Навколо світу за 80 днів або Наші враження з подорожей

УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Навколо світу за 80 днів або Наші враження з подорожей

Повідомлення прочанка » 16 липня 2013, 15:19

Давно не заходила на сайт. Хочу поділитись враженнями відносно останньої поїздки. Болгарія - гарна країна з приємними людьми, а ще - це православна країна з духом власне візантійського періоду. Чудові ікони, які відносять в минуле, напівтемні церкви, в яких панує спокій і можливість помолитись, роздумати над життям. Наші брати, хоч і православні, живуть як і католики - по нормальному календарю і святкують свята зі всім світом. Відвідувала і монастир св. Георгія з чудотворним джерелом, була свідком навіть хрещення дитинки в ньому. Цікаво, хоч і незвично, але приємно побачити таку гарну подію. Друга поїздка - в Істамбул, після якої повернулась до Болгарії, як до рідного дому. Бо це - інший світ. З одного боку - ультрасучасне місто з чудовими європейськими дорогами, хмарочосами і бізнес-центрами, з іншого - середньовіччя. І все поруч - 5-ти зірковий готуль і халупа з основою ще візантівського періоду. Розкішні машини і тачки з товаром, сміття під ногами, яке потім таки приберуть, але то буде потім. Дуже протирічні відчуття. З одного боку розумієш, що це Константинополь-Царгород - перлина православного світу, а бачиш - мусульманський мегаполіс з мечетями, від яких мерехтить в очах. Підсвідомо хочеться перехреститись перед культовою спорудою, а потім розумієш, що нема на ній ХРЕСТА і робиться моторошно. Тут я зрозуміла, щоб не змогла зріктись своєї віри, бо просто морально від того б пропала. І це без пафосу. Це просто треба відчути. Краса палаців і гостре відчуття розуміння від тої крові і сліз, які пролились тут. СОФІЯ. Її реставрюють і, хвала Богові, деякі безцінні фрески збереглись. Тепер це музей двох релігій. Тут мені трохи попустило і далі мандрівка стала приємнішою. Є і церкви, але вони або занедбані, або діють не за призначенням. Проте, вони є і це тішить. Двоякі відчуття залишились - захоплення і неспокій. Ми маємо жити у мирі зі всіма релігіями світу, толератно їх сприймати, але пускати у свій світ - не можна. Колись турки вже завоювали добру частину Європи і це була кара за єресі, розколи, міжрелігійні війни. Тоді християни забули, хто вони і мусульмани легко їх здолали. Варто пам ятати уроки минулого. Вони сильні у своїй єдності, а Європа відстоює одностатеві шлюби. Франція вже воює з паранджою, а в Італії вимагають в школах знімати хрести( в Пізі, до прикладу. З уст наших заробітчан). Тому висновок - любімось як брати, але не забуваймо, що ми - ХРИСТИЯНИ.
,
Не бійтеся!

Повернутись до “Українські традиційні Церкви”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 1 гість