Григоріанський календар: за і проти

літургічні тексти, переклади, устав Богослужень

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Ви за перехід УГКЦ на григоріанський календар?

Так
38
58%
Ні
12
18%
Так, але не зараз
11
17%
Не знаю
4
6%
 
Всього голосів: 65

Аватар користувача
Роман
гість
гість
Повідомлень: 4
З нами з: 19 серпня 2005, 21:14
Звідки: Львів

Григоріанський календар: за і проти

Повідомлення Роман » 23 грудня 2005, 22:27

Мені здається, що УГКЦ давно час перейти на григоріанський календар, перш за все для того, щоб соборно, по-вселенському відзначати християнські свята разом з братами римо-католиками. Святійший отець вітає Католицьку Церкву ( до якої належить УГКЦ) з тим чи іншим святом, але виходить так, що привітання видимого Глави Церкви нас не стосуються.На мою думку різдвяні та великодні гімни повинні лунати по всьому світі в один час, адже Христос народився один раз, а не два. А так як латинян близько мільярда, а східняків біля ста мільйонів ( разом з православними) , думаю ми повинні пожертвувати своєю традицією для нашого ж блага. Адже греко-католицька церква закордоном давно користується григоріанським календарем. Тож давайте по-вселенськи прославлати Творця!

Аватар користувача
samael
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 464
З нами з: 16 червня 2005, 14:35
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення samael » 26 грудня 2005, 09:55

Особисто я ЗА перехід!!!

PS: Мене завжди цікавила одна річ, якщо 7 січня це лише 25 грудня + 13 днів різниці між Григорянським та Юліанським календарями.... Як мені відомо, незагорами день, коли ця різниця становитиме 14 днів... що тоді??? Різдво Христове 8 січня???

Чи я не правий?
γνῶθι σεαυτόν
www.it-sfera.com.ua

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 26 грудня 2005, 22:36

Однозначно ЗА перехід!

Як мені відомо, незагорами день, коли ця різниця становитиме 14 днів... що тоді??? Різдво Христове 8 січня???

Чи я не правий?


Правий, але ніхто навіть не поворухнеться, бо тут справа не в науці, а в закоренілості традиції.
unicuique suum

Аватар користувача
samael
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 464
З нами з: 16 червня 2005, 14:35
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення samael » 27 грудня 2005, 00:46

robie писав:тут справа не в науці, а в закоренілості традиції.


і чому це мене не дивує :roll:
γνῶθι σεαυτόν
www.it-sfera.com.ua

диякон Петро
дописувач
дописувач
Повідомлень: 59
З нами з: 02 листопада 2005, 04:20
Звідки: м. Люблін, Польща
Контактна інформація:

Про цю справу дискутують і в Польщі...

Повідомлення диякон Петро » 27 грудня 2005, 02:46

....на доказ чого посилаю свою статтю, що її надрукувала газета УГКЦ в Польщі "БЛАГОВІСТ".

_____________________________________________________________

Про календар чи про перспективи УГКЦ в Польщі?

Розпочата вже давніше, ще до спільного Собору єпархій УГКЦ в Польщі (березень 2002 р.), публічна дискусія на тему церковного календаря не вщухає. Започаткував її, мабуть, о. протоієрей Богдан Панчак, беруть в ній участь миряни (панове О. Захарко, В. Шуфлят, анонімний В.М., О. Вергун, А. Шмигельський), та з особливою вагою пролунав тут голос Преосвященного Кир Володимира, Єпископа Вроцлавського і Ґданського – поміщене в № 5/2004 “Благовіста” послання від 29 квітня 2004 р., присвячене результатам проведеного взимку опитування мирян єпархії стосовно календарної справи. Вагомість послання Владики Володимира не лише в тому, що автор – один з двох єпископів УГКЦ в Польщі і його заохота до дискусії має офіційний характер; не менш важливе й те, що подані в посланні підсумки опитування - це єдиний такого маштабу солідно підготовлений матеріял, який виходить поза суб’єктивні погляди одиниць. Правда, подібне опитування провів 1993 року ієромонах Ігор Гарасим з Василіянського Чину, намагаючися пізнати не лише погляди і суспільну характеристику опитуваних (вік, освіта тощо), але й мотивацію, що стояла за вибором ними старого чи нового календарного стилю. Прецікава стаття о. Ігоря (див. І. Гарасим, Суспільно-релігійні процеси в житті УГКЦ в Польщі, “Календар БЛАГОВІСТА” за 1994 р., с. 89-103) мала проте один, зате поважний, недолік - висвітлювала ситуацію у двох лише парафіях: Бартошицях та Острому Барді.
Реальну пізнавальну вартість мають, отже, лише ці два опитування. Вони ясно засвідчують, що в справі календаря громада вірних нашої Митрополії поділена, що перевагу мають прихильники зміни (57,2 % за статтею о. Ігоря; 53,8 % за посланням Кир Володимира), але відсоток противників реформи ніяк не можна назвати незначним (34, 8 % за статтею о. Ігоря; 39,5 % за посланням Кир Володимира). Помітні й ті, кому “все одно” (3,3 % за статтею о. Ігоря; 5,5 % за посланням Кир Володимира) або хто не має погляду на це питання (4,7 % за статтею о. Ігоря; 1,1 % за посланням Кир Володимира).
В такій обстановці – скажімо собі ясно – ідеальної розв’язки немає. Іти за поглядом більшости? – та в різних парафіях по-різному ця більшість виглядає. До того й ще можливо, що якраз найревніші вірні в окремих парафіях дотримуватимуться меншинної позиції. До кого тоді достосувати вирішення проблеми? До ревної меншости – а може навпаки, до тих менш ревних, щоб їх заохотити до повнішої участи в церковному житті?
Що стосується аргументів в користь однієї чи другої розв’язки (чи третьої – бо ж крім григоріянського, можемо ще вибрати календар нововізантійський, зі старою Пасхалією та новостильними нерухомими святами), то їх безліч. Наведу пару прикладів, які ще не пролунали в газетній дискусії. Он напр. ніхто не помітив, що наше Різдво не припадає “7 січня”, а таки 25 грудня – отож на відправі в церкві вдаємо (перед ким?), що “сьогодні 25 грудня”, проте ніхто насправді так цієї дати не окреслить (з церковними канцеляріями включно). Це своєрідна календарна шизофренія, яка промовляє за зміною. Проти зміни в свою чергу можна навести аргумент важливий для парафій, в яких присутні студенти й докторанти з України – такі люди, виїхавши на святкову перерву, не відсвяткують Різдва в Польщі, а повернувшися після ”григоріянського” Нового Року на навчання, не встигнуть відсвяткувати цей празник вдома. У користь юліянського календаря можна б додати й те, що святкування за старим стилем увійшло глибоко в культурну традицію східних земель нинішньої Польщі, стало складовою частиною загальної традиції місцевого суспільства в цілому, не лише східних християн. Всі там знають, що руські свята “два тижні пізніше”. Як же греко-католикам проводити Йорданське водосвяття в Перемишлі на Trzech Króli? – сумнівався вголос під час Собору Митрополит Кир Іван. Дійсно, принаймні спочатку могло б бути трохи ніяково... Та чи напр. місцеві та центральні ЗМІ поцікавилися б нашими святами, коли б вони припадали разом з латинськими? – може так, може ні (пам’ятаю, як православний владика з Лодзі, Кир Симон, нарікав, що місцевому ТБ важко прийняти до відома, що лодзькі православні дотримуються нововізантійського календаря; знову ж люблинське телебачення назагал помічає Різдво православних в обох термінах, а різдвяних торжеств греко-католиків ні).
Прихильники зміни як один з головніших аргументів видвигають побоювання значної частини вірних втратити роботу. Це дійсно дуже серйозний аргумент, не можна його легкодушно перекреслювати нагадуванням про положення польського законодавства: відомо, як воно часто буває в Польщі з правами працівника! Одначе не можна заперечити, що серед наших вірних є чимало хліборобів і пенсіонерів та що в силових структурах, різного роду службах і на заводах, які мусять працювати без перерви, працівник готовий працювати (чи напр. нести вартівничу службу, піти на патруль) у “григоріянські” свята це скарб з точки погляду його колег. І ще одне – також деякі самостійні підприємці торговельного чи послугового сектора можуть старий стиль використати для своєї діяльности. У довоєнному Вильні (Вільнюсі) не було в тижні дня без відкритих крамниць – мусульмани закривали їх щоп’ятниці, євреї щосуботи, християни щонеділі; таким чином завжди можна було зробити покупки, не нарушуючи релігійні засади власників крамниць. Отож календарна різнородність у певних ситуаціях може добре служити суспільству в цілому.
І так можна продовжувати у безконечність, на кожний доказ в користь зміни знайдеться доказ в користь дотеперішнього порядку – і навпаки. Що гірше, не можна передбачити наслідків зміни, а це чи не найголовніша справа. Чи мішані подружні пари підуть до церкви, чи може якраз до костела (бо греко-католицька сторона і досі там на григоріянське Різдво ходила, а зміну календаря зрозуміє як церковне благословення на це)? Ніхто відповідально не може твердити, як це виглядатиме – мабуть по-різному в різних родинах. Котрих буде більше? Бог один знає.
Що нам робити в такій ситуації? Перш за все, усвідомивши всю її складність і неоднозначність, вистерігатися в дискусіях всякого роду фанатизму, тісного “сектантського” підходу, інтелектуальної “отаманщини”, а зокрема вже параноїчного звинувачування інакодумців у скритому сприянні церковній чи національній асиміляції наших вірних.
По-друге, досвід різних Східних Церков, зокрема в діяспорі, показує, що календарний стиль сам собою ще ні про що не вирішує. Є парафії, єпархії, митрополії, які вимирають, хоч мають новий стиль – а іншим старий стиль не заважає бути пружними і атракційними також для чужинців. І навпаки...
Виходячи з оцієї другорядности календарного питання, ми не тільки не можемо допустити, щоби календарні суперечки внесли заколот і розбрат в нашу і без цього слабку спільноту – але водночас повинні всій нашій дискусії надати більш цілісний вимір. Ясно-бо, що календарна проблема не виникла сама собою та що прихильники введення нового стилю не обстоюють, здається, зміну заради самої зміни. Евентуальна зміна календаря мала б служити загальмуванню процесу вимирання УГКЦ в Польщі, який загрожує заником нашої спільноти в цій країні. Не без причини Кир Володимир у своєму посланні заохочує “до дискусії та призадуми” не лише над проблемою календарного стилю, але й над нашою незавидною демографічною ситуацією та способами її зміни на краще.
Причини нашого демографічного спаду можемо поділити на дві основні групи: об’єктивні, тобто від нас незалежні, та суб‘єктивні – які можемо принаймні намагатися подолати. До першої групи належить викликана післявоєнними виселеннями розпорошеність нашої невеликої спільноти, яка так сильно утруднює всяку церковну діяльність і обмежує наші можливості. Зате безперечно суб’єктивний характер має розуміння ідентичности УГКЦ вірними цієї Церкви, їхня так би мовити “церковна свідомість”. І якраз цьому аспектові нашої дійсности слід було б присвятити більше уваги.
Наша Митрополія з історичної точки погляду є дітищем “підавстрійської” галицької Греко-Католицької Церкви. На тотожність останньої сильно й негативно вплинули три чинники:
1) Централізм “тридентійського” католицизму, який допускав плюралізм богослужбових форм і, до певної міри, канонічного правопорядку (напр. право висвячувати одружених кандидатів, окремі повноваження Галицького Митрополита стосовно поставлення єпископів) – але вже не способів богословствування чи видів духовности. Це в свою чергу вело до пошуків ознак ідентичности Греко-Католицької Церкви (чи радше, за тодішньою характерною термінологією, “обряду”) в світській, національно-культурній сфері.
2) Йосифінська ідеологія, що виховувала духовенство на перш за все слухняних, добрих функціонерів державного апарату, що плодоносило в подальшому ході історії розповсюдженням поняття про священнослужителя як у першу чергу “діяча” (тільки вже не так “на службі Монархії”, як “на службі Народу”), а щойно потім “пастиря”.
3) Бездержавність українського народу, яка зробила Церкву найголовнішою (а до певного часу – єдиною) руською установою, неначе змусила духовенство стати на чолі українського національного руху. З огляду на дію першого і другого чинників ні про який примус, власне кажучи, не могло бути мови: священнослужителі радо цей рух очолили, з багатьма негативними для Церкви і народу наслідками.
Такий-то історичний “багаж” успадкувала наша Церква в Польщі. Вся її історія в комуністичній Польщі – як і доля українського народу там же – сприяла ще сильнішій петрифікації дотеперішнього стану, в якому національний чинник відігравав надмірну роль в церковній ідентичності, в розумінні вірними суті Церкви і сенсу їхньої до неї приналежности.
Які наслідки цього? Якщо в Польській Автокефальній Православній Церкві чимало людей “православної національности”, то в УГКЦ часто зустріти можна осіб “українського віросповідання”. Церква в цілому зорієнтована на душпастирську обслугу стовідсоткових українців, з однозначно українською національною свідомістю, україномовних – у той час, коли молоде наше покоління у кращому випадку двомовне, а наймолодше в більшості польськомовне з певним залишковим знанням якихось елементів української мови. Яка душпастирська пропозиція УГКЦ в Польщі для: а) вірних, які втратили знання української мови, б) тих, хто вже не вважає себе українцем, в) змішаних подружніх пар та їхнього потомства, г) потомків східніх християн, у свій час златинізованих і сполонізованих, які б евентуально хотіли повернутися до греко-католицизму без національної трансформації, ґ) греко-католиків неукраїнців з інших католицьких Церков візантійської традиції, д) чистісінських поляків-латинників, яких тягне до східнього обряду, духовности і т.п.? На рівні Митрополії чи окремих єпархій – жодна. Все, що де-не-де в тому напрямку робиться, робиться стихійно, на рівні окремих душпастирів і середовищ.
Надмірна роль національного чинника потягає за собою зменшення ролі властивого стержня нашої тотожности – релігійного. Забуваємо нераз про цю доволі просту істину, що бути греко-католиком означає не таку чи іншу національну приналежність, але: 1) бути християнином в стислому розумінні, тобто учнем і визнавцем Господа нашого Ісуса Христа, 2) визнавати і практикувати католицьку віру у візантійській традиції (звичайно, ця традиція має певні варіянти; для вірного УГКЦ рідним йому варіянтом цієї традиції мав би бути оцей, вживаючи модного зараз терміну, київський). У свідомості багатьох людей затирається правильне розуміння різниці між нашою Церквою та Римо-Католицькою, УГКЦ стає немов би “українською РКЦ” чи “РКЦ для українців”, а обрядова відмінність зводиться до поняття якихось “національних звичаїв”, мало не фольклору. Чи в такій ситуації можна дивуватися молодим змішаним парам, що рішаються вінчатися, хрестити дітей і взагалі практикувати свою віру в римо-католицькій спільноті? Там же ж принаймні обоє вони розуміють богослужбові тексти, читання й проповідь... А яку поміч від нашої Церкви отримає неукраїнська сторона, яка схоче активно включитися в церковне життя? Пораду вивчити самотужки українську мову? Та ж у нас нема навіть порядного молитовника, де був би поданий український чи церковнослов’янський літургійний текст у польській транскрипції з польським перекладом поруч – і це в ситуації, коли в молодому поколінні затрачується взагалі уміння читати кирилицю!
Надмірний наголос на національному моменті не є, звичайно, єдиною суб’єктивною причиною вимирання нашої Церкви в Польщі. Їх більше – лише про цю одну якось ніхто не наважується публічно згадати. Публічно – бо у приватних контактах це виглядає по-іншому, що промовисто засвідчує існування своєрідного “табу” в цій справі. Це нездорове явище, адже промовчуванням не усунемо хвороби, лише непотрібно відсунемо в часі шукання відповідних ліків та їх застосування. А ми вже не маємо багато часу – демографічні показники невблаганні. Слід віддати належне громадянській мужності Кир Володимира, який у своєму посланні оприлюднив реальне число вірних Вроцлавсько-Ґданської єпархії – 8 тис. 687 осіб (“офіційне” число в Annuario Pontificio декілька років подавалося як 53 тис.!). Бажалося б мати опублікованими реальні демографічні дані з обох наших єпархій від моменту створення Митрополії: справжнє число вірних, числа охрещених, шлюбів і похоронів – з урахуванням кількости змішаних шлюбів (цих, що відбулися в церкві та тих, що в костелі) та греко-католиків похоронених не нашим священиком. Такі дані були б доброю висхідною точкою до щирої, без спроб утечі в самообман, розмови про долю нашої Церкви.
Ситуація отже трудна, проте не безнадійна. У час зустрічей і дискусій перед Собором 2002 року якраз із найсильніших деканатів нашої Митрополії вийшли постулати, які засвідчують розуміння цієї проблеми – більше відкритости до місцевих польськомовних середовищ – пропагування в них наших релігійно-культурних цінностей, відхід від простого ототожнення приналежности до УГКЦ з українською національністю, увага і повага до змішаних родин, відділення віросповідних питань від національних, зичливе приймання в нашій Церкві римо-католицьких подругів з мішаних пар з метою інтегрувати їх в наше церковне життя... Це підтверджує мою думку, що наша Церква має великий духовний потенціял, великі можливості розвитку й розквіту. Сценарій поступового занепаду, хоч уже відбувається, проте не мусить дійти до понурого завершення. Та для переходу від завмирання до розвитку потрібна внутрішня переміна вірних усіх станів: духовенства, чернецтва і мирян. Не спасуть нас поверхові зміни, типу викреслення прикметника “Українська” з назви нашої Церкви, перехід на польську мову в Богослуженнях, проповідництві й катихизі чи введення григоріянського календаря – особливо якщо вони будуть проводитися в дусі конформізму, пристосуванства, пасивно, з метою по-рабському комусь приподобатися. Ба, такі поверхові зміни без переміни менталітету можуть ще добити нашу спільноту. Легко собі уявити змішане подружжя, яке досі святкувало двічі (бо хто не любить двічі святкувати?), за двома календарними стилями, та “юліянські” свята були радше приємним додатком до свят “справжніх” – тобто “григоріянських”; не буде “другого разу” в церкві – вони вже до церкви не підуть. Також і полонізація Церкви (“зміна вивіски” або заміна одного національно-культурного моноліту іншим) замість її збагачення неукраїнським елементом (створення нових вимірів без ліквідації дотеперішніх) може відштовхнути вірних, які вважають себе українцями, розмовляють українською і нею хочуть молитися – та мають на це право, якого ніхто не може їм заперечувати.
Отож будьмо відважні й послідовні в нашій внутрішній рефлексії про Церкву, готові до глибинної внутрішньої переміни, до відкинення заяложених, фальшивих стереотипів – а водночас обережні щодо зовнішніх змін. Правда, наша українська душа схильна радше до цього другого – та тут ідеться про справи так важливі, що не можемо відмовитися від хоча б спроби запанувати над не конче найкращими схильностями нашої природи.


диякон Петро Сивицький

Відгуки на статтю можна висилати також безпосередньо її авторові – електронною або звичайною поштою (адреса: Ks. diakon Piotr Siwicki, skr. poczt. nr 40, 20-001 Lublin-1; е-пошта: [email protected] ).

диякон Петро
дописувач
дописувач
Повідомлень: 59
З нами з: 02 листопада 2005, 04:20
Звідки: м. Люблін, Польща
Контактна інформація:

Бл. Омелян Ковч про зміну календаря

Повідомлення диякон Петро » 27 грудня 2005, 03:00

Ще одна моя стаття з "Благовіста": у відповідь деяким "старокалендарникам", що ототожнюють вірність старому стилеві з вірністю українству як такому, наводжу відповідний уривок з брошурки непідробного патріота і борця за українську справу, бл.
священномученика Омеляна Ковча (1884-1944).
Товстішим друком позначено уривок, що його редакція "Благовіста" викинула.

_____________________________________________________________


Календарний стиль – мірилом патріотизму?

Газетна дискусія про календарний стиль починає сковзати на небезпечну колію. Захищаючи юліянський календар, п. Ярослав Стех (Думки щодо полеміки старого-нового стилю, “Благовіст” № 2/2005, с. 7) широко вдається до національно-патріотичної риторики. Мало вже бракує до того, перед чим я намагався перестерігати у дописі Про календар чи про перспективи УГКЦ в Польщі? у груднево-січневому номері “Благовіста”: звинувачення прихильників григоріянського календаря у національній зраді й скритому сприянні полонізації українців у Польщі.
Шкода, що канцлер курії Вроцлавсько-Ґданської єпархії, о. Роберт Роса, у своїй офіційній репліці на допис п. Стеха (Полеміка і коментар, “Благовіст” № 3/2005, с. 3), спромігся лише на дуже рішуче заперечення того, що вважав він (чи радше “ми”, від імені яких і написав свою репліку – контекст дозволяє розуміти це як заяву від імені духовенства Вроцлавсько-Ґданської єпархії) звинуваченням греко-католицького духовенства в недостаткові українського патріотизму та “вотумом недовір’я для духовенства УГКЦ” – замість поставити ще й декілька принципових питань, а саме: Чи дійсно (і в якому обсязі) національний патріотизм має бути для віруючих людей критерієм оцінки церковної дійсности? Яке відношення має такий критерій до суті та мети існування Христової Церкви? В якому сенсі Церква покликана “служити нації”? Шкода, бо правильна відповідь на ці питання не менш важлива, гадаю, для майбутнього УГКЦ в Польщі, ніж честь і престиж членів клиру.
Незважаючи на цей недолік підписаної о. Р. Росою репліки, важко не погодитися з висловленим у ній (доволі очевидним, зрештою) поглядом, що календарне питання не має у Церкві першорядного чи вирішального значення.

У відповідь же тим, які явно чи приховано обстоюють погляд, що не можна бути справжнім українським патріотом та прихильником григоріянського календаря, хотів би навести цікавий, бо маловідомий досі, протидоказ. Це уривок із брошурки бл. священномученика Омеляна Ковча (1884-1944), присвяченої якже і для нас актуальній проблемі з’ясування причин відходу вірних від УГКЦ та пошуку гляхів протидії (o. Еміліян КОВЧ, Чому наші від нас утікають?, Львів 1932).
Нагадаймо: бл. Омелян відзначався не лише святістю життя, завершеного мученицькою смертю в гітлерівському концтаборі Майданек, але й великим українським патріотизмом. Власне кажучи, цей патріотизм у нього не був чимось “поруч”, якимсь окремим складником духовности незалежним від суто релігійного її аспекту – але логічним і послідовним застосуванням Заповіді Любови. Був саме любов’ю, без крихти ненависти – а за аксіому приймав те, що чим вище людина стоїть морально, тим кращим вона є українцем і патріотом; поняття злочину в ім’я добра нації було для нього абсолютно і безсумнівно внутрішньо суперечливим.
Патріотизм, як і інші види любови, потребує підтвердження діями. Блаженний священномученик доказав свій патріотизм дуже ясно і чітко. Для української справи рискував життям як полевий духівник Української Галицької Армії, де не лише наражував себе на рани, хвороби і смерть в часі воєнних дій, але й чудом властиво двічі уникнув розстрілу – спершу большевиками, відтак поляками. У міжвоєнному ж періоді активно працював на громадській ниві, співорганізував культурне й господарське життя українців Перемишлянщини, своїми проповідями і промовами нераз будив у них національні почуття. За цю патріотичну діяльність доводилося йому нераз платити штрафи, а то й відбувати кару позбавлення волі. Отож, знову рискував – сімейним спокоєм, майном, здоров’ям, особистою свободою...
Бл. Омелян, оцей палкий і непідробний патріот, був прихильником введення в УГКЦ григоріянського календаря, вважаючи календар юліянський одною з причин відходу греко-католиків від рідної Церкви. Про це однозначно свідчить наведений нижче уривок із брошури Чому наші від нас утікають? – та поки дамо слово самому Блаженному, слід цитату з його твору попередити кількома рядками введення.
Перш за все треба наголосити, що дана цитата підтверджує лише факт, що український патріотизм не тотожний з обстоюванням юліянського календаря. Не є вона, натомість, ніяким “викладом непомильного вчення для беззастережного прийняття”, лише голосом у дискусії – як і вся брошура бл. Омеляна, яка має (виразно декларований автором!) публіцистично-дискусійний характер. З позицією автора щодо календаря чи окремими її деталями (напр. запропонований спосіб переходу на новий стиль) можна погоджуватися або ні. Треба теж запримітити, що брошура писана в Галичині ранніх тридцятих років ХХ ст. – а не в Польщі початку ХХІ ст. Тому напр. у реченні “А що костел рідко де є, підуть обі сторони до церкви” – принаймні перша частина явно несумісна з нашою тут дійсністю. Враховуючи це все, варто проте добре задуматися над тим, що написав бл. Омелян – не конче зразу міняючи свою власну позицію, але й не відкидаючи всього написаного Блаженним насліпо, без належного переосмислення.
По-друге, обов’язком історика є пояснити неясний натяк, що криється в реченні: ”Сказано, з розвагою і повагою, – бо так одним почерком пера й одного дня, на моду указу, як це впрочім вже й поучив зайвий досвід, – справи не дасться перевести”. Який це „зайвий досвід”?
Слова ці, ймовірно, слід віднести до спроби Станиславівського єпископа Григорія Хомишина – пізніше замученого большевиками й беатифікованого у 2001 р. разом з о. Омеляном Ковчем – змінити календар у довіреній йому єпархії після відступу російських військ в часі І світової війни. Намагання одноразовим адміністративним актом (саме “на моду указу”, хоча з очевидним наміром якраз відмежувати греко-католиків від Росії й православ’я) відмінити календарний стиль зустріло великий опір з боку вірних, зокрема селян – внаслідок чого декрет Станиславівського владики про зміну календаря був скасований Галицьким митрополитом Андреєм Шептицьким. Ось що пише о. Кирило Королевський (насправді Jean-François Charon, греко-католицький священик французького походження), довголітній радник Східньої Конґреґації в Римі, довірена особа Митрополита Андрея і Папи Пія ХІ, про тодішнього Станиславівського єпископа: “Невдовзі після закінчення І Світової війни, він спеціальним декретом перевів усю підвладну йому єпархію на григоріанський календар, абсолютно не дбаючи про попередню інформаційну роботу відносно цього з людьми, які мильно вважають такий перехід ”спольщенням” своєї Церкви (щось подібного зробив і Єпископ Коциловський). Йому прийшлося таки відмовитися від ідеї остаточного втілення в життя цього задуму, але тільки під величезним натиском з боку митрополита, котрий, хоч і не вважав дану ідею поганою, - більше того, він сам був її палким прибічником, - проте хотів добре підготувати момент її практичного здійснення” (Рим і обрядово-літургічні дискусії у Патріаршій Київській Вселенській Церкві між двома світовими війнами. З Архіву Отців Василіян у Римі. Збірка спостережень та дискусій, зібрана та передана до Східної Конґреґації о. Кирилом Королевським, пер. Д. Блажейовський і Р. Тереховський, вид. Д. Блажейовський, Львів 2002, с.166).

Отож, нарешті, слово за Блаженним Омеляном! Цитую за: «Сопричастя. Міжнародний богословський часопис» 8(2003) № 2, с. 71-72 (збережено прапопис та інтерпункцію, виправляючи лише три очевидні помилки).
„4-о. Калєндар. В цім місці належить сказати ще кілька слів про церковний калєндар:
Кажуть, що якби наші свята припадали разом з латинськими то, поперше, наші
вірні стратилиби почуття різниці обряду й переходилиби на лат. обряд, – а
подруге далобися в руки ворогам унії, новий арґумент, що унія є помостом до
введення латинізації – (а далі й польонізації) і це утруднювалоби нам пропаґанду
за наверненням сходу до католицької віри.
Щодо першого, то дійсно не знати чомуби то наші мали переходити, на латинство, а не латинники на наше? – Чейже рація та сама, або іншими словами, цей арґумент не має ніякої стійности. Хіба що ми самі в глибині душі признаємо, що наш обряд терпить аж так великий заник животних сил, що найменше потрясення грозить йому цілковитою катастрофою! Та в такім случаю, не булоб взагалі сенсу над цими справами застановлятися. Однак на щастя, ще так лихо не стоїмо.
А щодо другого, то краще: “врачу ісцілися сам”, це раз, а далі, зачувати, що православні церкви вже й самі начинають вводити григоріянський календар. Впрочім, що там ще хто буде говорити й взагалі буде що говорити, то це ще питання будучности, – натомість подивімся, що діється вже нині тут на наших очах.
І так на лат. Різдво, українці молотять та возять обірник. На українське це саме роблять
латинники. Ця сама історія повторюється на Йордан, Великдень, Боже Тіло ітд. Потім, муж латинник святкує, а жінка українка підгортає бульбу. Завтра вона святкує а він поїхав до ліса по дрова. Подібно їхні діти.
А, що з цего виходить?
1) В дійсности, ані одна, ані друга сторона не святкує як слід жадного свята.
2) Цим самим святкування, якогобудь свята, хочаб і найторжественнішого, стається для одної і для другої сторони, в дійсности і загально, маловажною річчю.
3) Через це підупадає повага реліґії взагалі, а то й сама віра завмирає.
4) В родині повстають часті спори, взаємні кпини та висмівування, а з цего нераз і люта ненависть.
5) Остаточно морально сильніша сторона старається насильно накинути свої свята слабшій, бо так далі жити – годі. А що слабшою стороною являється звичайно наша, то ж наслідки звичайні: від нашого обряду знову хтось відскакує.
А як є такий стан справи, то ми не маємо часу думати про це, що колись хтось може буде щось говорити, або й ні, тільки мусимо чим скорше загородити цю стежку, якою вірні від нас утікають. І це тим більше, що це легко зробити, коли будеться робити з розвагою і повагою. – Бо вкінці, зле, чи добре, але ми не можемо самі одні стати проти течії цілого культурного світу, якій і ми самі, хоч-не-хоч й так у всіх інших ділянках вже були змушені піддатися.
Сказано, з розвагою і повагою, – бо так одним почерком пера й одного дня, на моду указу, як це впрочім вже й поучив зайвий досвід, – справи не дасться перевести. Натомість злегенька й поволеньки, пішлаби гладко. Ось так: зачатиб нпр. від перенісних свят, від такого року, як вони припадають одного дня, українські з латинськими, так як це було в 1930 р. На другий рік, в цім случаю в 1931 р., наказати їх знову святкувати разом, то це не викликалоби назагал, великого крику й нарід поволі зачавби привикати й привикби.
А якби привик при перенісних то тоді братися до неперенісних свят. Не до всіх нараз,
а зразу до деяких менших, відтак до щораз то більших а на кінці до Різдва й Богоявлення, до Нового Року. І так напевно найдальше за 5–10 літ і слід застигби по юліянськім калєндарі. Однак якби в деяких парохіях справа йшла тяжче, то можнаби піти на уступки й правити впертим далі після старого календаря, але не залишати відправи після нового.
Може таке твердження дивне? Коли так, то звернім увагу на це, що після папського розпорядження, на наших очах багато лат. торжественних свят перенесено на неділі, – й їх в неділю святкують. Однак вірні привикли до старого порядку і в ті дні, в які раніш святковано ці свята, приходять до божого дому. Що ж роблять лат. священики? Дуже мудро: – “Є люди! Богу дякувати! Ставаймо до відправи!” І стають. Навіть голосять проповіди.Одначе щороку, в ці дні щораз-то-менше людей приходить до костела. – В цей спосіб і реформа переходить без скандалів, і ще навіть божа хвала збільшається, бо ще більше йдуть люди до божого дому на молитву, як є обовязані.
Це значить поступати з розвагою і повагою.
Як ми вже остаточно змінимо калєндар, – тоді обрядові справи в мішаних родинах зійдуть на другий плян. Всі будуть святкувати разом, одна сторона піде до церкви, друга до костела.
А що костел рідко де є, підуть обі сторони до церкви. Тоді справа перетягання одної сторони на обряд другої перестане бути в родинах актуальною. – 50% сварки й ненависти уступить. Святковання свят набере більшої ваги. Авторітет реліґії зросте, – віра утвердиться, а божа слава розшириться.
Чому властиво цего не зробити?”
Отака-то була позиція щодо календарного питання справжнього святця, ревного священика, палкого й жертвенного патріота України. Наведена за брошурою, написаною ним – як засвідчує дочка, Анна Марія Ковч-Баран – “за час перебування в бережанській тюрмі за якусь там паньствову зраду” (За Божі правди і людські права. Збірник на пошану о. Еміліяна Ковча, опр. А.М. Ковч-Баран, Саскатун 1994, с. 56). Надіюся, що публікація цього уривка брошури Чому наші від нас утікають? на сторінках “Благовіста” покладе край намаганню деяких старокалендарників узурпувати собі та своїм однодумцям монополію на український патріотизм.

диякон Петро Сивицький


Відгуки на статтю можна висилати також безпосередньо її авторові – електронною або звичайною поштою (адреса: Ks. diakon Piotr Siwicki, skr. poczt. nr 40, 20-001 Lublin-1; е-пошта: [email protected] ).





felonu
дописувач
дописувач
Повідомлень: 138
З нами з: 27 липня 2006, 19:18
Звідки: м.Тернопіль

Повідомлення felonu » 23 серпня 2006, 00:16

Дайте відповідь,чому лише,виключно у Пасхальну ніч ,як ви кажете "старого стилю"Сходить СВЯТИЙ ВОГОНЬ,а не в час святкування римом?
РОМАН НАКОНЕЧНИЙ

Nemo
гість
гість
Повідомлень: 4
З нами з: 09 вересня 2006, 10:40

Повідомлення Nemo » 09 вересня 2006, 10:54

Ага... Ви ще запитайте: "чому до православних сходить святий вогонь" - шось тут значить з католиками не те... :)

felonu
дописувач
дописувач
Повідомлень: 138
З нами з: 27 липня 2006, 19:18
Звідки: м.Тернопіль

Повідомлення felonu » 09 вересня 2006, 20:14

nemo.і справді не те....
РОМАН НАКОНЕЧНИЙ

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 10 вересня 2006, 17:14

felonu писав:і справді не те....


єретики!! Анафема вам, католики, анафема!! :twisted:

Так? :D
unicuique suum

felonu
дописувач
дописувач
Повідомлень: 138
З нами з: 27 липня 2006, 19:18
Звідки: м.Тернопіль

Повідомлення felonu » 11 вересня 2006, 12:15

robie.ви хочете хвалебних од!Слава УГКЦ, слава папі,слава конклав,слава підофілії,слава,слава ,слава....А якщо серйозно,як на мене форум ставить за мету спілкування між людьми різних конфесій.Щодо анафеми,не вимовляйте її так часто "дабы не навлечь её на свою голову" ,щоро ваш Роман Наконечний.
РОМАН НАКОНЕЧНИЙ

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 11 вересня 2006, 16:12

felonu писав:robie.ви хочете хвалебних од!Слава УГКЦ, слава папі,слава конклав,слава підофілії,слава,слава ,слава....А якщо серйозно,як на мене форум ставить за мету спілкування між людьми різних конфесій.Щодо анафеми,не вимовляйте її так часто "дабы не навлечь её на свою голову" ,щоро ваш Роман Наконечний.


нарахунок педофілії - то це не католики придумали, і взагалі, досить низькопробний аргумент :wink:

Анафеми я не боюся. :)
unicuique suum

Аватар користувача
demetris
старець
старець
Повідомлень: 417
З нами з: 29 січня 2006, 16:52
Звідки: м. Львів
Контактна інформація:

Повідомлення demetris » 26 жовтня 2006, 11:58

Ну ви й заговорилися...
Від Святого Вогню до педофілії.
Стосовно переходу, то більш ніж впевнений, якби "усі були одно" в календарному плані, то Святий вогонь сходив би і в інший "призначений для нього Церквою" час. :)

Доречі, чи хтось заходить в місце сходження вогню "за католицьким календарем???" :lol:
З повагою, Дмитро.

orest
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 189
З нами з: 06 березня 2006, 14:57
Звідки: Ukraine

Повідомлення orest » 27 жовтня 2006, 12:26

Дайте відповідь,чому лише,виключно у Пасхальну ніч ,як ви кажете "старого стилю"Сходить СВЯТИЙ ВОГОНЬ,а не в час святкування римом?

Відповідь, для думаючих, тут: http://www.kiev-orthodox.org/site/worship/1036/
К истории обряда святого огня, совершаемого в Великую Субботу в Иерусалиме
Успенский Н. Д., проф.
:shock:

Аватар користувача
Marat
дописувач
дописувач
Повідомлень: 99
З нами з: 01 січня 2007, 17:09
Звідки: Львів

Повідомлення Marat » 02 січня 2007, 22:50

Категорично проти переходу УГКЦ на григоріанський календар, оскільки юліанський календар для українців є частиною нашої національної культурної традиції. Після такого переходу всі розмови про створення помістної Української Церкви можна припинити, а розкол всередині УГКЦ неминучий. Просто не всі греко-католики є беззастережними прихильниками асиміляції Заходом і вступу в Євросоюз( ще з попереднього Совєтського не вилізли). Розмови про григоріанський календар і введеня його вважаю продовженням латинізації УГКЦ.

terri
початківець
початківець
Повідомлень: 45
З нами з: 28 червня 2006, 14:09
Звідки: Львівська обл.

Повідомлення terri » 15 квітня 2007, 10:58

:oops: А що спільного має Григоріянський календар і латинізація. Можна за старим календарем "чудеса творити", а можна за новим згідно з літургійними книгами правити. :) До речі, а Новий рік чи не за григоріянським календарем святкуємо... А те, що деякі православні, (наприклад Константинопіль) святкують нерухомі свята за григоріянським, то вони златинізувались?..
І, зрештою, треба чистоту обряду від заскорузлості відрізняти. Така моя думка. Латинники не гребують нічим, і акафістами нашими, іншими богослуженнями, навіть до Месси додали 4 Євхаристійну молитву, яка має за основу Анафору з Літургії св. Василія. Пристосували до свого обряду, і навіть Папа відправляв саме з нею.
Православні теж второпні, не раз у православних храмах хресну дорогу у Великий Піст відвідував. Бо після ліквідації УГКЦ їм не заважали наші практики, щоб людей втримати, так і до сьогодні зберегли. Бо, перефразовуючи відомий вислів: книга для людей, а не людина для книги.
А ми маємо боятися всього, від всього втікати, щоб "дотримуватися букви"?.. Часто чую аргумент, що воно "з духом не згідно". Якби не було згідно, то люди б не йшли, і проблема сама собою відпала би. А не можна у людей одне забрати, і нічого взамін не дати.
Тому моя думка: повинен бути порядок і гармонійний розвиток. А не "кожен сам собі типік" і страх перед чимось новим.
А щодо переходу на Григоріянський календар: :implication:

Аватар користувача
отець Роман
дописувач
дописувач
Повідомлень: 88
З нами з: 16 листопада 2008, 15:40
Звідки: м. Кременчук
Контактна інформація:

Повідомлення отець Роман » 07 грудня 2008, 15:26

Чого дурний - бо бідний, чого бідний - бо дурний.
На жаль це про нас і більше додати нІчого. Ми маємо прекрасний обряд, який просто слід розуміти розвивати і підтримувати. "І свого научатись і чужого не цуратись" А щодо календаря, то дійсно треба тут говорити радше не про "латинізацію" (хто її взагалі тут вбачає в цьому?) а про нормальне святкування одночасно з цілим світом. І не так релігійних свят, а звичних календарних, як напр. Новий рік. Щодо страху перед зірванням всякого екуменічного діалогу з православними через перехід на новий календар, то "вовка боятися - в ліс не ходити". Давно слід було це зробити. Але "най дрИжу коли сИджу". Коли ми звикнемо, що ми ГОСПОДАРІ на своїй землі, над своїми звичаями, історією, і навіть над тими хто це в нас відбирає?
Сину! Ти є позичений! - слова бл. памяті митрополита Андрея

Аватар користувача
Marat
дописувач
дописувач
Повідомлень: 99
З нами з: 01 січня 2007, 17:09
Звідки: Львів

Повідомлення Marat » 14 грудня 2008, 23:07

отець Роман писав: Чого дурний - бо бідний, чого бідний - бо дурний.Більше додати нІчого
А взагалі це до чого, люди стануть багатшими від нового стилю, а зі старим стилем бідні і дурні?  %)
отець Роман писав: Щодо страху перед зірванням всякого екуменічного діалогу з православними через перехід на новий календар, то "вовка боятися - в ліс не ходити". Давно слід було це зробити. Але "най дрИжу коли сИджу". Коли ми звикнемо, що ми ГОСПОДАРІ на своїй землі, над своїми звичаями, історією, і навіть над тими хто це в нас відбирає?
А ви впевнені, що всі греко-католики перейдуть на новий календар? І якщо частина ГОСПОДАРІВ на своїй землі захоче того переходу, а частина - ні? І не буде чергових розколів по типу старостильники-новостильники? Хто проводив опитування серед греко-католиків, чи всі одноголосно за? :shock:

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Олюнька » 15 грудня 2008, 14:39

Marat писав:А ви впевнені, що всі греко-католики перейдуть на новий календар? І якщо частина ГОСПОДАРІВ на своїй землі захоче того переходу, а частина - ні? І не буде чергових розколів по типу старостильники-новостильники? Хто проводив опитування серед греко-католиків, чи всі одноголосно за? :shock:


По-перше, частина греко-католиків (маю на увазі діаспору) вже давно перейшли на новий стиль.
По-друге, Церква - це не коаліція демократичних сил, щоб проводити якісь опитування.
Дійсно практикуючих християн має втішити перехід. От, наприклад, святкування Нового року: виходить, що ми не можемо брати участь в корпоративних вечірках напередодні, оскільки це піст. Але не кожен над цим задумується.
Тут не опитування потрібно проводити, а роз'яснювальну роботу, бо багато хто вважає, що 25 грудня - "польське" Різдво тощо. А сам про собі перехід не відбудеться.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

диякон Петро
дописувач
дописувач
Повідомлень: 59
З нами з: 02 листопада 2005, 04:20
Звідки: м. Люблін, Польща
Контактна інформація:

Повідомлення диякон Петро » 15 грудня 2008, 14:53

Олюнька писав:Церква - це не коаліція демократичних сил, щоб проводити якісь опитування. (...)
Тут не опитування потрібно проводити (...)


http://www.cerkiew.net.pl/Wiadomosci/wi ... 1167076314


Вроцлав, дня 29.04.2004 р. Число:04/161

Всечеснішим отцям
Дорогим братам і сестрам –
Вірним Вроцлавсько-Гданської Єпархії

Христос Воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри,

Згідно зі скоріше зробленою обіцянкою, пропоную Вашій увазі короткий звіт - результати опитування вірних нашої Єпархії, у справі ставлення до питання евентуальної зміни церковного календаря. Під час душпастирських відвідин наших родин зі свяченою водою кожен з Вас мав можливість зазначити свою думку в представлених анкетах. Як я вже наголошував у своєму посланні за 18 січня 2004 р., анкети не належало трактувати, як формальне голосування у справі реформи календаря, але ми ставили собі за мету взнати загальну думку наших єпархіян відносно цього, актуального на даний час, питання. Отримані дані опрацьовувалися, що допомогло нам дати загальну характеристику вивченого стану.

Дослідженням було охоплено всі 57 парафій нашої Єпархії. У анкетному опитуванні взяло участь 7511 осіб. Розглянувши вікові категорії опитуваних і враховуючи малий процент відсутності позначок у анкетах, побачимо, що зі всіх опитуваних 2241 особа (29,8%) віком від 15 до 40 р. життя (без дітей до 15-го року життя), 2760 осіб (36,7%) віком від 40 до 65 року, 2502 особи (33,3%) – віком від 65 року і дальше. За освітою наші вірні: 3440 осіб (45,8%) зі середньою, 2676 осіб (35,6%) з початковою освітою та 1379 осіб (18,4%) мають вищу освіту. За місцем проживання: 4182 особи (55,7%) з міста та 3312 осіб (44,1%) зі села.

В головній рубриці, відносно ставлення до церковного календаря, відповіді розподілилися наступним чином: 4039 осіб (53,8%) є за зміною, тобто за перехід на новий стиль, 2970 осіб (39,5%) – проти зміни календаря, 416 осіб (5,5%) серед опитуваних вважають, що їм все одно та 86 осіб (1,1%) – залишаються невизначеними і не мають своєї опреділеної думки на цю тему. Парафії, що в переважній більшості виступили за зміною це Олава (77,5%), Любін (54,9%), Зелена Гора (82,3%), Щецін (99,2%), Іньско (96,9%), Слупськ (57,3%). Парафії, що виразно в більшості виступили проти зміни: Колобжег (56,7%), Сьвідвін (60,4%), Битів (73,8%), Барково (53,7%). Решта вибір вірних з наших парафій коливається в межах 50-53 % за зміною, інші проти. До цього листа додається таблиця зведених голосів з поодиноких парафій, з проханням до Отців парохів вивісити їх для загального ознайомлення нашим вірним на дошці парафіальних оголошень. З числа 4039 парафіян, котрі хочуть зміни календаря 2444 особи є з міста, більшість віком від 40-65 та середньої освіти. З вірних, котрі виступили проти зміни, кількістю 2970 осіб, більшість, що стало несподіванкою, це також особи з міста, в більшості віком від 65 і далі та з середньою освітою. Вірні з вищою освітою, кількістю 1379 осіб серед загального числа опитуваних, 865 – за зміною, 459 – проти зміни.

Молоде покоління нашої Церкви, тобто вірні віком від 15 до 40 років, в переважній більшості, кількістю 1365 осіб, бажають перейти на новий стиль, 787 осіб – проти змін. Думаю, що цей факт дає нагоду передбачити на майбутнє кроки наших парафіян за 15 чи 20 років.

В анкетних результатах траплялися поодинокі голоси вірних, котрі пропонували за новим стилем святкувати лише Великдень, а Різдво - за старим стилем, а також інші, досить своєрідні, пропозиції.

Щоб бути, направду, об`єктивними, ці дані вимагають подальшого опрацювання. Однак, на підставі того, що наведено вище, вже бачимо і знаємо, яка є думка вірних Вроцлавсько-Гданської Єпархії. Однак, хоча 53,7% наших парафіян, а з тими, яким все одно, майже 60%, є за зміною календаря, або не мають нічого проти зміни, а аж 39,5% наших вірних є проти всяких змін, беручи до уваги негативні досвіди нашої Церкви на Заході, годі нам сьогодні думати про радикальні зміни. Могли б вони принести непотрібні нам непорозуміння та розподіли.

Одночасно ми повинні продовжувати дискусію на тему церковного календаря і нашої дійсності, що виявилась на підставі аналізів результатів опитування. Питань залишається багато. Самі висліди опитування кидають багато світла на наш теперішній стан у Польщі. Опитуваних у Вроцлавсько-Гданській Єпархії було 7511 осіб, тобто тих, котрих відвідали наші священики зі свяченою водою. Враховуючи дітей початкових і середніх шкіл, які не брали участі в анкетуванні, а яких маємо приблизно 1176 осіб, виходить, що у Єпархії маємо 8687 осіб, які признаються до свого походження. Чи це дійсно всі наші вірні? Чи і як рахувати інших? Чи юліанський календар (старий стиль) нас зберіг, чи може навпаки, спричинився до нашої посиленої асиміляції, головно в останніх роках? Від 1947 р. цілком помінявся наш суспільний статус. Більшість наших вірних (55,7%) живе у містах, 18,4% наших вірних має вищу освіту, 45,8% є зі середньою освітою. Чи факт переселення з сіл до міст та здобування вищої освіти і престижних постів не спричинюється до відчуження від свого коріння? Як буде виглядати наше майбутнє у Польщі за десять років, коли сьогодні у нас 28,8% вірних, то люди після 65 року життя, майже одна третина у віці 40-65 р., 13,5% - це діти до 15 року життя та одна четверта у віці від 15 до 40 року життя?

Чи можна ще щось зробити, щоб бодай частинно віднайти тих наших людей, які сьогодні, практично, знаходяться поза нашими церковними і громадськими структурами? Чи можна і яким способом, приблизити до Церкви наших людей з України, яких сьогодні у Польщі напевно не менше, як українців які живуть тут ціле своє життя? Заохочую до дискусії та призадуми над цими питаннями.

Одночасно, у справі церковного календаря, також потрібно застановитися:

1. чи відкласти питання зміни календаря до архіву, якщо біля 60% наших вірних є за зміною, або не мають нічого проти зміни?
2. чи розглядати можливість святкувати за новим стилем Різдво Христове і тзв. нерухомі свята, а Великдень і рухомі свята залишити за старим календарем?
3. чи дати можливість поодиноким парафіям, як це робить православна Церква у Польщі, вибирати собі календар за яким вірні хочуть святкувати?
чи евентуальна зміна церковного календаря зменшить число людей у церкві, якщо досвід цього року показав, що в наших церквах було звичайно більше людей як у роках, коли Великодні Свята були окремо?

Маю надію, що наведені лише деякі висновки з проведеного опитування наших вірних у справі ставлення до евентуальної зміни церковного календаря не будуть причиною розбиття, а поштовхом до глибокої призадуми над нашою реальною дійсністю у Польщі сьогодні і на майбутнє.

Благословення Господнє на Вас

+ Володимир Р. Ющак, ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Гданський

Поручаю всім священикам Вроцлавсько-Гданської Єпархії відчитати цього листа вірним у всіх наших церквах в неділю 16 червня 2004 р.

Аватар користувача
Marat
дописувач
дописувач
Повідомлень: 99
З нами з: 01 січня 2007, 17:09
Звідки: Львів

Повідомлення Marat » 15 грудня 2008, 22:17

Олюнька писав:По-перше, частина греко-католиків (маю на увазі діаспору) вже давно перейшли на новий стиль.
По-друге, Церква - це не коаліція демократичних сил, щоб проводити якісь опитування.
Дійсно практикуючих християн має втішити перехід. От, наприклад, святкування Нового року: виходить, що ми не можемо брати участь в корпоративних вечірках напередодні, оскільки це піст. Але не кожен над цим задумується.
Тут не опитування потрібно проводити, а роз'яснювальну роботу, бо багато хто вважає, що 25 грудня - "польське" Різдво тощо. А сам про собі перехід не відбудеться.
А чому в різдвяний піст не можна брати участь в корпоративній вечірці, просто якщо багато не пити, не більше 100-200 гр, не танцювати, і якщо не в п”ятницю, то можна.:) А взагалі із-за корпоративних вечірок міняти церковний календар якось негоже... В Україні 7 січня державне свято і вихідний день, а 25 грудня звичайний робочий день, поляки змушені відпрошуватись з роботи для святкування Різдва, і взагалі у випадку такого переходу виникає якийсь сумнів, ГОСПОДАРІ ми тут чи зайди... Сумніваюсь, що ВРУ перенесе святкування Різдва...
А крім того, багато греко-католиків ходять в православні цекви, УАПЦ чи в УПЦ КП, і не роблять з того особливої проблеми ( Бог один). В разі зміни календаря вони спокійно відійдуть в православні церкви. Далі, чому ви не думаєте, що зміною календаря не скористаються вороги Церкви для розколу, спецслужби інших держав, подібно як у випадку „підгорецьких єпископів”...:x
І останнє, найголовніше, ну явно не всіх практикуючих християн втішить цей перехід :wink:

ihorweb
гість
гість
Повідомлень: 1
З нами з: 04 лютого 2009, 12:26

так, але не зараз

Повідомлення ihorweb » 04 лютого 2009, 12:38

Треба, щоб всі Церкви православного обряду домовилися і перейшли на новий календар (григоріанський), а так - поглиблювати розкол між конфесіями в Україні зараз - не варто. Але робити рух в цьому напрямку обов'язково треба, бо мало хто з православних християн взагалі знає, що вони святкують Різдво 25 грудня, просто по старому юліанському календарю. Так само як святкують спочатку 1 січня за григоріанським календарем (Новий рік), а потім 1 січня за юліанським календарем (старий Новий рік). Тобто канонічною датою Різдва є 25 грудня, питання лише у тому, який календар правильний. На сторінці http://softihorweb.pp.net.ua/index/0-22 є презентація PowerPoint(XP) - мультік, який пояснює як виникли різні календарі.

Vasyl
дописувач
дописувач
Повідомлень: 127
З нами з: 26 січня 2009, 18:04

Повідомлення Vasyl » 08 лютого 2009, 12:41

Marat писав:Категорично проти переходу УГКЦ на григоріанський календар, оскільки юліанський календар для українців є частиною нашої національної культурної традиції. Після такого переходу всі розмови про створення помістної Української Церкви можна припинити, а розкол всередині УГКЦ неминучий. Просто не всі греко-католики є беззастережними прихильниками асиміляції Заходом і вступу в Євросоюз( ще з попереднього Совєтського не вилізли). Розмови про григоріанський календар і введеня його вважаю продовженням латинізації УГКЦ.

================================

***Категорично проти переходу УГКЦ на григоріанський календар, оскільки юліанський календар для українців є частиною нашої національної культурної традиції. Після такого переходу всі розмови про створення помістної Української Церкви можна припинити, а розкол всередині УГКЦ неминучий. Просто не всі греко-католики є беззастережними прихильниками асиміляції Заходом і вступу в Євросоюз****

Це- по-перше!
А по-дРуге Юліанський календар ТОЧНІШИЙ АНІЖ ГРИГОРІЯНЬСКИЙ!

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 08 лютого 2009, 13:24

Vasyl писав:А по-дРуге Юліанський календар ТОЧНІШИЙ АНІЖ ГРИГОРІЯНЬСКИЙ!


Панове, а як Ви будете враховувати похибку, яка виникає внаслідок нерівномірного обертання землі, що є причиною поступового її сповільнення і збільшення тривалості дня?

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

Повідомлення Ira » 01 березня 2009, 13:44

я цього року перший раз буду святкувати Великдень за григорянським календарем... разом зі всім світом, з Папою Римським...
На другий рік так само буде і з Різдвом Христовим...

Ми повинні всі свята святкували та прославляти Господа Бога і Пречисту Діву Марію разом в один день!!!

newroman
дописувач
дописувач
Повідомлень: 87
З нами з: 28 грудня 2008, 14:04

Повідомлення newroman » 06 березня 2009, 00:28

Не перейшла колись Східна Церква на григоріанський календар і не перейде в найближчий час, думаю. Причина одна і теж.
За григоріанським стилем день святкування Пасхи Христової в деякі роки припадає на день пасхи старозавітньої, юдейської, або і швидше ніж пасха юдейська. Що суперечить постановам древньої Церкви. Не може святкуватися день Воскресіння Христового швидше або в один день із юдейською пасхою, коли Христос Воскрес після юдейської пасхи. Цього не допустила Православна Церква декілька століть тому, не буде цього і тепер.
Щодо святкування деякими Православними Патріархатами дня Різдва Христового разом з католицьким Різдвом, то не за григоріанським стилем вони святкують цей день, а за новоюліанським стилем, який на порядо точніший ніж григоріанський та юліанський. Але Пасха у цих Східних Церквах святкується в один день зі всіма Православними.
Ну і плюс до цього сходження Благодантого вогню, на користь юліанському стилю.
Так що бачимо, що найбільш реально це перехід на новоюліанський стиль і святкування Різдва разом, але Пасха все одно залишиться по древньому юліанському календарі.

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

Повідомлення Ira » 06 березня 2009, 02:14

Великдень повинен святкуватися в один визначений день кожного року. Тобто це свято має бути неподвижне. Якщо хтось пригадує рік тому УКУ запрошував в Україну візіонерку-стигматичку з Суфанії - Мирну. І вона теж казала, що Бог хоче, щоб весь світ Великдень святкував в один день, але не сказала в який... Можливо скоро Господь Бог відкриє нам цю дату.

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

Повідомлення Ira » 06 березня 2009, 02:15

newroman писав:Пасха у цих Східних Церквах святкується в один день зі всіма Православними.

Наскільки знаю за Вірменську Католицьку Церкву, так само і за Апостольську, то вони святкують Великдень за григорянським календарем.

terri
початківець
початківець
Повідомлень: 45
З нами з: 28 червня 2006, 14:09
Звідки: Львівська обл.

Повідомлення terri » 06 березня 2009, 09:13

За григоріанським стилем день святкування Пасхи Христової в деякі роки припадає на день пасхи старозавітньої, юдейської, або і швидше ніж пасха юдейська.

На жаль, єврейський календар також не точний, і з ним відбувається те саме, що з юліянським, тобто він поволі посувається в сторону спізнення. Так не далеко й до того дійти, що єврейська пасха в літі припадатиме. І що тоді?...

Аватар користувача
Olya
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 385
З нами з: 25 лютого 2009, 08:50
Звідки: м.Івано-Франківськ

Повідомлення Olya » 17 березня 2009, 09:23

Я не хочу сперечатися, який календар правильніший, але мені дуже не подобається те, що коли весь світ святкує і Папа проголошує святкову промову і благословення наші люди працюють.
Було навіть таке, що транслювалася промова Папи (я була в батьків), а тато колов дрова. Я спитала чи не краще цього дня стриматися від такої роботи на що мені тато відповів: "Сьогодні ж не свято це ж Польське Різдво!" Але щось в моїй душі запротестувало, хоч я і розумію, що два рази святкувати Різдво чи Паску якось не так, але працювати в цей день я не можу мене ніби щось стримує. Тому я стараюся на Різдво і Воскресіння коли святкують римо-католики бути вдома (якщо я не на роботі)і читати духовну літературу. А роботу, мені здається, можна виконати і будь-який інший день.
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.(Прип. Соломона 16:9)
Все буде добре!!!


Повернутись до “Літургіка”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість