Рoзпізнати покликання

Прощі, відпусти, милостиня, піст, сімейне життя, питання етики та моралі... Усе, що стосується повсякденного життя кожного християнина

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення прочанка » 25 лютого 2015, 12:28

Мені видається, що це теж із даної категорії, тобто, поки людина живе, то має вибір

http://dc.lviv.ua/zhuttya_v_podruzhzhi/ ... ertyu.html

П’ять речей, про які люди найбільше шкодують перед смертю

1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, якого очікували від мене інші.

2. Мені шкода, що я так багато працював.

3. Мені шкода, що у мене не було сміливості висловити свої почуття.

4. Мені шкода, що я не підтримував стосунки зі своїми друзями.

5. Мені шкода, що я не дозволив собі бути щасливішим.
Не бійтеся!

Аватар користувача
прочанка
старець
старець
Повідомлень: 1692
З нами з: 18 червня 2009, 15:09
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення прочанка » 25 лютого 2015, 12:56

http://dc.lviv.ua/korysne/rizne/2472-rs ... arost.html Вчинки, про які ви обов'язково будете шкодувати в старості!

1. Ви будете шкодувати про те, що занадто багато часу провели перед телевізором, переглядаючи нескінченні серіали, передачі, реаліті-шоу.

2. Ви будете шкодувати про те, що зробили головним пріоритетом життя у віртуальному світі соц. Мереж, з головою занурившись у гру хибних уявлень про себе, своїх знайомих.

3. Ви будете шкодувати про те, що не вели здоровий спосіб життя, дозволяючи своїм звичкам взяти контроль над вами.

4. Ви будете шкодувати про те, що мало споглядали і насолоджувалися реальної красою цього світу, проживаючи своє життя в поспіху і метушні.

5. Ви будете шкодувати про те, що мало вірили і не прагнули до пізнання чогось великого.

6. Ви будете шкодувати про те, що рідко зустрічали схід сонця і проводжали його закат, виправдовуючись всякими важливими справами і турботами.

7. Ви будете шкодувати про те, що були занадто скуті, налякані, серйозні і відповідали загальноприйнятим нормам "правильного"​​, "гідного" ​​"успішного" ​​поведінки в суспільстві.

8. Ви будете шкодувати про те, що занадто швидко подорослішали і забороняли собі іноді побути дитиною, хай навіть в 40 років.

9. Ви будете шкодувати про те, що мало і погано дружили, що не цінували своїх друзів і мало проводили разом час.

10. Ви будете шкодувати про те, що були занадто образливими, злопам'ятними, злими і підозрілими.

11. Ви будете шкодувати про те, що мало спілкувалися зі своєю родиною, дітьми, родичами, багато сварилися і злилися на них. Рідко говорили їм слова любові і те, які вони вам дорогі.

12. Ви будете шкодувати про те, що мало сміялися, раділи, веселилися.

13. Ви будете шкодувати про те, що занадто болісно сприймали вчинки і слова інших людей.

14. Ви будете шкодувати про те, що не розвивали свій талант і забули про дитячі мрії та захоплення.

15. Ви будете шкодувати про те, що мало подорожували і пізнавали цей світ.

16. Ви будете шкодувати про те, що занадто багато боялися.

17. Ви будете шкодувати про те, що сумнівалися і недооцінювали себе, не наважувалися на багато що.

18. Ви будете шкодувати про те, що не вчинили божевільний вчинок, не кинули виклик обставинам, світу. Не боролися і опустили руки. Дозволили собі піти і промовчати.

19. Ви будете шкодувати про те, що були одержимі матеріальними речами. Що витратили багато сил, здоров'я і сенс свого життя на придбання модних гаджетів і брендів.

20. Ви будете шкодувати про те, що не сказали головного.

І, на закінчення, прочитайте дві мудрі цитати на цю тему від великих людей свого часу
Танцюй так, як ніби на тебе ніхто не дивиться.
Співай, наче тебе ніхто не чує.
Люби так, ніби тебе ніколи не зраджували, і живи так, як ніби земля - це рай.
Марк Твен
Не бійтеся!

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 26 жовтня 2015, 22:53

Мушу скопіювати сюди:

Код: Виділити все

ЖАРІВКА ЛЄНІНА ЯК ДІАГНОЗ, АБО ПОВНА ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ – ВСІМ ВСЬО ДО ЛЯМПОЧКИ

Минулий тиждень, окрім того, що фактично завершив різдвяні святкування, приніс українським греко-католикам дві радісні новини: Святіший Отець Бенедикт ХVІ підніс до гідності єпархій два екзархати УГКЦ у Західній Європі, тобто створено Паризьку єпархію Святого Володимира Великого для українців греко-католиків та Лондонську єпархію Пресвятої Родини також для українців греко-католиків. Це є хоча непрямим та все ж таки суттєвим доказом, що Апостольський Престіл серйозно розраховує на УГКЦ, і будить надії на те, що заснування цих єпархій – це ще один крок до Патріярхального завершення канонічного устрою УГКЦ.

Направду, є чим радіти. Але, зрештою, "а шо нам з того, жи там десь в Європі вони си дві єпархії вкраяли? Шо то нас обходит? Нам шо з того тепло чи зимно?" Хіба не так зреагує на ці новини пересічний наш обиватель? Трішки здібніший то ще здатен на такі приблизно метикування – "а шо, може, воно й добре – во будут мали тепер наші заробітчани свого владику, може буде їм сі ліпше справувало, ну а тепер вже навіть як тре буде втікати, то є навіть там і своя церква".

Здорова, реальна і раціональна логіка – ніц не скажеш, комар носа не пропхає.

Але що ж насправді стоїть за такою логікою?

Про те, що сховане за тою логікою обивателя засвідчив минулий тиждень, – українське суспільство є безнадійно хворе, і надіятись на позитивні зміни у ньому практично немає раціональних підстав. Ніхто зі здоровим мисленням не стане заперечувати, що українське суспільство таки хворе, адже симптомів цієї хвороби на кожному кроці – від корупції, до хабарництва, від зникнення судочинства і перетворення його на цирк і пародію, до розчавленого парламентаризму, зубожіння населення і астрономічного зросту статків невеличкої групки людей.

Але це тільки поверхневі симптоми затяжного захворювання. Проблема значно глибша, значно серйозніша і значно важча, ніж би нам хотілося це уявляти.

Українське суспільство за 20 років свого незалежного існування так і не перестало бути совєтським. Воно успадкувало систему цінностей, систему влади, судочинства, суспільних відносин з СССР. Не декларативні цінності, систему влади, судочинства і суспільних відносин, а реалії, які керували життям СССР вже від періоду пізнього брежнівізму.

Нам, як суспільству, глибоко наплювати на те, що в Україні існують політичні в’язні, що в світі існують офіційно визнані політичні біженці з України, нам глибоко наплювати на те, що кожен з нас ні за що, ні про що може потрапити в жорна репресій, нам глибоко наплювати на те, що в нас по-звірячому б’ють літніх жінок, що поспішають на Службу Божу, нам взагалі наплювати на те, що в нас б’ють жінок, не залежно від їхнього статусу – чи це народний депутат, чи проста літня бабуся. Нам наплювати на те, що в нас уже 8-9 річні діти стають правдивими покидьками. Ми майже без емоцій сприймаємо новини про те, що в нас мордують тварин, адже нас це розважає, забуваючи просту істину, яку ще старі римляни добре знали і тому внесли до своїх законів, – той, хто мордує тварин, так само легко мордуватиме людей. Ми ніби не хочемо помічати, що наше суспільство усе більше нагадує зграю ґремлінів, ґоблінів і орків. Ні, не окремо взяті милі люди, ні! Але суспільство, як колективітет, як цілісний організм.

Совєтський обиватель добре знав, за що має боротися – квартира, зарплата, путівка на відпочинок, запхати дитину до інституту, знайти нормальну роботу собі та дитині після інституту. Все. Фертик! Ну, галичани ше вміли підпільно слухати «голоси ворожі» і пильнувати народних традицій, так само підпільно і тихо в кулачок лаяти клятих москалів. Ну, знову ж таки, не всі – були і справжні герої віри, і справжні герої боротьби за свободу.

Тут ще необхідно згадати вельми важливих кілька рис совєтського обивателя. В ідеали комунізму мало хто вірив, але більшість цинічно їх використовувала, потайки насміхаючись над ними. Цинізм, безпринципність, практичне безвірство й відсутність співчуття – так само дуже характерні риси совєтського обивателя, або майже лайливо, гомо совєтікуса.

Фактично комунізму у його ленінському формулюванні було досягнено вже у період пізнього брежнівізму. Як казав вождь більшовиків: комунізм – це совєтська влада плюс електрифікація усієї країни. І в СССР так і було. Була совєтська власть і була повна електрифікація, правда, не тільки та, про яку говорив лозунг, в СССР була ще й інша електрифікація – всім всьо до лямпки.

Інакше й бути не могло. Хто хотів вижити, йому мусіло все бути «до лямпочки». Інакше він просто «наривався» на великі неприємності.

І ця система перекочувала з усім совєтським мотлохом і до незалежної  України. І знову ж таки – інакше не могло бути. Адже люди залишились ті самі. От і комунізм і далі панує в Україні: совєтська власть плюс всім всьо до лямпочки. Адже головне вижити. Ні, не жити – вижити.

Ті, що чекають, що гомо совєтікус вимре, коли відійдуть старші покоління глибоко помиляються. Діди вчили батьків, батьки вчать синів. А система, витворена в Україні, не тільки сприяє росту і розмноженню цього виду, але й робить його більш імунним на віруси людськості, віри, любові, свободи.

Але що там суспільство? Що там страшний Донбас? Погляньмо критичним поглядом на себе, на католиків і то обох Помісних Церков – Римської та Української. Є речі, перед якими і «Оксана на вишні» і «świentych łupcowanie» виглядають таки направду милими недоліками недорік.

Нам глибоко до лямпочки, що в Україні аборти – нормальна річ, що в процесі штучного запліднення, яке в нас рекламують мало не на кожному кроці, щонайменше 10 ненароджених дітей вбивають. Нам глибоко до лямпочки, що нашим дітям на уроках історії в школах подають образ Католицької Церкви, як мракобісної організації, ворога українського народу, ворога науки і свободи. Нам глибоко до лямпочки, що кат українських католиків, Богдан Зеновій Хмельницький, – національний герой. Нам глибоко до лямпочки, що неправда, неволя, використовування людей, корупція, хабарі, соціальна несправедливість, вбивства, грабунки, політичні переслідування стали нормальною річчю в нашому суспільстві, яка вже нас навіть не те що не обурює, а навіть не дивує – це для нас нормальний стан існування суспільства, у якому ми живемо. Нам до лямпочки, що сили, за які ми голосуємо, на виборах, не те що не поводяться по-християнськи, вони у своїх діях, а навіть і програмах, є виразно антикатолицькими. Нам глибоко до лямпочки усе, навіть власна парафія. Ще довго можна перераховувати те, що нам до лямпочки.

Ну, сказали щось там єпископи про аборти, ну то сказали, а що – най вони собі проти абортів й воюють. А що я, малий обиватель, можу зробити? Моя хата з краю, а як на то пішло: «а воно мені тре»? До лямпочки нам, шо там кажуть владики.

А тих кілька виродків, яким не є всьо до лямпочки, які не хворіють на «лямпізм» –  їх або сама система суспільства присмирить, або… або «шось сі їм стане»…

Суспільство, у якому всім всьо до лямпочки, мусить зникнути. Воно не може довго існувати. Воно – приречене. Отой сучасний стан загального відчуття безвихідності – це якесь, таки би мовити, підсвідоме усвідомлення приреченості теперішнього суспільства, його нежиттєвості.

Ага!

Ті, які дочитали до цього моменту, якщо ще скоріше не подумали, то тепер вже точно зметикували – автора напала післясвяткова депресія. У такому випадку одне зауваження – людина в депресії не пише навіть передсмертних записок.

Щоб якось підійти до хвороби, потрібно перш за все спробувати поставити діагноз. Інакше можна «відмазуватися» загальними фразами, типу «хворобу потрібно лікувати».  А це звісно не продуктивно. Хворому легше з цього не буде, хібащо "лікар" відчує себе страшно значущим і ґвавт як потрібним суспільству. А вчителів, мудреців, реформістів, спасителів, рятівників, борців, які розсипають на право і на ліво високопарні, нічого незначущі в цій ситуації слова і вирази, в нас вже стільки ся назбирало, що ну їх всіх до лямпочки.

«Всьо до лямпочки» – вираз крайнього розчарування безсенсовістю власного буття, вираз фактичного не зацікавлення життям. А причина, причина проста – відсутність сенсу життя.

Людина не створена Богом, як паразит, що паразитує на навколишньому і навколишніх. Бог створив людину, як свого партнера – упорядника світу (див. Бут. 1, 26). Тому в людській природі не є закладена обмежена до власного помешкання «лямпковість». І тому ота наша «лямпковість» й руйнує наше суспільство, руйнує й нас самих. Бо вона є протиприродна. Це своєрідна орієнтація на самого себе і вузьке коло своїх більш-менш клоноподібних – це такий собі світоглядний гомосексуалізм. А гомосексуалізм – це не любов, це звих, це патологія, яка робить людину і її взаємовідносини з іншим, неплідними. Вражена гомосексуалізмом людина нездатна вийти за межі свого нарцисизму, вона в інших шукає саму себе і в інших бачить тільки предмет задоволення своїх бажань і надбудови, які мають на меті доповнити її неповноцінність.

Так само і з людиною враженою «лямпковістю». Вона неплідна, бо нездатна вийти за межі кола своїх вузьких інтересів. Вона крутиться довкола самої себе, як пес довкола свого хвоста.

І якщо хочемо, щоб наше суспільство вийшло з ситуації «лямпковості», то мусимо віднайти свій сенс життя і допомогти його віднайти іншим.

Суперово, коли ми свідомі, що, як і для кожного християнина, нашим сенсом життя є наша єдність з Богом, або як знали говорити старі місіонери – спаси душу свою! Якщо ми цього свідомі – чудово! Але цього замало.

Щоб зрушити людей, замало їх привести до Бога! Привести людину до Бога, а потім кинути саму на себе – це найкращий спосіб наплодити духовних байстрят, які в кінцевому результаті впадуть у ще гіршу «лямпковість».

І що ж робити? Не навертати? Навертати і потім цілого життя пильнувати?

Звернімося за порадою до Бога. Він є найкращим Вчителем. Після сотворення Адам і Єва були у Божій милості, і їх не потрібно було навертати. Отож, вони були подібно, як тепер навернені християни у єдності з Богом.

Але окрім про перебування у Божій милості Святе Письмо нам говорить іще про одну важливу річ.

Бог не створив людину і не поставив в земний рай для того, щоб вона там била байдики. Бог дав людині чітку конкретну місію – порайте сад (див. Бут. 2, 15), множтеся (див. Бут. 1, 28), наповнюйте землю і собі її підпорядкуйте (див. Бут. 1, 28). Отож, Бог вже з самого початку дав людині місію.

Так само Бог вчинив, заснувавши Церкву. Після Христового Воскресіння апостоли таки були наверненими, але у їхньому житті нічого не змінилося - вони і далі пішли займатися тим, чим займалися і до навернення - пішли ловити рибу (див. Ів. 21,3). І тільки коли отримали місію, їхнє життя дійісно змінилося (див. Мк. 16, 15 - 20). А отримання Духа на день П'ятидесятниці було тільки укріпленням їх у цій місії.

WOW! Чарівне слово «місія»! Так саме так – місія.

Найкраще лікарство проти «лямпковості» – усвідомлення власної місії, місії окремого індивіда, місії маленького колективітету, місії суспільства в цілому.

Можливо, я помиляюся. Але якщо Сам Творець нас створив з потребою місії, то нашому суспільству, а перш за все Церкві як народові Божому, потрібно усвідомити собі свою місію, і тоді вихід з стану «лямпковості» стане цілком очевидним.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

http://catholicnews.org.ua/zharivka-lye ... 3-vs#point
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 340
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Міра » 27 жовтня 2015, 09:14

Ледве дочитала до того Ага! як я не люблю того "всьооо пропало!" Віру не можна втрачати!
Ну але вкінці правильно каже, кожен з нас мусить братись і працювати на своєму місці, розгрібати то все. Що людині неможливо, то Богові все можливо.
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

luksander
старець
старець
Повідомлень: 1006
З нами з: 11 грудня 2009, 17:23

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення luksander » 08 листопада 2015, 22:09

ShMariam писав:Мушу скопіювати сюди:


А – чому мусите? :oops:
Так, таки забагато про те, які ми недолугі... та й в перспективі нічого обнадійливого: порати землю в поті, народжувати в муках, бути гнаними і битими?
Але мені цікаво – Хмельницький знищував (був катом) католиків; це про що? :wink:
:pardon:
Востаннє редагувалось 08 листопада 2015, 22:48 користувачем luksander, всього редагувалось 1 раз.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 08 листопада 2015, 22:22

А – чому мусите?
Бо це діагноз. Мільйонам. Правда, стаття злегка втратила актуальність (надіюся).
Нині я зрозуміла, звідки такий діагноз: від болю (в т.ч. завданого батькам, дідам...), деколи сильного болю. Для себе зробила висновок - не зациклюватися на болі, на стражданнях. Якщо що, допоможе "Поліанна".
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Ira-arI
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 206
З нами з: 10 грудня 2015, 13:08
Звідки: планета Земля, а якщо конкретніше, то з файного міста - Тернопіль :)

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Ira-arI » 13 січня 2016, 21:44

"Людина знає, що знайшла своє покликання, якщо перестає думати про те, як жити, а починає просто жити".
(Томас Мертон)
Deus caritas est.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 13 січня 2016, 21:51

Ira-arI писав:"Людина знає, що знайшла своє покликання, якщо перестає думати про те, як жити, а починає просто жити".
(Томас Мертон)

Тобто, якщо людина не змогла реалізувати своїх бажань, а змирилалася з тим, що є, то те, чим вона живе - і є покликання? (Це не сарказм)
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Ira-arI
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 206
З нами з: 10 грудня 2015, 13:08
Звідки: планета Земля, а якщо конкретніше, то з файного міста - Тернопіль :)

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Ira-arI » 13 січня 2016, 22:24

ShMariam писав:
Ira-arI писав:"Людина знає, що знайшла своє покликання, якщо перестає думати про те, як жити, а починає просто жити".
(Томас Мертон)

Тобто, якщо людина не змогла реалізувати своїх бажань, а змирилалася з тим, що є, то те, чим вона живе - і є покликання? (Це не сарказм)

Тут як подивитись)))стакан або на половину порожній, або на половину повний.
ShMariam, ці слова я розумію по-іншому. В людській природі закладено увесь час сумніватись, переживати, а чи правильно я живу, як краще вчинити і в результаті людина просто не встигає насолоджуваьися тим, що в неї вже є (забуває казати Богові дякую за те, що має в даний момент). Нам потрібно плекати довіру до Бога. Після нашого упадку Він нас не залишив. Хтось із святих Отців сказав (не пригадую хто) "якби Бог про нас забув хоч на хвилину ми стали б бульбашками і в туж мить зникли". Вірю, що людину Бог не залишає і в той момент, коли таж людина вирішує обрати той чи інший стан (сімейний чи монаший). Висновок: довіряти Богу і бути уважним, щоб не прогавити Його допомоги (підказок :) ).
Deus caritas est.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 13 січня 2016, 22:32

Я вірю, що Таїнство (Шлюбу) дає відповідне покликання (доповнює те, що в пари нема). Так само, як і обираючи життя в монастирі, цілком можливо визначити, коли нема до цього покликання і вийти, поки не пізно. Я ж про інше (трактую слово "покликання" значно ширше ніж "Шлюб або монастир, або вільний стан"): буває людина прагне чогось, а доводиться жити з іншим. Що це? Покликання? Я не знаю. :pardon:
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Ira-arI
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 206
З нами з: 10 грудня 2015, 13:08
Звідки: планета Земля, а якщо конкретніше, то з файного міста - Тернопіль :)

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Ira-arI » 13 січня 2016, 23:36

ShMariam писав:буває людина прагне чогось, а доводиться жити з іншим. Що це? Покликання?

Спало на думку порівняння із сходинами. Стоїть людина двома ногами на одній сходині ( це місце (стан), яке людина посідає в даний момент), далі вона робить крок вперед, піднімає одну ногу ( це той момент, коли людина прагне чогось). Перед нею вибір. Вона вагається. Варіанти два: 1.Не робити крок вперед, нехай все залишається так, як є. Людина задовільняється тим, що вже має і дякує за це Богу. 2. Зробити крок вперед (ступити на наступну сходинку) - ризикнути, вийти із зони комфорту. І перший, і другий варіанти передбачають одне - довіра до Бога і прохання у молитві зробити правильний вибір. Можливо, людина не одразу отримає відповідь на свої прохання. Головне не втрачати віри.

Якщо сумніви "чи я там, де я маю бути" сильні і не полишають тривалий час, тоді потрібно оцінити ситуацію, свої сили, здібності тверезою головою (менше емоцій) і лише тоді діяти. ВІДВАГА. Бог кличе багатьох, не всім просто вистачає відваги сказати Йому "так". Це "так" можна сказати і подружньому, і монашому, і вільному станам, залежить від того саме до якого стану людину кличе Господь.

P.S. Звичайно, легше сказати, ніж зробити. Тому то і написала під кінець про відвагу. Зізнаюсь, що в мене її немає, але бажаю її усім! «Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11, 12).
Людина завжди прагне любові. Покликання людини любити Бога і лише в цій любові ми віднайдемо справжній спокій.
Deus caritas est.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 14 січня 2016, 00:30

Я кажу про той випадок, коли "зробити крок вперед" в принципі не можливо (або не мудро за певних обставин, а не важко, чи людина боїться, чи ще якась несерйозна причина). Просто людина живе з цим і ніби не в своїй тарілці, але... (всупереч популярній думці) чи воно вартує тим перейматися? І чи прагнення = покликання? Якщо покликання дійсно від Бога, то, нмд, Він дасть і розуміння того (людина буде розуміти, що повинна це робити навіть всупереч власним бажанням), і можливість реалізувати.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 21 січня 2016, 18:26

До теми: http://www.credo-ua.org/2016/01/150456

Власне, про що я говорила. Покликання - це дуже різні "завдання", до яких Бог нас кличе в той чи інший час, на тому чи іншому етапі...
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 288
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Wolodymyr » 22 січня 2016, 16:58

Ira-arI писав:
ShMariam писав:буває людина прагне чогось, а доводиться жити з іншим. Що це? Покликання?

- ризикнути, вийти із зони комфорту.


Завжди коли говорять про вихід з зони комфорту зажди згадується картина де це саме говорить Єва протягуючи яблуко Адамові.

Як на мене пошук свого покликання якраз і є пошук зони комфорту для перебування з Богом.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 22 січня 2016, 17:13

Wolodymyr писав:
Ira-arI писав:
ShMariam писав:буває людина прагне чогось, а доводиться жити з іншим. Що це? Покликання?

- ризикнути, вийти із зони комфорту.


Завжди коли говорять про вихід з зони комфорту зажди згадується картина де це саме говорить Єва протягуючи яблуко Адамові.

Як на мене пошук свого покликання якраз і є пошук зони комфорту для перебування з Богом.

Можу заперечити. Ні - з одного боку все так: заради чистої совісті і відчуття перебування з Богом можна жертвувати багато чим. Але... в якийсь момент Бог може дати зрозуміти, що "відчуття щастя бути з Богом" - це ще не любов. Що там я (різні бували ситуації, які і до духовного зростання відношення не мали, але маю хоча б якийсь досвід), а от Святі переживали таке - втрату психологічного комфорту (а не лише відчуття особливого задоволення), який природно (?) є тоді, коли людина є з Богом. Якщо навіть припустити, що Ісус все життя відчував особливе відчуття радості, коли спілкувався з Отцем, то в Гетсиманському саду того вже точно не було. І до самої смерті, кажуть, - теж.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 288
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Wolodymyr » 22 січня 2016, 18:08

Тобто залишити все як є і не спасти людей йому би "принесло більше радості"?

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення andrivovk » 22 січня 2016, 19:53

Може хтось хоче до трапістів ? Тут інформація http://zagloba.me/index.php?/topic/396- ... nashestvu/
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 22 січня 2016, 20:30

Wolodymyr писав:Тобто залишити все як є і не спасти людей йому би "принесло більше радості"?

Це не принесло б радості, але й не принесло б страждання. А от під час Страстей - не вірю, що радів, бо всі одностайно говорять і про великі психологічні страждання.
(інша річ - після смерті і Воскресіння - але то вже було потім).

Я не заперечую, що за нормальних умов (не тоді коли Ісус страждав, не тоді, коли Святі переживали "темряву") життя з Богом приносить радість. От тільки багато хто стверджує, що з часом ця радість відчувається менше (типу як в людей закоханість переходить в "спокійне", хай і велике, кохання), а страждання різні (і в т.ч. через нападки злого в різних формах, і через те, що з часом "мої" гріхи починають "мене" більше боліти) - більші, що в конкретних випадках страждання (за суб'єктивним відчуттям) перевищують радість. А комфорт - це, власне, і радість, і відсутність страждань (чи більш-менш невеликі, короткотермінові або "контрольовані" проблеми-страждання). (Навіть більше зосереджуються в нашому світі на відсутності страждань). Тому, перечитавши купу літератури про Святих, можу стверджувати - чим ближче людина до Бога, тим менш їй комфортно, але вона буде відчувати справжню радість, якщо тільки не дійшла до того рівня святості, коли ступила на Голгофу - там навіть радість затьмарюється.

Якщо хтось шукає психологічного комфорту, то йому - в буддизм, або у відповідні практики. А хто шукає Бога... хай йому Бог помагає. :D (Перше, що на думку приходить - голівудські бойовики: :D все дуже страшно, але вкінці герой робить неможливе і хеппі енд).

Ото думаю: понаписувала такого, може для когось буде згіршенням? :sorry: Але, один момент: до стану, коли навіть величезна радість перебування з Богом затьмариться (спокуса така), доходять одиниці.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9692
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення о.Олег » 22 січня 2016, 22:19

Wolodymyr писав:
Завжди коли говорять про вихід з зони комфорту зажди згадується картина де це саме говорить Єва протягуючи яблуко Адамові.

Як на мене пошук свого покликання якраз і є пошук зони комфорту для перебування з Богом.

друге - безперечно, але невже про вихід із "зони комфорту" говорить Єва? :lol:
хоча дійсно дуже гарна ідея, яка потребуватиме пояснення через аналогії в сучасному світі, коли пропагують підміну понять гріх="вийти за межі комфорту" :good:
ОООО
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 288
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Wolodymyr » 22 січня 2016, 22:57

ShMariam писав:Якщо хтось шукає психологічного комфорту, то йому - в буддизм, або у відповідні практики. А хто шукає Бога... хай йому Бог помагає. :D (Перше, що на думку приходить - голівудські бойовики: :D все дуже страшно, але вкінці герой робить неможливе і хеппі енд).

Давайте тако, хепіенд триватиме вічність, фільм півтори години. То чи півтори години страждань не варті вічного хепіенду? чи краще відмовитись від хепіенду і страждати вічно?

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 22 січня 2016, 23:41

Wolodymyr писав:
ShMariam писав:Якщо хтось шукає психологічного комфорту, то йому - в буддизм, або у відповідні практики. А хто шукає Бога... хай йому Бог помагає. :D (Перше, що на думку приходить - голівудські бойовики: :D все дуже страшно, але вкінці герой робить неможливе і хеппі енд).

Давайте тако, хепіенд триватиме вічність, фільм півтори години. То чи півтори години страждань не варті вічного хепіенду? чи краще відмовитись від хепіенду і страждати вічно?

Варті, але в даний момент - це питання вибору між комфортом "зараз і вже" ну і... майбутнім комфортом.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 288
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Wolodymyr » 22 січня 2016, 23:59

ShMariam писав:
Wolodymyr писав:
ShMariam писав:Якщо хтось шукає психологічного комфорту, то йому - в буддизм, або у відповідні практики. А хто шукає Бога... хай йому Бог помагає. :D (Перше, що на думку приходить - голівудські бойовики: :D все дуже страшно, але вкінці герой робить неможливе і хеппі енд).

Давайте тако, хепіенд триватиме вічність, фільм півтори години. То чи півтори години страждань не варті вічного хепіенду? чи краще відмовитись від хепіенду і страждати вічно?

Варті, але в даний момент - це питання вибору між комфортом "зараз і вже" ну і... майбутнім комфортом.

це якщо жити як звірі одними інстинктами і ні на секунду немогти з певною долею ймовірності передбачити майбутнє

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 23 січня 2016, 00:15

Wolodymyr писав:
Варті, але в даний момент - це питання вибору між комфортом "зараз і вже" ну і... майбутнім комфортом.

це якщо жити як звірі одними інстинктами і ні на секунду немогти з певною долею ймовірності передбачити майбутнє


Ні - це якщо жити без віри і з вірою в Бога, суд, загробне життя. І це не справа розуму (передбачити), а справа в довірі Богові, який говорить до людини. А не повірить в Бога (і Богові) людина, яка того не хоче
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 23 січня 2016, 22:10

Wolodymyr писав:Тобто залишити все як є і не спасти людей йому би "принесло більше радості"?

А давайте змоделюємо ту саму ситуацію. Що би Вам принесло більше радості: сидіти на цьому мирному форумі і балакати в своє задоволення чи піти на якийсь світський сайт і там балакати напр.... про проблему абортів, або ще краще - абортивних засобів (на кожному великому форумі є тема щось типу "Якою контрацепцією ви користуєтесь?", де люди спокійно пишуть: я от використовую "Нова рінг", "Мірену" або приймаю "Лінданет", "Джес", "Чарозетту" і т.д. І усвідомлюєш, що всі ці люди застосовують абортивну контрацепцію, при чому найбільш абортивний ефект при тому має "Чарозетта" (і "Нова рінг", якщо не помиляюся) . І розумієш, що багато людей просто не знають, або не задумуються над механізмом дії деяких категорій контрацептивних засобів, "непомітно" і нехотячи вбиваючи своїх дітей (!).... Все це їм написати, напевно, менш приємно, ніж сидіти тут?) чи абортивних технологій (хтось спробував переконувати людей, що екстракорпоральне запліднення є абортивним, морально недопустимим, бо лише один протокол тягне за собою смерть десятка, а то й більше, зачатих дітей? Невдячна то справа :( ).
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 288
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Wolodymyr » 24 січня 2016, 07:52

Є справи які приносять користь, а є які рівноцінні розмові з стіною. І то є стіни з якими корисніше поговорити. Так, що всьому свій час.

Але ви мене не так зрозуміли бачу. Я не говорив про комфорт фізичний зараз і вже. Я говорив про комфорт духовний, який приходить коли розумієш, що робиш правильно і інакше неможливо зробити краще.

пс: ще можна ходити в камеру до смертників і кожен день нагадувати їм, що вони вбивці, їм то певно корисно теж буде почути.

Ппс: я на цьому форумі не сиджу, а приходжу коли вже на інших не можу дихати. Роблю пару глотків читого повітря і біжу далі. Плюс деколи можу видихнути, чого надихався на стороні, вибачте, якщо не завжди чисте.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 24 січня 2016, 13:04

Wolodymyr писав:
пс: ще можна ходити в камеру до смертників і кожен день нагадувати їм, що вони вбивці, їм то певно корисно теж буде почути.


Трохи офтоп...

Це далеко не те саме. Бо знаю людей, які реально жаліють, що колись приймали таблетки, бо їм ніхто не пояснив, що вони мають абортивний ефект ( Тому що не треба проводити статистичних досліджень, щоб зрозуміти, що багато з тих, які проти абортів з моральних причин, тим не менше вважають нормою вживання абортивної контрацепції і штучне запліднення.). Так, звичайно, тих, які задумаються, буде не 100 %, а може й навіть не 10 %, але не у ймовірностях попасти "на ту людину" справа...
Щось подібне і з тим, скільки людей прийняли Ісуса і Його науку - бо таки ж розіп'яли.

Але ви мене не так зрозуміли бачу. Я не говорив про комфорт фізичний зараз і вже. Я говорив про комфорт духовний, який приходить коли розумієш, що робиш правильно і інакше неможливо зробити краще.
Хай дійсно "відсунемо" фізичний комфорт. Духовний - просто відсутність докорів сумління? Нмд, для людини це малувато, потрібен ще й комфорт психологічний. Але комфорт психологічний є далеко не завжди, якщо все робиш правильно. Але й нехай так - комфорт психологічний в когось напряму залежить від комфорту духовного. І тут, каже св. о. Піо, якщо людина дійсно близька до Бога (і на погляд всіх все робить добре, і навіть більше), власне, з тим "душевним" комфортом має проблеми... (звичайно, не такі проблеми, як вбивця мучиться після вбивства і т.п., але деякий дискомфорт є).
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 288
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Wolodymyr » 25 січня 2016, 02:54

Бо людина має робити правильно не на погляд всіх, а на свій.
Я маю на увазі, що інші люди можуть думати, що все ідеально, а людина знати, що могла зробити щось краще. Що десь допустилась помилки, яку могла уникнути.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 25 січня 2016, 11:18

Wolodymyr писав:Бо людина має робити правильно не на погляд всіх, а на свій.
Я маю на увазі, що інші люди можуть думати, що все ідеально, а людина знати, що могла зробити щось краще. Що десь допустилась помилки, яку могла уникнути.
Як казав один священик, навернення - це не тільки від поганого до доброго, а від доброго - до ще кращого
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Ira-arI
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 206
З нами з: 10 грудня 2015, 13:08
Звідки: планета Земля, а якщо конкретніше, то з файного міста - Тернопіль :)

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Ira-arI » 26 січня 2016, 00:41

Ira-arI писав:Зробити крок вперед (ступити на наступну сходинку) - ризикнути, вийти із зони комфорту.

Хочу пояснити, саме про яку зону комфорту я писала.
Людина, яка ще не пізнала Бога і далека від вірності Йому, захоплена пристрастями і світом, нібито живе нормальним життям (так їй здається). Але, все-таки, відчуває, що чогось не вистачає. Час показує, що колишні захоплення не приносять радості. Сучасна людина тікає від відповідальності і турбот. Легко живе не задумуючись для чого вона на цій Землі.
Легке життя = зона комфорту.
Вийти із зони комфорту - значить йти за Христом. Взяти свій Хрест і йти за Христом, хіба це легко?
Deus caritas est.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 26 січня 2016, 09:40

Ira-arI писав:
Ira-arI писав:Зробити крок вперед (ступити на наступну сходинку) - ризикнути, вийти із зони комфорту.

Хочу пояснити, саме про яку зону комфорту я писала.
Людина, яка ще не пізнала Бога і далека від вірності Йому, захоплена пристрастями і світом, нібито живе нормальним життям (так їй здається). Але, все-таки, відчуває, що чогось не вистачає. Час показує, що колишні захоплення не приносять радості. Сучасна людина тікає від відповідальності і турбот. Легко живе не задумуючись для чого вона на цій Землі.
Легке життя = зона комфорту.
Вийти із зони комфорту - значить йти за Христом. Взяти свій Хрест і йти за Христом, хіба це легко?

Тут малося на увазі, що і воювати з Богом - часом справа не з легких (теж вихід за межі зони комфорту).
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281


Повернутись до “Життя християнина”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей