Рoзпізнати покликання

Прощі, відпусти, милостиня, піст, сімейне життя, питання етики та моралі... Усе, що стосується повсякденного життя кожного християнина

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: poзпізнати покликання

Повідомлення vitalko » 12 серпня 2010, 16:16

....бачиш логіку у кожній події твого життя, в кожному розчаруванні, кожній зустрічі, випадку.


Як говорить о. Аліпій з Підкаменя - "В Бога нема випадковостей" :)
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4633
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Re:

Повідомлення ShMariam » 22 жовтня 2010, 18:54

kristik писав:
Я згідна, бо наслідки від "нав'язання чужих думок" відчуваю до тепер. Я про вибір професії ( що також є дуже важливим ). Якби свого часу настояла на своєму, то зараз би займалася улюбленою справою, а так я не зовсім там де б хотілося і роблю не зовсім те.

В мене аналогічна ситуація :( . Дуже "закохана" в одну професію, але чи можна це назвати покликанням? Точніше, чи можна сказати, що є Божа воля на те, щоб я на це вивчилася і працювала, тому що це мені дуже-дуже подобається?

Бо, як я розумію, покликання - це Божий план відносно людини.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Олюнька
старець
старець
Повідомлень: 1445
З нами з: 23 січня 2008, 10:42
Звідки: Львів
Контактна інформація:

Re: Re:

Повідомлення Олюнька » 22 жовтня 2010, 20:44

ShMariam писав:В мене аналогічна ситуація :( . Дуже "закохана" в одну професію, але чи можна це назвати покликанням?

:) Знаю одну дівчинку, яка дуже хотіла моделювати одяг і мала до того неймовірний талант. В школі вчилась на відмінно і після 9-го класу вирішила поступати в технікум легкої промисловості. Не знаю, чому і як, але поступила не в технікум, а в училище, після закінчення якого ЖОДНОГО дня не працювала по спеціальності. Зараз працює офіціанткою в кафе. :o Так-що, "закоханість" теж проходить.
Моє шанування! Ваша с. Катерина, МНІ

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4633
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Re:

Повідомлення ShMariam » 22 жовтня 2010, 20:49

Олюнька писав:Так-що, "закоханість" теж проходить.

Вже 7 років не проходить
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
kristik
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 275
З нами з: 17 травня 2010, 11:49
Контактна інформація:

Re: Re:

Повідомлення kristik » 22 жовтня 2010, 23:25

ShMariam писав:
Олюнька писав:Так-що, "закоханість" теж проходить.

Вже 7 років не проходить


В мене вже років 15 не проходить :sorry:
Не те, щоб я дуже стара :) ,просто мрія вже давня :wink: .
Вчитися ніколи не пізно! Тому якщо на те буде Божа Воля (ну і наша також :) ) можна здійснити мрію!!!
Ми думаємо, що Бог бачить нас зверху, але Він бачить нас зсередини.
Жильбер Сесброн

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Покликання

Повідомлення andrey s. » 14 січня 2011, 00:55

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!! Прошу отця,,,як побачити Божу волю у власному житті.Я прийняв той факт,що воно для ГОСПОДА,знаю що молитва в цьому намірі є необхідністю(правда в молитві я дуже далекий від досконалості),від розуміння цього плакати охота.Були думки про монашество,але поки не судилось.Як направити своє життя в те русло,яке любеГОСПОДУ???...Розумію,питання не просте,ви мене не знаєте.Можливо є література,де є розшифровка слова "ПОКЛИКАННЯ"......Хоча є розуміння того,що не здатен дотриматись Божих завітів,і розумію яка велика ТА любов(таїнства Покаяння,Причастя).,розумію що жити по Його заповідях,і є Божа воля,,,,але чому я відчуваю що цього не достатньо,що з цим всім можна більше,,,одним словом хочеться віддати(правда не знаєш що,і як це зробити)
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: "Запитуємо cвященика"

Повідомлення andrivovk » 14 січня 2011, 12:58

andrey s. писав:ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!! Прошу отця,,,як побачити Божу волю у власному житті.Я прийняв той факт,що воно для ГОСПОДА,знаю що молитва в цьому намірі є необхідністю(правда в молитві я дуже далекий від досконалості),від розуміння цього плакати охота.Були думки про монашество,але поки не судилось.Як направити своє життя в те русло,яке любеГОСПОДУ???...Розумію,питання не просте,ви мене не знаєте.Можливо є література,де є розшифровка слова "ПОКЛИКАННЯ"......Хоча є розуміння того,що не здатен дотриматись Божих завітів,і розумію яка велика ТА любов(таїнства Покаяння,Причастя).,розумію що жити по Його заповідях,і є Божа воля,,,,але чому я відчуваю що цього не достатньо,що з цим всім можна більше,,,одним словом хочеться віддати(правда не знаєш що,і як це зробити)

Про це дещо тут є : http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=2246&p=29610&hilit=%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F#p29610
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

В 53роки в монастир

Повідомлення Georgij » 04 лютого 2012, 19:27

Переглянув фiльм "Инокиня", дивився аж три рази.
Як ви дивитеся на те, щоб в такому вiцi залишити все та й пiти до монастиря?
http://www.youtube.com/watch?v=tV3eItYyeQA
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9689
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення о.Олег » 05 лютого 2012, 17:35

Georgij писав:Переглянув фiльм "Инокиня", дивився аж три рази.
Як ви дивитеся на те, щоб в такому вiцi залишити все та й пiти до монастиря?
http://www.youtube.com/watch?v=tV3eItYyeQA

не маю можливості (поганий нет) переглядати фільм,тому, можливо, скажіть, чому б ні?
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення Georgij » 06 лютого 2012, 09:05

Особисто я позитивно дивлюсь на таке, хотілось обговорити цю тему в контексті фільму також. Шкода зараз мало часу, а при нагоді напишу більше. :)
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9689
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення о.Олег » 06 лютого 2012, 09:14

Georgij писав:Особисто я позитивно дивлюсь на таке, хотілось обговорити цю тему в контексті фільму також. Шкода зараз мало часу, а при нагоді напишу більше. :)

переглядаю помаленько і... думаю, одною з перших фраз фільму (про монастир, приблизно: "он не весь такой - он разный") все сказано: немає одного шляху для всіх - ми різні
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9689
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення о.Олег » 06 лютого 2012, 09:27

прекрасний фільм
дякую
його якось можна закачати з тієї сторінки?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Georgij
старець
старець
Повідомлень: 768
З нами з: 27 червня 2011, 07:54

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення Georgij » 06 лютого 2012, 12:17

о.Олег писав:прекрасний фільм
дякую
його якось можна закачати з тієї сторінки?

Якось можна, але не знаю як, тре питати в спеців. А фільм дійсно чудовий. :) . Пригадую, якось мріяв, що як діти повиростають, будуть давати србі ради, то гарно все зваживши, піду до манастиря :oops: , але я ще в дружини не питався O:-) . Хоча це подібно на юнацькі мрії. В нас в сім`ї сій "монастир", своя спільнота і служіння в ній ой нелегке :) . Хоча бувають часті випадки, коли за взаємною згодою подружжя на схилі літ йде до монастиря. Це мабуть якось виражається в бажанні служити людям і Богу. Хоча в даний час в сімейному стані, з дітьми на руках, ми в якійсь мірі як можемо служимо, несемо Богу наше служіння -співом, спільнотами, працею, зрештою прикладом(хоч ми самі є немічними, все в Божих руках), Господи помилуй нас грішних....
Гнітять мене гріхи, але вони не здолають Божого милосердя до мене.

Аватар користувача
Talya
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 186
З нами з: 06 грудня 2010, 00:24
Звідки: м.Львів

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення Talya » 06 лютого 2012, 14:27

Думаю поки діти малі, то ми самі собі не належимо, бо маєм відповідальність за них, мусимо перше їх на ного поставити, а тоді думати про іншу дорогу до Бога - таку як монаше життя, а наразі нашою дорогою є дорога бути хорошими батьками і помагати в такий спосіб дітям пізнати ту дорогу і Бога.
Хоча знаю, що й з дітьми йдуть в монастир... хоча то здається завелика відповідальність... тут є бажання батьків, чи одного з них, а бажання дитини?
Немає Божої вини в тому, що люди роблять один одному.

Розпач домінує над надією.

Аватар користувача
viter
Модератор
Модератор
Повідомлень: 858
З нами з: 13 травня 2009, 15:03
Звідки: Івано-Франківськ
Контактна інформація:

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення viter » 06 лютого 2012, 14:56

о.Олег писав:прекрасний фільм
дякую
його якось можна закачати з тієї сторінки?

Я закачав і вивантажив сюди. Тут у Вас не має виникнути проблем з закачуванням. :)
Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного.

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2907
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення andrivovk » 06 лютого 2012, 19:49

Talya писав:Думаю поки діти малі, то ми самі собі не належимо, бо маєм відповідальність за них...

Ми відповідальні за тих, кого приручили. :D (Сент-Екзюпері)
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Olya
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 385
З нами з: 25 лютого 2009, 08:50
Звідки: м.Івано-Франківськ

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення Olya » 12 лютого 2012, 21:29

Georgij писав: Пригадую, якось мріяв, що як діти повиростають, будуть давати србі ради, то гарно все зваживши, піду до манастиря :oops: , але я ще в дружини не питався O:-) . Хоча це подібно на юнацькі мрії. В нас в сім`ї сій "монастир", своя спільнота і служіння в ній ой нелегке :) . Хоча бувають часті випадки, коли за взаємною згодою подружжя на схилі літ йде до монастиря. Це мабуть якось виражається в бажанні служити людям і Богу. Хоча в даний час в сімейному стані, з дітьми на руках, ми в якійсь мірі як можемо служимо, несемо Богу наше служіння -співом, спільнотами, працею, зрештою прикладом(хоч ми самі є немічними, все в Божих руках), Господи помилуй нас грішних....


У мене також були такі мрії про монастир, думала - виросте дитина, якщо чоловік дозвіл дасть (розміріялася одним словом). Але одного разу прочитала вислів о.Піо, що монастирське життя - це Тавор, а сімейне подібне на Голготу! І після порочитаного зрозуміла, що якщо я тут, значить так потрібно.. хоч іноді мрію ще, але розумію, що не досяжні вони ці мрії.. А тепер собі думаю, що можна якісь чесноти розвивати, які підходять для монастиря і для життя світського наприклад стриманості в їжі, більшої скромності, терпеливості, більшої молитви і старатися служити Богу і людям тут, в світі...
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.(Прип. Соломона 16:9)
Все буде добре!!!

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення vitalko » 13 лютого 2012, 14:06

Olya писав:А тепер собі думаю, що можна якісь чесноти розвивати, які підходять для монастиря і для життя світського наприклад стриманості в їжі, більшої скромності, терпеливості, більшої молитви і старатися служити Богу і людям тут, в світі...


Хм.... думаю кожному християнину треба розвивати чесноти, незалежно від того, чи він в монастирі, чи ні. Христос не до самих монахів проповідував(їх, зрештою, ще і не було, коли він прийшов) а до кожної людини, яка живе на Землі, і кожну як закликав, так і закликає до святості: 48 Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.” Мт. 5:48 В Бога ціниться цілковита посвята самого себе Йому, а в якому конкретно місці, то вже як Він сам покличе. Інша річ, що часом важко прийняти волю Божу щодо себе, але то таке... :)
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
romanm
старець
старець
Повідомлень: 1986
З нами з: 17 березня 2009, 09:43

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення romanm » 15 лютого 2012, 17:55

vitalko писав:В Бога ціниться цілковита посвята самого себе Йому, а в якому конкретно місці, то вже як Він сам покличе. Інша річ, що часом важко прийняти волю Божу щодо себе, але то таке... :)

+1 На жаль, то не зовсім "таке" :)

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення andrey s. » 15 лютого 2012, 19:21

А я ще грезю, тобто не виключив, що можливо Бог мене ще покличе до служіння Йому в монашому стані..
Бог дивний у Свому промислі....
Але легких шляхів не шукаю, бо вже навчений цим прагненням....
Хоч зізнаюсь у своєму мінусі(тільки нікому не кажіть :wink: ), надто багато думаю, а це заважає...
Дивився фільм про Енштейна, ну так ось, коли отримуєм просту відповідь на запитання, то це Бог промовляє...
Правда є одне НО; щоб зформувати коректно запитання, тут теж без Бога ніяк. :pardon:
Тобто на грамотно поставлене запитання відповідь має бути проста..Так, або Ні...(все інше, то прояви нашої недосконалості, або як деякі беруть на себе сміливість; від лукавого. Я не наскільки сміливий, щоб аж так заявити. Хоч по великому рахунку, долька істини у цьому Є.)
Якщо глядіти на це через таку призму, то я воопсе не досконалий. :roll:

Чи не егоїзм піти в монастир, чи не втікання від себе???
Чи можливо , якщо балакати за такий вік, то народження себе, в 53 роки..(як у темі)
Незнаю. :pardon:
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Talya
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 186
З нами з: 06 грудня 2010, 00:24
Звідки: м.Львів

Re: В 53роки в монастир

Повідомлення Talya » 15 лютого 2012, 20:33

andrey s. писав:Чи не егоїзм піти в монастир, чи не втікання від себе???
Чи можливо , якщо балакати за такий вік, то народження себе, в 53 роки..(як у темі)
Незнаю. :pardon:

Чи не егоїзм? Та й подружнє життя є певною мірою егоїзмом. Тут важливим є усвідомлення, у всій повноті, свого стану, всього що є з цим повязане і що воно веде з собою.

Є випадок, коли жінка пішла в монастир з дитиною,розвівшись з чоловіком... http://www.youtube.com/watch?v=8-sAgML-3s0
Немає Божої вини в тому, що люди роблять один одному.

Розпач домінує над надією.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Just_me » 18 червня 2013, 08:22

Фантастична лекція про покликання, виголошена минулого місяця академічним капеланом о. Піотрем Павлюкевичем в університеті ім. кардинала Степана Вишинського. Натрапила випадково, бо як маю час, включаю собі часами якісь реколекції. Шкода лише, що польською, але пізніше спробую основні тези запостити українською. Варто кожної із 116 хвилин, потраченої на прослуховування, не пошкодуєте: http://www.youtube.com/watch?v=sXXR7USA3Tk
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Just_me » 18 червня 2013, 10:37

Для тих, хто не розуміє польської, я спробую передати віддалено зміст. Це лише слова, вони не передають настрою, ані деталей, ані емоцій, багато чого опущено, тож за найменшої можливості ватр все-таки послухати мову отця, але хто не може з приводу нерозуміння польської, я вам тут подаю частину лекції (до 32 хвилини), пізніше за першої нагоди напишу решту:
У кожного без винятку є покликання. То не так, як говорили деїсти, що Бог створив світ, а потім та іграшка перестала Йому подобатися і Він її кинув. Ми всі покликані до діалогу з Богом, до здійснення вибору. Вічне життя – наша ціль. Нещодавно ми мали свято Вознесіння, коли я готував проповідь на Вознесіння, то просив Бога помогти мені з прикладом, бо приклад на Вознесіння – це справа непроста. І саме тоді зі мною трапилася така історія: Я їхав до монахинь в Освенцімі, щоб виголосити проповідь до медичного персоналу установи, якою сестри опікуються. Ніколи раніше не був у Освенцімі, дороги не знав, тож ввів у GPS-навігаторі точну адресу монастиря. Приїхав, позвонив сестрі, вона вийшла за мною, я поприбирав автомобіль, взяв валізи, сестра мене хотіла запровадити до кімнати для гостей. По дорозі ми проходили повз каплицю, сестра запропонувала зайти і помолитися перед Найсвятішими Тайнами. Я охоче погодився, ми зайшли і стали на коліна помолитися, і тут через 5 секунд на все приміщення роздається голос мого навігатора: «Ти дістався до цілі». Я вже 20 хвилин був на місці – заїжджав, паркувався, прибирав авто, йшов коридорами, але лише коли вклякнув перед Найсвятішими Тайнами, почув «Ти дістався до цілі» ))
Покликання бути чоловіком, жінкою, католицьким діячем, священиком, вільного стану, монахинею чи кимось іншим абсолютно другорядне, хоч для вас то здається першочергове. Першочерговим завданням є підібрати ключ, щоб потрапити в Небо перед обличчя Святої Трійці.
Ніхто сам не піде до Неба. В одному з серіалів малий хлопчик декламував вірш: «Солдати йшли до Неба по чотири». Отже ми всі підемо до Неба не самі. Ми входимо туди з мамою, татом, чоловіком, жінкою, дітьми. Це не значить, що всі одночасно помирають, але любов до них свідчить за нас. Не можна туди ввійти самим по собі.
Дорога покликання – справа надзвичайно важка. Хтось колись звернув увагу на постать Матері Божої. Її покликання було надзвичайно важким. Найважчою, звісно, була Голгофа. Але трудними були і 30 монотонних літ в Назареті. Щодня Марія готувала їсти, прибирала, працювала, а Ісус проявив свою Божу сутність лише по тридцяти роках в Кані Галилейській.
Порушаючи проблему входження до Неба із кимось іншим маємо згадати осіб неодружених (сингли). Є такі, що самі винуваті. От дівчата чекають принца із казки. Приходить до мене і каже: «Прошу отця, він геніальний, ну але він курить! Ніколи в житті порогу мого дому не переступить курець» або «Він геніальний, але він вживає слово «холера» . Справді, він таке казав! Мене не здобуде хлопець, який так висловлюється!» Є багато людей, які через дитячі пережиття не можуть нав’язати контакту. Але вони також мають покликання. Єдине що їм частіше треба бувати серед людей, бо буття у вільному стані нав’язує людині егоїзм: Я роблю те, що хочу. Керуюся лише власними інтересами.
Сенсом покликання є слухняність – маєш прибиту печатку під своїм покликанням і слідуй йому.
Чи є так, що Ян з одного містечка має призначену Богуславу із іншого? І зараз треба їх якось познайомити. Ангели проводять спецоперацію, ходять із раціями і організовують їх одночасну подорож до Кракова. То був би абсурд. Хоча люди часто думають, що як не потраплю на «свого», а на «того, що в резерві», то будуть нещасливими. Ні, так нема, що ти аж так нагрішив, знищив своє покликання, здоров»я, що Бог не знає, що з тобою робити.
Бог – останній, хто хотів би, щоб ми зробили помилку. Він не грає з ними в хованки чи загадки «А може Ян? Може Кшиштоф? Може монастир?» Він хоче, аби ми точно знали про своє покликання. Єдиний, хто може зіпсувати комунікацію між нами і Богом є сатана. Наприклад, коли підміняємо любов на егоїзм. До прикладу, коли дівчина вимагає, щоб всюди хлопець був з нею. Вона його не любить, вона його зневажає. Часом приходять до мене і питають «Отче, чи я з тою дівчиною/тим хлопцем буду щасливий/а? Вона ніби й працює, але робить помилки в розмові. А він хропить» Ніби товар вибирають. Натомість слід питати «чи вона буде щаслива зі мною? Чи я здатний внести щастя в її життя?»
Помилитися з покликанням можна. Це коли йдеш в семінарію, береш шлюб чи вступаєш в монастир аби комусь щось довести, зробити на зло, перед кимось похизуватися і т.п. Натомість якщо хочеш згоріти для своїх парафіян, родини, дітей, сиріт (якщо ти монахиня, до прикладу), то напевне не помилишся із покликанням. Хоча навіть якщо на людське розуміння ми і помилимось, то не треба впадати в зневіру. Хотів би зацитувати такі слова: «Колись Бог судитиме нас не за те, яку дорогу ми вибрали, але чи любили, йдучи тою дорогою». Не засмічуй Неба питаннями «Боже, яке моє покликання?» Люби і люблячи знайдеш його.
Як розпізнати покликання? Звісно, треба розпізнати схильність. Ясно, що коли хтось дуже побожний, крутиться при парафії, є міністрантом, то це може бути знак, що маєш покликання до капеланства чи монашества. Відсоток покликаних серед них вищий. Але треба пам’ятати, що на другий день у монастирі чи в семінарії не висвячують. Ми б усі хотіли, щоб нас висвятили на наступний день. Мій наставник казав, що якби, він висвячував на наступний день, мав би купу святих, але оскільки висвячують через 6 років, то ті хлопці всього навчаться і вже далеко не святі ))
Важливим питанням є питання 100% певності свого покликання. Чи можна мати 100% певність? Так. До священства покликана людина, котра прийняла свячення. І мови нема, що він помилився. Якщо Бог уділив йому Таїнства, то це покликання. Так само із людьми, які склали довічні обіти чи взяли Шлюб. Подруги призначені одне одному в момент шлюбу. Твій чоловік чи жінка мають якраз ті вади, щоб зробити тебе святим. І священик отримує таких парафіян, що зроблять його святим. Навіть якщо з погляду людини хтось зробив помилку, через Таїнство Бог ту помилку затверджує. Коли Богу щось подобається, то Він робить так, що і тобі це подобається. Це ваше спільне вподобання. Це не так, що він нього йде 70% рішення, а від тебе 30%. 100% людини – це 100% Бога. Згадаймо лист апостола Павла до филип’ян: «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю».
Бог потребує шаленців, навіть шалених священиків. Не кожен священик має бути милий і тихий, Бог часто кличе тих, які на перший погляд не надаються до того. Навіть якщо хтось каже, що до чогось не надається, то і це може бути знаком, що надається якнайкраще. Коли мене покликав Бог, то в мене теж не було зразу знаків акцептації. Коли мій духовний наставник почув, що я йду в семінарію, то схопився за голову і почав сміятися. І моя покійна тітка мені дуже допомогла. Я їй ніколи цього не казав. Раз почув, як вона каже моїй мамі: «не дозволяй йому піти в семінарію, його ж виженуть після першого року». І ті слова мене так запалили, що я став зразкової поведінки і мене вигнали аж після шостого ))
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Just_me » 19 червня 2013, 11:32

Продовжую публікувати зміст лекції, переданий українською, якщо це цікаво:
Методи душпастирської праці дуже різні. На парафії, де я зараз служу, було дуже багато гарних священиків переді мною. Був колись і чудовий отець-душпастир, і прекрасний бібліст, і блискучий проповідник, але люди згадують одного – отця Казимира. Той як ішов до людей «на коляду» (звичай, коли по Різдві священик обходить кожен дім своєї парафії), то кидав собі до торби молотка, різні ключі, пилки, розвідний ключ, штангенінструмент і всім бабцям в мікрорайоні заміняв змішувачі: «Ой, у Вас тут капає, то я зараз заміню!» - «Прошу отця, та я тут маю ще й лінолеум, син повинен був покласти в кухні і прибити плінтусами!» Тоді він знімав сутанну і прибивав той лінолеум. То був священик покликання! Так само колись отець Бозовський побачив, що поліціянт став на перехресті на підвищення і керує рухом. Той навпростець через перехрестя йде до нього і каже: «Ти, ти був до сповіді? За три дні Великдень!» Тому мало палиця не випала з рук. «Ти певне маєш різні чергування і не маєш часу? Я тут у Візиток сповідаю, так що приходи! Завтра після п’ятої я тебе без черги посповідаю.» І наступного дня після роботи він прийшов сповідатися. Ну але він не робив того, щоб щось із себе показати, він справді любив тих людей. Колись його СБ взяло на допит за якусь виголошену антикомуністичну проповідь, водили його підземеллями, одні двері замикали, другі відкривали, нарешті привели в кімнату, закрили йому очі, почали допитувати. А він каже: «Та слухай, забери то з-перед очей. І залатв якийсь чайок, тут же зимно!» Службовець СБ аж збаранів.
А якось йому у Візиток довелося застати злодія – отець відкриває двері, а той риється по шухлядах. «Ти як сюди заліз? По ринві?» - «Так, ліз по ринві на 2 поверх, а тут нічого красти!» - «Чекаааай, може щось зараз знайдемо! Маєш теплі штани, бо йде зима?» Отакого Бог власне потребує. Колись його запитали: «Отче, от єпископи, курія – вони всі ніби ходять по колу, а якось ви поза тим колом.» То він відповів: «Треба, щоб хтось ті кола змащував, щоб вони ходили, то я якраз змащую!»
Немає такого таланту, дару, якого б Церква не потребувала від осіб, які висвячуються на священиків чи йдуть у монастир. Десь так є і в подружжі. Подружжя на цілім світі - найбільш поширена форма реалізації покликання. Кожен поза якимись патологічними випадками приглядався до подружжя своїх батьків, дідуся і бабусі. Подружжя – архитрудна справа. Добре подружжя – це чудо і справжній доказ існування Бога.
Часом на перед подружніх курсах зав’язується така дискусія. Колись мені сказали «Та, подружжя – це ж звично, ясно, що треба терпеливості, розуміння, але зазвичай це просто встаєш, снідаєш, йдеш на роботу, повертаєшся,вечеряєш, дивишся телевізор, йдеш спати.» Я завше кажу, що коли й деш у якийсь похід у гори, то береш з собою аптечку. Питаю наречених, чи вони приготували собі аптечку – номер телефону до священика, котрий колись його врятував, запис із реколекцій, які їм колись допомогли, якісь добрі книжки, що надихають, адресу реколекційного дому, котрий проводить реколекції для подруж в кризі і так далі. Бо більшість пар, що потрапляють в кризу, одразу починають від слова «розлучення». Я їх запитую: «А ви телефонували до отця? Ходили до психолога? Були на ре колекціях? Ні??? То чого ви зразу про розлучення думаєте?»
Ще одне вам скажу: Ніколи не дивіться на своє покликання з перспективи ресурсів, які маєте сьогодні. От хтось зараз на першому курсі юридичного. І я йому скажу: ти провадитимеш справу якогось великого концерну у суді. Він би відповів мені: «Який концерн, ви що?» Ну ясно, Зараз не даш собі ради. І не переживайте, що зараз, маючи 22, 24. 26 років ви вступите у шлюбі що буде далі. Ви думаєте: «Капець, той шлюб, материнство, діти будуть плакати і все таке…» Теперішніми силами ти ради собі не даси. Але от як я був у семінарії, на перших канікулах прийшов я до своєї сестри-катехитки та й кажу їй: «сестро, от я в тій семінарії можу витримати ще рік, може два, або навіть три, але як собі подумаю, що НІКОЛИ в житті не пройдуся за руку з дівчиною по старому місті, ніколи з приятелями не повертатимуся веселий по матчу Легії, то я не знаю, чи витримаю.» А вона каже так: «Ну то ти кажеш, що рік витримаєш. І два, а може навіть три. Це доволі багато. А за решту – нехай Він переживає, Він же тебе покликав, значить – це Його проблема. Бачили очі, що купували.» Тверда була жінка. Значить так, я роблю, що можу, а решта не моя справа. А Він різних вибирав.
Пам’ятайте, що ніколи від покликання не можна тікати. Коли батько сидить в кнайпі, тобто тікає від свого покликання до родини, то багато людей духовно загине, бо той чоловік не слідував своєму батьківському покликанню, не показував своєї чоловічості. Кожен дістає когось під опіку і відповідає за них. І священик своїх парафіян, і батьки дітей. Особи неодружені теж обов’язково мають за когось відповідати, взяти під опіку. До прикладу, брати участь в діяльності якоїсь фундації. Бо відповідальність обов’язкова для особистого розвитку. Чудова думка купувати дітям хом’яків чи рибок, аби вчилися відповідальності за чужий організм.
Багато хто з нас має претензії до реалізації покликання нашими батьками, вихователями, що вони не завше правильно діяли і ми скалічені духовно. А ми всі натомість пам’ятаємо, що Бог святий і не можна Йому висувати претензій. І все виказуємо татові, мамі, сестрі братові, а не Богу. Але Бог хоче, щоб ми з ним сперечалися. І значно більше, ніж би ми приходили до Нього із закритими серцем. Може хтось має замуроване серце, бо має на Бога великий жаль, а думає, що до Бога як приходиш до церкви, то тільки треба скласти руки і говорити «Тільки ти Святий, тільки ти є Паном» (уривок із Богослужіння). А треба прийти і сказати «Чому мій тато п’є? Чому в моєму домі від самого ранку якась колотнеча? Чого я постійно хвороблива? Всі коліжанки радіють життю, а я постійно бігаю по шпиталях?» Чи як думаєш, що не маєш жодного покликання, або думаєш, що подружжя не для тебе, бо ти втратиш надто багато, то теж запитай. Він відповість. Він скаже: «Дитино, нарешті ти біля Мене.» Бог більше хоче мати тебе близько у суперечці, ніж подалі, але в повторюваних формулах з книжечок. Він хоче від нас життя. Так як реактор в Чорнобилю замурований, так і часом замуроване наше серце, то треба довести до неконтрольованого вибуху, щоб його звідти звільнити.
Реалізація покликання вимагає він нас великих зусиль і без Бога ми нічого не можемо. Як вже говорилося, він у нас провокує наші думки і дії. Ну і наостанок: прошу два дні після лекції не змінювати думок щодо свого покликання під цим впливом. Пам’ятайте, що як потяг знаходиться в тунелі, то з нього виходити не можна. Слід найперше з тунелю виїхати. Далі Ваші запитання.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4633
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 29 вересня 2013, 18:36

От так собі думаю... Свідомо не реалізовуватися в тому, до чого є сильне бажання(не вживаю слово "покликання", бо це не завжди воно, але в більшості випадків), це гріх чи ні? (причина - незручності різного роду, гроші...) Чи це залежить від того, що за покликання (бо я тут не лише про монастир і т.п.)?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Just_me » 30 вересня 2013, 17:46

ShMariam писав:От так собі думаю... Свідомо не реалізовуватися в тому, до чого є сильне бажання(не вживаю слово "покликання", бо це не завжди воно, але в більшості випадків), це гріх чи ні?

Гиг, ну ти і питання задаєш. По-різному всі думають, як хто. От я нещодавно завдяки одному нашому форумлянину слухала в неті реколекції о.Корнилія Яремака ЧСВВ, то він у одній з проповідей каже, що так, що то гріх. Типу "Всі, хто не хочуть одружуватися, бо їм самим жити зручніше - грішать" (не дослівно, передала зміст). Не мені судити, але я не думаю, що так є. Та й думаю, що більшість священиків із ним не погодяться. Я правильно зрозуміла твоє запитання?
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4633
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 30 вересня 2013, 20:04

Just_me писав: Я правильно зрозуміла твоє запитання?
Мабуть, що так.

:(
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Just_me » 30 вересня 2013, 22:58

ShMariam писав: Мабуть, що так.

:(

А чому такий сумний смайлик? Тобі відповідь не сподобалася? :D
Ні, якщо серйозно, то я певна, що це цілком суб"єктивна річ. Я не бачу жодної адекватної підстави вважати гріхом небажання одружуватися. Що таке покликання? Зацитую з попередніх постів:
Just_me писав:Коли Богу щось подобається, то Він робить так, що і тобі це подобається. Це ваше спільне вподобання. Це не так, що він нього йде 70% рішення, а від тебе 30%. 100% людини – це 100% Бога. Згадаймо лист апостола Павла до филип’ян: «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю».

Якщо людині не хочеться одружуватися, то очевидно Богу теж не хочеться, щоб вона одружувалася. Певна, що краще усвідомлювати, що не хочеш родини, бо це надто складно, аніж закладати її тільки тому, що всі так роблять і я не хочу бути гіршим. Я знаю купу людей, які свідомі небажання коли-небудь одружитися і якось не випадає думати, що таке бажання аналогічне гріху, інакше вийде, що таким і до сповіді не можна ходити, бо не можна штучно виробити в собі прагнення родини і дітей.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4633
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення ShMariam » 30 вересня 2013, 23:07

Just_me писав:А чому такий сумний смайлик? Тобі відповідь не сподобалася? :D
Мені моє життя не сподобалося.
Just_me писав:Якщо людині не хочеться одружуватися...

Взагалі-то я говорила про сильне бажання і, водночас, великі труднощі, пов'язані з реалізацією цього бажання (і я не про одруження).
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Рoзпізнати покликання

Повідомлення Just_me » 30 вересня 2013, 23:11

ShMariam писав:Взагалі-то я говорила про сильне бажання і, водночас, великі труднощі, пов'язані з реалізацією цього бажання (і я не про одруження).

Я розумію, ти про професійне. Думаю, тут радше питання мотивації. Перечитай собі книгу свічадівську "Твoє життя нaйкpaщe тeпeр", може і допоможе :)
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.


Повернутись до “Життя християнина”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість