Вірші

театр, книги, музика, опера...

Модератори: Artur, ihor

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Вірші

Повідомлення Igor » 05 березня 2009, 20:41

Ти прокляв нас прокльоном важким
За жорстокість, упертість і зраду.
Сам судив нас, і вирок дав сам,
І ніколи не кликав на раду.

Скорпіоном язик твій був нам,
Ти нас мучив і жалив невпинно,
А тепер ще й стоїш проти нас,
Мов ображений ти безневинно.

Так, тепера здається тобі
Що вже й світ не видав стільки муки,
Скільки ти від народу прийняв
За свої велемудрі науки.

Ох, який же це з тебе пророк,
Що твоє винозореє око
Тільки власную бачить біду,
Та й тієї не бачить глибоко?

Ти ще скарги заводиш на жаль,
Ти, єдиний безсмертний в сім тлумі!
Адже вічно твій житиме дух
Вкупі з словом в прокльонах та глумі.

Хоч побити ми можем тебе,
Каміняччя навергавши силу,
Але ж тим тільки вищу тобі
Та міцнішу насиплем могилу.

Хоч блиснеш, мов летюча зоря,-
Се для твого безсмертя доволі,
Ми ж, неначе Молочний Путь,
Мусим довго світити поволі...

А на кожного з нас темна ніч,
Наче ворог у схові, чигає,
Зимні руки - важке забуття
Із простору віків простягає.

Де є камінь такий на шляху,
Щоб на нього не збили ми ноги?
Чи бував нам проводар коли,
Що не вів манівцем без дороги?

Так, зачерствіли наші серця,
Мов рілля через довгу посуху,
Та за теє не нас ти клени,
Проклинай своє браття по духу.

Чи один же такий, як і ти,
Нам казав: "Так говорить найвищий".
Інший тому брехню завдавав:
"Я від бога", - казав. Хто щиріший?

Адже тільки не хутко діла
Виявляють нещирість у слові,
Як же маєм одразу, без діл,
Пізнавать вашу душу по мові?

О, якби ж ми побачить могли
Власним оком хоч раз того бога,
Що до нього ви кличите нас!
Як стріла, була б рівна дорога.

Ох, якби ж він і нам уділив
Світла мудрості з свого проміння,
Ти б не кидав прокльонів на нас,
Ми б не кидали в тебе каміння.

Та чи був би ти радий, щоб ми
Раптом стали, як ти, всевидющі?
Ох, либонь, ти б сконати волів,
Як вигнанець-пророк серед пущі...

Леся Українка
Ялта, 3 грудня 1907 року.

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 06 березня 2009, 09:32

Запахло прорадянським духом, навіть слово "Бог" написане у невластивому дусі. І взагалі до чого це тут?

Це про якого пророка (пророків) йдеться? Часом не про Нострадамуса чи Павла Глобу? :D


"О, якби ж ми побачить могли
Власним оком хоч раз того бога,
Що до нього ви кличите нас!
Як стріла, була б рівна дорога".



Ви б ще почали для нас цитувати Маркса, Леніна, Енгельса тощо, а то й без них буває "важко". :crazy:


Це не "народ пророкові", а - "Леся Українка частині народу...".
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 06 березня 2009, 09:54

mmm82 писав:Запахло прорадянським духом, навіть слово "Бог" написане у невластивому дусі. І взагалі до чого це тут?


Мовою оригіналу.
Не взяв на себе сміливості переробляти.
Леся Українка
Вибране
Поезія
Поеми
Драматичні твори

Київ.
Видавництво художньої літератури "Дніпро". 1977 рік.

mmm82 писав:Це про якого пророка (пророків) йдеться? Часом не про Нострадамуса чи Павла Глобу? :D

Це питання більше до автора.


mmm82 писав:Ви б ще почали для нас цитувати Маркса, Леніна, Енгельса тощо, а то й без них буває "важко". :crazy:

Даний твір створений у 1907 році, і я думаю в цей час про Леніна ще мадо хто знав. Чи може в когось є заперечення ща Леся Українка не була хрестиянином?

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 06 березня 2009, 10:01

Igor писав: Чи може в когось є заперечення ща Леся Українка не була хрестиянином?


Звичайно, що вона не могла бути "хрестиянином", а - християнкою. З подібним мисленням як у декого ось тут. :)

А інших, кращих, віршів не хотіли підшукати для душевної користі?
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Xrystia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 72
З нами з: 24 листопада 2008, 20:38
Звідки: Neapol'

Повідомлення Xrystia » 06 березня 2009, 19:20

Xo4y zazna4utu, wo dosut' cikavuu virw.Ne dymaju, wo tyt idet'ja pro Boga, a pro boga.Tobto pro fal'wuvogo boga, mwe pro te, wo xtos' xotiv nav'jazatu wos'.Diusno cikavo pro kogo vona .
"Jakwo y vas v dywi mur,vu vsjudu vdoma!I vsjudu vil'nuu!Bo tou,xto ne mae mury,dywe zalewnuu,adwe palae bawannjam robutu zlo.Krawe vuprominjuvatu dobro."L.Hyzar

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 07 березня 2009, 13:06

mmm82 писав:
Igor писав: Чи може в когось є заперечення ща Леся Українка не була хрестиянином?


Звичайно, що вона не могла бути "хрестиянином", а - християнкою. З подібним мисленням як у декого ось тут. :)

А інших, кращих, віршів не хотіли підшукати для душевної користі?


А коли Ви говорите про множину віруючих християн Ви розділяєте їх за статтю християни і христинки, чи називаєте їх назагал християни?
А стосовно кращих віршів, то це мені дуже нагадує радянську владу, коли цінність художнього твору визначалась рівнем похвали устрою. Ви цього хочете?

Xrystia писав:Xo4y zazna4utu, wo dosut' cikavuu virw.Ne dymaju, wo tyt idet'ja pro Boga, a pro boga.Tobto pro fal'wuvogo boga, mwe pro te, wo xtos' xotiv nav'jazatu wos'.Diusno cikavo pro kogo vona .


Я думаю що даним віршом людина хотіла відобразити взаємостосунки між церквою(організацією) і церквою(громадою) і показати суть проблеми(це в 1907 році!). Наразі я можу констатувати актуальність проблем висвітлених в даному вірші і сьогодні.
І до речі від цього так просто уже не відмахнешся, усе таки Леся Українка має певний авторитет, і раз вона піднімає цю проблему, то можливо ця проблема дійсно має місце?

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Повідомлення ShMariam » 10 березня 2009, 19:29

Ти прокляв нас прокльоном важким
За жорстокість, упертість і зраду.

Справді?????? Не можу пригадати щоб церква (організація) проклинала церкву (громаду).
Раджу почитати книжку "Боже милосердя".
[/quote]
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Максим Борець
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 208
З нами з: 31 грудня 2011, 23:14

Re: Вірші

Повідомлення Максим Борець » 28 березня 2012, 21:07

Хороші тексти російських реп-пісень, нехай надміру прискіпливі читачі строго не судять, бо тут є всяке, як і у житті.

Dessar - Бисер
Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Рассыпан бисер по не благодарным землям
медля, иду к успеху или к глубочайшим дебрям
в пекло критике тупейшей, безосновной,
но мне не страшно ничего ведь в песнях слово дал
в обмен на душу и на горсточку жемчужин
ведь тема бисер нужен всем, лишь только мне не нужен
чужда чувства, чести
после того как повесишь и вытащишь запястья гвоздик
просьба близких не шагать за звёздами
не рассыпать свой бисер под ногами горстками
поздно, вы посмотрите по сторонам как,
один жемчину хранит найдя другой дурак
сыпет свой бисер из кармана, не кончается
и создаётся под настольной лампой с чашкой чаю
рубекон пересечён я не могу друг
и лишь тебе в подарок отдаю последний жемчуг

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Я разбросал свой бисер по неблагодарным землям
на крик о помощи всегда отзывался немедля
из петли доставал, зашивал обратно вены
всё как о стену горох, как бисер о палено
колено преклоняю перед богом или чёртом
зачем свой бисер мне метать людям второго сорта
у которых нету разума и нету переспективы
которые в природе своей тупы и ленивы
кричат нетерпеливо, чтобы тебя распяли
вися мне на кресте, действительно немного жаль
тех, кто упали в пыль, чтобы искать мой бисер
в каждом из моих слов находить какой-то смысл
в надежде, что среди толпы есть и такие души
что не сотрут, не поняв и дважды не прослушав
что бисер мой поднимут и больше не обронят
я только вам дарю его и развожу ладони

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

кричат нетерпеливо, чтобы тебя распяли
вися мне на кресте, действительно немного жаль
тех, кто упали в пыль, чтобы искать мой бисер
в каждом из моих слов находить какой-то смысл
в надежде, что среди толпы есть и такие души
что не сотрут, не поняв и дважды не прослушав
что бисер мой поднимут и больше не обронят
я только вам дарю его и развожу ладони

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Мой бисер сыпется сквозь пальцы как песок
Я был силен, но теперь мой срок истёк
Чтожь этот мир жесток, тогда жестоким буду я
Метаю бисер свой не перед в ноги, а в глаза

Dessar - Истины
Я тут на днях понял небольшую истину,
Что наша жизнь как-то нелепо пролетает быстро.
Как листья в октябре пролетают мимо люди,
И даже лучшие друзья стали никем по сути.
Просто разжились как-то: семья, дела, работы.
Но вера главная, понять на свете этом: кто ты?!
Ради чего пришел, ради чего покинешь?
Ведь одинаковы у нас у всех и старт и финиш.
Кем ты пройдешь по жизни и как пройдешь, и где?!
В тени других никем или святым по воде?!
Что ты оставишь за собой? Дерево, дом и сына?
Симфонии, стихи, романы и картины?!
Или оставишь нечего, лишь только пыль и пепел
Не зная ни любовь, ни раскаянье, ни трепет.
Как ветер был свободен или закованный в цепи
Присядь, прошу. И просто расскажи мне это.

Ты разожми кулаки и протяни мне руки,
Давай-ка, просто расскажи кто ты такой по сути.
Возможно ты герой, мною не написаного
Ну что же? Не молчи, расскажи мне свои истины.

Ты разожми кулаки и протяни ладони,
За них удобней брать, если кто-то тонет.
Возможно ты герой, мною не написаного
Ну что же? Не молчи, расскажи мне свои истины.

Я тут на днях понял небольшую истину,что
Наша жизнь не ради нас, а ради близких
Не ради низких благ, не серебра и злата
А ради матери, отца, сестры и брата.
Ради любимой женщины и вашим с нею чада,
Ведь ради них бросаем все и надо, значит надо.
У брата ты не спросишь и в этом мой резон,
Просто пойдешь и покладешь свою руку в огонь.
Огонь любви лечит и греет душу во мраке,
И люди улыбаются, когда логичней плакать.
И нелогично так вот прощает мать обиды,
Своего сына, дочери – мир так устроен видно.
Она ведь мама. Мудрая, добрая мама
И по наивности детской не замечаем раны.
Не знаю – истина это или надуло ветром,
Присядь, прошу. И просто расскажи мне это.

Ты разожми кулаки и протяни мне руки,
Давай-ка, просто расскажи кто ты такой по сути.
Возможно ты герой, мною не написаного
Ну что же? Не молчи, расскажи мне свои истины.

Ты разожми кулаки и протяни ладони,
За них удобней брать, если кто-то тонет.
Возможно ты герой, мною не написаного
Ну что же? Не молчи, расскажи мне свои истины.

Я тут на днях понял небольшую истину,
Что не для гвоздей нам всем давались кисти.
Не для акаций головы, не для крестов плечи
Не для того жизнь, чтоб под картечь лечь.
Вечером как-то нелепо подумывал о том,
Раз все устроено так, наверно есть Он.
В чьем фильме роли играем, умело или нет
Он главный из художников и лучший из поэтов.
Именно Он это шепчет тихо на ухо мне,
Когда сажусь перед листом и ручкой в тишине.
Он тот, кто дарит все и забирает все
И все на это, Он и есть это все.
Ну вот и все. Мои небольшие истины,
Пускай не лучший, но это мой смысл жизни
Через мою призму взгляд на суть света
Хочешь поспорить? Что ж, присядь
И расскажи мне это.

Ты разожми кулаки и протяни мне руки,
Давай-ка, просто расскажи кто ты такой по сути.
Возможно ты герой, мною не написаного
Ну что же? Не молчи, расскажи мне свои истины.

Ты разожми кулаки и протяни ладони,
За них удобней брать, если кто-то тонет.
Возможно ты герой, мною не написаного
Ну что же? Не молчи, расскажи мне свои истины.

Dessar - Все будет хорошо
Я остановлюсь, посмотреть на знаки времени,
Подумать и перехватить по жизни, времени
Повременив,в отчаянья впадать не вижу повода.
Не время думать, о плохом, пока мы молоды,
Пускай порою, холодно пускай не любят те,
Кого так любим мы, побудь на едине с собою,
Выкури одну, вторую, чтоб прошло,
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Пускай не много денег, зато есть ум и стать
По смыслу, нежели богато нехер начинать,
Мы не единым сыти, отнюдь не хлебом одним
Пускай буду без денег, зато богом храним,
Зато здоров и молод ,зато есть перспективы.
И зарекаюсь от сумы, а то судьба речива,
И пока под речитативом, нотами мажор,
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Покуда солнце светит, пока смеются дети,
Пока никто не умер, пока друзья на свете есть,
Пока звучит порою теплый материнский шепот
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Я остановлюсь, посмотреть на стоющих
Те, кто заслуживают доброты и совести.
Я знаю в повести, о нас будет конец счастливым,
Пока весна приходит ко мне журавлиным клином.
Пока я Христинин под знаменем Христа,
Пока способен, различить добро от зла.
Пока я не ослаб, всегда топтать за корешей,
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Пускай не все окей. Послушай одну истину,
Не плачь, не жалуйся, улыбайся искренне.
Поверь так легче жить, так легче умирать,
Лишь стоит руку протянуть, ведь мир не без добра,
Ты будешь вечно прав, если не будешь спорить
Ты мне не веришь, да тогда давай поспорим.
Пока лучи сквозь мрак, пока дождь не пошел
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Покуда солнце светит, пока смеются дети,
Пока никто не умер, пока друзья на свете есть,
Пока звучит порою теплый материнский шепот
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Я остановлюсь, посмотреть на суету,
На силуэты этой-той которою люблю,
Которой я живу, которой я всегда храним.
Она мой ангел белый, она мой серафим,
И будто серый фильм, все остальное кроме,
И будто все равно, что я порой не понят,
Вами,теми, кто на другом конце
Все будет хорошо.
Я знаю, ведь сияет солнце.
Все будет хорошо, все будет зае…
Пока по венам кровь течет,
Пока пылает жизнь, без укарызни,
Без корысти и без зависти.
Все будет хорошо, пока идем путем мы праведным,
Все будет правильно, по правилам твоим лишь.
Мне не нужна удача, возьми себе слышь?
Бери, пока дают, возьми на посошок,
Я знаю точно, что все будет хорошо.

Покуда солнце светит, пока смеются дети,
Пока никто не умер, пока друзья на свете есть,
Пока звучит порою теплый материнский шепот
Я знаю точно, что все будет хорошо.

SD a.k.a. Sadist feat Ария - Засыпай
Засыпай, на руках у меня засыпай
Засыпай под пенье дождя
Далеко, там где неба кончается край
Ты найдешь потерянный Рай

Засыпай, мой друг
Ведь город спит давно
Засыпай, мой друг
Нам вдвоем все равно, что будет
Реально по..., хуже точно нет
Божий свет вряд ли озарит меня
Тебя — лишь может быть во сне

Мы хотим как лучше
Дьявол же хочет смерти
Мы хотим быть выше
Дьявол же крутит вертел
Мы хотим любить, верить, дышать
Дьявол хочет нас с собой забрать
И это каждый должен знать

В этом никчемной мире правят похоть и разврат
Все принимают это на раз-два, раз так
Но всё же мы же сможет изменить себя
Хотя бы тех, кто слышит это могут стать лучше меня, поправде
Так что засыпай, утром мы это исправим
Поправьте, если не так
Сей трек не крови ради
Наркота, нищета, война, рассвет
Проснись, страна
Подними голову выше
Ты не должна страдать
Засыпай, ведь ты знаешь в лицо своего врага
Засыпай, ведь у тебя билет в Рай, а пока

Засыпай, на руках у меня засыпай
Засыпай под пенье дождя
Далеко, там где неба кончается край
Ты найдешь потерянный Рай

Ну что вы все знали о Рае?
Ведь он давно потерян
Все больше знают «всё задабло», лсд и герон
Миллиарды тех, кто верили
Горем измерив свою жизнь в километрах, вдоль долин и прерий
В пустыне жизни один и тот же подоконник
Та же аптека, тот же фармацевт, те же ладони
Те же баяны, та же круговая порука
Ты думал, что с тобой друзья?
Ты кинул последнего друга

Закрыты ворота
Апостол забыл твоё имя
Но Люцифер всё помнит
Ждет тебя и всю Россию
Нас травят, скуривают и сажают на иглу
Я себе не помог, но хоть тебе помогу
Засыпай, ты завтра утром проснешься счастливым
На небе дождь
Это Бог плачет за всех, кто прибыл в Ад
Где бы ты ни был, завтра будет лучший день
Один из ста, один из миллионов — выстрел точно в цель
Засыпай, ведь ты знаешь в лицо своего врага
Засыпай, ведь у тебя билет в Рай, а пока

Засыпай, на руках у меня засыпай
Засыпай под пенье дождя
Далеко, там где неба кончается край
Ты найдешь потерянный Рай
В мире снов, в мире снов, в мире снов
В мире снов, в мире снов, в мире снов
Все надежды и мечты

4JL - Дух и плоть
Я вижу, как день за днём моя плоть играет с огнём
Хоть знаю, что Бог во мне, а я в Нём.
Она часто слезает с Креста, вынимает гвозди из тела....
Раны заживают быстро...
Ведёт себя, как скот и я понимаю, что в такой момент мне нужен пост.
Я вижу, как мой дух убивает эту тварь, она поднимает вопль,
Хочет жрать, спать, гулять опять и опять...
Сложно остановить её, тлеет, начинает гнить и вонять...
Порой мне трудно принять самого себя, мне трудно жить,
Когда я там война идёт внутри меня в те дни...
И я ищу Фоджея, но не могу найти и неужели,
Он ушёл от распятия, но мой дух сильнее,
Проходит время, и я снова в крови на деревянном Кресте,
Как Царь евреев...

Хотим познать себя и парадоксов смысл,
Подняться над собой и не спускаться вниз...
Взбирался ввысь и я, но неизбежно падал вниз...
Следы небытия, скользя, тянули вниз..

Потихоньку деньги начали липнуть к рукам.
Мне пишут в личку: Мол, "Ключи" очень понравились нам!
Я перестал хвалиться Богом, говорить лишь только
Я старался, спасибо вам.
На месяца растянулся тур и я забыл, что такое молитва,
Церковь и Слово Святого Отца..
Перестал каяться...
На районе для тинэйджеров стал, как легенда:
Все хотят сфотаться, девчонки - понравиться...
Куда там...! Мне начали жать руку те, кто играл в моём плеере...
И я понял, что моё "Я" стало впереди меня!
Забыл, Кто дал мне всё это,
Но какой-то голос в моём сердце не давал покоя внутри:
- Эй, парень, вспомни, кем ты был?! Кто вытащил тебя
Из грязи? Кто дал тебе жизнь
Ценой Соей Крови? Вспомни, как дома не хватало часто еды...
На ногах порванные (..?..) кросочи, в мазуте руки, в карманах копейки..
Ты мечтал хотя бы об одном демо-треке, дома - крики!
И я вмиг проснулся, понял, что свернул с дороги...
Мой Спутник ведёт меня....ты без Него никто...Помни

Хотим познать себя и парадоксов смысл,
Подняться над собой и не спускаться вниз...
Взбирался ввысь и я, но неизбежно падал вниз...
Следы небытия, скользя, тянули вниз..

Закрыв свои глаза, я начинаю видеть суть,
Остановившись вновь, могу продолжить путь, свой Путь...

St1m - Иду на таран
Я привык ходить по лезвию ножа
Красная кнопка есть и я давно ее нажал
Я эгоист,но мне как не странно жаль не себя
Мне жаль трусливых псов,что жалостливо сипят
Сила-главный аргумент и довод
Я слишком гордый,чтобы строить из себя святого
Я как табак с ментолом-вреден,но отличаюсь от других
И если что-то делаю,то лишь чему-то вопреки
Каждый решает сам:розги или разговоры
Закрыть на все глаза или открыть Ящик Пандоры
Жить по правилам или напрополую фолить
Между подвигом и доблестью тонкая нить
Попробуй переубедить меня в этом
Действовать быстро и без трепа-самый действенный метод
Пусть разум молчит,зато сердце кричит "пора"
Я иду на таран

Я такой,какой я есть и не вам меня судить
Я такой какой я есть и меня не изменить
Я такой,какой я есть и не вам меня судить
Я такой какой я есть и меня не изменить

Я привык ходить по лезвию ножа
И ставить на кон то,чем остальные дорожат
Жизнь,как бойцовский ринг и пояс чемпиона мой
Кулаки сказали б за меня,если б я был немой
Церемониться-удел слабаков
Удача любит отчаянных,я давно с нем знаком
Я тот,о ком говорят "он хамоватый и дерзкий
но не похож ни на кого и сравнивать его не с кем"
Это достаточно веский повод,чтобы не лезть со мной в споры
Достаточно одной искры,чтобы я вспыхнул,как порох
Пусть вас хоть свора,хоть орава,хоть толпа и хоть скопище
Мне по барабану,я не дрогну,я психопат тот еще
Я смотрю на мир исподлобья-он так больше боится
Правда во мне и мне не унять своих амбиций
Пусть разум молчит,зато сердце кричит "пора"
Я иду на таран

Я такой,какой я есть и не вам меня судить
Я такой какой я есть и меня не изменить
Я такой,какой я есть и не вам меня судить
Я такой какой я есть и меня не изменить

St1m - Достучаться до небес
Этот мир сделал из меня эгоиста
Здесь не дают парить,следят что б ты летал низко
Меня ведь всё равно нет в списках на проход в В Эдэм
Так почему же мне нельзя грешить, как и всем
Сделайте мне анестезию с меня хватит боли,
С меня хватит роли палача в естественном отборе
Я перешёл дорогу многим, да и чёрт с ними
Все дороги ведут в Рим, встретимся в Риме
Враги хотят моей смерти, но я ещё живой
Удача стала навсегда моей второй женой
Но каждый день за спиной я ощущаю злобу
И каждый день это драка за последнее слово
Кто эти люди что так сильно ненавидят меня?
Я вижу небо, но оно увы не видит меня
Бог занят и я устал звонить его секретарю
Если это Рай тогда я заживо горю, в Раю

Не Иисус, но несу свой крест, пытаясь
Достучаться до небес и если,
Моя жизнь ещё имеет вес
Скажи мне кто же я на самом деле ангел или бес?

Я ошибаюсь как и все и часто бываю не прав
Но моя правда отличается от ваших правд
Я признаю ошибки не ради похвалы
Даже если жизнь заставила примерить кандалы
Мир становится цветным только после пятой стопки
В конце тунеля света нет - вылетели пробки
Я не распят, но уже раз пять воскресал
Не ищи меня на небесах по старым адресам
Пусть не чистые руки, зато совесть чиста
Я не снимаю с шеи православного креста
Я стал таким каким я стал, сожалеть поздно
Стреляй в меня, без предупредительного в воздух
Я погряз во лжи, я не хочу так жить
Небо, как моя высотка делится на этажи
И я устал ждать лифт - я поднимаюсь сам
Пора меняться - сверься по моим часам

Не Иисус, но несу свой крест, пытаясь
Достучаться до небес и если,
Моя жизнь ещё имеет вес
Скажи мне кто же я на самом деле ангел или бес?

Время научило верить только самому себе
Уж лучше быть параноиком чем с ножом в спине
Слишком много сук, наравят сойти за брата
Хотя судьба и без того на подлости богата
Пока одни видят дни в глянце киноплёнок
Под шагами остальных лёд чертовски тонок
Если я падонок, потому что я иду по дну
То зарезирвируйте мне место в аду
Я всё равно туда не попаду как бы все не хотели
Я лучше здохну как герой, чем умру без цели
Ухмылка на моём лице бесит Люцифера,
Это не смерть - это высшая мера
И я возьму всю вину на себя если здесь нет виноватых
Оправдания и так глушит звук набата
Подпись, число и дата - считай это письмом
Я родился заново в дветысячи восьмом

Не Иисус, но несу свой крест, пытаясь
Достучаться до небес и если,
Моя жизнь ещё имеет вес
Скажи мне кто же я на самом деле ангел или бес?

St1m - Похороните
Похороните меня с почестями я не прочь
если жил как лучший то и умирать надо точь в точь
мне неочём жалеть я не испорчен славой
просто жизнь напоминает сумасшедшем слалом
когда меня не станет тут многим станет легче
только глупый может утверждать что время лечит
время лечит точки на руках но не в душе
можно жить роскошно но при этом не водить порше
весь мой капитал это лишь несколько сотен куплетов
но если бог есть мы споём с ним дуэтом
а проценты от концертов перечислим вам
у меня всё хорошо наволнуйся мам
жизни слишком мало чтоб узнать зачем она дона смерти слишком много чтоб понять что жизнь всего одна
пей до дна и молчи чтоб не запятнаться
эти слова я в первый раз произнёс в 15

я не боюсь умереть жить куда страшней
в мире где между двух зол как меж двух огней не думай обо мне лучше спасай свой зад а я уж
как-нибудь сам

я не боюсь умереть жить куда страшней
в мире где между двух зол как меж двух огней не думай обо мне лучше спасай свой зад а я уж
как-нибудь сам

похороните меня с почестями я не проч.
если жил как лучший то и умирать надо точь в точь
но меня и так запомнят те кому надо без обелисках эпитафий и посмертной награды
в глаза блиндажный песок но я отчётливо вижу чтоб захлебнутся в ферманже не нужно быть из Парижа и
чем я реже смеюсь тем чаше плачут другие я врятли нужен им живым но я живу вопреки им
Мудачью хоть бы хны а лучшие уходят рано
ангел хранитель и удача вот моя охрана
пуля дура а я ещё больший дурак
именно поэтому я одеваю бронь под фрак
кто мне враг если друг продаёт друга
я читаю Ницше но цитирую куплеты Круга
меня загнали в угол и я еле дышу
корка хлеба на стакане водки вот и весь фэншуй

я не боюсь умереть жить куда страшней
в мире где между двух зол как меж двух огней не думай обо мне лучше спасай свой зад а я уж
как-нибудь сам

я не боюсь умереть жить куда страшней
в мире где между двух зол как меж двух огней не думай обо мне лучше спасай свой зад а я уж
как-нибудь сам

похороните меня с почестями я не проч если жил как лучший то и умирать надо точь в точь в очередь
сукины дети я вас всех возьму с собой я 1 против толпы вы против одного толпой
это скорее фальш финиш нежели фальш старт весь послендний год в мой жизни дай хард
и я бы рад прямо сейчас и здесь да сюди по всему незанимимые всё-таки есть
меня заждались и в аду и в раю но мне там нечего делать там не берут интервью
хотя ходить пока моё хоби и работа и если есть только миг тогда вот он
не проси меня просить тех кто меня бросил я всё уже давно сказал и в стихах и в прозе
доставай на посашок таблы или порошок пусть на душе хотябы перед смертью станет хорошо

я не боюсь умереть жить куда страшней
в мире где между двух зол как меж двух огней не думай обо мне лучше спасай свой зад а я уж
как-нибудь сам

я не боюсь умереть жить куда страшней
в мире где между двух зол как меж двух огней не думай обо мне лучше спасай свой зад а я уж
как-нибудь сам

SD - Покажи мне Бога
Я вижу каннибализм, вижу мировые войны
Я вижу многое, чего не достойны мы
Я вижу разврат, вижу порно по ящику
Я знаю, что мы можем жить по-настоящему
Я вижу Чикатило, я вижу Чарли,
Я чувствую, что есть где-то нить между нами
Вижу, вышку для Саддама, вышку для его зама
Вижу, как напалм танцует между домами
И за ментовский беспредел по всему миру
Вижу, как бывший друг классно летит с крыши
Я вижу школьниц в ванной в крови и с бритвой
Вижу, как ее одноклассник залпом пьет литры
Я вижу, как в подворотнях сажают на нож
Я вижу в телевизоре неприкрытую ложь
Вижу, как мигалки в ДТП съезжают открыто
Вижу, как отплясывает бодро на параде п...
Вижу, как ФСКН толкает наркоту
Как самолеты в Нью-Йорке в башни на полном ходу
Вижу, как в Чечне отрезают головы бандиты
Вижу, как сосед доживает дни под СПИДом
Вижу, как сосед умирает, болея СПИДом
Вижу, как сейчас на Рублевке шинкует элита
Вижу, как гламурный тип пускает в нос еще дорогу
Я вижу многое, но не вижу Бога.

Припев. þ
Покажи мне его, где же он, когда он так нужен
Хватит церкви зомбировать новые души
Покажи мне Бога, покажи мне Бога,
Покажи мне Бога, покажи мне Бога.

Я верю в справедливость, но не верю в провидения
Не верю в привидения, но верю в рвение
Я верю в зло, но совсем не верю в святость
Я верю в трусость и больше верю в халатность
Я верю в алчность, верю в людские грехи
Верю в то, что мало кто любит стихи
Верю в лицемерие и лицемеров
Я не верю в честные выборы мэров
Я не верю в честный выбор вообще
Ведь мы все лжем, и сейчас не надо врать себе
Но я верю в себя, я верю в друзей
Каждый сам вправе думать о судьбе своей
Верю в ярость, верю в жестокость без почвы
Верю в то, что можно убить человека ночью
Верю в беспричинность, верю в совпадения
Не верю в рай и верю в ад без сомнения
Не верю в истину и не верю в правду
Для каждого своя она, я верю в смысл здравый
Верю в адекватность, признаю неадекват
Верю в то, что можно быть тупее во стократ
Верю в безразличие и не верю в будущее
Не верю в лучшее, верю в неминуемое
Верю в Бофамета, верю в его два рога
Я верю в дьявола, но не верю в Бога.

Припев. þ
Покажи мне его, где же он, когда он так нужен
Хватит церкви зомбировать новые души
Покажи мне Бога, покажи мне Бога,
Покажи мне Бога, покажи мне Бога.

Витёк - Вокруг нас каменный лес
Знаю, мне не забыть тот день, когда я тебя встретил,
Мне бы вернуть его, и вновь утопать в том лете.
Как Высоцкий в одной из песен подметил,
Я на тебя глядел весь вечер, как смотрят дети.
Ты была вместе с одним из моих знакомых,
Да, я видал тебя раньше с типами с района,
Твой шарм для многих был золотым эталоном,
Я попал в его сеть в полный определенно,
Ты словно радуга в недрах джунглях бетонных.
И мир вокруг застыл в пелене монохромной.
Вроде казалось, да, я парень не промах, но,
Поймав твой взгляд, был словно к полу прикован.
В обществе новом,
Вопреки всем канонам,
Твоя улыбка была запрещенным приемом.
Я сделал шаг, убив страх, что буду обломан, но
Ты спросила у собеседницы "кто он?".
Фотограф произвел километр фотопленок,
Всего лишь кадр, один из миллиона.
«Привет» - прозвучало словно по нотам,
И твое сопрано слилось с моим баритоном.
Ровно как на биты легли струны гитары,
Мы о чем-то болтали, не заметив пожара,
Я б не поверил, что ты станешь мне парой,
Как ты б не сказала, что я могу стать твоим парнем.

Вокруг нас каменный лес,
И моя жизнь - сплошной стресс,
Я не ловлю звезд с небес,
И рад,ведь ты знаешь, что я у тебя есть.

Жизнь нас кидает под пресс,
Ты далеко, а я здесь.
Всему приходит конец,
Но все же я знаю, что ты у меня есть.

Мгновенно на себе стали испытывать оба,
Многие жаждут, чтоб мы не были вместе, еще бы
Злоба толкала людей к подставам бессчетным,
Раз 10 я дрался из-за тебя, да и черт с ним.
В многих течет яд зависти вопиющей,
Им не понять, что ты моя. Шанс упущен.
Сколько же их, разрыва отчаянно ждущих
Казалось нам не спастись от ссоры грядущей.
Голову плющит, море вопросов
Что если? Как мне жить дальше, если нам не быть вместе.
Вдруг, ты поймешь, что я больше неинтересен
И кто-то другой о тебе станет складывать песни.
Привкус депрессии в аромате акаций,
Зол или счастлив, так сложно порой разобраться.
Боюсь сорваться и как не раз себе клялся,
Взять в кулак волю и с тобою расстаться.
Нет, мы не зря нашли поперек всем законам
Душу друг друга в этом мире стекла и бетона.
Ты на своей частоте посылаешь мне волны,
Вполне резонно, что небо к нам благосклонно.
Взгляды завистников жгут железом каленым,
Но рядом с тобою от них, словно, заговоренный.
Шансы прести друг друга включил нам зеленый,
Я, взяв тебя за руку, счастлив, словно ребенок.

Вокруг нас каменный лес,
И моя жизнь - сплошной стресс,
Я не ловлю звезд с небес,
И рад,ведь ты знаешь, что я у тебя есть.

Жизнь нас кидает под пресс,
Ты далеко, а я здесь.
Всему приходит конец,
Но все же я знаю, что ты у меня есть.

Дякую тим, хто прочитав.

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Вірші

Повідомлення Georgij » 28 березня 2012, 23:09

Хресна дорога

Дорога Хресна всіх чекає.
Христа страждань приходить час,
А Мати за Христом ступає
І у дорогу кличе нас.

Посеред поглядів лукавих,
Насмішок, фальші, перепон,
Чи зможу я плече підставить,
Як Киринейський Симеон?

Чи я зумію страх здолати,
Як Вероніка, підійти,
Щоб піт з Лиця повитирати,
І далі за Христом іти?

Скатоване, побите тіло,
Він тричі падав, та вставав,
Юрба сміялась і ревіла,
А Він, невинний, їм прощав.

Страждав, щоб нас порятувати,
А ми, що падали не раз,
Чомусь не хочемо вставати,
Хоч вже давно вставати час.

Богдан Сімків . "З Україною в серці".
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1006
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Прислів'я, приказки, крилаті вислови...

Повідомлення luksander » 26 травня 2012, 22:26

Все испытав,
Мы знаем сами,
Что в дни психических атак
Сердца, не занятые нами,
Не мешкая, займет наш враг,
Займет, сводя все те же счеты,
Займет, засядет,
Нас разя...
Сердца!
Да это же высоты,
Которых отдавать нельзя.
Василий ФЕДОРОВ

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1006
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Вірші

Повідомлення luksander » 29 травня 2012, 22:03

Владимир Маяковский
Долг Украине
Знаете ли вы
украинскую ночь?
Нет,
вы не знаете украинской ночи!
Здесь
небо
от дыма
становится черн_о_,
и герб
звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
удалью
и кровью
Запорожская
бурлила Сечь,
проводов уздой
смирив Днепровье,
Днепр
заставят

на турбины течь.
И Днипр_о_
по проволокам-усам
электричеством
течет по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!

-----

Мы знаем,
курит ли,
пьет ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;

мы знаем,
как Дугласа
галстух краплен...
А что мы знаем
о лице Украины?
Знаний груз
у русского
тощ -
тем, кто рядом,
почета мало.
Знают вот
украинский борщ,
знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов -
Бульбы
и известного Шевченка, -
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут -
зардеется розой
и выдвинет
аргумент новый:
возьмет и расскажет
пару курьезов -
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знаменах -
лексиконах алых,
эта мова
величава и проста:
"Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав..."
Разве может быть
затрепанней

да тише
слова
поистасканного
"Слышишь"?!
Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, -
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово "чуешь".

-----

Трудно
людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи.

[1926]

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Вірші

Повідомлення Georgij » 07 липня 2012, 13:33

На тлі подій, що відбуваються, мої слова - це зболіле мовчання, хочу сказати словами Тараса Шевченка....

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.

Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20




І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. /349/
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить /350/
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — /351/
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани /352/
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило.
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєтете
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.

Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі

Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку, /353/
Сліпую каліку.

Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.

Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда

На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.

Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,

Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.

Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили

Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться, /354/
Заплакана мати.

Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.

І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,

І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Вірші

Повідомлення Just_me » 07 липня 2012, 13:59

Один із моїх улюблених віршів ліни Костенко Зображення
Як на мене, про справжню любов.
:Rose:

Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль,
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі:
Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю.
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене ?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це ? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога,як можеш дати щастя - дай йому !
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад !
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ !
- А ревність ! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін !
- Яке це має значення для мене ! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе ! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя !
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу ! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю !..
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Вірші

Повідомлення andrey s. » 24 липня 2012, 01:13

Ох, це справді Людина Велетень, і направду він Метр (не той що 100 см.). Я чуть не "впісявся" (це образно, але точно передає відчуття ) від виконання, такий виплеск емоційний від нього нам (звичайно це ще бо Шевченко також ОГО-ГО). Але якщо вже я це відчуваю, розумію, то це без сумнівів.
Ось.
http://www.youtube.com/watch?v=MCfTN_zHNEA

Людоньки, це втрата для України, але тішусь що він не помре, він залишив відбиток у серцях.

Зі Святими Упокой, Господи. Вічная память!
:Rose: :Rose: :Rose: :Rose:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Вірші

Повідомлення andrey s. » 15 серпня 2012, 13:43

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..



Бо вас лихо на світ на сміх породило,

Поливали сльози... Чом не затопили,

Не винесли в море, не розмили в полі?

Не питали б люди, що в мене болить,

Не питали б, за що проклинаю долю,

Чого нужу світом? «Нічого робить», —

Не сказали б на сміх...



Квіти мої, діти!

Нащо вас кохав я, нащо доглядав?

Чи заплаче серце одно на всім світі,

Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...



Може, найдеться дівоче

Серце, карі очі,

Що заплачуть на сі думи —

Я більше не хочу...

Одну сльозу з очей карих —

І... пан над панами!..

Думи мої, думи мої!

Лихо мені з вами!



За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову, /125/

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі...

За степи та за могили,

Що на Україні,

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині...

Не хотілось в снігу, в лісі,

Козацьку громаду

З булавами, з бунчугами

Збирать на пораду...

Нехай душі козацькії

В Украйні витають —

Там широко, там весело

Од краю до краю...

Як та воля, що минулась,

Дніпр широкий — море,

Степ і степ, ревуть пороги,

І могили — гори.

Там родилась, гарцювала

Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами

Засівала поле,

Засівала трупом поле,

Поки не остило...

Лягла спочить... А тим часом

Виросла могила,

А над нею орел чорний

Сторожем літає,

І про неї добрим людям

Кобзарі співають,

Все співають, як діялось,

Сліпі небораки,

Бо дотепні... А я... А я

Тілько вмію плакать,

Тілько сльози за Украйну...

А слова — немає...

А за лихо... Та цур йому!

Хто його не знає!..

А надто той, що дивиться

На людей душою —

Пекло йому на сім світі,

А на тім... /126/

Журбою

Не накличу собі долі,

Коли так не маю.

Нехай злидні живуть три дні —

Я їх заховаю,

Заховаю змію люту

Коло свого серця,

Щоб вороги не бачили,

Як лихо сміється...

Нехай думка, як той ворон,

Літає та кряче,

А серденько соловейком

Щебече та плаче

Нишком — люди не побачуть,

То й не засміються...

Не втирайте ж мої сльози,

Нехай собі ллються,

Чуже поле поливають

Щодня і щоночі,

Поки, поки... не засиплють

Чужим піском очі...

Отаке-то... А що робить?

Журба не поможе.

Хто ж сироті завидує —

Карай того, Боже!



Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну,

Попідтинню, сиротами,

А я тут загину.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...



Привітай же, моя ненько!

Моя Україно!

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9692
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Вірші

Повідомлення о.Олег » 18 серпня 2012, 21:52

Якби ти знав, як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Глибокі рани серця як чудово
Вигоює - якби ти знав оце!
Ти, певно б, поуз болю і розпуки,
...Заціпивши уста, безмовно не минав,
Ти сіяв би слова потіхи і принуки,
Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, -
Якби ти знав!

Якби ти знав, які глибокі чинить рани
Одно сердите, згірднеє слівце,
Як чисті душі кривить, і поганить,
І троїть на весь вік, - якби ти знав оце!
Ти б злість свою, неначе пса гризького,
У найтемніший кут душі загнав,
Потіх не маючи та співчуття палкого,
Ти б хоч докором не ранив нікого, -
Якби ти знав!

Якби ти знав, як много горя криється
У масках радості, байдужості і тьми,
Як много лиць, за дня веселих, миється
До подушки горючими слізьми!
Ти б зір свій наострив любов'ю
І в морі сліз незримих поринав,
Їх гіркість власною змивав би кров'ю
І зрозумів весь жах в людському безголов'ї,
Якби ти знав!

Якби ти знав! Та се знання предавнє
Відчути треба, серцем зрозуміть.
Що темне для ума, для серця ясне й явне...
І іншим би тобі вказався світ.
Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги
Була б несхитна, ясна путь твоя.
Як той, що в бурю йшов по гривах
хвиль розлогих,
Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних,
вбогих:
"Не бійтеся! Се я!"
/Іван Франко/
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Вірші

Повідомлення andrivovk » 28 серпня 2012, 14:51

Подобаються мені ці два Шевченкові вірші.
Косар

Понад полем іде,
Не покоси кладе,
Не покоси кладе – гори.
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде!
Косаря уночі
Зострічають сичі.
Тне косар, не спочиває
Й ні на кого не вважає,
Хоч і не проси.
Не благай, не проси,
Не клепає коси.
Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить.
Усе, що даси.
Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.
Приспівує старий, косить,
Кладе горами покоси,
Не мина й царя.
І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить.
І не пом’яне.
Не так тії вороги,
Як добрії люди—
І окрадуть, жалкуючи,
Плачучи, осудять,
І попросять тебе в хату,
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі добряги
Тебе не забудуть.
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

KiYr
початківець
початківець
Повідомлень: 47
З нами з: 06 січня 2011, 00:14

Re: Вірші

Повідомлення KiYr » 15 жовтня 2012, 18:58

16 жовтня виповниться 76 років від дня смерті українського письменника,священика УГКЦ Тимотея Бордуляка http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0% ... 0%B8%D1%87,який був автором багатьох реалістичних новел,в яких зображувалось життя простих людей.Було в його творчому доробку і кілька віршів,з яких набільше припав до душі вірш "Я чоловік"

Я чоловік
Я видів раз,як з бідної хатини
Провадили на вічний упокій
Умершу матір сиротят-дітей
Взимі,в часі страшної хуртовини.

Чіпались босі діти домовини
І бігли по снігу коло саний,
І плакали:"Ах,Боже наш святий,
Хто дасть хліба завтрашньої днини?"

Світились сльози не в одних очах,
Що на сирітство кругле се дивились...
І мені по лицях сльози покотились,

І любо стало мні потім в грудях...
Боже! Тих сліз я не забуду ввік,
Бо я пізнав,що й я ще чоловік!..

1890 р.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Вірші

Повідомлення ShMariam » 15 жовтня 2012, 19:20

KiYr писав:16 жовтня виповниться 76 років від дня смерті українського письменника,священика УГКЦ Тимотея Бордуляка

Мій земляк
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
пілігрим
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 347
З нами з: 15 жовтня 2011, 02:35

Re: Вірші

Повідомлення пілігрим » 21 листопада 2012, 13:16

"По лесам бежала Божья мать,

Куньей шубкой запахнув младенца.

Стлалось в небе Божье полотенце,

Чтобы ей не сбиться, не плутать.

Холодна, морозна ночь была,

Дива дивьи в эту ночь творились:

Волчьи очи зеленью дымились,

По кустам сверкали без числа.

Две седых медведицы в лугу

На дыбах боролись в ярой злобе,

Грызлись, бились и мотались обе,

Тяжело топтались на снегу.

..............................................

И огнем вставал за лесом меч

Ангела, летевшего к Сиону,

К золотому Иродову трону,

Чтоб главу на Ироде отсечь."

і ще Бунін

"И цветы, и шмели, и трава, и колосья,

И лазурь, и полуденный зной...

Срок настанет — Господь сына блудного спросит:

“Был ли счастлив ты в жизни земной?”

И забуду я все — вспомню только вот эти

Полевые пути меж колосьев и трав —

И от сладостных слез не успею ответить,

К милосердным коленям припав."
Κύριε ελέησον

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1006
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Вірші

Повідомлення luksander » 05 грудня 2012, 22:08

Ліна Костенко
«Шлях на Голгофу»

То ж не була вузесенька стежина.
Там цілі юрми сунули туди.
І плакала Марія Магдалина,
що не подав ніхто йому води.

Спішили верхи. Їхали возами.
Похід розтягся на дванадцять верст.
І Божа Мати плакала сльозами —
та поможіть нести ж йому той хрест!

Чи ви не люди?! Що за чудасія,
дають старцям, підсаджують калік,
а тут же йде, ну, добре, не Месія,—
людина просто, просто чоловік!

Юрма гуде і кожен пнеться ближче.
Хтось навіть підбадьорює: терпи,
вже он Голгофа, он Череповище! —
хрущали під ногами черепи.

Сказати б, зброя, це хіба єдине?
Так що б зробили стражники юрбі?
А в юрмах тих малесенька людина
тягла хреста важкого на собі.

І хоч би хто! Кому було до того?
Всі поспішали місце захопить.
Воно ж видніше з пагорба крутого,
як він конає, як він хоче пить.

І він упав. І руки аж посиніли.
Тоді знайшовся добрий чоловік:
наморений ідучий з поля Симон,
що йшов додому в протилежний бік

Коли ж звершилась вся ця чорна справа ,
і люди вже розходилися ті,—
от парадокс: заплакав лиш Варава,
розбійник, не розп'ятий на хресті.

Чи пожалів, чи вдячен був Пілату,
чи втямив, темний, раптом щось нове:
що Божий Син таки іде на страту,
а він, розбійник,— він таки живе.
Востаннє редагувалось 04 травня 2013, 11:42 користувачем luksander, всього редагувалось 1 раз.

Аватар користувача
пілігрим
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 347
З нами з: 15 жовтня 2011, 02:35

Re: Вірші

Повідомлення пілігрим » 14 грудня 2012, 16:57

Снігу насипало.Мороз. Андрія минуло.Скоро Миколая.
Якийсь такий от настрій.

Сусальным золотом горят
В лесах рождественские елки,
В кустах игрушечные волки
Глазами страшными глядят.

О, вещая моя печаль,
О, тихая моя свобода,
И неживого небосвода
Всегда смеющийся хрусталь!
Κύριε ελέησον

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Вірші

Повідомлення andrey s. » 02 березня 2013, 00:33

.........МОЇ ДУМКИ........
"....ТІЛЬКИ БЕЗ СТРАХУ..."

Боротись за щастя, за усмішку рідну,
І попри страх іти на ризик!
Знаходити сили, щоб мати надію,
Щоб гідно приймати кожен виклик!
Навчитись любити на відстані й вільно,
За безцінь чекати і вдень і вночі.
Хай важко летіти і так ненадійно,
Та разом складаємо крила свої.
Напевно, вмирає всесвітня довіра,
Зникають із днями святі почуття!
Та ти не розмінюйся ради ефіру,
Щоб була на «місці» у тебе душа!
Будь просто собою, відкинувши сумнів.
Страх знищує в тобі твій внутрішній мир.
Маленькими кроками будуються будні.
Ти - єдиний такий неповторний, повір!

Знаєте, я знайшов цей вірш в одної дівчинки на сторінці ( тобто загальний доступ )..., прочитав і ...., ну торкнуло .., якщо коротко ( довшу версію своїх відчуттів описувати не стану :oops: ), одним словом сподобалось.., а й навіть неповторно :good: . Молотчинка, так тримати.
Навмисно авторку не називаю.., так як дозволу не питав щоб перекопіювати їх сюди.
Зробив це з наміром ...., просто зробив і все ( тобто не знаю ) :pardon: .
Дякую.
P.S.
Відчутно що писала людина яка має крила, і очевидно що широкі й світло - білі.

Вірш Костенко ( у виконанні Метра ) добре опише те що хотів я сказати зараз.
http://www.youtube.com/watch?v=kkHMxXsnE5k
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1006
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Вірші

Повідомлення luksander » 04 травня 2013, 11:47

Ты, чьим легким стопам пьедесталами
Служат узкие шпили соборов,
Над зубцами дворцов, над кварталами
Осенившие каменный город!
Охрани под свистящими вьюгами,
Защити, как детей, Мадонна,
Выходящих без лат, без кольчуги
На дорогу печали бездонной!
Даниил Андреев

anastasia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 54
З нами з: 21 листопада 2012, 20:53
Звідки: Львів

Re: Вірші

Повідомлення anastasia » 11 травня 2013, 19:44

РІДНА МОВА
Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці —
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти
Людям, дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
В. Гринько
Бог не вибирає сильних а дає силу тим кого вибирає.

anastasia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 54
З нами з: 21 листопада 2012, 20:53
Звідки: Львів

Re: Вірші

Повідомлення anastasia » 11 травня 2013, 19:49

"Вечір приліг на зелені отави..."

Вечір приліг на зелені отави,
Руки в траві розметав.
Згасли на заході пізні заграви,
Місяць на сході устав.

Пошуки істини, прагнення слави -
Тисячі клопотів, справ...
Слухаю мовчки вечірні отави,
Дихаю мудрістю трав.

Микола Луків
Бог не вибирає сильних а дає силу тим кого вибирає.

anastasia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 54
З нами з: 21 листопада 2012, 20:53
Звідки: Львів

Re: Вірші

Повідомлення anastasia » 11 травня 2013, 19:51

М. Ткач.

Забуяє весна.I перейметься зелом.
Буйним цвiтом заквiтнуть вишневi сади.
Ти приїдеш у травнi, легка i весела,
i вродлива, i нiжна, така - як завжди.
Цiлуватиму я твої коси i руки
i смiятимусь радо - доки сонце засне.
Не кажи лиш менi, що то все до розлуки,
що те щастя мiж нами так швидко мине.
Що залишаться знов лише спомин, та мрiя,
та ще горда надiя сподiваних стрiч.
Я кохаю тебе, моя мрiйна надiя,
так, як зорi кохають натомлену нiч.
Це не втiха в журбi, що чеканням сповита.
I не сповiдь моя пiд важким каяттям.
Це зi мною, либонь, так, як тиша i вiтер,
ця потреба душi перед вiчним життям.
Поминає не все, i любов - не загуба.
Тож не треба нi клятв, нi обвiтрених слiв.
Цiлуватиму я твої очi i губи,
доки сонцю вставать, доки бути землi.
Бог не вибирає сильних а дає силу тим кого вибирає.

anastasia
дописувач
дописувач
Повідомлень: 54
З нами з: 21 листопада 2012, 20:53
Звідки: Львів

Re: Вірші

Повідомлення anastasia » 11 травня 2013, 19:59

Панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами,
як мені хотілося навчитись
бути з вами і не бути з вами.

Як мені хотілося, повірте,
на вітрах проворно пелехатих
і вдихати вас, немов повітря,
і, немов повітря, видихати.

Але ви — не ви. Як у люстерці,
роздвоїлись викриво й лукаво.
Ви одна спинилися під серцем,
інша ви пішли собі небавом.

І тепер в неходжену завію,
охопивши голову руками,
я один голублю власну мрію,
інший я зорію вслід за вами.

Роздвоїло. Стерпло. Загірчило.
Келих ночі. Крапелька отрути.
Панночко з блакитними очима,
з вами чи не з вами. Чи… не бути?
Бог не вибирає сильних а дає силу тим кого вибирає.

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: Вірші

Повідомлення Georgij » 12 травня 2013, 08:54

Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Вірші

Повідомлення vitalko » 15 травня 2013, 13:13

Georgij писав:Русинською мовою.
http://www.youtube.com/watch?v=VnBs9xEl ... r_embedded


:good: :D
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий


Повернутись до “Мистецтво”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість