи Православна?

Терміни „православний" і „католицький" появилися на світ Божий майже одночасно (яких раніше не було) для характеристики й оцінки різних аспектів християнської релігії, яка на певному етапі свого розвитку стала добре виробленим в організаційному і догматичному плані феноменом. У цьому розумінні епітет «православний» уживали виключно як назву віри, а не церкви, а епітет «католицький»-тільки як назву церкви, а не віри.

Під впливом різних явищ і обставин ці терміни набули невластивого їм змісту, в результаті чого на нинішній час ми маємо справу із штучно створеними антонімами. Сьогодні обидва поняття, маючи в собі сильно заангажований ідеологічний зміст, вживаються і використовуються для визначення і віри, і цер­кви, і обряду.

У первісному значенні «православною» іменувалася віра, яка основувалась на правильному визнанні всіх пунктів Нікейського Символа, що славив Бога і тому називався православним. Християнин, що не визнавав Нікейського Сим­вола Віри або відкидав якусь його частину, іменувався єретиком, а віра його - єрессю. Як бачимо, історичним антонімом до розуміння «православний» є єре­тик.

У цьому розумінні Католицькою Вселенською Церквою називалося об'єднання всіх помісних (крайових) церков під проводом Св. Первоверховного Ап. Петра та його наступників - Єпископів Римських. Християнин, що належав до Вселенської Церкви, називався католиком. Людина, що належала до церкви, яка не входила до складу Вселенської Церкви, називалася схизматиком (розкольником), а церква - схизматичною (схизма - від грецького розкол). Як бачимо, історичним антонімом до поняття «католицький» не є «православний», а «схизматицький» у первісному значенні цього терміну. В дев'ятому члені Символа Віри читаємо: „Вірую в єдину, святу, соборну (католицьку) й апостольську Церкву". „Соборний" - це церковнослов'янський переклад слова „католицький" (вселенський, соборний).

Згідно з дев'ятим членом Символа Віри та беручи до уваги все вище сказа­не, ми приходимо до усвідомлення і розуміння первісного значення обох термі­нів: справжнім православним християнином міг би бути тільки католик, тобто християнин, що належав до Вселенської Церкви, а не схизматик.

Тепер знову виникає поважне питання: „До якої Церкви належав князь Во­лодимир, а з ним увесь хрещений український народ?

Відповідь. У тому часі, коли князь Володимир хрестив Україну, існувала тільки одна-єдина Церква - Вселенська (Католицька). Як бачимо, князь Володимир, хрестячи Україну, прилучив її до Вселенської (Католицької) Церкви.

Яку віру прийняв св. Володимир, а з ним і вся Україна в 988 році - православну чи католицьку? До якої Церкви належали наші далекі предки княжої доби-до православної чи католицької? І в зв'язку з цим, відродження якої Церкви є розв'язкою українського церковного питання як головного фундаменту буття і майбутнього нації? Поки почнемо відповідати на це питання, необхідно конкретно визначитися тер­мінологічно. Тут належить взяти до уваги те, що за той довжелезний період, що минув з моменту їх утворення, дуже багато термінів змінили або втратили своє первісне значення і зараз вживаються в цілком іншому значенні. Щось подібне маємо і з термінами „православний" та „католицький".

До розколу 1054 року прикметник "православний" вживався виключно для означення правдивої християнської віри, а також людей, які ту віру визнавали. В ті часи введення цього терміну саме для характеристики віри було важливою необхідністю людей, що дотримуються істинної християнської віри (звідси і правовірний), від єретиків різного походження, котрі всіляко перекручували і викривляли науку Ісуса Христа. Це - аріани, духобори, несторіани, монофізити, монотеліти, іконоборці та ін. Цим же була зумовлена велика потреба кодифікації основних правд істинної християнської віри, що й було зроблено на Нікейському (325 р.) та другому (381 р.) вселенських Соборах.

Так появився Символ Віри. Люди, що визнають його, правильно славлять Бога і називаються православними християнами. Люди, які відкидають цей символ чи якусь його частину, або довільно тлумачать його, є єретиками.

Але після розколу 1054 року Візантійська Церква монополізувала термін «пра­вославний"; він став уживатись спочатку як назва цієї Церкви, а потім поступово став назвою для більшості нез'єдинених Церков візантійського обряду.

Що ж до прикметника „католицький", то він первісне вживався виключно як назва Церкви. (Саtholiк-означає вселенський, соборний у церковнослов'янсько­му перекладі). Католицька (Вселенська) Церква є об'єднанням помісних (крайо­вих) церков під проводом св. Ап. Петра і його наступників - Римських Єпископів.

Помісні (крайові) Церкви, що входили до складу Вселенської (Католицької) Цер­кви, називалися відповідно до назви території, на якій вони знаходилися: Римська Церква, Візантійська Церква, Українська Церква і т. д. Але після того як у 1054 році Візантійська помісна Церква відкололася від Вселенської, назвавшись при цьому „православною", термін " католицький" також став поступово змінювати своє пер­вісне значення, набуваючи невластивого йому змісту.

На сьогоднішній день цей термін вживається в усній мові та в науковій літера­турі у наступних значеннях:

1) як назва для з'єдинених Церков латинського обряду у словосполученні "ка­толицька" (на противагу „православним", тобто нез'єдиненим з Апостольським престолом Церквам візантійського обряду);

2) як назва для самого латинського обряду (на противагу „православному об­ряду", у розумінні візантійського обряду);

3) як назва віри, якої дотримуються вірні з'єдинених Церков латинського обря­ду, у словосполученні "католицька віра" (на противагу "православній вірі", у розу­мінні віри, якої дотримуються вірні нез'єдинених Церков візантійського обряду).

На цих прикладах ми бачимо, що, вживаючись для означення понять невлас­тивого змісту, терміни „православний" і «католицький» утворили стійкі словосполу­чення, які з бігом часу набули певного ідеологічного забарвлення і використову­ються нині як антонімічні. Це є значною перешкодою на шляху до привернення Христовій Церкві первісної єдності.

Ось чому нам належить чітко усвідомити справжній сенс вищезгаданих термі­нів і пам'ятати їхній властивий зміст, закріплений тільки у стійких словосполучен­нях: „православна віра" та „католицька церква".

Тисячоліття міжцерковного протистояння супроводилось гострою полемікою, яка призвела до того, що витворився здеформований погляд, який твердить, що східний (візантійський) обряд є "православним", а західний (латинський) - „католицьким". Під впливом цієї полеміки склалося помилкове враження, що існує тільки два обряди: східний (греко-візантійський) і західний - (римо-католицький). Але це не так.

На теперішній час у Христовій Церкві є вісімнадцять різних обрядів, умовно поділених на дві групи: східну і західну. А це означає, що до католицької Церкви належать не тільки християни латинського обряду, але й християни медіоланського, візантійського та інших обрядів.

Всі обряди єднає те, що вони є тільки зовнішнім виявом сприйняття Христової віри кожним народом. Оскільки Христова віра є єдиною і незмінною для всього християнського світу, тому всі обряди у своїй різноманітності повинні відповідати певним богословсько-літургійним приписам. На сторожі цієї Христової єдності та віровчення Церкви є св. Апостол Петро та його наступники - Вселенські Римські Архиєреї. Тому сміливо можна сказати, що ми, українці, є католиками східного (греко-українського обряду).

Відповідаючи на важливе питання: хто ми є після Володимирового хрещення, належить заявити, що за структурою і природою Церкви ми є католиками, а не схизматиками (розкольниками). Обряд наш відноситься до східної групи обрядів. Тому ми не повинні би фігурувати українськими католиками східного греко-українського обряду. Так характеризується в історії Вселенської (католицької) Церкви український народ після прийняття хрещення св. Володимиром Великим.

Для більш переконливого доказу нашої церковної приналежності можна навести ще декілька вагомих прикладів.

По-перше, Українська Церква за час свого існування ніколи офіційним актом не заявляла про свій розрив з Апостольською Столицею. Українська помісна Церква з моменту свого існування завжди була рівноправною між помісними Церквами у складі Вселенської, незважаючи на свою формальну підпорядкованість Візантійській Церкві-матері, бо й сама та Церква-мати до розколу 1054 року була в складі Вселенської Церкви, і коли Візантійська помісна Церква вийшла зі складу Вселенської Церкви у 1054 році, то цей розкол не мав найменшого відношення до Української Церкви, оскільки фактичний розкол наступив між Константинополем і Апостольським Престолом, а не з Києвом.

Вихід помісної Церкви зі складу Вселенської Церкви і підпорядкування помісної Церкви Апостольській столиці є надзвичайно, важливою історичною подією. Українська помісна Церква, в разі виходу з підпорядкування Апостольського Престолу, обов'язково засвідчила б цей важливий акт своїми юридичними актами чи протоколами. Але подібних історичних актів чи протоколів немає в історії нашої Церкви тому, що їх взагалі не було. З цієї причини Берестейська Унія 1596 року мала в історії нашої Церкви символічне значення, або скоріше всього як акція очищення і відречення від єресей, які прийшли до нас з Візантії.

По-друге, єдність Української Церкви з Апостольською столицею підтверджує немало спільних релігійних традицій, практик і культів, які в той же час відсутні у Візантійській Церкві.

У нинішній час культ Божої Матері у всьому християнському світі є яскравою приналежністю до католицизму. Всім відомо, що в українській Церкві культ Богоматері у всі часи був і нині є дуже поширений.

Другим немаловажним прикладом є помітна спільність почитання деяких святих, яких нема у візантійській Церкві.

У 1087 році на честь перенесення мощів св. о. Миколая з Візатії до Італії папа Урбан II ввів у Католицькій Церкві свято, що припадає на день 9 травня за старим стилем. Це свято, що вшановується у нас як православними, так і греко-католиками, відоме в народі як „свято теплого Миколая". Свято це є і в Російській Православній Церкві, але немає його у візантійській Церкві.

Виникає питання: звідки взяла наша Церква це свято, якщо нема його у візантійській Церкві? Відродження якої Церкви є розв'язкою нашого українського церковного питання як основного фундаменту, на якому повинно будуватися майбутнє Української Церкви і нації?

Вся наша праця, мабуть, не тільки скеровує нас до конкретної відповіді на поставлене вище питання, але й всі наведені тут історичні приклади переконливо свідчать самі за себе.

Незважаючи на всі наведені справедливі доводи, знайдеться якась частина людей, яка скаже: „А я з діда-прадіда православний, охрещений у православній Церкві, і зраджувати її не буду. Унія, мовляв, це вигадка, і мало їх та вас били Шевченкові гайдамаки".

Пропускаючи фразеологічні і термінологічні та історичні неточності, що ними наповнені зауваження цих мудреців, бажано би їх накінець запитати. Якщо вони ігноруватимуть Святим Письмом, пропускаючи в ньому незручні для них місця, невже ж вони будуть не спроможні самі оцінити ті суто духовні і матеріальні надбання, що їх придбала для себе Українська Церква, звершуючи волю Божу і працюючи для заповіданої Ісусом Христом церковної єдності? Не важко усвідомити, що усіх цих досягнень, як, наприклад, європейського визнання, високого рівня розвитку богословської науки, високоосвічених священиків, строгої церковної дисципліни, вона буде позбавлена, приставши до схизматиків. Як гілка, відчахнута від головного стовбура дерева,-червоточина з'їла б її з середини.

Пора б нам зрозуміти уроки історії, які переконливо свідчать нині, що Україна стала жертвою міжцерковної агресії - ворожнечі між Константинополем і Римом, яка виросла на грунті цезаропапістських претензій Константинополя.

Полеміка і непорозуміння, що виникли між Римом і Константинополем, відносять­ся тільки до цих двох релігійнополітичних центрів. Українська Церква і Україна до тих непорозумінь, які виникли між Римом і Константинополем, не мала і немає ніякого відношення. Ви посварились, ви й миріться. Це ваша проблема, а не наша...

Але вийшло навпаки. Як каже наша давня українська приказка: „Пани б'ються, а у хлопів чуби тріщать". Опинившись у сфері впливів Константинополя і прийнявши на слово чужі для нашої Церкви проблеми, українська Церква стала жертвою цього конфлікту, який, на превеликий жаль, триває уже 1000 літ.

Ворожнечі цій повинна покласти кінець духовна єдність, яка може бути тільки у формі і вигляді церковно-релігійного з'єднання. Не фронти і конфронтації, не політичні партії об'єднують нашу нині роз'єднану націю, а Церква Христова, яка від нині і навіки повинна стати головною підвалиною українського церковного і державного будівництва.

о. д-р Ярослав БУДУЙКЕВИЧ

Р.S. Автор висловлює щиру вдячність кандидату медичних наук п. Андрію Черемському з Харкова за можливість використати в опублікованому матеріалі думки з його статті „Українська Церква: православна чи католицька", яка була поміщена в газеті „Галицьке слово" (№№36 і 10 за 1993 рік).
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Толик
гість
гість
Повідомлень: 4
З нами з: 09 лютого 2010, 17:37

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Толик » 16 лютого 2010, 02:49

1. Щодо близькости церкви до народу. Працюйте, браття. З традиційних для україни течій християнства самеВашу працю видно.
2. Чи не можна чітко перелічити відмінності з православними? :D

Вадім
гість
гість
Повідомлень: 3
З нами з: 18 лютого 2010, 11:26

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Вадім » 18 лютого 2010, 23:09

Дійсно ти правельно процитував апостола Павла, що одне хрещення одна віра. В католиків і в православних також одне хрещення і одна віра тільки різниця полягає в традиції в православних візантійська традиція в католиків натомість латинська і це є багатство Церкви це щось подібне як дружина і чоловік вони між собою різні, але разом творять подружя. posting.php?mode=reply&f=8&t=1307#

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення о.Олег » 19 лютого 2010, 19:21

Вадім писав:Дійсно ти правельно процитував апостола Павла, що одне хрещення одна віра. В католиків і в православних також одне хрещення і одна віра тільки різниця полягає в традиції в православних візантійська традиція в католиків натомість латинська і це є багатство Церкви це щось подібне як дружина і чоловік вони між собою різні, але разом творять подружя. posting.php?mode=reply&f=8&t=1307#

о :)
а я католик візантійської традиції :Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
viter
Модератор
Модератор
Повідомлень: 858
З нами з: 13 травня 2009, 15:03
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення viter » 22 лютого 2010, 10:27

і я :)
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1003
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення luksander » 22 лютого 2010, 20:12

о.Олег писав:
Вадім писав:Дійсно ти правельно процитував апостола Павла, що одне хрещення одна віра. В католиків і в православних також одне хрещення і одна віра тільки різниця полягає в традиції в православних візантійська традиція в католиків натомість латинська і це є багатство Церкви це щось подібне як дружина і чоловік вони між собою різні, але разом творять подружя. posting.php?mode=reply&f=8&t=1307#

о :)
а я католик візантійської традиції :Rose:

А якщо так: православний католик візантійської традиції? :roll:

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення romanm » 22 лютого 2010, 23:00

А якщо так: православний католик візантійської традиції? :roll:


Католик підрозуміває -православний. Масо масляне, виходить, по іншому, імхо.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення о.Олег » 23 лютого 2010, 11:14

luksander писав:
о.Олег писав:
Вадім писав:Дійсно ти правельно процитував апостола Павла, що одне хрещення одна віра. В католиків і в православних також одне хрещення і одна віра тільки різниця полягає в традиції в православних візантійська традиція в католиків натомість латинська і це є багатство Церкви це щось подібне як дружина і чоловік вони між собою різні, але разом творять подружя. posting.php?mode=reply&f=8&t=1307#

о :)
а я католик візантійської традиції :Rose:

А якщо так: православний католик візантійської традиції? :roll:

православний в єдності з Престолом Апостола Петра. Як Святі рівноапостольні князі наші Ольга і Володимир, страстнотерпці Борис і Гліб... :Rose:
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Aleksej
дописувач
дописувач
Повідомлень: 71
З нами з: 19 лютого 2010, 15:35
Звідки: Россия
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Aleksej » 23 лютого 2010, 14:00

о.Олег писав:православний в єдності з Престолом Апостола Петра. Як Святі рівноапостольні князі наші Ольга і Володимир, страстнотерпці Борис і Гліб... :Rose:


Да, так. Я когда представляюсь для русскоговорящих, то часто говорю: я православный в единстве со Вселенской Церковью.
"Да будут все едино; как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, так и они да будут в Нас едино" (Ин. 17:21-22).

Аватар користувача
Aleksej
дописувач
дописувач
Повідомлень: 71
З нами з: 19 лютого 2010, 15:35
Звідки: Россия
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Aleksej » 23 лютого 2010, 14:11

Случайно нашёл интерсную информацию о группе московских православных христиан, желающих быть в единстве со Вселенской Церковью через евхаристическое общение с Преемником Апостола Петра – Епископом Рима.

ДЕСЯТЬ ЛЕТ ЧАСОВНЕ ВО ИМЯ СВЯТИТЕЛЯ ФИЛИППА, МИТРОПОЛИТА МОСКОВСКОГО: http://www.icxc.narod.ru/links/fili/deca.htm
"Да будут все едино; как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, так и они да будут в Нас едино" (Ин. 17:21-22).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9676
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення о.Олег » 23 лютого 2010, 14:36

Aleksej писав:Случайно нашёл интерсную информацию о группе московских православных христиан, желающих быть в единстве со Вселенской Церковью через евхаристическое общение с Преемником Апостола Петра – Епископом Рима.
ДЕСЯТЬ ЛЕТ ЧАСОВНЕ ВО ИМЯ СВЯТИТЕЛЯ ФИЛИППА, МИТРОПОЛИТА МОСКОВСКОГО: http://www.icxc.narod.ru/links/fili/deca.htm

там багато нюансів... Думаю, про це може розповісти дописувач нашого Форуму Kirill (буває в відділі УГКЦ за кордоном)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення o.Mykil » 23 лютого 2010, 16:28

Да, так. Я когда представляюсь для русскоговорящих, то часто говорю: я православный в единстве со Вселенской Церковью.


Последним временем встречаю в Интернете, что "Вселенской Церковью" себя тоже величает... РПЦ... Цирк! %)
Востаннє редагувалось 23 лютого 2010, 16:38 користувачем o.Mykil, всього редагувалось 1 раз.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення o.Mykil » 23 лютого 2010, 16:36

Aleksej писав:
ДЕСЯТЬ ЛЕТ ЧАСОВНЕ ВО ИМЯ СВЯТИТЕЛЯ ФИЛИППА, МИТРОПОЛИТА МОСКОВСКОГО: http://www.icxc.narod.ru/links/fili/deca.htm


Остання фотографія звідси внизу http://www.icxc.narod.ru/links/fili/deca.htm неправильно підписана!

Це не є "в Бучач, Галиция (2004 г.)", а стоять вони всі напроти львівської церкви св. Онуфрія оо. василіян. М. Бучач є на Тернопільщині, між іншим.
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
Aleksej
дописувач
дописувач
Повідомлень: 71
З нами з: 19 лютого 2010, 15:35
Звідки: Россия
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Aleksej » 23 лютого 2010, 16:55

o.Mykil писав:Последним временем встречаю в Интернете, что "Вселенской Церковью" себя тоже величает... РПЦ

Поделитесь ссылкой, отче.
"Да будут все едино; как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, так и они да будут в Нас едино" (Ин. 17:21-22).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення o.Mykil » 23 лютого 2010, 17:15

Aleksej писав:
o.Mykil писав:Последним временем встречаю в Интернете, что "Вселенской Церковью" себя тоже величает... РПЦ

Поделитесь ссылкой, отче.


Больше на закрытом сайте http://vkontakte.ru

Ну и здесь есть идейки http://www.cirota.ru/forum/show_subj.php?subj=29951
http://www.pravoslavie.ru/guest/33309.htm


"Католиче­ский, гово­рим мы, означает вселенский; но это слово со­держит в себе две идеи: идею "всего" и идею "одного": вселенский - это некий род единства, объемлющий все, некий способ иметь все в одном. Но что значит в данном слу­чае "все"? Все народы, все запо­веди, все времена. Так говорит наш Господь. Это не преувеличенное описание Католической Церкви. И никакое, даже самое гротеск­ное преувеличение не смогло бы подогнать под это опи­сание любую другую церковь" (Френк Шид, "Богословие и здравый смысл").
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
Aleksej
дописувач
дописувач
Повідомлень: 71
З нами з: 19 лютого 2010, 15:35
Звідки: Россия
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Aleksej » 23 лютого 2010, 18:07

o.Mykil писав:Больше на закрытом сайте http://vkontakte.ru

Ну и здесь есть идейки http://www.cirota.ru/forum/show_subj.php?subj=29951
http://www.pravoslavie.ru/guest/33309.htm


Vkontakte.ru у меня нет доступа. По первой ссылке, пользуясь поисковикoм страницы, ничего не нашёл, а во второй - для председателя Отдела внешних церковных связей МП использования понятия "Вселенская Церковь" очень не плохо, т.к. нужно же представить РПЦ причастной к Христовой Церкви, а не только уделом национальной МП.

Вообще-то я ничего плохого не усматриваю в том, что православные хотят говорить о Вселенскости и быть причастными к сему. Пусть дрожжи бродят до очередных встреч с католическими делегатами по взаимопониманию между нашими двумя Великими Церквами Запада и Востока. :friends:
"Да будут все едино; как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, так и они да будут в Нас едино" (Ин. 17:21-22).

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1003
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення luksander » 28 лютого 2010, 19:02

Які дріжді? Ортодоксія тому і є ортодоксією, що вона вже давно не бродить...? А ще вона і католицька (пардон – кафолическая? Или - вселенсенская?)
«… раскрыть им нашу веру и неизменное убеждение в том, что только наша восточная православная Церковь, неповрежденно сохранившая всецелый залог Христов, есть в настоящее время Церковь вселенская»
Так що, шановні, якщо хочете бути православними католиками - приєднуйтесь. Москва чекає... :evil:
:Yahoo!:

protos
новик
новик
Повідомлень: 25
З нами з: 08 травня 2009, 15:04

Что должно произойти, если завтра православным скажут, что к

Повідомлення protos » 13 березня 2010, 15:00

В ответ на страхи отца Вячеслава
В ответ на страхи отца Вячеслава http://portal-credo.ru/site/?act=news&id=76647&cf подумалось следующее:
Что должно произойти, если завтра православным скажут, что католики им братья?

Рцем, братие, и ненавидящим нас простим вся воскресением и тако возопиим: Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ и сущим во гробех живот даровав!

(стихиры Пасхи).


Прочитав заметку интересного батюшки, захотелось и мне себе задать вопрос. Сразу в голову пришло: «А что может произойти, если завтра православным скажут, что католики им братья?». Но гадать на кофейной гуще священнику не пристало, с одной стороны, а с другой, по опыту знаю – у нас может произойти все что угодно. С духовной точки зрения будет спасительно сформулировать вопрос и попытаться ответить на него таким образом - «А что должно произойти, если завтра православным скажут, что католики им братья?».

Чтобы правильно ответить на этот вопрос, надлежит взглянуть на проблему глазами Христа.

Глазами Христа через призму дарованного нам для нашего спасения Евангелия. Только такой взгляд будет непредвзятым и истинным.

Попробуем пойти от противного. Если некоторые братья православные априори считают католиков «небратьями» (мягко говоря), или врагами, то каково должно быть отношение настоящего православного христианина к «врагу» в евангельском смысле этого слова?
Слово «враг» в Новом Завете встречается 31 раз. Из них в смысле «Враг-человек-которого-Я-сейчас-не-люблю» - 6 раз. И каждый раз, когда или Сам Господь, или устами Своих Апостолов, употребляет это слово, Он обязательно прилагает к нему некий нравственный призыв, побуждение: люби, благословляй, благотвори, молись, взаймы давай не ожидая ничего, напой, накорми.( Матф.5:43-44, Лук.6:27,35, Рим.12:20,).

НИГДЕ и НИКОГДА Господь не призывал Своих верных ненавидеть, гнать, испытывать неприязнь, лгать, оскорблять и бояться врагов.

Итак, исходя из вышеизложенного, Православный-считающий-католиков-своими-врагами имеет прямое указание к действию по отношению к ним - люби, благословляй, благотвори, молись, взаймы давай, не ожидая ничего, напой, накорми.

Должен ли православный, почитающий своим Творцом и Господом Того, Кто молился за Своих распинателей вися на Кресте, прося им прощения у Отца (Лук.23:34), простить причиненное ему врагами зло? Исходя из Евангелия – однозначно «да»! Более того, есть грозное предупреждение Господа поступающим иначе – «И когда стоите на молитве, прощайте, если что имеете на кого, дабы и Отец ваш Небесный простил вам согрешения ваши. Если же не прощаете, то и Отец ваш Небесный не простит вам согрешений ваших» (Мар.11:25-26). Читая эти слова Господа, довольно странно слышать из уст священника: «…нам …укажут, что католики нам братья, что вся пролитая католиками наша кровь должна быть по-братски забыта». Наверное, отец-протоиерей свое недоумение и непонимание должен обратить ко Христу - как это, Господи, забыть и простить грехи и обиды, нанесенные нам католиками!? Хотя, согласно простой логике, как может православный священник приносить Бескровную Жертву Тела и Крови Господних в состоянии нежелания примириться с врагом, если для него в Служебнике, в Известии учительном, написано: «Препинaет же к достойному служeнию, и Пресвятых Таин причащeнию, и сие зело: аще кого иерeй, или диaкон уничижил есть, оскорбил же, или онепрaвдовал, и весть, яко той гневается и скорбит на него: или аще сaм иерeй и диaкон онепрaвдован, или оскорблeн сый от кого, гневается и скорбит, да не дeрзнет литургисaти: но шeд прeжде, по Господню повелению, да смирится с брaтом своим, и тaко да литургисaет.»

Да, можно честно и прямо в смирении и в покаянии склонить свою главу пред Господом и сказать Ему: «Тяжела для меня заповедь Твоя, Господи, и невыполнима, и нет во мне сил моих исполнить ее, но Ты Сам мне подай эти силы и сам мя исправи!». Можно и нужно поступить именно так! Но поднимать на знамя "священной" борьбы свое НЕЖЕЛАНИЕ исполнить заповедь Божию и бравировать этим нежеланием, да еще и становиться в позу, недостойно настоящего христианина, а тем более - священника. Да еще в период Великого Поста, когда каждый день по нескольку раз произносим дивные и отрезвляющие слова преподобного Ефрема Сирина: «…духа терпения, любве… даруй…ми зрети МОЯ прегрешения и не осуждати…»

Хотя, по правде говоря, вряд ли найдется католик, который нанес бы лично отцу Вячеславу Пушкареву в его жизни обиду такого масштаба, как его пролитая кровь. И, поэтому, вряд ли есть у отца Вячеслава нравственное и юридическое право выступать от имени тех людей, которым, может быть, такая обида когда-то и была нанесена. Я с трудом представляю себе мученика «от католиков умученнаго», душа которого бы, предстоя Престолу Господа Славы, с такой же нелюбовью и, прямо говоря, ненавистью требовала бы кары своему мучителю, как этого требуют для католиков некоторые из ныне здравствующих православных. Вы можете представить себе душу, полную злобы и злопамятства в Царствии Божием, куда ничто скверное и нечистое не войдет !?

За тысячелетие разделения между Западной и Восточной Церквами было много сложных и трагических эпизодов. Но, почему-то, за последние годы только со стороны Католической Церкви устами ее Первосвятителей неоднократно звучало - «прости!». Почему такого же «прости!» мы не слышим со стороны ныне здравствующих иерархов Православной Церкви. Ведь, несомненно, у обеих сторон есть за что попросить друг у друга прощения. Как говорит народная мудрость, в любом конфликте есть вина каждого из участников. Только лишь у приснопамятного патриарха Афинагора в свое время хватило евангельского мужества и мудрости произнести слово прощения и попросить его у католиков, за что некоторые из «слишком православных» плюют в него по сей день.

Но, слава Богу, таковых не много. Большая часть и православных, и католиков помнят тест, как сейчас модно говорить, Апостола Любви: «Духа Божия (и духа заблуждения) узнавайте так: всякий дух, который исповедует Иисуса Христа, пришедшего во плоти, есть от Бога; а всякий дух, который не исповедует Иисуса Христа, пришедшего во плоти, не есть от Бога,»(1Иоан.4:2,3). У них не хватит «мужества» признать друг в друге представителей вражьей, антихристовой стороны.

Большая часть и православных, и католиков готовы уже сейчас и, порой на своем уровне давно это делают, видеть друг в друге подлинных братьев и сестер. Да, есть еще стереотипы и, навязанные за века разделения, сложности в принятии друг друга. Порой мы бываем очень разными и непохожими друг на друга. Но и здесь нам на память и в утешение приходят слова великого мужа Неразделенной Церкви блаженного Августина: В главном - единство, во второстепенном - свобода, во всём - любовь. И, если, наконец-то, с высоких церковных кафедр прозвучит во всю мощь, не прикровенно, не между строчек, не в уме, а открыто и ясно и громогласно – «мы подлинные и самые близкие и дорогие братья и сестры!», то сердце и православного и католика должно возрадоваться и возвеселиться!!!

«…а о том надобно было радоваться и веселиться, что брат твой сей был мертв и ожил, пропадал и нашелся.»(Лук.15:32)

Возрадоваться и возвеселиться о том, что мы, наконец-то, повзрослели и стали способны взять свою долю ответственности из заповеданного нам Господом: «да будут все едино, как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, [так] и они да будут в Нас едино, - да уверует мир, что Ты послал Меня»(Иоан.17:21). Возрадоваться и возвеселиться о том, что мы, наконец-то, поняли, что «уверует мир» тогда, когда мы «да будут в Нас едино» и исполнить это повеление Господа в наших силах и возможностях!

P.S. Когда отец Вячеслав пишет: «Вы знаете?.. Мне страшно! Мне страшно, что все именно так и будет. Я ведь не из воздуха этот страх подцепил, а из выступлений наших церковных вождей самого высокого поставления.», то он имеет, наверное, ввиду следующее:

«Председатель Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата архиепископ Волоколамский Иларион ответил на вопросы журнала «Шпигель». Ниже приводится текст беседы Владыки Илариона с корреспондентами издания.
Интервью опубликовано в №51 журнала «Шпигель» за 2009 год.

– Как Вы объясните разницу между Православной, Католической и Протестантской Церквами?

– Православную и Католическую Церкви разделяют лишь некоторые различия в богословии и в моделях церковного устройства. Так, мы не признаем верховную власть Римского Папы над другими Церквами. Однако различия между православием и католичеством не носят фундаментального характера. Мы признаем Таинства Католической Церкви. Если католический священник переходит в Православие, мы его принимаем как священника» ( http://www.mospat.ru/2009/12/14/news10180/ )

После данного заявления митрополита Илариона предлагаю отцу Вячеславуи прочим братьям и сестрам - верным чадам Русской Православной Церкви, ненавидящим католиков и рассказывающим о безблагодатности и еретичности католического священства, прекратить все дискуссии на эту тему.

Митрополит Иларион официальный спикер РПЦ и имеет полномочия делать такие заявления. Тем же из верных чад РПЦ, кто так не считает, но состоит в евхаристическом и молитвенно-каноническом единстве с митрополитом Иларионом, предлагаю потребовать общецерковного осуждения взглядов и суда над митрополитом Иларионом за еретические, по их мнению, высказывания.

Если таковой суд не последует, то предлагаю прервать евхаристическое и молитвенно-каноническое общение с митрополитом Иларионом и епископами, в таковом общении с ним, митрополитом Иларионом, состоящими. По крайней мере, для верных чад РПЦ-антикатоликов это будет последовательно, честно, логично и канонично.

Если же у верных чад РПЦ-антикатоликов ни мужества, ни ума на это не хватит, то не честно и не этично дискутировать на эту тему, противореча собственным епископам, с которыми они на каждой литургии декларируют любовь и единомыслие («Возлюбим друг друга, да единомыслием исповемы»), а сами на деле противоречат тому, что исповедуют в Литургии. Быть оппозиционером на кухнях да в пономарках, да в Интернете,чтоб глаза оппонента не видеть – это весьма героично и «по-православному). А при встрече улыбаться да заискивать – ну это вообще «правило веры»))))

Не лукавство и лицемерие ли это?

http://arkhimtikhon.livejournal.com
protos

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Олюнька » 14 березня 2010, 19:15

Приєднано тему !Что должно произойти, если завтра православным скажут, что католики им братья?"
protos, не створюйте теми з такими довгими назвами
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Kaktus
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 183
З нами з: 05 березня 2010, 10:05

Re: Православна і католицька віри???

Повідомлення Kaktus » 30 березня 2010, 08:58

Ми вважаємо, що в нас нема з православними різниці у вірі. Такі питання, як чистилище, Непорочне зачаття, чи filioque, є питаннями богослов’я, а не віри. Є різні богословські трактування, але вони лише доповнюють. У будь-якому випадку вони не формують іншої віри. Щодо сопричастя, то наша позиція ось яка: якщо католик перебуває в місці, де нема католицької церкви, він вільно може йти до православної церкви й отримати там Таїнства. І навпаки – якщо православний не може знайти православного священика, ми йому не відмовляємо в Таїнствах, особливо у Святій Сповіді і Святому Причасті.

Я надзвичайно здивований таким розрізненням між богослов‘ям і вірою: адже насправді це практично ідентичні поняття – чим, наприклад, є Нікео-Константинопольський символ віри, як не виразом православного богослов‘я в боротьбі проти єресей аріан і пневматомахів ? Думаю, тут Блаженніший є занадто великим екуменічним мрійником, бо не хочу вірити в те, що він видає бажане за дійсне. Щодо «богословських трактувань», то вони є виразом св. Передання. Різні трактування не обов’язково суперечать одне одному, але й вони є виразами віри, наприклад твори отців Церкви чи рішення соборів. Оскільки православні відкидають євхаристійне сопричастя з католиками до відновлення повної єдності у вірі, то виглядає так, ніби глава УГКЦ намагається насильно накинути їм своє бачення євхаристійного сопричастя. Чи не є така нерозважлива, неекуменічна поведінка однією з причин того, що православні продовжують звинувачувати УГКЦ в уніатизмі ?

таинства взаимно признаются . Это касается именно Римо-Католической церкви. И Греко-католической, поскольку это часть Римо-Католической церкви, только восточного обряда.

Хіба митрополит Київський не пам’ятає, що уніатська Церква є колишньою частиною Православної Церкви ?


Нема такого положення в ПЦ як автономія, так що УпЦМП є та сама РПЦ, вивіска друга.

Але ж існують і автономні Православні Церкви – наприклад, Фінляндська.

молодці, там "виростають" справжні "бійці". Вони, можу судити бачивши дописи деяких росіян - католиків, стають католиками не по народженню, як більшість з нас, а після довгого пошуку. Що потім і відбивається дуже позитивно, на їхзнаннях і позиції щодо КЦ.

Дозволю собі висловити думку, що для віднайдення єдності Церкви їм доцільніше було б залишатися в РПЦ і працювати там, зменшуючи упередження щодо католиків. Не дуже розумію їхнє захоплення католицизмом, бо знаю й протилежний рух – коли римо-католики стають православними, чого я також не схвалюю. Якщо можна, нехай кожен залишається там, де його поставив Господь, бо там він принесе найбільше користі для єднання Церков.

не дивно, що часто православні потрапивши до храму УГКЦ, особливо РП (крім фанатиків) починають тяжіти до цієї конфесії. УГКЦ більш прогресивна, йде в ногу з часом, удосконалються відповідно до сучасного життя. Православ"я - більш консервативне, попробуй того батюшку переконати, що жінка, не замотана у купу хусток може бути більш побожною, ніж та, що чемно покриває голову. Це й стосується шлюбів, хрестин. У нас можна з тої чи іншої причини дитину хрестити вдома, а не нести до холодного храму й кидати у купіль, для шлюбу - теж більш лояльні умови. Тобто, людям йдуть на зустіч.

Але якраз цей здоровий консервативізм, тобто відмова піддаватися духові цього світу, і притягає багатьох греко-католиків до Православ‘я. Бо ж надмірне пристосуванство є ознакою слабкості.

надіслали мені примирювачі українських церков: починаючи з 4-го липня 1054 року 23 дні поспіль з Землі було видно яскравий спалах наднової зірки (сьогодні на її місці Крабовидна туманність): вдень її сяйво дорівнювало сяйву Венери, червоно-білі промені струменіли в різні боки... Анатеми розколу писані 16 і 29 липня 1054 року.
кажуть, що не винні ми, люди - все то "зорі" по головах ударили.

І ще один цікавий феномен природи: коли проголошували догмати про непомильність і юрисдикційний примат папи на 1-му Ватиканському соборі, то в Римі бушувала небувала негода. Противники цих визначень зразу ж заявили, що в такий спосіб Бог висловлював своє незадоволення тим, що людина поставила себе на Його місце. А прихильники навпаки стверджували, що це була остання спроба пекельних сил зруйнувати збудовану на Петрі Церкву. Особисто я радше погоджуюсь із першими, адже догмати 1-го Ватиканського собору є найбільшою перепоною на шляху відновлення єдності між Сходом і Заходом.

Папа виявися затисненим між варварами - поганами, а Патріарх в Константинополі жив серед розкоші й спокою. Те, що розкіш обраду, храмів вразила посланців Києва зовсім не дивує, тому й віддали перевагу ортодоксам.
Проте Русь мала тягу й до Риму. Не дивно, що й тепер є потуги до єднання двох церков у вигляді УГКЦ, яка відображає поступ у часі, приймає прогрес у всіх його розумних проявах, а не тримається за застарілі обряди з фанатичним захопленням віддати анафемі інакомислячих.

Хіба доволі часті гоніння на Церкву збоку імператорів-єретиків (наприклад, іконоборців), можна характеризувати як «розкіш і спокій» ?
От у Західній Європі Римо-Католицька Церква переважно асоціюється з відсталістю і негнучкістю, натомість у нас дехто думає навпаки. Чи не свідчить це про наше незнання процесів у світовому християнстві ?

Терміни „православний" і „католицький" появилися на світ Божий майже одночасно

«Католицький» вперше знаходимо вже в Ігнатія Антіохійського (прибл. 120 р.), а от термін «православний» (здається, слово orthodoxos вживав уже Арістотель) в християнському середовищі я особисто не зустрічав раніше 4-го століття (в Евсевія Кесарійського). Якщо хтось знає, де він зустрічається раніше, прошу написати тут на форумі.

У цьому розумінні Католицькою Вселенською Церквою називалося об'єднання всіх помісних (крайових) церков під проводом Св. Первоверховного Ап. Петра та його наступників - Єпископів Римських.

Питання в тому, що саме Ви розумієте під словом «провід». Якщо Ви думаєте, що римський примат впав на землю, а не розвинувся поступово, то думаю, що Ви помиляєтеся.

справжнім православним християнином міг би бути тільки католик, тобто християнин, що належав до Вселенської Церкви, а не схизматик.

Так само і кожен православний може сказати, що справжнім кат(ф)оликом міг бути лише православний християнин, а не інославний.

У тому часі, коли князь Володимир хрестив Україну, існувала тільки одна-єдина Церква - Вселенська (Католицька). Як бачимо, князь Володимир, хрестячи Україну, прилучив її до Вселенської (Католицької) Церкви.

Добавте: «яка сповідувала православну віру» - і з Вами погодяться також православні брати.

Всі обряди єднає те, що вони є тільки зовнішнім виявом сприйняття Христової віри кожним народом. Оскільки Христова віра є єдиною і незмінною для всього християнського світу, тому всі обряди у своїй різноманітності повинні відповідати певним богословсько-літургійним приписам. На сторожі цієї Христової єдності та віровчення Церкви є св. Апостол Петро та його наступники - Вселенські Римські Архиєреї. Тому сміливо можна сказати, що ми, українці, є католиками східного (греко-українського обряду).

Це типово латинське розуміння обряду – літургія є чимось несуттєвим, тоді як на Сході саме обряд є носієм віри – звідси й вираз «православний»: правдива віра виражається у Літургії Церкви, lex orandi lex credendi.

коли Візантійська помісна Церква вийшла зі складу Вселенської Церкви у 1054 році, то цей розкол не мав найменшого відношення до Української Церкви, оскільки фактичний розкол наступив між Константинополем і Апостольським Престолом, а не з Києвом.

З такою ж логікою можна стверджувати, що поляки після 1054 р. залишилися православними, бо не існує жодного документу, що вони розірвали сопричастя з Вселенським Патріархатом.

Берестейська Унія 1596 року мала в історії нашої Церкви символічне значення, або скоріше всього як акція очищення і відречення від єресей, які прийшли до нас з Візантії.

Назвіть будь-ласка ці мнимі візантійські «єресі». Здається, що Католицька Церква офіційно не звинувачує Православну Церкву ні в одній єресі.

У нинішній час культ Божої Матері у всьому християнському світі є яскравою приналежністю до католицизму. Всім відомо, що в українській Церкві культ Богоматері у всі часи був і нині є дуже поширений.

Культ Богородиці єднає католиків із православними, а не українців із Римом, бо в греків її почитання є нічим не менше за наше чи латинське.

Не важко усвідомити, що усіх цих досягнень, як, наприклад, європейського визнання, високого рівня розвитку богословської науки, високоосвічених священиків, строгої церковної дисципліни, вона буде позбавлена, приставши до схизматиків. Як гілка, відчахнута від головного стовбура дерева,-червоточина з'їла б її з середини.

Особисто я не бачу ні європейського визнання, ні розвинутої теології, ні якоїсь особливої дисципліни в УГКЦ, які позитивно відрізняли б її від українських православних Церков.

Пора б нам зрозуміти уроки історії, які переконливо свідчать нині, що Україна стала жертвою міжцерковної агресії - ворожнечі між Константинополем і Римом, яка виросла на грунті цезаропапістських претензій Константинополя.

А може, до цього ще більше причинилися занепад теології на Заході внаслідок вторгнення германських варварів і пізніше римський папоцезаризм (Григоріанська Реформа в 11-му ст.) ?


Повернутись до “Богослов'я”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість