Святкування суботи і неділі

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 24 січня 2009, 22:16

danus писав:І ще як ви думаєте, чи кожен гріх є беззаконням, і чи всяке беззаконня є гріхом?

Згідно послання апостола Івана це - синоніми.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 24 січня 2009, 22:28

danus писав:в Старому Завіті Бог дав заповідь "не вбий" і той самий Бог засуджував Ізраїль за те, що вони не винищили народи які Він їм сказав винищити. Що ви про це думаєте?

Бог свого часу знищив допотопний світ, Содом і Гомору і в майбутньому раз і назавжди знищить грішників в озері вогняному. Амореяни заповнили чашу беззаконня своїми гріхами (чинили розпусту, приносили людські жертви): "А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина" (Біття 15:16).

Гріх - з грецької "непопадання в ціль". Це те, чого не мало б бути.
Тому чинити гріх - значить чинити неправильно. Святкувати перший день тижня, який Бог не освячував - значить чинити неправильно.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 24 січня 2009, 22:32

Андрій писав:
Четверта Божа заповідь не є головною, вона одна з десяти

Для адвентистів головною заповіддю є "субота".


Адвентисти сьомого дня визнають всі десять Божих заповідей.

І порушення будь-якої Божої заповіді, чи то перелюб, чи обман, чи святкування першого дня тижня, чи зневага батька й матері, є гріхом, в якому потрібно каятись.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

danus
початківець
початківець
Повідомлень: 41
З нами з: 24 квітня 2008, 19:21
Контактна інформація:

Повідомлення danus » 25 січня 2009, 18:38

Савонарола2009 писав:
danus писав:
Савонарола2009 писав:Слово Боже судить беззаконня, а не я.



Чому ми засуджуємо масові розлучення, аборти, привласнення чужого майна, обман? Тому, що Слово Боже класифікує такі дії гріхом.


Ви називаєте Святе Письмо Словом Божим, а Святе Письмо говорить, що Слово Боже - це Ісус Христос. Що ви про це думаєте?


Слово - Ісус Христос в Івана 1:1,14.



Але в римлян 10:17 "Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове", в ефесян 6:17 "Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже", в Дії 13:46 "Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось" йде мова про Біблію.

Цікаво про яку Біблію, в той час книги Нового Звіту лиш писалися, що вони їм проповідували, Старий Завіт, але ж вони його і так вже знали. Чи може вони їм проповідували всеж таки Ісуса Христа і Його науку. Чесно кажучи мені також не зрозуміло чому ви вважаючи отців Ладиокійського собору беззаконниками і шануєте канон Нового Завіту ними укладеного. А може вони там не ті книги що потрібно включили, а можливо якісь і не включили. І взагалі ви не задумувалися над тим чим вони користалися для того, щоб встановити які писання варті уваги, а які ні.
Савонарола2009 писав:
danus писав:
І ще як ви думаєте, чи кожен гріх є беззаконням, і чи всяке беззаконня є гріхом?


Згідно послання апостола Івана це - синоніми.

Ви мислите як класичний книжник, а не як людина віри.
А як бути з таким:
Вiд Матвiя 5
21 Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові. 22 А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.
27 Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. 28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.
Як видно Ісус вбачає гріх в тім, про що закон мовчить. Христос же не лишив жодного письма Ним же укладеного. Все що в нас є це писання апостолів і їх учнів, які як пише апостол Іван містять лиш незначну частину науки Христа.
А далі:
Вiд Матвiя 12
1 Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти. 2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу... 3 А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? 4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? 5 Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони? 6 А Я вам кажу, що тут Більший, як храм! 7 Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних... 8 Бо Син Людський Господь і суботі!
Як видно Ісус не заперечує, що вчинок апостолів є порушенням приписів що до суботи, натомість приводить прилад з писання де також було порушено закон, і завершує фразою, що Він важніший, чим приписи закону, що до суботи, і не бачить в діях апостолів гріха.
Савонарола2009 писав:
danus писав:
Савонарола2009 писав:Слово Боже судить беззаконня, а не я.



Чому ми засуджуємо масові розлучення, аборти, привласнення чужого майна, обман? Тому, що Слово Боже класифікує такі дії гріхом.


Ви впевнені, що для засудження перелічених вами гріхів, конче потрібно щоб вони класифікувалися як гріх Святим Письмом? Чи не достатньо, вам того, що подібні дії стають вам назаваді любити ближнього як самого себе?


Так і святкування першого дня тижня стає на заваді любити Бога, Який від створення світу для щотижневого відпочинку освятив суботу.

Дуже цікаво, одні із приписів Старозавітнього закону для вас важливі, інші ні, а ще інші слугують засобом, щоб осуджувати інших, і це все заради любові. По-перше ви плутаєте Церковні десять заповідей з Старозавітніми десятьма заповідями. Ми християни не під законом, а під благодаттю, і закон Мойсеїв, нас ні до чого не зообвязує, особливо в питаннях свят. Бо і сам Ісус Христос сказав, що не варто нове вино вливати в старі бурдюки. Ми маємо того хто нас повчає і настановляє на всяку правду.
Надалі вважаю дискусію з вами вичерпаною, бо бачу що ви прийшли на цей форум не для того щоб щось дізнатися, але щоб баламутити іншим голову, і Святе Письмо вам потрібне не для того щоб когось настановляти на шлях Істини, але щоб як дьяволу в пустині, коли він спокушав Христа, спокушати форумчан.

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 25 січня 2009, 21:46

danus писав:Як видно Ісус не заперечує, що вчинок апостолів є порушенням приписів що до суботи, натомість приводить прилад з писання де також було порушено закон, і завершує фразою, що Він важніший, чим приписи закону, що до суботи, і не бачить в діях апостолів гріха.

Коли апостоли зривали колосся, щоб поїсти, Ісус заступився за них перед фарисеями, бо їхній вчинок був не порушенням четвертої Божої заповіді, а фарисейських приписів до цієї заповіді. Тому тут Ісус Христос не скасував щотижневий відпочинок від звичної буденної праці.

І справді, - хіба було б справедливо, якщо б ті, що жили в часи Старого завіту, мали щотижневий вихідний, а ми - ні?
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 25 січня 2009, 21:56

danus писав:Чесно кажучи мені також не зрозуміло чому ви вважаючи отців Ладиокійського собору беззаконниками і шануєте канон Нового Завіту ними укладеного.


Автори зміни дня поклоніння (Лаодикійський Собор, Карфаген, Vст.) випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на новозавітніх книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 25 січня 2009, 22:15

danus писав:ви плутаєте Церковні десять заповідей з Старозавітніми десятьма заповідями.


Я плутаю Церковні десять заповідей з Божими десятьма заповідями?

Так, вони різняться між собою. Що ж? Що може бути спільного у праведності з беззаконням? Ви дотримуйтеся церковних, а я буду дотримуватися Божих заповідей, яких Господь не відміняв (Матв. 5:17), і засуджував ревізії в них (Матв. 15:3),і якими, за словами апостола Павла, гріх пізнається (Римл. 3:20).

"Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона" (Римл. 3:31).

"Я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай" (Римл. 7:7).

"Важливе дотримування Божих заповідей" (1Кор. 7:19).

"Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра" (Римл. 7:12).


Десять Божих заповідей - це духовне дзеркало. Коли те, яким я себе бачу, мені не сподобалося, то як мені поступити - каятися чи розбити дзеркало?

Голгофський хрест свідчить, що Закон Божий не був змінений. Заплата за гріх, чим є беззаконня - смерть. Христос не відмінив Закон Божий, а виконав його вимоги. Ісус помер за нас, щоб ми жили. "Якщо ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити і очистити нас від неправди всілякої" (1Івана 1:9). Ось Божа милість до нас!

Але чи ми, які під благодаттю, вважатимемо порушення десяти Божих заповідей нормою? Ось як відповідає апостол Павло:
"Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!" (Римл. 6:15)
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Андрій
новик
новик
Повідомлень: 20
З нами з: 01 січня 2009, 21:47

Повідомлення Андрій » 25 січня 2009, 22:35

Савонарола2009 напевно вважає учасників форуму за дурнів. Пише на форумі про "суботу" і Божий Закон, постійно повторюючи одній й ті ж самі аргументи, які розглядались у попередніх повідомленнях. Постійно ігнорує відповіді на запитання про дотримання суботи - Закон: Вих. 16:23, Вих.16:29, Вих. 35:2-3, Єрем. 17:22. І хто є катом? (Вих. 35:2-3) Якщо немає ката, то що вони зроблять із Законом - Вих.35:2? І як адвентисти живуть в холодну пору року і в північних країнах, де холодно? Чи адвентисти в суботу виходять зі своїх осель? І чому адвентисти використовують працю інших людей в суботу?
Очевидно адвентисти не виконують Закон - Вих. 16:23, Вих.16:29, Вих. 35:2-3, Єрем. 17:22.
Гал. 3:10:
"Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати ВСЕ, що написане в книзі закону".
Згідно Гал. 3:10 адвентисти винні перед всім Законом і ставлять самі себе під прокляття.

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 26 січня 2009, 13:38

Андрій писав:Савонарола2009 напевно вважає учасників форуму за дурнів. Пише на форумі про "суботу" і Божий Закон, постійно повторюючи одній й ті ж самі аргументи, які розглядались у попередніх повідомленнях. Постійно ігнорує відповіді на запитання про дотримання суботи - Закон: Вих. 16:23, Вих.16:29, Вих. 35:2-3, Єрем. 17:22. І хто є катом? (Вих. 35:2-3) Якщо немає ката, то що вони зроблять із Законом - Вих.35:2? І як адвентисти живуть в холодну пору року і в північних країнах, де холодно? Чи адвентисти в суботу виходять зі своїх осель? І чому адвентисти використовують працю інших людей в суботу?
Очевидно адвентисти не виконують Закон - Вих. 16:23, Вих.16:29, Вих. 35:2-3, Єрем. 17:22.
Гал. 3:10:
"Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати ВСЕ, що написане в книзі закону".
Згідно Гал. 3:10 адвентисти винні перед всім Законом і ставлять самі себе під прокляття.


Якби я справді вважав так, як ти пишеш, то навіть не зареєструвався б на форумі, бо злюдьми, згаданими тобою, не спілкуються, а їх обминають.

Андрію, якщо ти в практичному житті не крадеш, не чиниш перелюбу - то, по-твоєму, ти під прокляттям. Не плутай призначення Закону Божого (яким, за словами апостола Павла, гріх пізнається), з законництвом (твердженням, що суперечить вченню Святого Письма, що спасаємося виконанням Закону, а не благодаттю в Ісусі Христі).
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 28 січня 2009, 00:54

А от риторичне питання до усіх:
Що є більшим гріхом, недотриманя суботи, чи внесення розколу в церкву. Невже питання дотримання чи недотримання суботи(неділі і ін) є важливішим за єдність христиняського світу, чи воно якимось чином впливає на наше сприйняття Христа і Його вчення?

І чи не є нашим усім спільним гріхом замість обєднання навколо постаті Христа і Його вчення шукати зачіпки для того, щоб оголосити себе істинними (це не проти суботників, це проти всіх)

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 28 січня 2009, 12:40

Igor писав:А от риторичне питання до усіх:
Що є більшим гріхом, недотриманя суботи, чи внесення розколу в церкву. Невже питання дотримання чи недотримання суботи(неділі і ін) є важливішим за єдність христиняського світу, чи воно якимось чином впливає на наше сприйняття Христа і Його вчення?

І чи не є нашим усім спільним гріхом замість обєднання навколо постаті Христа і Його вчення шукати зачіпки для того, щоб оголосити себе істинними (це не проти суботників, це проти всіх)


така вже людська природа.

Хто перший поступиться своїми переконаннями? А чому саме ми повинні поступатися, а не вони? Такі питання типічні.

З цим можна, я думаю, тільки змиритися.
unicuique suum

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 28 січня 2009, 22:59

Igor писав:А от риторичне питання до усіх:
Що є більшим гріхом, недотриманя суботи, чи внесення розколу в церкву. Невже питання дотримання чи недотримання суботи(неділі і ін) є важливішим за єдність христиняського світу, чи воно якимось чином впливає на наше сприйняття Христа і Його вчення?

І чи не є нашим усім спільним гріхом замість обєднання навколо постаті Христа і Його вчення шукати зачіпки для того, щоб оголосити себе істинними (це не проти суботників, це проти всіх)

Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

robie
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 239
З нами з: 30 червня 2005, 21:19
Контактна інформація:

Повідомлення robie » 31 січня 2009, 12:38

судячи з усього, головною проблемою залишається фанатизм :)
unicuique suum

Малий
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 218
З нами з: 03 травня 2008, 08:41

Повідомлення Малий » 31 січня 2009, 20:10

robie писав:судячи з усього, головною проблемою залишається фанатизм :)


в даному випадку, я б сказав інакше:"судячи з усього, головною проблемою залишається ідіотизм" :)

Igor
старець
старець
Повідомлень: 437
З нами з: 27 грудня 2008, 23:27
Звідки: Івано-Франківськ

Повідомлення Igor » 31 січня 2009, 20:55

Савонарола2009 писав:Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?


Смію Вас запевнити, що таких християн багато.
А стосовно дотримання одного і не дотримання іншого...
Ви ж теж не весь Старий Завіт виконуєте. Чому? Тому що Ісус відмінив.
А тепер поясність мені, як це закон Бога можна відмінити? Адже закони Бога є універсальними для всіх часів і народів, і навіть Бог (Христа я маю на увазі) дотримується тих законів, які сповідує і залишає нам у спадок в Новому Завіті.
А щодо Старого Закону, то Ви з суботою самі себе зробили заручниками.

Знову ж простий приклад: можна бути хорошим хрестиянином і не дотримуватись суботи(неділі)? Можна. І спасешся? Я думаю, що так.
А можна дотримуватись суботи але не бути християнином? Можна. А Спасешся? Та навряд.

Не будьте заручниками того, що інша людина колись придумала. За весь час проповідування Ісус хоч комусь докорив, що в суботу щось не так роблять, чи хтось не так одітий як належить, чи хтось руки не помив перед їжею. А це теж Закони Старого Завіту. А чому?

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 02 лютого 2009, 14:23

Igor писав:
Савонарола2009 писав:Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?


Смію Вас запевнити, що таких християн багато.

Погоджуюсь. Так свого часу сказав Господь:
"Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!" (Матв. 7:21-23)
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 02 лютого 2009, 14:28

Igor писав:
Савонарола2009 писав:Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?

А стосовно дотримання одного і не дотримання іншого...

У посланні апостола Якова 2:10,11 на прикладі шостої і сьомої Божих заповідей написано:
"Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає. Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону".
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 02 лютого 2009, 14:38

Igor писав:
Савонарола2009 писав:Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?

Ви ж теж не весь Старий Завіт виконуєте. Чому? Тому що Ісус відмінив.

Припинили своє існування старозавітнє прообразне служіння. В пророка Даниїла 9:27 про це було передречено: "за півтижня припинить жертву та жертву хлібну". Коли Ісус помер на Голгофі, завіса в храмі розрвалась зверху донизу, що свідчило про припинення служіння в земній скинії (завіса до цього розділяла Святе від Святого Святих). Зверніть також увагу, що завіса була розірвана не знизу до верху, а зверху до низу.

А Закон Божий Господь не відмінив. Він навіть сказав не думати нам такого:
"Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все" (Матв. 5:17,18)
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 02 лютого 2009, 14:52

Igor писав:
Савонарола2009 писав:Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?


Знову ж простий приклад: можна бути хорошим хрестиянином і не дотримуватись суботи(неділі)? Можна. І спасешся? Я думаю, що так.
А можна дотримуватись суботи але не бути християнином? Можна. А Спасешся? Та навряд.

Дотримуватись суботи і неділі - за критерієм Закону Божого це зовсім різні речі. Це як жити подружнім життям з дружиною і коханкою.

Візьмемо простий приклад, але не з четвертою заповіддю, але з восьмою: можна бути хорошим християнином і при цьому свідомо красти, вважаючи це нормою? Чи спасешся? Згідно Святого Письма впевнений, що ні. Бо це є свідомий гріх, і якщо людина не прийме рішення покаятись в ньому, то загине.
А можна дотримуватись восьмої заповіді, не зазіхаючи на чужу власність, але не бути християнином? Можна. Бо і комуністи вважали такі речі ганебними, і при цьому пропагували атеїзм, безбожжя, відрікаючись від Ісуса Христа, через Якого ми отримуємо спасіння.
Апостол Яків говорить, що Закон Божий цілісній, і якщо Бог дав нам критерій для визначення гріха, то ревізії з нашого боку якраз і будуть гріхом проти Законодавця.
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

Савонарола2009
дописувач
дописувач
Повідомлень: 120
З нами з: 06 січня 2009, 12:55
Звідки: Україна

Повідомлення Савонарола2009 » 02 лютого 2009, 14:58

Igor писав:
Савонарола2009 писав:Я особисто не уявляю собі християнина-злодія. чи християнина-перелюбника, чи християнина-кілера. Чи християнина-лікаря, практикуючого аборти.

Яка тоді різниця між злодієм, який порушує восьму Божу заповідь і тим, хто забув про суботу, яку Бог освятив і заповів святити в четвертій Божій заповіді?
Коли в старозавітні часи до царя приходила Божа людина і викривала якийсь гріх, то, як правило, ризикувала власним життям. Як ви поступите? Чи змиритеся з нормальним ставленням до порушення четвертої Божої заповіді чи подумаєте про реформу, приклад якої в аналогічній ситуації протиріччя між Божою заповіддю і переданням, залишив Господь (Матв. 15:3)?


Ви з суботою самі себе зробили заручниками.

"Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,
тоді в Господі розкошувати ти будеш" (Ісаї 58:13)

Будеш називати суботу тягарем, чи приємністю?
Ісус Христос є дорога, і правда, і життя!

preethy666
гість
гість
Повідомлень: 2
З нами з: 26 листопада 2009, 12:07

Повідомлення preethy666 » 26 листопада 2009, 12:15

не жиди, а баптисти

Я прочитав повністю.
Тут описано що швидше вихідним днем була субота, а потім вихідний день перенесли на неділю і що перенесення вихідного дня з суботи на неділю є неправильним. Також написано про те що у інших країнах всі святкували і святкують суботу.

В самому кінці є згадування про баптистів, які продовжують святкувати суботу вихідним днем.

Отже з цього всього виходить що це є пропоганда баптистів-суботників

______________________________________________
Severe Acne Medications
restylane florida

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 26 листопада 2009, 14:35

Історія святкування неділі


"Пам'ятай день святий святкувати"
(Третя Божа заповідь).

У Старому Завіті окрема Божа заповідь наказувала святкувати суботній день. Цей день мав вічно нагадувати ізраїльтянам про створення світу, Божі добродійства та умову-завіт між Богом і людьми.

У Новому Завіті цей обов'язок віддання чести Богові перехо­дить на неділю. У документі Другого Ватиканського Собору — Конституції про Святу Літургію сказано: "За апостольською тради­цією, яка бере свій початок від самого-таки дня Христового Воскре­сення, Церква святкує кожного восьмого дня пасхальне таїнство, що його слушно називає Господнім днем, або неділею" (§ 106).

Субота зобов'язувала передусім до спокою, утримання від усякої фізичної праці. Головний недільний обов'язок перших хрис­тиян — зустріти воскреслого Христа через участь в Євхаристійній Жертві та злучитися з Ним у святому причасті.

Тож нічого дивного, що неділя від самого початку стає важ­ливим Господським святом та основою літургійно-церковного року. Святкування недільного дня має довгу й цікаву історію. Отже, у цьому розділі хочемо подати коротку розвідку про історію святку­вання неділі.

НЕДІЛЯ В АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧАСАХ

Неділя не просто замінила старозавітню суботу. Вона є витво­ром християнської ідеї і має глибокий християнський сенс. Це простежується передусім з тих різних назв, якими означувано неділю. Чим була неділя для апостолів і перших вірних?

Неділя — це ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Для жидів субота була святим і останнім днем тижня, що був символом Божого відпочинку після створення світу. Перший день тижня став для християн святим, бо він був символом нового створення, що почалось у Христовому Воскресенні. Євсевій Олек­сандрійський (V ст.) у своїй проповіді каже: "Першого дня тижня Господь Бог почав перші плоди створення світу, і цього ж дня Він дав світові перші плоди Воскресення".

Неділя — це ДЕНЬ СОНЦЯ

Давні римляни, як і єгиптяни, називали неділю днем сонця. Для перших Отців Церкви ця назва мала глибоке значення, бо для них сонце було символом Ісуса Христа. Святий мученик Юстин († 165) каже: "Ми сходимося разом у дні сонця, в якому Бог, зміняючи темноту, створив світ, у якому Ісус Христос, наш Спаси­тель, воскрес із мертвих". Подібне зауважує Євсевій Кесарійський († к. 340): "Це було цього дня, коли в часі створення Бог сказав: "Хай буде світло", — і сталося світло. І цього дня також Сонце Справедливости зійшло над нашими душами".

Неділя — це ВОСЬМИЙ ДЕНЬ

У першій половині II сторіччя християнські письменники почи­нають називати неділю "восьмим днем". У листі псевдо-Варнави сказано: "Ми святкуємо восьмий день, у якому Ісус встав із мерт­вих, явився і узнісся на небо". Ориген († к. 254) каже: "Число вісім, яке містить у собі силу Воскресення, є прообразом майбут­нього світу". Святий Амвросій († к. 397) числу вісім надає значен­ня відкуплення: "Число вісім це сповнення нашої надії".

Неділя — це ДЕНЬ ГОСПОДНІЙ

Ця назва з'являється перший раз в Одкровенні святого Йоана (1, 10). Її швидко підхопили перші християни і вона замінила назву "день сонця". Назва "день Господній" указує на Христа, який через своє воскресення в неділю став Господом, Переможцем і Вчителем.

"На початку сотворив Бог небо й землю... І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її: чоловіком і жінкою сотворив їх... І благословив їх Бог... Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла... І благословив Бот сьомий день і освятив його..." (Буг. 1.2).

СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ

Святкування неділі від самого початку було радісним, бо кожна неділя пригадувала першим християнам радісну подію Христового Воскресення. З тієї причини в неділю не було ні посту, ні коліно­преклонень. Християнське святкування неділі характеризується двома рисами: участю у святій Літургії і утриманням від тяжкої фізичної праці.

Євхаристійна Жертва

Участь у святій Літургії — перша головна риса освячення Господнього дня. Хоч у перших віках християни бували на святій Літургії часто, навіть щодня, та все-таки неділя була днем загаль­ного зібрання християнської громади. У творі Наука 12 апостолів, який датують II сторіччям по Христі, читаємо: "У день Господній зберіться разом і переломіть Хліб, та дякуйте, визнавши перед тим свої гріхи, щоб чиста була жертва ваша".

Первісно присутність усіх вірних на недільній Літургії була обов'язком, який встановила Церква. Звичай і ревність були для них неписаним законом. Церковні недільні закони приходять досить пізно, щойно тоді, коли вже остигла перша християнська ревність.

Перші закони Західної Церкви, які зобов'язували бути в неділю в церкві, походять від синоду в Ельвірі (Іспанія, IV ст.). На синоді вирішили, що треба на короткий час відлучати від Церкви тих, хто хоча б три неділі підряд не прийшов до церкви. Синод в Аіде (Франція, 506 р.) зобов'язує бути присутнім в неділю на Службі Божій.

У Східній Церкві помісний синод у Сардиці (нинішня Болгарія, 347 р.) в 11-ому каноні пригадує, що існує закон від святих Отців, згідно з яким треба відлучити від Церкви тих, які, живучи в місті, не були б у церкві протягом трьох тижнів. Те саме повторює у 80-му каноні Трульський Собор 692 року.

Про недільний обов'язок бути на відправах у Декреті про Східні Католицькі Церкви сказано: "Вірні мають обов'язок у неділі та в святкові дні брати участь у божественній Літургії, або, за приписами чи звичаями свого обряду, у відправі Божої Хвали" (§ 15).

Недільний спокій-відпочинок

Це друга риса християнського освячення святого дня. Христи­янська релігія в перших сторіччях не була легальна, її пересліду­вали, відтак для перших християн неділя була звичайним робочим днем. Протягом дня вони мусіли працювати, а свої недільні відпра­ви відбували ввечері або вранці.

Недільний відпочинок починає набирати щораз більшого зна­чення тоді, коли Церква набула повної свободи, тобто за цісаря Костянтина Великого у 313 році. Перші закони про недільний відпочинок вийшли не від Церкви, а від держави. Цісар Костянтин Великий у 321 році видав едикт, в якому сказано: "У високошанов­ний день сонця хай відпочивають усі судді, міське населення і всякого роду ремісники. Тільки по селах рільники хай працюють без перешкоди і свобідно". Історик Євсевій († к. 340) свідчить, що цісар Костянтин Великий зробив неділю днем молитви і всіх своїх підданих зобов'язував у цей день залишати свої заняття, а своїм жовнірам давав свободу, щоб могли брати участь у церковних відправах. Цісар Теодосій Великий (379-395) спочатку наказує проводити в неділю всякі прилюдні видовища, а декретом 386 року забороняє в неділю подавати всякі позови, вести торгівлю та укла­дати контракти. Порушення цього закону каралося, як святотат­ство. Очевидно, що згадані державні закони високо піднесли свя­тість недільного дня.

Разом з державними законами і Церква починає щораз більше наказувати своїм вірним, щоб у неділю залишали фізичну працю. Синод у Лаодикеї (Мала Азія, 364 р.) приписує в неділю відпо­чивати, якщо це можливо. Цісар Лев Мудрий (886-911) забороняє рільникам працювати в неділю. Константинопольський патріярх Никифор (806-815) каже, що християни не повинні у неділю навіть подорожувати, хіба з необхідности. Від VIII сторіччя щораз більше помісних соборів приписують недільний спокій.

На Заході цісар Карл Великий у 789 році забороняє працювати в неділю, бо це порушення 3-ої Божої Заповіді. Закон недільного відпочинку стає в латинській Церкві загальним від часу правління папи Григорія IX з 1234 року.

Отже, святкування неділі це — найдавніша і дуже священна християнська традиція, бо походить від самих апостолів. Тому для нас усіх участь у недільній святій Літургії та дотримання недільного відпочинку повинно бути природним, очевидним, просто потребою нашої душі. Не сміємо забувати, що наш недільний обов'язок є не тільки церковним, але в основі він є також Божим законом, а Божий закон не знає ані винятку, ані звільнення. Отже, хоч би ми через важливу причину не змогли бути в неділю в церкві на від­праві, то все-таки ми й тоді зобов'язані освятити неділю по-своєму, наприклад, через частіше згадування про Бога, довшу молитву, побожне читання, обережність у розмовах і всій поведінці.

Стосовно цього слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, каже: "Закон, що обов'язує до приявности на Службі Божій, і закон відпочинку чи нечинности в неділю — це церковні закони, що тільки ближче означають, пояснюють та доповняють природний і позитивний Божий закон Мойсеевого права... Від Божого закону ніщо й ніколи не може звільнити: ні церковна влада, ні труднощі обставин. До збереження Божого закону кожний обов'язаний, хоч би з нараженням або утратою життя... Тому обов'язок святкувати неділю, оскільки він є церковним законом, не обов'язує тоді, коли його сповнення получене з великою трудністю чи невигодою... Але в 3-ій Божій заповіді є щось, від чого ніяка трудність, ніяка при­крість і ніяка влада не може звільнити, бо 3-тя Божа заповідь є і в Новому Завіті Божою заповіддю, себто накладає обов'язок нена­рушимий і нехибно, безоглядно всіх обов'язуючий. Той обов'язок є й обов'язком природного права, тобто обов'язком, що його кожна людина пізнає природним розумом і відчуває в сумлінні. Неспов­нення тої сторони 3-ої заповіді є, отже, гріхом навіть при таких обставинах чи таких диспенсах, що звільняють від обов'язку бути на Службі Божій і здержатися від праці. Незбереження тої заповіді завжди буде гріхом, а через те і великою втратою та шкодою для душі" (Про святкування неділі, 1942).


http://www.truechristianity.info/ua/boo ... ion_03.php
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 26 листопада 2009, 14:43

Історик писав:Luther - адвентист сьмого дня без сумніву і використовує форум скоріше всього для полемики чи на його думку "проповіді".


Знаємо вже добре тут на нашому греко-католицькому форумі цього чоловіка, що вирішив замаскуватися під різними псевдами з метою поширення різних адвентистських лжевчень, ставши подібним більше на якогось спамера...

Про ставлення до секти суботників http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=1533

Це все ось із цієї сумнозвісної серії http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=1342&start=0
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

адвентист
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 29 грудня 2009, 11:19

День, який освятив Бог - субота чи неділя?

Повідомлення адвентист » 29 грудня 2009, 12:22

“Пам'ятай день суботній, щоб святити його” – одна з десяти Божих заповідей, така ж, як і "Шануй батька й матір", “Не чини перелюбу”, "Не кради". Субота в Біблії названа днем Господнім, бо цей день освятив Бог і заповів нам святити його. А про святість неділі, першого дня тижня, немає жодного біблійного тексту.

В Святому Письмі від книги Буття до книги Об'явлення розповідається про святість суботи. Творець на початку історії нашої Землі освятив суботу (Бут. 2:1-3). Давши Десять Заповідей, Бог звелів святити сьомий день як пам'ятник про створення світу (Вих. 20:8-11). Важливо підмітити, що сьомим днем є субота, так як в Євангеліях написано, що Христос воскрес в перший день тижня, тобто в неділю. Сам Господь за звичаєм додержувався суботи (Луки 4:16,31), і навчав, що заповідь Божа стоїть вище передання людського (Матв. 15:3). Син Божий наголосив, що прийшов не порушити Закон, але виконати і звеличити його (Матв. 5:17-18; Ісаї 42:21). Він навчав Своїх учнів молитися про те, щоб і через сорок років після Його воскресіння ніщо не змусило їх порушити святість суботи (Матв. 24:20). Апостоли також за звичаєм святкували суботу (Дії 16:13). Біблійною ознакою святих Божої Церкви є віра в Ісуса Христа і дотримування всіх десяти Божих заповідей (Об’явл. 12:17, 14:12).

Чому ж тоді значна частина християнського світу святкує неділю, незважаючи на відсутність будь-яких біблійних доказів і підстав для цього? Варто зазначити, що саме християни, які прийняли рішення ігнорувати якусь з Десяти Божих Заповідей, почують слова Ісуса Христа: “Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!” Справжній християнин ніколи не вважатиме нормальним те, що Бог вважає беззаконням – перелюб, зневагу до батька й матері, відмову святити суботу, обман тощо, тому що це є гріхи, в яких потрібно каятися, і по Божій благодаті в Ісусі Христі отримати прощення і очищення від них. Закон Божий, як дзеркало, відображає наш гріх, але не може врятувати від нього. Спасіння приходить лише від Ісуса Христа. Коли ми вдивляємося у дзеркало Закону Божого, то бачимо свої гріхи. І якщо ми їх визнаємо, тоді Ісус очищує нас від гріха Своєю святою кров'ю. Звернувшись до Закону, багато з нас виявлять, що порушують Заповідь про дотримання суботи. Що ж вимагається від нас у такому разі? Зовсім небагато - прийти до Ісуса і з Його допомогою знайти втіху у святкуванні суботи (див. Ісаї 58:13). Коли ж ми знову звернемося до Десятислів’я, то зрозуміємо, що віднині вільні, тому що життя наше увійшло в правильне русло і не суперечить більше Законові Божому.

Існує хибна думка, що Ісус прийшов скасувати Десять Заповідей. Насправді християнам усіх часів Він залишив слова: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все” (Матв. 5:17-18). Узагальнивши Десятислів’я в дві заповіді – любити Бога і любити свого ближнього, Христос сказав, що ці дві заповіді не замінюють Закон і Пророків, а на них стоять Закон і Пророки. Жодного разу в розмові Господа з фарисеями не стояло питання в дні відпочинку, а в тому, як святити суботу. Взагалі уважне дослідження виявляє, що духовна еліта того часу засуджувала Ісуса Христа не за порушення четвертої Божої заповіді, а за ігнорування їхнього тлумачення цієї заповіді. Сам Ісус знаходив утіху в суботньому дні і свято дотримувався Заповіді про суботу. “І прибув Він до Назарета, де був вихований. І за звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати” (Луки 4:16). Дивлячись у майбутнє, Ісус бажав, щоб Його учні й надалі отримували радість від дотримання суботи. Він навчав їх молитися про те, аби їхня втеча з Єрусалима не відбулася суботнього дня (Матв. 24:20). Ісус мав на увазі зруйнування Єрусалима, яке сталося у 70 р. н.е., через сорок років після Його воскресіння. Земне життя Ісуса та Його вчення свідчать: Він не змінив заповідь про суботу, а навпаки, утвердив і звеличив її. У всі віки від створення світу і до сьогодення людині необхідний суботній день, щоб відпочити від своєї праці та присвятити цей час спілкуванню з Господом, бо суботній день освячений і благословенний нашим Творцем.

Якби апостоли відмінили святість суботи або перенесли святкування суботи на інший день, то про це згадувалося б у Новому Заповіті. Але ми бачимо протилежне. Апостол Павло проповідував у суботу: “І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов і з ними змагавсь три суботи з Писання” (Дії 17:2). Можливо, це випадковий збіг обставин, а не звичай? Відповідь дають наступні тексти: “І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів” (Дії 18:4). “А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова” (Дії 13:42). “А в наступну суботу зібралось майже все місто послухати Божого Слова” (Дії 13:44). Коли апостоли несли Слово Боже в нові землі, вони не завжди могли знайти юдейську синагогу, де можна було б навчати. Так сталося одного разу з апостолом Павлом, але ніщо не примусило його відійти від ревного дотримання Четвертої Заповіді. “...Звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька. Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились” (Дії 16:12-13). У книзі Дії апостолів згадуються 84 суботи, яких апостоли дотримувалися: Дії 13:14,42,44 – дві суботи в Антіохії; Дії 16:13 – одна субота у Филипах; Дії 17:2 – три суботи в Солуні; Дії 18:4,11 – 78 субот у Коринті. Останнім із дванадцятьох апостолів помер Іван. За своє життя він написав п'ять книг, які увійшли в Біблію: Євангеліє, три послання та Об'явлення. Він помер близько 100 р. н.е., приблизно через 70 років після воскресіння Христа, але ніде у своїх писаннях він не говорить про перенесення святкування з сьомого на перший день тижня. Інакше і не могло бути, бо від Самого Ісуса він чув слова: “Бо Син Людський Господь і суботі!” (Матв. 12:8). Ніхто з апостолів не говорив про зміну суботи.

Ті, хто прийняв рішення чинити беззаконня, порушуючи четверту Божу заповідь, вказують на біблійні тексти, в яких нібито скасовано святість суботи. Чи справді це так? Перед розглядом послань апостола Павла варто зазначити, що сам апостол вважав важливим для християнина дотримуватись Божих заповідей (1 Кор. 7:19). Отже, в Кол. 2:16-17 ключовою фразою є “тінь майбутнього”, і тут йде мова не про щотижневу суботу, а про річні свята, які в Левит 23:37,38 названі “вашими” суботами, які ізраїльтяни святили крім Господніх субот. Жодна з десяти Божих заповідей не була тінню майбутнього, у них інше призначення – ними пізнається гріх (Рим. 3:20, 7:7). В 14 главі римлян Апостол Павло не скасовує святості суботи, а застерігає від осудження ближніх, так як всі ми станемо перед Божим судовим престолом. Ось тільки які аргументи матимуть в судний день люди, які ігнорували святістю суботи, перед Богом, Який освятив суботу? В Дії, 15 главі крім четвертої заповіді не згадано й третьої “Не вимовляй Божого Імені надаремно”, але хіба можна припустити, що ця заповідь втратила свою силу? До речі, апостоли передбачили і попереджували, що в майбутньому з'явиться багато лжепророків, які будуть проповідувати фальшиві вчення і намагатися відхилити людей від істинного християнства. Павло, наприклад, говорив: “Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...” (Дії 20:29-30). На жаль, це передбачення збулося.

Відхід під додержання суботи відбувся у постапостольські часи. Неділю, перший день тижня, особливо шанували давні римляни, називаючи його Dies solis – “день сонця”. Вони були язичниками і поклонялися цьому світилу. Перші християни поступово почали запозичувати звичай виокремлювати цей день. У Новому Заповіті ми не знайдемо жодних вказівок щодо святкування неділі або ж двох днів одночасно. З історії відомо, що в деяких районах минуло кілька століть, перш ніж субота і спокій, який вона несла із собою, були забуті і виник звичай святкувати неділю. Це сталося не відразу. Віруючі продовжували святити суботній день, але поступово в традицію входило святкування неділі. Одне з перших богослужінь, що відбулося в неділю, було в Італії в середині II ст. Після цього довший час існували дві групи християн: одні з них додержувалися двох днів, інші – тільки суботи. 7 березня 321 р. н.е. імператор Костянтин видав закон, згідно з яким усі християни, крім зайнятих землеробською працею, зобов'язані були святкувати неділю. Через деякий час постановою Лаодикійського собору, який відбувся в другій половині IV ст., християнам було заборонено відпочивати в суботу. Через пророка Даниїла Господь провіщав, що в певний історичний момент політично-релігійна влада “буде думати позмінювати свята та права” (Дан. 7:25).

Хто ж наважився зробити ревізію Десяти Заповідей? У католицькому катехізисі написано: “Питання: Який день є днем Господнім? Відповідь: Субота є день Господній. Питання: Чому ми додержуємося неділі замість суботи? Відповідь: Ми додержуємося неділі замість суботи, тому що Католицька Церква перенесла це свято із суботи на неділю”. В Аугсбурзькій сповіді, написаній Мартіном Лютером, у 28-му розділі читаємо: “Вони (католики) перенесли день Господній із суботи на неділю, порушуючи Декалог. Здається, немає іншого вчинку, яким би вони так пишалися, як зміною суботнього дня. Велика, говорять вони, влада і сила Церкви, якщо вона може скасувати одну з Десяти Заповідей”. Як бачимо, додержання неділі було запроваджено Римо-Католицькою Церквою. Проте цей день ніколи не був освячений і благословенний Господом.

адвентист
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 29 грудня 2009, 11:19

Повідомлення адвентист » 29 грудня 2009, 12:28

Цікаво почути думку форумчан з приводу відновлення біблійної істини про святість суботи.

Як ви думаєте - питання протиріччя між святістю суботи по заповіді і неділі по традиції буде розглянуто Риом-Католицькою Церквою на належному рівні, чи це має бути особисте рішення кожної віруючої людини?

Аватар користувача
ієром. Діонисій
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 220
З нами з: 16 вересня 2009, 11:50
Звідки: Львів -- Рим

Повідомлення ієром. Діонисій » 29 грудня 2009, 13:13

Слава Ісусу Христу!

Корінь проблеми в тому, п. адвентист, що ви не можете собі відповісти на питання:
Чому ж тоді значна частина християнського світу святкує неділю, незважаючи на відсутність будь-яких біблійних доказів і підстав для цього?

Не значна, п. адвентист, а переважна, і то не останні кілька десятиліть, а майже 2000 років!
А запитання невірне, бо базується на засновку "sola Scriptura" -- "тільки Писання", засновку апріорі, характерного для всіх т. зв. "протестантів", починаючи від колишнього католицького священика М. Лютера, який особистий авторитет поставив вище від авторитету Найвищої влади Церкви.
Так от, до протесту о. Лютера у 1517 р., після нього і ще до сьогодні Вселенська Церква святкує кожний сьомий день у неділю, а не в суботу. І має на це достатні причини. Можете собі прочитати для повноти інформації енцикліку Папи Івана Павла ІІ про святкування сьомого дня, якщо вмієте по-польськи:
http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... ni_pl.html .
Бо в українському переказі поки що немає.

адвентист
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 29 грудня 2009, 11:19

Повідомлення адвентист » 29 грудня 2009, 13:22

Навіки слава!

Євангелісти повідомляють, що Господь воскрес в перший день тижня, тобто в неділю. Якщо неділя є першим днем, то який день є сьомим?
Востаннє редагувалось 29 грудня 2009, 13:32 користувачем адвентист, всього редагувалось 1 раз.

адвентист
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 29 грудня 2009, 11:19

Повідомлення адвентист » 29 грудня 2009, 13:28

В Святому Письмі написано, що Бог освятив сьомий день. Чи добре переміщувати святість з дня, який Сам Бог освятив на якийсь інший день?

І, знову ж таки, повернімось до Святого Письма. Чи є в Біблії хоча б один єдиний текст про святість першого дня тижня? Не текст про перший день тижня, а текст про святість першого дня тижня. Аналогічно як в розмові з представниками аріанської єресі ми наводимо не тексти, в яких написано про Ісуса Христа, а на тексти про Божество Ісуса Христа, такі, як Івана 1:1-3, Івана 20:28, Рим. 9:5. Ісаї 9:5 і т. п.
Востаннє редагувалось 29 грудня 2009, 14:01 користувачем адвентист, всього редагувалось 1 раз.

адвентист
гість
гість
Повідомлень: 5
З нами з: 29 грудня 2009, 11:19

Повідомлення адвентист » 29 грудня 2009, 13:30

Маю ще одне запитання. Якщо християнин дотримується Божих заповідей - шанує батька й матір, не краде, зберігає сімейну вірність, святить суботу, не обманює, - він добре чинить, чи ні?

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Повідомлення o.Mykil » 29 грудня 2009, 16:05

Попередження для адвентиста на офіційному форумі УГКЦ:

Перед створенням теми пошукайте чи таке вже не обговорювалося (п. 3. 1) http://forum.ugcc.org.ua/profile.php?mode=register

Переливання з пустого в порожнє? Навіщо створювати знову одну й ту саму тему про суботу (у вівторок :)) і т. п., коли вона вже тут є і на це вже дано відповідь? http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=920&start=0

Між іншим, ось статистика на 29.12.09.

Зображення


За черговий безпорядок на нашому форумі, його необгрунтоване ігнорування, користувача під логіном "адвентист" забанено, а тему закрито, тим паче, що в нас не дозволяється тут чергове поширення єресей та розпалювання міжрелігійної ворожнечі тощо.

Цей знаний монолог нікому не потрібний.

А щодо згаданого дня тижня, суботи, то якщо в цей день не випадає якесь велике християнське свято, то можна зайнятися корисною працею, для прикладу, поприбирати в хаті перед святою неділею... Між іншим, тут ще ведеться мова про працю в Божу неділю http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=1574


Наостанок, це не сектантський форум, а християнський, зокрема греко-католицький, а не якийсь нейтральний http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=6278
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!


Повернутись до “Інші Церкви та Спільноти”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість