Церква і люди з особливими потребами

питання з життя Церкви/Суспільства, які не відносяться до тематики інших розділів Форуму

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

it_art
гість
гість
Повідомлень: 1
З нами з: 08 грудня 2011, 11:44

Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення it_art » 17 грудня 2011, 16:42

Слава Ісусу Христу!
Довго зупиняв себе перед тим, як написати це повідомлення, тобто цього листа. Все очікував, що з кожним роком все зміниться, буде зроблено висновки: люди задумаються і Європа зайде до нас не тільки звичками, гарним облаштуванням храмів, святинь, монастирів і т.д. Все надіявся, що, побувавши там на науці, на парафіях, наше духовенство побачить, яким має бути ставлення до Інвалідів. А в нас їх немало. За даними на 2010р. в Україні було 2,6 млн. неповносправних осіб, це майже 6% від загальної кількості населення, лише на західній Україні - 333,1 тис. осіб.
Так, тема, яку я би хотів підняти, стосується неповносправних. На жаль, ми думаємо за велич і красу наших храмів, святинь, ( і це зрозуміло, і так має бути), але ми зовсім забуваємо про людей, про наших ближніх, які неспроможні подолати ті перешкоди (бар’єри), які присутні в новозбудованих храмах, і які є в уже існуючих.
Ми вчимося любити ближнього. Бути ближчими до всіх людей, які прагнуть відвідати храм, помолитися чи то на службі, чи просто в потребі сповіді. Звичайно, не можна сказати, що церква відвертається від таких людей – ні, звісно, і священики приходять до хворих, і самі хворі запрошують їх для отримання Святих тайн.
Але коли інваліди, які можуть добратись до храму на інвалідному візочку, зустрічають перед його дверима свою «Голгофу» - збудовану зі сходин неприступної висоти для неповносправної людини?
І це дивно. Дивним є те, що тих людей і ті проблеми ми не бачимо. Не бачимо - не тільки поруч, але не помічаємо в нашому краю, у місті, на нашій парафії.
Наші чудові храми, видовищні і наповнені чудотворними іконами, - створені для кого?
Для здорових?
Якщо людина-інвалід не може до них під’їхати і помолитись, не може торкнутись тої святості, яка робить чуда. Я розумію, Бог є не тільки в іконах і храмах, але й поруч з нами. Та деколи для зміцнення віри потрібна крапля надії і ваша любов для тих людей. Надії на те, що будуть зміни, що хоча б частково наше духовенство у своїй любові до мирян збагне, що поруч є такі люди. Невже так важко побудувати пандус і таким чином зробити крок до інвалідів. Така необхідність є не тільки для них, а й для мам із маленькими діточками, яким також дуже важко подолати ті сходинки, що інколи такі як гори. Невже так важко в нових проектах задуматись над тим, що на парафії може бути людина, котра нездатна подолати ті перешкоди? Або до вашого храму завітає гість, який подолав неблизький і нелегкий шлях з іншого міста, чи навіть країни, щоб відвідати ікону (мощі), але не зможе до неї (них) наблизитись через відсутність пандусу. Інколи, дивлячись на все новозбудоване, не розумієш - як і для кого це? Навіть старша людина, чиясь бабуся, або дідусь, не зможе подолати ці сходи. Невже це будується тільки для здорових людей? Хіба всі хворі мають бути відокремлені від суспільства? Від християнського суспільства, від того, до чого линуть душею.
Змінити доступ до церкви не складає проблеми в теперішній час. Існує багато пристосувань, ліфтів, відкидних пандусів і т.д. Я думаю, - було би бажання зрозуміти, що і ми, і ви є рівними, і в будь-яку мить будь-хто з нас може замінити свої здорові ноги на металеві колеса коляски. Невже не вартує простягнути руку допомоги, руку до свого ближнього?
Друге питання, яке б хотілось обговорити, - це змінення ставлення до інвалідів. Ставлення не тільки громади, але в першу чергу і духовенства. На жаль, непоодинокими є випадки, коли повз людину у колясці може пройти монах або священик і навіть не спитати, чи потрібна допомога в подоланні шляху до храму, або в простому запитанні чи підтримці.
Я пам’ятаю особистий випадок. В 1995 році, коли я з батьком був в українському домі в Римі, в якому є багато перешкод для інвалідів, і які ми з труднощами долали, ніхто не поспішав нам на допомогу. Батькові було дуже важко самому звозити мене на візку, при цьому втримувати рівновагу, щоб нічого не сталося. Але раптом відчув поруч якусь людину, що старалася з усіх сил нам допомогти. Я повернувся і побачив Блаженішого кардинала Любачівського, який, не зважаючи на свій вік і свою слабість, усіма силами намагався допомогти. В мене виступили сльози. Я просив, що «не треба», що «прошу благословення». Але він допомагав до кінця шляху, і лише тоді поблагословив.
Невже так змінюються люди, невже в нас нема з кого брати того прикладу, і нема в кого вчитись? Я думаю, в житті їх є багато, але треба озирнутись і це побачити.
Я не буду перераховувати всі святі місця, храми, і монастирі, де немає доступу для інвалідів до чудотворних ікон або джерел. Думаю, кожен священик має сам їх побачити в своєму храмі.
Я можу тільки просити і молитись за чудо – щоб духовенство побачило ті недоліки, зрозуміло своє ставлення і задумалось про інвалідів.
Дуже хочеться відчути свободу руху у нас - як за кордом, починаючи з святих місць і храмів.
З молитвами в серці
Іван, інвалід дитинства.

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення Georgij » 17 грудня 2011, 17:12

it_art писав:Слава Ісусу Христу!
Наші чудові храми, видовищні і наповнені чудотворними іконами, - створені для кого?
Для здорових?
Якщо людина-інвалід не може до них під’їхати і помолитись, не може торкнутись тої святості, яка робить чуда. Я розумію, Бог є не тільки в іконах і храмах, але й поруч з нами. Та деколи для зміцнення віри потрібна крапля надії і ваша любов для тих людей. Невже так важко побудувати пандус і таким чином зробити крок до інвалідів. Така необхідність є не тільки для них, а й для мам із маленькими діточками, яким також дуже важко подолати ті сходинки, що інколи такі як гори. Невже так важко в нових проектах задуматись над тим, що на парафії може бути людина, котра нездатна подолати ті перешкоди? Або до вашого храму завітає гість, який подолав неблизький і нелегкий шлях з іншого міста, чи навіть країни, щоб відвідати ікону (мощі), але не зможе до неї (них) наблизитись через відсутність пандусу. Інколи, дивлячись на все новозбудоване, не розумієш - як і для кого це? Навіть старша людина, чиясь бабуся, або дідусь, не зможе подолати ці сходи. Невже це будується тільки для здорових людей? Хіба всі хворі мають бути відокремлені від суспільства? Від християнського суспільства, від того, до чого линуть душею.
Змінити доступ до церкви не складає проблеми в теперішній час. Існує багато пристосувань, ліфтів, відкидних пандусів і т.д. Я думаю, - було би бажання зрозуміти, що і ми, і ви є рівними, і в будь-яку мить будь-хто з нас може замінити свої здорові ноги на металеві колеса коляски. Невже не вартує простягнути руку допомоги, руку до свого ближнього?

Я колись не раз сам собі ставив такі питання, бо направду, напр. наш храм інваліди майже не відвідують(на візках), пояснював для себе таке явище тим, що багато таких людей в протестантських та інших конфесіях.
А на рахунок можливості потрапити до храму, чомусь завжди думав, що біля храму на любов та допомогу і не доводиться довго чекати, обовязково допоможуть добрі люди. Не раз бачив, як у Гошеві допомагали заносити візки до церкви та до чудотворної ікони чи то монахи, чи миряни.
Хоча на мою думку, у відпустових місцях, особливо таких знаних на весь світ , як наприклад Гошів, Зарваниця, пандуси повинні були б бути, адже людям з обмеженими можливостями в русі, хай мене простять ці добрі люди, інвалідам конче є потреба перебувати(навіть часто) в Божому храмі. Я собі уявляю себе в такому стані, мені б дому та вулиці було б замало, особливо, якщо я віруючий та практикуючий християнин, і з Богом мені легше нести свій хрест. Святе Письмо каже: "допомагайте зносити тягарі один одного", а така увага- це особлива поміч... :Rose:
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення о.Олег » 17 грудня 2011, 17:12

вітаю у нас на Форумі, пане Іване. Найперше - працюю в декількох тісно пов'язаних з Церквою організаціях, що своєю діяльністю покликані допомагати людям з особливими потребами. Являюсь крайовим капеланом міжнародної організації "Віра і Світло" (дружба з людьми розумово неповносправними та їхніми родинами); заступником керівника "Центру Емаус", УКУ (підтримка людей неповносправних, їхніх родин та державних чи громадських організацій та фондів/тощо, створених для допомоги/організації особливим людям); секретарем міжнародної спільноти "Лярш-Ковчег" в Україні (люди розумово неповносправні та їхні приятелі/асистенти...); капеланом центру "Джерело" (люди з ДЦП та їхні родини); капеланом "Відкрите Серце" (люди з аутизмом і їхні родичі) та інші. Пишу це не для якоїсь похвальби - для того, щоб унаявнити той факт, що положив цій важкій праці більше десяти своїх років і знаю, про що говоритиму: багато гарних/необхідних речей робиться Церквою для людей неповносправних. Ще багато потрібно зробити, щоб достосувати Святі Місця і для людей з певними обмеженими можливостями. Про це Ви говоріть зі свого боку на тій парафії, до якої належите. Я грішний говорю про це також. З різним успіхом. Те, що Ви розповідаєте про Захід - там діє законодавство. Не лише на папері - виконавча служба засудить всякого (включно з Церквою), хто не облаштує пандус/тощо. У нас все впирається в добру волю та розуміння людей: зробити пандус необхідно, бо у нас є парафіянин, якому інакше до церкви не зайти. Працюймо :Rose:

з повагою, о.Олег Жаровський
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9686
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення о.Олег » 17 грудня 2011, 17:18

перепрошую - маю дуже багато друзів, яких ображає слово "інвалід". Розумію, що в Україні з радянської спадщини залишилося це слово у широкому вжитку: є класифікація людини, як інваліда, існує "день інваліда", лікар і надалі називається "лікар-дефектолог", але... щось з цим потрібно змінювати. Пропоную замінити слово інвалід на більш відповідні: людина неповносправна (фізично-, розумово-, психічно-) або людина з особливими потребами. Назву теми візьму на себе відповідальність змінити
перепрошую
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення Georgij » 17 грудня 2011, 17:38

о.Олег писав:перепрошую - маю дуже багато друзів, яких ображає слово "інвалід". Розумію, що в Україні з радянської спадщини залишилося це слово у широкому вжитку: є класифікація людини, як інваліда, існує "день інваліда", лікар і надалі називається "лікар-дефектолог", але... щось з цим потрібно змінювати. Пропоную замінити слово інвалід на більш відповідні: людина неповносправна (фізично-, розумово-, психічно-) або людина з особливими потребами. Назву теми візьму на себе відповідальність змінити
перепрошую
З повагою, о.Олег

Цілком отче з вами згідний, та й сам, зрештою відношуся до них як і до всіх, а серце стискається, коли хтось якраз і вказує на якусь різницю між нами... Можливо і вільніше себе почувають, коли є пандус, а не очкування допомоги збоку.
Віра насправді має якраз неповносправних звільняти, робити вільними від таких вражень, від таких називань... :( Як не крути, "неповносправні" чи інші слова, не заповнять прогалини в різниці між нами.
Хай Бог всіх нас навчить по-справжньому любити і бути приязними і рівними , та корисними:Rose:
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Bohdan_
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 151
З нами з: 21 вересня 2011, 11:53

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення Bohdan_ » 17 грудня 2011, 18:14

Слава Ісусу Христу.

Хочу панові Іванові дещо сказати. Ви пишете за Європу але і по всій Європі такі самі проблеми от кажете що в Європі деякі були досвіду набрались але якого? Коли европейский парламент приймає закон але аж дістанеться до всіх країн аж всі проголосують. тоді може щось змінеться але то не то що я хотів сказати скажем країна в якій я перебуваю є в ЕС але який смисл коли ти йдеш до магазину а на склі дверей наліплено жінкам з дитачою каляскою і багато іншого заборонено не в одному а багатьох. де є то про що пишете?

я вас розумію дуже добре і згідний і я би був за то щоб всі могли до церкви і туда і туда але зрозумійте таку річ що неможе бути все і зразу. Я знаю що священики і не тілки роблять багато чого доброго але як я вже писав неможна зробити все і зразу. як би то було тілки на священиках може би і було ліпше але знов незнаєш чи і той священик за якийсь час непочне служити мамону. тут невсе так просто. то тільки моя думка сказана в голос

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення andrey s. » 17 грудня 2011, 19:31

it_art писав:Слава Ісусу Христу!
Довго зупиняв себе перед тим, як написати це повідомлення, тобто цього листа.

Слава Навіки Богу!!!
Дякую за Ваш допис, і за те, чого торкнулись у ньому.(особливо приємним є те, що саме Ви про це пишите.)
Я повністю згоден, згоден, що ситуація яка є потребує допрацювання з боку вірних і духовенства.
Але, але мушу написати, що мене радує, радує що всеж люди реально думають над цим і стараються вооплочувати ці думки і турботу в життя.(тобто щоб реально щось робилось, а не тільки балакалось).
Я прекрасно усвідомлюю що у Вас набагато більше досвіду у цьому питанні, тобто у Вас є ширше уявлення з цього приводу, бо були в різних місцях і можите повніше бачити картину.
Тут згадувався Гошів(Ясна Гора), і на цьому прикладі хочу написати кілька слів. Пишу не для того, щоб щось там показати і якось виправдати ситуацію...ні..не для того.
Знаєте, був час коли я мав обовязок піклуватись саме цим питанням, коли разом з поломниками приїзжали люди які мають фізичні обмеження у пересуванні, тобто конкретно ті, які приїзжають на візках.
Бо був час, коли приїзжав о.Протеігумен з візитацією в монастир, і скажу відверто, він дуже закцентував на цьому, на відсутності засобів для полекшення потрапляння в Храм на візку. І звичайно вжились заходи з цього приводу, був облаштований окремий вхід (як тимчасовий захід)і відповідальні за то люди, які мали сприяти цьому.
Зараз поясню до чого я це все...
Розумієте, проблема на данний момент, на момент поки не всі Храми облаштовані належним чином необхідними засобами, є не тільки у вірних чи духовенстві.
Насправді це спільна проблема, тобто і людей які мають фізичні вади.
Тобто, повірте, я не шукаю крайніх, а навпаки, хочу роздумувати з наміром протилежним.
Я усвідомлюю, що така фізична вада є тяжким Хрестом, і вона по різному впливає на людей і їх рідних.
Чомусь люди відчувають себе покинутими і нікому не потрібними. Так, можливо для цього були деякі причини, так, можливо десь була байдужість.
Але, спитайте себе, чи так воно насправді.????
Знаєте скільки раз я почував себе винним в наслідок того, що з певних причин людина поїхала з негативним враженням з цього місця.
Ситуації були прості і банальні, я навіть не стану їх описувати.
Но знаю напевне, що їх би не було, якби не було тієї стіни, яка на превеликий жаль присутня(мене дуже тішить, що та стіна стає все менш і менш великою).
Проблем просто не стане, якщо ми будемо ставити себе на місце іншого.
Коли одні не будуть встидатися запропунувати свою допомогу, і також коли інші не будуть встидатися прохати про допомогу чи сприяння.
Одна людина, якій я допомагав заїхати у Храм мені сказала: Я не хочу жалю, я тільки прагну розуміння.
Сказав що завжди молиться і тішиться за тих які йому прагнуть допомогти. І ніколи не відмовлявся від допомоги, навіть коли її не потребував.( хоч зізнався, що часто дратує , але з розумінням терпів)
І саме головне, що ніколи не встидався прохати про неї. (Уявляєте за скількох людей та людина помолилась!!!, якщо подумати про то, то я себе почуваю неповносправним).

п.Іване, повірте, все буде добре, тільки дайте час, проявіть терпіння, яке полекшить розуміння деяких речей.(ми дуже молода Церква, і звісно вірні і духовенство мають ще багато чого подолати для загального добробуту, подолати багато "стін відчуження", як між вірними, так і між вірними і духовенством. )
Дуже добре, добре що балакаєм про це, що Ви підняли цю тему, бо на загал я не побачив у Вашому пов. наріканнь чи біткань, а просто погляд на актуальну проблему, і це має бути прикладом для інших.

Розумієте, правда у тому, що Ви( тобто люди з фізичними вадами) можите допомогти у цьому, у вирішенні, у подоланні цієї "стіни".
І насправді позбавити справжньої неповносправності багатьох людей.
Потрібно тільки попросити про допомогу. В реальному житті не встидатись сказати: Люди добрі, я тут, допоможіть Бога ради.
І пробачте, якщо з якогось дива(правда я такого ще не бачив), Вас проігнорують.

На загал, п.Іване, щиро вдячний за допис, і прошу Вас про молитву.
Андрій.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Церква і люди з особливими потребами

Повідомлення Just_me » 30 червня 2013, 12:04

Просто сенсаційний випадок в історії медицини - дівчинка з діагнозом "аутизм" і "розумова відсталість" "заговорила" через друкування слів на комп"ютері і дала пояснення того, що із нею відбувається. http://www.youtube.com/watch?feature=pl ... -zTMI3LlG0
Всім щиро раджу послухати, що говорить дівчина, внутрішній світ якої нарешті вирвався із полону її власного тіла.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.


Повернутись до “Церква і Суспільство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей