Евтаназія

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

felonu
дописувач
дописувач
Повідомлень: 138
З нами з: 27 липня 2006, 19:18
Звідки: м.Тернопіль

Евтаназія

Повідомлення felonu » 13 листопада 2006, 22:15

Англиканская церковь поддержала "детскую эвтаназию"
--------------------------------------------------------------------------------
12.11 12:45 MIGnews.com
--------------------------------------------------------------------------------
Англиканская церковь поддержала призыв Королевского медицинского колледжа о разрешении эвтаназии для нежизнеспособных младенцев.

Церковь, вопреки мнению о бесценности человеческой жизни, подала собственный запрос о легализации детской эвтаназии в определенных случаях.

Согласно заявлению епископа Тома Батлера, было бы правильным разрешить умерщвление младенцев, имеющих отклонения в здоровье. Какие именно медицинские показатели имеются в виду, епископ не уточнял.

По его мнению, "активная эвтаназия" могла бы стать альтернативой для семей с тяжелым финансовым положением. "Нежизнеспособный инвалид является тяжелым эмоциональным и финансовым бременем для родителей, которые в силу заботы о больном ребенке выпадают из жизни общества", - заявил он.

http://www.mignews.co.il/news/health/wo ... 10385.html
РОМАН НАКОНЕЧНИЙ

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 14 листопада 2006, 21:24

в принципі, я вважаю, що евтаназія це дуже складне і делікатне питання. Тут не можна робити швидкі та однозначні висновки.

Звичайно, приводити як аргумент неспроможність сімї - це занадто і не лізе ні в які ворота. З іншого бокує випадки, коли справді евтаназія, можливо, найкращий вихід...

Взагалі важко судити випадки, але не менш відповідальним є надання повноваженнь до застосування евтаназії...
unicuique suum

Аватар користувача
samael
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 464
З нами з: 16 червня 2005, 14:35
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення samael » 15 листопада 2006, 12:21

Мене особисто вразили аргументи, які наводить цей єпископ...
γνῶθι σεαυτόν
www.it-sfera.com.ua

Аватар користувача
demetris
старець
старець
Повідомлень: 417
З нами з: 29 січня 2006, 16:52
Звідки: м. Львів
Контактна інформація:

Повідомлення demetris » 20 листопада 2006, 14:11

Коли говоримо паро такі речі треба говорити не про випадки, а про принципи і засади...

Коли Ви ставите оцінку студенту, то вас не хвилює його психічний стан - заплаче він чи засміється. Він заслужив - має результат (не знаю чи доречне порівняння). Всього не передбачиш.

При одних і тих самих обставинах люди поводять себе по різному... і справа тут не в грошах.

Ми скоро дійдемо до ього, що будемо "відловлювати" безпритульних, як собак!!!

Вони ж й без того "випадають з життя суспільства"
З повагою, Дмитро.

felonu
дописувач
дописувач
Повідомлень: 138
З нами з: 27 липня 2006, 19:18
Звідки: м.Тернопіль

Повідомлення felonu » 20 листопада 2006, 14:29

Знаєте ЮРОДИВІ також випадали із суспільства,проте навіть безбожна влада СРСР відносилась до цих людей"снисходительно"!
РОМАН НАКОНЕЧНИЙ

Аватар користувача
Ira
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 345
З нами з: 20 серпня 2007, 17:21
Контактна інформація:

ефтаназія

Повідомлення Ira » 25 вересня 2007, 09:16

Ніхто немає права забрати життя у людини, тільки Сам Бого його дає і його забирає! Він знає, коли його забрати. Якщо людина терпить великі страждання, то може так хоче Бог, може це краще для неї (спокутує свої гріхи), бо ті муки, які ми маємо тут на землі не зрівняти з тими муками, що є там у Чистилищі.
Ефтаназія - це порушення 5-ї Божої Заповіді - НЕ ВБИВАЙ.

Аватар користувача
Vova
новик
новик
Повідомлень: 21
З нами з: 27 березня 2007, 14:47
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Vova » 25 січня 2008, 13:36

Погоджуюсь, що евтаназія - це порушення 5 заповіді. Але, якщо подумати, то тут палка має два кінці. Припустимо, що людина невиліковно хвора, лежить при смерті і без свідомості, життя її підтримуються за допомогою апарата штучного дихання, кожен день використання якого обходиться в 1000 у.о. і сім'я хворого не є з багатих. Чи в даному випадку відключення від апарата штучного дихання буде вважатись вбивством і гріхом проти 5-ої заповіді, чи може це люди грішать, бо не дозволяють людині піти з цього світу в кращий світ? Це дуже делікатне питання, і відповідь на нього може дати дуже обізнаний духівник.

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Олюнька » 25 січня 2008, 14:33

Vova писав:чи може це люди грішать, бо не дозволяють людині піти з цього світу в кращий світ?

А якщо людина своїм життям не заслужила ще на кращий світ, а терпінням покутує за гріхи. В такому випадку відключивши апарат ви самі згрішите і цю людину експресом відправите у "гірший світ" :evil: .
Терпіння - це шлях до святості як даної людини, так і її родичів.

Аватар користувача
Vova
новик
новик
Повідомлень: 21
З нами з: 27 березня 2007, 14:47
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Vova » 28 січня 2008, 10:30

Олюнька, цікаво, а як ми маємо визначити коли людина вже відпокутувала свої гріхи чи ще покутує? Тільки тоді, коли терпіння є свідомим і добровільним, тоді воно приносить користь для нашої душі і веде до святості. А коли людина без свідомості і просто ледь дихає і то не сама, а за допомогою апарату, це важко назвати терпінням. Кажу ще раз, це дуже делікатне питання, і треба питатись компетентних в цій справі людей.

Аватар користувача
demetris
старець
старець
Повідомлень: 417
З нами з: 29 січня 2006, 16:52
Звідки: м. Львів
Контактна інформація:

Повідомлення demetris » 29 січня 2008, 09:41

Vova писав:...Кажу ще раз, це дуже делікатне питання, і треба питатись компетентних в цій справі людей.

Наприклад? :)
компетентних людей, здатних вирішувати чи хтось вже спокутував чи ще ні - немає!!!
З повагою, Дмитро.

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Олюнька » 29 січня 2008, 09:51

Vova писав: А коли людина без свідомості і просто ледь дихає і то не сама, а за допомогою апарату, це важко назвати терпінням.

А як це по вашому називається? Розвага?
Лікарі стверджують, що перебуваючи у комі людина чує, що біля неї відбувається. Якщо мозок працює, то може в ньому і думки якісь виникають, наприклад про покаяння.

Аватар користувача
Vova
новик
новик
Повідомлень: 21
З нами з: 27 березня 2007, 14:47
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Vova » 29 січня 2008, 09:57

компетентних людей, здатних вирішувати чи хтось вже спокутував чи ще ні - немає!!!


Ні, компетентних людей, які б дали відповідь на питання, чи відключення від апарату штучного дихання (тоді, коли людина вже навіть дихати сама не може) є евтаназією чи ні.

Аватар користувача
Vova
новик
новик
Повідомлень: 21
З нами з: 27 березня 2007, 14:47
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Повідомлення Vova » 29 січня 2008, 10:05

Олюнька писав:Лікарі стверджують, що перебуваючи у комі людина чує, що біля неї відбувається.

Цікаво, як лікарі можуть таке стверджувати, вони що, навчились залазити в мозок людини, читати її думки, і знати, що вона відчуваає? Якщо не помиляюсь - ще не навчились.

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Повідомлення brat Martyn » 29 січня 2008, 17:14

robie писав:Звичайно, приводити як аргумент неспроможність сімї - це занадто і не лізе ні в які ворота. З іншого бокує випадки, коли справді евтаназія, можливо, найкращий вихід...

Вбивство (саме про звичайне вбивство тут ідеться, бо евтаназія це все таки наслідок свідомої волі того, кому її роблять) за жодних обставин і в жодній формі не може бути найкращим виходом!
Хоч Вам, невіруючому, це, мабуть, важко зрозуміти...

Даний випадок, на мою думку, не можна називати евтаназією, бо в корені він ідентичний до аборту, з тою тільки відмінністю, що діти вже народжені і стають небажаними саме через свою неповносправність.
Шкода, що людське життя, як Божий дар, вже для багатьох не представляє жодної цінності. :( :( :(
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення o.Mykil » 16 жовтня 2009, 19:21

Як відомо, кожен з нас отримав від Всевишнього у тісній співдії з батьками великий безцінний дар – життя. Воно ж дароване людині тільки один єдиний раз. Його треба берегти. За нього варто боротися. Як же не цінувати того, що неповторне? Життя сильніше від смерті, хоч іноді може здаватися, що вона його перемагає. Розумні Божі створіння покликані насамперед, жити, любити, творити…
Немалий вплив справила на світ Енцикліка світлої пам’яті Святішого Отця Івана Павла II до всіх про так звану вартість та недоторканість життя людської особи під небом-сонцем – «Evangelium Vitae» («Євангеліє життя»). Її леймотивом, є, безперечно, наголос на вже згадуваній концепції життя, на його вартості, та на п’ятій Господній заповіді: «не вбивай», що теж творить яскраву мозаїку святого Божого Закону, даного людському родові лише на користь. «Покликання людини – життя такої повноти, яка значно перевищує виміри її земного буття, оскільки передбачає участь у житті самого Бога», – пише в ній Вселенський Архієрей. Наше життя – святе. Тому його, як стверджує Папа Іван Павло II, не можна знищувати, топтати… у різний негуманний спосіб. Це явно суперечить волі небесного Творця.

Говорячи про новітні загрози життю людини, Понтифік описує ті всі сучасні лиха, які несуть у собі грізні загрози життю людей, зокрема коли воно є безборонне та кволе… Притьмом творяться різноманітні злочини проти життя, що чітко окреслюються у «культуру смерті», котра є, власне, суціль антихристиянською. У склад цього ганебного явища входять численні вбивства, геноцид, зігнання плоду, аборти, евтаназія, самогубства, нищення душі та тіла, одним словом, – усе, що руйнує цілість людської особи. Сюди теж можна віднести і смертну кару, яку певні країни вже заборонили. «На жаль, – міркує в Енцикліці Папа, – ці тривожні явища набувають поширення, оскільки нові перспективи, що з’являються завдяки поступові науки й техніки, спричинюють нові форми зазіхань на гідність людської істоти. Одночасно складається й утверджується новий культурний клімат, за якого злочини проти життя набувають аспекту дотепер незнаного, можна сказати, – ще негіднішого…».

Римський Папа при тому теж зазначає, мовляв, ми є сьогодні свідками нехтування права на життя, тобто головного права великої кількості безборонних та слабких людей, якими тут виступають здебільшого діти, яким ще не вдалося торкнутися земного світу…
Теж неодноразово, як бачимо, Божий слуга звертається у своїх глибоких роздумах над людською екзистенцією до вбивства старозавітного Авеля Каїном. Брат безвинно загинув від руки іншого брата… Відштовхуючись від цієї сумної дійсності, в «Євангелії життя» наводяться аналогії із сучасним станом непогамовного людства… Витворена «цивілізація смерті» має насамперед корінь у серцях людей, заплямованих гріхом. Очищали б люди свої серця… Це чи не перша причина, як виливає з усього. Наявна, за Понтифіком, «війна сильних проти безсилих». Звідси виникає своєрідна «змова проти життя». Спостерігається повсюдно неморальна у своїй суті «контрацептивна ментальність».

Різні техніки штучного запліднення, які мали б бути на службі життя, роблять якраз можливими нові замахи на нього… Гра з вогнем, отже, небезпечна… Це знається часто з наслідків. Гедонізм, утилітаризм, явне зловживання своєю свободою роздмухують вітер зла.
Ну як не погодитись із Вселенським Архієреєм в контексті, наприклад, Одкровення Нового Заповіту в тому, що життя має вартість від самого моменту зачаття?!

Згідно з Божим планом, кожне життя-людина має право на прийняття. Його не можна цуратися, відкидати… Тільки Бог, як знаємо, є автентичний та абсолютний господар життя і смерті – від початку аж до кінця. Все в Його могутніх руках. А до чого нас допроваджує ця стрімка «культура смерті»? До всебільшого зла-упадку, прерізних екзистенціальних парадоксів, що підживлюються смертю, гріхом, що також має і свою структуру… Як пригадує єпископ Рима, жива традиція Церкви від самого свого початку з рішучістю підтверджувала цю актуальну Божу заповідь «не вбивай».

Вбивство людської істоти, що є образом Всевишнього, – це досить тяжкий гріх… Як же тоді в цій круговерті виправдати, наприклад, аборти (переривання вагітності), евтаназію (добровільне позбавлення життя немічної особи, яка цього «подарунку долі» могла аж ніяк не бажати та не давати на цей небоговгодний учинок своєї згоди)? Ці злочинні дії набирають, безумовно, форми вбивства. На такій дійсності сьогодення теж акцентує свою увагу і Іван Павло II. Провиняються не раз лікарі і заодно й – ті, що не мають відношення до медицини, а – до гріха, «цивілізації антижиття».

Своє сумління годиться повсякчас очищувати, стараючись при тому вирішувати заплутані моральні питання-проблеми життя людини. Що доброго може хтось учинити без конкретної допомоги Творця всього, без міцної віри в Його відвічне існування? Ісус Христос якось сказав: «Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені це зробили» (Мт. 25, 40). І як це тоді звести до спільного знаменника з життєвою драмою, що насичена смертю, хаосом, злом і відвертається від Абсолюта, Добра тощо? Послідовник Спасителя Христа знає одну стійку відповідь – не вільно себе ставити на місце Бога, самостійно вирішувати, що можна робити, а що ні, що є добром, а що злом і т. п.
«Відтак слід наголосити, що не досить скасувати ганебні закони; треба усунути причини, які уможливлюють насильством над життям», –твердить в Енцикліці наступник апостола Петра.

Життя має свій сенс у поєднанні з іншими життями, а найголовніше – з життям Всевишнього. Безцінна культура життя мала б брати верх над усім, що явно перекреслює гідність людини та суперечить незмінному Божому задумові. До цього благородного діла варто спричинятися кожному, особливо можновладцям-політикам, духовенству…
За словами Вселенського Архієрея, в цьому великому напруженні, котрого потребує творення нової культури життя, нас підтримує і живить тривке переконання, що Євангеліє життя, як і Царство Боже, росте і приносить багаті плоди (пор. Мр. 4, 26-29).

Іван Павло II мовить ще й таку річ: «Євангелія життя не призначена тільки для віруючих: вона для всіх…». Доходимо до висновку, що чи не основна причина такої нелюдської «цивілізації смерті» – ігнорування Божого Закону, забуття за свого єдиного особового Творця, брак міцної віри в Нього… Різні демографічні кризи, що також мають свій визначений вплив та феномен антихристиянського діяння, стають ясними лишень у світлі Божого Об’явлення.

Направду, не може існувати справжнього миру, якщо ми не беремо під захист та не підтримуємо цінності життя, як уже пригадав раніш Папа Павло VI: «Кожен злочин проти життя є замахом на мир, надто коли при цьому вражено народну мораль; […] натомість там, де людські права насправді шануються, публічно визнаються й оберігаються, суспільство живе й розвивається в радісній атмосфері миру».

Отож, доречно любити будь-яке життя – своє, інших… Творити тільки його культуру, адже тільки таким шляхом дарується людині правдива радість, життя починає тоді наповнюватися сенсом. Материнство, батьківство мають бути в пошані. Як і дітонародження. Добрим прикладом материнства попри богоматеринство є, до слова, Пресвята Богородиця. Треба прийняти сміливо новий стиль життя… До цієї світлої мети нас закликає передусім Господь через Своє відвічне Слово і водночас від імені Христової Церкви шанований Понтифік Іван Павло II в актуальній Енцикліці «Evangelium Vitae», котра змінює світогляд…
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

гість
дописувач
дописувач
Повідомлень: 86
З нами з: 04 грудня 2008, 00:07
Контактна інформація:

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення гість » 09 лютого 2012, 11:20

В Нідерландах з 1 березня будуть діяти амбулаторні команди для проведення евтаназії в домашніх умовах - http://catholicnews.org.ua/v-niderlanda ... ni-komandi

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення ShMariam » 09 лютого 2012, 11:31

[Будь-який хворий, що страждає невиліковною хворобою, має право на проведення процедури, якщо перебуває при здоровому глузді і свідомий наслідків своїх дій.

:(
Не вірю, що людина, що страждає невиліковною хворобою (коли справді зовсім виснажена), є цілком свідома своїх вчинків для прийняття таких рішень.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення о.Олег » 09 лютого 2012, 14:10

ShMariam писав:
[Будь-який хворий, що страждає невиліковною хворобою, має право на проведення процедури, якщо перебуває при здоровому глузді і свідомий наслідків своїх дій.

:(
Не вірю, що людина, що страждає невиліковною хворобою (коли справді зовсім виснажена), є цілком свідома своїх вчинків для прийняття таких рішень.

біда з тими Нідерландами...
то туди наркозалежні потягнулися на екскурсії, то гомосексуалісти, тепер інші самогубці (або і вбивці) підтягнуться...
:(
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення Злий Іван » 10 лютого 2012, 12:14

о.Олег писав:
ShMariam писав:
[Будь-який хворий, що страждає невиліковною хворобою, має право на проведення процедури, якщо перебуває при здоровому глузді і свідомий наслідків своїх дій.

:(
Не вірю, що людина, що страждає невиліковною хворобою (коли справді зовсім виснажена), є цілком свідома своїх вчинків для прийняття таких рішень.

біда з тими Нідерландами...
то туди наркозалежні потягнулися на екскурсії, то гомосексуалісти, тепер інші самогубці (або і вбивці) підтягнуться...
:(


Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова. (с)
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення о.Олег » 10 лютого 2012, 12:22

Злий Іван писав:...Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова. (с)

ой ні - тут безправна ненравственність від безумності голови :(
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення Злий Іван » 10 лютого 2012, 12:36

Ох, отче. Безумність -- це також стан розуму. На жаль...
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення о.Олег » 10 лютого 2012, 13:15

Злий Іван писав:Ох, отче. Безумність -- це також стан розуму. На жаль...

безперечно. Що не робить безумність розумністю... А все від, думаю, нажаль... як там, в Псалмопівця? (Пс.52, приблизно): "сказав безумний в серці своєму Бога немає"...
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Злий Іван
старець
старець
Повідомлень: 579
З нами з: 18 лютого 2010, 14:39
Звідки: Львів

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення Злий Іван » 10 лютого 2012, 13:42

о.Олег писав:... "сказав безумний в серці своєму Бога немає"...
З повагою, о.Олег


Ось Вам вже і перший крок до смерті.
:(
Називайте речі своїми іменами ̶ люди краще вас розумітимуть.

Аватар користувача
Максим Борець
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 208
З нами з: 31 грудня 2011, 23:14

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення Максим Борець » 10 лютого 2012, 18:57

о.Олег писав:біда з тими Нідерландами...
то туди наркозалежні потягнулися на екскурсії, то гомосексуалісти, тепер інші самогубці (або і вбивці) підтягнуться...
:(



Демократія... :D :( :(

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Куди веде "культура смерті"?

Повідомлення andrivovk » 10 лютого 2012, 19:19

Максим Борець писав:Демократія... :D :( :(

демонкратія.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re:

Повідомлення о.Олег » 17 листопада 2013, 21:54

Belgia: Grupa pediatrów za prawem do eutanazji dla nieletnich
Z zagranicy; 2013-11-07 ["Gazeta Wyborcza"]

Kilkunastu belgijskich pediatrów w opublikowanym dziś liście otwartym opowiedziało się za rozszerzeniem prawa do eutanazji na osoby niepełnoletnie i chorych na Alzheimera. Z kolei siedmiu przywódców religijnych przestrzegło przed banalizowaniem tematu.

W izbie wyższej belgijskiego parlamentu trwa obecnie debata na temat tego, czy eutanazja powinna być dostępna dla osób poniżej 18. roku życia, które są w stanie samodzielnie się jej domagać, oraz osób starszych cierpiących na choroby degeneracyjne, jak choroba Alzheimera lub otępienie naczyniowe.

Według belgijskich mediów apel pediatrów może wpłynąć na decyzję parlamentarzystów, którzy są podzieleni w sprawie przyjętej przed 11 laty nowelizacji przepisów o eutanazji.

"W obliczu śmierci niepełnoletni szybko stają się dojrzali"

W liście opublikowanym we francuskojęzycznym dzienniku "Le Soir" i we flamandzkiej gazecie "De Morgen" 16 pediatrów wezwało parlamentarzystów do jak najszybszego zalegalizowania eutanazji dla osób niepełnoletnich. List podpisali m.in. lekarze pracujący w szpitalach katolickich.

"Każda decyzja dotycząca zakończenia życia jest aktem człowieczeństwa, który może mieć miejsce tylko w ostateczności. Dlaczego mielibyśmy pozbawiać niepełnoletnich tej możliwości?" - napisali pediatrzy. Z ich doświadczenia wynika, że "w obliczu poważnej choroby i nieuchronnej śmierci osoby niepełnoletnie bardzo szybko stają się dojrzałe" - czytamy w liście otwartym.

- Nie chodzi nam o szerzenie pewnej filozofii wśród dzieci. Chcemy jedynie słuchać, co mają do powiedzenia, i odpowiedzieć na ich cierpienie -

tłumaczyła belgijskiemu nadawcy radiowo-telewizyjnemu RTBF pediatra Dominique Biarent, która pracuje na oddziale intensywnej terapii w brukselskim szpitalu dziecięcym im. królowej Belgów Fabioli. - Gdy leczenie już jest niemożliwe, powinniśmy być w stanie towarzyszyć im podczas śmierci, co bez wątpienia jest najbardziej bolesną i najtrudniejszą częścią naszego zawodu - dodała Biarent.

Przywódcy religijni: "Eutanazja dzieci zagraża fundamentom społeczeństwa"

Jak pisze agencja AFP, eksperci, którzy wypowiadali się w parlamencie, przyznali, że eutanazja była już nielegalnie praktykowana w przypadku osób niepełnoletnich.

Przeciwni rozszerzeniu prawa do eutanazji są przedstawiciele belgijskich społeczności religijnych. "Wyrażamy nasze wielkie zaniepokojenie w obliczu rosnącego ryzyka banalizowania kwestii eutanazji" - napisali we wspólnym komunikacie przywódcy społeczności katolickiej, protestanckiej, prawosławnej, muzułmańskiej i żydowskiej w Belgii. Ich zdaniem rozszerzanie eutanazji na chorych na Alzheimera odbiera godność tym osobom.

"Poddawanie osób słabych, dzieci i chorych na Alzheimera eutanazji jest radykalnym zaprzeczeniem ich człowieczeństwa i zagraża fundamentom

społeczeństwa" - zaznaczyli przywódcy religijni. Jednocześnie podkreślili, że sprzeciwiają się "zarówno fizycznemu, jak i moralnemu cierpieniu, głównie dzieci". Skrytykowali też wywieranie presji na lekarzy, by praktykowali eutanazję.

Większość Belgów chce rozszerzenia prawa do eutanazji

Jak wynika z opublikowanego niedawno sondażu, ok. trzech czwartych Belgów opowiada się za rozszerzeniem prawa do eutanazji. Opowiada się za tym też większość partii. Jednak przyjęcie nowelizacji prawa jest hamowane przez członków rządowej koalicji z ugrupowań chadeckich i centrowych. Nie jest więc jasne, czy nowe przepisy zostaną poddane pod głosowanie przed wiosennymi wyborami parlamentarnymi.

Zgodnie z prawem z 2002 roku w Belgii eutanazja jest dopuszczalna, jeżeli pełnoletni, świadomy swoich czynów pacjent domaga się śmierci "dobrowolnie, w sposób przemyślany i czyni to wielokrotnie" i jeżeli nie jest poddany naciskom zewnętrznym. Jego choroba musi być nieuleczalna, a cierpienie fizyczne lub psychiczne "stałe i niedające się wytrzymać, bez możliwości jego złagodzenia".

W 2012 roku w Belgii zarejestrowano 1432 przypadki eutanazji, co stanowiło 2 proc. wszystkich zgonów. Była to też najwyższa liczba eutanazji od 2002 roku.(„Gazeta Wyborcza”)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Re:

Повідомлення andrivovk » 19 грудня 2013, 20:47

о.Олег писав:
Belgia: Grupa pediatrów za prawem do eutanazji dla nieletnich...

В Бельгии узаконили убийство больных детей


Согласно законопроекту, неизлечимо больные несовершеннолетние пациенты могут попросить об эвтаназии в том случае, если их боль невыносима и способов её облегчения не существует, а также если болезнь в ближайшее время неизбежно приведёт к летальному исходу.


Как сообщает AFP, 50 сенаторов проголосовали «за» законопроект, «против» – 17. Теперь поправки в законодательство рассмотрит нижняя палата парламента Бельгии. Сторонники закона о детской эвтаназии рассчитывают, что он будет принят до майских парламентских выборов.

В ноябре этого года 16 местных врачей-педиатров обратились к парламентариям с просьбой одобрить закон об эвтаназии для несовершеннолетних. «Мы не должны лишать детей этой последней возможности», - говорится в открытом письме врачей. По их мнению, несовершеннолетние «могут принимать взрослые решения перед лицом смерти». Источник

Как я уже писала ранее:

Также "добрые" бельгийцы предлагают убивать не только людей со смертельными заболеваниями, но и с болезнью Альцгеймера и прочими неизлечимыми нейродегенеративными заболеваниями. Они развиваются в пожилом возрасте, после 65 лет.

Получается, что европейцы сами себя уничтожают. Молодые люди и люди среднего возраста перестают рожать из-за ювенальной юстиции, пропаганды таких движений, как ЛГБТ, чайлдфри и т.п., пропаганды "вставания на ноги" и всего прочего, что еще у них там творится. А детей и стариков они собираются просто убивать.

Остается только пожалеть людей, которые живут в Европе и испытывают на себе все эти "прелести" толерантности.

А у нас есть возможность увидеть во что превратят Россию либералы, если когда-нибудь придут к власти.



http://patriotka.livejournal.com/67711.html

а також тут Самоуничтожение по-европейски http://patriotka.livejournal.com/5106.html
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Евтаназія

Повідомлення о.Олег » 28 листопада 2014, 12:01

Проповедь Clemens August Graf von Galen против эвтаназии в моем переводе появилась в сети. В 1941 г. она сразу же разошлась по всей Германии в множестве рукописных и машинописных копий. "Белая роза", объединявшая, как известно, католиков, протестантов и православного Алексаднра Шмореля, расклеивала текст этой проповеди на стенах домов.

Увы, но эта проповедь, прочитанная в нацистской Германии, гораздо актуальнее в наши дни, чем хотелось бы. Хорошо уже то, что расклеивать ее на стенах можно, не рискуя при этом жизнью. Поэтому как обладатель авторских прав на перевод этим постом делаю публичную оферту. Буду рад появлению текста на любом ресурсе, который захочет его опубликовать.(Евгений Розенблюм)
Зображення
Проблема уважения к человеческой жизни, должного отношения к достоинству личности, лежащая в основе биоэтики, стала особенно актуальной во второй половине XIXвека, когда научный прогресс, с одной стороны, и нарастающая секуляризация общества, сопровождающаяся увеличением роли государства, с другой, привели к искушению рассматривать человека как объект радикальных экспериментов. В результате этих экспериментов предполагалось достичь радикального улучшения человечества как вида, а ради этого считалось возможным искусственным образом «отсекать» «тупиковые» ветви развития. Применение к человеку методов искусственного отбора, известных из скотоводства и растениеводства, получило название «евгеника» (Карлсон 2009. С. 132).

На рубеже XIX-XXвеков в некоторых штатах США начинают приниматься законы, запрещающие вступление в брак или даже предписывающие обязательную стерилизацию людей, больных некоторыми болезнями, прежде всего – психическими, а также людей с низким IQ. В 1920-е годы подобные законы принимаются в некоторых европейских государствах. Наиболее полно и последовательно эта тенденция была реализована нацистами, хотя оправдываемые евгеникой и возведенные в ранг государственной политики преступления совершались, например, в Швеции еще до 1933-го года и вплоть до 70-х годов (Гридина, Рукавишников 1997). После окончания Второй мировой войны и осуждения нацистов Нюрнбергским трибуналом в большинстве стран евгенические программы были свернуты, чтобы вновь продолжиться слегка иными методами и под совсем иными лозунгами.

* * *
Блаж. Клеменс Август граф фон Гален родился в 1878 году в знатной католической вестфальской семье, чьи предки были крестоносцами. Он был одиннадцатым из тринадцати детей в семье. В 1904 г. рукоположен во священники, служил в родном диоцезе Мюнстера и в Берлине. В октябре 1933 г. назначен епископом Мюнстера. В качестве девиза избрал слова: «Neclaudibus, nectimore» – «Ни похвалами, ни страхом». Уже в первом своем пастырском послании на Адвент подверг критике церковную политику нацистов. Его жесткая антинацистская позиция принесла ему всемирную известность летом 1941 года, когда он прочитал три так называемых «проповеди против гестапо» – две (от 13 и 20 июля) были посвящены бессудным арестам и конфискациям, которые епископ назвал разрушением базовых устоев общества, а третья (прочитанная 3 августа) касалась принудительной эвтаназии душевнобольных. Скоро тексты этих проповедей разошлись по всей стране в множестве подпольно напечатанных копий, их расклеивали в общественных местах члены антинацистского кружка «Белая роза», а авиация Союзников сбрасывала над немецкими городами.

Блаж. Клеменс фон Гален получил прозвище «Мюнстерский лев». Опасаясь волнений по всей стране, власти вынуждены были приостановить программу эвтаназии, хотя год спустя снова осторожно начали ее. Арестовать епископа фон Галена нацисты не решились. Известно, что впоследствии блаж. Клеменс фон Гален поддерживал контакты с Сопротивлением, а его родной брат был причастен к покушению на Гитлера 20 июля 1944 года.

При этом епископ фон Гален поддержал введение войск в Рейнскую демилитаризованную зону в 1936-м и нападение на СССР в 1941-м году, считая, что «война против большевистской чумы» оправдана. Также он публично называл преступлением бомбардировки немецких городов авиацией Союзников (Portmann 1948).

В феврале 1946 года Папа Пий XIIсделал епископа Клеменса фон Галена кардиналом. Месяц спустя, сразу после возвращения в Мюнстер, тот умер от перитонита. В 2005 г. кардинал Клеменс Август фон Гален был причислен к лику блаженных.
Текст проповеди блаж. Клеменса фон Галена против эвтаназии на русском языке публикуется впервые.

Гридина Ю., Рукавишников Л. Униженные и оскопленные // Коммерсант-Власть. № 31 от 02.09.97. С. 16.
Карлсон А. Шведский эксперимент в демографической политике. М.: ИРИСЭН/Мысль, 2009.
Portmann H. Kardinal von Galen. Ein Gottesmann seiner Zeit. M?nster, 1948.


Проповедь епископа Мюнстерского Клеменса Августа фон Галена против эвтаназии

3 августа 1941 года. После чтения Евангелия девятого воскресенья по Пятидесятнице: «И когда приблизился к городу, то, смотря на него, заплакал о нем и сказал: о, если бы и ты хотя в сей твой день узнал, что служит к миру твоему! Но это сокрыто ныне от глаз твоих, ибо придут на тебя дни, когда враги твои обложат тебя окопами и окружат тебя, и стеснят тебя отовсюду, и разорят тебя, и побьют детей твоих в тебе, и не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего. И, войдя в храм, начал выгонять продающих в нем и покупающих, говоря им: написано: дом Мой есть дом молитвы, а вы сделали его вертепом разбойников. И учил каждый день в храме. Первосвященники же и книжники и старейшины народа искали погубить Его». (Лк. 19:41-47)

Мои дорогие прихожане! Сегодняшнее Евангелие рассказывает о шокирующем событии. Иисус плачет! Сын Божий плачет! Плачет тот, кто испытывает боль – или телесную или душевную. Иисус в то время не страдает от телесной боли – и все же Он плачет. Сколь велика должна быть душевная боль, сколь велика сердечная скорбь самого мужественного из людей, чтобы Он заплакал! Почему же Он заплакал? Он плакал об Иерусалиме, о святом, столь дорогом Ему Божьем городе, о столице Своего народа. Он плакал о его жителях, своих соотечественниках (в оригинале использовано словоVolksgenossen – официальный термин, в нацистском «новоязе» применявшийся только к немцам), поскольку они не желали познать то, что одно только могло отвратить от них наказание, которое Он в Своем всеведении предвидел и в Своей божественной справедливости предустановил. «О, если бы ты узнал, что служит к миру твоему!» Почему жители Иерусалима не познали этого? Незадолго до того Иисус говорил: «Иерусалим! Иерусалим! сколько раз хотел Я собрать чад твоих, как птица птенцов своих под крылья, и вы не захотели!» (Лк. 13:34)

Вы не захотели. Я, ваш Царь, ваш Бог, Я хотел! Но вы не захотели. О, как укрывает, как хранит, как защищает курица цыплят под своим крылом; она их согревает, она их питает, она их обороняет. Так же хотел Я вас защищать, хранить, оборонять от любой опасности. Я хотел! И вы не захотели!
Поэтому плачет Иисус, поэтому плачет Сей сильный человек, поэтому плачет Бог. Он плачет над безрассудством, над несправедливостью, над преступлением не захотевших.И над вызванной этим бедой, которую Его всеведение предвидит, над наказанием, которое Его справедливость вынуждена наложить, когда человек заповедям Божьим, голосу своей совести, исполненным любви призывам божественного Друга, самого лучшего Отца, противопоставляет свое нежелание: «о, если бы и ты хотя в сей твой день узнал, что служит к миру твоему! Но ты не захотел!» Это ужасно, это неслыханно несправедливо и погибельно, когда человек противопоставляет свою волю воле Божьей! Я хотел! И ты не захотел! Поэтому плачет Иисус над Иерусалимом.

Благочестивые христиане! В прочитанном 6 июля этого года во всех католических церквях Германии совместном пастырском послании немецких епископов от 26 июня говорится среди прочего: «В католической этике есть понятие предписаний, которые не обязывают человека, если их выполнение сопряжено с чрезмерными трудностями. Но есть и священные обязательства совести, от которых никто не может нас освободить, которые мы обязаны выполнять во что бы то ни стало, даже ценой собственной жизни. Никогда, ни при каких обстоятельствах человек не должен убивать невиновных – только на войне и при вынужденной самообороне». 6 июля мне уже довелось дополнить эти слова общего пастырского послания таким пояснением:

«Вот уже несколько месяцев мы получаем сведения, что из психиатрических больниц и домов призрения по приказу из Берлина в принудительном порядке увозят душевнобольных пациентов, которые болеют уже долгое время и, возможно, представляются неизлечимыми. Как правило, вскоре после этого родственники получают извещение, что больной скончался, тело кремировано, и они могут забрать пепел. В обществе царит практически полная уверенность, что эти многочисленные случаи внезапной смерти душевнобольных происходят не сами по себе, а в результате умышленного убийства. Таким образом реализуется доктрина о том, что можно прерывать так называемую неценную жизнь, то есть убивать невинных людей, когда считается, что их жизнь больше не представляет ценности для народа и государства. Чудовищная доктрина, оправдывающая убийство невинных людей, в принципе снимающая запрет на насильственное умерщвление не способных более работать инвалидов, калек, неизлечимых больных, немощных людей!».

Мне стало достоверно известно, что в больницах и домах призрения провинции Вестфалия тоже составлены списки тех пациентов, которых следует причислить к так называемым непродуктивным соотечественникам, увезти и вскоре после этого лишить жизни. Из лечебницы Мариенталь в Мюнстере на этой неделе уже ушел первый транспорт!

Мужчины и женщины Германии! Еще остается в силе §211 имперского уголовного кодекса, в котором определено: «Кто преднамеренно и умышленно убьет человека, подлежит за убийство смертной казни». Чтобы те, кто преднамеренно убивает этих несчастных людей, членов наших семей, могли избежать законного наказания, больных, которых собираются убить, увозят из родных мест в отдаленные учреждения. Затем причиной смерти называют какую-нибудь болезнь. Тела немедленно сжигаются, чтобы члены семьи и криминальная полиция не могли установить, действительно ли имела место болезнь и какова причина смерти.

Но мне доподлинно известно, что ни в рейхсминистерстве внутренних дел, ни в аппарате имперского руководителя врачей д-ра Конти вовсе не делают тайны из того, что действительно значительное число душевнобольных уже было преднамеренно убито в Германии и должно быть убито в будущем.
Имперский уголовный кодекс определяет в §139: «Кто получит достоверные сведения о замышляемом преступлении против жизни и не известит заблаговременно соответствующее ведомство или лицо, находящееся под угрозой, должен быть наказан».
Поскольку я узнал заранее, что больных из Мариенталя увозят, чтобы убить, я направил 28 июля в прокуратуру судебного округа Мюнстер и главе полиции в Мюнстере заказное письмо следующего содержания:

«Согласно дошедшим до меня сведениям, в течение этой недели (предположительно 31 июля) значительное число пациентов психиатрической клиники провинциального подчинения Мариенталь в Мюнстере – так называемые «непродуктивные соотечественники» – должны быть перевезены в психиатрическую клинику Айхберг, где их предполагается немедленно умертвить. Общеизвестно, что именно это произошло с пассажирами других транспортов из других клиник. Поскольку такой образ действий не только противоречит божественному и естественному нравственному закону, но также, будучи убийством, карается смертью на основании §211 имперского уголовного кодекса, я направляю согласно §139 полагающееся уведомление и прошу безотлагательно защитить находящихся под угрозой соотечественников от инстанций, замышляющих их депортацию и убийство; также прошу сообщить мне о принятых мерах».

Сообщений о принятых прокуратурой или полицией мерах я не получал.
Еще 26 июля я письменно направил серьезнейший протест в провинциальное управление Вестфалии, курирующее учреждения, которым доверены больные длязаботы и лечения. Это не возымело никакого результата. Первый транспорт с невинными людьми, обреченными на смерть, уже покинул Мариенталь. А из лечебницы Варштайн, как я слышал, вывезено уже 800 больных.

Итак, нам следует ожидать, что бедные, беззащитные больные рано или поздно будут убиты. Почему? Не потому, что они совершили преступление, заслуживающее смертной казни. Не потому, что они, допустим, напали на санитаров, так что тем ничего другого не оставалось, кроме как ради сохранения собственной жизни прибегнуть к справедливой самозащите против нападающего. Таковы случаи, помимо убийства вооруженного противника на справедливой войне, в которых разрешено, а нередко и предписано, применение силы вплоть до убийства.

Нет, не по этим причинам должны умереть несчастные больные, а потому, что согласно решению какого-то учреждения, по заключению какой-то комиссии они «недостойны жизни», потому что это заключение относит их к «непродуктивным» соотечественникам. Ход мыслей таков: эти люди не могут больше производить продукцию, они подобны старой машине, которая больше не работает; подобны старой лошади, которая неизлечимо хромает; подобны старой корове, которая уже не дает молока. Что делают со старой машиной? Сдают в металлолом. Что делают с хромой лошадью, с непродуктивной скотиной?
Нет, я не буду доводить это сравнение до конца, — оно чудовищно, во всей своей правомочности и убедительности! Здесь речь не о машинах, не о лошади или корове, чье единственное предназначение – служить человеку, производить для него товары! Это машины можно сломать, это животных можно пустить под нож, если они больше не выполняют свое предназначение. Нет, речь о людях, о наших ближних, наших братьях и сестрах! О бедных людях, о больных людях, если угодно, о непродуктивных людях. Но разве они из-за этого лишились права на жизнь? Разве мы сохраняем право на жизнь только до тех пор, пока мы продуктивны, пока другие люди признают нас продуктивными?

Если мы принимаем и реализуем на практике принцип, по которому «непродуктивных» ближних можно убивать, то горе нам всем, когда мы станем старыми и немощными! Если можно убивать непродуктивных ближних, то горе тем инвалидам, которые как раз на производстве рисковали своими силами и здоровьем, пожертвовали ими и остались без них! Если можно насильственно ликвидировать непродуктивных ближних, то горе нашим храбрым солдатам, которые возвращаются домой тяжелоранеными, калеками, инвалидами!

Если однажды будет признано, что у человека есть право убивать «непродуктивных» ближних, — даже если сейчас это относится только к бедным, беззащитным душевнобольным, — то это будет принципиальным согласием на смерть всех непродуктивных людей, неизлечимых больных, неспособных трудиться калек, инвалидов труда и войны, на смерть нас всех, когда мы станем старыми и немощными, а потому непродуктивными. Тогда осталось только издать секретный приказ, чтобы распространить опробованный на душевнобольных порядок действий на других «непродуктивных» и применить его к неизлечимым легочным больным, к немощным старикам, к инвалидам труда, к тяжелораненым солдатам. Тогда никто из нас не сможет чувствовать себя в безопасности. Какая-нибудь комиссия сможет включить его в список «непродуктивных» людей, согласно ее решению, «недостойных жизни». И ни один полицейский их не защитит, и ни один суд не покарает их убийство и не приговорит убийцу к заслуженному наказанию! Кто сможет тогда доверять врачу? А вдруг он сообщит, что больной непродуктивен, и получит предписание умертвить его? Невозможно и представить себе, какое одичание нравов, какое всеобщее взаимное недоверие начнется даже в семьях, если мы будем терпеть это ужасное учение, признавать и придерживаться его. Горе людям, горе нашему немецкому народу, если святая Божья заповедь: «Не убий!», данная Господом на Синае при громе и молнии, вписанная от начала Богом-Творцом в сердце человека, не только будет нарушаться, но будет нарушаться открыто и безнаказанно!

Приведу вам пример того, что уже произошло. Некий крестьянин из-под Мюнстера, лет 55, — я мог бы назвать его имя, — последние несколько лет страдал от психического расстройства и был поэтому помещен в лечебницу Мариенталь и поручен заботам тамошнего персонала. Он не был сумасшедшим в полном смысле слова, мог принимать посетителей и радовался всякий раз, когда родственники приходили к нему. Только две недели тому назад его посещали жена и один из их сыновей, находящийся на фронте и приезжавший в отпуск домой. Сын был очень привязан к своему больному отцу. Поэтому расставание было тяжелым. Кто знал, вернется ли солдат, увидит ли вновь отца? Ведь он может погибнуть в бою за своих соотечественников. Этот сын, солдат, теперь уже вряд ли увидит своего отца на земле, ведь с тех пор отец был включен в список «непродуктивных». Родственнику, который хотел посетить отца на этой неделе, было отказано во встрече и сообщено, что больной был увезен по приказу совета министров по обороне. На вопрос «куда» ответа дано не было. Родным-де сообщат в течение нескольких дней.

Что будет в сообщении? Вновь то же, что и в других случаях? Что человек умер, тело кремировано, а пепел можно забрать, уплатив положенный взнос? Тогда солдат, рискующий жизнью на поле боя ради немецких соотечественников, не увидит больше в этой жизни своего отца, потому что немецкие соотечественники дома лишили его жизни!

Факты, о которых я говорю, твердо установлены. Я могу назвать имена больного, его жены, его сына-солдата и место, где они живут. «Не убий!» Бог вписал эту заповедь в совесть человека намного раньше, чем любой уголовный кодекс установил кару за убийство, намного раньше, чем прокуратура и суд стали за него преследовать и наказывать. Каин, убивший своего брата Авеля, был убийцей задолго до того, как появились государства и суды. И он признавал, теснимый упреками собственной совести: «Преступление мое больше, чем может быть прощено! <…> И всякий, кто встретится со мною, убьет меня, убийцу» (Быт. 4:13-14) (В этом месте синодальный перевод отличается по смыслу от немецкого, использованного епископом Клеменсом Августом фон Галеном.).
«Не убий!» Эта заповедь Бога, единственного Господина, имеющего право распоряжаться жизнью и смертью, была от начала вписана в сердце человека задолго до того, как Бог дал детям Израиля у горы Синай свой моральный закон с теми краткими, высеченными в камне изречениями, которые сохранены для нас в Священном Писании, которые мы в детстве учили наизусть по катехизису. «Я Господь, Бог твой!»

Так начинается этот неизменный закон. «Да не будет у тебя других богов перед лицом Моим». Единственный, превосходящий все земное, всемогущий, всеведущий, бесконечно святой и праведный Бог дал эти заповеди, наш Создатель и единственный Судья! Из любви к нам Он вписал эти заповеди в наше сердце и торжественно провозгласил их. И потому они выражают потребность нашей созданной Богом природы. Они – неотъемлемые правила разумной, богоугодной, благой и святой жизни человека и общества.

Бог, наш Отец, хочет собрать нас, Своих детей, вокруг этих заповедей, как птица собирает птенцов своих под крылья. Когда мы, люди, следуем этому повелению, этому зову Божьему – тогда Он хранит нас, защищает, сберегает от несчастья, обороняет от грозящей погибели как птица птенцов своих под крыльями.

«Иерусалим! Иерусалим! сколько раз хотел Я собрать чад твоих, как птица птенцов своих под крылья, и вы не захотели!» Неужели это должно заново сбыться в нашем немецком отечестве, на нашей вестфальской родине, в нашем городе Мюнстере? Как обстоят дела в Германии, как обстоят дела здесь, у нас, с повиновением этим Божьим заповедям?
Заповедь восьмая: «Не произноси ложного свидетельства, не лги». Как часто она нагло, даже открыто, нарушается!
Заповедь седьмая: «Не бери себе имущества ближнего твоего». Чья собственность еще в безопасности после самоуправного и бесцеремонного изъятия собственности наших братьев и сестер, принадлежащих к католическим орденам? Чья собственность под защитой, если не возвращено это противоправно конфискованное имущество?

Заповедь шестая: «Не прелюбодействуй». Подумайте об указаниях и заверениях, которые даны в печально известном, напечатанном во всех газетах, открытом письме исчезнувшего с тех пор Рудольфа Гесса касательно свободных половых сношений и внебрачных рождений. Да и кроме этого, сколько еще бесстыдного и вульгарного можно прямо здесь, в Мюнстере, читать, наблюдать и слышать! К какому бесстыдству в одежде пришлось привыкнуть молодежи! Это подготавливает супружеские измены в будущем, поскольку разрушена стыдливость, защитная стена целомудрия.

А теперь и пятая заповедь «Не убий» отброшена в сторону и нарушается на глазах у служб, обязанных стоять на страже правопорядка и жизни. Из нее делается исключение для случаев намеренного убийства невиновных ближних, если они больны, только на том основании, что они «непродуктивны» и не могут больше участвовать в производительном труде.

Как обстоят дела с исполнением четвертой заповеди, предписывающей почтение и повиновение в отношении родителей и вышестоящих? Авторитет родителей уже в значительной мере подорван и сотрясается снова всякий раз с каждым новым предписанием, возложенным на детей против воли их родителей. Можно ли рассчитывать, что сохранится искреннее почтение и добросовестное повиновение государственным властям, когда продолжают нарушать заповеди высшей Власти, заповеди Божьи, когда борются даже с верой в единственного истинного Всевышнего Бога, Владыку неба и земли, пытаются вырвать ее с корнем?
Первые три заповеди по всей Германии, в том числе и в Мюнстере, уже давно, не таясь, перестали исполнять. Сколь многие не чтят ни воскресных, ни праздничных дней, которые должны бы быть посвящены Богу! Как часто всуе употребляют имя Божье, оскорбляют и поносят его!

И первая заповедь: «Да не будет у тебя других богов перед лицом Моим!» Вместо единого, истинного, вечного Бога делают себе по сердцу своему идолов, чтобы им поклоняться: природу, или государство, или народ, или расу. А как много тех, чей бог, по слову апостола Павла (Фил. 3:19), — чрево, собственное благополучие, которому они приносят в жертву все, даже честь и совесть, или чувственные удовольствия, опьянение деньгами или властью! Так можно попытаться присвоить себе и божественную власть, сделать себя господином над жизнью и смертью других людей.

Когда Иисус входил в Иерусалим и увидел город, Он заплакал о нем и сказал: «О, если бы и ты хотя в сей твой день узнал, что служит к миру твоему! Но это сокрыто ныне от глаз твоих. Ибо придут на тебя дни, когда враги твои обложат тебя окопами и окружат тебя, и стеснят тебя отовсюду, и разорят тебя, и побьют детей твоих в тебе, и не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени посещения твоего».

Плотскими Своими очами видел тогда Иисус только лишь стены и башни града Иерусалима, но божественное всеведение видело глубже, зная о духовном состоянии города и его жителей: «Иерусалим! сколько раз хотел Я собрать чад твоих, как птица птенцов своих под крылья, и вы не захотели!» Это великая боль, теснящая сердце Иисуса, исторгающая слезы из Его глаз. Я хотел для вас лучшего. Но вы не захотели!

Иисус видит греховность, чудовищность, преступность, гибельность этого нежелания!Маленький человек, бренное творение, противопоставляет свою сотворенную волю воле Божьей! Иерусалим и его жители, избранный и возлюбленный народ, противопоставляет свою волю воле Божьей! Безрассудно и преступно сопротивляется воле Божьей! Потому плачет Иисус над ужасным грехом и над неизбежным наказанием. Бог поругаем не бывает!

Христиане Мюнстера! Разве Сын Божий в Своем всеведении видел тогда только Иерусалим и его народ? Разве только над Иерусалимом плакал Он? Разве народ Израиля – это единственный народ, который Бог окружил отцовской заботой и материнской любовью, защитил, призвал к Себе? Разве это единственный не захотевший народ? Единственный отказавшийся от Божьей истины, отбросивший Божьи заповеди и тем навлекший на себя несчастье? Не созерцал ли тогда Иисус, всеведущий Бог, также и наш немецкий народ, и нашу Вестфальскую землю, нашу землю Мюнстера, наш Нижний Рейн? Не плакал ли Он и над нами? Не плакал ли над Мюнстером? Тысячу лет учил Он наших предков и нас Своей истине, наставлял при помощи Своих заповедей, укреплял Своей благодатью, собирал нас как птица собирает птенцов своих под крылья. Не видел ли тогда всеведущий Сын Божий, что в наше время Он будет вынужден и над нами произнести приговор: «И вы не захотели! Се, оставляется вам дом ваш пуст»? Как это было бы ужасно!

Дорогие христиане! Я надеюсь, что время еще есть, но его уже очень мало. Время, чтобы мы узнали, хотя бы ныне, в сей день, что служит к миру нашему, что одно только нас спасает, что может нас сберечь от Божьей кары; чтобы мы полностью и безоговорочно приняли явленную Богом истину и исповедали ее своей жизнью. Чтобы мы приняли Божьи заповеди как руководство к собственной жизни и серьезно отнеслись к словам: лучше умереть, чем согрешить! Чтобы мы в молитве и искреннем покаянии умоляли о Божьем прощении и милосердии к нам, к нашему городу, к нашей стране, к возлюбленному нами немецкому народу!

Ибо кто хочет продолжать навлекать на всех нас Божью кару, кто поносит нашу веру, кто презирает Божьи заповеди, кто действует заодно с людьми, отрывающими нашу молодежь от христианства, грабящими и изгоняющими монахов и монахинь, заодно с теми, кто обрекает на смерть невиновных людей, наших братьев и сестер, — с таковыми мы желаем избегать всякого близкого знакомства, мы желаем избежать их влияния на нас и на наших близких, чтобы нам не заразиться их богопротивными мыслями и поступками, чтобы мы не стали соучастниками их вины и не подверглись Божьей каре, которой справедливый Бог должен подвергнуть – и подвергнет! – всех, кто подобно неблагодарному городу Иерусалиму не желает того, чего желает Бог.

О Боже, дай нам хотя бы ныне, в сей день, пока еще не стало слишком поздно, узнать, что служит к миру нашему! О Святейшее Сердце Иисуса, до слез скорбящее об ослеплении и о злодеяниях людей, помоги нам Твоей благодатью, чтобы мы всегда стремились к тому, что Тебе угодно, и избегали того, что скверно пред Тобою, чтобы мы оставались в Твоей любви и нашли покой душам нашим! Аминь.

Перевод с немецкого и введение: Евгений Розенблюм
Источник: FoliaPetropolitana. 2014. N. 1. С. 85-92.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Евтаназія

Повідомлення andrivovk » 25 липня 2015, 18:35

у франції чоловіка хочуть відключити від апарату підтримання життя.

деталі тут http://catholicnews.org.ua/franciya-ce- ... vayte-yogo


десь читав, що людиновбивство є одним з видів гріха проти Святого Духа, бо Він є Подателем життя, і тому такі наслідки для вбивці. :(


Раніше було в пресі ("Парафіяльна газета", квітень, 2005 р.) повідомлення про аналогічну ситуацію, але тоді відключили від апарату 41 р. жінку. А, ось знайшов про це у Вікіпедії https://ru.wikipedia.org/wiki/ Шайво,_Терри
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 340
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Евтаназія

Повідомлення Міра » 22 грудня 2015, 14:34

Батьки хотіли вже вбити дитину (евтаназія), але Бог вирішив інакше http://storyfox.ru/post/roditeli-uzhe-d ... la-umirat/
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 1 гість