Милостиня

Фонди та організації, суспільні проблеми та шляхи їх вирішення

Модератори: Artur, ihor

Аватар користувача
PETRYCHIO
новик
новик
Повідомлень: 14
З нами з: 21 січня 2010, 13:10
Звідки: ТЕРНОПІЛЬСЬКА обл.М ХОРОСТКІВ

Милостиня

Повідомлення PETRYCHIO » 25 січня 2010, 15:40

Христос Народився.хочу задати таке питання,чи варта давати милостиню. я тут маю на увазі милостиню тим людям які просять в поїздах і автобусах.

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: милостиня.

Повідомлення romanm » 25 січня 2010, 16:04

Як вважаєте за потрібне, так і робіть.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: милостиня.

Повідомлення vitalko » 25 січня 2010, 16:14

Христос Народився.хочу задати таке питання,чи варта давати милостиню. я тут маю на увазі милостиню тим людям які просять в поїздах і автобусах.


Особисто я - не даю(прошу не брати за приклад, це особиста позиція). Це щодо циган, тих - хто під церквами стоять, бомжам. Просто рік чи два тому бачив спецпроект Констянтина Стогнія, саме про цих людей, і тих, хто за ними стоїть. А стоїть за ними криміналітет, який, прикриваючи цих людей, сам заробляє і їм дає заробити(це якщо просто їх не використовує). Чесно кажучи, шокувало трохи, коли репортер підійшов зранку до бабусі, що сиділа біля якогось собору Києва, і попросив розміняти 500 гривень і бабуся легко розміняла. А коли підставний "бомж" вів розмову з одним прохачем, то вияснив, що той вже всім дітям квартири купив на "зароблені" гроші. Вже тоді в Києві ті прохачі, що сиділи біля найбільших соборів, станцій метро заробляли таким чином не менше 1000 грн в день. Причому місця - строго розподілені, нехай хтось "лівий" спробує підійти і собі там попросити - його відразу "попросять" піти, а як не послухає, то під"їдуть хлопці в шкіряних куртках і "попросять" наполегливіше. Або "мадонни", які ходять з маленькими дітьми на руках(найчастіше не з своїми навіть). Чи чув хтось, щоб ця дитина плакала чи кричала? Я не чув, а все тому, що дітям алкоголь в пляшечку додають, або снодійне. І так з дня на день. Скільки ж та дитинка проживе, і якщо проживе, то якою виросте?
Тим більше не варто давати пиякам, бо цим самим допомагаєш йому самого себе вбивати.

Хоч коли людина просить купити їй поїсти(зрідка), то вже зовсім інша справа, тут вже і треба дати, імхо.

Отакі мої думки, хоча з другої сторони Христос каже всім давати.... Але як вже на то пішло, то краще дати людям, що збирають на операцію своїм рідним, які мають офіційний дозвіл єпископа і настоятеля храму. І про яких завжди оголошується. Там точно не прогадаєш, імхо.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення o.Mykil » 25 січня 2010, 17:05

vitalko писав:Або "мадонни", які ходять з маленькими дітьми на руках(найчастіше не з своїми навіть). Чи чув хтось, щоб ця дитина плакала чи кричала? Я не чув, а все тому, що дітям алкоголь в пляшечку додають, або снодійне. І так з дня на день.


Наскільки мені відомо, в Україні раніше прийнято закон, який чітко забороняє привчати малих дітей до жебрацтва зі самого малечку, використовувати їх у цих часто напівморальних цілях. Але бачу, не всі це хочуть знати чи розуміти. І бродячі цигани, що звикли жити на халяву, далі продовжують бродити з дітьми та не давати людям спокою, якби не жили в Україні. Не раз ті діти далеко не циганської зовнішності...

Перед ти як дати комусь милостиню, треба добре подумати, чи людина дійсно її вартує, чи "хімічить". Ця милостиня має немовби зіпріти в наших руках наперед. Особисто відмовився давати циганам (як і явним алкоголіками), бо вони ліниві і часто наглі просто. Інша річ, - каліка, хто неспроможний на себе заробити, хоча їх теж, як зазначено, чато використовують у ганедних справах, коли вони залежні.

Інколи, як кажуть, краще дати вудочку, ніж гроші. Хліб у крайньому разі...


http://bo.net.ua/lofiversion/index.php/t17456.html
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення Олюнька » 25 січня 2010, 17:13

Я теж не даю грошей тим, хто просить на вулиці чи в транспорті, особливо мене дратує, коли вони починають Божим ім'ям торгувати.
Інша справа кинути в церковну скарбничку для потребуючих, чи тим хто збирає на лікування і має відповідні документи.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення o.Mykil » 25 січня 2010, 17:16

Так, на жаль, прикриваються не раз, особливо цигани, сповидною побожністю, християнськими головними молитвами, хоч їм притаманне язичництво: ворожать часто, займаються різною чортівнею тощо.

Як не дивно, в Україні теж існує і ціла... "жебрацька мафія" http://uaua.info/content/87.html

Не раз дійсно, хто дуже потребує, то не просить....
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення Олюнька » 25 січня 2010, 17:25

Цікаві роздуми на тему циган і милостині є тут: http://www.rozdum.org.ua/?p=1368 і ще згадується історія "Троянда також важлива".
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
PETRYCHIO
новик
новик
Повідомлень: 14
З нами з: 21 січня 2010, 13:10
Звідки: ТЕРНОПІЛЬСЬКА обл.М ХОРОСТКІВ

Re: милостиня.

Повідомлення PETRYCHIO » 25 січня 2010, 17:48

Дякую що підтримали тему.От і я відмовився давати милостиню циганам ,просто доходить до смішного, коли в поїздах бачиш одних і тих самих прохачів з однією завченою піснею.Грають на побожності християн.
Востаннє редагувалось 26 січня 2010, 03:23 користувачем o.Mykil, всього редагувалось 1 раз.
Причина: Граматичні помилки через поспіх чи незнання

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення o.Mykil » 26 січня 2010, 03:21

Все ж таки, якби там не було, зловживання є у різноматних площинах людської діяльності, молитва, піст і милостиня належать до головних добрих діл, про що не варто забувати!
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
PETRYCHIO
новик
новик
Повідомлень: 14
З нами з: 21 січня 2010, 13:10
Звідки: ТЕРНОПІЛЬСЬКА обл.М ХОРОСТКІВ

Re: милостиня.

Повідомлення PETRYCHIO » 26 січня 2010, 07:59

я згідний.але і заробляти на духовності людей не є добре.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9692
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: милостиня.

Повідомлення о.Олег » 26 січня 2010, 13:41

Христос Раждається!
PETRYCHIO писав:Христос Народився.хочу задати таке питання,чи варта давати милостиню. я тут маю на увазі милостиню тим людям які просять в поїздах і автобусах.

а що називаєте милостинею? Думаю найбільшою милостинею, яку можемо дати потребуючому - уділити хвилю часу, увагу цій людині, що зовсім не обов`язково має закінчуватись даванням грошей. Я грішний взагалі вважаю - являюсь відповідальним за кошти, що даю людині. Часами людина, яка дає тих пару копійок просящому, що, наприклад, явно зловживає алкоголем, допомагає у такий спосіб ближньому своєму вчинити самогубство...
Так - розмова/увага не завжди допоможе, але, якщо вже каже, що голодний: купи попоїсти; якщо "болить голова" - купи таблетку; якщо "загубив документи і хоче додому в Житомир (чомусь найчастіше зустрічаю людей, що "були на весіллі у Турці і хочуть в Житомир :) ")" - посади в автобус і попроси при просящому шофера не повертати гроші, якби виходив раніше тощо. Розумію, що все не передбачимо, але пропоную брати живу участь у житті потребуючого - це на порядок ближче до поняття "милостиня", аніж те, що найчастіше практикуємо...
Подібно: пропоную взяти собі за правило регулярно жертвувати на певну організацію, що допомагає бідним, кошти. Потріна інформація про такі організації - пишіть в приват: можу свідчити за тих, кому довіряю у цій галузі або тих дійсно потребуючих людей, кому допомагаю особисто.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення Олюнька » 27 січня 2010, 14:23

Гарно коментує о. Олег. :Rose:
Дійсно, легше всього зводити все до грошей: дати милостиню жебраку, пожертву на церкву, купити дітям дорогі цяцьки... Хвороба нашого часу - сприймати гроші як універсальний метод вирішення проблем.
Велику справу роблять ті, хто відвідує сиріт у інтернатах, чи стареньких у старечих домах... хоча і без грошових допомог такі структури пропадають. :pardon:
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
PETRYCHIO
новик
новик
Повідомлень: 14
З нами з: 21 січня 2010, 13:10
Звідки: ТЕРНОПІЛЬСЬКА обл.М ХОРОСТКІВ

Re: милостиня.

Повідомлення PETRYCHIO » 28 січня 2010, 11:31

о так.о Олег прекрасно коментує,чудові повчальні слова.зтакими людьми несхибиш з дороги.Хочеться мати таких друзів.

Аватар користувача
donatanvova
дописувач
дописувач
Повідомлень: 140
З нами з: 10 грудня 2009, 21:55
Звідки: Львів

Re: милостиня.

Повідомлення donatanvova » 29 січня 2010, 21:43

Будучи християнами даваймо просячим , необовязково щоби це була велика сума ,інколи копійка може бути на вагу золота.
Пригадую випадок зі мною ,прийшовши до храму дав на пожертву гривню,вийшовши на вулицю через декілька метрів на сусідній вулиці знайшов десятку....Господь бачить усе.
Володимир

Olesia
початківець
початківець
Повідомлень: 47
З нами з: 28 липня 2009, 19:56

Re: милостиня.

Повідомлення Olesia » 31 січня 2010, 15:15

Хочу розказати історію, свідком якої була моя мама. В поїзді ходили діти віком 6-10 років, просили милостиню. Плакали, казали, що мама померла, тато не має роботи, в хаті не має що їсти, от тому ходять і просять. Одна з жінок, пообіцяла, що дасть пару копійок, але при умові, що діти розкажуть про себе усю правду. Звичайно вони погодились. Як виявилось, вони родом з Закарпаття, добудовують другий поверх особняка, в якому живуть, мама жива і здорова (на той момент вона знаходилась в пологовому будинку, народжувала дитину). Після цієї розповіді жінка дала дітям обіцяні гроші. З цієї історія я зробила для себе висновок, не всі хто голосно плачуть і просять справді потребує допомоги.
А ось ще одна історія, свідком якої стала я сама. Одного недільного літнього дня в нашу квартиру постукали. Коли тато відчинив двері, то на порозі стояв чоловік (як потім виявилось, ще була жінка і дитина, які чекали чоловіка надворі). Він не просив грошей, а при можливості попросив дати щось поїсти і попити. Дали, що було у хаті.
З цих двох коротеньких історій життя напрошується висновок: хто дійсно не має що їсти, буде просити кусочок хліба, а не грошей, щоб цей хліб купити.

Аватар користувача
Palatinus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 72
З нами з: 01 лютого 2010, 11:53

Re: милостиня.

Повідомлення Palatinus » 04 лютого 2010, 23:43

" Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. (Матф.5:42)". Так, є лукаві люди, вдають з себе жебраків, примушують дітей просити, та всяко є. Такі крутії складають стереотип на всіх нужденних. Але "Господь не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце. (1Цар.16:7)". І в такому випадку розглядаються два серця - одне моє, і друге, того, хто просить. Часто від підозри народжується зневага, яка не має нічого спільного з любовю до ближнього. Осуд шкодить нам нейперше. Можливо треба згадати які ми перед Богом: "всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...(Iс.64:6)". А Він любить нас такими, як ми є, не за щось, а всупереч усьому... Ось бідак, тягне руку, щоб не сказав, але завжди одне - "в мене проблема, допоможи...". І звідки відразу глибинні знання психології, а яке вміння розпізнати хто він... Чи не буде так, що дійсно нужденний попросить, я не дам, бо він "те і те", а Бог спитає... Не важливо хто просить (зрозумійте правильно), важливо чи я дам з любові. Не важливі гроші, бо " Хліб свій пускай по воді, по багатьох днях знов знайдеш його. (Екл.11:1)", а важливий мотив в глибині мого серця...
Άγιος ο Θεός, άγιος ισχυρός, άγιος αθάνατος ελέησον ημάς

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: милостиня.

Повідомлення vitalko » 05 лютого 2010, 11:06

І звідки відразу глибинні знання психології, а яке вміння розпізнати хто він... Чи не буде так, що дійсно нужденний попросить, я не дам, бо він "те і те", а Бог спитає... Не важливо хто просить (зрозумійте правильно), важливо чи я дам з любові. Не важливі гроші, бо " Хліб свій пускай по воді, по багатьох днях знов знайдеш його. (Екл.11:1)", а важливий мотив в глибині мого серця...


Все це добре і правильно, тільки завжди в голові сидить питання: а чи не буде оця милостиня, яку я даю тому, хто просить, ведмежою послугою, йому, чи комусь іншому. Навіть з доброти серця свого. Чи не допоможе мій добрий намір, вкоротити тому жебраку собі або комусь віку(вже писалося вище через що саме). Як писав о. Олег, коли даєш гроші - ти відповідальний за кошти, які даєш, і, відповідно за те, як ці кошти людина використає. Доброта серця це добре, тільки і ця доброта має керуватися не емоціями, а розумом, імхо.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Palatinus
дописувач
дописувач
Повідомлень: 72
З нами з: 01 лютого 2010, 11:53

Re: милостиня.

Повідомлення Palatinus » 05 лютого 2010, 13:12

Не закликаю когось так робити, хотів сказати, що треба прислухатись до голосу сумління (не емоцій). "В головному єдність, в другорядному свобода, в усьому любов. (бл. Августин)". Ми люди і думати однаково нам не властиво. А до теми ще дам цікаве місце з Дідахе: "давай кожному, хто проситеме у тебе і не вимагай повернути. Бо кожного хоче обдарувати своїми ласками Отець. Блаженний, хто дає згідно заповіді, бо він бездоганний. Горе тому, хто бере. Та коли, бере з потреби, залишиться бездоганним. Але якщо без потреби, тоді буде відповідати на суді, для чого брав та на що. Буде увязнений та відданий на слідство за свої дії, і не буде пущений, доки не віддасть усе до останньої копійки. Адже про це сказано: "Нехай запотіє милостиня в руці твоїй, аж не пізнаєш кому даєш. (Дідахе 1:5,6.)" Звідки слова "нехай запотіє...даєш" не знаю, щось подібне "Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства. (Сир.12:1)"
Коли що не так, пробачте. Буду вдячний за вказані помилки та недоліки.
Христос посеред нас!
Άγιος ο Θεός, άγιος ισχυρός, άγιος αθάνατος ελέησον ημάς

ненза
гість
гість
Повідомлень: 8
З нами з: 15 січня 2010, 21:20

Чи під час Літургії дозволено жебрати?

Повідомлення ненза » 16 лютого 2010, 09:27

Слава Ісусу Христу!
Як діяти в такому випадку, коли цигани і їм подібні не гребують нічим і посеред Служби Божої ходять по храмі і виклянчують гроші?
Вони ж бо по природі своїй чималі психологи, користуючись людським милосердям, посилають саме дітей.
Як діяти : дати, не зреагувати ніяк чи видворити із церкви ? І як стримати свій гнів і обурення і не розсіятись під час Літургії.
І взагалі, чи у храмі можуть "сидіти потребуючі" ? Чи їх місце деінде.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9692
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Чи під час Літургії дозволено жебрати?

Повідомлення о.Олег » 16 лютого 2010, 16:53

ненза писав:Слава Ісусу Христу!
Як діяти в такому випадку, коли цигани і їм подібні не гребують нічим і посеред Служби Божої ходять по храмі і виклянчують гроші?
Вони ж бо по природі своїй чималі психологи, користуючись людським милосердям, посилають саме дітей.
Як діяти : дати, не зреагувати ніяк чи видворити із церкви ? І як стримати свій гнів і обурення і не розсіятись під час Літургії.
І взагалі, чи у храмі можуть "сидіти потребуючі" ? Чи їх місце деінде.

думаю, що багато залежить від організації праці парафії. Не варта нмд такого допускати і з огляду на те, що Літургія правиться й для просящих і вони мали б приймати у ній участь не лише своєю фізичною присутністю, і з огляду на те, що жебрання дуже часто є для панства професією, а від роботи в неділю варта б утримуватись :)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення Олюнька » 16 лютого 2010, 16:59

Теми "Милостиня" і "Чи під час Літургії дозволено жебрати?" об'єднано
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
Olya
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 385
З нами з: 25 лютого 2009, 08:50
Звідки: м.Івано-Франківськ

Re: милостиня.

Повідомлення Olya » 01 жовтня 2010, 11:42

Щодо милостині і жебраків є багато різних тем та думок. Суспільство поділилось на за і проти того, щоб давати милостиню. Звичайно кожна думка має право на існування, бо це і є прояв права вибору, як такого. Звичайно шкода, що таке жебрацтво стало якимось бізнесом і люди не взмозі дізнатися кому саме потрібна милостиня, а хто банально хоче заробити або збагатити гаманець якоїсь непорядної людини, яка використовує людей для свого "бізнесу" по суті як раб - силу.
Але... чи не спростили ми собі життя і не заглушуємо своє сумління тільки такими думками. Тому що між "бізнесовими" жебраками є і ті, яким вкрай необхідна допомога і які з відчаю вийшли на такий шлях своєрідно пересилюючи себе, але не бачуть виходу. Просто нема того, хто б порадив куди звернутися мають по допомогу... Бувають такі випадки і повірте, якщо захотіти, то можна пізнати таких людей по поведінці несміливій, по розмові (але чомусь ми ж не стаємо до розмови з жебраками) та просто по очах, які переповнює відчай та глибокий сум... Вони несуть своє терпіння, щоб ми , допомігши їм, наповнили свою скарбничку на небесах. Пригадується мені один хлопчик, який просив милостиню (батьки його алкоголіки і люди деякі знали та не хотіли давати гроші для горілки ). Хлопчик виділявся якоюсь агресією від несправедливих слів. Коли підійшла до нього він зразу відрубав, що у нього батьки алкоголіки і заставляють просити. Його очі нагадували очі загнаного кролика повні сліз, які він у ніякому разі не хотів показувати скриваючи під маскою озлобленості. Коли я запитала може ти хочеш їсти - він розплакався. Ми пішли в їдальню - взяли трохи їжі... але я спішила по справам, то не сіла з ним і не поговорила...(за що до тепер гризе сумління, бо більше я його ніколи не бачила).
Також був випадок, що на розі вулиці стояла бабуся і ніби тримала руку, але ввесь час ховала червоніючи. Коли підійшла, то жінка так тихенько промовила - чи не можу я дати пару копійок, бо вона живе сама і якось так сталося, що в неї всі гроші вийшли, а пенсія має бути через два дні, а вона навіть хліба не має за що купити....
Це все я пишу з метою ,щоб висловити свою думку того, що нам потрібно просто дивитися по сторонам і оцінювати ситуацію, бо Господь дав нам розум...
І навіть якщо вийде, що дали милостиню тим людям які не оцінять все одно:
"Добро, яке ви зробили сьогодні, люди завтра забудуть; все одно робіть добро" (бл. мати Тереза Калькуттська) :wink:
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.(Прип. Соломона 16:9)
Все буде добре!!!

Аватар користувача
Olya
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 385
З нами з: 25 лютого 2009, 08:50
Звідки: м.Івано-Франківськ

Re: милостиня.

Повідомлення Olya » 28 січня 2011, 11:12

Читаючи книгу "Думки Матері Терези " я натрапила на рядки, які стосуються даної теми.

"Одного дня я проходжувалася вулицями Лондона й побачила скоцюрбленого чоловіка, що здавався дуже самотнім та всіма покиненим. Він попросив мене нахилитися до нього. Я зупинилася, взяла його за руку, стиснула її та спитала, як він почувається. Сіромаха глянув на мене й промовив: "О, як давно я не відчував тепло людської руки, як давно". Його очі засяяли, він навсидячки випростався. Дрібка тепла людської руки принесла радість у його життя. Ви повинні звертати на це увагу. Ваші очі повинні помічати такі речі й ви повинні так робити."

Ми повинні кожного дня хоч щось маленьке зробити для Бога. Жебраки є певними нашими помічниками для того, щоб нам духовно збагачуватися . Повірте, між ними є дійсно хороші і добрі люди. Милостиню потрібно давати з любов"ю і посмішкою, дивлячись у вічі і тоді й у декого в очах можна також побачити якись незвичний вогник, який доторкнеться вашого серця. Навіть може бути так, що ви захочете ще раз побачити ту людину - жебрачку біля церкви, та чомусь вона більше ніколи не попадеться вам на очі, але той погляд, сповнений любові і тепла буде згадуватися ще довго... :Rose:
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.(Прип. Соломона 16:9)
Все буде добре!!!

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: милостиня.

Повідомлення andrey s. » 28 січня 2011, 14:56

Милостиня,,,тема також різностороння,,,беручи доуваги теперішній стан речей..Жорстоку реальність...і скажу чесно споглядати таку реальність не завжди корисно для душі,,треба зробити зусилля(не брати близько до серця,,а коли вже взяв то тільки молитва)..Зараз поясню.,,,що саме маю на увазі...Просто на протязі пів року споглядав деякі речі,,повязані з "жебраками",,,і скажу чесно,,краще я цього би не знав,,,просто дуже боляче від свого безсилля...Але маєм-що-маєм...Це справді крим. бізнес,,але самі жебраки не є злочинцями..Звісно зі всього є виключення,,я зараз говорю як здебільшого...Це довбана люцка природа,,,використовувати слабкіших,знедолених,хворих,калік,,а частіше робити їх саме такими,,для їхньої залежності від себе,,з метою свого збагачення...Незнаю про що собі думають,,ті хто це все "підняв в ранг бізнеса",,але "бізнес план" досить грамотно спланований...і ніхто з планувальників, люцким життям не переймається...Я знаю немало історій на цю тему,,більшість з них не веселі,,деякі трагічні,а деякі кумедні.,,і знаю що вони реальні(телевізор-дивлюся,але знаю як воно там насравді,,особливої довіри до медіа немаю)...але,,але,, але,,,Прийшов до висновку....я не можу знати На 100% чи на користь ці гроші їм(моя допомога суто жебраку),,чи він напється і замерзне,чи купить хліба,,,і чи хоч частина цих грошей залишиться в нього,,чи всі вони будуть забрані в нього "цими козлами"(вибачте я тільки-що образив корисну тварину, :D ,порівнявши її з нелюдами)..Чи хвора та дівчинка чи ні..чи є взагалі та хто потребує операції,,чи це уявний персонаж,,а операція це поїздка в Єгипет...Ну не знаю,,а головне що зрозумів,це мені не потрібно знати,в момент мого бажання допомогти людині....Часто люди кажуть"я даю милостиню",,,Я незнаю справжньої трактовки цього слова,,але суть розумію трохи по іншому...я можу допомогти людині(в той чи інший спосіб),,а милостиня, по великому рахунку,,дається мені Богом(при ум. мудрого підходу)..Бо даєм ми набагато менше,,чим можим отримати(скористати)...якщо так,,то робим милостиню не комусь,,а Богу,(собі)...Тому допомагати таким людям стараюсь,,але здебільше коли душевний стан підходящий,,а душевний стан,в цьому світі,праця всього життя....Але дійсно є перебори,,,деякі жебраки відчайдушно наглі,,Приклад: велика проща,,народу тьма,,Причастя на вулиці,,в момент Причастя зустрічається отець з Чашею і жебрачка з кульком для грошей в руках,,у брата (монах з вічними обітами) чуть свічка не упала на землю(від шока) :shock: ,,він казав потім-бачив всяке,,но таке вперше.. Але отець молодець,проігнорував,,бо розумів що робить...Брат організував "хрестовий похід" ,,на наступну недільну службу підключив правоохоронні органи,,,но жебраків "чисто випадково" в той день не оказалось,,іх постійно там "орда",а тут вихідний.. :) ..Знаю продовження,,ту відчайдушну жебрачку побили самі жебраки,,бо із-за неї вони втратили "робочі дні"..Жебраки як були,так і є,,,але не такі наглі...
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: милостиня.

Повідомлення andrivovk » 28 січня 2011, 19:44

vitalko писав:Але як вже на то пішло, то краще дати людям, що збирають на операцію своїм рідним, які мають офіційний дозвіл єпископа і настоятеля храму. І про яких завжди оголошується. Там точно не прогадаєш, імхо.

Ну не завжди. Священик зі Страдча казав щоб люди дали милостиню жебракам, які до нього підходили (ніби з "документами") два рази.А потім він сказав, що це - шарлатани.Сам чув своїми вухами, як священик це говорив.Чесно вам скажу, я не даю на лікування навіть коли священик оголошує в церкві.Бо можуть йому показати багато підроблених "довідок".І що священик піде перевіряти чи дійсно такий хворий лежить у такій-то лікарні?Сумніваюсь.Просто повірить.

Інша історія.В нас біля церкви довго стояв хлопець і просив на "лікування страшної хвороби раку".Потім священик казав, що цей хлопець помер.Що він на ці гроші пиячив.На рік молодший від мене був.

Palatinus писав:" Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. (Матф.5:42)".

Теж над цим думав.Ніби Господь прямо говорить давати всім.Хотів десь прочитати, що про це говорять святі Отці.І ось цікава стаття про милостиню, де св.Василій Великий пише давати милостиню розважливо, а не без розбору.http://www.credo-ua.org/2011/01/38658


Цікава історія з життєпису святого Герарда про те, як він розмножував хліби.Але я подав цей уривок, щоб звернути увагу не на це, а на інше.
Якось, коли вже нічого від обіду не залишилося, прийшов жебрак.
– Зачекай хвилинку, – промовив Ґерард, і пішов принести теплого хліба.
Згодом з’явилося двоє дівчаток. Ґерард і їм наказав зачекати. За мить він повернувся з гарним, ще теплим хлібом. Звідкіля він узяв його, адже від учора в монастирській печі не палилося?
Одного дня Ґерард зізнався звідкіля, ці невичерпні запаси хліба. Дон Ніколо Сантореллі був певен, що повинен застерігати його перед фальшивими жебраками, які просять хліба, щоб заховати його, як реліквію.
– Ні, – відповідав брат, – я повинен давати усім без винятку, хто з любові до Ісуса іде жебракувати, бо інакше б Він не примножував хліба.


о. Теодуле РЕЙ-МЕРМЕТ, ЧНІ, "ХЛОПЧИК, З ЯКИМ БАВИВСЯ БОГ".
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: милостиня.

Повідомлення andrivovk » 06 липня 2012, 10:51

Як допомогти жебракові http://how-to-do.org/yak-dopomohty-zhebrakovi/
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Милостиня

Повідомлення ShMariam » 29 листопада 2012, 23:14


ЧОМУ СПИТЬ ДИТИНА?

В переході біля станції метро сидить жінка невизначеного віку. Їй можна дати тридцять, або двадцять три, або й сорок два роки. Волосся у жінки сплутане, брудне, голова опущена в жалобі.

Перед жінкою на запльованій підлозі переходу лежить мішечок. В нього сердешні громадяни кидають гроші. І не кидали би, але на руках жінка тримає вагомий «аргумент» на користь того, що їй гроші просто необхідні. На руках у жінки спить дитина десь двох років. Він в брудній шапочці, яка колись була білою, в спортивному костюмчику. Перехід – місце достатньо жваве. І тече нескінченною течією людська юрба, чути дзвін монет в мішечку і шелест грошей.

Я ходив повз цю жінку десь близько місяця. Я догадувався, кому йдуть всі ці гроші, які жертвують багаточисельні перехожі. Скільки ж вже проговорено, скільки написано, але народ наш такий – жалісливий, аж до сліз. Готовий наш народ віддати останню сорочку свою, останні копійки з кишені витрясти. Подав такому «нещасному» - і почуваєш, що в тебе не так все погано. Допоміг, начебто. Добру справу зробив....

Я ходив повз цю жебрачку місяць. Не давав їй, бо не хотів, щоб на мої гроші якийсь негідник купив собі цеглу і вставив в стіну нового будинку-палацу. Нехай буде дірка у нього в стіні, в цього негідника. Не буде цегли від мене. Але, судячи з того, як жебрачці давали інші, господар її мав вже декілька таких палаців.
Ну, і жебрачці теж щось перепадає, звичайно. Пляшка горілки на вечір, шаурма. Господарі таких «точок» жебрацтва мають немало, але їм притаманна жадібність. І жорстокість. На цьому і тримається їх суперприбутковий бізнес. На грошах та на страху. Ніхто з тих, хто опускає монетку в мішечок не знає, що «стати» на місце біля Володимирського собору неможливо, а ходіння по вагонах метро з тужливо-тягучим «простите, что я до вас обращаюся» коштує від 20 доларів на день. Чи знають? В такому випадку – знають, але подають?

Ніхто з добродіїв, які жертвують «мадонні з немовлятком», не задумується над ще одним питанням. Над однією невідповідністю, яка буквально кидається в очі. Після місяця ходіння попри жебрачку, мене раптом як струмом вдарило, і я, зупинившись в багатолюдному переході, вирячився на малюка, одягненого в незмінно-брудний спортивний костюмчик. Я зрозумів, що саме здавалось мені «неправильним», якщо можна назвати «правильною» вже саму присутність дитини в брудному підземному переході зранку до вечора. Дитина спала. Ні схлипування, ні покрикування. Спала, увіткнувшись личком в коліно тої, яка представляла себе її мамою. Жебрачка підняла на мене очі. Наші погляди зустрілися. Б’юсь об заклад, вона зрозуміло те, що зрозумів я...

У кого з вас, шановні читачі, є діти? Згадайте, як часто вони спали в віці 1-2-3 років? Годину, дві, максимум три (не підряд) денного сну і знову – рух. За весь місяць щоденного мого ходіння по переходу я НІ РАЗУ не бачив дитини у пробудженому стані! Я дивився на маленьку людину, яка ввіткнулася в коліно «мами», і моя страшна підозра поступово формувалося в тверду впевненість.
– Чому він увесь час спить? – запитав я, дивлячись на дитину.

Жебрачка зробила вигляд, що не розчула. Вона опустила очі і закуталась в комір потертої куртки. Я повторив запитання. Жінка знову підняла очі. Вона подивилася кудись за мою спину. В її погляді явно прочитувалось змучене роздратування змішане з повною рішучістю. Я вперше бачив подібний погляд. Погляд істоти з іншої планети.
– Пішов на... – вимовила вона одними губами.
– Чому він спить?! – я майже кричав...
Ззаду хтось поклав руку на моє плече. Я озирнувся. Чоловік з типовим лицем робітника з сусіднього заводу несхвально хмурив свої сиві брови:
– Чого Ти до неї причепився? Бачиш – і так життя у неї... Ех... На от, донечко, - чоловік витрусив зі своєї величезної долоні кілька монет.
Жебрачка перехрестилася, зобразивши на лиці сумирну і вселенську скорботу. Чоловік забрав ручище з мого плеча, побрів до виходу з переходу. Вдома він розкаже, як захистив пригнічену, нещасну, обездолену жінку від негідника в дорогому кожусі.

Міліціонер, який підійшов до мене в переході на наступний день, виразився майже так само, як і його «підопічна» жебрачка. І на своє запитання я отримав вичерпне:
– Пішов в...
А дитина спала...

Я подзвонив знайомому. Це весела і смішна людина з очима-оливками. Він ледве закінчив три класи, читає з трудом. Повна відсутність освіти не заваджає йому пересуватися по вулицях міста на дуже дорогих іномарках і жити в хатинці з безкінечною кількістю вікон, вежок і балкончиків. Знайомий був дуже здивований моєю впевненістю в тому, що весь без вийнятку подібний бізнес контролюють представники його національності.

Я дізнався, що в Києві жебраків «тримають» і молдавани, і українці. Причому, перші спеціалізуються, здебільшого, на «інвалідах війни». Ми часто бачимо їх на переходах і світлофорах, вони сунуться майже під колеса машин. Вдавані афганці «працюють» також і в метрополітені. Всілякими «хворими», кульгавими і тими, що «приїхали робити операцію», завідують з однаковим успіхом і українці, і цигани. Бізнес цей, незважаючи на позірну стихійність, чітко зорганізований. Курується жебрання організованими злочинними угрупованнями, а гроші, які кидають напівубогі перехожі в мішечок «обездоленого інваліда», йдуть «наверх». Причому, настільки «наверх», що, якби про це дізнався сердешний перехожий, він втратив би свідомість від здивування. Дітей беруть в «оренду» в сімей алкологіків, або просто крадуть. Але це все, як кажуть, квіточки. Мені потрібно було отримати відповідь на питання, чому дитина спить. І я її отримав. Причому, мій знайомий циган промовив фразу, яка мене глибоко шокувала, досить буденним, спокійним голосом. Як про погоду сказав:
– Або на героїні, або на горілці...
Я остовпів. «Хто на героїні? Хто – на горілці?!»
– Дитина. Щоб не кричала, не заваджала. Їй з нею цілий день сидіти, уявляєш, як це набриднути може?

Для того, щоб дитина спала цілий день, її накачують горілкою. Або – наркотиками. Зрозуміло, що дитячий організм не здатний справитися з таким шоком. І діти часто помирають. Найстрашніше – інколи вмирають вдень, серед «робочого дня». І уявна мати повинна досидіти з мертвою дитиною на руках до вечора. Такі правила. І йдуть мимо перехожі, і кидають дрібні в мішечок, і вважають, що чинять благородно. Допомагають «матері-одиначці»...

...На наступний день я стояв в переході біля станції метро Л. Міліціонера, який відповів мені вчора лайкою, не було видно. Я запасся журналістським посвідченням і був готовий на серйозну розмову. Але розмови не вийшло. А вийшло наступне...

В жінки на руках лежала ІНША дитина. Мої питання жебрачка просто ігнорувала з рішучим лицем. Мене цікавили документи на дитину і, найважливіше, - де вчорашній малюк? Жебрачка питання ігнорувала, але не ігнорували їх жінки, які торгували поруч. Від жінки, яка торгувала трусиками, я дізнався, що мені варто, м’яко кажучи, забратися з переходу. До викриків торгівки приєдналися її обурені сусідки по ремеслу. А за ними – перехожі похилого віку. Одним словом, мене з позором вигнали з переходу. Залишалося одне – дзвонити 02 [номер для виклику міліції – прим. перекл.] або шукати патруль. Але міліція знайшлася сама. Сержант, любитель посилати в..., підійшов до мене і попросив документи. Я документи показав і висловив свою думку з приводу знаходження жінки з дитиною в переході. Сержант зі мною погодився і пішов комусь дзвонити. Я стояв перед переходом, повний відчуття, що я намагаюся боротися з вітряками. Через декілька хвилин в переході не було вже ні торговок, ні жебрачки з дитиною...

Коли ви побачите в метро або на вулиці жінок з дітьми, які просять пожертву, задумайтесь, перед тим як Ваша рука полізе за грошима. Подумайте про те, що якби не було Вашої та сотні тисяч інших подачок, помер би і цей бізнес. Вмер би бізнес, а не діти, накачані горілкою або наркотиками. Не дивіться на дитину, яка спить, з замилуванням. Дивіться на неї з жахом. Бо ви, які прочитали цю статтю, тепер знаєте – чому спить дитина.

P.S.
Якщо Ви скопіюєте цю статтю собі на стіну, чи просто натиснете «поділитися», Ваші друзі теж її прочитають. І, коли в черговий раз відкриють гаманець, щоб кинути монетку убогому, згадають, що ця благодійність може коштувати чергового дитячого життя.

http://www.facebook.com/photo.php?fbid= ... =1&theater
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Милостиня

Повідомлення ShMariam » 24 січня 2013, 21:04

Як ви ставитеся до просьб про грошову допомогу в інтернеті? Якщо тієї людини, не те що в очі не бачили, а ніколи не спілкувалися з нею навіть віртуально? Багато зараз розвелося аферистів, через що такі як я бояться давати гроші взагалі - і страждають, вмирають дійсно потребуючі. Якщо перевіряти, то як?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9692
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Милостиня

Повідомлення о.Олег » 25 січня 2013, 15:17

ShMariam писав:Як ви ставитеся до просьб про грошову допомогу в інтернеті? Якщо тієї людини, не те що в очі не бачили, а ніколи не спілкувалися з нею навіть віртуально? Багато зараз розвелося аферистів, через що такі як я бояться давати гроші взагалі - і страждають, вмирають дійсно потребуючі. Якщо перевіряти, то як?

навіть не знаю :( Важко це все. Помагаю інтернетним прохачам, якщо довіряю особі чи організації, яку представляє. Довіряю, знову ж, коли взнавав в організації про дану потребу/акцію. Просто думаю, що я відповідаю за гроші, які жертвую.
А от з перевіркою дійсно важко - одного разу дзвонив на телефон, що його лишили в якості "контактного". Так виявляється, вартість хвилини мого дзвінка власником по домовленості з оператором поставлена 50 грн і спасло мене від такої "пожертви" лише те, що на моєму телефоні такої суми ще ніколи і не було :)
в кожному разі - тримаю широко відкритими очі і... помагаю тим, хто навколо мене, намацальний, знаний
ОООО
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Милостиня

Повідомлення Just_me » 25 січня 2013, 15:55

ShMariam писав:Як ви ставитеся до просьб про грошову допомогу в інтернеті?

Добре, але якщо це знайомі мені люди (до прикладу, спілкуюся на якомусь форумі і там в когось є потреба грошей на лікування) або знайомі мені організації (до прикладу, Крила надії). Або якщо є можливість зустрітися з людиною особисто і передати їх кошти (взагалі надаю перевагу такій формі пожертв). Зі значно більшою пересторогою ставлюся до прохачів на вулиці, ніж в інтернеті. От в нас тут була жінка, яка просила про допомогу, я їй кілька разів писала-нагадувала, щоб виставила свідоцтво про народження дитини і довідку з печаткою закладу та підписом лікаря, у відповідь - мовчанка, проте повідомлення були прочитані. Зараз ніколи б не дозволила людині вказати реквізити для перерахування коштів до публікації скан-копій документів.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.


Повернутись до “Благодійна діяльність Церкви в Україні і світі”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей