Що таке гріх?

обговорення богословських думок, питань богословської освіти

Модератори: Just_me, Artur, ihor

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 22 березня 2012, 20:50

vitalko писав:Того, що стосується особисто мене, я ніколи і не розказую, але є такі речі більш загальні, які можуть бути корисні іншим людям - поради наприклад, якась наука, пояснення чогось, що я не розумію, і т.д.
Знаю, що й таке не можна, бо Ви можете думати, що це річ загальна, а насправді священик мав на увазі особисто Вас (не буде ж він кожного разу казати - це стосується лише Вас, а це - всіх :pardon: )- в моєму Катехизмі чітко написано, що з сумнівом, що маю тяжкий гріх, причащатися не можна, лише коли священик вникне, що ситуація гм... неординарна і дасть такий дозвіл.
vitalko писав:А тут, думаю, варто побути трохи "егоїстом" і подумати насамперед за себе.
Таку егоїстку як я, ще треба пошукати. :oops: Нмсд, суперечливі питання краще вирішувати тут, або вживу, але поза сповіддю, але як нема можливості - то вже на сповіді. Взагалі сповідаюся стільки часу, скільки необхідно (боюся, щоб сповідь була важною :pardon: ), не оглядаючись на чергу. Ще один варіант - можна не ставати в чергу, а дочекатися, поки всі висповідаються, щоб спокійно поговорити і не затримувати людей.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 22 березня 2012, 22:00

о.Олег писав:
vitalko писав:Хм... та думаю нема проблеми з цим. Можна обговорювати...

а не до цієї це теми?
З повагою, о.Олег

Не думаю. Там, нмд, краще обговорювати якісь конкретні уявні чи реальні ситуації, а тут - назагал, хоч варто уточняти обставини.

Отже, перше питання: чи вважаєте ви і в яких випадках (тяжким?)гріхом мовчати на тяжкий гріх? Якщо цей гріх роблять в реалі, або в віртуалі? Напр., при бажанні, в неті можна за 1 хв знайти людей, які вважають нормальним робити аборти (пишуть про це) і відкриті до спілкування (форум) . Або більш гостра проблема - пишуть, що користуються абортативними засобами, не вважаючи це абортом чи не знаючи про це. Або на якомусь там форумі активно дописують свідки Єгови (помітила, що вони і протестанти дуже активні в релігійних розділах). А один раз я потрапила на сайт, де люди серйозно переконували одного з дописувачів вбити людину (!). В останньому випадку може й варто було щось написати, але в мене просто не було слів....

А в реалі слова якісь дієвіші, мабуть, але вимовити їх важче, часто виправдовую себе, що "не змогла". :( Не захотіла насправді. :( Дещо вже про цю проблему писала тут: viewtopic.php?f=24&t=1007&start=90 (допис від 16 листопада 2011 р.) і була б не проти, якщо б форумчани ще висловили свою думку у відповідній темі відносно того, чи є в такому випадку гріх і чи тяжкий.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення vitalko » 26 березня 2012, 15:01

ShMariam писав:Знаю, що й таке не можна, бо Ви можете думати, що це річ загальна, а насправді священик мав на увазі особисто Вас (не буде ж він кожного разу казати - це стосується лише Вас, а це - всіх :pardon: )

Хм... ну не знаю.... Чи може комусь така порада як віддавати всі життєві ситуації(особливо неприємні) в руки Божі, бути комусь некорисною, чи зверненою особисто мені. Особливо тоді коли бачу, що людина перебуває в тривозі, чи не знає як поступити, і якраз та порада може їй в даний момент допомогти. Хоча ті самі слова я слухав сотні разів на Службі Божій(Всіх святих пом"янувши, самі себе і один одного, і все життя наше, Христу - Богові віддаймо), але не чув їх до моменту, коли вони мені були сказані особисто. Гадаю, в такому випадку, маю обов"язок говорити. Адже все, що трапляється в моєму житті, хоча й дається особисто мені, але не для того, щоб потонути в мені, як в бездонній ямі, але щоб бути використано для допомоги комусь, якщо виникне така потреба. Ніхто бо не живе для себе(хоча маю сказати, що тільки того і роблю, що живу для себе :( ), і в певний момент може стати тим інструментом Божим, за допомогою якого Бог діє в житті інших людей.

ShMariam писав:- в моєму Катехизмі чітко написано, що з сумнівом, що маю тяжкий гріх, причащатися не можна, лише коли священик вникне, що ситуація гм... неординарна і дасть такий дозвіл.

Тому я і радив в сповіді явити конкретну ситуацію з конкретним, на мою думку, тяжким(а він може виявитися дійсно тяжким) гріхом, що мене не пустив до Причастя, і почути відповідь, як діяти наступного разу. Тут я не веду мову про той випадок, коли я сповідався три місяці тому, пропустив Службу Божу в неділю, чи вкрав мішок цукру на роботі, і думаю: йти, чи не йти?. А веду мову про те, коли сповідаєшся часто, і стараєшся причащатися кожного разу, коли є на Службі Божій(вчора чув, як один отець закликав людей брати участь у Євхаристії кожного разу, коли вони є на Літургії, і я з ним 100% згоден), але не завжди можеш зрозуміти, чи вартує тобі йти до сповіді вже зараз, чи ні, або коли взагалі не маєш змоги висповідатися? Саме про такі випадки я і говорю. Але то вже кожен хай вирішує сам.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Що таке гріх?

Повідомлення Georgij » 31 серпня 2012, 12:09

7 смертних гріхів у виконанні Штефана Акермана

Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього.
Зображення

Гординя - неналежне почуття власної вищості, кращості; невідповідна самооцінка, пиха, бундючність.
Зображення

Жадібність, захланність — жага до здобування чи купування, іншими словами - жадання наживи, користолюбство.
Зображення

Заздрість - самолюбне і недружелюбне невдоволення тим, чим інша людина насолоджується.
Зображення

Лінь, лінивство (також лінивість)
Зображення

Хтивість — люте уподобання; безладне бажання тілесного задоволення; розбещена думка, огидна моральність, жадання за збудженням, чи потреба бути сприйнятим чи визнаним іншими. Вона теж включає гнітюче чи палке позашлюбне сексуальне бажання, таке як бажання вдовольняти надмірні сексуальні апетити: свинство, гвалтування та перелюбодіяння — крайні форми хтивості; мастурбація теж вважається видом хтивості.
Зображення

Марнославство — негативна риса особистості, пристрасть, набута психологічна вада, що характеризується частим намаганням людини показатися іншим у вигідному світлі й униканням такого положення, у якому вона могла би зробити відразливе враження. Прагнення стояти в думці навколишніх вище ніж є насправді.
Зображення
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Що таке гріх?

Повідомлення Sputnik » 31 серпня 2012, 21:15

Ух ти! Чудесне наочне відображення наших гріхів! Перечитавши заодно й зрозумів, який в мене вираз обличчя під-час мого беззаконня... :oops:
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 15 грудня 2012, 18:28

Хотіла б тут поговорити про наслідки гріха для грішника. Якщо буде потреба, розділимо тему. :)

Чула на проповіді, що якщо людина має нерозкаяний гріх (тяжкий, якщо правильно зрозуміла), то її молитва не може бути вислухана. З одного боку, ніби все зрозуміло... Але уявіть ситуацію: грішить людина якимись важкими гріхами і тут стається якась прикра подія, напр., хвороба дитини, то невже Господь не вислухає цієї молитви? З іншого боку, якщо людина якось морально ще не готова залишити грішне життя, то чи молитва (не каяття, безпосередньо) їй не допоможе нарешті розкаятися?

Ще один момент, який я нездатна зрозуміти: священик казав (та і в книжці читала), що коли людина має тяжкий гріх, то не зараховується жодна заслуга з її добрих справ, а всі минулі заслуги... зникають. Якось несправедливо виходить: гріхи зараховуються, а добрі вчинки ні? За такою логікою, якщо людина є в стані Божої благодаті, їй би мали зараховуватися тільки добрі вчинки. %)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
пілігрим
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 347
З нами з: 15 жовтня 2011, 02:35

Re: Що таке гріх?

Повідомлення пілігрим » 15 грудня 2012, 18:55

Я думаю , що Той , хто слухає молитви , оцінює мотиви , гріхи і чесноти людини , керується тією логікою , яка людям тільки трішки відкрилась через Святе Письмо. Тому пробувати передбачити оцінки Господа - дуже безглузде зайняття.
Кожна людина прекрасно знає принаймі одного грішника. Саму себе.От про цього грішника , про його відповідь перед Богом ,повинні бути всі її помисли . І саме на цього грішника людина повинна направити всі свої потуги.
А чи вислухає Господь молитву нерозкаяного грішника про хвору дитину - питання дуже академічне. Якщо священник каже , що точно не вислухає - це тільки його думка.
Востаннє редагувалось 15 грудня 2012, 19:09 користувачем пілігрим, всього редагувалось 1 раз.
Κύριε ελέησον

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Що таке гріх?

Повідомлення romanm » 15 грудня 2012, 18:56

Св. Тома пише (S.T. II-II, LXXXIII, a. 16): ( довільна, передача своїми словами)

В грішнику бачимо дві речі: натуру яку Бог любить, і гріх (вину) яку Він ненавидить. Якщо грішник молиться і просить про щось як грішник, йдучи за своїми гріховними бажаннями, молитва не буде вислухана милосердним Богом, але може бути вислухана в якості покарання. Бог залишає грішника пов язнути ще більше у своїх гріховних бажаннях: як говорить св. Августин, " є речі які Бог не дає нам нам через свою "благосклонность", і дає через "негодованиє".
Бог вислуховує молитву грішника, яка походить від щирого і чесного бажання натури, тому, що є Милосердним. При умові якщо просяться речі необхідні для спасіння душі самого грішника, чи ін.

З твердженням про те, що якшо хтось в тяжкому грісі, то його молитви Богу до лямпочки..... я би так сміливо не стверджував. Тобто взагалі не стверджував би цього. Батюшка трохи не в тємі.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення о.Олег » 15 грудня 2012, 19:01

можливо, до теми буде корисно:
Трудные вопросы. Выпуск 11. Как отличить смертный грех от обыденного греха?

ВОПРОС:
Как отличить смертный грех от обыденного греха?

ОТВЕТ:
«Смертный грех, -- гласит Катехизис Католической Церкви, -- разрушает любовь в сердце человеческом тяжким нарушением Закона Божия; он отвращает человека от Бога, Который есть его конечная цель и его блаженство, заставляя предпочесть Богу некое благо низшего порядка. Обыденный грех сохраняет любовь, хотя он ее оскорбляет и ранит». Поэтому, совершив смертный грех, крещеный может вернуть благодать Божию только посредством Таинства Примирения. И хотя верующий призван часто приступать к этому Таинству даже при наличии только обыденных грехов, исповедание смертных грехов является обязательным для того, чтобы примириться с Богом в Таинстве Покаяния и получить возможность приступать к Святому Причастию. Вот почему необходимо знать, что объективно следует причислять к смертным грехам, которые делают невозможным причащение Святых Христовых Тайн.
Грех является смертным при трех одновременных условиях: во-первых, он касается серьезной материи, во-вторых, он совершается с полным осознанием и с полным согласием воли.
Это осознание и согласие во многом зависят от состояния каждого отдельного человека и касаются каждого отдельного случая. Поэтому в первую очередь мы остановимся на том, что означает «серьезная материя».
Если мы обратимся к десяти заповедям, то среди грехов, которые всегда касаются серьезной материи, можно назвать следующие: грехи против первой заповеди: отвержение Бога, поклонение сатане, обращение к колдунам, тяжкие формы суеверия, грехи против богословских добродетелей – ересь, отступничество, неприятие истин веры, отчаяние в спасении и, наоборот, самонадеянность в отношении спасения, ненависть к Богу и ближнему, умышленное зло в отношении к ближнему, а также упорный отказ от молитвы.
Тяжкие грехи против второй заповеди: богохульство, клятвопреступление, нарушение обетов. Грехи против третьей заповеди -- это неучастие в Святой Мессе в воскресные дни и в предписанные Церковью праздники (для католиков латинского обряда это Рождество, Праздник Пресвятой Богородицы 1 января, Богоявление, Успение Пресвятой Богородицы, Торжество Всех Святых, Торжество Непорочного Зачатия); к тяжким грехам против третьей заповеди относится также причащение, когда на совести есть еще не исповеданные смертные грехи.
Грехи против пятой заповеди: убийство, самоубийство, аборт, эвтаназия, использование наркотиков, пьянство, побои. Тяжкими являются грехи против шестой заповеди, такие как аутоэротизм, блуд, добрачные отношения, гомосексуальные связи, контрацепция супругов, прелюбодеяние, сексуальное насилие, педофилия и так далее.
Часто мы имеем дело с тяжким грехом даже когда речь идет о материи, которая в иных случаях является «легкой». Например, четвертая заповедь предписывает чтить мать и отца. Конечно, в семье могут быть различные словесные перепалки и раздоры, непослушание, -- и тогда речь идет об обыденном грехе. Но если речь идет о тяжких конфликтах – о тяжелом попрании достоинства своих родных, -- то это смертный грех. Нарушения четвертой заповеди включают в себя и грехи словом, проклятия, сплетни, наносящие ущерб чести нашего ближнего. Среди грехов словом нужно различать такие, которые, по сути, не попирают достоинство ближнего, -- и тогда мы совершаем обыденный грех, -- и такие, которые наносят серьезный ущерб чести и доброму имени ближнего. В этом случае совершается смертный грех.
Или, например, седьмая заповедь – «не укради». И здесь нужно различать между украденным пакетиком леденцов (что, конечно, является кражей, грехом) или значительной суммы денег.
Восьмая заповедь предписывает не лгать. Очевидно, что когда речь идет о клевете или о ложном свидетельстве в суде, мы всегда имеем дело с тяжким грехом. Если же речь идет о неправде, сказанной в целях самозащиты или чтобы не нарушать мира в семье, мы не выходим за пределы обыденного греха. Который, конечно, в любом случае остается грехом, и христианин, стремящийся к духовному совершенству, призван каяться в нем на исповеди.
Смертным грехом против девятой заповеди: «не желай жены ближнего твоего», -- могут быть иные грехи против целомудрия, кроме перечисленных выше. Когда мы планируем вступить в греховную связь (даже если потом в действительности мы эти планы не реализуем), мы совершаем смертный грех. Ведь Иисус сказал: «всякий, кто смотрит с вожделением, уже прелюбодействовал». Точно так же, смертными грехами являются использование порнографии или грехи против целомудрия посредством Интернета. В то время как нечистый помысел, на котором мы не задерживаемся, даже если нам его не удается сразу преодолеть, остается обыденным грехом.
В эту заповедь включены также грехи нескромности во взгляде, в словах. Как правило, в таких случаях речь идет о «легкой материи» и обыденном грехе, но легкая материя в этих случаях с легкостью может стать серьезной. Поэтому так важно говорить на исповеди обо всех грехах, какой бы тяжести они ни были, и спрашивать совета у священника.
Десятую заповедь – «не желай имущества ближнего твоего» -- мы нарушаем, только планируя присвоить себе чужое. А тяжесть греха, как мы говорили выше, зависит от того, что именно планируется присвоить.
Подведем итог: есть грехи объективно тяжкие, когда идет речь всегда о серьезной материи. И есть грехи, тяжесть которых зависит от того, какой ущерб мы наносим материальному или духовному благу ближнего.
Конечно, во всем «каталоге» перечисленных нами грехов не следует видеть лишь некую «моралистскую» картину. Напомним из Катехизиса Католической Церкви, чем по сути своей является смертный и обыденный грех.
Смертный грех разрушает любовь в сердце человеческом тяжким нарушением Закона Божия; он отвращает человека от Бога, Который есть его конечная цель и его блаженство, заставляя предпочесть Богу некое благо низшего порядка. Обыденный грех сохраняет любовь, хотя он ее оскорбляет и ранит. Чтобы грех был смертным, необходимы одновременно три условия: "смертный грех - это тот, который касается серьезной материи и, кроме того, совершен с полным осознанием и с полным согласием". Смертный грех требует полного осознания и полного согласия. Он предполагает знание греховного характера действия, его противоречия Закону Божию. Он предполагает также согласие достаточно свободное, то есть сознательный личный выбор. Мнимое неведение и ожесточение сердца не уменьшают, а увеличивают волевой характер греха. Неведение невольное может ослабить или даже освободить от тяжкой вины. Но никто не имеет права оставаться в неведении принципов морального закона, вписанных в совесть каждого человека. Чувственные импульсы, страсти также могут уменьшить волевой и свободный характер проступка, так же, как и давление извне или патологическое расстройство. Грех по злому умыслу, по свободному выбору зла - самый тяжкий. Смертный грех - это столь же радикальная возможность человеческой свободы, как сама любовь. Он влечет за собой потерю любви и лишение освящающей благодати, то есть состояния благодати. Если он не искуплен раскаянием и прощением Божиим, он влечет исключение из Царства Христа и вечную смерть в аду, ибо наша свобода властна выбирать навсегда и безвозвратно. Тем не менее, если мы можем судить, что тот или иной поступок сам по себе является тяжким грехом, мы должны доверить суд над людьми правосудию и милосердию Божиему.
Мы совершаем обыденный грех, когда не соблюдаем меры, предприсанной нам моральным законом касательно легкой материи, или когда не подчиняемся моральному закону касательно серьезной материи, но не совсем сознательно или без полного согласия. Обыденный грех ослабляет любовь; он является проявлением беззаконной привязанности к сотворенным благам; он препятствует продвижению души к добродетельной жизни и к деланию нравственного добра; он заслуживает временного наказания. Обыденный грех, сознательно совершенный и оставшийся без раскаяния, мало-помалу толкает нас на грех смертный. И все-таки обыденный грех не восстанавливает нас против Божественной воли и дружбы; он не разрывает союза с Богом. Он исправим человеческими силами с помощью Божией благодати. Он не лишает освящающей благодати, дружбы с Богом, любви и, соответственно, вечного блаженства, и не препятствует нам приступать к Святому Причастию.
В заключение напомним слова Блаженного Августина: «Человек не может, будучи во плоти, избежать всех грехов, по крайней мере - грехов легких. Но эти грехи, которые мы называем легкими, не полагай их безобидными: если ты находишь их безобидными, взвешивая их, содрогнись, их подсчитывая. Множество легких предметов составляет большой вес; множество капель наполняет реку; множество зерен составляет груду. Какова тогда наша надежда? Прежде всего, исповедь...».
Радио Ватикана
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Аскетизм

Повідомлення о.Олег » 29 червня 2013, 12:23

пропоную до Вашої уваги від одного із наших дописувачів
в мене погано відкривається http://julfybenedictus.livejournal.com/20110.html тому перекопійовую (без ілюстрацій) сюди

Julfy Patlatus (julfybenedictus) пише,

Код: Виділити все

Нарешті записав якесь новеньке відео. Власне кажучи, я збирався це відео викласти на каналі, що присвячений християнству http://www.youtube.com/user/JesusOnHerra, але це відео виявилося задовгим для того каналу, тому викладаю тут і тут відповідно. Бо в одне відео не вмістилося.
А в цьому пості викладаю текстову версію-заготовку для цього відео.

Про гріхи.
Христос Воскрес.
Вітаю усіх людей, що підписалися на мій канал, також вітаю людей, що просто випадково потрапили на це відео.
Мене звати Богдан, в мене є мрія - заснувати свою християнську спільноту і назвати її Едем, стати її лідером, і розповідати лекції.
А до того часу я збираюся продовжувати записувати відеолекції онлайн і розміщувати їх на моєму каналі, присвяченому християнству, який називається єзусонгерра.
Єзусонгерра означає на фінській Ісус Є Господь.
Хотів би запропонувати вашій увазі роздуми на тему: що таке гріх.
Мене дивує, чому деякі священики, яким випадає нагода на різних реколекціях  розповідати лекцію про гріх, вважають цю тематику мало не покаранням, каторгою чи небажаним чи неприємним заняттям.
На мій погляд, це дуже благодатна тема для роздумів, тут можна навести багато цитат з Біблії і багатьох людей навернути.
Отже, розпочнімо.
Новий Завіт написаний грецькою мовою, на якій слово гріх звучить як "амаритія".
Крім значення "гріх", це грецьке слово має також інші значення, такі як невлучання, не потрапляння в ціль.
Тобто, гріх - це будь-яка дія, бездіяльність чи стан, перебуваючи в якому ми не потрапляємо в ціль, не осягаємо всієї повноти і благодаті життя, яку приготував нам Всемогутній Господь.
Можна уявити собі величезну галявину, пасовисько, де дуже багато людей, всі з яких щасливі, вільні, охайні, усміхнені, і вільно пересуваються цією галявиною.
За межами цієї галявини є дуже багато різних кліток, як в зоопарку. Одні клітки більші, інші ж менші, одні вузькі, інші широкі, в одних клітках по одній людині, в інших клітках людей більше.
І люди в цих клітках замучені, сумні, побиті, мають багато ран, скривавлені, вимазані в пилюці і в болоті, закуті в різні кайдани, на ногах і на руках.
І кричать з цих кліток: ми щасливі, ми вважаємо себе вільними, бо можемо самі обирати, в яку клітку залізати: велику чи малу, широку чи вузьку, можемо собі самі обирати, які рани собі наносити - колоті чи рубані, можемо собі самі обирати, яким болотом вимазуватися - чи тільки глиною, чи глиною з піском.
Натомість Господь приходить до кожної клітки і звертається до кожної людини, до мене і до тебе, брате і сестро, улюблений сину чи улюблена дочко всемогутнього і доброго Бога.
Покинь цю клітку. Бо ця клітка - це не те, що я приготував для тебе. Подивись, які щасливі люди, що живуть на моїй галявині. Прийди до мене, моя дитино, дозволь мені омити і вилікувати твої рани. Дозволь мені зняти з тебе твої кайдани.
Прийди до мене, прийди до усвідомлення правди. Бо я є правда, світло і життя. Покинь життя в брехні та в ілюзії, бо брехня не походить від мене, і я не бажаю, щоб ти жив чи щоб ти жила у полоні примарних ілюзій.
Дозволь мені очистити тебе, бо саме заради тебе я страждав на хресті.
Звідки ми можемо знайти про наміри Бога щодо нас?
Ми можемо дізнатися про них, читаючи Біблію - Святе Письмо, що є Словом Божим.
Читаємо в книзі пророка Єремії 29:11-13
Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.
І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас.
І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем.
В іншому перекладі цей уривок звучить так:
Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, - слово Господнє, - задумів щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття.
І коли ви візвете до мене та прийдете помолитись до мене, я вислухаю вас.
І коли шукатимете мене, знайдете, як тільки шукатимете мене всім серцем вашим.
Тобто, в цьому уривку Бог через пророка Єремію говорить, що він знаю свої думки, які думає про нас, і що це думки на добро, а не на зло, задуми щастя, а не лиха, щоб забезпечити нам надійне майбутнє, дати нам будучність та надію.
Читаємо також в посланні апостола Павла до Римлян, 8:28
Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.
в іншому перекладі
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
Чуємо тут повторення цієї думки. Якщо ми шукаємо Бога, любимо Його, то нам усе співдіє на добро.
Також читаємо в першому посланні апостола Павла до Корінтян, 2:9
Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
в іншому перекладі
але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
Це означає, що ми, сидячи у клітці власних гріхів, душевних, духовних і тілесних зранень, у кайданах залежностей, ми навіть не можемо уявити, наскільки багато подарунків Бог хоче нам подарувати, як сильно Він бажає обдарувати нас своєю Божественною благодаттю, радістю, любов'ю, миром.
Давид у 23 псалмі (за старим списком цей псалом має номер 22)
Книга Псалмів: 23. (22) Господь - добрий пастир
Господь - мій пастир: Нічого мені не бракуватиме.
На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води.
Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого.
Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку.
Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок.
Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні.
в іншому перекладі цей псалом звучить так
Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!
Переконавшись у тому, що Бог добрий, і бажає добра, і не зі злості чи злого помислу каже до нас: остерігайтеся різних пасток, кліток, остерігайтеся різного бруду, що може забруднити ваше тіло, вашу душу і ваш дух, остерігайтеся усього, що може вас поранити чи вколоти.
а тому, що Бог надто сильно нас любить, і не бажає, щоб ми жили в невільному полоні згубних пристрастей чи бажань, перейдемо до детальнішого опису того, що є гріхом.
Навіть у вікіпедії можна прочитати список семи смертних гріхів.
Смертний гріх — так в християнстві називають гріхи, які ведуть до загибелі душі. Смертні гріхи з протилежними їм чеснотами (за католицьким списком):
Гординя — Смирення (покора).
Жадібність (захланність) — Щедрість.
Хтивість (нечистота) — Чистота.
Заздрість — Доброзичливість.
Обжерливість (Неуміркованість) — Поміркованість.
Гнів — Лагідність.
Лінощі (лінивство) — Працелюбність (пильність).
Вчення про вісім помислів, що лягло в основу вчення про сім смертних гріхів розробив ранньо-візантійський богослов Евагрій Понтійський у 4-му столітті. В православному богослов'ї поширений саме цей первинний восьмискладовий перелік Евагрія Понтійського. У новому видозміненому семискладовому західно-схоластичному списку смертних гріхів сум було замінено на заздрість, а марнославство об'єднано з гординею. Ця нова західна концепція семи смертних гріхів отримала поширення після схоластичних праць Томи Аквінського (XIII століття).
В православ'ї смертні гріхи чи помисли окреслюються як гріховні пристрасті (страсті) і як і у Евагрія Понтійського первинно їх нараховується 8:
Гординя
Марнославство (в католицькому списку об'єднано з гординею)
Сріблолюбство (чи грошолюбство, відповідає жадібності, користолюбству)
Гнів
Блуд (відповідає хтивості, похоті)
Черевоугодництво (відповідає обжерливості)
Зневіра
Сум (в католицькому списку замінено на заздрість)
Вони визначаються як гріховні, протиприродні рухи душі. Їх викорінення та щира боротьба з ними є духовною боротьбою та завданням кожного християнина з метою отримання благодаті Святого Духа для відновлення безпристрастного і безгріховного образу Христа — Нового Адама (на відміну від старого Адама, враженого тлінням, смертністю та пристрастністю внаслідок перворідного гріха), благодатне насіння якого отримується у хрещенні.
В одному інтерв'ю зі священиком на сайті Кредо також зазначено, що
Найдавніша християнська традиція знала 3 головних гріхи: вбивство, зречення віри та перелюб. Сьогодні Католицька Церква згадує 7 головних гріхів. Чому сім, що зумовило до зростання? Гріховність людей?
на що священик у цьому інтерв'ю відповідає:
- Чому сім? Це не критерій, гріхів може бути набагато більше. Наприклад, пияцтво є певною схильністю до гріховності, є тим гріхом, який фігурує, знаходиться на найвищій сходинці усіх гріхів разом узятих. Звичайно, їх можна звести до семи гріхів, тому й назва ГОЛОВНІ ГРІХИ. Але у кожного свій головний гріх.
Я би доповнив цю відповідь словами святого Макарія Великого про взаємопов'язаність гріхів.
св. Макарій Великий
Про зовнішнє подвижництво і про те, який спосіб життя є найвищим і найпершим, - знайте, улюблені, таке: всі чесноти одна від одної залежать і пов'язані між собою, як кільця духовного лан­цюжка: молитва - від любови, любов - од радости, радість - від лагідности, лагідність - од покори, по­кора - від служіння, служіння - від надії, надія -від віри, віра - від послуху, послух - од простоти. Так і погані діла походять одне від одного: нена­висть - від дратівливости, дратівливість - од гордо­сти, гордість - од пихи, пиха - від невір'я, невір'я -від жорстокосердя, жорстокосерда - од недбаль­ства, недбальство - від лінивства, лінивство - від нудьги, нудьга - від нетерпеливосте, нетерпели­вість - од сластолюбства. Інші пороки також між собою пов'язані, як поєднані між собою й одна від одної залежать чесноти.
Оскільки всі гріхи взаємопов'язані, і один гріх веде за собою другий, іноді важко розмежувати, де закінчується один гріх, і починається інший.
Наприклад, Марнославство дуже подібне на гординю і на заздрість, тому, мабуть, Тома Аквінський об'єднав його з гординею і не виділяв як окремий гріх, навіть хоча ці поняття дещо відрізняються.
Оглянемо коротко суть кожного з семи смертних гріхів. Детальніше можна прочитати в вікіпедії або пошукати в інтернеті.

Гординя, марнославство

Гординя - це гріх, через який впав супротивник Бога, один з найбільший і найкращих ангелів за чином херувимів, що носив латинську назву той, що несе світло.
Він збирав усю славу для Бога, і одного разу вирішив, що оскільки він такий гарний і такий могутній, то йому самому належить приносити славу, і внаслідок того, він збунтувався проти Бога, і спокусив третину ангелів, які теж упали.
Також цим самим гріхом він спокусив у вигляді змія Єву і Адама, сказавши їм, що вони достатньо горді і розумні, щоб порушити Божу заповідь, і що якщо вони її порушать, то стануть самі собі богами, і Бог їм уже буде більше не потрібний.
Гординя - це також джерело для всіх інших гріхів.
Єзекиїл 28:14-17
Ти був херувимом, покровителем блискучим. Ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистого каміння.
Ти був зразковим у твоїх учинках від того часу, як тебе сотворено, аж покіль не постало беззаконня в тобі.
Через твоє розросле купецтво твоє нутро сповнилося беззаконням, і ти згрішив. І я прогнав тебе з Божої гори і погубив тебе, херувиме-покровителю, серед вогнистого каміння.
Високо неслось твоє серце з-за краси твоєї. Через твою вроду ти втратив твою мудрість. І я на землю тебе кинув, видав тебе царям на видовисько.
Ти безліччю твоїх провин, безчесністю твого купецтва опоганив твої святині. Тоді я видобув вогонь з-посеред тебе, щоб тебе пожерти. Я обернув тебе в попіл на землі перед очима всіх, що дивилися на тебе.
в іншому перекладі це звучить так:
Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння.
Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.
Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння.
Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.
Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе.
Ісаї 14:12-15
Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!
Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,
підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!
Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!
в іншому перекладі це звучить так:
Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці? Як тебе повалено на землю, тебе, що підбивав усі народи?
Ти ж говорив у своїм серці: - На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю й возсяду на горі зборів, на краю півночі.
Зійду на вершок хмар, зроблюсь, як Всевишній.
Та ось ти в Шеол провалився, в яму преглибоку.

Хтивість, Нечистота

Хтивість - Нечистота.
Існують різні різновиди цього гріха. Зокрема, розпуста, перелюб, онанізм.
Розпуста - це секс до шлюбу, дошлюбні сексуальні зв'язки. Перелюб - це коли людина має шлюб з іншою людиною, але займається сексом ще з іншою людиною.
Онанізм - це гріх мастурбації, коли людина задовільняє себе сама, або ж під час сексу викидає сім'я назовні або користується презервативом.
Читаємо у приповідках 31:10
Жінку цнотливу - хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!
а в іншому перекладі
Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
У посланні до Євреїв, 13:4 читаємо
Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців.
в іншому перекладі
Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.

Жадібність, захланність, грошолюбство, користолюбство, сріблолюбство

Жадібність (захланність)
Це гріх, коли людина не може насититись матеріальними благами, грошима, коли їй усе мало і мало.
Інші назви цього гріха: сріблолюбство, грошолюбство, користолюбство.
У посланні до Євреїв, 13:5 читаємо
У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину»,
в іншому перекладі
Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!
У першому посланні до Тимотея, 6:10, апостол Павло каже:
Бо корінь усього лиха - грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями.
в іншому перекладі
Бо корінь усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.
Заздрість

Заздрість
Що таке заздрість, здається, не треба пояснювати. Достатньо подивитися мультфільм злидні, де показано заздрісних сусідів, які тільки того й чекають, аби в сусідів хата згоріла.
Читаємо в посланні апостола Якова, 3:14-16
Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.
Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;
бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.
в іншому перекладі
Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,
це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.
Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!

Зажерливість, Обжерливість, Неуміркованість, Черевоугодництво

Зажерливість, Обжерливість (Неуміркованість) черевоугодництво
Подібний гріх до жадібності, захланності, сріблолюбства, грошолюбства, користолюбства, тільки тут йдеться після про насичення власного живота.
Коли людина не має стриманості в їжі, і їсть занадто багато.

Гнів

Гнів
Також досить очевидний гріх. Найвища форма гніву - це вбивство.
Написано в посланні до Ефесян 4:26-27
Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!
в іншому перекладі
Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; і не давайте місця дияволові.
Читаємо також про гнів у Євангелії від Матея 5:20-26
Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне.
Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові.
А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний.
Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе,
зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю.
Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
в іншому перекладі
Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!
Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.
А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.
Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,
залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.
Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.
Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

Лінь, Лінощі

Лінь
Про лінь найкраще сказав один священик у вищезгадуваному інтерв'ю на сайті журналу Кредо.
Лінь притаманна кожному, хто втікає від відповідальності. Звичайно, найбільш поширені лінощі – занедбання обов’язків.
Також написано в другому посланні до Солунян, 3:6-13
А вам, брати, наказуємо в ім'я Господа нашого Ісуса Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві, а не за переданням, що ви його прийняли.
Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли,
ані не їли ні в кого дармо хліба, а вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого.
Не тому, що не маємо на це права, а тому, щоб дати себе вам за зразок, щоб ви нас наслідували.
Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть.
Та проте чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, тільки байдикують.
Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили.
А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити.
в іншому перекладі
А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас.
Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,
і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем,
не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували.
Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть!
Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять.
Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли.
А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре.
У фільмі засліплений бажанням головний герой зустрічається з дияволом, що у фільмі має вигляд привабливої жінки, яка грає актриса Елізабет Гарлі, це та сама актриса, що грала Далілу у фільмі Самсон і Даліла.
Автори фільму знали про сім головних гріхів, і навіть вклали цей перелік в сюжет фільму. Про що можна побачити з цього діалогу.
- Ти тільки про це і думаєш, гадаєш, що секс - це головне в житті?
- Звісно, ні. Крім нього є жадоба, ненажерливість, лінощі, гнів, пиха, заздрість.

Крім того, в цій лекції, у цьому відео я багато чого пропустив.
Наприклад, про те, що порушення будь-якої Божої заповіді, є гріхом.
Євреї були дуже твердошиїм народом, і багато грішили, тому їм було дано 10 заповідей через Мойсея, як педагогічний засіб, аж до приходу Ісуса Христа. Ісус Христос сформулював 2 основні заповіді любові, читаємо в
Євангелії від Матея 22:35-40
І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
“Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”
Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
це найбільша й найперша заповідь.
А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
Справді, якщо людина виконує ці заповіді, то звідси випливає, що вона й буде виконувати декалог заповідей Мойсея - не буде займатися ідолопоклонством, тобто, магією, забобонами, скиданнями вроків, не буде вірити в реінкарнацію чи атеїзм, чи вірити в що-небудь, що суперечить Божому слову, яке вона любить, буде в неділю ходити до церкви, і святкувати неділю, буде любити і шанувати своїх батьків, не буде вбивати, ані не буде робити гріху аборту, ані не буде вживати абортативні засоби, що не дозволяють ембріону зачепитися за оболонку матки, тим самим, вбиваючи його, ані не буде робити гріха евтаназії, адже тільки Бог знає, коли має померти та чи інша людина, цього не може вирішувати людина замість Бога, не буде чужоложити, не буде займатися перелюбом, тобто, не буде спати з іншими жінками чи чоловіками відповідно, не буде красти, не буде брехати, чи свідчити неправдиво, не буде заздрити чи хотіти жінки свого ближнього чи будь-чого, що належить іншому.
Я тут ще багато чого іншого пропустив.
Наприклад, згадки в старому Завіті про засудження гріха алкоголізму.
Засудження гріха гомосексуалізму як в старому, так і в Новому заповіті.
Засудження думок про секс, про що читаємо в Євангелії від Матея 5:27
Засудження гріха трансветизму\кросдресерства, про що читаємо у Второзаконні 22:5
Вбиство синами Якова Сихема і всіх його співмешканців через, що він збезчестив, тобто, зґвалтував їхню сестру Діну, про що читаємо у книзі Буття 34 розділі.
Смерть Онана, сина Юди, який займався мастурбацією, про що читаємо у книзі Буття 38: з 8 по 10 вірш.
Гріх Давида, про що написано в 11 розділі другої книги Самуїла.
Історія про дітей Давида, Амнона і Тамар, про що читаємо в другій книзі Самуїла, в 13 розділі з 1 по 19 вірш.
Як Амнон зґвалтував Тамар, свою сестру по батьку, потім її зненавидів і вигнав, а потім його вбив Авесалом, рідний брат Тамар по батькові і по мамі.
Якщо комусь буде цікаво про це послухати, напишіть коментар під відео, і я підготую нову відеолекцію, де розгляну ці питання детальніше.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Аскетизм

Повідомлення о.Олег » 13 липня 2013, 09:57

о.Олег писав:...Julfy Patlatus (julfybenedictus) пише,

Код: Виділити все

...Гнів
Також досить очевидний гріх...
Написано в посланні до Ефесян 4:26-27
Гнівайтеся, та не грішіть...

учора мав приємність зустрітись з нашим Андрієм і зайшла мова за те, як це можна гніватись, але одночасно не грішити :) Неочевидно, правда?
запропоную від Товариства Ісусового http://lucarz.narod.ru/8.html :

Код: Виділити все

6. Гнів і блаженство миротворців
Головні гріхи та блаженства
Довкола гніву ми маємо більше непорозумінь, ніж довкола інших головних гріхів. До цього призвели сучасна мода на асертивність і вільне вираження емоцій, також і негативних, що пропагується сучасною масовою культурою. На це вплинула якимсь чином також і сучасна християнська література. Ще недавно на сайті католицького "Матея" можна було знайти статтю під промовистою назвою Дар гніву, в якій автор під псевдонімом о. Домінік називає гнів "доброю енергією, подарованою Богом". Щось подібне можна також знайти в інших публікаціях, наприклад, у книжках відомого в Польщі німецького бенедиктина о. Анзельма Гріна. Таке замішання може викликати й Святе Письмо, бо читаємо в св. Павла: Гнівайтеся, але не грішіть... (Еф. 4, 26), а Ісус говорить в Нагірній проповіді: Кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові (Мт. 5, 22). До того ж в Старому і Новому Завітах багато разів говориться про Божий гнів.
Отже в кінці кінців, що таке гнів? Для одних - головний гріх, для інших - добра енергія і Божий дар? За св. Павлом можна гніватися і не грішити, а Ісус каже, що того, хто гнівається, треба віддати під суд? Поза тим чому гнів мусить бути головним гріхом, якщо сам Бог гнівається? Святе Письмо говорить багато разів, що ми повинні наслідувати Бога. Як розв'язати ці суперечності?
Ми ще раз натрапляємо на парадоксальність християнства, яке не є релігією букви, а духу. Залишаючись на рівні букви, ми занурюємося в суперечності. Але якщо сягнемо духовних фундаментів християнства, то виявляється, що ці позірні суперечності мають одне джерело. Апостол говорить, що Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе (1 Кор. 12, 4-6). До тих дарів може також належати і дар гніву, як його називає о. Домінік. Але, як побачимо далі, це особливий дар, і його не слід плутати з кожним проявом гніву.

Божий гнів

Почнімо від проблеми, яка здається важливою, - від Божого гніву. Бог є любов'ю навіть тоді, коли гнівається. Для людини любов і гнів - це суперечність. Але Бог не гнівається так як людина, хоч результат Його гніву може бути подібним до людського гніву. Звідси й береться та сама назва. Господь шанує свободу людини і тому дозволяє їй відчути наслідки своїх гріхів. Святе Письмо говорить, що "Божий гнів проявляється з небес на усяку людську безбожність і неправду" (пор. Рим. 1, 18). І тому після первородного гріха Бог виганяє наших прародичів з раю - вони спротивилися Його любові. Він дозволяє їм скуштувати плоди власного гріха, одночасно даючи їм обітницю і шлях навернення. Тому ставить херувима з блискучим мечем стерегти дорогу до дерева життя, щоби людина після гріха не забажала його плоду і не створила власного дерева життя - без Бога і без любові.
У своїй любові Бог не може допустити, щоб безбожність і неправда оволоділи Його творінням, щоб людина без Бога перетворила світ в пекло. Страшно подумати, що би було, якщо б гнів Бога не проявився і якась з великих ідеологій давнини чи сучасності повністю оволоділа світом. Господь допустив у своєму гніві, щоб кожна з них проковтнула море жертв, а найбільше ця "найкрасивіша", яку придумала людина, і яка своєю метою ставить щастя усього людства - комунізм. Ще сьогодні нас разить факт, що комунізм проковтнув сто мільйонів жертв і був причиною страшних фізичних і моральних кривд, спричинених іншим сотням мільйонів. Ці жертви - це велика пересторога і виклик для людина, щоб вона, перестрашено злом своїх вчинків, повернулася до Бога і припинила будувати своє майбутнє без Нього чи наперекір Йому. Природно, що Божий гнів проявляється не тільки на рівні суспільства, але також на рівні спільнот, родин і індивідів. Його прояви аналогічні, і ми ними тут не будемо займатися.

Гнів як головний гріх

Але як бути з людиною, для якої гнів - це один з головних гріхів? Те, що ми найчастіше розуміємо під словом "гнів", - це певна емоційна реакція, що виражається у формі зовнішньої чи внутрішньої агресії. Причиною цієї агресії завжди є оборона якогось добра або чогось, що вважається добром, і що фактично або позірно знаходиться під загрозою. Такий гнів може виражатися різноманітними способами: починаючи від раптової агресії, що кінчається вбивством, і кінчаючи бійками, сварками, іронією і простим смутком. Емоційні реакції, які можуть також бути великими вчинковими гріхами, не є головним гріхом гніву. Ототожнення їх з головним гріхом - велике непорозуміння.
Як вже було сказано раніше, кожний головний гріх - це глибока духовна дійсність і тривка постава серця, з якої потім народжуються учинкові гріхи. Всі головні гріхи у своїй основі мають гріх гордості, який постає з невіри в любов Бога і змушує людину спасатися і здобувати щастя своїми силами. Гнів - як головний гріх - постає з зіткнення очікувань людини, яка є заручником гордості, з конкретною дійсністю, яку їй дав Бог. Бог дає таку дійсність, яка до кінця не відповідає нашим очікуванням, планам і ідеалам, і в якій завжди є місце на терпіння. І тому така дійсність відсилає людину до Бога як свого Творця і єдину надію, мету і спасіння. Людина, що не живе в Божій любові, сприймає цю дійсність як перешкоду в своїм стремлінні до щастя, як абсурд життя. В ній народжується глибоке неприйняття і гнів, що йде за цим крок в крок. По суті - це гнів проти Бога, який, як ми думаємо, створив цю дійсність. Але людина дуже рідко виливає цей гнів безпосередньо на Бога, хоча це було би для неї найкраще. Бог сам говорить устами пророка Ісаї: Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони! Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати. А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце! (Іс. 1, 18-20).
Властиво наставлений гнів на Бога відчиняє людині шлях до навернення і надії. Боже Слово, а отже сам Святий Дух, вчить нас правильно сперечатися з Богом. Взірець таких суперечок ми можемо знайти в деяких псалмах, своєрідних тренах, а також в особі пророка Єремії. Нам, "побожним" християнам, ніколи би не прийшло до голови розмовляти з Богом його мовою, хоча вона й увійшла до Святого Письма, отже становить частину Божого Об'явлення. Сам Ісус, хоча у Його випадку не може бути мови про якийсь бунт чи гнів на Бога Отця, в найважчий момент життя - в годині смерті - молиться таким псалмом: Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув... (Пс. 22, 2). Ці слова звучать як скарга або претензія, але сам псалом є даром Святого Духа для Ісуса в цій хвилині.
Ми також в найважчі хвилини життя не мусимо шукати слів. Бог їх для нас вже приготував.
Коли людські претензії і гнів на Бога зачиняються в зневірі і гордощах, тоді гнів стає страшним у своїх наслідках. Тоді людина спрямована проти Божої дійсності, проти себе самої, проти інших людей, проти суспільства і його структур, проти окремих народів...
Напевно кожний з нас знає людей, які дуже сильно не акцептують своєї дійсності, так проти неї збунтовані, що аж киплять гнівом. Може ми самі переживали щось подібне. Знаємо, що в таких випадках вистарчить невеликої іскри, і вибух неминучий. В принципі кожна причина є доброю, щоб вивільнити свій гнів і викинути його на когось слабшого.

Ненависть

Якщо хтось стає тривалою перешкодою на шляху до позірного щастя, то гнів переходить у свою граничну форму - ненависть. Тут проявляється його найглибша природа. Святе Письмо говорить, що той, хто ненавидить свого брата, є убивцею (пор. 1 Йо. 3, 15). Біблія багато разів описує випадки і механізми гніву. Вже в другому поколінні людського роду гнів проявляється в його найгіршій формі. Каїн не може зносити свого брата Авеля, тому що бачить у ньому перешкоду для свого щастя, зненавидів його й убив. Чим більше людина віддаляється від Бога, тим більшим стає її гнів, тим гострішою буде її реакція на дійсність, яка не відповідає її уявленням. Ламех, нащадок Каїна, говорить своїм жінкам: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро! (Бт. 4, 23-24).
Спіраль гніву дуже виразно проявляється в великих ідеологіях, які людство собі створило. Кожна з них виходила з неприйняття дійсності і бунту проти неї. Від самого початку вона була насичена гнівом - спочатку її творців, потім груп людей, яких вони спромоглися переконати. Метою кожної з них було щастя, але по дорозі до мети вони повинні були на комусь вилляти свій гнів на неакцептовану дійсність. Шукали ворогів, переважно невинних людей. Для французької революції ворогами були аристократія і духовенство, для фашизму - євреї, для комунізму - класовий ворог. І кожна ідеологія спочатку впивалася кров'ю своїх уявних ворогів, а потім потопала в крові своїх дітей.

Ісус - відповідь Бога на людський гнів

Ісус Христос є відповіддю Бога на проблеми людини з її гнівом. Св. Павло описує, як Ісус лікує людський гнів: Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця (Еф. 2, 14-18). Ми бачимо, що відповіддю Бога на людський гнів не є Його гнів. Бог не руйнує людський гнів своїм могутнім гнівом, не відповідає злом на зло. Відповіддю є милосердя. Ісус приходить на землю і приймає на себе людський гнів і бунт проти дійсності, тобто проти Бога і Себе самого. Ісус постійно перебуває в любові Отця, і тому приймає як дар любові все те, що отримує від Отця, - усю конкретну дійсність, яка є дуже важкою: Святе Письмо говорить, що в усьому Він був підданий людській природі - за винятком гріха (пор. Євр. 4, 15). А це означає, що Він не збунтувався проти дійсності, яку Йому дав Отець. І хоч Його сильно спокушали, щоб Він не прийняв своє людської екзистенції, ознаменованої бідою, впокоренням, відкиненням, і на кінець - найганебнішої смерті - смерті на хресті. Що більше, Ісус акцептує навіть своїх ворогів, тих, які Його нищать, і любить їх. Св. Павло пише, що Він "убиває в собі ворожість". Ворожість - це інша назва гніву. В Ісусі людина перестає бути ворогом Бога, починає вірити в Його неустанну любов, припиняє сприймати Бога і дану їй Богом дійсність як загрозу або перешкоду на шляху до щастя. На місці ворожості і бунту з'являється спокій і сміливий доступ до Отця в єдиному Дусі, тобто Дусі Ісуса. Відтепер Бог для учня Ісуса знову стає гарантією перемоги і щастя. Ісус - перший справжній миротворець, і тому є нашим блаженством, є, як говорить Апостол, "нашим миром". Усі віруючі в Нього черпають з Нього своє життя, стають, як і Він, миротворцями, і беруть участь в Його спадкоємстві: "будуть названі синами Бога" - як каже блаженство миротворців.
Так як гнів починається з невіри в любов Бога і неприйняття конкретної дійсності, яку Бог щоденно створює, так само і справжній мир - як ми бачимо на прикладі Ісуса - починається від довірливого спілкування з Богом і прийняття того, що Він нам дає. Ісус дуже рішуче вказує на цю поставу як на умову бути Його учнем: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде (Лк. 9, 23), або в іншому місці: І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! (Лк. 14, 27). Хрест є символом того, що є по людському абсурдним в нашому житті і що неможливо прийняти, що для нас є спокусою для бунту. Якщо не приймаємо це щоденно як дар Божої любові, то перестаємо бути миротворцями, відпадаємо від блаженства і в нашому світі стаємо зародками гніву.
На початку я згадав, що існують також і позитивні форми гніву. І приклад цього нам подає сам Ісус Христос. В багатьох ситуаціях Ісус реагує рішуче і гнівно. Ми не можемо проаналізувати всі випадки. Звернімо увагу тільки на одну подію, яка особливо напружена і містить у собі всі інші. Це сильна реакція на слова Петра після першої заповіді страстей і воскресіння. Петро, почувши що Ісус повинен терпіти і бути страченим, стає перед Ним і говорить: Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! (Мт. 16, 22-23). Це найсильніші слова, які Ісус говорив людині, до того ж найближчому своєму учневі, який щойно визнав віру в Його Боже синівство. Проти чого спрямований гнів Ісуса? Не проти Петра, як це може видаватися на перший погляд. Відступися від Мене в дослівному перекладі звучить Стань за Мною. Ісус гнівається на певний спосіб мислення або певний спосіб інтерпретування дійсності, якому Петро піддався. Це диявольський спосіб - в тому, що Бог дає і до чого провадить, не бачити Його любові. Це спосіб, в якому - як ми вже показали - міститься джерело гніву. Ісус не відкидає Петра, але каже йому стати позаду, зайняти місце учня, який від Ісуса повинен вчитися брати свій хрест, а не нав'язувати Богові свою волю і бунтуватися.
Такою є природа позитивного гніву, який повинен характеризувати християнина. Це гнів на те, що противиться Божій волі в моєму житті, гнів на думки, які підсовує мені диявол, гнів на самого диявола, і також гнів на подібний спосіб мислення, який представляє Петро - мислення, типове для світу і для поведінки, породженої таким мисленням, і в яку ми постійно втягнуті. Християнин повинен відповідати радикальним "ні", навіть якщо це буде викликати спротив і гнів інших, також і найближчих.

Заручники людських очікувань

Багато побожних людей живуть в роздвоєнні і неспокою, отже на краю гніву - бо неспроможні рішуче відповісти "ні". В такому випадку вони не виконують ні власну волю, ні Божу. Мають враження, що добрі, оскільки служать іншим, але насправді стають заручниками їхнього мислення і очікувань. Вони придушують в собі гнів, що часто призводить фрустрації, нервовість і депресії. Тим часом людина є миротворцем навіть тоді, коли рішуче говорить "ні" - як Ісус. Таке "гнівне", рішуче "ні" насправді є даром Бога і доброю енергією. Тому не слід легковажити і не осуджувати наперед гніву, що здіймається в серці. Треба нав'язати з ним діалог - процес розпізнавання, оскільки може виявитися, що це здоровий сигнал на емоційну маніпуляцію з боку інших або підступ диявола.

Гнів, але не гріх

Слід ще пояснити приведену на початку цитату з послання св. Павла Апостола до Ефесян, де він повчає християн, як практично ставитися до свого гніву - щоб не грішити: Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! (Еф. 4, 26-27). Св. Павло реаліст. Він знає, що ми залишаємося слабкими людьми і не завжди спроможні опанувати свою емоційність. Деякі біблісти кажуть, що він сам був дуже емоційною людиною, що також можна відчути в його листах. І тому він дає нам цінну пораду: не бійтеся своїх емоцій і не вдавайте з себе кращих, ніж ви є. Якщо в ваших серцях здіймається гнів, то дайте йому вийти, навіть тоді, коли цей гнів недосконалий. Але не грішіть!
Що це означає? Сонце нехай не заходить у вашому гніві. Якщо в вашому гніві не було любові, або її було недостатньо, якщо ви образили брата або сестру, то впокоріться, ще того самого дня просіть пробачення і дозвольте, щоби в вашій слабкості об'явилася Божа сила. Якщо ви цього не робите, то даєте місце дияволу, який в вашому серці "приготовляє отруту". Навіть холерик має доступ до блаженства миротворців, щоб тільки в ньому перемагав Дух Христа, який не дає місця дияволу і в покорі чинить свою слабкість місцем пробачення і джерелом миру.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Аскетизм

Повідомлення andrivovk » 14 липня 2013, 16:49

о.Олег писав:...зайшла мова за те, як це можна гніватись, але одночасно не грішити :) Неочевидно, правда?
запропоную від Товариства Ісусового http://lucarz.narod.ru/8.html :


Напевно сюди це повідомлення треба Праведний ?! гнів

Там трохи вище моє повідомлення про "гнів" Бога.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Що таке гріх?

Повідомлення andrivovk » 04 серпня 2013, 14:15

В Катехизмі Шпіраго читаю таке

Тому ми повинні прагнути здобути собі добру славу і підтримувати її в очах людей. Здобудемо собі славу тоді, коли робитимемо добрі справи і оборонятимемо нашу честь, якщо хтось на неї посягатиме.
Бог хоче, щоб ми дбали про свою честь, бо глибоко прищепив нам це почуття честі і огиди до сорому. Якщо б ми хотіли тамувати в собі це почуття, то чинили би проти розпоряджень Бога (Ґалюра).
Ми повинні здійснювати добрі діла привселюдно. Якщо хочеш, щоб люди говорили про тебе добре, то не вихваляйся сам, а хай про тебе говорять твої діла! Спаситель виразно бажає, щоб ми чинили добре на очах наших ближніх, бо говорить: "Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі" (Мат, 5, 16). Наші добрі справи — це наче приємний запах (II Кор. 2, 15), бо роблять нас милими нашим ближнім так, як милий запах (Ґалюра). Якщо здійснюємо добрі справи привселюдно, то найкраще захищаємо наше чесне ім'я і примушуємо замовкнути злі язики (І Петро, 12). Дбаймо про добро не лише перед Богом, але й перед людьми (II Кор. 8, 21). "Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома" (Филип. 4, 5), "Стримуйтесь від усякого роду лукавства" (І Сол. 5, 22). Звичайно, звідси не випливає, що ми не могли б розраховувати на будь-яку нагороду у Бога (Мат. 6, 2).


Думав, що якраз навпаки. Тобто, коли я хочу дати милостиню, або помолитися, то я спочатку маю почекати, поки зберуться люди, і аж тоді робити добре діло. :D
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 04 серпня 2013, 14:23

andrivovk писав:
Думав, що якраз навпаки. Тобто, коли я хочу дати милостиню, або помолитися, то я спочатку маю почекати, поки зберуться люди, і аж тоді робити добре діло. :D


Навпаки :)
Мається на увазі, якщо вже людина робить добрі вчинки, то часом це важко приховати і не варто особливо турбуватися з цього приводу (молитися, але не ходити до церкви? :D ). Зрештою, навколо люди не дурні, навіть якщо вони безпосередньо не бачать, як ти молишся чи даєш милостиню.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
kristik
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 275
З нами з: 17 травня 2010, 11:49
Контактна інформація:

Re: Що таке гріх?

Повідомлення kristik » 04 серпня 2013, 19:01

romanm писав:
Бог вислуховує молитву грішника, яка походить від щирого і чесного бажання натури, тому, що є Милосердним. При умові якщо просяться речі необхідні для спасіння душі самого грішника, чи ін.


Це дійсно так, в цьому я переконалась на власному досвіді! Благословенний Господь щедрий і багатомилостивий,який не хоче смерти грішника,а щоб навернувся і жив!
Ми думаємо, що Бог бачить нас зверху, але Він бачить нас зсередини.
Жильбер Сесброн

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 02 березня 2014, 22:06

Перечитую "Вражена блискавкою" Глорії Поло. Дочитала до того, що автору було відкрито, що ходити в купальнику на пляжі - гріх нечистоти (через мимовільне спокушування). Але ж загалом це не вважається гріхом, маю на увазі, що навіть деякі християнські табори влаштовують на морі, та й проти такого приватного відпочинку не чула заперечень... Зрештою, я розумію, що йдеться про ПРИВАТНЕ об'явлення (тобто, типу, можна й не вірити :D . До речі, воно визнане Церквою?), але інтуїтивно відчуваю, що воно (об'явлення) від Бога.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення о.Олег » 03 березня 2014, 09:57

ShMariam писав:Перечитую "Вражена блискавкою" Глорії Поло. Дочитала до того, що автору було відкрито, що ходити в купальнику на пляжі - гріх нечистоти (через мимовільне спокушування). Але ж загалом це не вважається гріхом, маю на увазі, що навіть деякі християнські табори влаштовують на морі, та й проти такого приватного відпочинку не чула заперечень... Зрештою, я розумію, що йдеться про ПРИВАТНЕ об'явлення (тобто, типу, можна й не вірити :D . До речі, воно визнане Церквою?), але інтуїтивно відчуваю, що воно (об'явлення) від Бога.

також довести не зможу, але інтуїтивно відчуваю, що для уникнення "мимовільного спокушання" паранджа - саме то :)
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 03 березня 2014, 10:29

о.Олег писав:також довести не зможу, але інтуїтивно відчуваю, що для уникнення "мимовільного спокушання" паранджа - саме то :)
З повагою, о.Олег

:D
А якщо серйозно?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення о.Олег » 03 березня 2014, 10:43

ShMariam писав:
о.Олег писав:також довести не зможу, але інтуїтивно відчуваю, що для уникнення "мимовільного спокушання" паранджа - саме то :)
З повагою, о.Олег

:D
А якщо серйозно?

а... я серйозно. Пригадую читав, як в середніх віках писали - чоловіки мліли, коли бачили жіночу руку без рукавички...
паранджа і все тут
хоча... наврят чи поможе - фантазія і тут перевершить всі можливі сподівання захованої заради недавання мимовільних спокус.
Тому інший висновок: поводитись скромно. Купальник - не перешкода.
А людей, що мимовільно спокушаться буде достатньо незалежно від паранджі/купальника.
З повагою, о.олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 25 травня 2014, 12:30

Актуальний сьогодні гріх: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/ ... ?attempt=1 :(
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Що таке гріх?

Повідомлення Sputnik » 26 травня 2014, 20:03

Висновок: дезиінформація - гріх!!!
P.S. Спочатку подумав, що це якийсь новостворений гріх, а як виявилось, лише різновид брехні...
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 27 травня 2014, 08:17

Sputnik писав:Висновок: дезиінформація - гріх!!!
P.S. Спочатку подумав, що це якийсь новостворений гріх, а як виявилось, лише різновид брехні...
Там не стільки про дезінформацію, скільки про ненависть:
2 мая многих украинцев вдохновила гибель сограждан в одесском Доме профсоюзов: погибшие уже не считались людьми, а лишь врагами
:( Не значить, що АТО не можна проводити. Але тішитися зі смерті ЛЮДЕЙ (ворогів, але людей).- гріх.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Що таке гріх?

Повідомлення Sputnik » 27 травня 2014, 15:18

ShMariam писав:Не значить, що АТО не можна проводити. Але тішитися зі смерті ЛЮДЕЙ (ворогів, але людей).- гріх.

Ну звісно ж, адже кожен з нас є цінним в очах Божих.
Жаль звісно, що люди зробили такий вибір... :(
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Що таке гріх?

Повідомлення andrivovk » 27 травня 2014, 19:15

ShMariam писав:Не значить, що АТО не можна проводити. Але тішитися зі смерті ЛЮДЕЙ (ворогів, але людей).- гріх.

А вбивати хто буде ворогів? Адже ж вбивати - гріх.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Що таке гріх?

Повідомлення Sputnik » 27 травня 2014, 20:03

andrivovk писав:А вбивати хто буде ворогів? Адже ж вбивати - гріх.

Ну так, але тут теж присутні (перефразовуючи одну із норм кримінального права) так звані "обставини, що виключають гріховність діяння" ;)
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 27 травня 2014, 20:48

Sputnik писав:
andrivovk писав:А вбивати хто буде ворогів? Адже ж вбивати - гріх.

Ну так, але тут теж присутні (перефразовуючи одну із норм кримінального права) так звані "обставини, що виключають гріховність діяння" ;)

Не вбивати в даній ситуації (точніше, не навести порядок, але без крові це неможливо :( , так?) - ще більший гріх.

А якщо тішитися, що хтось там помер, стільки-то вбито (ворогів), то, в мене таке відчуття, перестаєш бути ЛЮДИНОЮ. :(
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Що таке гріх?

Повідомлення Sputnik » 27 травня 2014, 23:06

Як бачите, мирні засоби вирішення спору не допомогли, Росія навіть близько чути про таке не хотіла...Вона далі нагло продовжувала введення своїх військових сил. Вибачте, але мені здається, що захищати свою Батьківщину - це теж є обов"язком християнина!
Cogito, ergo sum

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення vitalko » 29 травня 2014, 16:15

ShMariam писав:
А якщо тішитися, що хтось там помер, стільки-то вбито (ворогів), то, в мене таке відчуття, перестаєш бути ЛЮДИНОЮ. :(


Залежно з якої причини тішитися, нмсд. Якщо тішишся з факту, що ще одної людини(яка хоч і несе зло, але все ж людина) не стало - дійсно зле. Але коли тішишся тому, що розумієш, що ті 10-100-200 знищених терористів вже не зможуть застрелити твого побратима, який захищає свою батьківщину, чи перехожого, чи просто того, хто вважає себе українцем, то я не впевнений в гріховності цього. Хоч і в цьому випадку шкода мені тих, хто обдурені гебельсівщиною, чи просто з бідноти беруть зброю в руки і гинуть. Не шкода тих, хто поре животи нашим патріотам, іноземних найманців, які йдуть убивати за гроші. Це їх свідомий вибір, як і вибір Юди. Хоча і тут є певний жаль якийсь, просто розумієш, що іншими методами їх нейтралізувати не можна. Ось і усе.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 02 червня 2014, 08:56

Що краще (гірше): втрутитися в гріховну ситуацію (і як результат - самому згрішити), але при тому зробити (чи хоч постаратися зробити) так, щоб гріха було менше (і/або добра більше), чи не втручатися і залишитися чистим? Давно мене мучить то питання і я розумію, що 1) в багатьох випадках, особливо, як йдеться про серйозні гріхи, варто не втручатися 2) кожен випадок унікальний.
Але чи можна вивести якісь загальні правила?
Бо напр., дати військову пітримку країні, що потерпає від загарбників - добра справа, не зважаючи нате, що це автоматично означає підписатися під всіма вбивствами, які вчинять солдати. Але є багато ситуацій, де не все так однозначно...
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Що таке гріх?

Повідомлення ShMariam » 29 червня 2014, 16:14

Нетипове інтерв'ю з життєвого досвіду екзорциста, проведене італійським священиком Джузеппе Томазеллі з демоном на ім'я Мелід.

Код: Виділити все

- Меліде, я хочу провести з тобою розмову, надаючи їй форму інтерв'ю. З навчання і з мого досвіду я знаю, що ти завжди чиниш зло, бо ти в ньому закоренілий і що ти не прагнеш нічого іншого, окрім зла. Але я також знаю, що ти, хоч і завжди прагнеш зла, та всупереч твоїй волі, завдячуючи Божому Промислу, ти можеш також спричинитися до добра. Так є кожного разу, коли ти когось спокушаєш, а він перемагає спокуси і в такий спосіб збагачується в заслугах на вічність. Це інтерв'ю може вчинити багато доброго, а я прошу Бога, щоб Він змусив тебе відповідати на мої запитання.
- Ну попе, про що тобі йдеться? Не забувай, що я Мелід! Кажи мені, звідки ти знаєш, що я називаюся Мелід?

- Ти сам мені це сказав, під час нашої першої зустрічі. Багато років тому. Більше того, вас тоді було двоє, ти і твій помічник Офар. Я запитав тебе тоді: "Чому вас двоє?" Зазвичай, ви ширяєте по світу поодинці, втрьох, або всімох, а ти роздратований відбуркнув мені: "Що ти знаєш про числа?" - Перед тим, як перейти до наступної частини інтерв'ю, я поставлю тобі на перший погляд непотрібне запитання, а можливо і наївне: "Меліде, ти як демон існуєш, чи ні?"
- Невігласе! Як би я міг не існувати?

- Коли тобі це вигідно, ти говориш, що існуєш, іншого разу ти нахабно стверджуєш, що тебе не має. Скажи мені все ж, Меліде, ким ти був до того, як став демоном?
- Я був офіцером на Ангельському Дворі, був Херувимом. А тепер я чиновник сатани.

- Чому ти покинув Рай і впав до пекла? Невже ти не знав про існування пекла? Чому ти збунтувався проти Бога?
- Він, Всевишній, сказав мені і моїм товаришам, що випробує нас. Не сказав, що покарає пеклом, вічним вогнем; а там вогонь!

- В чому полягає це випробування, яке отримали всі ви, Ангели?
- Ми повинні були погодитися з тим, що Син Всевишнього прийме людську природу, а ми, котрі мали ангельську природу, яка є набагато шляхетніша від людської, мали б вклонитися Йому і вшановувати Його. Люцифер, котрий блищав, як сонце на небі, збунтувався: "Якщо Він стане людиною, я не служитиму Йому, тоді я буду важливішим від Нього!" Під час того випробування з'явилася людська постать".

- Та людина мала на голові тернову корону, чи був на Хресті?
- Ні, це була постать нормальної людини. Багато ангельських сил поділяло думку Люцифера. Розпочалася страшна боротьба між Михаїлом та Люцифером і, раптом, посеред вогню та сірки ми впали до пекельного провалля.

- Ти немало збитків натворив того дня, збунтований ангеле! Тепер ти жалієш за зло, яке вчинив?
- Розкаятися? Ніколи! Він, Всевишній, не повинен так принижуватися! Я ненавиджу і завжди ненавидітиму Христа, бо через Нього я в пеклі. Той Бог несправедливий. Я вчинив лише один гріх і вже засуджений у вічному вогні, тоді як ви з багатьма гріхами до того ж дуже важкими, маєте ту Жінку (Діва Марія). Якби ж то і ми мали її!

- Як виглядає ваша організація в пеклі?
- Христос дав вам вказівку. Коли Його звинувачували, що Він виганяв демонів з допомогою Вельзевула, то сказав: "Як же сатана може протиставлятися сатані, поділене царство, а царство сатани триває". В пеклі справжнє царство сатани. Люцифер - його володар, деспот. Ми, котрі були офіцерами на Ангельському Дворі, тепер є офіцерами пекельних сил. Я був херувимом, а тепер - вищий офіцер в царстві сатани. В мене цікаве завдання і приносить найбільші плоди. Я підштовхую людей до нечистих актів.

- Ви, демони, не відчуваєте потреби спати, щоденно харчуватися, а окрім того, не відчуваєте втоми. Як ви виконуєте свої завдання?
- Ненавидячи Бога і гризучись зі злості та заздрості до людей. Виливаючи ненависть на Бога, ми мали б відчувати приємність, а це, тим часом, посилює наші страждання.

- Я вимагаю наступної інформації. Ви, демони, завжди перебуваєте у палаючому проваллі, чи можете з нього виходити?
- Лише завдяки дозволу Всевишнього Люцифер може посилати демонів на світ. Ти, як священик знаєш, що Господні вироки незбагненні. Демони, що кружляють по світу страждають і надалі, бо завжди знаходяться під караючою рукою Бога, але на світі можуть знайти якусь полегшу.

- В певній мірі, я розумію ту дійсність, бо Ісус сказав: "Коли демон виходить з людини, він йде, шукаючи відпочинку". Окрім того, сам ти, Меліде, дав мені зрозуміти під час екзорцизму, питаючи мене: "Скажи мені, куди мені піти, і я собі піду!" Я тоді тобі сказав: "Йди на море і увійди в якусь рибу. А ти мені сказав: "Я шукаю людей". Тому я додав: "Чому ти не бажаєш увійти в рибу?". Ти відповів: "А чому ти не хочеш відпочивати в тілі тварини?" Відтак ви, демони, кружляєте по світі, хоча невпинно страждаєте з приводу вашого прокляття, однак це страждання іноді може бути більшим, іноді меншим. Блукаючи по тому світі, іноді ви можете, наскільки вам це дозволить Бог, запанувати над людським тілом. Доказом тому є біснуваті; про тих нещасних часто говориться в Євангеліях. Але коли ви не можете запанувати над людським тілом, то входите в тварин, як в Геразинському краю, за часів Ісуса, входячи в тіла свиней, що паслися. Ви також можете запанувати над певними місцями, особливо там, де відбуваються спіритичні сеанси, спричиняючи там виникнення незбагненних і жахливих явищ, для зникнення яких потрібні спеціальні благословення священиків...
- Маєш інші запитання?

- Я лише розпочав. Поділюся з тобою спостереженням, яке виникає з мого досвіду як екзорциста.
Оскільки у людському тілі ти в якійсь мірі знаходиш відпочинок, то, коли ти можеш заволодіти кимось, вдаєшся до різних фокусів, щоб перебувати в ньому якомога довше. По-перше, ти чиниш все, щоб тебе не впізнали і не вигнали з тієї особи. Ти вибираєш людські тіла, котрі страждають на якусь недугу. В такий спосіб, замість того, щоб зайнятися біснуватістю, всі зосереджуються на хворобі. Так ось, в деяких біснуватих може проявлятися одночасно і хвороба, і сама біснуватість. Щоб тебе не вигнали ти часто говориш: "Я добрий дух. Прибув, щоб допомогти всій сім'ї". Ти боїшся екзорцизмів, і коли тебе викриють, ти намагаєшся ввести в оману священиків-екзорцистів, намагаючись переконати їх в неефективності екзорцизмів. В такий спосіб декотрі з них, не бачачи плодів екзорцизму, знеохочуються і перестають їх проводити. Ти намагався і зі мною застосувати таку тактику, але я намагався не знеохочуватися і не потрапити в твої тенета. Пам'ятаєш, Меліде, того чоловіка, котрого ти тримав у своїй неволі більше двадцяти років? Я, проте, кожного дня проводив екзорцизм; ти опирався молитвам; тому я почав проводити екзорцизм двічі на день; тоді роздратований, ти сказав: "Досить! Я більше не витримаю! Волію повернутися до пекельного провалля". Серед твоїх фокусів, є ще один, коли тебе викривають, то часто говориш: "Я - душа такої чи такої вбитої особи". Пам'ятаєш, Меліде, коли під час одного екзорцизму я запитав: "Хто ти?" Ти відповів: "Я сержант Блуетті з Палермо, вбитий шістнадцять років тому". Але коли я поступово посилював молитви, врешті ти виявив себе: "Я демон! Чому ти хочеш мене вигнати? Що поганого я чиню тій особі?" Хотів би я знати, Меліде, чому ви, демони, волієте повернутися в пекло, ніж терпіти екзорцизм?..
- Коли ми перебуваємо в пеклі, наше страждання величезне, але під час екзорцизмів - воно ще більше. В пеклі ми, так би мовити, далеко від Бога. Під час екзорцизмів ми ближче до Нього і тому наше страждання збільшується. Подібно, як з вогненною піччю: що ближче наближаєшся до неї, то більше відчуваєш жар, що б'є з неї.

- Хто б міг подумати, Меліде, що між нами виникне такий зв'язок, звісно не дружби, але безперервної боротьби. І до того ж, якої боротьби. Не раз я питаю сам себе осудливо: що ж такого притягує Меліда до мене? Він не відступається від мене ні вдень, ні вночі, і постійно мучить мене духовно і тілесно. Ти, демоне, дуже працьовитий у знущанні наді мною. Та я помітив, що, будучи ангелом темряви, ти в особливий спосіб облюбував собі ніч для появи і для того, щоб мене мучити.
- Попе, не треба великих знань, щоб збагнути мою поведінку по відношенню до тебе. Моє завдання - відбирати душі у Бога, а ти противишся тому і забираєш їх в мене. Ти постійно пишеш і роздаєш різні релігійні книжечки, а ті, котрі їх читають, вірять в те, що ти пишеш.

- Гаразд, але якщо ти могутній, а я пишу книжки проти тебе, а в чотирьох з них безпосередньо викриваю тебе, тоді чому ти не паралізуєш мені руки?
- Я не можу, той там (Бог) не дозволяє мені того.

- Пам'ятаєш, Меліде, що ти зробив кілька місяців тому? Це було о шостій ранку, я вставав з ліжка, а ти влетів до моєї кімнати оскаженілий і схопив мене за горло. Тоді ти хотів мене задушити. Я чув твої лапи на шиї і на інших частинах тіла. Боротьба була запекла...
- Так. Ти виграв, бо Христос дав тобі зброю, яка сильніша від мене. Це заклик до Крові Христової, заклик, який ти невпинно повторюєш під час боротьби зі мною. Того ранку ти мав приготовані до відправки дві тисячі книжок. І тому я атакував тебе.

- Оскільки ми говоримо про твої видимі появи, поясни мені одну незрозумілу річ. Вночі 24 травня 1963 року ти увійшов до моєї кімнати. Тоді ти прийняв форму міцно збудованої жінки. Ти кинувся на мене. Я почав боротися як завжди, але в якийсь момент ти скрутив мене. Ти добре знаєш, що коли ми боремося, я інстинктивно кусаю тебе за руки, але на диво нічого тоді не чув під зубами. Чому я не відчуваю на своєму тілі твоєї лапи? Коли я тебе відштовхую, відчуваю твоє тіло, а коли кусаю, то потрапляю в порожнечу.
- Тієї самої ночі, коли я атакував тебе, приймаючи постать жінки, я з'явився потім в іншій, людській постаті біля твого ліжка. Ти міг мене тоді бачити. Ти бачив моє втілення, мої вени, кістки. Ти бачив людське тіло. Інстинктивно ти намагався мене торкнутися, але як тільки твоя рука наблизилася до моєї, я раптом зник і ти був знову сам в кімнаті. Ми, демони, хоча і збунтувалися, та все ж надалі зберегли свою ангельську природу, а відтак, і наш розум, який є вищим від будь-якого людського розуму. Нам відомі всі таємниці природи і тому можемо прийняти будь-яку можливу чуттєву форму. Ми можемо вчинити видимим те, чого насправді не існує фізично, а також приховати те, що існує. Ми також можемо дати вам сприймати або не сприймати різні враження. Тіло тієї жінки, яку ти бачив, а також особа, котра з'явилася пізніше, насправді не існують, але вони впливали на тебе так, наче б існували фізично.

- Чому та напасть відбулася саме тієї ночі?
- Це був вибух гніву до тебе, бо день перед тим тебе прийняв Папа на приватній аудієнції, і ти мав нагоду порозмовляти віч-на-віч, а це мені не подобалося.

- Мені здається, що ти багато разів нападаєш на мене без причини. Пам'ятаєш, Меліде, як кілька років тому ти напав на мене посеред ночі? Ти увійшов тоді до моєї кімнатки і, як завжди, намагався вхопити мене за горло, але нічого не міг мені вдіяти, бо, як сам бачив, в узголів'ї мого ліжка з'явилася раптом якась грізна рука і, вже за мить, ти мусив полишити мене в спокої і втікати. А пам'ятаєш, як наприкінці липня 1983 року, я був у пансіонаті св. Клари з Фюдджі? Тоді ти влетів до моєї кімнати і кинув гранату. Навіщо ти це зробив? Що за вибух був тоді! Тоді я подумав собі: цього разу Мелід порозбивав раковину, дзеркало і все інше! Але, як виявилося, ніщо не було знищене.
- Тоді в Фюдджі, я мусив тобі завадити, бо своїми вечірніми науками ти виривав від мене душі, котрі вже були мої, а вони масово верталися до Христа.

- Меліде, якийсь період часу твої атаки були дуже частими.
- Звісно, бо тоді, перебуваючи в горах, поринувши в тишу, ти безперервно писав книжки. З кожною написаною сторінкою мій гнів зростав. Саме тому, я нападав на те, докучаючи тобі також внутрішньо.

- Так було. Саме тоді я хотів ближче зрозуміти твої дії. Ісус дозволив це. Однієї ночі, коли я йшов спати до моєї кімнати, я раптом почув щось таке, наче наближався циклон. Його попереджувало пронизливе сичання, яке було чути за метр від мого ліжка. Тимчасом, я опинився у твоєму підпорядкуванні і побачив, що ми знаходимося в похмурій печері. Вас було трос. Всі з чорними обличчями. Твої товариші всілися і спостерігали за нашою боротьбою. Ми сильно билися близько десяти хвилин. Це я знаю, бо, як тільки ти мене відпустив, я поглянув на годинник.
Меліде, ти мене так сильно мучиш, скільки форм ти приймаєш, щоб мені докучати, також і на вулиці, не лише в приміщенні. Пам'ятаєш тоді, в моєму місті, на площі у Флоренції, або в лікарні, або тоді, коли ти прийняв постать нічного охоронця. Я хотів би знати, яку користь ти маєш з того, що примножуєш невпинні муки, яких мені завдаєш. Коли я в ліжку, то несподівано чую якийсь дзвінок під ковдрою, або приймаєш вид яструба і лопочеш крилами, сильно б'ючи в подушку. Іншого разу ти лягаєш поруч і глибоко дихаєш. Не раз, впродовж дня, ти б'єш мене кулаками в плечі, або, як павук, розповзаєшся на моєму обличчі. Пам'ятаю, як ти дав мені відчути біль від проколювання товстою голкою, яка проникала від маківки голови аж до підборіддя! Насправді, я не бачив жодної голки, але біль був дуже реальним. І ще, яку насолоду ти отримуєш від того скаженого виття та бурчання, які ти дав мені почути?
- Небагато треба, попе, щоб це зрозуміти! Ти мене мучиш своїми різноманітними євангелізаційними діями, а я тобі просто відплачую. А тепер я тебе запитаю: невже ти мене справді боїшся? Я, Меліс, і маю в своєму розпорядженні все, щоб зробити з тебе ганчірку.

- Щиро кажучи, я лише кілька разів легко здригався перед тобою, але мені це швидко минало, як тільки я пригадував собі, що ти не вільний, і не можеш ні на мить відступити від Волі Божої. І дійсно. Коли ти намагався мене залякати, я завжди відповідав тобі: "Я не боюся! Якщо Бог на це дозволяє, будь-ласка дій". А в іншому випадку, ти нічого не можеш мені вдіяти. Пам'ятаєш, як одного разу ти почав мені погрожувати? "Побачиш, попе, що я зроблю сьогодні вночі!" Тому, я чекав на тебе тієї ночі. Ти прийшов, але не міг увійти в мою кімнату. Ти гатив в двері, але не міг їх відкрити. Тепер, Меліде, змінімо тему. Ти чудово знаєш, що іноді Ісус Сам вибирає Собі душі і вводить їх в містичний стан. Ті душі є штурмовим батальйоном проти вас, демонів. Вони мають стигми, тернову корону на голові і втішаються різноманітними небесними видіннями. Та, однак, вони безмежно страждають, бо мусять врятувати багато загиблих душ. Ви, демони, чудово знаєте ті вибрані душі, кожну зокрема.
- Ну звісно, ми їх чудово знаємо і за кожною з них слідкуємо вдень і вночі, так як слідкували за Отцем Піо. Якщо Христос працює в тих душах на 100 відсотків, то ми у своїх чортівських викрутасах викладаємося на 90 відсотків. Ми б'ємо безпосередньо в ті містичні душі, а посередньо також в їхніх духовних керівників. Я чудово знаю, що впродовж багатьох років ти був і постійно є духовним керівником вибраних душ. Це твоє завдання повинно тобі пояснити ненависть, яку я відчуваю до тебе. А тепер, що ще хочеш знати?
- Маленьке пояснення. Я не буду зупинятися над історією кожної з відомих мені містичних душ. Я пригадаю тобі лише одну, яку веду вже 35 років. Ти чудово знаєш, про кого я хочу зараз говорити. Саме так, про ту жінку, мученицю Чернечого Покликання. З дитинства Ісус являвся їй і вибрав її на надзвичайну жертву. Він прищепив їй сильне прагнення бути черницею. Коли вона багато разів намагалася реалізувати своє покликання в різних Згромадженнях, ти своїми нічними підступами вчинив так, що вона ніде не могла скласти чернечих обітниць, і її безжалісно виганяли з усіх спільнот. Пам'ятаєш, що трапилося в Турині, в інституті св. Анни? В період, коли вона вже мала духовний одяг, кожного вечора, коли спільнота йшла на нічний відпочинок, ти відчиняв закриту браму, а потім всі двері і силою забирав ту молоду черницю, щоб впродовж кількох годин під примусом возити її на мотоциклі по місту. Всі мешканці міста були обурені, бачучи тебе під видом юнака, як ти возив на мотоциклі одягнену в чернечий одяг дівчину. Ця історія повторювалася кожної ночі близько 11 години. Сестра настоятелька не хотіла вірити у плітки на цю тему, аж до дня коли в місті стало надто голосно. Тоді вона запросила до монастиря осіб, котрих бачила на мотоциклі -молодого чоловіка з черницею - показала їм всю спільноту і просила показати винуватицю. Всі одноголосно вказали на ту бідну дівчину: "Це вона! Це вона!" Наступного дня сім'ю тієї черниці телеграмою повідомили про вигнання їхньої доньки зі Згромадження. Ти, мабуть, також пам'ятаєш, Меліде, як ту особу потім прийняли на випробування до Спільноти Сестер в Кательфідардо. Там ти також не давав їй спокою. Одного дня, коли сестри були зібрані в каплиці на спільну молитву Літургії Годин, там з'явився і ти, в постаті людини. Тоді тебе бачила навіть сестра Настоятелька. Пам'ятаєш, що ти тоді зробив? Ти стрибнув до тієї молодої дівчини і стягнув з неї одяг, залишаючи її лише в панталонах. Всі сестри втекли налякані з каплиці, а твою жертву вже наступного дня відправили додому. В цій справі, ти був дуже затятий, Меліде, але і я не піддавався і надалі залишився духовним керівником тієї особи. Я підшукав для неї наступне Згромадження, цього разу затворницьке. Я повідомив про всі події Настоятельку, котра анітрохи не налякалася і прийняла ту дівчину в спільноту. Звісно, ти й цього разу не здавався і подвоїв свої диявольські фокуси, стаючи набагато настирливішим, ніж в попередніх випадках. І я також, приходив частіше ніж звичайно до того монастиря. Настоятелька повідомляла мене про все. При цьому вона була дуже відважною, хоча для того, щоб її залякати ти почав приймати різні форми також у її присутності. Молода черниця вже була загартована від твоїх атак, але цього разу ти приготував для неї щось нове. Коли її вже допустили до облечин, урочистого вдягання габіту, за кілька днів перед цією подією, ти обрізав її волосся. Сестра Настоятелька була дуже заклопотана з цього приводу, бо ритуал облечин передбачав обрізання ножицями трьох пасм волосся дівчині, яка отримувала чернечий одяг. Тому, Настоятелька була змушена вдавати, наче обтинає волосся, якого не було. Скажи мені, Меліде, навіщо ти обрізав ті коси, котрі я до сьогодні зберіг як пам'ять про всі ті події?

- Одного дня, та молода дівчина звершила порожній акт, коли захопилась своїми каштановими косами. Тоді, Всевишній дозволив мені обрізати волосся, як відплату за той порожній вчинок.
- Але й цього разу ти не вгамувався і як колись забирав ту дівчину і кружляв з нею ночами по місті. На наслідки цього не треба було довго чекати, дівчина знову була змушена покинути монастир. На щастя, в місцевості, де я перебував, я знав одного дуже відданого священика, настоятеля парафії. Я оповів йому всю історію, а він дуже тим перейнявся і вирішив опікуватися тією мученицею чернечого покликання. Ми домовилися, що як тільки почнуть діятися якісь дивні речі, він зателефонує до мене, і я відразу приїду, бо знаю, що робити в таких ситуаціях. Минуло кілька днів, і ось одного ранку дзвінок від нього: "Прошу швидко приїхати до мене". Ми обоє увійшли в її кімнату. Вона спокійно лежала в ліжку, на покривалі. Була одягненою, обличчя її було вкрите численними, кривавлячими ранами: одна - на чолі, друга - на бороді, дві інші - на щоках. На її вустах було видно сліди опіків. Руки були так міцно зав'язані в зап'ястях, що від стискання почорніли. Я не вперше бачив людей в такому стані, тому це не справило на мене враження. Я запитав дівчину, що трапилося? Вона зі спокоєм в голосі відповіла мені: "Вчора вночі, близько одинадцятої години, я клячала біля ліжка. З'явився демон і, як завжди, взяв мене в місто. Сьогодні вранці біля п'ятої привів мене назад. Потім, торкаючись мене, попік мені обличчя, а потім зв'язав руки". "Отче, - сказав я настоятелю, - не переймайтеся тим. Чорт не вперше так з нею поводиться, і вона знає як потурбуватися про себе. Через тиждень її рани зникнуть, а шкіра набере свіжості, як в дитини". Тоді парох розрізав ножем пута, якими була зв'язана дівчина. А тепер скажи мені, Меліде, чому ти так мучиш ту особу?

- Через своє жертовне життя, вона вириває з моїх кігтів багато душ, а я, не маючи змоги тому завадити, принаймні переслідую її вдень і вночі. Я знаю, що Христос переможе, але, хоча б в такий спосіб, вилию свою злість.
- Меліде, я знаю, що ти маєш могутніх ворогів, і ними є ті, котрі щодня живуть в тісному зв'язку з Богом і сумлінно віддаються своєму апостольству. На жаль, ти маєш також багато друзів, а між ними є такі, котрі не вірять в твоє існування. Стверджують, що не вірять в тебе, але живуть за твоїми вказівками. Заперечують існування пекла і віддаються гріху, прагнучи лише заспокоєння власних пожадань. До іншої категорії твоїх союзників належать ті, котрі входять в стосунок із тобою через спіритичні сеанси, а в особливий спосіб ті, котрі бажають стати медіумом. Ти прагнеш того, щоб ті "викликані духів", медіуми, а також їхні допитливі друзі, викликали тебе.

Вони вірять, що в тих сеансах викликають душі померлих, а тим часом це ти, брешучи, відповідаєш на їхні запитання. В цьому твоя мета, бо бажаєш всіх людей постійно оббріхувати. Брешеш, коли говориш про реін-карнацію, про прибульців з космосу, або про блукаючі по землі душі, які очищаються. Ти добре знаєш, що, переконуючи людей про реінкарнацію, в такий спосіб ти утверджуєш їх в переконанні, що пекла не існує. Пам'ятаєш, Меліде, як одного дня я запитав тебе: "Меліде, в Ім'я Бога, відповідай! Чи правда те, що реін-карнація, в якій ти нас хочеш переконати, є твоїм фокусом?" А ти відповів: "Якщо ти знаєш, що це мій фокус, тоді навіщо питаєш? Навіть, якщо я брешу, то завжди знайдеться хтось, хто мені повірить". В такому випадку, поясни мені тепер кілька справ стосовно спіритичних сеансів. Коли медіум прикликає померлу душу і задає їй запитання, учасники сеансу переконані, що покликана душа приходить і відповідає.
Тим часом ти і твої друзі маскувалися під ті душі і заспокоювали цікавість присутніх, звісно городячи їм саму брехню. Іншого разу ви були оскаженілі. Чому? Ти багато разів говорив мені про те, що ви витворяли з учасниками сеансів. Саме в ті дні, до мене прийшов молодий хлопець, котрий весь трусився і казав: "Я повертаюся з Віченца, де з друзями ми вирішили під час сеансу викликати одного померлого: медіуму раптово стало дуже погано, з його вуст йшла піна. Образи та інші речі, що висіли на стінах, почали тремтіти. Стіл, за яким ми сиділи, піднісся на метр над підлогою і полетів до однієї із стін і прилип до неї. За мить він з гуркотом впав на землю. Я і мої друзі, нажахані, вибігли з кімнати. Ми добігли до мотоциклів, але жоден не хотів завестися".
Той хлопець також сказав мені: "Я більше ніколи не повторю такого. Як мені страшно. Під час інших спіритичних сеансів, ніколи не було чогось подібного, завжди було тихо". Скажи мені, Меліде, чому цього разу відбулося це заворушення?
- Легко можеш здогадатися про причину. Якщо навіть той, хто бере участь в сеансах, є малорелігійним, ба, навіть, чужоложить, або давно не приймає Таїнств, але, випадково, має біля себе якусь посвячену річ, яка стосується Христа або тієї Жінки, мого ворога, я кожного разу розсіюю жах поміж тими, котрі викликають померлих.

- Моє інтерв'ю з тобою ще не завершене. Тепер ти відповідатимеш на наступні питання. Кажи: "Чи всі демони мають таку саму силу?"
- Ні, Христос навчав про це, коли говорив до апостолів, безсилих перед демоном, що сидів у біснуватому: "Той вид демонів можна перемогти лише постом і молитвою". Наймогутнішими є демони, котрі схиляють до сексуальної нечистоти. Я є одним з начальників таких демонів. Я і мої піддані, зазвичай, перемагаємо у боротьбі з людиною.

- Знаю, що жінки та чоловіки мають дар свободи. Відтак, якщо ми хочемо, то можемо відбити кожну з ваших атак.
- Теоретично ти правий, але на практиці все по-іншому. Ми дуже інтелігентні, а, окрім того, ми добре знаємо людські прагнення. До кожної особи ми вміємо підійти з потрібної сторони. З допомогою нечистих пожадань ми затьмарюємо ваш розум і ламаємо вашу волю, як вогонь гне залізо. Найкращий спосіб, це ловити жінок та чоловіків на гачок "любові". Використовуючи той "сердечний" прийом, в 90 відсотках випадків ми співаємо пісню перемоги.

- Думаю, що ви, демони, натреновані в різних завданнях, подібно до солдатів на землі: одні б'ються в повітрі, інші на землі і на морі. Отож, поміж вами є такі, котрі підштовхують людей до блюзнірств з найменшого приводу, ще інші відповідно до: ненависті, атеїзму, крадіжок, тощо. Я, однак, вважаю, що оскільки більшість гріхів люди здійснюють небагато разів, бо швидко гидують ними, то з гріхом нечистоти зовсім інша справа.
Вже через декілька падінь він стає звичкою, її важко позбутися, а, окрім того, вона починає набирати вигляду добра, прикриваючись приємністю. Меліде, я неодноразово питав тебе під час екзорцизмів: "Котрий з гріхів провадить найбільше душ до пекла?" Ти завжди мені відповідав: "Не мушу тобі цього казати. Ти сам знаєш". Як на мене - це гріх нечистоти.
- Бачиш, ти, сам знаєш відповідь. Усі ті, що ув'язнені у пекельному проваллі, перебувають там за нечистоту. Вони також грішили й іншими гріхами, але завжди осуджували себе через нечистоту або теж нечистотою.

- Що ти думаєш про всіх тих, котрі живуть неморально?
- Я думаю, що вони вже внесені до реєстру проклятих і що тільки велика благодать могла б їх витерти з нього.

- Тобто, в реєстрі твоїх невільників є також розлучені чоловіки та жінки?
- Всевишній, перед котрим всі мусять бути чистими і без плями, не пустить в Своє Царство тих, котрі кожного дня живуть у гріху нечистоти. Це саме я і мої товариші переконали керівників ваших держав, щоб вони схвалили юридичне розлучення, без якого "цивілізаційний поступ", який ми пропонуємо, був би неможливий. Першими, хто заплатить за цей закон, який ти називаєш негідним, який проте є скарбом мого царства, будуть ті, що його створили, відповідальні за нечисті гріхи розлучених осіб. Покарані будуть і ті, котрі прийняли цей закон.

- Нещасні розлучені, котрі задля короткого життя у нетривких приємнощах, цілу вічність терпітимуть всі ті тортури, яким ти зараз підданий!
- Я, Мелід, переконую людей в тому, що словами Ісуса не слід собі забивати голови, а також в тому, що не слід жартувати із Всевишнім.

- А що буде з численними проститутками?
- Я тримаю їх близько свого серця, щоб жодна з них мене не покинула. їх найбільше поневолює тілесна приємність і жадання грошей. Пекло просторе і в ньому знайдеться місце для кожної з них.

- Котрі з гріхів дають тобі найбільше приємності: особисті, котрі не мають більшого впливу на людей, чи ті, котрі спричиняють скандали і підштовхують інших до зла?
- Звісно, що я волію гріхи, які розповсюджують скандали, бо з ними виникають наступні. Світ наповнений скандалами, а я і мої товариші тримаємося близько тих, котрі їх створюють. Ці люди є нашими найкращими помічниками.

- Ісус Христос сказав: "Хто йде за Мною, той не блукає в темряві... Небо і земля проминуть, але Мої слова не проминуть; не можливо щоб не прийшли спокуси; але горе тому, через кого вони приходять! Краще було б для нього, якби йому на шию повісили жорно і вкинули в море". Я питаю себе: "Як спокусники можуть жити так спокійно, коли слова Ісуса, Спасителя і Найвищого Судді, такі страшні?"
- Так відбувається завдяки моєму втручанню. Я знечулюю їх духовно, невидимо, але дійсно. Як хірург, знечуливши пацієнта, може різати і відрізати частини тіла, не завдаючи болю, так і я дію. Я чиню, що він не чує жодної відповідальності перед Творцем за свої вчинки і здається, що йому все дозволено.

- Які підступи ти використовуєш, коли зустрічаєшся з особами, які ведуть неморальний спосіб життя?
- Я спотворюю в їхньому розумі заповіді Творця, Який дав людям тіло як інструмент передавання життя. Працюючи в їхній уяві, я чиню так, що сексуальна стриманість видається їм чимось неможливим до реалізації в житті. Втовкмачивши їм в голову це переконання, далі я підсуваю їм різноманітні спокуси, в залежності від того жінка це чи чоловік, від їхнього віку, а також обставин, в яких перебувають.

- Які обставини ти маєш на увазі?
- Надмірна і нерозсудлива фамільярність між жінками та чоловіками, а також різноманітні розваги, які розпалюють пожадання.

- Думаю, що телебачення є одним з найдієвіших засобів, які ти використовуєш у своїй диявольській праці. Коли його використовувати для благої мети, воно може бути джерелом добра, але якщо його використовувати погано, воно може стати причиною багатьох злочинів. В пізні вечірні години показують непристойні і розгнуздані сцени.
-Я збуджую цікавість дорослих, молоді, ба, навіть дітей, і заспокоюю їхні неморальні пожадання.

- Пізніше, вони будуть змушені звітувати перед Богом, Справедливим Суддею, всі автори тих підступних трансляцій, власники телебачення, а також ті, котрі оглядають ті неморальні програми. Колись школа зла найчастіше загрожувала дітям поза родинним вогнищем, а тепер, разом з телебаченням, увійшла під дахи їхніх домівок. Що можна сказати про погані фільми? Безліч телевізорів наповнюється розпустою, а ви, злочинні демони, тримаєте їх у своїх пекельних тенетах і підштовхуєте їх не лише до нечистих думок і поглядів, але набагато далі.
- Всі вони, як це ти добре висловив, знаходяться в моїх тенетах, але не усвідомлюють того, бо одурманені нечистими приємностями. Вони зауважать їх, коли опиняться у вічно палаючому вогні. Думаєш, попе, що телевізори і фільми являються єдиним знаряддям, які я використовую для наповнення пекла? Як пастух радіє видом лугів, щедро порослих свіжою травою, так і я тішуся, а, можливо, й біль-ше, дивлячись на маси жінок, котрі біжать за сучасною модою, особливо на пляжах. З нетерпінням, ми, демони розпусти, чекаємо літнього періоду, щоб ще більше людей сплутати нашими сітями нечистоти.

- Меліде, Ісус чітко сказав: "Якщо хтось дивиться на жінку з пожаданням, то вже согрішив з нею у своєму серці". Нещасні, нерозсудливі жінки! Пам'ятайте, що є нечистота тіла, але й думок: хто порахує грішні думки та прагнення, котрі розбуджує в розгнузданих чоловіках ваша безсоромна мода, особливо на вулицях та на пляжах, по котрих невпинно ширяють натовпи демонів? Ви поводитеся так на пляжах, змиваючи водою ваші тіла, але, одночасно, забруднюючи ваші душі, і тих, котрі безсоромно на вас дивляться. Хочете остудитися в морі в ті спекотні дні, але одночасно готуєте для себе жар вічного вогню! Чуючи про вічний вогонь, ви іронічно смієтеся, але ті, котрі випередили вас у смерті, вже не роблять того, плачучи за свої провини разом з іншими засудженими!
- Я дуже спритний; щоб осягнути свою мету в світі, я послаблюю авторитет батьків, котрі найперші відповідають за непристойний спосіб вдягання їхніх доньок. Жінок, які безсоромно ганяють, я утверджую в переконанні, що вони не роблять нічого поганого, бо сьогодні майже всі так вдягаються. Використовуючи відсутність обмежень на пляжах, я розбуджую в тих жінках приємність від того, що на них дивляться і ними захоплюються. А тепер, попе, я скажу тобі те, чого ти ще не знаєш. В пеклі зараз перебувають найвродливіші жінки світу, ті котрі в своєму земному житті використовували свою фізичну вроду з метою спокушування чоловіків.

- Але чому ті жінки, безсоромні у вдяганні, не пам'ятають про те, що потрібно буде померти і що їхнє тіло стане харчем для хробаків?
- Ну, бо я, Мелід, віддаляю від них ті думки, які могли б відлучити їх від мене. В подібний спосіб я використовую тих, котрі знаходять насолоду в танцях, вечірках і дискотеках.

- Безперечно твої інтриги поміж любителями танцю приносять плоди нечистоти, бо пристрасна музика і рухи в сучасних танцях розраховані на те, щоб викликати сексуальне пожадання. Прикро, але й ті особи належать до твого диявольського царства. Я переконаний, що так само і література та порнографічна преса є отрутою, яку ти, зазвичай, використовуєш для знищення душ.
- Звісно! Книжки, які розпалюють пожадання, і розбещені фотографії є моєю могутньою зброєю, і я часто її використовую. Відриваю людей від здорової літератури, викликаючи в них огиду до неї, та одночасно розбуджую в них потяг до нечистих речей. Письменники знають про те, знають вподобання людей і, бажаючи вигоди, розкидають на сторінках своїх повістей та ілюстрованих часописів насіння нечистоти, яке самі носять в серцях. Такого типу читання збуджує відчуття і прагнення приємності в читачів, і таким чином, кількість моїх жертв постійно збільшується.

- А тепер кажи мені, Меліде, про тактику, яку ти застосовуєш, працюючи над спотворенням людських сумлінь, змінюючи в гіршу сторону характери дітей, котрі підростають в сім'ях. В перші роки життя хлопці і дівчатка загалом добрі, слухняні, старанні в навчанні, ходять з батьками до церкви, охоче спілкуються, але, коли тільки проминає період дитинства, в міру зростання, вони відходять від Таїнств, легковажать молитву, відчувають відразу, ба, навіть, ненависть до всього, що релігійне.
- Невже ти, попе, не можеш збагнути усіх тих змін? В період дитинства, різноманітні пристрасті зазвичай ще слабкі, неначе приспані. Та, як тільки минає період дитинства, входячи в період дозрівання, людина починає відчувати розбудження пожадання. Аби переможно вийти з того періоду і пережити його без падінь, потрібна Божа Благодать, котра приходить разом з молитвою, чуванням, стриманістю і доброю волею.
На щастя, не всі користуються тими засобами, а коли я розпочинаю мої інтриги, вони легко піддаються їм і потрапляють у залежність, наприклад, наркотиків, а коли це зроблять кілька разів, то потреба продовжувати це є такою сильною, що вони не можуть їй опиратися. Ще краще, коли вони скуштують наркотиків нечистоти, і тоді вони, майже завжди, мої. Падають, підводяться, знову падають і, в такий спосіб, поступово стають безвільними і безсилими переді мною.
Якщо до того долучаться ще й інші чинники, то вони часто підлягають під вплив шизофренії, якої медицина не може вилікувати.
Скільки ж то осіб, а особливо чоловіків, шаленіє через манію нечистоти і, внаслідок цього, мусить покинути роботу чи навчання. Шизофренію не завжди спричиняють зловживання в сексуальній сфері, але це одна з її найважливіших причин. Врешті той, хто в основному керується тілесними пожаданнями, раніше чи пізніше збунтується проти Бога, Який проте, казав вам панувати над власними пожаданнями.

- Меліде, недавно я запитав тебе: "Що скажеш про юнаків?" А ти радісно відповів: "Ех, теперішні юнаки, шукають проституток!" (замість "проституток" диявол вжив більш непристойне слово ). "А що скажеш про дівчат?" Тоді ти ще веселіше відказав: "Вони чинять набагато гірше від їхніх ровесників хлопців". Сучасна молодь здебільшого спустошена сексом. "А що скажеш про сім'ї?" Подружжя - це Таїнство і лише життя у союзі, дійсно укладеному перед Богом, може бути носієм добра.
- У сім'ях я втручаюся в тисячу різних способів. Ти, попику, добре це знаєш. Скільки моральних зловживань дарують мені молоді люди у своєму передшлюбному житті! Досягнути це допомагають мені також їхні батьки, які дозволяють перебувати молодим людям наодинці, залишаючи їх без жодного нагляду, особливо у вечірніх годинах, коли молоді люди виходять на прогулянки, або виїжджають кудись автомобілем. Саме тоді, я використовую ту мить, щоб спокушати їх і змусити до падіння. Зазвичай, батьки зацікавлені лише в тому, щоб в день шлюбу їхня донька мала на собі білу сукню. Я використовую слабкість і незнання батьків, які дозволяють донькам виходити вечорами з дому і повертатися о будь-якій годині. Кількість молодих, самотні матерів збільшується кожного дня, а саме тому, що я дуже сумлінний і спритний у вигадуванні та підсуванні спокус. Також і в укладених no-Божому сім'ях я невпинно дію: часто мені вдасться вчинити так, що батьки не бажають прийняти нових дітей і вбивають їх до того, як вони вийдуть з лона матері. Скільки-то разів вдається мені через різні підступи послабити почуття поміж чоловіком та дружиною і звернути серце чоловіка до іншої, заміжньої жінки, або ж краще - серце жінки до іншого одруженого чоловіка. В такий, отже, спосіб, я, підсуваючи нечисті пожадання, доводжу подружжя до розлучень та сепарацій, вбиваючи на тому шляху природну любов батьків до своїх дітей.

- Якими ще аргументами ти розпоряджаєшся?
- Я переконую людей, що подружня сепарація лише колись давно вважалася чимось поганим, але тепер, поряд з прогресом, вона необхідна, бо ж серцю не накажеш, а особиста свобода не може бути обмежена ніким. Плоди моєї диявольської праці направду величезні. Завдяки нечистоті, збуджуючи людські пристрасті, я веду чоловіків та жінок, куди мені лише заманеться.

- Тобто, ти ведеш їх в пекло?
- Звісно ж! Як тільки вони помруть, то ділитимуть мій уділ, там, де вічний плач, докори сумління і скрегіт зубів.

- А тепер, Меліде, я вимагаю від тебе відповіді на моє останнє запитання. Знаю, що ти не хочеш цього робити, але я тобі наказую.
- А хто ж ти такий, попе, щоб мені наказувати?

- Я - жалюгідне створіння, але є, одночасно, Священиком і представником Бога; Авторитетом Бога, який походить з мого священства, я наказую тобі сказати правду. З твоїх відповідей можна було б зробити висновок, що увесь світ через неморальні вчинки перебуває у твоєму володінні. Та, однак, у світі, окрім твого царства, є Боже Царство. Зло створює більше галасу, аніж добро, але скільки ж добра знаходиться у світі сьогодні. Не злічити усіх тих душ, котрі через урочисто або приватно складену присягу, обіцяли жити в чистоті! Скільки жінок та чоловіків готові радше віддати життя, аніж згрішити гріхом нечистоти. Скільки ж сімей дотримується слушної стриманості! Яку велику хвалу віддають в такий спосіб усі ті душі своєму Творцеві. Стосовно тих добрих, переможних в спокусах, скажи мені, чого ти найбільше в них боїшся і ненавидиш?
- Двох речей: молитви і втечі від злих нагод.

- А чому ти так сильно боїшся молитви?
- "Бо вона - перший крок до Бога, і здобуває численні благодаті. Важко мені притягнути до себе когось, хто багато і тривало молиться. Усі ті, що зараз знаходяться в пеклі, не молилися або молилися мало і недбало. В особливий спосіб я ненавиджу молитви, звернені до тієї Жінки, Імені Котрої ми, демони, ніколи не вимовляємо. Друга справа, яку я ненавиджу, це втеча від злих нагод. Мої невільники через нечистоту не лише не уникають спокус та злих нагод, але самі їх шукають і з завзяттям створюють все нові нагоди.

Релігійне видавництво "Добра книжка", 2010


Що мене явно засмутило, так це про пляж і дискотеки :cry:
http://dc.lviv.ua/oberezhno/okultyzm/23 ... monom.html
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281


Повернутись до “Богослов'я”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей