Носіть хрести...

Прощі, відпусти, милостиня, піст, сімейне життя, питання етики та моралі... Усе, що стосується повсякденного життя кожного християнина

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення ShMariam » 07 жовтня 2012, 15:09

andrey s. писав:
Одне не розумію..., чому для мене має бути бідою що хтось думає інакше, і в наслідок цього я запиую ці думки в категорію "Дурниця ". Хіба це не дивно ?
Це думка людини, і кажу це собі насамперед .

Тут слова "дурниця" і "біда" я вжила більше по відношенню до єресей чи думок, близьких до єресей, які проповідують ті, що називають себе католиками (християнами тощо), ніж до цього конкретного випадку. Писала загалом про формування світогляду. Напр., коли тими чи іншими словами (на підсвідомому рівні) переконують, що святість - це щось таке далеке від реалій нашого життя, що (а це вже висновок того, хто слухає) не варто навіть пробувати стати Святим.
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення ShMariam » 07 жовтня 2012, 15:17

о.Олег писав:
ShMariam писав:Може я неправильно висловилася... Справа не в недільному відпочинку чи чомусь подібному. Добре, коли людина багато молиться, суворо постить і часто буває церкві. Зле, коли в нормальних речах бачить гріх.

так і зрозумів
З повагою, о.Олег

Проблему бачу ось в чому: якщо людина чинить щось, що вважає гріхом (хоч загалом це гріхом не є - а вона того не знає) - має гріх. Але ця надмірна вимогливість також спонукає до більшої кількості добрих вчинків. От такі-то справи. :pardon:
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Носіть хрести...

Повідомлення andrey s. » 07 жовтня 2012, 15:33

ShMariam писав:Може я неправильно висловилася... Справа не в недільному відпочинку чи чомусь подібному. Добре, коли людина багато молиться, суворо постить і часто буває церкві. Зле, коли в нормальних речах бачить гріх.

Так, тут я розумію. Це є так, і часто помічаю "Не зовсім добре" , у собі , коли я легковажу, кваплячись вживати це слово ; гріх.
Тут слово має велике смислове навантаження, і можливо хтось просто так класифікував якусь слабкість (яка може призвести до гріха ), назвавши це гріхом. Можливо людина справді так відноситься, сурова з собою. Але чи думає вона за інших, читачів, коли вживає це слово в слух: Гріх, гріх, гріх- але трішки.
Ісус є прикладом для мене..., Він будучи вільним прийшов полекшити люцкі ноші, мою ношу.
Скажу інакше. Люди так якби ще живуть у Старому Завіті з Богом, мало думок про ближніх, і я зокрема, напевне.
Любов Ісуса в тому що Він пояснював суть речей, "як воно працює". І це великий здвиг, коли людина розуміючи це свідомо бере це на себе, а ніж просто бере непосильне і падає, що призводить до тяжких випробувовань (але у всьому є Його Промисл, насамперед. ).
Тому і Пасторальній підхід є "крутішим " для мене, а ніж акцент на букві Закону. Крок в право, крок в ліво, розстріл. Стрибок на місці...повішання . :)
Але, байдуже як там хтось відноситься до чогось, головне який це плід має у мені.
Це найважливіше.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 07 жовтня 2012, 15:42

ShMariam писав:...Проблему бачу ось в чому: якщо людина чинить щось, що вважає гріхом (хоч загалом це гріхом не є - а вона того не знає) - має гріх. Але ця надмірна вимогливість також спонукає до більшої кількості добрих вчинків. От такі-то справи. :pardon:

Ні, що Ви: ну от... людина вважає читання газет гріхом (є такі), але життя заставило - согрішила/прочитала - невже це гріх? чи, щоб якомога краще пояснити, що в питанні гріх-праведність має значення не лише власна думка людини, візьмемося з протилежного кінця: поляк (віруючий, католик, таких у свій час було і було - навмисне не беру протилежний приклад, щоб Ви не спокусилися :) ) вважав за праведність стріляти без розбору всіх "українчиків": невже праведність, бо так чоловік собі вважав?? Ні - я розумію, що в першому випадку якийсь позитивний вислід є можливим (хоча - такого роду заборони мають дуже... "цікаві" вияви, як от, наприклад, заборона народжувати дітей - це невигадане, з історії Церкви), проте і Ви розумієте, що навіть від "такого" шкода для навколишніх, яких такий... гмм... "недільний постник" відкине від Христа щедротами своїх домислів - доданими заборонами, буде скоріш за все великою. Правда - такого роду небезпек від людей, що вирішують щось такого і видають свої рішення за обовязкові, ніколи не меншало і... тут ключовим, як на мене грішного, бачиться (цитата з Вашого повідомлення) "хоч загалом це гріхом не є - а вона того не знає": те, що є відомим знати таки треба (якщо людина повносправна і здатна розуміти). В цьому бачу лік - в знанні "того, що Свята Церква вірити навчає"
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 07 жовтня 2012, 15:58

Класну Ви, Маріанно, тему підняли. Це предмет моїх роздумів останнім часом.
Маю зараз цілу купу духовних проблем, з яких шукаю вихід і які дуже погано впливають і на фізичний та матеріальний стан. Маю дилему, від чого ж вони виникли: від надмірної вимогливості, чи надмірної невимогливості до себе. Ніяк не вирішу.
Щоб роз"яснити краще: зараз перебуваю в Польщі і постійно ходжу або до костелу, або маємо тут одного греко-католицького отця, відомого своєю діяльністю і тут, і в Україні. Народився він тут і навчався тут і тут працює все життя, тож спосіб мислення та праці із вірними у нього "західний". В чому різниця? В нас вся церква просякнута ідеями аскетизму, умертвлення і самозречення, пошуку і викорінення в собі пороків. Тут все якось інакше. Це не моє лише суб"єктивне враження, про це чую від усіх українців, котрі сюди потрапили. Тут в центрі уваги церкви стоїть людина з її бажаннями, внутрішнім та зовнішнім світом, вподобаннями і покликанням, а завдання церкви - допомогти людині жити повним життям, залишити по собі слід на землі і в житті навколишніх. Не прожити марно, вповні взяти все, що дає нам Бог, посилаючи нас сюди на землю. Це ані краще, ані гірше, просто інакше. Я це "інакше" на собі дуже відчуваю і може від того маю якийсь внутрішній конфлікт.
Люди тут якісь розкутіші, чи що. Мало хто копається в собі і шукає в собі пороків, мало хто постійно аналізує світ як і самого себе на предмет гріховності. На все дивляться просто. Я не знаю, який із цих підходів швидше веде до святості. Якраз намагаюся це зрозуміти. Колись тут на форумі отець Олег казав (дослівно не пригадаю, виправте, якщо помилилася), що для людини іноді піти на Службу в іншу парафію - це як ковток свіжого повітря, щось, що збагачує духовне життя. Ото я ходжу до римо-католицької церкви. Для мене це спроба перезавантажити думки, от тільки не знаю, чи варто воно таке робити.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Носіть хрести...

Повідомлення andrey s. » 07 жовтня 2012, 16:44

Just_me писав: Для мене це спроба перезавантажити думки, от тільки не знаю, чи варто воно таке робити.

І що тут такого, користайте (думаю всі знають для чого ) ...., нехай Господь помагає.
Справді, бути собою це ОГО - ГО , але головне щоб при цьому роль ближнього не сптворилась. Бо важче Любити того кого вважаєш якісно інакшим. Думаю суть у тому щоб розуміти людину, чи зокрема ментальність.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 07 жовтня 2012, 16:55

andrey s. писав:Бо важче Любити того кого вважаєш якісно інакшим. Думаю суть у тому щоб розуміти людину, чи зокрема ментальність.

Питання про суть. Що таке "любити"? Це якісь почуття чи дії? Я люблю того, із ким мені приємно бути разом, поговорити, поспілкуватися? Чи я люблю того, кому допоможу в складну хвилину навіть якщо це мені невигідно? Бо якщо перше, то я майже нікого не люблю (я надаю перевагу своєму власному товариству перед іншими). Якщо друге - то всіх люблю, ворогів включно. Визначимося із термінологією?
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Носіть хрести...

Повідомлення andrey s. » 07 жовтня 2012, 17:20

Just_me писав:
andrey s. писав:Бо важче Любити того кого вважаєш якісно інакшим. Думаю суть у тому щоб розуміти людину, чи зокрема ментальність.

Питання про суть. Що таке "любити"? Це якісь почуття чи дії?

Ну..., Любити, крім всього решта, це стан після сприйняття (погляду на людину як є, а не як би нам хотілось чи здавалось ) людини. Тобто це відчуття, і відповідно , в наслідок щирості і дія (або відсутність якоїсь дії ).
З Любові ми можемо щось робити, або навпаки, чогось не робити. Дія це вже наслідок, мова йде за почуття .
Любов це більше ніж дія.
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 07 жовтня 2012, 17:46

andrey s. писав:Любити, крім всього решта, це стан після сприйняття (погляду на людину як є, а не як би нам хотілось чи здавалось ) людини. Тобто це відчуття, і відповідно , в наслідок щирості і дія (або відсутність якоїсь дії ).
З Любові ми можемо щось робити, або навпаки, чогось не робити. Дія це вже наслідок, мова йде за почуття .

Ага. Я намагаюся всі слова екстраполювати на себе. Якщо любов пов"язана зі сприйняттям людини, то мушу із сумом зазначити, що мені із народження цього не дано. Я повна протилежність Онисиму отця Олега (Я люди любу O:-) ) Бо з народження не полюбляю людей (вибачте за таку погану правду). Навіть у віці немовля я не могля терпіти присутності кого-небудь іншого, заходилася плачем, якщо хтось із чужих заходив до квартири, гралася тільки сама. І це я не говорю про свідомий вік, коли людині вже привили якісь соціальні навики і коли поганий вчинок можна кваліфікувати як гріх. Це, повторюся, із самого народження - із перших днів життя. Тобто я початково людей не люблю, якщо любов - це почуття. Так виходить, що я народилася і зразу почала грішити :pardon:
Натомість мені привили батьки і Церква через Божу Благодать бажання допомагати людям без зайвих роздумів, навіть тим, які мені конкретно нашкодили. Не через відчуття обов"язку, а просто так, бо то єдино нормальна поведінка. Це в мене набуте, хоча жалісливість до інших - теж вроджена. От такий парадокс виходить. Бо якщо любов - це почуття, то мені, виходить, за святість можна забути. В протилежному випадку потрібні якісь критерії любові, окрім внутрішнього цензора, які б давали зрозуміти, на якому людина шляху - доброму чи поганому.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення vitalko » 08 жовтня 2012, 12:29

Just_me писав:Класну Ви, Маріанно, тему підняли. Це предмет моїх роздумів останнім часом.
Маю зараз цілу купу духовних проблем, з яких шукаю вихід і які дуже погано впливають і на фізичний та матеріальний стан. Маю дилему, від чого ж вони виникли: від надмірної вимогливості, чи надмірної невимогливості до себе. Ніяк не вирішу.


А може то десь глибше треба копнути? Може варто Бога про це запитати, Він точно знає де проблема? Чи не краще відповіді на такі питання шукати в світлі Святого Духа, адже відповіді можуть лежати набагато глибше, чи взагалі десь збоку(насправді не знаю, можливо ви саме так і робите, просто мої думки)? Може Бог хоче моєї якісної зміни наприклад мого відношення до Нього, мого серця, життя? Але відповіді на всі ці питання самому з себе знайти неможливо - бо можуть бути тільки дані згори. Важко в темній кімнаті знайти взагалі що небуть, коли світло виключене. Так як світити очима ми не вміємо, то варто попросити когось збоку, хто Сам є світлом, тоді точно не схибимо, як гадаєте?

Just_me писав:1. В нас вся церква просякнута ідеями аскетизму, умертвлення і самозречення, пошуку і викорінення в собі пороків....

2. Тут в центрі уваги церкви стоїть людина з її бажаннями, внутрішнім та зовнішнім світом, вподобаннями і покликанням, а завдання церкви - допомогти людині жити повним життям, залишити по собі слід на землі і в житті навколишніх. Не прожити марно, вповні взяти все, що дає нам Бог, посилаючи нас сюди на землю. Це ані краще, ані гірше, просто інакше. Я це "інакше" на собі дуже відчуваю і може від того маю якийсь внутрішній конфлікт.
Люди тут якісь розкутіші, чи що. Мало хто копається в собі і шукає в собі пороків, мало хто постійно аналізує світ як і самого себе на предмет гріховності. На все дивляться просто. Я не знаю, який із цих підходів швидше веде до святості.


А як би ви відповіли, якщо б я сказав, що сам по собі ні один не веде до святості? Чи всі ці речі, що ви перелічили це основне завдання завдання Церкви? Чи нічого часом там не бракує, причому основного? Як гадаєте?
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 08 жовтня 2012, 12:34

vitalko писав:Чи нічого часом там не бракує, причому основного? Як гадаєте?

Я не казала, що перелічила основні завдання Церкви. Вони і в східному, і в західному обряді одні - вести людину до спасіння. Я зауважила різницю в способах.
vitalko писав:А може то десь глибше треба копнути? Може варто Бога про це запитати, Він точно знає де проблема? Чи не краще відповіді на такі питання шукати в світлі Святого Духа, адже відповіді можуть лежати набагато глибше, чи взагалі десь збоку(насправді не знаю, можливо ви саме так і робите, просто мої думки)? Може Бог хоче моєї якісної зміни наприклад мого відношення до Нього, мого серця, життя? Але відповіді на всі ці питання самому з себе знайти неможливо - бо можуть бути тільки дані згори. Важко в темній кімнаті знайти взагалі що небуть, коли світло виключене. Так як світити очима ми не вміємо, то варто попросити когось збоку, хто Сам є світлом, тоді точно не схибимо, як гадаєте?

Та я, власне, так і роблю, як Ви кажете :Rose: Чекаю, коли відповідь буде дана згори :)
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 08 жовтня 2012, 13:19

Just_me писав:
vitalko писав:Чи нічого часом там не бракує, причому основного? Як гадаєте?

Я не казала, що перелічила основні завдання Церкви. Вони і в східному, і в західному обряді одні - вести людину до спасіння. Я зауважила різницю в способах.

думаю, насправді спосіб майже той самий (хіба з певними відмінностями в акцентуванні, при чому, що цікаво, Захід завжди традиційно наголошує на те, що Бог став Людиною - і Празників Празник там Різдво - і Страждав - погляньте на Традиційний Латинської Традиції Хрест, на якому кожен м`яз, сухожилля зображає муку людини і Бога в агонії за "мене"; а Схід наголошував на Приході Бога у світ - людина стала Богом - на Воскресінні - Празників Празник тут Пасха - і перемозі над смертю - традиційне Розп`яття зображає Христа ніби у танці...) і різниця саме у тому, що Захід в потузі контрреформації увібрав у себе потребу розробити методи праці в умовах, коли Традиційної приналежності вже не досить - потрібно уміти промовити, зачепити (хоч якісь) струни душі сучасної людини. От лише... Господь запрошує "закинути сіті на глибінь" і, власне, своїм життям показує те, що і випрацюване аскетами (обидвох згаданих нами Традицій). Проте... аскеза - не самоціль, як і не самоцільлю є молитва - це все засоби досягнення повноти радості Божої Любові.
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення vitalko » 08 жовтня 2012, 15:10

о.Олег писав:Проте... аскеза - не самоціль, як і не самоцільлю є молитва - це все засоби досягнення повноти радості Божої Любові.
З повагою, о.Олег


:good: Якраз на таку відповідь намагався спровокувати Олю :oops:. Ше від себе додам(мона? :oops: ), що вповні цю радість можна досягнути лише шукаючи і пізнаючи Бога(Він - остаточна і єдина самоціль, єдиний і справжній скарб в цьому грішному світі). Причому пізнаючи серцем(по іншому Його і пізнати не можна вповні, нмсд).

Був минулого тижня на бомбезних реколекціях в Хмельницькому(кому цікаво, пишіть в пп, розкажу шо і як), де отець-реколектант що в переважній більшості сучасне християнство поверхове в свої суті: ціла купа інтелектуальних знань, а до серця нічого не доходить. Скажу по собі - то про мене, бо глянув на своє попереднє життя(навіть вже "навернене") і побачив.... пустоту. Пусті молитви, пости, пожертування, милостині - іншими словами жертви(нічого не маю проти них, але їх самих замало), а Бог хотів і хоче чогось іншого. Бог хоче серця милосердного, співчутливого, лагідного, іншими словами - живого. І ще, Бог - особа, а особа хоче живого спілкування. Не коли я говорю без кінця(ті ж молитви, пости, милостині), а Він також має багато чого мені сказати(навіть більше ніж я Йому), тому маю вміти слухати, і... відкрити серце. Бог промовляє мовою серця, тому коли серце - закрите, хоч ціле життя мозгуй, а Бога не почуєш. А Він чекає поки серце відкриється, і що дивно, хтось ціле життя Його не знає зовнішньо, але йде за Ним внутрішньо, бо має щире і відкрите серце. Така людина стає богоносцем у житті, перебуваючи, наприклад атеїстом. А дехто може бути надзвичайним проповідником, постником, богословом, всю науку Церкви знати, всі приписи виконувати, а в середині бути безводною пустелею до кінця життя, і Бога так і не засмакувати. А саме це від нас і вимагається в першу чергу - "Спробуйте і подивіться який благий Господь". Тому треба пробувати, поки не пізно, пробувати серцем(а як не виходить, то бодай намагатися), а Він завжди відповість...
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 08 жовтня 2012, 18:53

vitalko писав:Скажу по собі - то про мене, бо глянув на своє попереднє життя(навіть вже "навернене") і побачив.... пустоту. Пусті молитви, пости, пожертування, милостині - іншими словами жертви(нічого не маю проти них, але їх самих замало), а Бог хотів і хоче чогось іншого. Бог хоче серця милосердного, співчутливого, лагідного, іншими словами - живого. І ще, Бог - особа, а особа хоче живого спілкування. Не коли я говорю без кінця(ті ж молитви, пости, милостині), а Він також має багато чого мені сказати(навіть більше ніж я Йому), тому маю вміти слухати, і... відкрити серце. Бог промовляє мовою серця, тому коли серце - закрите, хоч ціле життя мозгуй, а Бога не почуєш. А Він чекає поки серце відкриється, і що дивно, хтось ціле життя Його не знає зовнішньо, але йде за Ним внутрішньо, бо має щире і відкрите серце. Така людина стає богоносцем у житті, перебуваючи, наприклад атеїстом. А дехто може бути надзвичайним проповідником, постником, богословом, всю науку Церкви знати, всі приписи виконувати, а в середині бути безводною пустелею до кінця життя, і Бога так і не засмакувати. А саме це від нас і вимагається в першу чергу - "Спробуйте і подивіться який благий Господь".

Так, Віталію, усе, що Ви пишете є суперовим і правдивим. Це якраз та "західнохристиянська філософія" яку я зараз для себе відкриваю. Я власне хотіла про це написати, але останнім часом маю проблеми у висловлюванні своїх думок чітко і в розумінні думок інших. Оце власне і я відчуваю кожного разу, коли стою тут у костелі на проповіді, коли розмовляю із отцем по дорозі додому, коли читаю відповіді на запитання до священика на польських сайтах. Тут все просякнуто тою ідеєю:
vitalko писав:Пусті молитви, пости, пожертування, милостині - іншими словами жертви(нічого не маю проти них, але їх самих замало), а Бог хотів і хоче чогось іншого. Бог хоче серця милосердного, співчутливого, лагідного, іншими словами - живого.
Тут я відчуваю, що ніхто не робить великої проблеми із формальностей, всі промовляють просто і сприймають все неускладнено. Щоб ви краще зрозуміли: Одна моя знайома мала великі проблеми в житті. Внаслідок стресу у неї почалися незворотні проблеми зі здоров"ям, депресія, зрештою фізичне та розумове каліцтво. Вона мала такі нервові приступи, що реально всі бачили, що людина згорає і живцем сходить в могилу. Покликали священика-екзоциста, бо дізналися, що вона ходила до ворожки через свої проблеми. Що тут почалося! %) Зразу заочно розвинули теорію, що вона біснувата, бо в кожного (!), хто піде до ворожки, вселяється :evil: І треба там сеанси екзорцизму, і то не один. Як потім виявилося, багато галасу з нічого, екзорцист не підтвердив одержимості, а виявилася це суто медична проблема. Тепер будучи тут, їхала автомобілем з одним тутешнім отцем, слухали радіо. Там пролунала реклама послуг ворожки, ну все, як звикло "Якщо у вас проблеми і бла-бла-бла, то дзвоніть за телефоном, така-то потомственна ворожка все залатвить і буде чікі-пікі" :x Отця я знаю вже роками і з його світоглядом знайома, тож не побоялася пожартувати "Отче, ви записали телефончик? А то прийдуть до Вас люди, не будете знати, що робити, а так задзвоните і Вам підкажуть" :lol: Коротше, з того жарту завелася розмова про ворожок і відьом, то він посміявся і сказав, що то просто люди в таке бавляться від безвиході, бо мечуться, а потребують негайної допомоги і вже на все ладні. Тобто якось так без зайвого драматизму, не перебільшуючи негативну роль тих людей для спасіння інших.
В костелах маєте всі шанси почути : "Не важливо, чи ви великий молільник, єдино будьте доброю людиною, помагайте ближньому, бо толку із вашої молитви, якщо ближній буде голодний, а ви молитеся за нього. Просто нагодуйте." Для мене то було як прозріння, бо я виховувалася у східній традиції і звикла постійно аналізувати свої вчинки на предмет відповідності усім можливо існуючим канонам. Тут цього ніхто не робить і ніхто до цього не закликає, не копає надто глибоко, не розбирає все на найдрібніші шматочки. В цьому полягає конфлікт між тим, що я сприймаю на проповіді в костелі і тим, яке моє бачення, закладене із вихованням в молодіжній греко-католицькій спільноті. У нас там все було строго: не приступаєш 13 числа до св.Причастя - пояснюєш чому, не побував на Святій годині - пояснюєш чому, присів, замість стояти на колінах під час молитви - маєш виправитися, бо так не годиться, треба жертвувати. Отаке, я напевне не дуже доступно пояснила, але може хтось таки зрозуміє, що малося на увазі.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення ShMariam » 08 жовтня 2012, 19:00

Just_me писав: бо я виховувалася у східній традиції і звикла постійно аналізувати свої вчинки на предмет відповідності усім можливо існуючим канонам. ...
Справді це є важливе у східній традиції? :shock: Я не знаю, бо з дитинства ходжу до греко-католицької церкви, а там завжди пояснювали по-західному (як Ви кажете :) ). :pardon: Мабуть, це не властивість нашої Церкви (греко-католицької), а окремих парафій?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
andrey s.
старець
старець
Повідомлень: 2624
З нами з: 13 січня 2011, 19:40
Звідки: м.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Контактна інформація:

Re: Носіть хрести...

Повідомлення andrey s. » 08 жовтня 2012, 20:00

vitalko писав:
о.Олег писав:Проте... аскеза - не самоціль, як і не самоцільлю є молитва - це все засоби досягнення повноти радості Божої Любові.
З повагою, о.Олег


:good: Якраз на таку відповідь намагався спровокувати Олю :oops:. Ше від себе додам(мона? :oops: ), що вповні цю радість можна досягнути лише шукаючи і пізнаючи Бога(Він - остаточна і єдина самоціль, єдиний і справжній скарб в цьому грішному світі). Причому пізнаючи серцем(по іншому Його і пізнати не можна вповні, нмсд).

Був минулого тижня на бомбезних реколекціях в Хмельницькому(кому цікаво, пишіть в пп, розкажу шо і як), де отець-реколектант що в переважній більшості сучасне християнство поверхове в свої суті: ціла купа інтелектуальних знань, а до серця нічого не доходить. Скажу по собі - то про мене, бо глянув на своє попереднє життя(навіть вже "навернене") і побачив.... пустоту. Пусті молитви, пости, пожертування, милостині - іншими словами жертви(нічого не маю проти них, але їх самих замало), а Бог хотів і хоче чогось іншого. Бог хоче серця милосердного, співчутливого, лагідного, іншими словами - живого. І ще, Бог - особа, а особа хоче живого спілкування. Не коли я говорю без кінця(ті ж молитви, пости, милостині), а Він також має багато чого мені сказати(навіть більше ніж я Йому), тому маю вміти слухати, і... відкрити серце. Бог промовляє мовою серця, тому коли серце - закрите, хоч ціле життя мозгуй, а Бога не почуєш. А Він чекає поки серце відкриється, і що дивно, хтось ціле життя Його не знає зовнішньо, але йде за Ним внутрішньо, бо має щире і відкрите серце. Така людина стає богоносцем у житті, перебуваючи, наприклад атеїстом. А дехто може бути надзвичайним проповідником, постником, богословом, всю науку Церкви знати, всі приписи виконувати, а в середині бути безводною пустелею до кінця життя, і Бога так і не засмакувати. А саме це від нас і вимагається в першу чергу - "Спробуйте і подивіться який благий Господь". Тому треба пробувати, поки не пізно, пробувати серцем(а як не виходить, то бодай намагатися), а Він завжди відповість...

Дуже зрозуміло висловлюєтесь , і це гарні переживання. Можу припустити що це Ви від різких "коливань" (перепадів. Ну дууУже вже "бомбезні " реколекції були :) ) вважаєте свої колишні молитви і решта.. , "Пустими ". Тобто в порівнянні. Али Ви і самі знаєте, не були вони пусті. Не кажіть так, бо це є Шлях і все має своє місце і значення. Розумію ту Харизму о. реколектанта, і розумію що не розумію вповні про що йдеться і що малось на увазі. Просто вже якись час знаю Вас з форуму, і повірте, можу засвідчити що Ваші молитви і решта способів засвідчити Бога ніяк не можуть бути пустими, навіть у порівнянні.
Направду..., скільки почерпнув від Вас, від Вас включно, і вже повірте..., якби там було "пусто " то я би утримався від написання цього, від цього кволого намагання сказати : Ні, Віталій (скоріш : НІ п. vitalko :) :wink: ), ні , ні і ні, я не знаю Вас пустого.
Не потрібно змінюватись постійно, хіба це є мета ? Ми коли щось нове шукаєм..., навіть не підозрюєм скільки вже маєм, Богом данного маєм..., і вся фатальність у тому що не помічаєм цього, і як наслідок не користаєм.
От я Вам і кажу (подумайте..можливо у таких випадках комусь раще видно ніж самому тобі )..., що якщо Ви пустий були, то я з Бушом в Губи поцілуюсь :pardon: (змилуйтесь, я не хочу цього робити :D ) .
Дякую :Rose:
....................................
Тобто то просто Ви не точно висловились, або скоріш я Вас не зовсім вірно зрозумів. От..., це є нормально. Ато "пустий - марні " , світло в кінці тунеля :) ...( то вже мене понесло :wink: )
З повагою ПРОСТО андрій!!! УГКЦ

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 08 жовтня 2012, 20:29

ShMariam писав:Справді це є важливе у східній традиції? Я не знаю, бо з дитинства ходжу до греко-католицької церкви, а там завжди пояснювали по-західному (як Ви кажете). Мабуть, це не властивість нашої Церкви (греко-католицької), а окремих парафій?

Цілком можливо, Маріанно. Не буду стверджувати зі 100% впевненістю, але мені видається, що все ж Ваша парафія належить до меншості. :pardon: Я в рідному Франківську як мінімум до 3 церков ходжу з однаковою регулярністю і всюди те саме :) Чому так? Якісь візантійські традиції очевидно наклали свій відбиток. Подивіться на православ"я - воно просякнуте аналізом, вдумливістю, аскетичністю, умертвелнням. Греко-католицька церква - церква уніатська, тобто виникла внаслідок унії православних із католиками, від того ці традиції :)
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 08 жовтня 2012, 21:38

Just_me писав:... Це якраз та "західнохристиянська філософія" яку я зараз для себе відкриваю...

та ні - це рівно ж і Схід. :Rose:
але може бути лише запозичена з Протесту поверховість - побожними словами прикриті вигуки типу "алліллуя" і "Гасподь любит нас: ДА? - ДААА!!!" :( І, смію зауважити, це не зле - лиш би на цьому християнськість християнина не зупинилась. А якщо не зупинеться, то у різних іпостасях, але свою Хресну Дорогу аскези :) з Христом пройде кожен: на ній будуть і страх, і жаль, і сльози, і десь серед цього зажевріє МОЛИТВА, що дозволить на повні груди істинно глибинно та радісно співати Богові славу своїм життям...
не знаю, чи зрозумілим буду в цю пізню ...
і напевно у Вас все не так, як я грішний боюся зважаючи на досвід, що маю
от лише розвиватися духовне життя без аскези, без жертви самого себе Богові і ближнім не зможе. В інших виглядах - так, безперечно, можна і по-іншому: традиційна аскеза за походженням своїм є аскезою монастирського життя і тому може виглядати важкою системою для людини в міру...
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 08 жовтня 2012, 21:43

ShMariam писав:
Just_me писав: бо я виховувалася у східній традиції і звикла постійно аналізувати свої вчинки на предмет відповідності усім можливо існуючим канонам. ...
Справді це є важливе у східній традиції? :shock: Я не знаю, бо з дитинства ходжу до греко-католицької церкви, а там завжди пояснювали по-західному (як Ви кажете :) ). :pardon: Мабуть, це не властивість нашої Церкви (греко-католицької), а окремих парафій?

думаю - це додруговатиканська Традиція, яка у нас затрималася через те, що ми не мали змоги відповідати на виклики світу разом з усією Католицькою Церквою. Це не про Схід. Це про запозичену із Заходу, власне, побожність християнського люду. Яка, власне, була дуже помічною для виживання УГКЦ в катакомбах
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 09 жовтня 2012, 00:32

о.Олег писав:А якщо не зупинеться, то у різних іпостасях, але свою Хресну Дорогу аскези з Христом пройде кожен: на ній будуть і страх, і жаль, і сльози, і десь серед цього зажевріє МОЛИТВА, що дозволить на повні груди істинно глибинно та радісно співати Богові славу своїм життям...

Бачите, останнім часом закрадається в мене думка, що за цими всіма "Страхами, жалями, слізьми" ми втрачаємо час і ресурси, котрі могли б витратити на щось більш значуще і насправді корисне. Щось, що приносить реальний результат. Замість внутрішньої боротьби можна співати в хорі чи малювати картини, замість аскетизму спілкуватися із тими, хто цього потребує, а замість жалю спробувати ще раз те, що минулого разу закінчилося невдачею. Тобто можна конструктивно спрямовувати енергію. Питання як це зробити, щоб уникнути страху, жалю і сліз? Іноді думаю, що скрушне хитання головою і усвідомлення своєї немочі, роздумування над пороками, боротьба із собою не варті ненаписаних полотен, незбудованих будинків, невихованих дітей, непосаджених дерев, нереалізованих планів, розмов, що не відбулися, радості, якою не поділилися і ще сотень тисяч інших недо.. речей, котрі не сталися, бо цей час ми витратили в обдумуванні сенсу життя, правильності вчинків, боротьбі із собою, коротше кажучи.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 09 жовтня 2012, 05:59

Just_me писав:Бачите, останнім часом закрадається в мене думка, що за цими всіма "Страхами, жалями, слізьми" ми втрачаємо час і ресурси, котрі могли б витратити на щось більш значуще і насправді корисне. Щось, що приносить реальний результат. Замість внутрішньої боротьби можна співати в хорі чи малювати картини, замість аскетизму спілкуватися із тими, хто цього потребує, а замість жалю спробувати ще раз те, що минулого разу закінчилося невдачею. Тобто можна конструктивно спрямовувати енергію. Питання як це зробити, щоб уникнути страху, жалю і сліз? Іноді думаю, що скрушне хитання головою і усвідомлення своєї немочі, роздумування над пороками, боротьба із собою не варті ненаписаних полотен, незбудованих будинків, невихованих дітей, непосаджених дерев, нереалізованих планів, розмов, що не відбулися, радості, якою не поділилися і ще сотень тисяч інших недо.. речей, котрі не сталися, бо цей час ми витратили в обдумуванні сенсу життя, правильності вчинків, боротьбі із собою, коротше кажучи.

Ви вигадуєте аскезу і з цією примарою сперечаєтеся, Олю. Аскеза має дуже різні прояви - аскет і хорист, і художник, і людина, до якої на духовну (просто у аскета такою є кожна) розмову приходять і близькі, і дальші... Не знаю, про що Ви говорите. А я говорив про життєвий шлях кожної людини, в якому обовязково присутні важкості - в жодному разі це ще не аскеза. Християнська аскеза- це жити Христа ради.
З повагою, о.Олег
пс
до слова, цікавий орден, який, як на мене своєю діяльністю ілюструє різноманітність аскези (десь бачив і українською, але чомусь знайти не можу http://catolicsyzyl.wmsite.ru/optimisation.html ). Існує і греко-католицька вітка (нещодавно відбували Прощу в Зарваниці. Якщо не помиляюся - це в новинах на першій сторінці нашого сайту)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 09 жовтня 2012, 10:00

о.Олег писав:А я говорив про життєвий шлях кожної людини, в якому обовязково присутні важкості - в жодному разі це ще не аскеза. Християнська аскеза- це жити Христа ради.

Ми просто не зрозуміли одне одного. Я не про відхід від світу (тобто я навіть взагалі не про аскезу в попередньому повідомленні писала), я про те, що коли людина переживає якусь кризу (те, про що Ви кажете - страх, жаль, сльози), що на той страх, припустімо, вона витрачає ресурси - час, щоб його побороти, внутрішні сили, залучає ще когось до вирішення питання. Натомість, як людина в піднесенні, то вона просто будує. Щоб було зрозуміліше, візьмімо алкоголіків як приклад. Алкоголізм - це втеча, спосіб пережиття якогось комплексу, втрати, кризи. Щоб оце побороти, людині треба роки й десятиліття, але часто вона потім таки приходить до Бога (кому, як не Вам це підтвердити). Але час-то потрачений? Будинок не збудований? Діти не виховані? Сад не посаджений? Мало того, ще й інші люди, замість того, щоб садити свій сад, ті ж ресурси витрачають на вирішення проблем алкоголізму іншої людини. Діти алкоголіків потім теж борються все життя із нав"язаними обставинами комплексами (спільнота "Дорослі діти алкоголіків" як приклад), їх дружини замість на закладеному сімейному фундаменті спільними зусиллями щось будувати стоять біля руїн і розгрібають будівельне сміття. Сподіваюся, більш доступно пояснила.
Є, зрештою, і інший приклад (маю такий в родині). Людина все життя в роздумах, переживаннях - ой, а чи це я там добре зробив? А якщо я там так вчинив, то чи не було це проявом того-то? Може, мені треба бути більш таким-то? І так все життя самокопання - чи всі його дії відповідають християнським нормам. І половину свого часу він проводить в задумі, тоді як в домі неприбита поличка, в якусь-там установу незанесені документи, а якісь родичі вже півроку чекають візиту. А дружина в той час взяла на себе роль забезпечення родини, бо виходу немає. І я не можу ствердити, що це погано - може це такий шлях в людини до Царства Божого. Я лиш думаю, чи він суто для мене прийнятний.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 09 жовтня 2012, 11:12

Думаю, треба написати, що мене на такі роздуми наштовхнуло. Моя мама працює у дуже тісному колективі (6 осіб), які виконують гіперважливу роботу. Там всі мають працювати злагоджено як механізм швейцарського годинника - від їх роботи залежить комфорт і добро дуже багатьох людей. Але нещодавно почалися значні проблеми через те, що 2 осіб із тих 6 (подружжя) постійно намагаються нашкодити - такі собі міні-диверсії. Маму це дуже ранить і вона страшенно переживає через дане питання, бо вся справа через це занепадає. Вона собі так все поукладала, наче б-то все їй дано для того, щоб вона вдосконалювалася і працювала над собою, постійно була напоготові (ну, і відповідно в нервовому напруженні). Загалом, щоб вправлялася в християнських чеснотах. Я, знаючи всю ту історію, кажу, що це якось неконструктивно звучить. Бо міцна команда - більша згуртованість - більша самовідданість - кращий результат, і якби не було таких перипетій, то весь колектив показував би еталонну роботу на благо інших, а так ложка дьогтю в діжці меду - і весь мед гірчить. Отаке.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 09 жовтня 2012, 11:22

Just_me писав:
о.Олег писав:А я говорив про життєвий шлях кожної людини, в якому обовязково присутні важкості - в жодному разі це ще не аскеза. Християнська аскеза- це жити Христа ради.

Ми просто не зрозуміли одне одного. Я не про відхід від світу (тобто я навіть взагалі не про аскезу в попередньому повідомленні писала), я про те, що коли людина переживає якусь кризу (те, про що Ви кажете - страх, жаль, сльози), що на той страх, припустімо, вона витрачає ресурси - час, щоб його побороти, внутрішні сили, залучає ще когось до вирішення питання. Натомість, як людина в піднесенні, то вона просто будує. Щоб було зрозуміліше, візьмімо алкоголіків як приклад. Алкоголізм - це втеча, спосіб пережиття якогось комплексу, втрати, кризи. Щоб оце побороти, людині треба роки й десятиліття, але часто вона потім таки приходить до Бога (кому, як не Вам це підтвердити). Але час-то потрачений? Будинок не збудований? Діти не виховані? Сад не посаджений? Мало того, ще й інші люди, замість того, щоб садити свій сад, ті ж ресурси витрачають на вирішення проблем алкоголізму іншої людини. Діти алкоголіків потім теж борються все життя із нав"язаними обставинами комплексами (спільнота "Дорослі діти алкоголіків" як приклад), їх дружини замість на закладеному сімейному фундаменті спільними зусиллями щось будувати стоять біля руїн і розгрібають будівельне сміття. Сподіваюся, більш доступно пояснила.
Є, зрештою, і інший приклад (маю такий в родині). Людина все життя в роздумах, переживаннях - ой, а чи це я там добре зробив? А якщо я там так вчинив, то чи не було це проявом того-то? Може, мені треба бути більш таким-то? І так все життя самокопання - чи всі його дії відповідають християнським нормам. І половину свого часу він проводить в задумі, тоді як в домі неприбита поличка, в якусь-там установу незанесені документи, а якісь родичі вже півроку чекають візиту. А дружина в той час взяла на себе роль забезпечення родини, бо виходу немає. І я не можу ствердити, що це погано - може це такий шлях в людини до Царства Божого. Я лиш думаю, чи він суто для мене прийнятний.

а... звідки роздуми над тим, чи Вам такий шлях має бути чи не має бути прийнятним? Як на мене - з Вашого розрізнення між Захід і Схід, при чому Ви... це, що описуєте вважаєте "підходом" Сходу (зацитую "Я зауважила різницю в способах.")? Смію Вас завірити, що це, що Ви описали, підхід зламленої людини і, коли людина ламається, то ламається
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 09 жовтня 2012, 11:25

Just_me писав:Думаю, треба написати, що мене на такі роздуми наштовхнуло. Моя мама працює у дуже тісному колективі (6 осіб), які виконують гіперважливу роботу. Там всі мають працювати злагоджено як механізм швейцарського годинника - від їх роботи залежить комфорт і добро дуже багатьох людей. Але нещодавно почалися значні проблеми через те, що 2 осіб із тих 6 (подружжя) постійно намагаються нашкодити - такі собі міні-диверсії. Маму це дуже ранить і вона страшенно переживає через дане питання, бо вся справа через це занепадає. Вона собі так все поукладала, наче б-то все їй дано для того, щоб вона вдосконалювалася і працювала над собою, постійно була напоготові (ну, і відповідно в нервовому напруженні). Загалом, щоб вправлялася в християнських чеснотах. Я, знаючи всю ту історію, кажу, що це якось неконструктивно звучить. Бо міцна команда - більша згуртованість - більша самовідданість - кращий результат, і якби не було таких перипетій, то весь колектив показував би еталонну роботу на благо інших, а так ложка дьогтю в діжці меду - і весь мед гірчить. Отаке.

а - то Ви називаєте "східним" Мамин підхід?
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 09 жовтня 2012, 11:29

о.Олег писав:звідки роздуми над тим, чи Вам такий шлях має бути чи не має бути прийнятним?

Як то звідки? :D Спробую пояснити, як в моїй голові все поукладано.
В нас (в Україні) я звикла чути, як щось у людини негаразд, то треба причину шукати в собі, працювати, старатися, викорінювати, жертвувати, молитися, ну аналізувати. А тут якось до того простіше відносяться, чи що... Є та сама проблема, а тут скоріш можна почути "Йой, та лишися того ровера! Уникай тої ситуації, того спілкування, займися своїм життям чи допоможи ближньому. Все, йди в мирі!" Ну, тобто неускладнено все. Цілком припускаю, що це лише моє суб"єктивне враження, але мені про такі свої враження казали і інші люди. Не розумію, який підхід себе більше виправдовує.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 09 жовтня 2012, 11:45

Just_me писав:
о.Олег писав:звідки роздуми над тим, чи Вам такий шлях має бути чи не має бути прийнятним?

Як то звідки? :D Спробую пояснити, як в моїй голові все поукладано.
В нас (в Україні) я звикла чути, як щось у людини негаразд, то треба причину шукати в собі, працювати, старатися, викорінювати, жертвувати, молитися, ну аналізувати. А тут якось до того простіше відносяться, чи що... Є та сама проблема, а тут скоріш можна почути "Йой, та лишися того ровера! Уникай тої ситуації, того спілкування, займися своїм життям чи допоможи ближньому. Все, йди в мирі!" Ну, тобто неускладнено все. Цілком припускаю, що це лише моє суб"єктивне враження, але мені про такі свої враження казали і інші люди. Не розумію, який підхід себе більше виправдовує.

ця різниця буде проходити майже завжди між старшим поколінням і молодшим (різниця нормально буде не у іншій суті того, що сказано (інакше - це скоріше всього нехристиянські впливи: від протестантських через атеїзтичні психологізми і аж до східних філософій :( ), а у тому, наскільки дохідливо сказано і про "розслабся", і про "шукання в собі"). Незалежно від тарадиції. А стосовно "звідки" - просто вважаю малокорисним приміряти на себе чиїсь проблеми, їх "вирішення" і навіть вирішення, тому і кажу - немає причини писати про проблему одного життя чи навіть їх сукупності (статистики помилок реакції на проблеми життя) як про якусь онтологічну цінність, властиву якійсь-там Традиції: втеча від життя (у всьому різноманітті) є загальнолюдським сумним фактом
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

vitalko
старець
старець
Повідомлень: 987
З нами з: 25 березня 2009, 14:13
Звідки: Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення vitalko » 09 жовтня 2012, 11:57

Just_me писав:Тут я відчуваю, що ніхто не робить великої проблеми із формальностей, всі промовляють просто і сприймають все неускладнено. Щоб ви краще зрозуміли: Одна моя знайома мала великі проблеми в житті. Внаслідок стресу у неї почалися незворотні проблеми зі здоров"ям, депресія, зрештою фізичне та розумове каліцтво. Вона мала такі нервові приступи, що реально всі бачили, що людина згорає і живцем сходить в могилу. Покликали священика-екзоциста, бо дізналися, що вона ходила до ворожки через свої проблеми. Що тут почалося! %) Зразу заочно розвинули теорію, що вона біснувата, бо в кожного (!), хто піде до ворожки, вселяється :evil: І треба там сеанси екзорцизму, і то не один. Як потім виявилося, багато галасу з нічого, екзорцист не підтвердив одержимості, а виявилася це суто медична проблема.


Смерть людська - також суто медична проблема, на перший погляд, але не треба забувати, що її початком служить первородний гріх, як і всіх решта хвороб, болів, нещасть і т.д. Впевнений - кожна суто медична проблема так чи інакше є наслідком гріха, як не мого, то моїх родичів чи предків, як не їх - то інших людей. Гріх не закінчується життям тієї людини яка грішить, але як ракова пухлина розповзається по всьому людству. Дуже простий приклад: батько-тиран - голова сім"ї. Досить того, що мордує себе сам, то ще й страждають жінка і діти, а потім і діти цих дітей(бо з величезними психічними травмами на ціле життя), всі хто їх оточують і т.д. І не думайте, що з іншими гріхами не так само. Гріх має універсальний характер, і ранить всіх хто близько біля нього і тих, хто трохи далі, а зрештою цілий світ.

Just_me писав:
Тепер будучи тут, їхала автомобілем з одним тутешнім отцем, слухали радіо. Там пролунала реклама послуг ворожки, ну все, як звикло "Якщо у вас проблеми і бла-бла-бла, то дзвоніть за телефоном, така-то потомственна ворожка все залатвить і буде чікі-пікі" :x Отця я знаю вже роками і з його світоглядом знайома, тож не побоялася пожартувати "Отче, ви записали телефончик? А то прийдуть до Вас люди, не будете знати, що робити, а так задзвоните і Вам підкажуть" :lol: Коротше, з того жарту завелася розмова про ворожок і відьом, то він посміявся і сказав, що то просто люди в таке бавляться від безвиході, бо мечуться, а потребують негайної допомоги і вже на все ладні. Тобто якось так без зайвого драматизму, не перебільшуючи негативну роль тих людей для спасіння інших.


Ой не знаю не знаю. Не конче щоб в кожного, хто йде до ворожки вселявся біс, але свій вихід воно отримає, це вже повірте(це вже якщо у прикладі вище суто медична проблема не є наслідком). Ну не можна всунути відкритий палець у вогнище і не попектися. Ну нема такого! Якщо у фізичному світі діють фізичні закони, то у духовному - духовні. Тому чи не є оце посміювання того отця нав"язане :evil: Типу: "гуляй душа, пєкла німа!", то всьо байки і т.д. Все має свій наслідок, і добре, що Бог - добрий, і компенсовує багато чого(+ ше має святих, що Його слухали і йшли за Ним), бо інакше вже би всі потопилися у власній чорноті.
"Для чого шукаєш ти для себе почесті в інших? Поважай сам себе, і ніхто не принесе тобі безчестя."
св. Йоан Золотоустий

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Носіть хрести...

Повідомлення Just_me » 09 жовтня 2012, 12:16

vitalko писав:Тому чи не є оце посміювання того отця нав"язане Типу: "гуляй душа, пєкла німа!",

Ну, я б такого не сказала. Просто ніколи не чула, щоб він розказував за пекло. Радше якщо вибирає, що говорити, то говорить за Небо, про те, який Бог Добрий і Милосердний. Просто такий має стиль направляння вірних на путь істинний. :)
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Носіть хрести...

Повідомлення о.Олег » 09 жовтня 2012, 12:41

Just_me писав:
vitalko писав:Тому чи не є оце посміювання того отця нав"язане Типу: "гуляй душа, пєкла німа!",

Ну, я б такого не сказала. Просто ніколи не чула, щоб він розказував за пекло. Радше якщо вибирає, що говорити, то говорить за Небо, про те, який Бог Добрий і Милосердний. Просто такий має стиль направляння вірних на путь істинний. :)

поряд з цим це є другий бік проблеми. З одного боку - проблема перенаголошення пекла, з іншого - перенаголошення Раю. Бог Добрий, але і Справедливий Суддя. Одночасно. І, нажаль, це надто часто вже і не питання "стилю" - проблема збочення віри. Навіть у священика: "так - пекло існує, але ми спасенні" (перейняте голослівне твердження Протесту :( ). Надіюся - те про що Ви розповідаєте, не аж так проблема, але мав би гріх, якби змовчав на існування цього збоченьства в Христовій Церкві
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).


Повернутись до “Життя християнина”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей