Найбільше свято

літургічні тексти, переклади, устав Богослужень

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

KiYr
початківець
початківець
Повідомлень: 47
З нами з: 06 січня 2011, 00:14

Найбільше свято

Повідомлення KiYr » 09 квітня 2012, 11:01

Дуже часто чув від багатьох людей,що свято Благовіщення є більшим святом від Пасхи.До того важав великі свята рівнозначними,хоч Пасха має трохи більший авторитет для мене в силу своєрідної особливості,внутрішнього пріоритету.Але така велика кількість людей переконувала мене,що мовляв по церковному Благовіщення є важливішим. То як насправді?

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Найбільше свято

Повідомлення andrivovk » 09 квітня 2012, 12:38

KiYr писав:Дуже часто чув від багатьох людей,що свято Благовіщення є більшим святом від Пасхи.До того важав великі свята рівнозначними,хоч Пасха має трохи більший авторитет для мене в силу своєрідної особливості,внутрішнього пріоритету.Але така велика кількість людей переконувала мене,що мовляв по церковному Благовіщення є важливішим. То як насправді?

Та то неправда.Люди багато чого можуть видумувати.Ми Пасху згадуємо кожної неділі в році, настільки це велике свято.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення о.Олег » 09 квітня 2012, 12:53

KiYr писав:Дуже часто чув від багатьох людей,що свято Благовіщення є більшим святом від Пасхи.До того важав великі свята рівнозначними,хоч Пасха має трохи більший авторитет для мене в силу своєрідної особливості,внутрішнього пріоритету.Але така велика кількість людей переконувала мене,що мовляв по церковному Благовіщення є важливішим. То як насправді?

тут, думаю, справа у шкалі, яку вживають люди для означення "більшого", "важливішого"...
От :) маємо дві ллюдини: один ростом більший (і за одною шкалою більший він), але той менший ростом - імператор (і за іншою шкалою той вже, як Наполеон казав "довший, а не більший"); один важливий, бо хірург, інший важливий, бо вчитель...
Розумію, що аналогія неповна, але, власне, досить потрібна для унаявнення необхідності зрозуміти, про що говоримо. А говоримо про прихід у світ Спасителя і, безперечно, без Зачаття (без Маріїного "ТАК") не може бути мови про Різдво, Воскресіння... Тому і називають Св.ОО.Церкви його "першим серед Празників" (тобто: "чому", за якою "шкалою"?? - перечитайте, наприклад, о.Катрія http://www.livingrosary.org.ua/today/it ... -2164.html ); тому і називають Св.ОО.Церкви Пасху "Празників Празник" (тобто: "чому", за якою "шкалою"?? - перечитайте, наприклад, о.Катрія http://www.vu.mil.gov.ua/index.php?part=article&id=1113 ) і те саме повторіть із кожним з Великих Празників
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення о.Олег » 09 квітня 2012, 12:56

andrivovk писав:Та то неправда.Люди багато чого можуть видумувати.Ми Пасху згадуємо кожної неділі в році, настільки це велике свято.

а перепостіть сюди, якщо можна, п.Андрію, що каже "Катехизм Христос наша Пасха" про Благовіщення і про Пасху
думаю, для теми буде корисно
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Найбільше свято

Повідомлення andrivovk » 09 квітня 2012, 13:59

о.Олег писав:
andrivovk писав:Та то неправда.Люди багато чого можуть видумувати.Ми Пасху згадуємо кожної неділі в році, настільки це велике свято.

що каже "Катехизм Христос наша Пасха" про Благовіщення і про Пасху
думаю, для теми буде корисно
З повагою, о.Олег

Про Благовіщення.
Благовіщення


184 Господь Бог обрав Діву Марію з Назарету та через архангела Гавриїла звістив їй, що вона стане матір’ю Сина Божого: «Ось ти зачнеш у лоні, й вродиш сина, й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься» (Лк 1,31). Висловивши свою згоду: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1,38), – Марія дарує себе Богові, а Дух Святий сходить на неї й сила Всевишнього її отінює (пор. Лк 1,35). «Ми сповідуємо Пресвяту Діву Богородицею, і це тому, що воплотився і став чоловіком Бог-Логос» (Ефеський Собор, Грамота примирення).


185 Церковне Передання висвітлює згоду Діви Марії на тлі «незгоди» праматері Єви. Марію зіставляють із Євою: «Єва – мати всього живого, Марія (нова Єва) – Мати джерела життя; Єва втратила життя (“смертю померла”), Марія прийняла і подарувала Життя, яке у воскресінні перемогло смерть; Єва послухала змія і втратила рай для людства, Марія послухала Бога й повернула рай у Христі; Адам був перед Євою, Марія – нова Єва – була перед новим Адамом – Христом» (Іриней Ліонський, проти єресей, ІІІ, 22, 4.). «Коли Марія заспівала пісню про Того, Кого народила, її голос почула Єва, котра в муках родила дітей. Сповнена радости, закликала до Адама: “Яка новина залунала в моїх вухах! Діва народила Спасителя – Відкуплення прокляття; самі її слова поклали край моєму стражданню, а її Дитя вже поранило того, хто зранив мене. Її з давен-давна прорік син Амоса і корінь Єссея, що видав для мене галузку, – з неї споживу плід, щоб більше не вмерти, – вона благодатна!”» (Роман Солодкоспівець, Гимн другий на Різдво, 3.).


186 Зачаття Божого Сина в лоні Діви є сповненням пророцтва Ісаї: «Оце ж Сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала» (Іс 7,14). Цей знак Церква споглядає в іконі «Знамення Богородиці»: Син Божий оселяється в дівичому лоні; Діва Марія, здійнявши руки (а в її особі – Церква), молитовно споглядає Дитя, до часу приховане від зовнішнього світу.


187 Церква Христова, навчаючи про таїнство воплочення, наголошує на Особі Того, Кого Марія, зачавши, породила. Тому на Ефеському соборі 431 року Марію було торжественно проголошено «Богородицею» (грецькою – Теотокос). «У цьому імені поміщене все таїнство Воплочення» (Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри, ІІІ, 12). Титул «Богородиця» означає, що від Діви народився в тілі і став людиною Споконвічний Син Божий. «Від Богородиці Ісус прийняв єдиносущну з нами плоть» (Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри, ІІІ, 12). Цю єдиносущність церковне Передання виражає, зокрема, на іконі "Умилення" в обіймах Матері і Сина.

188 Літургійна традиція Церкви величає Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну і Славну Владичицю Богородицю «чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів» - найвищих ангельських чинів, і оспівує її «святе різдво… і непорочне зачаття» (Мінея, Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (8/21 вересня), утреня, канон другий, пісня 6.). Чистотою та пренепорочністю Богородиця перевищує все видиме й невидиме творіння і водночас належить до людського роду, поширеного від Адама і зібраного в Божому Сині ((Пор.Іриней Ліонський, проти єресей, ІІІ,22, 3.)). Безсіменним зачаттям у лоні Пресвятої Богородиці Син Божий, «прийнявши в Себе древнє творіння»(Іриней Ліонський, проти єресей, IV, 23, 4), «показав нове народження» (Іриней Ліонський, проти єресей, V, 1, 3. ), доконане з благовоління Божого та згоди Діви Марії.

189 У богоматеринстві Церква споглядає і таїнство дівицтва Марії, величаючи її «Приснодівою». Латеранський собор 649 року сповідує «приснодівство» як дівицтво перед, під час і після народження Христа. «Ти перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і по Різдві дальше пробуваєш Діва»(Октоїх, глас 7, неділя, Воскресний богородичний.). Під дівицтвом Богородиці Церква розуміє її ціломудреність, тобто цілість сповненої благодаті особи, у якій гармонійно поєднані тілесні і духовні устремління у звершенні Божого покликання. Її дівицтво – це дівицтво «ума, душі і тіла» (Йоан Дамаскин, Гомілія перша на Різдво Богородиці, 9 і 5.). Церковна іконографія символічно зображує дівицтво Марії зірками на її чолі і раменах. Дівичою і нетлінною була смерть Марії, названа Церквою Успенням. Марія, «плоттю уснувши», була Своїм Сином «пробуджена» до життя у славі: «Переставилася до життя, бувши Матір’ю Життя» (Мінея, Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (15/28 серпня), тропар празника. ). Господь прославив душу і тіло Марії – першої обожествленої з-поміж людського роду.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Максим Борець
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 208
З нами з: 31 грудня 2011, 23:14

Re: Найбільше свято

Повідомлення Максим Борець » 09 квітня 2012, 14:42

Шановний п. KiYr, дозвольте поцікавитися, що додасть до вашої віри отримання нехай навіть канонічно правильної відповіді на Ваше запитання, власне, яку ціль переслідує це запитання, і як має позначитися отримання на нього відповіді на Вашому світогляді та релігійній поведінці?

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Найбільше свято

Повідомлення andrivovk » 09 квітня 2012, 14:54

Катехизм про Пасху
1 Джерело християнського життя - віра у Воскреслого Христа. Цю віру, сформульовану Церквою в Нікео-Царгородському Символі віри (Див.І Нікейський Собор, Символ віри, І Константинопольський Собор, Нікейсько-Царгородський Символ віри.), виражає літургійна молитва Церкви, через яку ми стаємо причасниками Христової Пасхи, учасниками «нового життя» у Христі. Ми зростаємо у цьому новому житті через духовне ділання і моральне зусилля.

2 ... Значущість події воскресіння для нашого спасіння стверджує апостол Павло: «А як Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1 Кр 15,17). От уже майже дві тисячі років Церква Христова безперервно свідчить і проповідує воскресіння Христа, щоб люди увірували і спаслися: «Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? […] Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове» (Рм 10,14.17).

3 Наш Катехизм вже самою назвою «Христос – наша Пасха» вказує на пасхальні основи віри. Адже Христос своєю смертю «смерть подолав», а воскресінням «нам дарував життя вічне». Віра у воскресіння Христове веде нас до віри в Бога – Отця, Сина і Святого Духа, бо Христос – Син Божий, «один у Святій Трійці», у Святому Дусі відкрив нам Бога Отця. Цю віру апостолів Церква урочисто сповідує у Нікейсько-Царгородському Символі віри


9 В Анафорі Церква, споминаючи події історії спасіння, вершиною якої є Пасха Христова, сповідує основні істини християнської віри.


Пасха Христова

215 Слово Пасха (єврейською – Песах) означає перейти через, пройти мимо. Пасха Ісуса Христа – це Його перехід через страждання, смерть до Його прославлення у Воскресінні й Вознесінні. У найглибшому сенсі Пасхою є Сам Христос (див. 1 Кр 5,6-8), адже в Ньому стався перехід від смерті до життя: «Господня Пасха, Пасха - від смерті бо до життя і від землі до небес Христос Бог нас перевів» (Квітна тріодь, Неділя Пасхи, Пасхальна утреня, канон Пасхи, пісня 1, ірмос). Без Нього всі зусилля людства визволитися з полону гріха і смерті були б марними.


216 У Старому Завіті святкування Пасхи було спомином визволення Божого народу з єгипетської неволі. Після відмови фараона відпустити народ ангел смерті умертвив єгипетських первістків. Він «пройшов мимо» ізраїльських домівок, одвірки яких, за вказівкою Мойсея, були помазані кров’ю жертовного агнця, так що жодна єврейська дитина-первісток не померла (див. Вих 12,12-13). Святкуючи Пасху, згадували також і «перехід через» Червоне море, коли Господь Бог урятував ізраїльський народ від фараонового війська (див. Вих 14).


217 Старозавітня Пасха була прообразом Христової Пасхи, бо готувала Божий народ до остаточного визволення і спасіння в Божому Царстві: Христос – Агнець Божий – Своєю кров’ю (пор. 1 Пт 1,19) виводить людство з неволі гріха та влади смерті і вводить до воскресіння та вічного життя.


218 Христос – наша Пасха – бере на Себе «гріх світу», страждання і смерть: «Які ж страждання Він прийняв за нас? Це страждання любові. Любов є стражданням» (Оріген, Коментар на Єзекиїла, 6, 6.). Пасха Христова є виявом Божої любові: «Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши Своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13,1). Господь добровільно приймає Свою смерть: «Я кладу Моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в Мене не забирає, бо Я Сам кладу його від Себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати» (Йо 10,17-18). Христос Самого Себе приносить у жертву за нас, «одночасно як Священик і Агнець Божий, Котрий бере гріх світу» (Григорій Ніський, Слово перше на Святу Пасху, 1). Христос переміг смерть Своїм воскресінням, бо Бог не дасть «своєму побожному уздріти зітління» (Пс 16, 10). Через воскресіння смерть Христа стала нашим переходом до нового життя.


219 Христовою Пасхою знищений «останній ворог – смерть» (1 Кр 15,26), супроти якого людина була безсила. «Щоправда, ми й тепер помираємо, як і раніше, але не залишаємось у смерті; і це не означає помирати… Сила смерті та справжність смерті в тому, що померлий уже не може повернутися до життя… Якщо ж він після смерті оживе, і то кращим життям, то, значить, це вже не смерть, а успення» (Йоан Золотоустий, Коментар на Послання до євреїв.Гомілія 17, 2.). Воскресіння Христа є єдиною і неповторною історичною подією та основою християнської віри: «А коли Христос не воскрес […], то марна й віра ваша» (1 Кр 15,15). Віра у воскреслого Христа є початком нашої Пасхи.

220 Християни готуються до щорічного святкування Пасхи у часі Великого посту, який триває 40 днів – на образ 40-річного переходу Божого народу в Обіцяну землю та 40-денного посту Христа в пустелі. Піст виховує християнина в стриманості від гріха, веде до внутрішньої свободи та справжньої радості. Протягом посту Церква літургійно супроводжує християн піснеспівами Посної тріоді, які вказують на глибинний сенс посту – примирення з Богом і ближніми та служіння їм.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Найбільше свято

Повідомлення andrivovk » 09 квітня 2012, 16:27

Воскресіння

228 Заповідаючи Свою смерть, Христос водночас звіщає воскресіння з мертвих, знаком якого називає триденне перебування пророка Йони в череві кита (див. Мт 12,40). Христос воскресне «третього дня за Писанням» (1 Кр 15,4): «І, бичувавши, уб’ють Його [Сина Чоловічого], та третього дня Він воскресне» (Лк 18,33). Христос уподібнює Свої смерть і воскресіння до руйнування і відновлення Єрусалимського храму: «“Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю” […]. Та він говорив про храм Свого тіла» (Йо 2,19.21).


229 Чудами воскресіння дочки Яіра (див. Лк 8,41-42.49-56), сина вдови з Наїну (див. Лк 7,11-16) та Свого приятеля Лазаря (див. Йо 11,1-57) Христос поступово готував апостолів до Свого воскресіння. Христос називає людську смерть сном: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить» (Мт 9,24). Смерть не є кінцем життя, а «успенням», людина – не мертва, а «усопша». Подібно й Церква називає смерть Ісуса: «Плоттю заснувши, як мертвий» (Квітна тріодь, Неділя Пасхи, Пасхальна утреня, екзапостиларій.). Святий Йоан Дамаскин розкриває розуміння смерті Христа: «Хоч Христос і помер як людина, і свята Його душа розлучилась із пречистим тілом, Божество Його залишилось нерозлучним з обома – і з душею, і з тілом» (Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри, ІІІ, 27.). Смерть Христова – животворяща: Христос Сам дозволив смерті утримувати Себе для того, щоб її остаточно перемогти й дарувати нове життя.

230 Через смерть на хресті Христос сходить до аду – «місця» померлих. Церква у сходженні Христа до аду оспівує силу воскресіння: «Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1 Кр 15,55). Ікона зішестя Христа до аду зображує Його у світлих ризах нового творіння. Світлоносний Христос «розганяє» пітьму смерті, розсіює морок аду й «знаходить» Адама і Єву. Разом з Адамом Христос виводить із «тіні смертної» тих, «що очікували» Його, – праведників Старого Завіту.

231 Сходження Христа в ад є звершенням спасіння всього світу: «неба, землі і глибин підземних» (Квітна тріодь, Неділя Пасхи, Пасхальна утреня, Канон Пасхи, пісня 3.). Бог у воплоченні сходить з «небесного» у «земне», а через смерть сходить у «глибини підземні», щоб наповнити Собою «все»: «В гробі плоттю, в аді з душею як Бог, в раю із розбійником, і на престолі був Єси, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, неописаний» (Служебник, Божественна Літургія святого отця нашого Йоана Золотоустого, молитва при кадінні після Проскомидії.). Помираючи і сходячи до аду, Христос-Боголюдина об’являється «Воскресінням і Життям»: Він пробуджує від гріховного сну Адама та вводить його до раю. Тому «той, хто проникне в глибину хреста і гробу та буде посвячений у таїнство воскресіння, пізнає кінцеву мету, заради якої Бог створив усі речі на початку» (Максим Ісповідник, Розділи про богослов'я і про домоустрій воплочення Сина Божого, І, 66.).

232 У літургійних стихирах Церква оспівує запечатаний і стережений воїнами гріб Христовий, як скарбницю, в яку покладено Христа – справжній скарб. Христос, «Сонце правди», зайшов у гріб, щоб знову вийти – воскреснути. Як Христос у воплоченні вийшов із лона Матері, так у воскресінні вийшов із лона землі. Він увійшов у землю як Адам – «порох земний», але вийшов із неї, бо як нетлінний «у порох не повернувся». «Гріб прийняв, але не міг втримати Слово», тому зі «знаку смерті» стає «джерелом воскресіння», зі смертоносного стає живоносним. «Як людину Його поклали до гробу, – але як Бог Він зруйнував ад і душі страдників визволив; як людину Його запечатали в гробі, – але як Бог Він, вийшовши, цілими печаті зберіг» (Іларіон, Слово про закон і благодать.). Порожній гріб благовістить Воскресіння: «Скажіть, невірні,:… де Той, що Його ви поклали у гробі, опечатавши камінь? Дайте мертвого, ви, що відреклись Життя! Дайте похованого або увіруйте Воскреслому! (Октоїх, глас 4, неділя, утреня, стихира на хвалитних.).

233 Ангели звістили жінкам-мироносицям: «Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес!» (Лк 24, 5-6). Воскресіння з мертвих є перемогою над тлінністю тіла: «Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує» (Рм 6,9). У воскресінні тіло Христа нове, прославлене, вільне від земних обмежень простору і часу. Саме тому воскресіння Христа – це явлення нового творіння Божого. У «перший день після суботи», у неділю, Церква святкує Христове Воскресіння – перший день нового творіння.

234 Воскресіння Христове є запорукою нашого воскресіння: «Христос воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть всі» (1 Кр 15,20-23). На воскресінні Христовому основується вся віра Церкви: «Як Христос не воскрес, то марна віра ваша – ви ще у гріхах ваших» (1 Кр 15,17-18). «Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з Ним» (1 Сл 4,14).

235 У богослужінні Страсної п’ятниці Церква почитає плащаницю як знак смерті Христа. Біля плащаниці відправляють Єрусалимську утреню – оплакування померлого з надією на грядуще Воскресіння: «Не ридай за мною, Мати, … бо воскресну». У богослужінні Пасхальної ночі плащаницю переносять із гробу Господнього до святилища, усі вірні виходять із храму із запаленими світильниками й тричі процесійно обходять храм. Священик під спів тропаря: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував», – хрестом відчиняє двері храму. Вірні входять до храму, прославляють Воскреслого Христа і, наче мироносиці пасхального ранку – перші свідки Воскресіння, несуть благу вість про це цілому світові: «Воскресіння день, просвітімся Торжеством, і одні одних обнімімо та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім усе з Воскресінням, і так усі заспіваймо: Христос воскрес!» (Квітна тріодь, Неділя Пасхи, Пасхальна утреня, стихира Пасхи.).
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Найбільше свято

Повідомлення andrivovk » 09 квітня 2012, 17:44

Вхід Господній у Єрусалим

221 Воскресіння як перемогу над смертю Церква починає святкувати спомином про воскресіння Лазаря, коли Ісус об’являє Себе «Воскресінням і Життям»: «Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!» (Йо 11,25). Лазарева субота, якою починається Квітна Тріодь, вводить у Страсний тиждень, який несе благу вість про перемогу Христа над гріхом і смертю через Його страждання і хрест. Знаком грядучої перемоги є вхід Христа – Боголюдини – у Єрусалим. «Як людина Він заплакав, затуживши за Лазарем, – а як Бог воскресив його з мертвих; як людина Він сів на осля, – а як Бога Його вітали: “Благословен, Хто йде в ім’я Господнє”» (Іларіон, Слово про закон і благодать).

222 У стихирах Квітної неділі оспівуємо єрусалимських дітей, які вітають Христа як Царя, хоча фарисеї і книжники його не приймають: «Роде лукавий і перелюбний, що своєму женихові не дотримав вірності!... Ти не прийняв пророків, що Сина звістили. Тож посоромся своїх дітей, які кличуть: осанна Синові Давида, благословенний, Хто йде в ім’я Господнє» (Квітна тріодь, Великий понеділок, Вечірня, стихира на стиховні.). Подібно до того, як люди вітали Христа галузками з дерев, християни зустрічають вхід Господній на добровільні страсті «галузками чеснот» (Пор.Великопосна тріодь, Шостий тиждень посту, понеділок, утреня, сідальний перший і другий). Тих, хто не здобув чеснот і відкинув Христа, порівнюють із неплідною смоківницею: «Жезл Арона колись зацвів, а неплідне і всохле злочинне зборище перетворилося в неплідну смоківницю» (Квітна тріодь, Великий понеділок, повечір'я, канон, пісня 9.).

223 Літургійні тексти Страсного тижня представляють нам розкаяну жінку, яка дорогоцінним миром намастила ноги Спасителя (див. Мт 26,6-16; Лк 7,36-50). Розкаяна блудниця, «збагнувши божество Христа», дістає прощення від Нього і спонукає нас до покаяння: « Прийми струмки моїх сліз, Ти, що хмарами виносиш воду з моря! Прихились до моїх сердечних зітхань, Ти, що прихилив небеса Твоїм невимовним приниженням; хай поцілую і знову обітру волоссям моєї голови Твої пречисті ноги» (Квітна тріодь, Велика середа, утреня, стихира на стиховні. ). Ісуса запросив фарисей, а благословення дістала блудниця: «Будучи хлібом животворящим, Ісусе, їв Ти з Симоном фарисеєм, щоб блудниця придбала безцінну благодать Твою, виливаючи миро» (Квітна тріодь, Великий вівторок, Велике повечір'я, канон, пісня 9.).

224 Добрий вчинок блудниці розпалив заздрість Юди і підштовхнув його до зради. «О Юдо окаянний!Бачивши як блудниця цілувала ноги,ти підступно продумував поцілунок зради.Вона розв'язала волосся, а ти зв'язався лютістю; заздрість бо не вміє вибирати корисного» (Квітна тріодь, Великий четвер, Вечірня, стихира на "Господи, взиваю я".). Ісус усе ж таки все робить заради спасіння Юди: обмиває йому ноги, подає хліб під час Тайної Вечері. «О невимовне самоспустошення! Будучи наче вогонь, Ти обмив ноги зрадникові, Спасе. Обмивши, не обпалив. І подав хліб на вечері» (Квітна тріодь, Великий четвер, Повечір'я, канон, пісня 8.).

Страсті

225 У Старому Завіті пророк Ісая свідчить про страждання Слуги Божого, в яких Церква бачить страждання Ісуса Христа: «Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми Його нізащо мали. Та Він наші недуги взяв на Себе, він ніс на Собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що Його покарано, що Бог Його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього. Його мордовано, та Він упокорявся і не розтуляв Своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав Він уст» (Іс 53,3-7).

226 Сам Ісус заповідав Свої майбутні страждання: «Все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього, і, бичувавши, уб’ють Його, та третього дня Він воскресне» (Лк 18,31-33). Христос добровільно приймає на Себе страждання і смерть, щоб подолати смерть. «Не смерть прийняла життя, а Життя прийняло смерть» (Августин Іпонський, Коментар на Євангеліє від Йоана 12, 10-11.).

227У літургійній традиції Церква в різних образах молитовно оспівує в стихирах Страстей спасенні страждання Сина Божого. Давши зв’язати Себе у Гетсиманському саду, Христос «розв’язує» гріховні узи праотця Адама. Христос приймає засуд смерті, щоб дарувати прощення гріхів. Тростиною – «скіпетром ганьби» – Христос «записує» людей у Книгу життя. Своїм обнаженням на Голготі Христос «зриває» з людського гріха покрови лицемірства. Дозволивши прибити Себе до хреста, Господь спиняє прагнення Адама до забороненого плоду. На хрест прибивається «рукописання гріхів» людини, а спис сотника розриває її «боргові зобов’язання». Хресне дерево із «знаряддя смерті» стає «деревом життя». Піднесене на хресті тіло Христове стає світильником, що його «запалив» Бог, аби знайти загублену драхму – грішника. Розіп’яті на хресті руки Христа стають «обіймами» Бога й благословенням для людей. Місце розп’яття стає раєм, бо поставлене хресне дерево випустило «пагін життя» – Христа. Він «заснув» на хресті і був пробитий списом, а з пробитого боку потекли кров і вода. Адже кров’ю Він викупив народи, а водою очистив; Тілом від Свого Тіла Він годує рід людський, що помирає від голоду гріховного.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

KiYr
початківець
початківець
Повідомлень: 47
З нами з: 06 січня 2011, 00:14

Re: Найбільше свято

Повідомлення KiYr » 09 квітня 2012, 23:52

Максим Борець писав:Шановний п. KiYr, дозвольте поцікавитися, що додасть до вашої віри отримання нехай навіть канонічно правильної відповіді на Ваше запитання, власне, яку ціль переслідує це запитання, і як має позначитися отримання на нього відповіді на Вашому світогляді та релігійній поведінці?

Бо достатня кількість людей висловлювала таке твердження,що в мене виникло бажання взнати,чи насправді воно так є.Моя позиція в цьому питанні не була такою,щоб його вирішення так кардинально вплинуло на мій світогляд,але кожна людина мусить мати ясність того,що відбувається навколо неї.Бо для подібних людей,яким притаманна така думка і яких більшість,скажімо Квітна Неділя асоціюється виключно з освяченням базьки,а Пасха для таких-просто гарна народна традиція кроплення свяченою водою продуктового вмісту кошика.Це традиція-і більше нічого, осмислення того,що сталося 2000 років тому в широкого загалу малопомітне.
До о.Катрія я заглянув в першу чергу і не найшов там прямої відповіді,бо кожне свято там описується,як рівноцінне один одному,оскільки наступного не могло бути без попереднього.Але щопраавда.як уважніше глянути, Пасха там виглядає дещо піднесеніше над іншими святами,їм не на шкоду,а просто тому,що подія Воскресення була не тільки започаткована Благовіщенням,а й основною його метою(це ж логічно - старт хоч і відбувся,але ціниться саме результат на фініші, бо старт,це не завжди добрий фініш,але доброго фініша без старту не буває)
Майже кожний мене запевняв,ось запитай будь-якого священника ,то він тобі підтвердить,що так і є,як ми кажем.Прочитавши дописи на форумі я не знайшов ще поки відповіді...Ніхто не спростував,але й не підтвердив.

Аватар користувача
Максим Борець
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 208
З нами з: 31 грудня 2011, 23:14

Re: Найбільше свято

Повідомлення Максим Борець » 10 квітня 2012, 07:31

Але ж є слова здається в Пасхальній утрені: "над празниками празник і торжество всіх торжеств"

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення о.Олег » 10 квітня 2012, 08:51

KiYr писав:...Майже кожний мене запевняв,ось запитай будь-якого священника ,то він тобі підтвердить,що так і є,як ми кажем.Прочитавши дописи на форумі я не знайшов ще поки відповіді...Ніхто не спростував,але й не підтвердив.

нмсд докорінно невірно є виходячи з відверто хибного розуміння, що твердить про "більшість/меншість", очікувати спростування/підтвердження "більшості/меншості"
З повагою, о.Олег
PS: але розмова може відбутися і бути цікавою, якщо акценти розтавити не на Празник/подію (як такий), а на зосередженність Богословія (тої чи іншої Богословської Традиції) на тому чи іншому Празнику/події. Тоді цікаво (можливо :pardon: цікаво) буде зауважити, що Візантійська Богословська Традиція зосередженна на Воскресінні ГНІХ, а Латинська Богословська Традиція акцентує на Прихід ГНІХ у світ - Різдво.
Що, знову ж, в жодному разі ні не про "більшість", ні не про "меншість" того чи іншого (чи будь-якого) Празника
З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

KiYr
початківець
початківець
Повідомлень: 47
З нами з: 06 січня 2011, 00:14

Re: Найбільше свято

Повідомлення KiYr » 10 квітня 2012, 10:14

докорінно невірно є виходячи з відверто хибного розуміння, що твердить про "більшість/меншість", очікувати спростування/підтвердження "більшості/меншості"

Я ж подумав,що є авторитетна в цих питаннях меншість-священики,які проходять відповідні богословські студії,щоб донести до більшості краще розуміння християнства і всього,що з ним повязано.І тут або хтось чи незрозуміло пояснив тій більшості,чи може просто вона неправильно зрозуміла. Особисто не чув,щоб десь на загальних проповідях серед мас подібні питання порушувались,хіба що народ сам це видумав чи перекрутив,тому й вирішив зрозуміти чи такі переконання мають якийсь грунт під собою,чи це я такий темний і щось колись недочув.
Але якщо вже у богословських традиціях різні акценти,то чим вони обгрунтовані ? Якщо суть християнства,в яку багатьом було тяжко повірити, судячи про її реальність і історичність полягає у Воскресенні ГНІХ,чому акцент Латинської Традиції на Різдві? Та ж навіть деякі атеїсти не заперечують,що народження Ісуса Христа мало колись місце в історії,то про Воскресіння в них зовсім інакше уявлення і то поголовно.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення vitalko » 10 квітня 2012, 10:53

KiYr писав: Та ж навіть деякі атеїсти не заперечують,що народження Ісуса Христа мало колись місце в історії,то про Воскресіння в них зовсім інакше уявлення і то поголовно.


Але навіть ті, що не заперечують цього народження, не приймають його у тій повноті, в якій це робить Церква. Бо те, що Христос народився від Діви і Духа Святого для них абсурдне і сміхотворне твердження. То ж чи вартує на неї звертати увагу?
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Максим Борець
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 208
З нами з: 31 грудня 2011, 23:14

Re: Найбільше свято

Повідомлення Максим Борець » 10 квітня 2012, 10:59

Але все-таки основним сенсом земного життя Христа було не його власне народження чи ствердження факту Благовіщення, а саме Воскресіння=відкуплення.

Bohdan_
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 151
З нами з: 21 вересня 2011, 11:53

Re: Найбільше свято

Повідомлення Bohdan_ » 10 квітня 2012, 11:20

Максим Борець писав:Але все-таки основним сенсом земного життя Христа було не його власне народження чи ствердження факту Благовіщення, а саме Воскресіння=відкуплення.


Tут як на мене треба зрозуміти той факт що ІХ прийшов на світ сам добровільно що робити немусив зрозумівши все біля того, потім вже рішати як свята святкувати. Багато людей каже ІХ мусив за мене грішного прийти на світ але проблема в тому що немусив.
ну я би несказав що народження ІХ є менше свято чим Воскресіння. Чому я так думаю хоча можу і помилятися. Благовіщення (Блага вістка про кого? про Марію? чи про всіх людей? на світ прийде Спаситель) всіх нас. Потім Спаситель народився чим є менше чи більша Благовіщення від Різдва? потім наш Спаситель ІХ за нас терпить і вмирає щоб через ного ми спаслися. і зновуж таки чим свято Благовіщення Різдва і Великодня є менше чи білше? нічим всі ці свята як на мене великі. і нерішав би таких речей котре свято важливіше котре білше і менше. як на мене маємо святкувати всі свята які я назвав одинаково і котрі обговоруються в темі.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення о.Олег » 10 квітня 2012, 11:36

KiYr писав:
докорінно невірно є виходячи з відверто хибного розуміння, що твердить про "більшість/меншість", очікувати спростування/підтвердження "більшості/меншості"

Я ж подумав,що є авторитетна в цих питаннях меншість-священики,які проходять відповідні богословські студії,щоб донести до більшості краще розуміння християнства і всього,що з ним повязано.І тут або хтось чи незрозуміло пояснив тій більшості,чи може просто вона неправильно зрозуміла. Особисто не чув,щоб десь на загальних проповідях серед мас подібні питання порушувались,хіба що народ сам це видумав чи перекрутив,тому й вирішив зрозуміти чи такі переконання мають якийсь грунт під собою,чи це я такий темний і щось колись недочув.
Але якщо вже у богословських традиціях різні акценти,то чим вони обгрунтовані ? Якщо суть християнства,в яку багатьом було тяжко повірити, судячи про її реальність і історичність полягає у Воскресенні ГНІХ,чому акцент Латинської Традиції на Різдві? Та ж навіть деякі атеїсти не заперечують,що народження Ісуса Христа мало колись місце в історії,то про Воскресіння в них зовсім інакше уявлення і то поголовно.

перепрошую, пане KiYr, не зручно до Вас писати постійно KiYr, а я грішний не пам`ятаю, чи Ви говорили своє ім`я - можете повторити, якщо можна, або написати, як до Вас звертатись?
зазвичай про празники священик говорить з людьми через призму проповіді... на сам Празник, велич якого оспівується... І, поставте себе на місце проповідника, що розкриває суть свята - говорить про значення цієї події в Історії Спасення. Безперечно, на Благовіщення буде йти мова про Благовіщення - Зачаття Ісуса в лоні Марії; але на Різдво Богородиці - мова про те, без чого жодне Благовіщення б не відбулося; але на Анни - про зачаття Богородиці, без якого... Але про це все говоримо через призму того, до чого це призвело - Прихід, Страсті, Воскресіння, Вознесіння, Зіслання. Розумієте (знаю, що розумієте, але повторю до теми) - це цілість, всі свята, про які говоримо, що дає нам можливість вести мову одночасно і про рівність, і вирізнити кожне зокрема, і творити певні наголоси.
Стосовно ж атеїстів...
не варта говорити про віру в Бога з точки зору невірства - там і про Різдво не як про Прихід Бога (знаю, що знаєте). Традиції ж... просто існують. Творились не для того (в жодному разі) щоб когось запутати чи посилити і без того існуючі складності. Тут як з мовами - ми не для того говоримо різними мовами, щоб інші нас не розуміли: ми просто розвивались окремо (і чим довше, окреміше - тим більшими є різниці у вимовлянні, коренях, системах...). А, історію знаєте або поцікавитеся, грецький і латинський християнський світ досить довго жив окремо, користувався для богословствування різними (грекою і латиною відповідно) мовними системами (які довший час взаємно не розуміли) і, відповідно, розвинулися у такий (різний) спосіб, що
- для Богословія Латинського найбільший акцент поставилося на Приході Бога до людини (Різдво; підкреслена людськість в Іконографії, виражене змальовування Страждань Ісуса Христа на Хресті - кожен м`яз, кожна рана, кров чітко проілюстровані; навіть Храми/архітектура Латинської Традиції відображають сходження (верхівка ніби "рупор") Бога до людей...);
- для Візантійського Богословія найбільший акцент поставилося на перемозі над прокляттям смерті - Воскресінні, Восходжені Людини на Небо (Ісуса Христа до Бога, відповідно - Пасха; підкреслена Божественність в Іконографії, виражена перемога Христа над смертю на Хресті - Христос у славі, часто ніби танцює на Хресті; Храми/архітектура ніби огортають люд Божий (купол), об`єднуючи їх у напрямі Неба...)
АЛЕ!! - ЦЕ ПРО ТОГО САМОГО БОГА І ПРО ЦЕ ВСЕ ГОВОРИТЬСЯ І НЕ ЗАПЕРЕЧУЄТЬСЯ В ЖОДНІЙ ТРАДИЦІЇ ПОВНОТИ ХРИСТОВОЇ ЦЕРКВИ
це лише про акценти богословських мов
це... як сказати "Бог Любить" різними мовами світу - той же Бог і так само Любить
З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

KiYr
початківець
початківець
Повідомлень: 47
З нами з: 06 січня 2011, 00:14

Re: Найбільше свято

Повідомлення KiYr » 10 квітня 2012, 17:35

Можливо різниця зумовлена деякою особливістю менталітетів. Люди на Заході більш практичніші,їм властиве раціональне мислення,потяг до реалізму.Схід завжди мав якусь тягу до своєрідного містицизму,його захоплювало те ,що важко пояснити по земних мірках мислення.Відповідно й богослови,люди які були дітьми свого середовища,тілом і духом,природньо не могли розвивати богословську думку,яка б органічно не сприймалась своїми однодумцями,якщо так можна сказати.Захід швидше повірить в те,що легше піддається судженню,а Схід з не меншою силою буде вірити в те,що на рівні розуму ясно зрозуміти не може.І тому в одних акцент падає на Різдво(бо і люди народжуються,це зрозуміло на перший погляд,легше піддається сприйняттю) ,а в інших акцент на Воскресенні(це вже привілей Бога,це щось надприродне,того чого з простими людьми,яких ми знаєм,чи знали ніколи ставалось і до цього незвичайного, небуденного відчувається внутрішнє захоплення )
[size=50]
перепрошую, пане KiYr, не зручно до Вас писати постійно KiYr, а я грішний не пам`ятаю, чи Ви говорили своє ім`я - можете повторити, якщо можна, або написати, як до Вас звертатись?
ой та навіщо мені стільки уваги :oops:

Володимир ІФ
дописувач
дописувач
Повідомлень: 57
З нами з: 29 квітня 2010, 20:38
Звідки: Івано-Франківськ

Re: Найбільше свято

Повідомлення Володимир ІФ » 10 квітня 2012, 22:57

На свято Благовіщення наш священник у церкві так розяснював людям це питання.Що якби свято Благовіщення і Воскресіння Господнього збіглися в один день,то спочатку треба було б служити літургію як на Благовіщення.Спирався на догми Церкви.Але така порядковість не від того,що це свято головніше,аніж Воскресіння,а в дусі того,що без Благовіщення не було б Воскресіння.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення vitalko » 11 квітня 2012, 08:50

KiYr писав:І тому в одних акцент падає на Різдво(бо і люди народжуються,це зрозуміло на перший погляд,легше піддається сприйняттю) ,а в інших акцент на Воскресенні(це вже привілей Бога,це щось надприродне,того чого з простими людьми,яких ми знаєм,чи знали ніколи ставалось і до цього незвичайного, небуденного відчувається внутрішнє захоплення )


Народження Бога від Діви, зачатого від Духа Святого, не менш надприродне ніж воскресіння з мертвих(та й зрештою як переображення, ходіння по воді, воскрешання померлих), тому не думаю, що в цьому тут причина.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Найбільше свято

Повідомлення о.Олег » 11 квітня 2012, 21:30

проілюструю до теми від о.Катрія:
празник трьох Святителів належить до найновіших празників Грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з них трьох є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, інші — святого Григорія Богослова, а ще інші — святого Йоана Золотоустого. Прихильники святого Василія звались василіяни, святого Григорія — григоріяни, а святого Йоана — йоаніти.

Цю суперечку розв'язали самі Святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім усі троє з'явилися Йоанові — єпископові міста Евхаїти, який відзначався мудрістю, знанням, чеснотами, і сказали: «Ми, як бачиш, одне в Бога й нічого нема в нас спірного, а кожний з нас у своєму часі, окремо натхнений Божим Духом навчав, що було потрібно для спасіння людей. То ж нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерті, нашим намаганням є всі сторони світу зводити до миру і єдності. Установи, отже, святкування нашої пам'яти в одному дні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати для спасіння тим, що святкуватимуть нашу пам'ять».

З повагою. о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Літургіка”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 2 гостей