Хрещення і Охрищення

переклади, пояснення, роздуми

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Вивчаємо історію людства і його майбутнє

Повідомлення о.Олег » 26 січня 2013, 16:16

Віктор Онищак писав:... «Тож ідіть, і зробіть Моїми учнями всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». (Переклад Огієнко, Євангелія від Матвія). Зауважте, «зробіть Моїми учнями» і не «хрестячи», а «христячи» або охрищуючи. Між тими поняттями велика різниця...

в оригіналі (Новий Завіт перекладаємо з греки) ця фраза звучить "πορευθέντες ουν μαθητεύσατε πάντα τα εθνη βαπτίζοντες αυτους εις τò ονομα του πατρòς και του υιου και του αγίου πνεύματος" і вжите тут βαπτίζοντες в жодному разі не становить різниці з "хрещення" (βάπτισμα — «занурення у воду», сучасною українською перекладається саме "хрещення"), а те, що Митрополит Іларіон вживає "хрищення" в жодному разі (якщо Вас добре розумію) не повязується з "Христос" (Мешіах (משׁיח), Месія, перекладене грекою Χριστός), а є історією спроб перекладів українською мовою, її (мови) творення, тобто: в данному контексті між "тими поняттями" жодної "великої різниці" позаяк це одне поняття, виражене словами хрещення/хрищення :Rose:
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Вивчаємо історію людства і його майбутнє

Повідомлення о.Олег » 27 січня 2013, 19:34

Віктор Онищак писав:Шановний пане Олег! Стосовно охрищення ви мене зрозуміли правильно, але я більше довіряю апостолу Павлу, ніж митрополиту Іларіону, тому у мене інше розуміння...

ні - Павло каже саме про Хрещення і цитуєте Ви саме перекладача (користаєте перекладом митрополита Огієнка), невірно його розуміючи. Прошу пана - Вам слід користати з оригіналів Біблійних текстів або просити пояснення, інакше Ваші висновки (як Ваше розрізнення між "хрещення/хрищення") будуть дуже далекими від Апостола Павла (та і митрополита, якого Ви просто не зрозуміли через те, що між часом, коли він перекладав і сьогоднішнім днем пройшло майже сто літ - українська граматика перетерпіла багато змін). Стосовно ж чіткішого ставлення питання з датуванням я грішний ще почекаю - все залежить від того, наскільки Ви зможете зрозуміти свою помилку у такому простому питанні, як цитована Вами і переіначена через непорозуміння (все ще надіюсь) фраза Апостола
Дуже перепрошую, що заставляю Вас чекати, але мені цікавим є саме спілкування з людьми, мислення людини і, коли бачу можливість діалогуванням прислужитись співрозмовнику (в нашому випадку - деяким знанням греки і, відповідно, того, що сказав Апостол) - спілкуюсь; інакше - ні.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
пілігрим
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 347
З нами з: 15 жовтня 2011, 02:35

Re: Вивчаємо історію людства і його майбутнє

Повідомлення пілігрим » 27 січня 2013, 20:16

Віктор Онищак писав:Господь залишив на землі своїх учнів і звелів їм: «Тож ідіть, і зробіть Моїми учнями всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». (Переклад Огієнко, Євангелія від Матвія). Зауважте, «зробіть Моїми учнями» і не «хрестячи», а «христячи» або охрищуючи. Між тими поняттями велика різниця.

Пане Вікторе , а яка різниця між "хрестячи" і "христячи"? О.Олег написав , що це різний переклад грецького "баптісма" (занурення в воду). Ви кажете , що ні.
То поясніть яка різниця.
Κύριε ελέησον

Віктор Онищак
новик
новик
Повідомлень: 27
З нами з: 15 січня 2013, 13:10

Хрещення і Охрищення

Повідомлення Віктор Онищак » 21 квітня 2013, 15:35

ХРЕЩЕННЯ і ОХРИЩЕННЯ
Господь постановив, що розуміти Боже слово, Божу науку будуть лише учні Христові. А говорять про них і навчають всі, «хто наївся хліба», хто має від цього зиск. І хто менше знає, той більше галасує.
Розповіді про Хрещення греко-католицького священика в інтернеті, пошуковик не дає, а православний священик Богдан Тимошенко розповідає так: «Хрещення є дуже важливим таїнством і моментом у духовному житті кожної людини. Окрім того, що Хрещення є вступом у члени вибраного народу християнського, воно порівнюється зі смертю Христа на хресті і Його воскресінням із мертвих, тобто хрещення – це смерть для всього гріховного і негідного і нове народження в житті де є Бог і Його благодать.
Щоби похрестити дитину необхідно бажання і воля батьків, домовитися зі своїм священиком, до якого ходите на богослужіння, а якщо ви ще не почали повноцінне церковне життя і ходите до церкви рідко, то знайти ту церкву, до якої, вам лежала душа, і того священика, що викликав би у вас довіру і повагу… Хрестити можна будь-коли і для нього потрібно насамперед присутність самої дитинки, а також хрещені батьки, натільний хрестик на ланцюжку або мотузці для дитинки і крижма (спеціальне біле полотно для хрещення)». Дальше священик розказує, як проводиться обряд Хрещення.
У Вікіпедії зазначено таке: «Хрещення — найперше Таїнство, таїнство духовного перенародження, яке звершується над людьми, що вступають до Христової Церкви. Про його значення Христос сказав Никодимові: «Істинно кажу тобі:хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже...» (Ів. III, 5). Сам Ісус Христос хрестився від Івана в Йордані. Кого хрестять, тричі занурюють у воду (у католиків, а довший час і в православних, замість занурювання тричі поливають водою, див. обливанці): занурення означає духовне умирання для гріховного життя і зняття первородного гріха Адамового. А виринання з води — духовне народження від води й Духа в нове християнське життя.Хрещеник мусить бути вимитий, переодягнений в чисту одежу. До нього ставлять Кума і Куму, які, як духовні батьки, приймуть його від купелі хрещення і мають навчати його жити по християнському. Ставиться купіль з водою, запалюються свічки. На аналої лежать св. Хрест і Євангеліє. Священик в єпітрахилі (іноді в ризі) починає оголошення відповідними молитвами за хрещеника і заклинанням, себто призиванням імені Божого на прогнання від хрещеника всіх диявольських підступів. Хрещеник тричі відрікається від сатани, від демонів його і від усіх діл його, тричі висловлюючи приєднання до Христа. Коли Хрестять малих дітей, то хрестять їх по вірі їх батьків та кумів, а все потрібне промовляють за дитину куми. Після того хрещеника помазують св. оливою на знак того, що він приліплюється до дерева — Церкви Христової. Освячується вода і хрещеника занурюють тричі в воду. Людина після виходу з купелі стає очищеною від гріхів. На знак цього на новоохрещеного одягається чиста біла одежина, а на шию надівають хрестик на знак того, що новоохрещений вже християнин. Таїнство св. Хрещення, якщо воно виконано правильно, себто «во ім'я Отця і Сина і св. Духа» і з трьома зануреннями, не може повторюватися над тією ж людиною, бо духовне народження, як і тілесне, буває тільки раз. Тому й у Символі Віри говориться: «Визнаю одно Хрещення на відпущення гріхів».
Є в інтернеті багато іншої, детальнішої інформації, хто із «святих», і коли, і які обряди запровадив, але, сподіваюся, вона для всіх є відомою, або її легко знайти у священиків. Тому, більше уваги приділю охрищенню людини, що для всіх є незнайомим, бо не досліджують Святе Писання, бо не молять Бога, щоби дав їм розуміння потрібного поняття.
Апостол Петро називає прообразом хрищення потоп, бо під час потопу Бог знищив все те, що зробили безбожні люди, знищив їх самих, а також обновив землю і створив для Ноя всі умови, щоби він міг жити згідно із Божими законами: «Того образ, хрищення – не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові чистого сумління, - спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа, що, зійшов на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили».
Іван Христитель не мав і не носив на шиї хреста, тобто, він не освячував хрестом воду перед охрищенням, не готовив воду для цього дійства, а використовував таку воду, яка була в наявності, річку Йордан. Починав своє хрищення Іван Христитель із того, що розказував юдеям Божі заповіді, постанови, закони, яких вони не знали, а тому і не виконували. Юдеї визнавали свої помилки (свої гріхи), каялися в тому, що наробили і на знак їхнього покаяння Іван Христитель омивав їх водою. Якби Іван Христитель не провів отаке хрищення юдеїв, які у час Старого Заповіту в суть Божих заповідей не вникали, бо рахувалося, що для того були священики, вчителі Закону і для людини достатньо було їх слухати і виконувати, що вони кажуть, то вони не змогли би прийняти науку Христову, прийняти Його Святого Духа, не змогли би прийняти Новий Заповіт, за яким кожний сам відповідає за себе, кожний сам шукає ту вузьку стежину і тісні ворота до Божого Царства. Ближні, священики, вчителі можуть лише допомогти, підказати і то, не завжди вірно.
Іван Христитель казав юдеям : «Отож, - учиніть гідний плід покаяння!... Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім». Життя вічне дає лише охрищення Святим Духом і це робить Сам Ісус Христос. Зауважте, не через когось охрищує, а Сам. Апостол Павло каже, що всі, хто охристився, той у Христа зодягнувся. Тобто, Христос і христитися є однокорінні слова, а охриститися означає долучитися до Христа, прийняти Христа.
Коли до Йордану прийшов Ісус Христос, Іван Христитель каже Йому: «Я повинен христитись від Тебе, і чи тобі йти до мене?» На що Господь відповів, щоби священики і фарисеї не мали поводу до спокуси, не казали, що і Він не прийняв Іванового хрищення, як і вони, то Він прийшов прийняти хрищення на покаяння, як звичайна людина, хоч гріха Він ніякого і не вчинив.
Охрищення починається із слухання Божого слова. Коли людина приймає Боже слово, то разом із ним, вона приймає і розуміння, як їй необхідно жити, щоби стати Божим спадкоємцем. І тоді, коли людина порівнює своє життя із тим, як Бог наказує жити, то вона бачить, що дотепер вона робила все навпаки від того, що Бог каже, робила так, щоби Бог відкинув її і не прийняв за спадкоємця.
Тому Господь каже: «Покайтеся, і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання! Поскидайте з себе ваші гріхи, якими ви грішили, і створіть собі нове серце та нового духа!» Одним словом це можна сказати так: Охристіться!
Тобто, щоби людина охристилася, вона повинна прийняти Боже слово. За тим словом порівняти своє дотеперішнє життя із тим, як Бог наказує жити. Покаятися за те все, що вона наробила не знаючи Бога і дати Йому обітницю, що надалі людина буде жити так, як Бог наказує. І якщо людина покаже свою любов до Бога, тоді прийде до неї Ісус Христос і охристить її, бо написано: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього». Це означає, що тоді Христос замешкає у тій людині, а та людина народиться від Духа. Прошу звернути на ці Хрстові слова особливу увагу, бо, лише виконавши ці умови, людина може охриститися від Нього.
Російський православний священик Констянтин Пархоменко підтверджує, що перші християни охрищувалися, власне, таким чином: «У автора послеапостольского времени, св. Иустина Философа, первым из святых отцов описавшего практику Крещение своего времени, находим этому подтверждение: «Кто убедится и поверит, что это [христианское] учение и слова наши истинны, и обещается, что может жить сообразно с ними, тех учат, чтобы они с молитвою и постом просили у Бога отпущения прежних грехов, и мы молимся и постимся с ними. Потом мы приводим их туда, где есть вода, они возрождаются ... как сами мы возродились, то есть омываются тогда водою во Имя Бога Отца и Владыки всего, и Спасителя нашего Иисуса Христа, и Духа Святаго». (інформація є в інтернеті).
Нажаль, священик вказує лише хрищення на позбавлення гріхів (так зване Іванове хрищення) і не вказує, як апостоли і їх учні молились і що робили, щоби людина отримала Святого Духа, що є найважливішим в охрищенні. А тому нехай кожний сам оцінить, чому і як від апостольського охрищення дорослих людей ми прийшли до хрещення дітей. Хто це запровадив і по якій причині?
Символом покаяння і звільнення від гріхів є обмивання тіла у воді. Але, обмивання тіла у Новому Заповіті, як і обрізання у євреїв при Старому Заповіті є тільки символом, або обрядом, а значення має обітниця Богу чистого сумління і дотримання тієї обітниці, про що говорити не прийнято, бо це не подобається людям.
Коли людина прийняла слово Боже, покаялася і дала обітницю Богу, то вона отримує від Небесного Отця завдаток Духа Христового. Апостол Павло повчав, що коли людський дух і Божий Дух зустрічаються, то вони злучуються і стають одним людським духом. При тому, Христос замешкує у людині, а людина замешкує у Христі. Оце і є народження від Духа, «народження згори». Цим ім’я людини на небі записується у «книгу життя». Власне, тому оця подія і називається охрищенням і не може називатися «хрещенням». Але, коли людина не дотримується даної обітниці, то, з часом, вона втрачає завдаток Духа Христового, а з ним втрачає прощення гріхів і Боже синівство. Або коли людина, після охрищення, приймає друге ім’я, або «логін», або «нік», тим вона стає двоєдушною, а в Писанні читаємо, що Господь ненавидить всіх двоєдушних.
Не дивлячись на те, що охрищення введено Новим Заповітом, старозавітні пророки були охрищеними. Їх Господь наповняв Своїм Духом ще з утроби матері. Охрищеним був Мойсей і сімдесят вищих керівників Ізраїля. Коли Господь настановляв суддів у Ізраїлі, то Він, також, давав Свого Духа на них і був із ними весь час їхнього життя. Дух Господній сходив на царів Саула, Давида, Єгу і інших. При тому, від цих людей нічого не вимагалося. Просто їх вибрав для Себе Бог, який каже: «змилуюся, над ким захочу змилуватися». Цар Саул втратив Святого Духа і Бог його відкинув.
Всі інші люди, за Старим Заповітом, Святого Духа не отримували, бо тоді, як пояснює апостол Павло, ще не був прославлений Ісус Христос. Ісусу Христу спочатку належало все Самому спробувати, все перенести, все перестрадати, все перетерпіти аж до хресної смерті, щоби після того Він допомагав іншим, хто цього щиро просить і добивається.
При Новому Заповіті, перш ніж прийняти Святого Духа, треба прийняти Боже слово, покаятися і тим скинути із себе всі свої гріхи. Своє покаяння необхідно доказати Богу. В Ізраїлі для тієї місії був посланий Іван Христитель. Він проповідував Боже Царство, велів покаятися і принести гідний плід покаяння, а після того, обмивав юдеїв водою. А для нас покаяння доказується любов’ю до Бога. Хто проявляє любов до Бога, той покаявся. Про це судить Христос, а не люди.
Ісус Христос обмив Своїм апостолам лише ноги і казав їм, що від того,що вони слухали і прийняли Його слово, Його науку, вони вже є чисті і потребують обмити лише ноги, бо очищає людину не обмиття тіла у воді, а Дух Святий. Слово Христове, як каже Господь, «є дух і вічне життя». Іншим разом Ісус Христос казав Своїм учням, що хто споживає Його слово і п’є Його Духа, той має вічне життя.
Христові апостоли, коли христили своїх учнів, то вони проповідували їм Євангелію Божого Царства, розказували про Божі заповіді і постанови, показували необхідність покаяння. Слухачі ж, після того, як прийняли слово Боже, визначилися з тим, як їм бути. Якщо вони вирішили, що надалі вони будуть жити тільки для Господа, то просили охристити їх. Тоді апостоли, або їх учні, обмивали тих людей у воді, молилися за них Отцеві Небесному, покладали на них свої руки і Дух Святий, який був на апостолах, сходив на їх учнів. Так відбувалося охрищення. Зауважте, що людина, яка сама не отримала Святого Духа, не зможе допомогти охриститися іншій людині. Тому православний священик Констянтин Пархоменко про це і нічого не пише, що Святого Духа православні не мають. Тим більше насильно охристити когось не може ніхто. Насильно, як відомо з історії, тільки хрестили, чи то хрестовими походами, чи в інший спосіб.
Апостол Павло у своїх посланнях до Христових церков, у яких він проповідував Євангелію Божого Царства і був їх засновником, каже, що він їх породив. Тобто, сучасною мовою, він є їх батько охрищення, хоч він нікого не обмивав водою і на нікого не покладав своїх рук, бо христили людей учні апостола. Тобто, батьком охрищення є той, хто проповідував Євангелію Божого Царства, хто навернув до Бога, а не той, хто обмивав водою, чи ще щось допомагав.
Оті, хто охристився, хто отримав Святого Духа, стали Божим храмом, вони долучилися до Христової Церкви, до збору святих. Господь каже, що цього збору святих покидати не можна, бо від того, хто охристився і відпаде від збору святих, другий раз покаяння Бог не прийме. На такого виллється Божий гнів, коли прийде на це відповідний час.
Ісус Христос говорив своїм учням, що Він має христитися Хрищенням, маючи на увазі усі знущання над Ним і розп’яття на хресті. Казав Він Своїм учням, що і вони будуть христитися таким хрищенням, як і Він. А нам Господь говорить, що коли хто із нас охриститься і прийме Його Духа, то його будуть усі ненавидіти, а декому і смерть заподіють.
Значить, не буває хрищення без випробувань від лукавого. Він нікого просто так не відпускає. Від нього до Господа потрібно пройти, маючи терпіння і прикладаючи зусилля.
А найперше, як пояснює апостол Павло, ми охристилися у смерть Христову, ми для цього світу померли разом з Христом і нам не потрібно маєтків, не потрібно посад у владі державній, не потрібно становища в церкві, не потрібно слави, грошей і всього того, чого люди шукають. Охрищені живуть тільки для Бога і думають тільки про Боже. Грубо кажучи, охрищені принизили самі себе до рівня худоби. Якщо у них є що поїсти і у що одітися, то вони задоволені і лукавий не має можливості їх спокусити.
Коли Ісус Христос відходив до Небесного Отця, то Він звелів Своїм апостолам щоби вони зробили всі народи Божими учнями і охристили їх в Ім’я Отця, який є нашим Творцем, Господарем, Вседержителем, який робить нас Своїми спадкоємцями. Охристили їх в Ім’я Ісуса Христа, Божого Сина, який пострадав і був розп’ятий задля того, щоби кожний із нас через Нього, через Його допомогу Святим Духом, який нас навчає і зміцнює, додає нам віри, впевненості, сили, - став гідним для Божого Царства. Людина охрищується все своє життя. Образно про те можна сказати так: знання Божої науки формують у людині ту посудину, яку Господь наповнює Святим Духом. Людина навчається, набирається знання, цим для Бога приносить плід, а від Нього отримує Святого Духа і при тому охрищується. Отой Дух Святий, який людина отримала за час свого земного життя і є запорукою її входження до Божого Царства.
Про дітей також є сказано у Писанні. У старозавітні часи був у Ізраїлі цар Єровоам. В нього важко захворів малий син. Він звелів своїй жінці переодітися звичайною простолюдинкою і зі своїм сином піти до Божого пророка, бо сина вже ніхто не брався лікувати. Господь відкрив пророку таке: із всього роду царя Єровоама, лише в цьому хлопчику Бог знайшов щось добре для Себе. Якби цей хлопчик продовжив своє життя, то цар і його рідня зіпсули би цього хлопчика для Бога, як є зіпсутими вони самі. Тому Бог забирає хлопця до Себе, а весь рід царя, який порушував Божі заповіді і постанови більше від поган, Господь вигубить. Божий пророк все це розказав матері хлопчика, а коли мати входила на своє подвір’я, хлопчик помер за Божим словом. Батьки, у яких помирають малі діти, в тій історії Святого Писання, можуть взяти повчання і для себе.
У час, коли Ісус Христос проповідував Євангелію Божого Царства, до Нього приводили нехрищенних дітей, бо тоді охрищували лише дорослих. Дорослим, серед яких були і хрищені від Івана Христителя, про дітей Він каже: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете , як ті діти, - не ввійдете в Царство Небесне!» Тобто, цим Він нагадує їм Свою заповідь: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, - той не може бути учнем Моїм!» Діти про вчення «святих», традиції, обряди ще не знають і їх не дотримуються. Вони сприймають Боже слово так, як його чують, а це є найважливіше.
А ще апостоли Христові казали, що кожний, хто народжується на світ, просвічується Святим Духом і Господь відразу бачить, хто і на що налаштований у земному житті і кому Він у житті буде допомагати, а хто – Йому непотрібний.
Без всяких суперечок, у нашій мові існує два поняття: хрещення і охрищення. Хрестять священики і у кожній конфесії по-різному, а охрищує – Ісус Христос. Між ними існує велика різниця, яку для тих, хто постановив собі, змагатися за Боже Царство, - бажано розуміти.
Книги Біблії
1. Буття 12,7.
2. Вихід 3, 11-12; 34,8-9; 34,30.
3. Числа 11,24-25; 27,18-19.
4. Повторення Закону 18,15-22.
5. Суддів 2,18.
6. Перша книга Самуїлова 10,6; 16,13-14.
7. Перша книга Хронік 12,18.
8. Книга Неемії 8,2-3 і 7-8; 8,18.
9. Книга Йова 17,1; 19,17; 33,4; 38,36.
10. Псалми 103,29-30; 138,7-8; 142,10.
11. Книга Еклезіястова 12,7.
12. Книга Ісаї 44,2-5.
13. Книга Єремії 16,10-12; 30,18-22; 31,33.
14. Книга Єзекіїля 18,30-32; 36,24-27; 37,27.
15. Книга Осії 4,6; 6,6.
16. Книга Йоіла 3,1-3.
17. Євангелія від Матвія 3,1-6; 3,11-17; 4,1 і 17; 10.22; 11,12; 13,57; 16,11-12; 20,22-23; 21,32; 25,33-46; 26,26-28; 28,19-20.
18. Євангелія від Марка 16,16.
19. Євангелія від Луки 3,2-3 і 10-11; 8,54-55; 12,29-31 і 49-53;14,33-35; 17,20-21.
20. Євангелія від Івана 1,31-34; 3,3-8; 4,13-14; 6,54; 7,34-39; 13,8-17; 14,23; 15,26; 17,20-21.
21. Дії Апостолів 1,5; 2,1-4 і 38; 6,3; 8,12-17 і 35-39; 9,17-19; 10,37-48; 11,16-18; 16,29-33; 19,2-7; 22,16.
22. Послання до Римлян 6,3-11; 8,5 і 9.
23. Перше послання до Коринтян 1,17; 3,16-17; 6,15-17.
24. Друге послання до Коринтян 5,15-17.
25. Послання до Галатів 3,2 і 26-27.
26. Послання до Ефесян гл.1; 4,5; 5,17-18.
27. Послання до Колосян 2,12 і 20; 3,1-4 і 16-17.
28. Перше послання до Солунян 5,8-10.
29. Послання до Тита 3,4-7.
30. Послання до Євреїв 4.2; гл.6; 10,25-29.
31. Перше послання Петра 1,10-11 і 22-23; 3,18-21; 4,1-2.
32. Друге послання Петра 2,20.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4630
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Хрещення і Охрищення

Повідомлення ShMariam » 21 квітня 2013, 21:22

...Апостол Павло повчав, що коли людський дух і Божий Дух зустрічаються, то вони злучуються і стають одним людським духом. При тому, Христос замешкує у людині, а людина замешкує у Христі. Оце і є народження від Духа, «народження згори». Цим ім’я людини на небі записується у «книгу життя». Власне, тому оця подія і називається охрищенням і не може називатися «хрещенням».
Мовою оригіналу взагалі називається "зануренням у воду"
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Вивчаємо історію людства і його майбутнє

Повідомлення о.Олег » 22 квітня 2013, 08:55

Віктор Онищак писав:... я більше довіряю апостолу Павлу, ніж митрополиту Іларіону, тому у мене інше розуміння...

а варта довіряти Христу, який Творить Свою Церкву і заповідає "навчати всі народи, хрестячи їх в Ім`я Отця і Сина і Святого Духа..." (Мт.28,19) і вчити, як Ісус заповідав (там же) та вчитися в Христової Церкви, Догму якої (Святе Письмо) так рясно то там, то тут цитуєте, виправдовуючи своє невігластво компіляціями слів :(
заборона дописувати. Безтерміново
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Хрещення і Охрищення

Повідомлення о.Олег » 22 квітня 2013, 09:03

Віктор Онищак писав:...Розповіді про Хрещення греко-католицького священика в інтернеті, пошуковик не дає...

дає дуже багато. Проте, так виглядає, дописувачу в тому не залежало :(
подам частинку з Катехизму http://catechismus.org.ua/index.php?opt ... &Itemid=41
артикул 1 Таїнство Хрещення
1213 Святе Хрещення є основою всього християнського життя, дверима духовного життя (vitae spiritualis ianua) і дверима, які відчиняють доступ до інших святих таїнств. Через Хрещення ми звільняємося від гріха і відроджуємося як діти Божі, стаємо членами Христа і, вщеплені в Церкву, стаємо учасниками її місії (Пор. Флорентійський Собор: DS 1314; Кодекс канонічного права, кан. 204, § 1; 849; Кодекс канонів Східних Церков, кан. 675, § 1.): «Хрещення є таїнством відродження через воду у слові» (Римський Катехизм, 2, 2, 5.).

І. Як називається це святе таїнство?

1214 Хрещення називають Варtismus, відповідно до головного обряду, за яким воно здійснюється: baptizare (гр. βαπτíξειν) означає «занурювати», «пірнати». «Занурення» у воду символізує поховання оглашенного у смерті Христа, звідки він виходить через воскресіння з Ним (Пор Рим. 6, 3-4, Кол. 2, 12) як «нове створіння» (2 Кор.5,17; Гал. 6,15).
1215 Це таїнство називається також «купіллю відродження і відновленням Святого Духа» (Тит. 3,5), бо вона означає і здійснює це народження з води і Духа, без якого ніхто «не спроможний увійти в Царство Боже» (Iв. 3,5).
1216 «Ця купіль називається просвіченням, бо хто отримує цю [катехитичну] науку, просвітлюється в дусі умом...» (Юстин, Апології, 1, 61.) Отримавши у Хрещенні Слово, «справжнє світло, що просвітлює кожну людину» (Iв. 1,9), охрещений, «щойно просвітлений» (Євр. 10,32), стає «сином світла» (1 Сол. 5,5) і «світлом» (Еф. 5,8):
Хрещення - «найгарніший і найвеличніший дар Божий (...). Ми його називаємо даром, благодаттю, зануренням, помазанням, просвітленням, одягом нетлінності, купіллю відродження, печаттю і всім, що є найціннішого. Дар - бо дається тим, що нічого не приносять; благодать - бо дається навіть тим, що борги мають; занурення — бо гріх похований у воді; помазання - бо воно є священним і царським (бо їх помазувалося); просвітлення - бо воно є світлом блискучим; одяг - бо прикриває сором наш; купіль — бо обмиває; печать - бо оберігає нас і є знаком Божої влади» (Св. Григорій Назіянзький, Проповіді, 40, 3-4).

II. Хрещення в Ікономії спасіння

Прообрази Хрещення у Старому Союзі

1217 У богослуженні Пасхальної ночі, при благословенні хрещальної води, Церква урочисто згадує визначні події історії спасіння, які вже були прообразами містерії Хрещення:
«Своєю невидимою силою, Господи, Ти твориш чудесні діла через знаки таїнств, і впродовж Історії спасіння Ти багатьма способами підготував воду, щоб вона являла благодать Хрещення» (Римський Мисал, Надвечір'я Пасхи, 42, Благословення хрещальної води.)
1218 Від початку світу вода - це скромне й гарне творіння - є джерелом життя і плідності. Святе Письмо бачить її як таку, що «Дух Божий ширяв» над нею (Пор. Буг. 1, 2.):
«Від початку світу Дух Твій ширяв над водами, щоб вони отримали силу, яка освячує». (Римський Мисал, Надвечір'я Пасхи, 42, Благословення хрещальної води.)
1219 У Ноєвому ковчезі Церква бачила прообраз спасіння через Хрещення. У ньому «мало, тобто вісім душ, урятувалися водою» (1 Пт.3,20):
«У хвилях потопу Ти показав образ відродження, бо вода була кінцем гріха і початком нового життя». (Римський Мисал, Надвечір'я Пасхи, 42, Благословення хрещальної води.)
1220 Якщо джерельна вода символізує життя, то морська вода є символом смерті. Тому вода могла бути прообразом таїнства Хреста. З уваги на цю символіку, Хрещення означає участь у смерті Христа.
1221 Передусім перехід через Червоне море, що є правдивим визволенням Ізраїля з єгипетської неволі, заповідає визволення через Хрещення:
«Ти вчинив, що Авраамові діти перейшли Червоне море по сухому дні моря, щоб народ, звільнений з фараонової неволі, провіщав народ охрещених». (Римський Мисал, Надвечір'я Пасхи, 42, Благословення хрещальної води.)
1222 Врешті, перехід Йордану є прообразом Хрещення, завдяки якому Божий народ отримав для нащадків Авраама дар Обіцяної Землі, яка є образом вічного життя. Обітниця цього благословенного спадку сповнюється у Новому Союзі.

Хрещення Христа

1223 Усі прообрази Старого Союзу знаходять своє завершення в Ісусі Христі. Він розпочинає Своє публічне життя після того, як був охрещений св. Іваном Хрестителем у ріці Йордані (Пор. Мт. З, 13.), а після Свого воскресіння Він передає цю місію апостолам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав» (Мт. 28,І9-20; Пор. Мр. 16, 15-16.).
1224 Господь наш добровільно прийняв Хрещення св. Івана, призначене для грішників, щоб «здійснити всяку правду» (Мт. З,15). Цей вчинок Ісуса є виявом Його «применшення» (Флп. 2,7). Дух, який ширяв над водами першого творення, зійшов тоді на Христа, випереджуючи нове творення, і Отець показує Ісуса як Свого «Сина улюбленого» (Мт. 3,16-17).
1225 У Своїй Пасці Христос відкрив усім людям джерело Хрещення. Він уже розповідав про Свої страждання, які Він терпітиме в Єрусалимі, як про «Хрещення», яким Він має хреститись (Мр.10,38) (Пор. Лк. 12, 50.). Кров і вода, які потекли з пробитого боку розп'ятого того Ісуса (Iв. 19,34), є образами Хрещення і Євхаристії, таїнствами нового життя (Пор. 1 Iв. 5,6-8.): відтоді стало можливим «народитися з води та Духа», щоб увійти в Царство Боже (Iв. З, 5).
«Подивись, де ти хрестишся, звідки походить Хрещення, як не від Хреста Христового, зі смерті Христа. Тут усе таїнство: за тебе Він терпів. У Ньому ти відкуплений, у Ньому ти спасенний» (Св. Амвросій, Про таїнства, 2, 2, 6.).

Хрещення в Церкві

1226 Від дня П'ятдесятниці Церква відправляла й уділяла святе Хрещення. Святий Петро проголошує натовпові, зворушеному його проповіддю: «Покайтесь, і нехай кожний із вас охреститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа» (Ді. 2, 38). Апостоли і їхні співпрацівники вділяють Хрещення всім, хто вірує в Ісуса: юдеям, що бояться Бога, поганам (Пор. Ді. 2, 41; 8, 12-13; 10, 48; 16, 15). Хрещення завжди пов'язане з вірою: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім», - говорить ув'язнений св. Павло своєму наглядачеві у Филиппах. Далі оповідається: наглядач «тієї години охрестився з усіма своїми» (Ді. 16, 31-33).
1227 За словами св. апостола Павла, через Хрещення віруючий є 790 учасником смерті Христа; він похований і воскресає з Ним:
«Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися? Ми поховані з Ним через Хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6, 3-4) (Пор. Кол. 2, 12.)
Хрещені «у Христа одягнулися» (Гал. 3,27). Хрещення через Святого Духа є купіллю, що очищує, освячує й виправдовує (Пор. 1 Кор. 6, 11; 12, 13,
1228 Отже, Хрещення є водною купіллю, в якій «нетлінне насіння» Слова Божого дає свій оживляючий результат (Пор. 1 Пт. 1,23; Еф. 5,26.) Св. Августин каже про Хрещення: «Слово з'єднується з матеріальним елементом, і постає таїнство»(Св. Августин, Трактат на Євангеліє від Івана, 80, 3.)

III. Як здійснюється таїнство Хрещення?

Християнське втаємничений

1229 Щоб хтось став християнином, потрібно, ще від апостольських часів, перейти певну дорогу втаємничення, яке складалося з кількох етапів. Цю дорогу можна перейти швидко або повільно, але вона завжди повинна мати в собі кілька істотних елементів: проповідування Слова, прийняття Євангелія, яке приводить до навернення, визнання віри, Хрещення (занурення), вилиття Святого Духа, приступання до євхаристійного Причастя.
1230 Це втаємничення дуже змінювалося в ході століть і залежно від обставин. У перших сторіччях Церкви християнське втаємничення досягло значного розвитку і охоплювало довгий період катехуменату та низку підготовчих обрядів, які літургійно визначали шлях приготування оглашенних і закінчувались уділюванням святих таїнств християнського втаємничення.
1231 Там, де Хрещення дітей стало поширеною і звичною формою уділювання цього таїнства, усе це стало одним обрядом, який містить у собі дуже короткі підготовчі етапи християнського втаємничення. За своєю природою Хрещення дітей вимагає «катехуменату» після Хрещення. Ідеться не лише про потребу навчання після Хрещення, а й про необхідний розквіт благодаті Хрещення зі зростанням особи. Саме тут — місце для катехизи.
1232 Другий Ватиканський Собор відновив для Латинської Церкви «катехуменат дорослих, розділений на декілька етапів» (II Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsапсtит Сопсіliит», 64.). Обради ці можна знайти в «Чині християнського втаємничення дорослих» (Ordo initiationis christianae adultorum) (1972). Крім того, Собор дозволив, щоб, «крім елементів втаємничення, даних християнською традицією», допускалися на місійних теренах «Інші елементи втаємничення, які вживаються кожним народом, настільки, наскільки вони можуть бути пристосовані до християнського обряду» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит»,. 65; 37 – 40).
1233 Сьогодні у всіх латинських і східних обрядах християнське втаємничення дорослих починається від прийняття їх до катехуменату і досягає своєї найвищої точки в єдиному уділенні трьох таїнств - Хрещення, Миропомазання і Євхаристії (Пор. II Ватиканський Собор, Декр. «Ad gentes», 14; Кодекс канонічного права, кан. 851; 865; 866.). У східних обрядах християнське втаємничення дітей починається від Хрещення, за яким відразу йде Миропомазання і Євхаристія; тимчасом як у римському обряді воно продовжується на кілька років катехизації, щоб завершитися згодом Миропомазанням і Євхаристією - вершиною їх християнського втаємничення. (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 851, 2. 868.)
Містичне значення (містагогія) відправи

1234 Значення і благодать таїнства Хрещення ясно виявляються в обрядах його відправи. Стежачи уважно за рухами і словами цієї відправи, вірні втаємничуються в багатства, які виражаються і здійснюються цим таїнством у кожному новоохрещеному.
1235 Знак Хреста на початку відправи витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме, і виражає благодать відкуплення, яку здобув для нас Христос Своїм Хрестом.
1236 Голошення Слова Божого освітлює об'явлену правду кандидатам та згромадженню і викликає відповідь віри, невіддільну від Хрещення. Таким чином, Хрещення є особливим способом «таїнством віри», позаяк воно є таємничим входом у життя віри.
1237 Оскільки Хрещення означає звільнення від гріха і від спокусника до нього, диявола, тому-то виконується один (або декілька) екзорцизмів над кандидатом. Його помазують олією оглашенних або той, що хрестить, кладе на нього руку, а той виразно зрікається сатани. Так підготовлений, оглашенний може визнати віру Церкви, якій він «передається» через Хрещення (Пор. Рим. 6, 17.).
1238 Вода для Хрещення посвячується молитвою Епіклези (або в ту ж хвилину, або в Пасхальну ніч). Церква просить у Бога, щоб через Його Сина сила Святого Духа зійшла на цю воду, щоб ті, що в ній будуть охрещені, «вродилися з води і Духа» (Iв. З, 5).
1239 Після цього настає суттєвий обряд таїнства: Занурення (Варtіsтиs) у стислому значенні, яке означає і здійснює смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці через уподібнення до Пасхального таїнства Христа. Хрещення виконується найбільш промовистим способом: потрійним зануренням у хрещальну воду. Та від давнини його можна уділяти також потрійним поливанням голови кандидата.
1240 У Церкві латинського обряду таке потрійне поливання супроводжується словами служителя: «(Ім'я), я хрещу тебе в ім'я Отця І Сина І Святого Духа». У східних літургіях до поверненого на схід оглашенного священик каже: «Хрещається раб Божий (ім'я) в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь». І під час називання кожної Особи Пресвятої Трійці священик занурює його у воду і піднімає з неї.
1241 Помазання святим миром, пахучою олією, освяченою, єпископом, означає передавання дару Святого Духа новоохрещеному. Він став християнином, тобто «помазаним» Святим Духом, вщепленим у Христа, помазаного на Первосвященика, Пророка і Царя (Пор. Чин Хрещення немовлят, 62.).
1242 У літургії Східних Церков помазання після Хрещення є таїнством Миропомазання. У римській літургії воно заповідає друге помазання святим миром, яке буде дане єпископом: таїнство Миропомазання (Конфірмація), яка, так би мовити, «підтверджує» й завершує хрещальне помазання.
1243 Білий одяг символізує, що охрещений «одягнувся в Христа» (Гал. 3,27) і воскрес із Христом. Свічка, запалена від пасхальної свічки, означає, що Христос осяяв новоохрещеного. У Христі Ізіб охрещені є «світлом світу» (Мт. 5,14). (Пор. Флп. 2, 15.)
Новоохрещений уже є Божою дитиною у Єдиному Сині. Він може 2769 мовити молитву дітей Божих: «Отче Наш».
1244 Перше євхаристійне Причастя. Ставши Божою дитиною, одягнувши весільне вбрання, новоохрещений допущений на «весільний бенкет Агнця», щоб отримати поживу нового життя - Тіло і Кров Христа. Східні Церкви, зберігаючи живу свідомість сукупності трьох святих таїнств християнського втаємничення, причащають усіх новоохрещених і миропомазаних, навіть малих дітей, пригадуючи собі слова Господа: «Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм» (Мк. 10,14). Церква латинського обряду, яка дає святе Причастя тільки тим, хто досягнув свідомого віку, виражає скерування Хрещення до Євхаристії, коли приводить до жертовника новоохрещену дитину для мовлення молитви «Отче наш».
1245 Урочисте благословення завершує відправу Хрещення. Під час Хрещення немовлят благословення матері займає особливе місце.

IV. Хто може прийняти Хрещення?

1246 «Хрещення може прийняти кожна, і тільки неохрещена людина» (Кодекс канонічного права, кан. 864; Пор. Кодекс канонів Східних Церков, кан. 679.).


Хрещення дорослих

1247 Від початків Церкви Хрещення дорослих відбувається найчастіше там, де недавно проповідувалось Євангеліє. Катехуменат (підготування до Хрещення) у таких випадках займає важливе місце. Як втаємничення у віру і християнське життя, він має завдання сприяти прийняттю Божого дару у Хрещенні, Миропомазанні і Євхаристії.
1248 Катехуменат, або формування катехуменів (оглашенних), має на меті уможливити їм, у відповідь на Божу ініціативу і в єдності з якоюсь церковною спільнотою, досягти зрілості у наверненні і своїй вірі. Йдеться про «формування цілого християнського життя (...), яким учні з'єднані з Христом, своїм Учителем. Оглашенні повинні, отже, бути втаємничені (...) в містерію спасіння і в практику євангельського життя, а через священні обряди, які відправляються у відповідний час, бути введеними в життя віри, богослужіння і любові Божого Народу» (II Ватиканський Собор, Декр. « Ad gentes », 14; пор. Чин християнського посвячення дорослих, 19 і 98.).
1249 Оглашенні «вже з'єднані з Церквою, вони вже є домочадцями Христа і нерідко вже ведуть життя віри, надії і любові» (II Ватиканський Собор, Декр. « Ad gentes », 14.). «Мати Церква уже в любові приймає їх як своїх, турбуючись про них» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 14; пор. Кодекс канонічного права, кан. 206; 788.).

Хрещення дітей

1250 Народжуючись у людській природі, що впала в первородний гріх і заплямлена ним, навіть діти потребують нового народження у Хрещенні (Пор. Тридентський Собор: DS 1514), щоб звільнитися від влади темряви і перейти до царства свободи дітей Божих (Пор. Кол. 1, 12-14.), до якого покликані всі люди. У Хрещенні дітей особливо виявляється цілковита незаслуженість ласки спасіння. Церква і батьки позбавили б дитину неоціненної ласки стати дитиною Божою, якби не уділили їй Хрещення одразу після народження (Пор. СІС кан. 867; ССЕО кан. 686, § 1.).
1251 Батьки-християни визнають, що така практика також відповідає їхній ролі годувальників життя, яку Бог їм довірив (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 11; 41; II Ватиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes», 48; Кодекс канонічного права, кан. 774, § 2.).
1252 Практика хрестити малих дітей є споконвічною традицією Церкви. Про неї є виразні свідчення від другого сторіччя. Цілком можливо, що від початку апостольського проповідування, коли цілі «доми» приймали Хрещення (Пор. Ді. 16, 15. 33; 18, 8; 1 Кор. 1, 16.), також хрестили дітей (Пор. Конгрегація віровчення, Інструкція «Pastoralis actio», 4.).

Віра і Хрещення

1253 Хрещення є таїнством віри (Пор. Мр. 16, 16.). Але віра вимагає спільноти віруючих. Лише у вірі Церкви кожен вірний може вірувати. Віра, яка вимагається для Хрещення, не є досконалою і зрілою, а лише початком, який має розвиватися. Оглашенного або його хресного батька запитують: «Чого ви просите у Божої Церкви?» А вони відповідають: «Віри!».
1254 У всіх охрещених, дітей чи дорослих, віра повинна зростати після Хрещення. Тому щороку в Пасхальну ніч Церква святкує відновлення обітниць Хрещення. Приготування до Хрещення веде лише до порога нового життя. Хрещення є джерелом нового життя у Христі, з якого виходить усе християнське життя.
1255 Щоб благодать Хрещення могла розвиватися, важливою є допомога батьків. Особливо хресного батька і хресної матері, які повинні бути глибоко віруючими, здатними і готовими допомогти новоохрещеному - дитині чи дорослому - на його шляху християнського життя (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 872-874.). Їхнє завдання - це справжня церковна функція (Оffiсіит) (Пор. II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 67.). Уся церковна спільнота несе частину відповідальності за розвиток і зберігання благодаті, отриманої в Хрещенні.

V. Хто може хрестити?

1256 Звичайно таїнство Хрещення здійснюють єпископ або священик, а в Латинській Церкві - також диякон (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 861,§ 1; Кодекс канонів Східних Церков кан. 677, § 1.). У разі необхідності хрестити може кожний, навіть нехрещении, якщо має необхідний до цього намір (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 861, §2.) і вживає тринітарну формулу Хрещення. Необхідний намір - це бажання робити те, що робить Церква, коли вона хрестить. Церква вбачає обґрунтування для цієї можливості в універсальній спасенній волі Бога (Пор. 1 Тим. 2, 4.) і в необхідності Хрещення для спасіння (Пор. Мр. 16, 16.).

VI. Необхідність Хрещення

1257 Сам Господь стверджує, що Хрещення необхідне для спасіння (Пор. Iв. З, 5.). Тому Він наказав Своїм учням проповідувати Євангеліє і хрестити усі народи (Пор. Мт. 28, 20; пор. Тридентський Собор: DS 1618; II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 14; II Ватиканський Собор, Декр. « Ad gentes », 5.). Хрещення необхідне для спасіння тих, кому Євангеліє було проповідуване і хто мав можливість просити цього таїнства (Пор. Мр. 16, 16.). Церква не знає іншого засобу, крім Хрещення, щоб забезпечити вхід до вічного блаженства; тому вона старається не занедбувати місії, отриманої від Бога, щоб «відроджувати з води і Духа» всіх, що можуть охреститися. Бог зв'язав спасіння з таїнством Хрещення, але Він Сам не зв'язаний Своїми таїнствами.
1258 Церква завжди мала сильне переконання в тому, що хто зазнає смерті за віру, не отримавши Хрещення, є охрещений своєю смертю для Христа і з Ним. Це Хрещення кров'ю, як і бажання Хрещення, приносить плоди Хрещення, хоч воно і не є таїнством.
1259 Оглашенним, які вмирають перед Хрещенням, їхнє виразне бажання отримати Хрещення, поєднане з жалем за гріхи і любов'ю, забезпечує їм спасіння, якого вони не змогли отримати через таїнство.
1260 «Оскільки Христос умер за всіх, а остаточна мета людини є справді одна, тобто Божа, ми повинні вірити, що Святий Дух дає усім можливість бути прилученими - способом, що відомий одному тільки Богові - до участі в Пасхальній містерії» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 22; пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium » 16, II Ватиканський Собор, Декр. « Ad gentes», 7.). Кожна людина, яка, не знаючи Євангелія Христа і Його Церкви, шукає правди й виконує Божу волю настільки, наскільки її знає, може бути спасенною. Можна припустити, що ці люди виразно прагнули б Хрещення, якби знали його необхідність.
1261 Щодо дітей, які вмерли без Хрещення, то Церква може тільки довірити їх Божому милосердю, як вона це робить у чині їхнього похорону. Справді, велике милосердя Бога, Який прагне, щоб усі люди були спасенні (Пор. 1 Тим. 2, 4.), і ласкавість Ісуса до дітей, через яку Він каже: «Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм» (Мр. 10, 14), - дозволяють нам сподіватися, що існує дорога спасіння для дітей, померлих без Хрещення. Тим настійливішим заклик Церкви не перешкоджати малим дітям приходити до Христа через дар святого Хрещення.

VII. Благодать Хрещення

1262 Різні наслідки Хрещення означені видимими елементами сакраментального обряду. Занурювання у воду показує символіку смерті й очищення, а також відродження й оновлення. Отже, двома головними наслідками Хрещення є очищення від гріхів і нове народження у Святому Дусі (Пор. Ді. 2, 38; Iв. З, 5.).

Для відпущення гріхів...

1263 Хрещенням відпускаються усі гріхи - первородний гріх і всі особисті гріхи, як і всі кари за гріхи (Пор. Флорентійський Собор: DS 1316.). Справді, у тих, що були відроджені до нового життя, не залишається нічого, що перешкодило б їм увійти в Царство Боже, - ні гріх Адама, ні особистий гріх, ні наслідки гріха, найважчим із яких є відлучення від Бога.
1264 Все ж таки, в охрещеному залишаються деякі тимчасові наслідки гріха, такі, як терпіння, хвороба, смерть чи слабості, внутрішньо притаманні життю, як-от слабкість характеру і т.п. або і схильність до гріха, яку Традиція називає похіттю, чи, висловлюючись метафорою, «вогнищем гріха» (fomes peccati): «Похіть, залишена нам, щоб ми її поборювали, не має сили зашкодити тим, хто не піддається їй, а мужньо опираються з допомогою благодаті Христа. Мало того, «хто законно бореться, отримує вінець» (2 Тим. 2,5) (Пор. Тридентський Собор: DS 1515.).

«Нове створіння»

1265 Хрещення не тільки очищує від усіх гріхів, воно робить також із новоохрещеного «нове створіння» (2 Кор. 5,17), сина Божого (Пор. Гал. 4, 5-7.), який став «учасником Божої природи» (2 Пт.1,4), членом Христовим (Пор. 1 Кор. 6, 15; 12,27.) і співспадкоємцем з Ним (Рим. 8,17), храмом Святого Духа (1 Кор. 6, 19.).
1266 Пресвята Трійця дає охрещеному освячуючу благодать, благодать виправдання, яка:
– робить його здатним вірувати в Бога, надіятися на Нього і любити Його через богословські чесноти;
– дає йому силу жити й діяти під натхненням Святого Духа через дари Святого Духа;
– дозволяє йому рости у доброму через моральні чесноти.
Таким чином, увесь організм надприродного життя християнина має своє коріння у святому Хрещенні.

Включені в Церкву, Тіло Христове

1267 Хрещення робить нас членами Тіла Христового. «Тому (...) ми один одному члени» (Еф. 4,25). Хрещення вводить у Церкву. З води Хрещення народжується єдиний Божий Народ Нового Союзу, який виходить за всі природні або людські межі націй, культур, рас і статі: «Усі бо ми хрестилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом» (1 Кор. 12, 13).
1268 Охрещені стали «живим камінням» для збудування «духовного дому, на святе священство» (1 Пт. 2,5). Через Хрещення вони є учасниками у священстві Христа, у Його пророчій і царській місії; вони - «рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, Хто їх покликав із темряви в дивне своє світло» (1 Пт. 2,9). Хрещення дає участь у загальному священстві вірних.
1269 Ставши членом Церкви, охрещений не належить більше самому собі (пор. 1 Кор. 6,19), лише Тому, Хто вмер і воскрес для нас (Пор. 2 Кор. 5, 15.). Відтепер він покликаний коритися іншим (Пор. Еф. 5, 21; 1 Кор. 16, 15-16.), служити їм (Пор. Iв. 13, 12-15.) у спільності Церкви і бути «покірним і слухняним» наставникам Церкви (Євр 13, 17), ставитися до них з пошаною і любов'ю (Пор. 1 Сол. 5, 12-13.). Як Хрещення є джерелом відповідальності та обов'язків, так і охрещений користується також правами в лоні Церкви: має право приймати святі таїнства, живитися Словом Божим і підтримуватися іншою духовною допомогою Церкви (Пор. П Ватиканський Собор, Догм. конст. « Lumen gentium », 37; Кодекс канoнічного права, кан. 208-223; Кодекс канонів Східних Церков, кан. 675, § 2.).
1270 «Ставши синами Божими через відродження [у Хрещенні], охрещені покликані проповідувати перед людьми віру, яку вони отримали від Бога через Церкву» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 11.), і брати участь в апостольській і місіонерській діяльності Божого Народу (Пор. II Ватиканський Собор, Догм. конст. « Lumen gentium », 17; II Ватиканський Собор, Декр. « Ad gentes», 7, 23.).

Сакраментальний вузол єдності християн

1271 Хрещення становить основу співпричастя між усіма християнами, також з тими, що ще не є в повній спільності з католицькою Церквою: «Ті, що вірують у Христа і за установленим обрядом прийняли Хрещення, перебувають у певній спільності, хоча й недосконалій, із католицькою Церквою. (...) Виправдані вірою у Хрещенні, вони вщеплені в Христа і справедливо називаються християнами, а сини католицької Церкви справедливо визнають їх як братів у Господі» (II Ватиканський Собор, Декр. «Unitatis redintegratio», 3.). «Отже, Хрещення є сакраментальним вузлом єдності, яка існує між тими, що через нього відроджені» (II Ватиканський Собор, Декр. « Unitatis redintegratio », 22.).


Незгладима духовна печать

1272 Вщеплений у Христа через Хрещення, охрещений стає подібним до Христа (Пор. Рим. 8, 29.). Хрещення витискає на душі християнина незгладимий духовий знак (character) його належності до Христа. Цей знак не стирається жодним гріхом, навіть якщо гріх перешкоджає Хрещенню приносити плоди спасіння (Пор. Тридеитський Собор: DS 1609, 1619.). Хрещення дане раз і назавжди і не може бути повтореним.
1273 Приєднані до Церкви через Хрещення, вірні отримують сакраментальний знак, який посвячує їх у християнський релігійний культ (Пор. II Ватиканський Собор, Догм. конст. « Lumen gentium », 1 1.). Печать Хрещення дає людині здатність і обов'язок служити Богові через живу участь у святій церковній Літургії, виконуючи загальне священство охрещених свідченням праведного життя та дієвою любов'ю (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 10.).
1274 «Печать Господа» (Св. Августин, Послання, 98, 5.).- це позначка, якою Святий Дух позначив нас «на день відкуплення» (Еф. 4, 30) ) (Пор. Еф. 1, 13-14; 2 Кор. 1, 21-22.) «Хрещення справді є печаттю вічного життя» (Св. Іриней Ліонський, Пояснення апостольської проповіді, 3.). Вірний, що «збереже печать» до кінця, тобто залишиться вірний обітницям свого Хрещення, зможе відійти, «позначений печаттю віри» (Римський Мисал, Римський канон.), з вірою свого Хрещення, в очікуванні блаженного бачення Бога, що є завершенням віри, і в надії на воскресіння.

КОРОТКО

1275 Християнське втаємничення здійснюється сукупністю трьох святих таїнств: Хрещення, яке є початком нового життя; Миропомазання, яке є його зміцненням; Євхаристія, яка живить учня Тілом і Кров'ю Христа для його перетворення в Христа.
1276 «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав» (Мт. 28, 19-20).
1277 Хрещення - це народження до нового життя у Христі. За волею Господа воно необхідне для спасіння, як і сама Церква, до якої вводить людину Хрещення.
1278 Головний обряд Хрещення полягає в занурюванні у воду кандидата або ж у поливанні його голови водою, закликаючи Пресвяту Трійцю, тобто Отця і Сина і Святого Духа.
1279 Плоди Хрещення, або благодать Хрещення, є багатою дійсністю, яка містить: відпущення первородного гріха та всіх особистих гріхів; народження до нового життя, через яке людина стає всиновленою дитиною Отця, членом Тіла Христа і храмом Святого Духа. Тим самим охрещений включений у Церкву — Тіло Христа — і стає учасником Христового священства.
1280 Хрещення витискає в душі незгладимий духовний знак, який посвячує охрещеного для участі в християнському релігійному культі. Через цей знак Хрещення не може бути повторене (Пор. Тридентський Собор: DS 1609 і 1624.),
1281 Ті, що вмирають за віру, оглашенні і всі люди, які під впливом благодаті, не знаючи Церкви, щиро шукають Бога і намагаються сповнити Його волю, можуть спастися, навіть якщо не отримали Хрещення (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 16.).
1282 Від найдавніших часів Хрещення уділяється дітям, бо воно є ласкою і даром Божим, який не передбачає заслуг людини; діти охрещені у вірі Церкви. Входження до християнського життя дає доступ до справжньої свободи.
1283 Щодо дітей, які померли без Хрещення, то церковна Літургія закликає нас мати надію на Боже милосердя і молитися за їхнє спасіння.
1284 У разі необхідності кожна людина може охрестити, лише щоб вона мала намір робити те, що робить Церква, і полила воду на голову того, що має бути охрещений, кажучи: «Я хрещу тебе в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Хрещення і Охрищення

Повідомлення о.Олег » 22 квітня 2013, 09:28

"Хрещення і Миропомазання. Що мають знати батьки та хресні", Свічадо
Святе Таїнство
Х р е щ е н н я
І частина. Святе Таїнство
Х р е щ е н н я

В цій частині пояснюється про все, що стосується святого Таїнства Хрещення.

7. Хто і коли встановив Таїнство Хрещення?

Хрестимо дорослого чи дитину не тому, що так всі роблять, не тому, що хтось із старших так говорить робити, не тому, що є така традиція і не через принцип: не знаю чи допоможе, але точно знаю, що це не пошкодить. Хрестимо їх тому, що Хрещення встановив Господь наш Ісус Христос.
Спаситель установив Таїнство Хрещення, коли сам був хрещений Іваном Предтечею в ріці Йордані.1
Перед своїм вознесінням на небо Ісус Христос дав доручення учням і апостолам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав, отож я з вами по всі дні аж до кінця світу» (Мт. 28, 19 - 20). На підставі цього доручення свята Церква здійснює Таїнство Хрещення.

Чи зможеш відповісти?
1. Чи правильно вважати Хрещення лише традицією?
_________________________________________________________________________
1 Порівняй: «Коли Христос сам прийняв Хрещення,… то тоді Хрещення й було встановлене». (Святий Тома Аквінський. Богосл. Сумма, гл. ІІІ, пит. 66, арт. 2).
2. Хто і коли встановив Таїнство Хрещення?
3. Які слова Святого Письма підтверджують, що Церква хрестить на підставі доручення Ісуса Христа?

8. Для чого необхідне Хрещення?



«Хрещення необхідне для спасіння тих, кому Євангеліє було проповідуване, і хто мав можливість просити цього Таїнства. Церква не знає іншого засобу, крім Хрещення, щоб забезпечити вхід до вічного блаженства».1
Ця наука Католицької Церкви спирається на слова Ісуса Христа: «Хто увірує й охриститься, той буде спасенний, а, хто не увірує, той буде осуджений» (Мк. 16, 16).


Чи зможеш відповісти?
1. Якими словами Ісус Христос навчає про необхідність Хрещення ?
2. Для чого необхідне Таїнство Хрещення?
3. Чи свята Церква знає про якийсь інший засіб крім Хрещення, що уможливлює вхід до вічного блаженства?

9. Чому кожній людині необхідно дбати про своє спасіння?


1. Вона є того варта.
а) Людина є створена на образ та подобу Божу. Коли Господь сотворив людину, то сотворив її на свій
образ і подобу (Пор. Бут. 1, 26).
б) Вона - Божий храм. «Хіба не знаєте, що ви -
____________________________________________________________________________
1 Катехизм Католицької Церкви. - С. 308.
храм Божий, і що дух Божий у вас перебуває» (1 Кор. 3, 16).
в) Людина - Божа дитина. «Любі! Ми тепер - діти Божі» (1. Ів. 3, 2).
г) Людина має безсмертну душу. «Підуть ті на вічну муку, а праведники - на життя вічне» ( Мт. 25, 46).
2. Людина для Бога є найдорожчою.
а) «Нас ради чоловік і нашого ради спасіння»1 Небесний Отець послав на землю свого Сина. «Не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти» (Ів. З, 17).
б) За спасіння людей Син Божий віддав своє життя. Святий ап. Петро навчає: «Знайте, що нетлінним золотом чи сріблом ви вибавлені від вашого життя суєтного… а дорогоцінною кров’ю Христа» (1 Пет. 1, 18).
Хто не хоче дбати за своє спасіння, а дбає тільки за славу, багатства, розкоші, хай пам’ятає застереження
Ісуса Христа: «Безумний, цієї ж ночі душу твою заберуть тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде» (Лк. 12, 20). «І підуть ті (т. грішники) на вічну кару, а праведники - на життя вічне» (Мт. 25, 46).

Чи зможеш відповісти?
1. Що спонукує нас дбати за своє спасення?
2. Для чого Бог послав Сина свого на землю?
3. Хто віддав своє життя за наше спасення?
4. Що повинні пам’ятати ті, хто не дбає за своє спасення?
______________________________________________________________________
1 Молитовник Прийдіте поклонімося. Щоденні молитви. Нікейсько - Царгородський Символ віри. - С. 15.
10. До чого вводить та відкриває доступ Хрещення?


«Хрещення є першим Таїнством, яке людині треба
прийняти, щоб увійти до Церкви - «ковчегу спасіння»,
щоб стати членом Церкви - Тіла Христового.
Хрещення відкриває доступ до інших святих Таїнств і священнодійств у Церкві».1
Отже, тільки тоді, коли людина є хрещена, вона може приймати інші святі Тайни.2

11. Що таке святе Таїнство?

«Слово «таїнство» (з грецької - «містеріон») означає певний таємний, попередній задум, який передбачає його здійснення в певному часі, певних обставинах і з визначеним наміром».3
«Таїнство - це видимий знак, установлений Ісусом Христом, щоб означувати й давати людям освячуючу ласку. Це визначення включає три речі:
- Таїнство має бути видимим знаком,
- воно має бути встановлене Христом, бо Церква не має права ані сили встановлювати Таїнства,
- і цей знак, тобто Таїнство, має давати освячуючу ласку».4
Якщо сказати стисло, то святе Таїнство - це видимий знак невидимої ласки Божої.
_______________________________________________________________________

1 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С.138.
2 Пор. ККСЦ к. 675 § 2.
3 Журнал Місіонар № 3 (231) 2012. - С. 43.
4 Добош Михайло Догматичне Богослов’я Католицької Церкви. - С. 324.
Наприклад, під час Хрещення бачимо, як священик тричі поливає свяченою водою голову нехрещеної людини і одночасно виголошує «Хрещається раб/раба Божий (-жа) … в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.». Але не бачимо, як хрещеник силою Божою очищається від первородного гріха.
Святий Йоан Золотоустий архиєпископ Царгородський († 407) навчає: «Коли невіруючий чує про купіль, він думає тільки про воду, котра видимо доступна його тілесному зорові; віруючий же бере до уваги не тільки те, що зовні, а й очищення душі силою Святого Духа».
Цього ми не можемо дослідити експериментальним шляхом. Не можемо підключити до хрещеника якісь прилади, за допомогою яких, коли священик тричі поливає свяченою водою його голову і каже формулу Хрещення ( Хрещається раб Божий і т. д.), могли б зафіксувати, що дійсно на хрещеника сходить благодать Божа. Це ми можемо прийняти тільки вірою, без якої, як навчає Святе Письмо,- «не можливо подобатись Богу» (Єв. 11, 6).
Отже, святе Таїнство - це видимий знак невидимої ласки Божої.

12. Що таке Хрещення?

Хрещення - це новозавітнє Таїнство, встановлене Ісусом Христом, в якому людина через обмиття водою і прикликанням Святої Тройці: Отця і Сина, і Святого Духа, - очищається від первородного гріха, (якщо хреститься доросла, то від усіх гріхів і кар за них, вчинених до Хрещення) та сповнюється Божою благодаттю.
«Святий Вікентій кожного року аж до смерті святкував не день своїх уродин, а день свого Хрещення. Того дня замовляв Службу Божу в подяку Богові за ласку святого Хрещення».1
Подібно і «французький король святий Людовік ІХ
(†1270 р.) набагато вище цінив свою звичайну замкову капличку, ніж величаву катедру в Реймсі, в котрій був коронований на короля, бо казав: «У катедрі я осягнув гідність короля, яку зі смертю втрачу; а я там став Божою дитиною і такою залишуся на цілу вічність».2

Чи зможеш відповісти? (пункти 10 - 12)
1. Що таке святе Таїнство ?
2. Що ми бачимо, наприклад, під час Хрещення, а що не бачимо, але віримо?
3. Без чого «неможливо подобатись Богу»?
4. Хто встановив Таїнство?
5. Що таке Хрещення?

13. Про назви Таїнства Хрещення

Святе Таїнство Хрещення має різні назви.
Це Таїнство називають «таїнством віри, тому що той, хто його приймає, визнає віру. В книгах Нового Завіту бачимо тісний зв'язок між вірою і Хрещенням. Дуже яскравий приклад про це маємо з події, коли ________________________________________________________________________
1 о. Микола М. Іванів Ріки води живої. - С. 24.
2 єп. Софрон Мудрий, ЧСВВ і ін. «Джерела Божих ласк». - С. 59.
апостол Филип хрестив ефіопського вельможу. Спо- чатку він навчив його про Ісуса та його науку. Коли ефіопець побачив воду, то сказав: «Он вода! Що забороняє мені охреститись?» Промовив Филип: «Коли віриш із усього серця, - можна». Вельможа відповідаючи сказав: «Вірую, що він Син Божий» (Діян. 8, 36 - 37).
Святий Іван Дамаскін († 749) каже: - «Хрещення називаємо теж купіллю відродження, бо з ним, через благодать Святого Духа, ми починаємо нове життя, життя дітей Божих».
Святий мученик Юстин († 165) називає Хрещення - «водою життя».
Хрещення називають ще просвіченням, «тому, що завдяки ньому ми оглядаємо це святе і спасенне світло, тобто завдяки ньому бачимо Бога», - святий Климент Олександрійський († б. 215).
«Хрещення називають також початком святих заповідей, бо воно надає кожному хрещеникові членство у Христовій Церкві, а тим самим накладає обов’язок дотримуватись Божих й церковних заповідей».1
«Називають Хрещенням: «Всі - бо ви, що в Христа христилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3, 27). 2
Воно називається «дар - бо дається тим, що нічого не приносять; благодать - бо дається навіть тим, що борги мають; … одяг - бо прикриває сором наш; ку-
піль - бо обмиває, печать - бо оберігає нас і є знаком Божої влади». 3

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 єп. Софрон Мудрий і ін. Джерела Божих ласк. - С. 50.
2 о. Юліан Катрій, ЧССВ Перлини східних отців. - С. 323.
3 Катехизм Католицької Церкви. - С. 301.
14. Що означають слова: «хрещення» і «хрестити»?

Слово «хрещення» в перекладі з грецької мови означає «баптізо», тобто занурювати, опускатися у воду.
«Хрестити - значить робити когось християнином або приймати його до церкви Христової».1

15. У який спосіб можна хрестити людину?

Хрещення людини може відбутися в один із наведених нижче способів, а саме:
а) через триразове її занурення в купелі;
б) через триразове поливання її голови;
Ні один із цих способів не має більшого або меншого значення, тобто вони є рівносильні й однаково благодатні.
Первісний, або як ще його називають «звичайний» 2 спосіб Хрещення - це триразове занурення хрещеника в воду хрещальної купелі. Про цей, дещо призабутий спосіб хрещення, у церковних документах сказано, що слід: «виважено і енергійно шукати шляхів його відновлення».3
Найчастіше священик хрестить другим способом,
тобто через триразове поливання свяченою водою
_______________________________________________________________________________________________________________
1 Шпіраго Франц Католицький народний катехизм. - С. 488.
2 Конгрегація у справах Східних Церков. Інструкція застосування літургійних приписів… - С. 46.
3 Там само. - С. 47.
голови хрещеника з огляду на його практичність.
Про цей спосіб хрещення у Катехизмі говориться, що він повстав «від давнини».1

Чи зможеш відповісти?
1. Скільки є способів Хрещення?
2. Чи якийсь із способів Хрещення є найважливішим?
3. У який спосіб відбувається Хрещення у вашій парафії?


16. Про матерію і формулу Хрещення

Матерією Таїнства Хрещення є вода.
«Христос вибрав саме воду як матерію, тому що для найнеобхіднішого Таїнства треба якраз найдоступнішого посередника. Вода і в природнім стані є найважливішим чинником при постанні життя. Годиться, отже, щоб вона була і матерією при природнім відродженні через уділення Божої благодаті. Вона очищує тілесну нечистоту, тому й є відповідним символом очищення від гріхів. Вода тамує спрагу, Хрещення - грішні пристрасті. Вода є прозора для природного світла, Хрещення - для світла віри. Вода гасить вогонь, Хрещення - вічне пекло.»2
Під час Хрещення священик тричі поливає голову нехрещеної людини свяченою водою і одночасно виголошує «Хрещається раб Божий (раба Божа) ( ім’я )


_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Катехизм Католицької Церкви. - С. 305.
2 о. Іван Хома і о. Іван Музичка Твори кир Йосифа Верховного Архиєпископа і Кардинала. Том 6. Про св. Тайни. - С. 118.
в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.1». Ці слова називаються формулою Хрещення.

Чи зможеш відповісти?
1. Що є матерією Таїнства Хрещення?
2. Символом чого є вода?
3. Чому Ісус Христос вибрав воду для Таїнства Хрещення?
4. Назвіть формулу Хрещення.


17. Що робить і що говорить священик під час Хрещення і чому?

Під час Таїнства Хрещення священик (або з виправданої причини хтось інший 2) тричі поливає голову нехрещеної людини свяченою водою і одночасно виголошує формулу Хрещення: «Хрещається раб Божий (раба Божа) ( ім’я ) в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.».
Священик так хрестить, тому що саме так здійснювати Таїнство Хрещення навчає свята Католицька Церква. Підставою для цієї науки Церкви є слова Господа нашого Ісуса Христа: «Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже» ( Ів. 3, 5) та ¬¬¬«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.» ( Мт. 28, 19).

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Коли священик каже в кінці формули Хрещення «Амінь», то цим словом стверджує свою віру, що це «насправді так», «дійсно воно так є».
2 Про це більше див. п. 19, с. 23 - 24.
Чи зможеш відповісти?
1. Для чого потрібна свячена вода під час Хрещення?
2. На які слова Ісуса Христа спирається наука святої Церкви, коли навчає, щоб поливати голову хрещеника свяченою водою?
3. На підставі яких слів Ісуса Христа навчає свята Церква, щоб під час Хрещення виголошувати слова «Хрещається раб (раба) Божий (-жа)…» ?


18. Скільки разів можна приймати Таїнство Хрещення?

Тільки один раз.1 Святе Письмо про це говорить так: «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Ефес. 4, 6).
Хрещення назавжди витискує в людині незатертий знак Божої ласки. «Цей знак не стирається жодним гріхом, навіть, якщо гріх перешкоджає Хрещенню приносити плоди спасіння. Хрещення дане раз і назавжди і не може бути повтореним».2
Свою віру, що людина може хреститись тільки один раз в житті, визнаємо в Символі Віри такими словами: «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів».3
Приклад. «Церковний історик передає один

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Пор. ККСЦ к. 672 §1.
2 Катехизм Католицької Церкви. - С. 312.
3 Молитовник Прийдіте поклонімося. Щоденні молитви. Нікейсько - Царгородський Символ віри. - С. 15.
незвичний випадок, котрим Промисел Божий чудесно засвідчив неповторність святого Хрещення.
Історик розповідає, що один чоловік притворно
навернувся в християнство. Переїхавши жити в інше місто, він цілком відмовився від віри Христової і жив за звичаями колишньої віри. Але потім, чи то бажаючи посміятися над християнством, чи заради якихось вигод, він удруге почав просити для себе Хрещення.
Єпископ, не знаючи лукавих задумів цього чоловіка, погодився його охрестити. Було наказано наповнити купіль водою, єпископ прочитав ряд молитов Тайни Хрещення і вже хотів приступити до самого Хрещення, коли в купелі раптом зникла вода.
Переляканий тим, що сталося, цей чоловік упав на коліна і признався єпископу в тому, що він уже був хрещений».1

Чи зможеш відповісти?
1. Які слова Святого Письма говорять, що Хрещення може бути тільки один раз в житті?
2. Що витискує в людині Хрещення?
3. В якій молитві визнаємо свою віру, що людина може хреститись тільки один раз в житті?

19. Хто може прийняти Хрещення?

Свята Церква вчить, що «Хрещення може прийняти кожна, і тільки неохрещена людина».2
___________________________________________________________________________

1 Митрополит Феодосій Дикун Свята криниця… - С. 199.
2 Катехизм Католицької Церкви. - С. 306; Пор. ККСЦ к. 679.
«Церква охрещує дорослих і дітей, щоб ввести їх у повне життя в Христі».1
«Практика хрестити малих дітей є споконвічною традицією Церкви. Про неї є виразні свідчення від другого сторіччя».2
Святий мученик Юстин († б.165 р.) говорить про хрещення дітей як про звичай, що походить від апостолів. «Христос прийшов, - навчає св. Іриней († 202), єпископ Ліонський, - щоб усіх спасти. Кажу: всіх, що через Нього відроджуються в Бозі: немовлята, юнаки і старші». Християнський письменник Оріген († 373 р.) виразно навчає: «Церква прийняла передання від апостолів хрестити також дітей. Бо знали (апостоли), що у всіх є питомі бруди гріху, котрі треба обмити водою і Святим Духом».
Про Хрещення дітей навчають: церковний письменник Тертуліан († б. 210 р.), святі: Кипріян († 258 р.), Василій Великий († 379 р.), Григорій Богослов († 390 р.), Йоан Золотоуст († 407 р.), Амвросій († 397 р.), Августин († 430 р.) та інші.


Отож, ми хрестимо дітей тому, що:
1. Господь наш Ісус Христос чітко нам про це наказує: «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього» (Лк. 18, 16-17). Дитина до Христа може прийти не інакше, як тільки через Хрещення. Якщо би ми не хрестили дитину, то забороняли б їй прийти до Ісуса.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 139.
2 Катехизм Католицької Церкви. - С. 306.
2. Св. апостол Петро навчає про Хрещення дорослих і дітей.
Почувши проповідь (Діян. 2, 37 - 41) святого апостола Петра: «три тисячі душ», «що прийняли його слово», розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» Петро ж до них: «Покайтесь, каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших, та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог» (Діян. 2, 37-39). Із слів Святого Письма «Для вас … і для дітей ваших» стає зрозуміло, що мова йде про хрещення дорослих (для вас), а також і дітей ( і для дітей ваших).

3. Святе Письмо дає непряме свідчення про хрещення дітей.
Що таке непряме свідчення? Непряме свідчення - це коли не говориться про щось конкретно, але зі сказаного можна зробити певний висновок.
Наприклад.
Якщо б я розповів про те, що зі Львова до Києва добрався за дві години і більше нічого не говорив. У цій розповіді не сказано про те, яким видом транспорту я скористався, але зі сказаного можна зробити висновок, що до Києва я добрався якимось швидким видом транспорту, очевидно, літаком, але точно, що не підводою.
Наведемо уривок зі Святого Письма, який дає нам непряме свідчення про хрещення дітей.
Апостол Павло проповідував Слово Боже у Фили-
пах: «Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й, посідавши, розмовляли з жінками, що там зійшлися.
А слухала нас одна жінка на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. Коли ж охристилася вона і її дім…» ( Діян. 16, 13-15).
Отже, слухала Лідія ап. Павла, «Господь відкрив їй серце», вона «вважала на слова Павлові», а хрещена була «вона і її дім». Купчиха Лідія (сучасною мовою - підприємець, що торгувала найдорожчими тканинами) була багатою, вона мала слуг, рабів, дітей.
У цьому уривку Святого Письма прямо не говориться про хрещення дітей, але він дає непряме свідчення, що коли була хрещена Лідія, то хрещені були також і всі ті, хто жив у її домі, в тому числі і діти.

4.Щоб дитину звільнити з - під влади диявола.
Вона народилася з первородним гріхом, а тому є в руках злого духа. Звільнити дитину з його рук можна тільки через Хрещення.
Життя має вартість тільки тоді, коли воно прожите в освячуючій ласці.
Один священик - місіонер розповідає, що: «Він охристив старенького чоловіка на вісімдесятому році життя. Після двох років святого життя, коли його, вмираючого, питали сусіди, скільки йому років, він відповідав, що всього два, бо насправді почав жити на вісімдесятому році після святим Хрещення. Вісімдесять років прожитих перед святим Хрещенням не вважав дідусь за життя. Говорив, що воно було смертю, воно втрачене».1
5. Щоб дитина була Божою дитиною, а не дитиною гріха.
Святий Григорій розповідає, що десь: «між 348 - 350 рр. він разом із своїм педагогом Картером сів на корабель «Егіна» та поплив на північ».2
Біля острова Крит їх корабель потрапив у жахливий
дванадцятиденний шторм. І налякався він сильно, бо
заглянув смерті у вічі. Весь у сльозах впав він на коліна і сердечно молився, «щоб не загинути, бо ще не
був хрещений. Опісля, він і Василій Великий засуджують звичай хрестити аж у зрілому віці. «Скільки ж то літ я був поганином? Скільки ласк і заслуг я втратив?» - Так питає себе святий Василій.
З якої то причини немовлятко не могло б прийти до святого Таїнства Хрещення? Хіба через святе Хрещення стається якась кривда? Навпаки, воно отримує найбільший скарб, освячуючи ласку. Стає Божою дитиною». 3
6. Хрестимо дітей по вірі хресних батьків.
У Святому Письмі є багато прикладів, коли Господь Ісус чинив чуда по вірі інших.
а) «І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. … Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи. … Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому». Устав той і зараз же, взявши ліжко, вийшов на
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 о. Микола Маркіян Іванів Свята місія. - С. 246.
2 Св. Григорій з Назіянзу. Велич святого Василя Великого / Переклад о. С. Фединяка, ЧСВВ. - С. 9 - 10.
3 о. Микола Маркіян Іванів Ріки води живої. - С. 25.
очах у всіх» (Мк. 2, 1 - 11).
б) Христос по вірі батька оздоровив його сина.
«А був один царський урядовець, син якого слабував. … Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до Нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина. … Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий». … Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. А коли був вже в дорозі, слуги, що йому на зустріч вийшли, сказали йому, що син його живий - здоровий. … І зрозумів батько, що … сталось те, що Ісус йому сказав: «Син твій живий». І увірував сам, та й увесь дім його (Ів. 4, 46 - 53).
У Святім Письмі є також приклади, з яких можна зробити висновок, що дітей хрестили по вірі інших.
У книзі Діянь говориться про тюремного сторожа, який після навернення: «охристився з усіма своїми» (Діян. 16, 33). У першому посланні до Коринтян святий апостол Павло пише: «Охристив я теж дім Стефана» (1, 16). І з цих прикладів зрозуміло, що були хрещені цілі родини, в тому числі, звичайно, і діти.
Отже, хрестимо дітей по вірі хресних батьків.
Хресні батьки поручаються за віру хрещеника.1 «Вони разом з батьком та матір’ю беруть на себе відповідальність перед Богом і Церквою за християнське виховання дитини, за те, щоб у церковній спільноті вона зростала у вірі, доброчесті й пізнанні Бога».2


Приклад. Я прийшов до банку і хочу взяти кредит. Там мені відмовляють дати кредит з тієї простої причини, що не знають мене і невпевнені, що я є чесною
____________________________________________________________________________

1 Пор. ККСЦ 684 §2.
2 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 139.
людиною. Тоді я беру свого товариша, якому працівники банку довіряють. Він приходить і засвідчує: «Дайте йому кредит, він є чесна людина і своєчасно погасить його». Йому відповідають: «Ну, якщо так, то ми даємо кредит, але під вашу відповідальність». Коли б я не повернув своєчасно кредит, тоді гроші банку змушений був би віддавати мій поручитель.
Тепер спробую пояснити на прикладі з власного життєвого досвіду.
Коли мене хрестили, мені тоді було 3-4 тижні. Мої хресні батьки, що принесли мене до церкви, поручилися Церкві за мене, що коли я виросту і прийду до свідомості, то буду в Бога вірити, йому служити, його заповіді виконувати. І вже тепер я свідомий того, що через ціле своє життя маю підтверджувати те, що за мене засвідчили, поручилися мої хресні батьки.
7. І на сам кінець - археологічні свідоцтва про Хрещення дітей.
«Цінні свідоцтва про Хрещення дітей знаходимо в римських катакомбах. Муртіс Верінус зробив такий напис на гробі своїх дітей: «Верина одержала (Хрещення), маючи 10 місяців, Фльоріана - 12 місяців. Інший напис: Ту спочиває Ахиля, новоохрещена маючи рік і 5 місяців. Умерла 23 лютого.»1

Чи зможеш відповісти?
1. Хто може бути охрещеним?
2. Від якого часу є виразні свідчення про хрещення дітей?
___________________________________________________________________________________
1 о. Іван Хома і о. Іван Музичка Твори кир Йосифа Верховного Архиєпископа і Кардинала. Том 6. Про св. Тайни. - С. 159.

3. Від кого прийняла Церква передання хрестити дітей?
4. Як дитина може прийти до Хреста, який каже: «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене»?
5. Що таке непряме свідчення?
6. Які непрямі свідчення про хрещення дітей дає Святе Письмо?
7. Назвіть приклади, коли Ісус Христос чинив чудеса по вірі інших?
8. По вірі кого хрестимо дітей?
9. Чому хресних батьків можна назвати поручителями?
10. За що поручаються хресні батьки?
11. За кого вони поручаються?
12. Чи знаєте археологічні свідчення про хрещення дітей?


20. Хто може хрестити?

«Таїнство Хрещення звичайно ж звершує священик як духовний отець парафіяльної спільноти, до якої приєднується новоохрещений. Однак, якщо людині загрожує небезпека смерті, її може хрестити кожен християнин»2 - чоловік або жінка (диякон, монах, монахиня, санітарка, лікар, хтось з родини, знайомих).2
Згідно вище вказаної умови хрестити дозволяється батькові або матері, якщо немає іншого, хто знає спосіб Хрещення.3
Той, хто хрестить, має мати намір важно охрестити _______________________________________________________


1 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 141.
2 Пор. ККСЦ к. 677 .
3 Пор. ККСЦ к. 677 §2.

нехрещену людину і правильно це зробити, тобто тричі полити її голову свяченою водою (якщо немає свяченої води, то звичайною водою) і одночасно сказати формулу Хрещення: «Хрещається раб/раба Божий/Божа в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.».
«Якщо людина, яка в небезпеці смерті прийняла Хрещення без повного літургійного обряду, вижила, її приводять до священика, щоб він довершив Чин Хрещення, а також звершив Таїнство Миропомазання».1

Чи зможеш відповісти?
1. Чи тільки священик може хрестити нехрещену людину?
2. В якому випадку допускається хрещення людини не священиком, а кимось іншим?
3. Чи може хрестити свого сина чи доньку їх батько або матір і за якої умови?
4. Який намір має мати той, хто хрестить нехрещену людину в небезпеці смерті?
5. Якщо хтось був хрещений не священиком, що тоді необхідно зробити, коли минула небезпека його смерті?


21. Що дає людині Таїнство Хрещення?

Таїнство Хрещення дає кожному охрещеному можливість осягнути вічне щастя на небі - тобто те, чого не може їй дати найдобріша мати, найбагатша людина.
_______________________________________________

1 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С.141.

Приклад.
«Помирає слуга цісаря Карла V. Цісар приходить відвідати свого вмираючого слугу.
- Слуго мій вірний, чим я можу тобі допомогти?
- Цісарю, продовж мені життя хоч на годину.
- Мій дорогий, але того я не можу зробити.
- Ну, то на півгодини.
- Але я, направду, того не можу зробити.
- Може на четвертину години.
- Ти знаєш, який я до тебе співчутливий і тебе поважаю, але це не в моїх силах. Того не можу зробити.
- Не можеш?
- Направду, не можу.
- Цісарю, направду, не можеш?
- Та ні, мій вірний слуго.
- О, я немудрий, цісарю, я тобі вірно ціле життя служив, а забув про Бога, власну душу, а ти мені в час смерті не можеш і хвилини життя продовжити. О, я немудрий, коли б я так вірно служив Богові, Він би мені не годину, а цілу щасливу вічність дарував. А так йду до Нього з пустими руками».1

Свята Тайна Хрещення дає людині:
1) «Хрещення змиває первородний гріх» 2, а якщо
хреститься доросла людина, то і всі особисті гріхи, як і всі кари за них, яких вона допустилася до Хрещення (Пор. Діян. 2,38);
2) Звільняється з - під влади диявола;
____________________________________________________________________________
1 о. Андрій В. Шагала, ЧСВВ. Родитися з висот. - С. 126.
2 Катехизм Католицької Церкви. - С. 104.

3) Вона стає «новим створінням» (2 Кор. 5,17) і «дитиною Божою» (1 Ів. 3,2);«Ми - діти Божі» (Рим. 8,15).
4) Бути учнем Ісуса Христа (Лк. 14,26);
5) «Храмом Святого Духа» (І Кор. 3, 16 - 17);
6) Членом Христової Церкви (Пор. 1 Кор. 12, 13);
7) «Спроможним зростати до Божої подоби»; 1
8) Спадкоємцем всього того, що Бог обіцяє тим, хто в нього вірить, надіється, любить його (Пор. Рим. 8,17).
«У хвилині святого Хрещення душа хрещеника переходить велику переміну: Диявол залишає її цілковито, пляма первородного гріха рівно ж зникає з душі, а на місце диявола й гріха замешкує в душі сам Бог».2
«Ми не помічаємо тієї таїнственної зміни, але Господь Бог і мешканці неба бачать її. Подібно, як після освячення на Святій Літургії ми не бачимо на престолі Ісуса Христа, але Він є присутній - укритий під видами
хліба і вина. Душа охрещеної дитини різниться від нехрещеної так, як день - від ночі, світло - від темряви,
небо - від землі».3


Чи зможеш відповісти?
1. Чи може дати хрещеникові хтось із людей те, що дає Господь у Тайні Хрещення?
2. Що змиває Хрещення?
3. З - під влади кого звільняється охрещена людина?
4. Ким стає хрещеник?
5. Яку здатність дає людині Хрещення?
_______________________________________________________________________
1 Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха». - С. 138.
2 о. Іван Шевців Святі Тайни… - С. 61.
3 єп. Інокентій Лотоцький Хваліте Господа… - С. 177.

22. Чому людина грішить, якщо їй «Хрещенням відпускаються усі гріхи»1?

Хоч Хрещенням відпускаються всі гріхи, все ж таки в людині залишаються:
1. Схильність до гріха.
Схильність до гріха «залишена нам, щоб ми її поборювали. Вона не має сили зашкодити тим, хто не
піддається їй, а мужньо опираються з допомогою благодаті Христа. Мало того, «хто законно бореться, отримає вінець» (2 Тим. 2,5).2
2. Наслідки гріха:
терпіння, хвороба, смерть…, слабкість характеру.
Отже, «після Хрещення людина, воля якої ще не утверджена в добрі, схильна грішити. Тому для покаяння, навернення, очищення від гріхів та утвердження в чеснотах людина вдається до таїнства Покаяння» 3.

Чи зможеш відповісти?
1. Які дві речі залишаються в людині після Хрещення?
2. Для чого залишена нам схильність до гріха?
3. У якому випадку схильність до гріха може пошкодити
нам?
4. Що обіцяє Святе Письмо тому, хто з допомогою Христа
поборює схильність до гріха?
5. Для чого потрібно людині вдаватися до таїнства Покаяння?
________________________________________________________________________
1 Катехизм Католицької Церкви. - С. 310.
2 Там само. - С. 310.
3 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 139.

23. Що таке первородний гріх, і чому кожна дитина народжується з цим гріхом?

Коли Господь сотворив перших людей, то поселив їх у прекрасному саду, що називається раєм. І дав їм заповідь не споживати плодів з дерева розуміння добра і зла. Адам і Єва жили в раю дуже щасливо. Та такому щасливому життю позаздрив диявол. Він підмовив наших прародичів зірвати плід із забороненого дерева і з’їсти його. Єва послухала диявола та зірвала заборонений плід й «скуштувала його та дала чоловікові, … і він теж скуштував». (Бут. 3, 6). Цей гріх називається первородним, бо вчинений у першому роді, тобто Адамом і Євою. Цей гріх ще називається прабатьківським тому, що його вчинили Адам і Єва, які є прабатьками всіх людей.
Кожна дитина народжується з первородним гріхом, тому що всі люди походять від Адама і Єви. Перші люди згрішили, і від них гріх, наче проказа, переноситься з одного покоління в друге. «Через одного чоловіка (Адама) гріх увійшов у світ, а з гріхом прийшла і смерть; таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо в Адамі ми всі згрішили» ( Рим. 5, 12).


Чи зможеш відповісти?

1. Як називається гріх , який вчинили Адам і Єва?
2. Який гріх має на увазі ап. Павло, коли говорить: «в Адамі ми всі згрішили»?


24. Що мають зробити хресні батьки перед Хрещенням?

Наполегливо рекомендується хресним батькам перед Хрещенням висповідатись і приступити до святого Причастя.
Хресні батьки на своїх руках будуть тримати дитину, яка у святому Таїнстві Хрещення буде Господом Богом очищена від гріхів, душа її буде чистою, святою. Тому хресні повинні приступити до сповіді, щоб теж мати чисте сумління, не заплямоване гріхом.
Якщо хресні батьки не зможуть висповідатись у день Хрещення їх похресника, то можна це зробити за декілька днів до цієї спасенної події. Якщо через якусь важливу причину вони не змогли б висповідатись перед або у день Хрещення, то обов’язково це зробити у найближчі дні після Хрещення.

Чи зможеш відповісти?
1. Що б ви порадили хресним зробити перед Хрещенням?
2. Чому хресних батьків заохочується висповідатись перед Хрещенням?
3. Що робити кумам, якщо вони з важливих причин не змогли висповідатись перед Хрещенням?

25. Які є обов’язки хресних батьків?1

1. Хресні батьки мають від дня хрещення аж до самої смерті молитися за свого похресника (-цю). (Див. Додаток. Молитва за похресників. - С. 98).
2. Разом із батьками вчити похресника (-цю) молитися, заповідей Божих, правд віри і т. д.
3. Своїм власним прикладом заохочувати похресника (-цю) щоденно молитись, часто сповідатись, причащатись Тіла і Крові Господа Ісуса, бути активним членом парафії, брати участь у прощах тощо. (Пор. Фил. 4, 9).
4. При кожній нагоді давати хрещенику добрі поради і настанови. (Вчити, щоб читав Святе Письмо, життя Святих, релігійні книги. Щоб пам’ятав, що кривди треба терпеливо зносити, а образи від всього серця прощати).
5. Пригадувати, що є покликаний (-на) бути «світлом світу» (Мт. 5, 14), та «щоб пильно шукав те, що Господеві подобається» ( Еф. 5,10), що має старатися за свій авторитет доброго християнина. Щоб був (-ла) милосердним (-ною) (Пор. Лк. 6,36), «не віддавав нікому злом за зло, а старайтеся робити добро один одному і для всіх» (1 Сол. 5, 15).
6. Наставляти на те, щоб слухав (-ла) своїх батьків, за них молився (-лася), їм допомагав (-ла) (Пор. Сир. 7, 27 - 28).
7. З любов’ю картати за всі злі вчинки та терпеливо працювати над тим, щоб похресник поправився. (Пор. 1Тим. 5, 20).
8. Щоб остерігався сектантів і всіх тих, хто поширює зневіру проти Католицької Церкви, і уникав їх. (Пор. Рим. 16, 1-3).
9. Бути разом з похресником (-цею) на науках перед першою святою Сповіддю й Урочистим святим При-
___________________________________________________________________________________________________________________________

1 Пор. ККСЦ 684 §2.
частям. Якщо не можуть бути присутні на уроках разом з дитиною (Н.: живуть далеко, в той час працюють або через якусь іншу важливу причину), то обов’язково телефонувати до похресника (-ці) і розпитувати його про те, що говорили на цих науках, і що дитина запам’ятала.
10. Коли похресник (-ця) буде вперше сповідатись, то дуже є похвально і бажано, щоб хресні батьки також приступили до св. Сповіді. (Більше див. п. 24 с. 32).
11. Якщо дозволяє матеріальний стан, то допомагати похреснику (-ці) в потребі.
12. По можливості брати участь у важливих для похресника (-ці) торжествах.
13. Подбати, щоби священик відправив Службу Божу у намірі за здоров’я похресника (-ці) в день його (її) іменин. Коли б похресник (-ця) помер (-ла), то у кожну річницю смерті подбати про Службу Божу за його (її) упокій.
14. У випадку смерті батьків похресника (-ці) вся відповідальність за виховання сироти лягає на плечі хресних батьків. Вони мають взяти сироту (якщо є така потреба) у свою сім’ю і дбати за його (її) релігійне виховання та матеріальне забезпечення.

Чи зможеш відповісти?
1. Як довго повинні молитися хресні батьки за похресника (-цю)?
2. Чи можуть забути хресні про свої обов’язки, якщо похресник (-ця) помер (-ла)?
3. Хто повинен вчити похресника (-цю) молитися?
4. Як мають вчити хресні свого похресника (-цю)?
5. Що мають робити хресні у той час, коли їх похресник (-ця) проходить підготовку перед святими Сповіддю і Причастям?
6. Чи мають сповідатися хресні батьки, якщо їх похресник (-ця) вперше приступає до св. Сповіді й Урочистого святого Причастя?
7. Які настанови мають давати хресні своєму (своїй) похреснику (-ці) стосовно його (її) батьків?
8. Чи мають допомагати хресні батьки своєму (-їй) похреснику (-ці), якщо його (її) сім’я живе дуже бідно?
9. Чи потрібно бути хресним батькам на всіх торжествах , що їх святкує похресник (-ця)?
10. На кого лягає вся відповідальність за виховання похресника (-ці) - сироти?

26. Що мають знати хресні батьки про свого/свою похресника (-цю)?

Хресні про свого похресника (-цю) повинні знати:
а) чи знає молитви і чи молиться;
б) чи знає основи віри, чи додержується Божих і Церковних заповідей;
в) чи ходить до церкви, чи читає релігійну літературу;
г) як часто сповідається і причащається;
д) чи не є в якомусь поганому товаристві;
е) про успіхи в навчанні і роботі;
є) чи складає пожертви на церкву;
ж) чи є членом якогось братства (Н.: апостольства молитви тощо);
з) чи бере участь у парафіяльному житті (Н.: чи допомагає на будівництві церкви, чи бере участь у прощах).
Хресні повинні добре пам’ятати, що за виконання своїх обов’язків вони будуть відповідати перед Богом на страшному суді.
І того, хто їх виконає, - чекає велика нагорода на небі. «А хто виконає і навчить інших, той великим буде в царстві небеснім» (Мт. 5,19).

Чи зможеш відповісти?

1. Що мають знати хресні батьки про свого похресника після Хрещення?
2. Перед ким і коли будуть відповідати хресні, як вони виконували свої обов’язки щодо релігійного виховання свого/своєї похресника (-ці)?

27. Які має обов’язки похресник (-ця) щодо своїх хресних батьків?

1. Похресник (-ця) має до кінця свого життя молитися за хресних батьків. (Див. Додаток. Молитва за батьків. - С. 99);
Може бути так, що хресні не дбали «про свого похресника (-цю), не брали жодної участі у його долі. Але вже те, що вони були безпосередньо при даруванні Богом такої ласки, як св. Тайна Хрещення …, лише це має бути вагомою причиною, щоб поважати свого хресного чи хресну».1
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Сторонянська Тетяна Роль хресних батьків в обряді Хрещення… - С. 57.
2. Давати за здоров’я на Службу Божу у день іменин своїх хресних; у випадку смерті вписати їх імена у свій пом’яник та молитися за їх упокій, а в кожну річницю давати на Службу Божу за померлих;
3. Старатися спілкуватися зі своїми хресними, підтримувати з ними дружні стосунки, завжди уважно вислуховувати їх настанови та поради і намагатися їх виконувати.
4. Якщо похресник (-ця) має можливість, тоді допомагати їм матеріально ( Н.: оплатити лікування, поїздку в санаторій і т. д.);
5. По мірі можливості запрошувати хресних на родинні чи особисті торжества.





28. Які мають обов’язки рідні батьки у стосунку до своєї або усиновленої дитини?

Рідні батьки (батьки, які усиновили дітей) мають
такі обов’язки:
1. Батьки мають постаратися за те, щоб їхня дитина була якнайшвидше охрещена.1
2. Перед Хрещенням батьки вибирають для новонародженої дитини ім’я. (Більше див. п. 29, с. 39).
3. Перед святим Хрещенням батьки вибирають для неї хресних батьків (кумів). Батьки повинні вибрати таких хресних, які є практикуючими християнами і мають авторитет та повагу серед парафіян.
4. «По святому Хрещенню батьки зобов’язані не тільки дбати про дочасне добро дитини, про її жит-

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Пор. ККСЦ к. 686 §1.
тя, здоров’я, науку і т. п., але старатися про її християнське виховання, щоб виросла на справжнього учня Ісуса Христа».1
«Життя минає дуже швидко. Як легко буде вмирати батькам, що зуміли добре виховати своїх діточок! Одна жінка, що 14 років хворіла, сказала перед смертю:
«Хоч я витерпіла дуже багато, однак чуюся щаслива. Маю п’ятеро дорослих дітей, а всі вони добрі».
Ти, батьку, ти, мамо, коли підете на вічний спочинок, ваші діти будуть вас згадувати й будуть молитися, щоб Бог нагородив вас за те, що ви їх виховували по - християнськи. Тому найбільше дбайте за добре виховання дітей, бо від цього найбільше залежить їхня доля у цьому світі й спасіння їхніх душ у вічності».2

Чи зможеш відповісти?
1. Чому дитині слід давати ім’я святого (-ї)?
2. Чи обов’язково хресні мають бути практикуючими християнами?
3. Про що повинні дбати батьки після Хрещення їх дитини?

29. Хресне ім’я

Свята Церква навчає, що: «На знак новонародження у Хрещенні хрещеникові надають християнське ім’я, чим Церква вводить новоохрещеного в ду-
________________________________________________________________________
1 о. Микола Маркіян Іванів ЧСВВ, Ріки води живої. - С. 29.
2 Молитовник Братства Родини Зарваницької Божої Матері. - С. 180
ховний зв’язок із його небесним опікуном»,1 тобто дитині слід вибрати ім’я якогось святого чи святої (т. зв. хресне ім’я). «Воно має своє символічне значення, через хрещення ми стаємо дітьми Божими, і наше ім’я записане в небі, в «книзі життя» (Одкр. 21, 27). Вже І-й Вселенський Собор в Нікеї (325р.) наказав батькам давати своїм дітям християнські імена, тобто імена апостолів, мучеників й ісповідників, щоб вони стали небесними покровителями їхніх дітей і заохочували до наслідування їхнього благочестивого життя».2
Дитина, що немає християнського імені, «як підросте, то почуватиме себе покривдженою, коли, наприклад, не зможе відзначати день своїх іменин, не зможе помолитися своєму небесному покровителеві, не зможе наслідувати його у своєму житті, не зможе прикликати його в годину випробовувань і хвилину смерті».3
«За стародавнім церковним звичаєм, діти отримують ім’я того святого, у день якого вони народилися».4
«Батьки, хресні батьки та парох мають пильнувати за тим, щоб (хрещенику) не давалося ім’я чуже християнському духові».5
Тому наполегливо рекомендується не давати дитині поганське ім’я, наприклад: Діана, Сніжана, Вілор, Звинеслава і т. д.
_______________________________________________


1 Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха». - С.140.
2 о. Ісидор Патрило і ін. Свята місія з Ватикану. - С. 348.
3 єп. Софрон Мудрий і ін. Джерела Божих ласк. - С. 64.
4 Катехизм УГКЦ «Христос - наша Пасха». - С.185.
5 Катехизм Католицької Церкви. - С. 498.

30. Про права і обов’язки охрещеного в Церкві
(На підставі Догм. конст. «Світло народів», 37, ККЦ п. 1269 і ККСЦ, кан. 675, § 2).



Охрещений користується такими правами в лоні Церкви:
- він має право приймати святі Таїнства,
- живитися Словом Божим,
- підтримуватися й іншою духовною допомогою Церкви.
Він втішається ще й такими обов’язками:
- ставши членом Церкви, охрещений не належить більше самому собі,1 а лише Тому, Хто вмер і воскрес за нас,2
- відтепер він покликаний коритися іншим,3 служити їм 4 у спільноті Церкви,
- бути «покірним і слухняним» наставникам Церкви, 5 ставитися до них з пошаною і любов’ю 6.
____________________________________________________________________________

1 «Ви … уже не належите до себе самих» (1 Кор. 6, 19).
2 «Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили не для себе самих, а для того, хто за них умер і воскрес» (2 Кор. 5, 15).
3 «Коріться один одному у Христовім острасі» (Еф. 5,21).
4 «Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив» (Ів. 13, 12 - 15).
5 «Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати» (Євр. 13, 17).
6 «Прохаємо вас брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. Шануйте їх у надмірі любови за їхню працю» (1 Сол. 5, 12 - 13).

31. «З’єднай з його життям ангела світлого».1 Що означають ці слова молитви під час Хрещення?
Під час Хрещення священик молиться, щоб Господь Бог з’єднав із життям хрещеника ангела світлого, тобто просить Бога, щоб дарував йому ангела - хоронителя.
Передання Церкви навчає 2 про те, що кожна людина від моменту зачаття 3 аж до хвилини її смерті, 4 поки остаточно не вирішиться її доля у вічності,5 (Лк. 16, 22) перебуває під охороною 6 і заступництвом 7 ангела - хоронителя.
«Св. Письмо перечислює різні прислуги, що ангели
хоронителі роблять людям.
Ангел - хоронитель захищає наше тілесне життя від небезпек (Бт. 48. 1), помагає в земних справах, коли вони корисні для спасіння душі (Тов. 12, 3), відганяє дияволів (Тов. 8, 3), дає розумні поради (Тов. 6, 10), поручає наші молитви і добрі діла Богові, і так вони стають вартнішими в Божих очах (Тов. 7,12), карає, щоб поправити людину й навести її на добру дорогу
___________________________________________________________________
1 Малий Требник, Чин оглашення перед Хрещенням, Молитва над оглашеним. - С. 12.
2 Пор.: Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 51 і Катехизм Католицької Церкви. - С. 90.
3 Пор. Мт. 18,10.
4 Пор. Лк. 16, 22.
5 Пс. 34, 8; 90, 10 - 13.
6 Лк. 16, 22
7 Порів. Іов 33, 23 - 24; Зах. 1, 12; Тов. 12,12.
(2 Сам. 24, 16), і помагає людині щасливо померти й відійти з цього світу в стані Божої ласки, яка є запорукою вічного спасіння (Лк. 16, 32)».1
«Великою є Божа любов до нас і невимірна його турботливість. Він послав ангелів опікуватися нами і зробив це для возвеличення тої любови, яку має до нас (св. Августин). «Така велика є гідність людської душі, що з хвилини народження кожен має ангела, призначеного до його охорони» (св. Єронім). «Немов твій комірник, ангел мешкає у твоїй душі» (св. Вернард).
«Святі ангели - хоронителі охороняють нас, як пастир
(св. Августин). «Така велика є гідність людської душі, що з хвилини народження кожен має ангела, призначеного до його охорони» (св. Єронім). «Немов твій комірник, ангел мешкає у твоїй душі» (св. Вернард). «Святі ангели - хоронителі охороняють нас, як пастир
своє стадо» (св. Василій Великий).2 «Ангели є близько святих, що зазнають спокус, щоб додавати їм відваги й так помагати їм відбивати наскоки злого духа, бо сама людина не могла би опертися подібним наскокам»
(св. Кирило Олександрійський).3 Та пам’ятаймо і те, що навіть, «коли людина не йде за голосом свого ангела - хоронителя, то той не припиняє його остерігати» (св. Августин). Тому ми повинні зважати на велику гідність свого ангела - хоронителя, на його любов до нас і «щиро, гаряче любити ангелів, як наших майбутніх співжителів на небесах, як наших оборонців,
_______________________________________________________________________

1 Добош Михайло Догматичне Богослов’я Католицької Церкви. - С. 197.
2 Луцик Ієронім Житія святих… - С. 634.
3 Катехизм Католицької Церкви. - С. 90.
призначених нам Отцем Небесним. Чого нам боятися, якщо маємо таких оборонців? Вони, що охороняють всі дороги наші, не можуть бути ошукані і введені в блуд, і самі також нікого в блуд не введуть, бо вони вірні второпні і могутні. Тож, коли бачиш, що на тебе нападає тяжка спокуса, що журба велика притискає твою душу, приклич свого оборонця, свого вчителя, свого помічника - ангела - хоронителя» (св. Августин). У кожну годину свого життя повторяймо такі слова: «я маю ангела Божого, хоронителя мого тіла, і той збереже мене неушкодженим» (св. Амвросій).1

Чи зможеш відповісти?
1. Про що молиться священик словами: «З’єднай з його життям ангела світлого?»
2. З якого по який час охрещена людина перебуває під охороною ангела - хоронителя?
3. Які послуги ангели - хоронителі роблять людям?
4. Що говорить св. Августин про випадок, коли людина не зважає на голос свого ангела - хоронителя, чи він тоді перестає її остерігати?
5. На думку св. Кирила Олександрійського, чи людина могла б самостійно опиратись спокусам злого духа?


32. Біла одіж - крижмо

В перші віки християнства та й пізніше люди, переважно хрестилися в дорослому віці. Перед Хрещенням вони відкладали свою стару одіж на знак того, що
____________________________________________________________________________

1 Луцик Ієронім Житія святих… - С. 634.
відрікаються колишнього життя - життя у грісі. Після Хрещення неофітів (так називали щойно охрещених) одягали в нову білу одежу або «ризу правди», на знак того, що тепер охрещений - це правдивий послідовник Христа, який житиме в чистоті і святості.
Тепер розглянемо, як відбувається зодягнення охрещеної дитини в білу одіж, що має назву крижмо.
Після того, як дитина була охрещена, хтось із хресних подає священику «крижмо».
Священик розкладає крижмо на своїх руках, бере дитину від хресного (хресної) і загортає її в крижмо. Відтак віддає загорнуту дитину в крижмо назад тому, хто її тримав. Роблячи це, священик одночасно виголошує: «Одягається раб Божий (раба Божа) (ім’я) в ризу правди: в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.».
Крижмо - це звичайне полотно білого кольору. Воно має бути такого розміру, щоб дитину повністю в нього загорнути.
Не потрібно прикрашати крижмо різними стрічками рожевого чи голубого кольору.
Не можна класти гроші в крижмо, вважаючи, що через це дитина буде заможною, щасливою і т. д.
Часто запитують; «Що робити з крижмом після Хрещення»?
Давніше люди шили з крижми сорочечки, пеленки, наволочки тощо. Так можна робити і тепер або просто зберігати. «Звісно, його не можна комусь дарувати чи викидати.»1


_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 Журнал Дорогою молитви. - № 1 (53). - 2012. - С. 10.

33. Про користолюбне кумівство

Як вже було сказано вище, батьки, вибираючи хресних, повинні вибрати таких, які дійсно будуть турбуватися за релігійне виховання їх дитини та стануть для неї взірцем для наслідування.
Буває і так, що коли батьки просять бути когось хресним, то вони відмовляються через те, що не є належно матеріально забезпечені. Часто батькам відповідають: «Чим я можу прислужитися вашій дитині? Візьміть собі хресних, які є заможні, від них вам буде багато вигоди». Батьки на це повинні відповісти: «Ми хочемо, щоб хресні були багаті, але вірою; щедрі не на подарунки, а на молитву; щоб їх допомога була не стільки в матеріальній сфері, а головно в духовній і т. д.».
Інколи зустрічаються випадки, що батьки стараються вибрати хресних, які є заможні чи займають якісь посади, розраховуючи на щедрі подарунки, коли дитина малолітня, а в майбутньому, що стануть у пригоді їм та дитині (Н.: викладачі у ВУЗі - посприяють, щоб дитина навчалася в цьому навчальному закладі; власники фірми - що потім легко влаштують туди похресника працювати і т. д.). Ті батьки, які шукають вигідних хресних для себе і дитини, повинні знати, що
їх ,дитина - це не товар, який має принести зиск; не річ, яка принесе додаткову вигоду. Такий підхід до святої
Тайни Хрещення є віддзеркаленням внутрішньої духовної порожнечі, маловір’ям і недовір’ям до Бога, служінням не Богу, а мамоні. А це вже є гріхом.
Отже, батькам не можна вибирати хресних з прихованим бажанням, щоб вони були для дитини корисні з огляду на матеріальне і проминаюче, але вибирати таких, які допоможуть дитині і словом, і ділом свято жити.

Чи зможеш відповісти?

1. Який головний критерій вибору хресних батьків?
2. Чи потрібно відмовлятися від обов’язків хресного чи хресної через їх бідність?
3. Чи правильним є обирати хресних батьків для себе і дитини?

34. Про забобони

Батьки мають остерігатися всіляких забобонів щодо Хрещення. Батьки хай пам’ятають, що забобони - це тяжкий гріх проти першої заповіді Божої, яка каже: «Я є Господь Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене».
Не можна обв’язувати руку дитини червоною чи будь - якого іншого кольору ниткою чи стрічкою. Хибно думати, що це є захист для дитини.
Особливо важким гріхом проти першої заповіді є так зване «зливання вроків».
Коли дитина поводить себе неспокійно, сильно плаче, то кажуть, що вона має «вроки». І, щоб зняти ці «вроки», беруть освячену під час водосвяття воду, промовляють над нею якісь слова, зміст яких часто й самі не розуміють, кидають сірники і потім обмивають або дають пити цю воду дитині. Часто дитина після цього заспокоюється. Тоді вважають, що зняли «вроки». Хто так вірить - той тяжко грішить.
Подумайте, що допомагає дитині: сірники, беззмістовні слова, які говорять під час зливання «вроків», чи освячена вода.
Отож, що слід робити у тому випадку, коли дитина є неспокійною?
1. Окропити дитину свяченою водою і дати їй небагато випити цієї води.
2. Перехрестити дитину своєю рукою, склавши три пальці разом, а два, притиснувши до долоні, і одночасно промовити: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.».
3. Господь каже нам: «Просіть і дасться вам». Тож і ви моліться, і переконаєтесь, яку велику силу має молитва.
4. Взяти молитовник і молитись над дитиною молебень до Божої Матері або хоч би її прикінцеву молитву: «Царице моя Преблага…».
Хто б вам не радив - найближчі родичі чи будь - хто інший зливати вроки, ви ж твердо і непохитно вірте в поміч Божу і на цю гріховну пораду не приставайте.

Чи зможеш відповісти?

1. Чи потрібно зливати «вроки»?
2. Гріхом проти якої заповіді Божої є зливання «вроків»?
3. Що потрібно робити, коли дитина поводиться неспокійно?

"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Хрещення і Охрищення

Повідомлення о.Олег » 22 квітня 2013, 09:29

ІІІ частина. Про чин Хрещення.



В цій частині коротко пояснюється все важливіше, що відбувається під час Хрещення.






І-й розділ. Від початку до оливопомазання

1. Початок дороги спасіння

Хресні батьки приносять дитину (або приходять з хрещеником - якщо він вийшов з дитинства, тобто дорослий) до церкви і чекають у притворі на початок Хрещення.
Хрещення починається в притворі тому, що нехрещена людина «стоїть духом поза Церквою» 2 ще не є її членом, а належить світу, 3 - символом якого є притвор.4
До хресних батьків підходить священик, одягнений у світлі ризи, і пригадує, що «вони разом з батьком та матір’ю беруть на себе відповідальність перед Богом і Церквою за християнське виховання хрещеника».5
___________________________________________________________________________

1 Чин - послідовність.
2 Митрополит Андрей Шептицький Твори (аскетично - мо- ральні). Том ХLV - XLVII. - C. 146.
3 Порівняй: 1 Ів. 5,19.
4 Порів.: Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 140.
5 Там само. - С. 139.


Священик кладе свою руку на голову хрещеника і мовить:
Господеві помолімся.
Люди: Господи помилуй.
Священик: «В ім’я твоє, Господи, Боже істини, і єдинородного Сина Твого, і Святого Твого Духа, кладу руку мою на слугу Твого (слугу твою) /ім'я/, що сподобився (сподобилася) прибігнути до святого імени Твого і під покровом крил Твоїх схоронитися…».
(Малий требник. Молитви перед Хрещенням. - С. 6-7).
Після цього священик розпочинає Таїнство Хрещення чином оглашення - приготуванням нехрещеної людини до Хрещення.

2. Надання християнського імені

Священик тричі дихає на лице хрещеника, осінює його чоло і груди хресним знаменням, кладе свою праву руку на його голову та читає першу молитву, в якій спочатку надає йому(їй) ім’я, а потім просить Господа Бога, щоб:
- Господь віддалив від нього давню оману (тобто первородний гріх);
- сповнив його вірою, надією і любов’ю, щоб хрещеник зрозумів, що Господь - це Бог істинний (Порівн. Ів. 17, 3);
- вписав його в «книгу життя» (Од. 21, 27), щоб поклонявся і славив Господа у всі дні життя свого (Пс. 146, 2).
«У Хрещенні ми одержали власне ім’я. Отець Небесний сказав до кожного (-ої) з нас: «Ти мій улюблений син, моя улюблена доня, яких Я собі вподобав». Бог нас любить беззастережно. Бог з нами. Бог втішається нами. Наше ім’я на віки записане на Божій долоні: «Я прикликав тебе твоїм ім’ям, ти - мій … дорогий ти мені і цінний» (Іс. 43, 1,4).1 «Глянь! Я записав тебе в себе на долонях» (Іс. 49, 15). (Більше див. С. 42 - 43).
Те, що священик тричі дихає на лице хрещеника, символізує те, що виганяється нечистий дух з нього і дається місце Святому Духові, Утішителю.
_____________________________________________________________________

1 с. Марія Шевчук СНДМ. Нове Життя… - С. 13.
Знак Хреста, який священик робить на чолі і грудях хрещеника «витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме, і виражає благодать відкуплення,
яку здобув для нас Христос Своїм Хрестом».1
«Коли священик благословляє рукою, то складає пальці так, що вони зображають букви ІС і ХС, тобто - Ісус Христос. Це означає, що через священика благословляє сам Господь».2 «Бо, - каже святий Іван Золотоустий († 407), - не людина благословить, а Бог благословить її рукою і словами».
Коли священик кладе свою праву руку на голову
хрещеника, це означає, що «Церква бере його під свою опіку, щоб він «сподобився прибігнути до святого імені Божого і під покровом крил Його схоронитися» 3 (Порів. Пс. 90, стихи 1, 4 і 9).

3. Заборона

Далі священик чинить заборону, якою «огороджує оглашеного від впливу сатани»4 - родоначальника гріха (т. того, хто «став першим винуватцем гріха»5). Ось деякі вислови цієї заборони: «Забороняє тобі, дияволе, Господь, що прийшов у світ і жив між людьми, щоб скинути твоє знущання й спасти людей. … Заклинаю тебе Богом - … відійди, … щезай… . Побійся
Бога, … відійди у своє пекло аж до приготованого великого дня судного… Вийди і відступися від _________________________________________________________________________

1 Катехизм Католицької Церкви. - С. 304.
2 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 165.
3 Там само. - С. 139 - 140.
4 Там само. - С. 140.
5 Василій Великий Морально - аскетичні твори. - С. 225.
позначеного нововибраного воїна Христа Бога нашого… Вийди і відступи від цього сотворіння з усією силою і ангелами Твоїми…».1
Заборону священик завершує прославленням імені Господа Бога: Отця і Сина, і Святого Духа.
, «Вигнання нечистих духів завершено. Наступило перше звільнення. Людину відновлено як вільну істоту, здатну мати правдиву свободу - не так звану «свободу», яка насправді перетворює людину в постійного раба своїх бажань, а свободу знову прийняти істинне життя, що походить від Бога, і яка веде до Бога, свободу зробити вільний і єдино правильний та справді звільняючий вибір - вибір Бога».2
Після заборони священик знову молиться, визнаючи, що Господь є творцем людини, і що він не відкинув її, коли людина згрішила, а послав Сина Свого, що народився від Марії Діви, «щоб знищити діла диявола» (1 Ів. 3, 8). А словами молитви: «З’єднай з його життям ангела світлого»,- просить Господа Бога, щоб приставив до хрещеника ангела - хоронителя.
(Більше див. Пункт - 31 на с. 45).
Далі священик дмухає на чоло, уста і груди хрещеника і просить, щоб Господь вигнав із нього нечистого духа - обманника («через гріх праотців диявол здобув певне панування над людиною» 3), що завжди лукавить і «говорить брехню» (Ів. 8, 44), та спонукує до різноманітних гріхів. І на противагу цьому священик просить, щоб хрещеник став дитиною Христа, успішним
___________________________________________________________________________________________________________

1 Малий Требник Молитва заборони. - С. 6 - 7.
2 Александр Шмеман Водою и Духом. (переклад автора).
3 Катехизм Католицької Церкви. - С. 104.
членом Церкви, і щоб, додержуючись заповідей, він одержав Царство Небесне в нагороду.
Коли священик дихає на чоло, уста і груди хрещеника - це означає «той подув Святого Духа, що ним душу поволі звільняє від «лукавого духа, що сховався і гніздиться в серці хрещеника, духа омани, духа лукавства, духа ідолослужіння і всякого користолюбства, духа неправди й усякої нечистоти».1


4. Відречення сатани

Далі священик каже, щоб хресні (якщо хреститься
дорослий, повертається він сам) повернулись до нього спиною. Вони повертаються спиною до священика і
стоять лицем на захід. Священик запитує дитину, але відповідають хресні батьки, які є неначе устами того, хто приймає Хрещення. (Якщо хреститься дорослий, то на всі питання священика відповідає сам).
«Чи відрікаєшся сатани і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його?»
Запитує тричі, щоб переконатись, чи хресні (або хрещеник - якщо дорослий) правильно зрозуміли питання.
Хресні батьки або хрещеник тричі відповідають (відповідає) в однині: «Відрікаюся!» - не відрікаємося, а відрікаюся, бо відрікається сатани дитина через своїх хресних батьків.
Святий Кирило Єрусалимський (†386) пояснює, що хресні повернулися до священика спиною, а своїм
_____________________________________________________________________________________________________________
1 Митрополит Андрей Шептицький Твори (аскетично - моральні). Том ХLV - XLVII. C. 146.
лицем дивились на захід: «це тому, що захід є місцем темряви, а сатана сам, будучи мороком, має своє царство у тьмі. Тому, символічно дивлячись на захід, ви зрікалися темного й похмурого князя».1
«Хрещеник не боїться стати з ним лицем до лиця, тому що вигнання нечистих духів зробило його вільним для того, щоб він міг насамперед відкинути сатану, кинути йому виклик, відректися його. Це звернення до заходу є актом свободи, перша вільна дія людини, визволеного з рабства сатани».2

5. Обіцянка служити і вірити Христові

І так, дорослий сам або дитина через своїх хресних відреклася диявола - князя темряви. Та, щоб хрещеник розпочав ходу до неба, хресні батьки від імені дитини оголошують Церкві, кому вона служитиме.
Священик каже до хрещеника або хресних, щоб повернулися до нього лицем. Хресні батьки разом з дитиною повертаються до нього лицем (т. на схід).
Священик питає тричі хрещеника, але знову відповідають хресні, які є зараз його устами:
«Чи обіцяєш служити Христові і вірити в нього?»
Хресні батьки після кожного питання священика відповідають в однині: «Обіцяю»!
«Це визнання особистої вірності Христові при вступі у ряди тих, хто служить Йому, клятва, подібна до присяги солдата.
_____________________________________________________________________________________________________________
1 Святий Кирило Єрусалимський Містагогійні катехизи. - С. 31.
2 Протопресвитер Александр Шмеман Водою и Духом. (переклад автора).
… Це рішення і ця присяга приймаються раз і назавжди, вона не підлягає перегляду або переоцінки в залежності від обставин, бо «ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.» (Лк. 9, 62).1
Те, що хресні своїм лицем повернулися до священика (т. на схід), символізує, - як пояснює церковний письменник Тертуліан († 225), - їхнє зречення від
заходу, тобто диявола, а звернення до Христа, який у
Святому Письмі зветься «Сонцем Правди» (Малах. 3, 20).

6. Вхід з притвору до середини храму

Отже, дитина через своїх хресних батьків ( або сам хрещеник - якщо дорослий) відреклася диявола і його злих діл, пообіцяла служити і вірувати Христові.
Тоді священик кладе єпітрахіль на голову хрещеника, вводить усіх з притвору до середини храму і каже: «Увійде в дім Твій, поклониться Церкві Твоїй святій».
Цей вхід з притвору до середини храму «означає прийняття дитини до Церкви і до спільноти Святих».2¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬

7. Визнання віри

Хресні батьки (або сам хрещеник), приступаючи до церкви з притвору складають визнання віри словами: «Вірую в єдиного Бога Отця Вседержителя …».
_____________________________________________________________________________________________________________
1 Протопресвитер Александр Шмеман Водою и Духом. (переклад автора).
2 Шпіраго Франц Католицький народний катехизм. - С. 490.
«Це визнання віри є чимось більшим, як тільки висловленням списку правд. Це - прилюдна заява, що ми
приймаємо правди, які одержали від Бога через Церкву і будемо жити згідно з вірою, яку визнали».1
Прийшовши на середину храму, хресні зупиняються, а священик прославляє Бога, який бажає, щоб всі люди спаслися та прийшли до пізнання істини.
По цій молитовній прославі Бога священик просить Його за велику благодать святого Хрещення для хрещеника, щоб зняв з нього стару (тобто грішну) людину і обновив на життя вічне.

Чи зможеш відповісти?
1. Чому перед початком Хрещення хресні батьки з дитиною (або сам хрещеник - якщо дорослий) не заходять у середину храму, а чекають в притворі?
2. Що означає те, що священик тричі дихає на хрещеника?
3. Що означає те, що священик тричі осінює чоло і груди хрещеника хресним знаменням?
4. Що символізує те, що священик кладе свою праву руку на голову хрещеника?
6. Що символізує те, що хресні батьки (або сам хрещник - якщо дорослий) повернулись до священика спиною (тобто на захід)?
7. На питання священика: «Чи відрікаєшся сатани і всіх
діл його, і віх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині _______________________________________________________________________

1 с. Марія Шевчук СНДМ. Нове Життя… - С. 7.
його?» Як правильно відповісти, якщо хреститься дитина: «Відрікаємося» чи «Відрікаюся» і чому?
8. Що символізує те, що хресні (або хрещник - якщо дорослий) своїм обличчям повернулися до священика (тобто на схід)?
9. На питання священика: «Чи обіцяєш служити Христові
і вірити в нього?» Як правильно відповісти, якщо хреститься дитина: «Обіцяємо» чи «Обіцяю» і чому?
10. У випадку хрещення дорослої людини хто відповідає на всі питання священика?
11. Що символізує вхід хрещеника і хресних з притвору на середину церкви?
12. Яку молитву говорять хресні батьки, щоб показати, в кого хрещеник буде вірити?














(ІІ-й розділ. Від помазання єлеєм до Миропомазання


В цьому розділі розглядається хрещення дитини. Хрещення того, хто вийшов із дитинства (дорослого) - опускаємо.

1. Помазання єлеєм радості

Після того, як хресні батьки прийдуть з дитиною на середину церкви (до тетрапода), священик каже до них: «Розв’яжіть дитину». Хресні розкривають дитину, знімають шапочку з голови, звільняють руки і ноги від одежі.
Коли дитина роздягнута, священик помазує її освяченим єлеєм (олією), роблячи знак хреста:
- на чолі, і просить Бога, щоб він своєю ласкою просвітив розум хрещеника для розуміння і пізнання Божих правд;
- грудях - щоб запалив вогонь любові до Бога;
- плечах - щоб допоміг йому нести Христове ярмо, тобто хрест;
- вухах - щоб відкрив вуха хрещеника для слухання святого Євангелія;
- руках - щоб зміцнив її руки для добрих справ;
- ногах - щоб дав силу йти шляхом Христа.
Помазання хрещеника освяченим єлеєм (олією) сим¬волізує:
а) Божу ласку, яка зцілює (виліковує) людську природу, уражену первородним гріхом, і додає їй сили;

Священик тричі поливає голову хрещеника свяченою водою і одночасно виразно промовляє:
«Хрещається слуга Божий (слуга Божа) /ім’я/ Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
(Малий требник. Чин Хрещення. - С. 14).
(Див. п. 16 на с. 20 - 21; п. 17 на с. 21 -22; п. 20 с. 30 - 31).
б) покликання до особливої гідності бути дитиною Божою.

2. Таїнство Хрещення

Після помазання хрещеника єлеєм наступає час його Хрещення.
Священик підходить до дитини, хресний батько (мати) опускає її голову трохи донизу, а ноги піднімає доверху. Чиниться так для зручності, щоб коли священик хреститиме дитину і поливатиме її голову свяченою водою, вона не потрапила в уста дитини, і щоб вона з цієї причини не плакала.
Священик тричі поливає голову дитини свяченою водою і одночасно виголошує формулу Хрещення:
«Хрещається раб Божий (раба Божа) /ім’я/ в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.».

3. Зодягнення в білу одежу - крижмо

Після того, як дитина була охрещена, хтось із хресних подає священику біле полотно, яке називають крижмо.
Білий колір крижма означає, що новоохрещений (-на) очистився від первородного гріха (у випадку Хрещення дорослої людини, - то і всіх гріхів, вчинених до Хрещення), і його душа є чистою, святою. Символом чистоти, святості є білий колір.
Священик розкладає крижмо на своїх руках, бере дитину від хресного (хресної) і загортає її в крижмо. Відтак віддає загорнуту дитину в крижмо назад тому, Священик одягає дитину в білу одежу (крижмо) та каже: «Одягається слуга Божий (слуга Божа) (ім’я) в ризу правди: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
(Малий требник. Чин Хрещення. - С. 14).
хто її тримав. Роблячи це, священик одночасно виголошує: «Одягається раб Божий (раба Божа) (ім’я) в ризу правди: в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.».
Зодягнення новонародженого у Христі в ризу правди - крижмо «символізує «зодягнення» у воскреслого Христа; «Ви що у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися.» (Гал. 3, 37).1

4. Дитина світла 2



Після цього, подаючи хресним батькам в праву руку засвічену свічку, священик звертається до новоохрещеного такими словами: «Прийми оцю палаючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися
світлом віри і добрих діл, щоб, коли прийде Господь, ти міг (могла)чистим (чистою) вийти Йому назустріч зі всіма святими і ввійти безборонно у палац небесної слави Його, і царювати з Ним безконечні віки. Амінь.».3
Запалена свічка для охрещеного є символом того,
- що він буде вірити в Христа, який є «світло світу» (Ів. 9,5);
- що охрещений має бути для ближніх світлом (прикладом), бо так заповів Спаситель: «Нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачачи ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5,16).
________________________________________________________________________

1 Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха». - С. 140.
2 Пор. «Ви були колись темрявою, тепер же - світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла» (Еф. 5, 8).
3 Малий требник Чин Хрещення. - С. 14.

Священик подає хресним батькам (або хрещенику, якщо дорослий) у праву руку запалену свічку та каже:«Прийми оцю палаючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб коли прийде Господь, ти міг (могла) чистим (чистою) вийти назустріч Йому зі всіма святими і ввійти безборонно у палац небесної слави Його, і царювати з Ним безконечні віки. Амінь».


(Малий требник. Чин Хрещення. - С. 14).
Приклад: Один священик розповів про таке.
На великому підприємстві працював молодий хлопець, який відрізнявся від усіх працюючих тим, що не
вживав нецензурних слів. А всі, з ким він працював, в тому числі й жінки, не кажучи вже про чоловіків, лайливі слова вживали чи не через слово, і настільки звикли до цього, що й не помічали, що ними забруднюють свою мову.
Багатьом те, що цей юнак не використовує «міцних» слів, було наче більмом на оці. Замість того, щоб брати з нього приклад і самим не сквернословити, вони якось змовились зробити так, щоб він сильно залаявся або хоч би сказав одне погане слово.
Якось трапився цікавий випадок. Майстер попросила його порівняти восьмиметрову арматуру, що вели-
¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬кою купою лежала посеред цеху. Він взявся за доручену роботу. Однією рукою тримав прут арматури на наковальні, а другою сильним ударом молотка рівняє її.
Він не бачив, що за ним спостерігають десятки очей з різних куточків, де можна було бути непоміченим. Ось один із них непомітно вийшов із укриття і потягнув прут арматури для того, щоб той, хто її випростовує, вдарив молотком не по арматурі, а по пальці.
Так воно і сталось. Юнак, який нічого не знав про цей підступ, дійсно вдарив молотком не по арматурі, а по пальцю лівої руки. До слуху всіх тих, хто задумав і втілив у життя таку злу справу, долетів притишений стогін. Вони нараз посміхнулися. Вийшло, їх план спрацював. Зараз почують те, чого від нього підступно добиваються. А юнак випустив молоток, правою рукою затиснув поранений палець, від болю клякнув на коліна і схилив голову до землі.
Як тільки жартівники не прислухались, та марного слова не почули. І вирішили, що, напевне, він не дуже сильно вдарив молотком по своєму пальцю. Коли трохи пройшло часу, і хлопець, перемагаючи біль, далі взявся за роботу, то один із зловмисників вдруге непомітно потягнув за кінець арматури. І вже кожен добре почув стогін того, над ким так погано пожартували, і зрозуміли, що він добряче вдарив себе по пальцю Всі були переконані: ну ось тепер він не вдержиться від грубого слова. Чекають, чекають, а того, чого чекають, немає. Ну, не матюкається, хоч ти трісни! Нарешті один із зловмисників не втримався, підійшовши ззаду до того, над ким робили злий експеримент, і заговорив: «Ну… ну… ну… заматюкайся, ну, давай!» Він міцно стиснув зуби, стогнав від болю, але марного слова від нього так і не дочекались.
Цей юнак був для тих, хто разом з ним працював, добрим прикладом, гідним для наслідування, дійсно «світлом для світу» (Пор. Мт. 5, 14-16), тільки шкода, що його співпрацівники цього не зрозуміли.

Чи зможеш відповісти?
1. Які частини тіла хрещеника помазує олією священик?
2. Що символізує помазання хрещеника освяченим єлеєм?
3. Після яких дій і слів священика людина є охрещена?
4. Що символізує білий колір крижма?
5. Що символізує зодягнення новоохрещеного в крижмо?
6. Символом чого є запалена свічка в руках хресних?

На цьому Таїнство Хрещення завершено.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Святе Письмо”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість