Інквізиція

в Україні і у світі

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 15 лютого 2010, 14:30

hucul писав:
о.Олег писав:
Ну взагалі взагалі не палучається. Але нічим це не виправдовую, жодними термінами з приставкою "праведний", бо "завжди є спокуса свою емоційність назвати праведністю." Тож праведники не гніваються жодним чином))))

в значені злобності - так, але у відстоюванні Істини перед єресями, перед лживими пророками - дуже навіть.

Інквізитори, мабуть теж десь так собі мислили))))

гарно мислили інквізитори. Невже це у Вас не упередження (гнів) до Святої Інквізиції?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
hucul
початківець
початківець
Повідомлень: 40
З нами з: 15 лютого 2010, 11:13

Re: Re:

Повідомлення hucul » 15 лютого 2010, 14:34

о.Олег писав:гарно мислили інквізитори. Невже це у Вас не упередження (гнів) до Святої Інквізиції?


Зовсім ні. Швидше іронія та сум з приводу того, що церква також може помилятись.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Re:

Повідомлення о.Олег » 15 лютого 2010, 14:38

hucul писав:
о.Олег писав:гарно мислили інквізитори. Невже це у Вас не упередження (гнів) до Святої Інквізиції?


Зовсім ні. Швидше іронія та сум з приводу того, що церква також може помилятись.

помилятись Церква може. Люди ж. Однак чому Ви Святу Інквізицію зачислили до помилок Церкви?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
wolf
початківець
початківець
Повідомлень: 34
З нами з: 03 лютого 2006, 08:57

Re: Re:

Повідомлення wolf » 15 лютого 2010, 14:40

о.Олег писав:Однак чому Ви Святу Інквізицію зачислили до помилок Церкви?

Іван Павло II осудив уявлення середньовічної Церкви та вибачився за дії інквізиції. Він ініціював реабілітацію Галілео Галілея і позитивно оцінив вчення Альберта Ейнштейна.

В 2002 году Папа Иоанн Павел II извинился за казни, осуществленные Святой Инквизицией и объявил, что Церковь раскаивается за "действия, продиктованные нетерпимостью и жестокость в служении вере". Его приемник, бывший глава Конгрегации вероучения, Папа Римский Бенедикт XVI с момента вступления на высокий пост не высказывался о деятельности инквизиции. Йозеф ди Нойя, второй секретарь ватиканской Конгрегации вероучения, известной ранее под названием Святая инквизиция, заявил, что средневековые пытки еретиков можно понять, пишет газета Telegraph. Это первое толерантное высказывание в отношении инквизиции со стороны Ватикана, с того момента как Иоанн Павел II принес за нее извинения.

Высказывание Йозефа ди Нойя прозвучало в британском документальном фильме, темой которого являются действия Святой Инквизиции с 13 по 19 век. Фильм снят с использованием ранее засекреченных ватиканских документов, доступ к которым был открыт только в 1998 году.

Йозеф ди Нойя в фильме объясняет позицию Церкви. Он признает, что пытки и публичное аутодафе были "ошибками" Инквизиции. Однако утверждает, что такие методы подавления ереси оправданы во времена, когда люди истово верят в существование рая и ада".

http://www.krotov.info/spravki/temy/i/inkvizi.html
Востаннє редагувалось 15 лютого 2010, 14:43 користувачем wolf, всього редагувалось 1 раз.
Open Your mind - Use Open Source!

Аватар користувача
hucul
початківець
початківець
Повідомлень: 40
З нами з: 15 лютого 2010, 11:13

Re: Re:

Повідомлення hucul » 15 лютого 2010, 14:43

wolf писав:
о.Олег писав:Однак чому Ви Святу Інквізицію зачислили до помилок Церкви?

Іван Павло II осудив уявлення середньовічної Церкви та вибачився за дії інквізиції. Він ініціював реабілітацію Галілео Галілея і позитивно оцінив вчення Альберта Ейнштейна.


Ну ото власне, дякую))))

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Re:

Повідомлення о.Олег » 15 лютого 2010, 14:53

wolf писав:
Іван Павло II осудив уявлення середньовічної Церкви та вибачився за дії інквізиції. Він ініціював реабілітацію Галілео Галілея і позитивно оцінив вчення Альберта Ейнштейна.

а можете процитувати Папський документ, а не пересказки преси? Почитаємо разом.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
hucul
початківець
початківець
Повідомлень: 40
З нами з: 15 лютого 2010, 11:13

Re: Re:

Повідомлення hucul » 15 лютого 2010, 14:55

о.Олег писав:
wolf писав:
Іван Павло II осудив уявлення середньовічної Церкви та вибачився за дії інквізиції. Він ініціював реабілітацію Галілео Галілея і позитивно оцінив вчення Альберта Ейнштейна.

а можете процитувати Папський документ, а не пересказки преси? Почитаємо разом.


Були б вдячні якщо ви зможете, якщо маєте його текст під рукою)))) Ну з посиланнями і т.д. шоб сумнівів не виникало.

Аватар користувача
wolf
початківець
початківець
Повідомлень: 34
З нами з: 03 лютого 2006, 08:57

Re: Re:

Повідомлення wolf » 15 лютого 2010, 15:17

о.Олег писав:а можете процитувати Папський документ, а не пересказки преси?

На офіційному сайті Ватикану знайшов таку статтю: http://www.vatican.va/jubilee_2000/maga ... 26_en.html , яка розпочинається словами:
It can hardly have escaped the notice of persons interested in religion and public life that there has been a good deal of public sorrow expressed lately concerning errors or misdeeds committed by representatives or members of the Catholic Church at various times in history. in a new book titled When a Pope Asks Forgiveness, Luigi Accattoli counted no less than ninety-four instances where John Paul II himself had, acknowledged the mistakes and sins of Christians in connection with, among other things, the Crusades, the Inquisition, persecution of the Jews, religious wars, in re Galileo, and the treatment of women.
Open Your mind - Use Open Source!

Аватар користувача
wolf
початківець
початківець
Повідомлень: 34
З нами з: 03 лютого 2006, 08:57

Інквізиція

Повідомлення wolf » 15 лютого 2010, 15:21

Ще один лист Папи: http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... ne_en.html де йдеться зокрема:
The institution of the Inquisition has been abolished. As I had an opportunity to say to the participants in the Symposium, the children of the Church cannot but return with a spirit of repentance to "the acquiescence given, especially in certain centuries, to intolerance and even the use of violence in the service of the truth"
Open Your mind - Use Open Source!

Аватар користувача
wolf
початківець
початківець
Повідомлень: 34
З нами з: 03 лютого 2006, 08:57

Re: Re:

Повідомлення wolf » 15 лютого 2010, 16:01

о.Олег писав:Про Папський документ цитував тут вже десь панові Романові: не йдеться про засудження інституту Святої Інквізиції, чи що це - "помилка" - йдеться про те, що ми визнаємо помилки людей, які послуговувались Інквізицією для осягнення власних цілей.

Віднайшов я Ваші пояснення:
viewtopic.php?f=3&t=1489&p=13481&hilit=%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F#p13481
Отче, але там лише Ваші пояснення, але нема посилань на жодні документи? Давайте дійсно спільно прочитаємо текст! Бо якось дивно получається...
Open Your mind - Use Open Source!

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Re:

Повідомлення о.Олег » 15 лютого 2010, 16:45

wolf писав:Віднайшов я Ваші пояснення:
viewtopic.php?f=3&t=1489&p=13481&hilit=%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F#p13481
Отче, але там лише Ваші пояснення, але нема посилань на жодні документи? Давайте дійсно спільно прочитаємо текст! Бо якось дивно получається...

та десь цитував - та наша розмова (Ви цитуєте попередню) десь тут висить, але, менше з тим:
текст Булли, на яку всі посилаються по вибачаннях за Хрестові Походи та Інквізицію
http://www.catholic.uz/holy_material.html?id=253
єдине, що стосується теми:
"Как преемник Петра я прошу о том, чтобы в этот год милосердия Церковь, сильная святостью, даруемой ей Господом, склонилась перед Богом и испросила прощение за нынешние и прошлые грехи своих сынов и дочерей. Все согрешили и никто не может хвалиться праведностью пред Господом (ср. 3 Цар. 8, 46). Пусть еще раз бесстрашно будут повторены слова: "Мы согрешили" (Иер. 3, 25), но не будем также забывать и о том, что "где приумножился грех, стала преизобиловать благодать" (Рим. 5, 20)".
як бачимо, вибачається за гріхи, а не за Інквізицію чи Хрестові Походи. Так - і там, і там був гріх, бо грішні люди, але не те, що пишуть преса. Папа просить пробачення за гріхи, що їх вчинили католики за 2000 років. Основний текст Tertio millenio adveniente (посилання подам у низу).

Про Інквізицію, власне, Папа говорить в промові до міжнародного симпозіуму по Інквізиції в 2000 році. Ось тут оригінал: http://www.ewtn.com/library/papaldoc/jp2inqui.htm Це найбільш конкретне висловлювання Папи по темі і з всієї промови це (переклад Павла Парфентьева):
"Учительство Церкви, конечно же, не может совершать этические акты, такие как просьба о прощении, не будучи сперва точно информировано о ситуации того времени. Не может оно и полагаться на образы прошлого, распространенные в общественном мнении, ибо они часть исполнены сильных эмоций, что мешает спокойному, объективному анализу. Если Учительство не будет иметь это в виду, оно не исполнит свою основополагающую обязанность уважать истину".
далі говорить про потребу праці істориків.
В цьому ж ключі пише і говорить Рацінгер. На прес-конференції з виходу документу "Пам`ять і примиреня" (російською опубліковане в журналі "Новая Европа", №14, 2001, сс.26-31):
"Действительные грехи Церкви многократно преувеличивались с помощью настоящей мифологии, так что история крестовых походов, инквизиции, колдовства вписывалась в единственно возможное представление об абсолютной вредоносности Церкви"
Загальні документи з вибаченнями (надіюся, посилання ще живі - не маю часу переглядати):

TERTIO MILLENNIO ADVENIENTE http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... te_en.html
"DAY OF PARDON" (Homily) http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... on_en.html
Документ міжнародної богословської комісії "Пам`ять і примирення" (англ.) http://www.vatican.va/roman_curia/congr ... tc_en.html

Документи, що трактувались пресою в якості "вибачень":

Галілей:
http://www.disf.org/en/documentation/12-921031_PASC.asp
http://www.disf.org/en/documentation/12-791110_PASC.asp

Четвертий Христовий Похід:
(лист до афінського православного архієпископа, 2001 рік, де говориться про 1204, висловлюється жаль з приводу того, що таке робили католики)
http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... ns_en.html

http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... -i_en.html
http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... ns_en.html

Інквізиція:

http://www.vatican.va/holy_father/john_ ... io_en.html

Це все. Більше не було. Як прочитаєте, зможете впевнитись, що трактувальники від преси мало знайомі з текстом документів.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Re:

Повідомлення о.Олег » 15 лютого 2010, 18:16

пропоную до теми http://forum.dominic.ua/index.php?showtopic=23
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Інквізиція

Повідомлення romanm » 15 лютого 2010, 19:14

Хотів би уточнити, що я не виступав проти Інквізиції як такої, а мова йшла про те, що бувають випадки, коли можна помилитися, підміняючи Евангеліє сврїми домислами і видаючи все те, за Церковну науку.

Щодо інквізиції, хотілося би дещо уточнити. На домініканському форумі дописувач пише :
"Исторически как я разыскал начиналось так.В 1484 года папа Иннокентий VIII опубликовал буллу, в ней говорилось "
.

Власне не зовсім так. Інквізиція в кожній країні мала свою особливість, а також формація як такої, пройшла довгий шлях. Інквізиція, була організована на протязі правління багатьох Пап і під впливом різних факторів.

Дальше, Церква відразу нікого не брала за "горло" якщо навіть і хтось виступав проти її вчення. Тобто Папи залишали вільними єретичні течії, навіть якщо там було значне число адептів. Пастор Schmidt, у своїй Histoire des Cathares albigeois, а також абат Vacandard, в своїй праці щодо інквізиції, говорять теж саме.

Тобто початок формування, початків боротьби з єретиками, у вигляді інквізиції, бере свій початок десь з 1000 року.

Дозволив собі добавитии своє бачення, бо до 1484р. є дуже довгий період формування інквізиції.

Дозвольте 1 факт: Коло року 1004 мирянин з міста Vertus (Франція, якщо не помиляюсь)), званий Leutard, почав проповідувати маніхеїзм, з цього вийшло, що сам, розбив Розп яття і викинув усі образи святих із храму свого міста. Тоді релігія і соціальне життя було тісно зв язане, і цей хлопець, розпочав справжні заворушення в своєму місті. Але єпископ-ординарій відпустив його, як психічно хворого.
Пытки - вот что осталось от инквизиции в короткой памяти потомков. Но пытки эти не были беспределом маньяков - мучителей. Само применение пытки требовало совместного постановления инквизитора и епископа , в чьей епархии слушалось дело

Факти: єретичне вчення розповсюджується, папа Лев IX, на соборі в Reims з 3 по 5 жовтня 1649, засуджує єретиків-катарів, але тільки на духовні кари. Таке ж саме рішення і приймає собор в Tolosa 13 вересня 1056 під головуванням Папи Віктора.

Тільки з 1139 року Церква віддіє в руки світській владі, можливість засуджувати єретиків світськими карами а не тільки духовними. Але тут світські владики звинувачують Церкву в мягкотілості і вимагають ще більше сурових покарань. Приклад: Луїджі VII.
Вистачить, "простині" не є добрими для читання. Прошу вибачення.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 16 лютого 2010, 10:39

Слава Ісусу Христу!
romanm писав:Хотів би уточнити ...

Звичайно, що можна говорити про передумови, але виникнення власне Інквізиціі - 1215 (Папа Інокентій ІІІ). Сьогодні Інквізиція також існує - Конгрегація у справах віри
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 16 лютого 2010, 11:11

Слава Ісусу Христу!
ще пропоную Вашій увазі хороші коротенькі огляди з una voce:
http://www.unavoce.ru/library/hitchcock ... ition.html
http://www.unavoce.ru/library/obrien_inquisition.html
http://www.unavoce.ru/library/madden_inquisition.html
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 16 лютого 2010, 12:55

Матеріали по середньовічній Інквізиції.
http://www.veritas.katolik.ru/books/inkvizic.htm

10 міфів про Інквізицію.
http://www.ateismy.net/content/spravoch ... zicii.html

Витторіо Мессорі
"Черные страницы истории Церкви"
http://www.fictionbook.ru/static/trials ... 82.fb2.zip (скачать)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Інквізиція

Повідомлення romanm » 02 березня 2010, 09:17

А ось як поступав з єретикамисвятий Православної Церкви архиєпископ Геннадій Новгородський:

"повелел посадить их на коней, на вьючные седла, спиной к голове коня, чтобы смотрели они на запад, в уготованный для них огонь, одежду же их повелел надеть задом наперед, а на головы повелел надеть им заостренные берестяные шлемы, будто бесовские; еловцыя на шлемах были из мочала, венцы — из соломы вперемешку с сеном, на шлеме была надпись чернилами: «Вот сатанинское войско». И приказал архиепископ водить их по городу, и всем встречным приказал плевать в них и говорить: Это враги Божии и хулители христиан. После же повелел сжечь шлемы, бывшие у них на головах. Так поступил этот добрый пастырь, чтобы устрашить нечестивых и безбожных еретиков — и не только их устрашить, но и всем показать зрелище, исполненное ужаса и страха, чтобы видевшие его укрепились в правой вере".

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Інквізиція

Повідомлення o.Mykil » 02 березня 2010, 10:01

romanm писав:А ось як поступав з єретикамисвятий Православної Церкви архиєпископ Геннадій Новгородський:


Де саме ви знайшли таку цікаву та рідкісну інформацію? Знаєте лінк?:)
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Інквізиція

Повідомлення romanm » 02 березня 2010, 10:08

Де саме ви знайшли таку цікаву та рідкісну інформацію? Знаєте лінк?:)


http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0% ... 0%B1%D0%B5
там дивіться дальше лінк.(ссылки) В КІНЦІ сторінки.

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0% ... 0%B8%D0%B8

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 02 березня 2010, 10:14

romanm писав:А ось як поступав з єретикамисвятий Православної Церкви архиєпископ Геннадій Новгородський:

"повелел посадить их на коней, на вьючные седла, спиной к голове коня, чтобы смотрели они на запад, в уготованный для них огонь, одежду же их повелел надеть задом наперед, а на головы повелел надеть им заостренные берестяные шлемы, будто бесовские; еловцыя на шлемах были из мочала, венцы — из соломы вперемешку с сеном, на шлеме была надпись чернилами: «Вот сатанинское войско». И приказал архиепископ водить их по городу, и всем встречным приказал плевать в них и говорить: Это враги Божии и хулители христиан. После же повелел сжечь шлемы, бывшие у них на головах. Так поступил этот добрый пастырь, чтобы устрашить нечестивых и безбожных еретиков — и не только их устрашить, но и всем показать зрелище, исполненное ужаса и страха, чтобы видевшие его укрепились в правой вере".

це ще та тема...
Десь, здається, пан Микола (з Одеси) твердив у контексті "різниці" між добрим "сходом" і жорстоким "заходом", що фізичне знищення за єресь - ознака Риму. Насправді, нажаль, ні. Не хотів п.Миколу ображати - думав, що краще такого не знати про свою Церкву, однак тепер, якщо це вже виявилось, можливо, треба...
Якщо маєте час, пане Романе, постягуйте сюди з Заглоби (чи ще звідки) факти з даного питання: і палили, і рвали конями, і на коли саджали, і топили, і з живих шкіру знімали... Тільки створіть для цього, якщо можна, нову гілочку, бо, найперше - це не Свята Інквізиція і, друге, жахливі надуживання владою (Богом Дарованою) іншими не мають права бути поданими у спосіб оправдання жахливих надуживань владою (Богом Дарованою) інквізиторів.
Бачу - темою зацікавилися - знайдіть, пане Романе для о.Микіла посилання у Заглоби (там була дуже конкретна "рідкісна інформація") і обговорення та фактаж прошу провадити в іншій гілочці
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Інквізиція

Повідомлення o.Mykil » 02 березня 2010, 10:36

Дякую за лінки... Якщо чесно, я не знав про це все... Чомусь коли звучить слово "інквізиція", то зразу народ звертає очі саме на Католицьку Церкву, немовби мислячи стереотипно... З боку РПЦ теж, буває, нам це закидають, але, бачимо, не цілком справедливо...
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
o.Mykil
старець
старець
Повідомлень: 3456
З нами з: 11 вересня 2008, 10:57
Звідки: Galicia
Контактна інформація:

Re: Інквізиція

Повідомлення o.Mykil » 02 березня 2010, 10:44

http://www.apologia.ru/faq.htm

Вопрос: "Святая инквизиция" подвергала пыткам инакомыслящих и казнила миллионы человек.

Прежде всего необходимо различать Римскую (церковную) инквизицию и испанскую, созданную королем Филиппом II и сразу же вышедшую из подчинения церкви. Рим сначала на это просто указывал, а потом вовсе запретил. Тем не менее - Мадридский Трибунал, называемый так же Инквизицией существовал. Без благословения Церкви, зачастую выполняя функции тайной полиции, прокуратуры и суда сразу. Это то, чего ни в коем случае не было у Инквизиции Римской, т.е. церковной. Ибо главной задачей инквизитора было расследование и выяснение правды, а не наказание (Слово "Инквизиция" означает "исследование") Вот несколько самых общеизвестных фактов:

1. Лишь небольшой процент осужденных подвергался смертной казни (в каждом конкретном регионе он колебался в пределах не более двух или трех на сотню). Гораздо чаще приговор состоял в пожизненном заключении, нередко смягчавшемся по прошествии нескольких лет. Наиболее распространенным наказанием было публичное покаяние в той или иной форме.
2. Большая часть "черных" легенд крутится вокруг "кошмарной" испанской Инквизиции. Особенно преувеличивается число жертв . Она преследовала не миллионы людей, как часто приходится слышать, а примерно 44 тысячи (с 1540 по 1700 гг.), из которых казнено было менее двух процентов.

http://www.apologia.ru/q2.html

Ще потрібні матеріали на заплутану та неоднозначну тему інквізиції http://www.apologia.ru/inquisit.htm
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: Інквізиція

Повідомлення romanm » 02 березня 2010, 14:51


Archer
початківець
початківець
Повідомлень: 32
З нами з: 20 червня 2010, 19:41

Re: Інквізиція

Повідомлення Archer » 08 серпня 2010, 12:19

Приставка "Свята" до слова "Інквізиція" як на мене, не доречна.

В двох словах, що таке інквізиція.
Цитата з вікіпедії ( http://uk.wikipedia.org/wiki/ Інквізиція):
"Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебракуючих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади."

Читаєм далі:
"Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури."

Пару слів про іспанську інквізицію (знову з вікіпедії):
"Заснована у 1481 році в Іспанії, не була відділом Інквізиції Папської, а підкорялась безпосередньо світській владі і була світським слідчим органом (але, звичайно, частина відповідальності за існування цієї Інквізиції також несе влада церковна, яка схвалила заснування Іспанської Інквізиції). Цією інквізицією керували домініканці, які відокремились від свого ордену і припинили підкорятись генералу ордену домініканців. З часом Іспанська Інквізиція перетворилась скоріше на таємну поліцію, що боролась проти внутрішніх загроз державі. Першим Великим інквізитором був Томас Торквемада

Іспанська Інквізиція найчастіше згадується як найжорстокіша, з найбільшою кількістю жертв. Фернандо дель Пульгар припускає, що лище за перші десять років було спалено 2000 людей. Згідно Хуану Антоніо Лоренті, упродовж історії Іспанської Інквізиції вона розслідувала загалом історії 341,021 людей, із яких, як мінімум, 10 % (31,912) були страчені. Сучасні історики почали вивчати документальні записи Іспанської Інквізиції. Архівні документи Інквізиції з Національного Історичного Архіву Іспанії зберігають всі відомості про процеси між 1560 та 1700 роками. Згідно нього, у цей період розслідувались 49092 справ. Густав Генінгсен та Джеймс Контрерас, що вивчили ці документи, обчислили, що тільки 1,9 % із цих підсудних були спалені на вогнищі. Але ці документи не мають конкретних свідчень щодо кількості розслідувань та їх результатів до 1560 року, а архіви місцевих трибуналів, до яких можна було б звернутися, втрачені у наслідок спустошень війни, часу або інших подій. Рікардо Гарсія Карсел вважає, що між 1480 та 1530 роками Іспанська Інквізиція була куди активнішою, ніж у період, що вивчають Генінгсен та Контрерас. Карсел припускає, що за історію Іспанської Інквізиції вона розслідувала 150 000 справ. Якщо припустити 2 % страчених, то виходить 3000, але Карсел оцінює приблизну кількість страчених у межах 3000-5000 чоловік, за рахунок років до 1560."

Перше питання: які справи з вище перелічених дають підставу давати приставку "свята" до слова "інквізиція"?
Друге питання: хто нестиме відповідальність за порушення заповіді "Не вбий"?

Дякую.

Аватар користувача
viter
Модератор
Модератор
Повідомлень: 858
З нами з: 13 травня 2009, 15:03
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: Інквізиція

Повідомлення viter » 08 серпня 2010, 17:23

В таких серйозних питаннях радив би користуватися серйознішими джерелами ніж вікіпедія. Не розумію Вас Archer - кажете, що католик, а самі тільки те й робите, що намагаєтеся очорнити Католицьку Церкву, послуговуючись казками та легендами безбожників.
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 08 серпня 2010, 20:10

viter писав:В таких серйозних питаннях радив би користуватися серйознішими джерелами ніж вікіпедія. Не розумію Вас Archer - кажете, що католик, а самі тільки те й робите, що намагаєтеся очорнити Католицьку Церкву, послуговуючись казками та легендами безбожників.

дійсно - казками, сотвореними для очорнення Христової Церкви... І використання несерйозних джерел інформації для заперечення святості Інквізиції, боюсь, потягнуть за собою серйозну відповідальність перед Богом, тому принаймі прошу скористатись з хороших добре аргументованих досліджень на тему Інквізиції, які я грішний зміг знайти в Мережі Інтернет:
http://www.unavoce.ru/library/hitchcock ... ition.html
http://www.unavoce.ru/library/obrien_inquisition.html
http://www.unavoce.ru/library/madden_inquisition.html
10 міфів про Інквізицію http://www.ateismy.net/content/spravoch ... zicii.html
Витторио Мессори, Черные страницы истории Церкви
http://www.fictionbook.ru/static/trials ... 82.fb2.zip

І... щоб підбадьорити шукачів правди про Інквізицію, наведу цитату з виступу тоді ще кардинала Рацінгера на презентації документу "Пам'ять і примирення": "Справжні гріхи Церкви в багато разів перебільшувались за допомогою творення міфів таким чином, щоб історія хрестових походів, інквізиції, магії вписувалась в єдино можливе уявлення про абсолютну шкідливість Церкви" :(
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9690
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення о.Олег » 08 серпня 2010, 20:14

Archer писав:... "інквізиція"?...

Надіюсь, трошки почерпнете із статті в Католицької Енциклопедії:
    ИНКВИЗИЦИЯ (лат. inquisitio — исследование, расследование), в широком значении — религиозный или религиозно-гос. институт, предназначенный для борьбы с гетеродоксальными течениями (àгетеродоксия) как в духовной, так и в полит. жизни; в узком значении — юридическая процедура в XII–XIII вв., а с сер. XIII в. до сер. XIX в. — особые трибуналы, созданные для расследования отклонений от катол. веры и преступлений против нравственности.

    Предыстория. Преследования и уголовные наказания за нарушения предписаний религии в той или иной степени были присущи всем древним цивилизациям. В Древней Греции одним из самых известных примеров такого наказания стала казнь àСократа, обвиненного в безбожии и развращении молодежи.

    Особо суровые меры в отношении тех, кто, оставив почитание Бога, предался идолопоклонству, содержатся в ВЗ. “Если будет уговаривать тебя тайно брат твой... или друг твой... говоря: пойдем и будем служить богам иным... не жалей его и не прикрывай его, но убей его” (Втор 13, 6.8.9). Аналогичное требование содержится и в отношении целых городов: “Порази жителей того города острием меча... и скот его порази острием меча... и сожги огнем город и всю добычу его во всесожжение Господу Богу твоему...” (Втор 13, 15–16). В 62 н.э. иудеями, не признавшими Христа Мессией, по обвинению в богохульстве был побит камнями первый христ. мученик àСтефан (Деян 7, 58–60).

    В раннехрист. период, когда сама Церковь подвергалась в Римской империи жестоким преследованиям (àгонения на христиан) и тысячи верующих погибали мученической смертью за отказ принять офиц. языческий культ, в христ. общинах высшим наказанием, предусмотренным для вероотступников, было отлучение от Церкви, т.е. исключение из церк. общения. В то же время суровая критика гетеродокс. учений содержится и в апост. посланиях (Гал 1, 6–9; 1 Тим 1, 18–20), и в сочинениях Папы àКлимента I, àИгнатия Антиохийского, àТертуллиана, àКиприана Карфагенского и др.

    После àМиланского эдикта 313, положившего конец гонениям на христиан, а в еще большей степени — после эдикта имп. àФеодосия I (380), сделавшего христианство гос. религией, положение изменилось. Гос. власть стала рассматривать себя как гаранта истинного христианства. В Codex Theodosianus (Кодекс Феодосия XVI, 5, 40) àересь приравнивалась к тяжелым уголовным преступлениям, за которые предусматривались самые жестокие наказания, вплоть до смертной казни. То же направление сохранилось и в законодательстве имп. àЮстиниана I (Corpus iuris civilis I, 5, 4). Однако применение смертной казни за гетеродокс. убеждения поначалу не получило распространения в судебной практике из-за сильного противодействия Римских пап àСириция, àГелазия I, а также таких выдающихся деятелей Церкви, как àАмвросий Медиоланский, àМартин Турский и др. Вместе с тем некоторые богословы, напр. àОптат Милевийский, допускали применение телесных наказаний за распространение ереси. Особенно четко мысль о необходимости применения репрессивных мер против язычников прозвучала в соч. De errore profanum religionum (О заблуждении языческих религий) àФирмика Матерна, писавшего, что следует не только разрушать языческие храмы, но и предавать смерти самих язычников (на основании Втор 13, 7–11).

    àАвгустин, вначале выступавший против применения силы для переубеждения еретиков, в дальнейшем под впечатлением погромов и др. преступлений, совершавшихся донатистами (àдонатизм), склонился к мнению о необходимости применения к ним мер силового воздействия, за исключением пыток и смертной казни. Это мнение Августина изложено в соч. Contra epistolam Parmeniani (Против послания Пармениана). В своем послании к наместнику Сев. Африки Бонифацию De correctione donatistarum (О вразумлении донатистов) Августин сформулировал в отношении еретиков ставший знаменитым лозунг Compelle intrare (“Заставь войти [в Церковь]”), являющийся аллюзией на Лк 14, 21.

    Византия. Широкий размах преследования за отклонения от гос. рел. воззрений приобрели, начиная с VI в., в àВизантии. Во многом это было обусловлено полит. причинами: в условиях, когда целостность гос-ва обеспечивалась религией, рел. сепаратизм перерастал в политический; поэтому гос. власть беспощадно расправлялась с инакомыслием.

    После преодоления арианского кризиса (àарианство), при котором императоры, покровительствовавшие арианам, ссылали ортодокс. епископов (напр., àАфанасия Великого), а ортодокс. императоры — наоборот, арианских, серьезной проблемой для визант. императоров стало àмонофизитство. Жестокие преследования обрушились на всех, кто не принял императорский эдикт àГенотикон, который должен был, по мысли его инициаторов, объединить ортодокс. христиан и монофизитов. Были казнены монахи константиноп. монастыря Св. Дия, не подчинившиеся эдикту. Богосл. спор о à“Трех главах” привел к аресту имп. Юстинианом I Папы àВигилия.

    Когда гос. рел. учением в Византии стало àмонофелитство, началось преследование приверженцев ортодокс. веры. В 655 был арестован Папа àМартин I. После этапирования в Константинополь он был подвергнут пыткам, судим и отправлен в ссылку, где и скончался. Его единомышленник и сподвижник àМаксим Исповедник был также судим (вместе с двумя учениками) в Константинополе, приговорен к урезанию языка и отсечению правой руки. После исполнения приговора его отправили в ссылку, где он и умер.

    Особенно масштабные репрессии визант. императоры развернули во время àиконоборчества. Самый сильный удар пришелся по монашеству. Монахи, оставшиеся верными àиконопочитанию и сумевшие избежать казни и тюремного заключения, бежали в Рим и др. города Италии. Смещенный патр. Константин II был подвергнут пыткам и 15.08.768 казнен. В материалах II àНикейского собора приведены свидетельства о наказаниях за иконопочитание: выкалывании глаз, урезании носа и языка, сжигании факелом бороды и лица и др.

    В 848 с судом и без суда были проведены массовые казни приверженцев àпавликианства; число жертв при этом составило, по разным подсчетам, от 10 до 100 тыс. человек. В 1110 и 1143 проходили кровавые компании по преследованию àбогомилов. Ересиарх Василий ок. 1111 был публично сожжен в Константинополе.

    Западная Европа в эпоху Средневековья. В период раннего Средневековья Зап. Европа, в отличие от Византии, не испытала заметных рел. преследований, что во многом было обусловлено отсутствием массовых гетеродокс. движений до XI в. Ср.-век. àпенитенциалы не рассматривали ересь в категориях уголовного права. Так, в Poenitentiale Bigotianum (1-я четв. VIII в.) ересь расценивалась как грех тщеславия (vana gloria), а пенитенциал àФеодора Тарсийского за ересь предполагал наложение àепитимии сроком на 12 лет.

    В сформировавшейся к IX в. новой общности европ. народов (Christianitas) гос-во и Церковь начали рассматриваться как единое целое, поэтому впоследствии короли нередко были инициаторами борьбы против ересей и àведовства. Так, по приказанию франц. короля Роберта II и на основании герм. права, предусматривавшего смертную казнь за чародейство, в 1017 в Орлеане было сожжено 12 человек, а в 1051 по приказу имп. àГенриха III аналогичная казнь была совершена в Госларе. Нередко возникали стихийные выступления народа против еретиков и “ведьм” (т.к. часто действию последних приписывались природные катаклизмы, неурожаи и пр.); при этом многие епископы и богословы (àГерхох Райхерсбергский, еп. Вазо Льежский и др.) выступали против подобных расправ. àБернард Клервоский писал, что еретиков "следует улавливать с помощью аргументов, а не оружия" ("capiantur non armis, sed argumentis").

    Начало формирования И. как особого ин-та было связано со стремлением Католической Церкви ввести в юридические рамки и поставить под контроль закона процессы над еретиками. Возникновение И. в Католической Церкви было обусловлено также появлением в Зап. Европе крупных гетеродокс. движений (àкатаров, àальбигойцев и àвальденсов) и рецепцией визант. права, прежде всего Кодекса Юстиниана. Вопрос о применении уголовного права против сторонников гетеродокс. движений особенно остро встал в связи с тем, что они часто не останавливались перед насилием ради реализации своих идей, в т.ч. оскверняли храмы и убивали священников.

    Первый шаг к созданию ин-та И. был сделан в 1164 на соборе в Туре, проходившем под председательством Папы àАлександра III, где было принято обращение к светским властям, чтобы они активно принялись за розыск еретиков. Затем III àЛатеранский собор (1179) подверг отлучению катаров и разрешил конфискацию их имущества. Тех, кто вел с катарами борьбу, собор приравнял к крестоносцам и закрепил за ними соответствующие льготы. Третий шаг —встреча в 1183 в Вероне Папы àЛуция III и имп. àФридриха I Барбароссы, на которой был поднят вопрос об организации совместной борьбы светской власти и Церкви против массовых выступлений еретиков. В 1184 Луций III издал буллу Ad abolendam, в которой обязал епископов проводить àвизитации приходов и выявлять еретиков. Хотя в этом документе не говорилось о физическом преследовании еретиков, тем более об их смертной казни, мн. исследователи именно эту буллу рассматривают как давшую начало И.

    Далее на протяжении XIII в. шло ужесточение мер по отношению к еретикам. Папа àИннокентий III издал декрет Vergentis in senium (1199), приравняв ересь к измене и оскорблению достоинства государя (crimen laesae majestatis), которое во многих странах каралось смертной казнью. IV Латеранский собор, проведенный Иннокентием III, напомнил как светской, так и церк. власти о необходимости борьбы с гетеродокс. движениями. Последним шагом в формировании ин-та И. стала булла Папы àИннокентия IV Ad exstirpanda (1252), которая свела воедино и кодифицировала предшествовавшие распоряжения на эту тему и создала постоянные инквизиционные трибуналы в епархиях.

    На должность инквизиторов в этот период назначались, как правило, имевшие высокое богосл. образование àдоминиканцы, а затем и àфранцисканцы. Выбор Ордена доминиканцев не был случаен, т.к. борьба с гетеродокс. учениями являлась одним из осн. направлений его деятельности. Привлечение монахов Ордена францисканцев было обусловлено тем, что он, как и Орден доминиканцев, имел централизованное управление, подчинялся непосредственно Апост. Престолу и не был связан с местной полит. и церк. элитой, что в определенной степени предохраняло И. от включения в полит. борьбу.

    В XIV–XV вв. полномочия И. были распространены и на преступления против нравственности (ритуальный разврат, содомия, детоубийство и т.п.), а также на ведовство. Наиболее известным соч. против ведовства стал трактат нем. инквизиторов Г. Инститориса и Я. Шпренгера àМолот ведьм.

    Статистические данные о деятельности И. сохранились лишь частично, поэтому в наст. время нет возможности говорить о количестве вынесенных приговоров. В связи с тем, что ср.-век. И. не имела централизованного устройства, а действовала лишь на местном уровне, сохранившиеся отрывочные сведения позволяют составить более или менее точную картину лишь для определенных регионов или периодов времени. Напр., инквизитор Падуи в кон. XIII в. за 12 лет своей службы приговорил к смертной казни 5 человек; инквизитор Тулузы Бернар Ги в 1307–24 вынес 930 приговоров: к смертной казни были приговорены 42 чел., к тюремному заключению — 307, к епитимии — 442, оправдано — 139.

    Процедура ср.-век. И. В компетенцию И. входила судебная власть только над католиками. Напр., никогда не было инквизиционных процессов против евреев, исповедовавших иудаизм, однако были процессы против евреев и мавров, принявших католичество.

    В состав трибунала И. входило два инквизитора, местный епископ или его представитель, а также 12 чел., известных добропорядочным поведением (boni viri). Инквизиторами могли быть лица не моложе 40 лет, ведшие благочестивую жизнь и имевшие богосл. и юридическое образование. Решения принимались коллегиально, но правом решающего голоса обладали инквизиторы. В трибунале работали также два нотария, врачи, гонцы, а с XIV в. квалификаторы — светские юристы, следившие за соответствием выносимых приговоров законодательству данной страны. И. имела также стражу, агентуру, службу охраны инквизиторов и секретариат.

    Несмотря на то что И. стояла над полит. борьбой, светским властям иногда удавалась привлекать инквизиторов для выполнения полит. заказа (напр., осуждение àЖанны д’Арк).

    Процедура И. открывалась объявлением времени милосердия (tempus gratiae), т.е. периода от 15 до 40 дней, отведенного для добровольного признания подсудимым своих ошибок, наказанием за которые в случае раскаяния становилась не очень суровая церк. епитимия. Для открытия процесса было достаточно одинаковых показаний двух свидетелей, имена которых не оглашались, чтобы избежать мести; в то же время анонимность свидетелей создавала условия для возможных злоупотреблений. Обвиняемый мог указать своих личных врагов, которые, как правило, исключались из списка свидетелей и не могли давать показания.

    Трибунал И. оценивал степень тяжести выдвинутого обвинения. В случае сомнительности обвинения (suspicio levis), если обвиняемый не признавал за собой никакой вины и публично исповедовал веру Церкви, он получал оправдание. В случае тяжелых обвинений с представлением доказательств вины (suspicio violenta) от обвиняемого требовали отречения от заблуждений (abjuratio); отказ отречься рассматривался как подтверждение правильности обвинений. Упорствование в ереси и повторное впадение в ересь каралось особенно сурово. С 1252 в процессах И., в соответствии с общепринятой практикой светского судопроизводства того времени, было санкционировано применение пыток; хотя рамки их применения были строго оговорены, это необратимо вело к непростительным жестокостям и изуверству. Смертные приговоры были редки. Если трибунал И. признавал доказанность особой тяжести совершенного преступления, он “отпускал” виновного из лона Церкви, после чего тот переходил в руки светской власти, которая приводила приговор в исполнение.

    В деятельности некоторых инквизиторов встречались грубые нарушения, а подчас и жестокости. Так, в 1233 инквизитор Робер Бугре, в прошлом катар, за жестокость по отношению к своим прежним единомышленникам был отстранен Папой àГригорием IX от должности, а затем предстал перед судом и был приговорен к тюремному заключению. Каноны 26 и 27 àВьеннского собора были посвящены предотвращению злоупотреблений со стороны инквизиторов.

    С др. стороны, бывали случаи, когда инквизиторы сами становились жертвами еретиков. Инквизиторам категорически было запрещено ношение оружия, поэтому они не имели возможности обороняться в случае внезапного нападения. Так, в 1241 был убит инквизитор Тулузы Вильгельм Арно, а в 1252 — инквизитор Ломбардии монах-доминиканец Пётр Веронский, впоследствии причисленный к лику святых.

    Римская И. В 1542 Папа àПавел III буллой Licet ab initio создал Римскую И. В 1588 Папа àСикст V поднял ее статус до ранга конгрегации. Деятельность Римской И. никогда не распространялась на всю Церковь, в осн. ограничиваясь терр. совр. Италии. Наиболее громкими деяниями Римской И. были судебные процессы над Дж. àБруно и Г. àГалилеем. До конца XVI в. гл. задачей Римской И. была борьба с распространением в Италии идей àРеформации. В дальнейшем Римская И. сосредоточилась на вопросах внутр. церк. дисциплины и работала над обновлением àИндекса запрещенных книг. Римская И. была упразднена во время наполеоновских войн, вновь восстановлена после àВенского конгресса, но в конце XIX в. превратилась из исполнительного в совещательный орган.

    В 1908 Римская И. была упразднена, а вместо нее создана Конгрегация святого оффиция (àСвященная Канцелярия), которая в 1965 была преобразована в Конгрегацию вероучения, окончательно утратив статус и значение ср.-век. И.

    12.03.2000, в 1-е воскресенье Великого поста, Папа àИоанн Павел II и кард. Й. Ратцингер, префект Конгрегации вероучения, совершили акт покаяния за грехи, совершенные отдельными представителями Католической Церкви в ходе И.

    Испанская и португальская И. В XV в. в Испании сформировался особый тип И., главным отличием которого был его ярко выраженный гос. характер. Специфическая ситуация в Испании заключалась в том, что после àРеконкисты на освобожденной от власти арабов терр. оказалось значительное количество мусульман и иудеев. Результатом стремления исп. правителей провести тотальную христианизацию с целью консолидации страны стало формальное, а подчас и принудительное обращение иноверцев. Обратившиеся в христианство евреи, называвшиеся новыми христианами, получили доступ к занятию высших гос. постов. Сосредоточив в своих руках огромные богатства, они становились объектом ненависти со стороны бедных слоев населения, что приводило подчас к кровавым столкновениям. На основании обвинений новых христиан в том, что они лишь внешне приняли христианство и тайно соблюдают предписания своей религии, на àТоледском соборе 1449 был принят акт, согласно которому им запрещалось занимать гос. должности и выступать обвинителями старых христиан в суде. Однако Папа àНиколай V в булле Humani generis inimicus (1449) выступил против такой дискриминации, утверждая, что все принявшие крещение равны.

    Ответом на буллу Николая V стало создание собственной королевской И. в Испании. В 1462 король Кастилии Генрих (Энрике) IV своей властью назначил первых инквизиторов. В 1478 с согласия Папы àСикста IV назначение инквизиторов окончательно перешло в ведение монархов. В 1483 был создан высший совет исп. И., т.о. она трансформировалась из церковной в королевскую и ее юрисдикция распространилась на всю страну. Высший совет И. являлся одним из министерств королевского пр-ва. С назначением главой И. Фомы àТорквемады инквизиционные процессы приобрели особый размах. Еще одной особенностью инквизиционного процесса в Испании стало àаутодафе.

    В XVI в., когда у Испании появились обширные колониальные владения в Америке, структура исп. И. охватила также и территорию колоний. Португальская И., созданная в 1547, была аналогична испанской. Она имела 4 трибунала — в Лиссабоне, Эворе, Коимбре и Гоа (Индия).

    По приблизительным подсчетам, число смертных приговоров, вынесенных испанской И. с 1550 по 1800, составляет ок. 3–4 тыс. В Испании И. просуществовала дольше, чем в других странах, и была упразднена под давлением обществ. мнения в 1-й пол. XIX в.

    В протестантизме. Деятели Реформации, вначале выступавшие за рел. толерантность, уже вскоре перешли на позицию рел. нетерпимости. àЛютер поощрял изгнание католиков, àМеланхтон высказывался за применение к ним телесных наказаний, а àЦвингли считал казнь катол. епископов и священников “богоугодным делом”. Мартин Буцер в Диалогах (1535) призывал огнем и мечом искоренять приверженцев ложной религии, не жалея при этом их жен и детей.

    Кровавыми преследованиями и казнями католиков в Англии были отмечены правление àГенриха VIII и Елизаветы I. Епископ àИоанн Фишер был обезглавлен. Катол. монахов подвергали жестоким пыткам и казням: растягивали, четвертовали, сжигали. Смертная казнь за ересь была отменена в Англии лишь в 1679.

    В Шотландии в период Реформации по инициативе Джона Нокса было запрещено совершать катол. мессу и даже присутствовать на ней. За первое нарушение запрета следовала конфискация имущества и наказание плетью, за второе — изгнание.

    В Исландии по требованию лютеранского епископа был казнен катол. епископ и поэт Йоун àАрасон.

    В Женеве àКальвин учредил консисторию, в обязанности которой входило не только судить и наказывать за нарушение рел. предписаний, но и определять правила частной жизни. В 1553 по приговору консистории в Женеве был сожжен исп. катол. богослов и мыслитель Мигель Сервет.

    В России. Вплоть до XIV в. в Древней Руси не было крупных еретических движений; присутствовали лишь отд. представители богомилов, спасавшиеся на Руси от кровавых преследований в Византии. Летописи сообщают о фактах тюремного заключения еретиков в 1004 и 1123. До этого репрессиям подвергались только приверженцы языческого культа, особенно волхвы. Христианство не всегда вводилось мирным путем, о чем свидетельствует сохранившаяся пословица о крещении новгородцев: "Путята крести мечем, а Добрыня огнем".

    Первым еретическим движением, подвергшимся жестоким преследованиям, были стригольники. В связи с распространением в конце XV — нач. XVI в. ереси жидовствующих àИосиф Волоцкий призывал к "лютым казням" еретиков. Собор в Москве 1504 вынес суровые приговоры еретикам — казнь посредством сожжения, отрезание языка, тюремное заключение. На соборе 1525 по обвинению в ереси был осужден на длительное тюремное заключение àМаксим Грек.

    В конце XVII в. начались преследования рус. латинофилов: диакон Пётр àАртемьев был приговорен к пожизненному заключению и скончался в тюрьме; поэт àСильвестр Медведев, осужденный как еретик и гос. преступник, был казнен. Созданная в это время àСлавяно-греко-латинская академия задумывалась как некое инквизиционное учреждение. Ее эксперты должны были выявлять живущих в России иностранцев, которые хулят правосл. веру, и русских, перешедших в католичество или протестантизм, с целью их последующего наказания.

    Особенно жестокие преследования обрушились на приверженцев àстарообрядчества. После собора 1667, предавшего старообрядцев àанафеме, последовали ссылки и казни: в 1682 на костре был сожжен вождь старообрядцев протопоп Аввакум вместе с др. видными представителями старообрядчества. В 1685 был издан царский указ, ужесточивший меры против старообрядцев: их было предписано ловить и жечь, за их укрывание — бить кнутом и налагать штраф, а за перекрещивание из господствующей Церкви — жечь на костре, даже в случае покаяния.

    Рел. преследования в России продолжались вплоть до издания в 1905 àНиколаем II Манифеста об укреплении начал веротерпимости. До этого русским, перешедшим из православия в др. религию, угрожало уголовное преследование.

    Мифологизация И. началась в эпоху Реформации. Критике подверглось не столько папство, сколько главные враги протест. движений — имп. àКарл V и исп. король àФилипп II. Испания, самое могущественное гос-во Европы XVI в., стало под пером протест. публицистов символом всевозможных репрессий, рел. и полит. нетерпимости, а также интеллектуального и культ. застоя; источником же всех негативных явлений изображалась И. В Нидерландах, где шла борьба за освобождение от власти Испании, возникла La leyenda negra (Черная легенда), гл. злом в которой была изображена И.

    Со временем И. стала символом фанатизма, ханжества, всяческой нетерпимости и жестокости. Такой И. представлена в пьесе Ф. Шиллера Дон Карлос, романе Ш. де Костера Легенда об Уленшпигеле и др. Широкую известность получил образ "Великого инквизитора" из романа Ф.М. àДостоевского Братья Карамазовы. "Великий инквизитор" олицетворяет тоталитарную систему, псевдо-Церковь, которая стремится сделать людей счастливыми, но во имя этого счастья не останавливается ни перед какими жертвами и даже готова отправить на костер вновь пришедшего на землю Христа с Его проповедью любви и свободы.

    Обращаясь к участникам междунар. симпозиума, посвященного И. (29–31.10.1998), Папа Иоанн Павел II отметил: “Проблема И. относится к сложному периоду истории Церкви, который я призвал христиан пересмотреть непредубежденным образом... Только когда историческая наука будет способна установить подлинные факты, богословы и само Учительство Церкви будут в состоянии вынести объективное и обоснованное суждение”.

    Источн.: Bernardo di Como. Lucerna inquisitorum haereticae pravitatis. Mi., 1566; Eymeric N. Directorium inquisitorum cum commentariis F. Pegnae. R., 1578; Gui B. Practica inquisitionis haereticae pravitatis / Ed. C. Douais. P., 1886; Corpus documentorum inquisitionis haereticae pravitatis Neerlandicae / Ed. P. Frйdйricq. Gand, 1889. 5 vol.; Documents pour servir а l’histoire de l’inquisition dans le Languedoc / Ed. C. Douais. P., 1900. 2 t.; Bullaire de l’inquisition franзaise au XIVe siиcle et jusqu’а la fin du Grande Schisme. P., 1913; Bulario pontificio de la inquisicion espaсola en su periodo constitucional (1478–1525). R., 1949.

    Лит-ра: Лозинский С. История инквизиции в Испании. СПб., 1914; Седельников А.Д. Рассказ 1490 г. об инквизиции // Труды Комиссии по древнерусской литературе. Л., 1932; Бегунов Ю.К. Соборные приговоры как источник по истории новгородско-московской ереси // ТОДРЛ 13 (1957); Карташов А.В. Очерки по истории Русской Церкви. М., 1993, т. 1, с. 460–516; т. 2, с. 251–255; Соловьев В.С. О христианском единстве. М. 1994, с. 319–324; Ли Г.Ч. Инквизиция: Происхождение и устройство. СПб., 1999; Lea H.C. History of the Inquisition of Spain. NY., 1906–07. 4 vol.; Guiraud J. Histoire de l’inquisition au Moyen Вge. P., 1935–38. 2 t.; Deromieu G. L’inquisition. P., 1946; Paschini P. Venezia e l’inquisitione romana da Giulio II a Pio IV. Padova, 1959; Maisonneuve H. Etude sur les origines de l’inquisition. P., 1960; Maycock A.L. The Inquisition from Its Establishment to the Great Schism. NY., 1969; Kamen H. The Spanish Inquisition. L., 1965; Caro Barojoa J. Inquisiciуn, brujerнa y criptojudaнsmo. Barcelona, 1970; Brien J. A. The Inquisition. NY., 1973; Bennassar B. L’inquisition espagnole XVe — XIXe siиcles. P., 1979; Tуmas y Valiente F. La inquisiciуn espaсola: Nueva visiуn, nuevos horizontes. Ma., 1980; Alatri M. d’. Eretici e inquisitori in Italia. R., 1987. 2 vol.; Dumont J. L’Eglise au risque de l’histoire. P., 1984, p. 169–413; Peters E. Inquisition. NY., 1988; Dedieu J.P. L’adminisration de la foi: L’inquisition de Tolede, XVI–XVIII siиcle. Ma., 1989; Contreras J. Historia de la inquisiciуn espaсola (1478–1834). Ma., 1997; Ryњ G. Inkwizycja. Kr., 2001.
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Archer
початківець
початківець
Повідомлень: 32
З нами з: 20 червня 2010, 19:41

Re: Інквізиція

Повідомлення Archer » 08 серпня 2010, 20:55

По-перше:
Ніяку церкву очорняти я не збираюсь. Якщо хтось і очорнює Католицьку Церкву - так це її деякі представники, дії яких не відповідають нормам елементарного християнства. Я тільки намагаюся вкласти такі речі як інквізиція, хрестові походи і відносини з всілякими так званими "християнськими" орденами, що є або елементарними пройдисвітами або, що страшніше, окультистами, в найпростіші рамки християнської моралі - ніяк не виходить (:
По-друге:
Те джерело, яке Ви процитували аж ніяк не виправдовує "святу" інквізицію, а показує її ганебність та звірство.
Скажіть, будь-ласка, чи карає Бог відразу всіх єретиків чи дає їм час одуматися. А може, припустимо, якщо б інквізиція не стратила людину, що дійсно була магом або іновірцем, то вона б змінила своє відношення і стала християнином? Хіба кожна людина не має вільної волі даної Богом: служити Богу чи комусь іншому? Чому ж тоді оця інквізиція перебирає на себе роль Бога карати чи милувати? Де я помиляюсь в цих судженнях?

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: Інквізиція

Повідомлення прочанка » 08 серпня 2010, 21:01

Інквізиція як вона є

Страшна небезпека підкралася до Європи, звідти, звідки ніхто її не очікував. Хто б міг подумати, що світ, омитий водами хрещення декілька століть тому, настільки швидко скотиться до дрімучої азійської єресі?

Але коли падіння Церкви здавалося вже неминучим… коли вороги християнства вже потирали руки… в цей момент по дорогах континента помандрували непримітні фігури у чорних плащах.

І над Європою піднялася зоря очищувальних вогнищ Інквізиції.

Сучасний секуляризований світ вже давно висміяв багато інституцій традиційного суспільства, а те, що висміяти не вдалося спробував демонізувати. В деяких випадках це вдалося зробити настільки спритно, що навіть ті, кого за визначенням можна віднести до останніх представників Традиції (монархи, священики, військові…) виявляються повністю або частково дезорієнтованими. Піддаючись цій, воістину диявольській спокусі, та погоджуючись з тими, кого слід назвати не просто звичайними опонентами, але ворогами Бога, Церкви, Держави та Суспільства, вони також починають сприяти знищенню Традиції.

Однією з таких демонізованих сучасним світом інституцій традиційного суспільства є Свята Інквізиція. Для того аби розгребти гори брехні і зрозуміти, чим же насправді була Інквізиція, починати треба, що називається, від Адама. І це не метафора. Першим інквізитором був Бог. А першим інквізиційним процесом був процес розслідування злочину Адама перед Богом. (До речі, латинське слово "incvisitio" означає "розслідування").

Треба відмітити, що злочин Адама був ні кримінальним, ні адміністративним, а суто релігійним, тобто гріхом, що безпосередньо порушує зв’язок людини з Богом ("Religio" перекладається з латини як "зв’язок").

Порушено було не закон, встановлений людьми, а закон встановлений Богом: "Чи не їв ти з дерева, що Я наказав тобі не їсти?" – спитав Господь (Бут. ІІІ, 11).

Адам же відповів: "Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зі мною, дала мені з дерева, і я їв" (Бут. ІІІ, 12). У відповіді Адама можна побачити певну єресь, бо Адам не просто намагається перекласти свою провину на жінку, але намагається виставити Бога джерелом зла.

Якщо плід з дерева, з котрого їсти заборонено, дала жінка, а жінку дав Бог, то відповідно Бог і дав те, чого їсти не можна.

Жінка Адама єресь начебто не висловлює, а просто каже: "змій обманув мене, і я їла" (Бут. ІІІ, 13).

Але насправді у слові "обманув" криються ті самі брехливі слова змія: "Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете як Бог, що знає добро й зло." (Бут. ІІІ, 4-5). Таким чином, якщо жінка Адама піддалася саме на ці слова змія, значить вона повірила їм, а отже повірила в те, що Бог може збрехати, виходячи з якихось своїх інтересів. І знову Бог, тепер вже жінкою Адама виставляється джерелом зла, в даному випадку як брехун. Уявити ж, що Бог може творити зло – є безсумнівна єресь.

По закінченні розслідування було винесено відповідний вирок, котрий і було виконано. І тут також необхідно відзначити, що санкція за злочин Адама та його жінки була визначена зарані: "не їжте, ані доторкайтесь, а то помрете" (Бут. ІІ, 17). І Адам і його жінка знали це. До того, як вони спробували плід з дерева пізнання добра і зла вони могли в Раю жити практично безкінечно. Після ж того, як вони спробували плід, їх плоть стала тлінною, тобто піддалася хворобам, фізичним недугам, старінню і врешті смерті. Бог нікого не обманув. Він сказав правду. І навіть при всьому Своєму милосерді Він не міг відмінити санкцію за злочин Адама та його жінки, бо у цьому випадку Він дійсно виявився б брехуном, а слова змія-спокусника були б істиною. Милосердя Бога було проявлено в іншому. Смерть, як наслідок первородного гріха окрім негативних наслідків в той же час є і єдиною можливістю зупинення тління, і відповідно мук плоті. (Хоча, звичайно, тільки після смерті, і по воскресінню). Живий труп-видовище мало естетичне, а вже для самого господаря безкінечно гниючої плоті і подавно.

Головне, що треба зрозуміти з вищенаведеного, полягає в тому, що Бог, забороняючи їсти з дерева пізнання добра і зла, а також допускаючи для Адама та його жінки страждання плоті і навіть саму смерть, турбується, по-перше про спасіння безсмертних душ Адама і Єви, котрі могли загинути, будучи відірваними в результаті гріха від Бога, а по-друге турбується про спасіння їх тіл після воскресіння. Але ж про це турбувалась і Свята Інквізиція!

Одночасно треба відзначити принцип, який лежав в основі питань, що ставив Бог Адаму та його жінці, співпадають з тим підходом, який застосовувала Інквізиція. Бог ставлячи питання Адаму і Єві, звичайно знав, якими мають бути їхні відповіді. (Знав Він і те, якими вони будуть насправді, бо Він всевідаючий).

Інквізитори, котрі звичайно не могли заздалегідь знати, якими будуть відповіді (хоча з попередньої інформації могли про це здогадуватись), тим не менше все-таки знали про те, якими відповіді мають бути. Інквізиційний процес – це не науковий диспут, не колоквіум, не колегіум, і не консиліум. Інквізитори не намагалися вияснити щось, чого б вже не знали. Ніхто не виясняв спірних питань. Розслідування (incvisitio) полягало тільки в одному – у визначенні того, чи співпадає те, що відповість підозрюваний єретик з Наукою Церкви, котра зберігає Істину, необхідну для спасіння душі, чи ні. У випадку співпадіння відповідей, а значить ортодоксальності підозрюваного про те, що його погляди містять єресь, котра як відомо, небезпечна для спасіння душі.

Наслідки цього могли бути наступними. Людина могла розкаятися в своїй єресі, і після деякого покарання (у вигляді покути) також відпускався. Якщо ж підозрюваний єретик продовжував наполягати на своїй єресі, то він оголошувався "завідомим" єретиком, тобто затятим. І в цьому випадку, навіть після досягнутого за допомогою різних методів розкаяння, покарання могло бути більш суворим. І зовсім інакше вирішувалося питання про те, що робити з єретиком, який, не дивлячись на всі спроби Церкви, не бажає позбутися згубних для його душі поглядів. А встояти після застосування інквізиційних методів впливу на плоть могла або одержима дияволом (або звичайно підтримувана Богом, але це інша ситуація) людина.

В цих випадках, Церква, в лиці Святої Інквізиції, передавала єретика світській владі, говорячи при цьому, що всі її намагання повернути єретика в лоно Матері-Церкви успіхом не увінчалися. Що з ним тепер робити, мусить вирішувати світська влада.

Світські ж правителі, як правило, віддавали єретика на публічну страту, оскільки ні один правитель не бажав мати в своїй державі баламутів, бо нормальною метою будь-якої держави є порядок на її території. А будь-які, навіть самі тихі єресі, як відомо з історії, врешті-решт ведуть до безладу, заколотів і війн. (Наприклад єресь одного Мартіна Лютера привела цілу Європу до кількадесятирічної релігійної війни, в якій загинуло до 400 тисяч людей, а після відміни Інквізиції у Франції, через декілька років після цього відбулася так звана Велика Французика революція, яка за неповних три роки гільйотинувала біля мільйона французів, а жертвами Інквізиції за декілька століть в усій Європі стало 36 тисяч чоловік, арифметика промовляє сама за себе).

Тут також не можна згадати катарську (альбігойську) єресь, представники якої зненавиділи свою плоть більше ніж аскети, а світ більше ніж пустельники. Навіть такий ліберальний критик Святої Інквізиції як Генрі Чарльз Лі: не міг не визнати що "…Якими б жахливими не здавалися нам засоби, спрямовані на знищення єресі, якими б почуттями співстраждання ми не перейнялися до нещасних жертв, ми без жодного сумніву можемо стверджувати, що при тих умовах питання про католицизм було питанням про цивілізацію і прогрес. Якби катаризм став панівною релігією, або хоча б релігією рівноправною з католицизмом, безсумнівно його вплив був би згубним. Якби аскетизм, котрий катари підносили на рівень догмата, в питаннях статевих зносин, став загальним, то він невідворотно призвів би до вимирання людського роду; а оскільки це безглуздо, то безумовно, що раніше, ніж людство змирилося з думкою про незворотну загибель, та з ідеєю про повернення усіх вигнаних душ до їх Творця Бога, шлюб було б замінено вільним співжиттям, що привело б до руйнування ідеї родини. Засуджуючи видимий світ і взагалі все матеріальне, як справу рук сатани, катаризм наносив тяжкий удар стремлінню людей до покращення зовнішніх умов їх існування; тому якби це вірування розповсюдилось серед більшості людей, воно привело б Європу до дикого стану первісних часів. Проповідь катарів була повстанням не тільки проти Церкви, але і відмовою людини від природи…" (Г.Ч.Лі – "Історія Інквізиції в середні віки").

Звичайно, ідеальна схема Святої Інквізиції, безсумнівно мала свої відхилення (і навіть зловживання) на практиці. Але судові помилки, не говорячи вже про хабарі, підкуп, лжесвідоцтва і т.п. мали місце в усі часи. Так само мали місце тиранія правителів, подружня зрада, крадіжки майна і т.п. Але через це, людство не збирається відмовлятися від судів, держави, від шлюбу, або від власності. Та й врешті з усіх переглянутих у ХХ ст. інквізиційних справ спеціальною комісією Ватикану, помилковими визнано тільки біля двох десятків справ з більш як 36-ти тисяч засуджених.

Причиною зловживань є не та блага мета, яка ставиться перед тим, або іншим суспільним інститутом, а вражена гріхом людська натура. Але якраз власне з гріхами людськими і була призвана боротися Свята Інквізиція. Причому з гріхами особливого роду з єресями, які можна назвати гріхам "енідемічними", здатними вразити цілі регіони і країни. Без сумніву, скасування Святої Інквізиції призвело до розквіту всіляких єресей, котрі в результаті дійсно зруйнували Традиційну Європу. І тільки завдяки діяльності Святої Інквізиції реформаційний хаос було затримано не менше ніж на триста років. Власе Інквізиція захищала істинну, тобто засновану на Христі європейську єдність.

Тепер вартує трохи зупинитися на методах, які застосовувались Святою Інквізицією по відношенню до єретиків (в тому числі відьм і чаклунів). Тортури, про які всі начувані, насправді ж не були основним методом з'ясувати істини та навернення грішника. Основним методом було переконання словом.

І тільки духовна глухота впертого єретика змушувала застосовувати фізичний вплив. "…Інколи тортури та страта необхідні. Але, вдаючись до цих заходів, перш за все треба дивитися: а чи достойні ми самі того, щоби судити своїх братів?.. А коли кат побачить, що катований не в змозі більше зносити катування, то нехай йому буде наказано звільнити його, лікувати та піклуватися про нього до повного одужання…" (Молот відьм). Тіло, як таке, хоч і було створене Богом прекрасним (як все створене), тим не менше, невідворотно несло на собі печать гріхопадіння – свою тлінність і смертність. Душа ж, навпаки, по природі своїй християнка і тому належить вічності. І власне ради спасіння цієї вічної душі інквізитори допускали страждання тіла. До речі не менш вимогливо інквізитори ставилися і до власного тіла.

Метою Святої Інквізиції було не катування якомога більшої кількості людей, і звичайно ж, не захоплення їх майна, а спасіння душ для Царства Небесного. Причому всіма доступними способами. До речі, якщо порівняти способи, котрі використовувала Свята Інквізиція зі способами, які використовували, державні дознавателі в ті часи, то виявляється, що методи інквізиторів були набагато милосердніші. Це просто маловідомий історичний факт. Тут доречно буде сказати, що всім відома Іспанська інквізиція, яка вирізнялася особливою наполегливістю в цьому питанні, була на відміну від Святої Інквізиції не церковним інститутом, а державним.

Тепер можна перейти до питання допустимості (тобто наявності влади) одних людей катувати, або навіть віддавати на смерть інших людей, не за кримінальні злочини, а за "злочинні думки", за інший погляд на світ, за поклоніння іншим богам. Відповідь на це питання з легкістю можна знайти в Святому Письмі. Сам Господь встановив покарання у вигляді смертної кари за такі злочини, котрі якраз і розслідувала Свята Інквізиція. Наприклад:

"Чоловік чи жінка, якщо будуть вони викликати мертвих або волхвувати, нехай будуть віддані на смерть; камінням необхідно побити їх, кров їхня на них" (Лев. ХХ, 27). "…Хулитель імені Господнього мусить вмерти, камінням поб'є його вся громада. Чи прийшлий, чи тубілець стане хулити ім'я Господа, відданий буде на смерть" (Лев. XXIV, 16).

"… пророка, який наважиться говорити іменем Моїм те, чого Я не повелів йому говорити, і котрий буде говорити іменем богів інших, такого пророка віддайте на смерть." (Втор. XVIII, 20) і т.п.

Ісус же не порушувати прийшов закон, але виконати. І якщо Він відносився з милосердям до грішників, то тільки до "звичайних", "земних", плотських, і то у випадку їх щирого розкаяння. Проте до грішників в релігійній сфері Він послідовно суворий. І в першу чергу до фарисеїв і книжників іудейських, котрі стали служити не Богу, а сатані. Він же створивши Церкву Свою, передав Їй і владу "зв'язувать і розв'язувать гріхи на землі" й пасти вівці Його. А справжній пастир завжди піклується про свої вівці. І якщо вівця захворіє, справжній пастир не дозволить їй бігати з усім стадом, щоб не сталося епідемії, а лікує її, інколи застосовуючи суворі засоби. Ту, що одужала відпускає назад. Безнадійно хвору залишає на поживу вовкам.

Єресь, як було сказано, хвороба духовна та епідемічна. Охоплює цілі регіони та країни, як наприклад з альбігойцями, або пізніше лютеранами, кальвіністами і т.п., вони виявляються гірше чуми, котра забирає життя тільки тіла, тоді як єресь губить безсмертну душу. І чи не краще зразу не допускати цього, дозволивши Святій Інквізиції діяти на благо самих же людей та на славу Божу.

Скажемо більше. Божественним провидінням кожне церковне таїнство, кожна частина Символу Віри, проявляється в світі матеріалізовано, як би воплочується в ньому.

Наприклад, таїнство хрещення, проявлене в тій великій кількості вкриваючих землю церков, каплиць, монастирів, всілякої освяченої землі, в т.ч. цвинтарів, придорожніх хрестів і т.д. Сама планета Земля є наче Хрещена в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа. І тому її символ – куля увінчана хрестом.

Таїнство миропомазання – проявилося у світі під виглядом християнських держав, в повноті реалізованих тільки при монархічному ладі. Тут і католицька теорія двох мечів, світського та духовного і православна симфонія властей.

Що ж таке Свята Інквізиція, як не матеріальний прояв таїнства сповіді, яке починається зі смиренного іспиту сумління та покаяння, яке завершується сповіддю своїх гріхів.

Засудження Святої Інквізиції – чи це не є підсвідома відмова від таїнства сповіді? Давно вже в якості покути священиками зазвичай призначається лише прочитання декількох молитов. Але хіба не говорив Іван Предтеча: "…Роде зміїний – хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього. Отож учиніть гідний плід покаяння" (Мт. ІІІ, 10).

А Іван Предтеча – найменший з тих, хто увійшов в Царство Небесне.

То хто ж з нині живучих може спастись? "Бо вже до коріння дерев і сокира покладена: Кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане, та й в вогонь буде вкинене" (Мт. ІІІ, 10).

І тому ті, хто не бажає бачити Великого Інквізитора на землі, побачать його на Страшному Суді. Хто проти Святої Інквізиції, той проти спасіння роду людського. Хто вважає, що Свята Інквізиція не потрібна, той вважає, що не потрібна і Свята Христова Церква. Церква без Інквізиції – є церквою духовних імпотентів. А Церква без Хрестових Походів – є кастрована Церква.

Ісус Христос воплотився в повноті людської подоби і мав усі якості мужчини. Сучасні ж хулителі та заперечувальники Святої Інквізиції та Хрестових Походів – є стерилізатори Христа.

Хто нині вижене торгуючих іудеїв з Храму? Хто переверне столи міняйлів – банки та біржі? Хто переверне лавки тих, хто продає Батьківщину? Хто розсипле їх гроші – долари та євро, акції та векселя?

Та синедріон вже виніс свій вирок. Хрестові Походи та Свята Інквізиція засуджені. І вже вбито цвяхи в благословенні руки Спасителя. Посилено вбивається цвях і в милосердні ноги Ісуса. Стрімко пробивається Його Пресвяте Серце…

Але ми віримо у Воскресіння Розіп'ятого. І зразу ж після тимчасового торжества – суботнього шабашу, Він явиться вірним своїм і скріпить їх, і новий Костянтин отримає Хрест із словами "Цим переможеш", і здіймуться над землею Хрестоносний Меч та Інквізиторський Бич і сповниться нарешті мрія Спасителя: "Ось іде вогонь, і як би Я хотів, щоб він скоріше розгорівся."

http://banderivets.org.ua/qdgrxuhevzmnk ... c/zmistc18
Не бійтеся!

Archer
початківець
початківець
Повідомлень: 32
З нами з: 20 червня 2010, 19:41

Re: Інквізиція

Повідомлення Archer » 08 серпня 2010, 21:35

Вся проблема в тому, що шановні учасники цього форуму не хочуть дивитися на речі критично. Чому я маю сліпо вірити в те, що є неправдою? Чому я маю когось ідеалізувати, якщо він того насправді не вартує? Чому коли я говорю про очевидні несправедливі речі, мене відразу банять чи називають віровідступником? Перш за все ми повинні пам'ятати, що за свої вчинки нам прийдеться відповідати перед Богом, а не, наприклад, Папою чи кимось іншим. І якщо Папа чи хтось інший чинить протиправні речі по відношенні до інших, то я не мовчатиму.
Я зрозумів одне, що на Вашому форумі я не знайду відповіді на болючі питання, на більшість з яких закриваються очі через те, що ці питання не мали б виникати по відношенні до СПРАВЖНЬОЇ Церкви. Моя порада: аналізуйте те, що відбувається в світі опираючись не на те, що є загальноприйнятим, а опираючись на те, що сказано в Біблії, зокрема в Откровенні, бо ми живемо в часи, про які говорив Богослов.
Це був мій останній пост на вашому сайті.
Дякую!


Повернутись до “Католицька Церква”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей