Будні сімейних відносин

Прощі, відпусти, милостиня, піст, сімейне життя, питання етики та моралі... Усе, що стосується повсякденного життя кожного християнина

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 16 листопада 2012, 13:05

andrey s. писав:думаю з таким прагненням самовдосконалення ( акцент на "само " ) Вам дорога в монастир . Ніколи про це не думали ?

Чому не думала? Думала, звичайно (на форумівці розмовляли, я ще розказувала, що вибрала б монастир, де треба носити світлий, а не темний одяг :D ), але недовго :D Я не створена для монастиря, принаймні поки так вважаю (все може бути). Я - наскрізь світська людина. Не хотілося б робити революцію в монастирі, мене б вигнали звідти на третій день :ROFL:
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення brat Martyn » 16 листопада 2012, 14:50

Just_me писав:Чому не думала? Думала, звичайно (на форумівці розмовляли, я ще розказувала, що вибрала б монастир, де треба носити світлий, а не темний одяг :D ), але недовго :D Я не створена для монастиря, принаймні поки так вважаю (все може бути). Я - наскрізь світська людина. Не хотілося б робити революцію в монастирі, мене б вигнали звідти на третій день :ROFL:

Вроді як, 5-10 років монашого життя мали б зарадити світськості, а далі можна і на передподружні курси піти... :) і вже тоді вступити в омріяний монастир у білій одежі. :wink: O:-) Як Вам ідея? А що, прецеденти були... і результати вроді нічого так.
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 16 листопада 2012, 16:15

brat Martyn писав:можна і на передподружні курси піти... і вже тоді вступити в омріяний монастир у білій одежі

А навіщо перед вступом в монастир проходити передподружні курси? Мені здається, там ті знання пригодяться, як зайцю стопигнал :D
Та й не обов"язково в білій, мені і в голубій чи бежевій нічогенько було б (не знаю, який то чин). Яка причина? Щоб літом не було зажарко :D Я дуже практична, як бачите, в монастирі загнусь :P
brat Martyn писав:тоді вступити в омріяний монастир

Ви мене не зрозуміли. В мене немає омріяного монастиря, бо я про монастир взагалі не мрію. Андрій запитав, чи я не думала про монастир. Я відповіла, що думала, але недовго, бо я туди не підходжу. Та й, зрештою, покликання не маю і складати вічні обіти не можу, бо я не можу обіцяти щось на такий довготривалий період часу, як вічно. Тобто я не знаю, скільки воно триватиме. Може до завтра, а може ще років 60. То якщо 60, то точно ні, точно :D Я на аспірантуру свого часу підписалася - 3 роки без права подати на відрахування чи можливості якимось іншим чином звільнитися з неволі, то вже 100500 раз згадувала той день, коли подала туди документи, незлим тихим словом. А Ви кажете монастир...
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
brat Martyn
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 289
З нами з: 26 березня 2007, 13:10
Звідки: Львів, Україна
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення brat Martyn » 16 листопада 2012, 22:59

Just_me писав:
brat Martyn писав:можна і на передподружні курси піти... і вже тоді вступити в омріяний монастир у білій одежі

А навіщо перед вступом в монастир проходити передподружні курси? Мені здається, там ті знання пригодяться, як зайцю стопигнал :D
Та й не обов"язково в білій, мені і в голубій чи бежевій нічогенько було б (не знаю, який то чин). Яка причина? Щоб літом не було зажарко :D Я дуже практична, як бачите, в монастирі загнусь :P

Невже я так Вас заплутав? Цей другий монастир - це подружжя, а біла одежа - то весільне плаття. Так що не знаю, як там зайцю спопсигнал, а подружжю передподружні курси таки пригодяться.
© 1983-2013 Maryan Kachmar: Ето неловкое чуство..: коли дорослий світ до люті огидний, а дитиною залишатися не вихід.
Skype: m.s.kachmar; e-mail: [email protected]; або сайти: www.simport.org.ua, www.photography.kachmars.com

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Sputnik » 16 листопада 2012, 23:39

Just_me писав: Я на аспірантуру свого часу підписалася - 3 роки без права подати на відрахування чи можливості якимось іншим чином звільнитися з неволі, то вже 100500 раз згадувала той день, коли подала туди документи, незлим тихим словом. А Ви кажете монастир...

О, доречі, який зараз стан справ із Вашою науковою діяльністю?
P.S. Особисто мені написання дисертації іде досить легко та цікаво. Безумовно, трапляються різноманітні "когнітивні дисонанси", проте з Божою поміччю спритно їх долаю.
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення о.Олег » 17 листопада 2012, 07:52

brat Martyn писав:
Just_me писав:
brat Martyn писав:можна і на передподружні курси піти... і вже тоді вступити в омріяний монастир у білій одежі

А навіщо перед вступом в монастир проходити передподружні курси? Мені здається, там ті знання пригодяться, як зайцю стопигнал :D
Та й не обов"язково в білій, мені і в голубій чи бежевій нічогенько було б (не знаю, який то чин). Яка причина? Щоб літом не було зажарко :D Я дуже практична, як бачите, в монастирі загнусь :P

Невже я так Вас заплутав? Цей другий монастир - це подружжя, а біла одежа - то весільне плаття. Так що не знаю, як там зайцю спопсигнал, а подружжю передподружні курси таки пригодяться.

а я Зайця знаю, що на кожен стопсигнал зупиняється :)
це вже щоб зовсім запутати :Rose:
:)
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 30 січня 2013, 01:16

Маю знайому-римо-католичку із Житомира. Як відомо, в римо-католицькій Церкві дуже важливими структурними одиницями є спільноти. Так ось, знайома розповіла якось, що її батьки належать до спільноти "Родинні кола", яка має свої правила, серед них - мінімум раз у тиждень повинен відбутися подружній діалог - розмова чоловіка і дружини щодо питань функціонування їх подружжя. Що таке подружній діалог, як він відбувається, які його основні складові та умови бажаючим пропоную прочитати в статті "Подружній діалог, або ж обов’язок засідання". Сподіваюся, комусь стане в пригоді.
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Just_me
Модератор
Модератор
Повідомлень: 1374
З нами з: 25 лютого 2010, 10:20

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Just_me » 13 червня 2013, 20:57

Код: Виділити все

Список, который спас мой брак


Конец терпению

Свой брак я терпела, сколько могла. Но терпению пришел конец. Однажды, когда мой муж Билл ушел на работу, я собрала свои вещи, взяла нашего 14-месячного сына и покинула  дом. Мы жили в том же городе, что и мои родители. Безусловно, тот фактор, что я могу убежать к папе и маме, сделал мое решение оставить мужа осуществимым.

Со слезами на глазах, с гневом я зашла на мамину кухню и заявила, что хочу жить самостоятельно, без мужа. Затем, пока я успокаивалась и пила кофе, мама сказала, что они с папой помогут мне. Мое сердце утешилось от мысли, что родители со мной.

«Но прежде, чем ты бросишь Билла, - сказала мама, - у меня для тебя есть одно задание». Мама положила уснувшего ребенка в кроватку, взяла лист бумаги, ручку и начертила посреди листа вертикальную линию. Она сказала, чтобы я написала в колонке слева все отрицательные качества Билла, из-за которых я не могу с ним ужиться. Посмотрев на прямую линию посередине, я подумала, что потом она скажет мне в другой колонке перечислить все его положительные качества. Я постаралась, чтобы список «плохих» качеств оказался значительно длиннее. Это было нетрудно. Вскоре я заскрипела ручкой по бумаге, заполняя левую колонку.

Две колонки

«Он, раздевшись, бросает свою одежду на пол и никогда ее не подбирает. Он никогда не предупреждает меня, когда куда-то уходит. Он все время спит во время богослужений. Он имеет позорную, противную привычку пыхтеть носом за ужином. Он никогда не покупает для меня подарков. Он одевается безвкусно. Он прижимист в деньгах. Он не помогает по дому. Он не разговаривает со мной».

Список продолжался и продолжался. Всем должно стать ясно, что у меня есть основания бросить такого человека. 

Затем я сказала маме: «Что ж, теперь ты мне скажешь перечислить хорошие качества Билла в колонке справа?» «Нет, - ответила она, - я и так знаю их. Вместо этого, напротив каждой твоей надписи слева напиши справа, какую реакцию в тебе все это вызывает. Как ты обычно реагируешь?»

Это оказалось потруднее, чем перечислить его хорошие качества. Я не думала о своем поведении. Но я знала, что мама не успокоится, пока я не выполню это задание. Поэтому пришлось писать.

«Я молчу, я кричу, я раздражаюсь. Мне стыдно перед другими. Я закрываюсь. Я веду себя как «мученица». Я думаю о том, что зря связала с ним свою жизнь. Я не разговариваю с ним. Я думаю о том, что он меня не стоит». Список, казалось, никогда не кончится.

Когда я почти дошла до края листа, мама взяла ножницы и разрезала бумагу по той вертикальной линии. Левую часть она выкинула, а правую подала мне. «Бекки, - сказала она, - возьми этот листок и пойди с ним обратно домой. Проведи время, размышляя о том, что происходит в твоей жизни. Молись об этом. Я посижу с малышом. Если ты искренне и честно сделаешь все, и потом придешь и скажешь, что ты все-таки хочешь оставить Билла, папа и я примем тебя».

Прозрение

Я оставила свои вещи и сына, поехала обратно в свой дом. Когда села на диван, уставившись в половинку листа, которую мне дала мама, то просто не смогла поверить в то, что я там увидела. Передо мной не было противовеса плохих качеств Билла, и список с моими поступками выглядел ужасающим. Я лицезрела целый ряд своих постыдных поступков, демонстраций саможалости, разрушительных слов и действий.

Следующие несколько часов я провела, моля Господа о прощении. Просила у Него силы, мудрости, водительства в том, что должна изменить в себе. Пока молилась, поняла, как же глупо себя вела. Уже не вспоминала о проступках мужа, но думала о том, как абсурдно было мое поведение. Ведь, по большому счету, в «плохих» качествах Билла не заключалось ничего аморального, ничего страшно-ужасного. Господь мне дал неплохого мужчину - не совершенного, но хорошего.

Я вспомнила о том, как пять лет назад дала будущему супругу обещание верности, пообещала, что буду уважать и любить его в болезни и в здравии. Что буду рядом с ним и в счастье, и в беде. Это обещание я произнесла перед Богом. А сегодня утром хотела нарушить свое обещание из-за каких-то тривиальных, раздражающих меня вещей.

Я села в машину и поехала к родителям. Удивительно, как сильно во мне переменились ощущения. Сейчас я чувствовала мир, благодарность. Когда забирала сына, подумала, как же легко хотела разрушить и его жизнь, лишив ребенка отца. Я сказала маме спасибо и поспешила вернуться домой. К тому времени, как Билл пришел с работы, я распаковала вещи и ждала его.

Работа над собой

Как хотелось бы мне сказать, что с того момента муж изменился. Он НЕ изменился. Он продолжал делать все, что обижало, раздражало меня. Но перемены произошли во мне. С того дня я понимала, что несу ответственность не только за свои поступки в нашем браке, но и за то, как реагирую на его поступки.

Вспоминаю те дни: Билл засыпал в церкви. Именно в ту минуту, когда он начинал посапывать, мое время поклонения Богу заканчивалось. Мне думалось: самым бессовестным образом он проявляет неуважение к проповеди. Это при том, что проповедником был мой отец! И неважно, что Билл не мог сдержать свою сонливость вообще никогда, если ему приходилось сидеть где-то более-менее долгое время. И вот, пока он спал, я закипала, ерзала на скамейке, чувствуя себя  униженно, думала, как вообще могло случиться, что я вышла замуж за этого человека! В итоге решала, что он не заслуживает такой женщины, как я.

Но теперь я видела, что сама была не на высоте. Моя гордость отнимала одно из важнейших дел - поклонение Богу в собрании. Проблема была не в Билле, но во мне. Поэтому теперь, когда муж засыпал в церкви, я просто окуналась в молитву, пение, благодарение, переставала смотреть на него, но обращала взгляд на Бога. В результате, я стала уходить из церкви в радости, а не в гневе.

Вскоре и Билл заметил перемену. Он как-то сказал за воскресным обедом: «Кажется, в последнее время тебя стали вдохновлять богослужения. Я уже было начал переживать, что тебе не нравится проповедник». Моим первым порывом было объяснить ему, как много воскресных богослужений было из-за него испорчено. Но вместо этого я приняла его замечание без комментариев.

Много раз за годы супружества мне приходилось писать этот список снова. Я продолжала просить Бога простить мою раздражительность и неправильную реакцию, дать мудрости в браке. Через пятнадцать лет, когда Биллу исполнилось сорок девять, ему поставили диагноз «Болезнь Альцгеймера». Ему пришлось оставить работу. Теперь мне нужно было содержать семью, что стало для меня ночами и днями, полными тревог. Я видела, как он старался поддерживать в себе жизненно важные функции, это было таким подвигом в глазах его сыновей и в моих глазах тоже. Мы молились и читали Библию, так много раз спрашивали Господа «Почему?» . Мы переживали и разочарование, и гнев, и в конце - Божий мир.

Я глубоко сожалею, что очень часто я теряла терпение, хотя знала, что Билл не может не делать того, что меня раздражает. Я осознавала свою ответственность реагировать на все с любовью. Понимала, что Господь любит его больше, чем я.

Спасибо маме

Я благодарна своей матери за то, что она была духовным наставником для меня. Хотя ей, наверное, так хотелось все высказать, но она не выговаривала мне ничего и не читала лекций. Она направила меня к раскрытию истины, которая спасла мой брак. Если бы я не научилась терпеть Била в мелочах, то наши дальнейшие беды стали бы для меня непосильными.

Однажды наш сын пришел домой и сказал: «Мама, что мы будем делать, когда папа перестанет помнить нас?» Я ответила: «МЫ будем помнить его. Мы будем помнить его как отца, как мужа, будем вспоминать все хорошее, что у нас было». Когда сын ушел, ком возник у меня в горле. Я стояла и думала обо всем хорошем, что было в муже, в моей семье. Как ни странно, улыбку вызвали и мелкие детали, которые прежде так раздражали и долгие годы находились в списке «плохих» качеств.

Бекки Зербе, была замужем за Биллом 29 лет.

ПЕРЕВОД: www.christianitytoday.com
Відповідей на всі питання у вас ніколи не буде. Це – нормально. Не мучте себе. Але ніколи не обманюйте хворих, даючи їм фальшиві надії. Джиліан Берн.

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Олег_373 » 08 січня 2014, 22:34

я ,наприклад одружуюсь-бо зрозумів : жити егоїстично для мене -це втратити небо .не відчув я ,що зможу дальше сам спасатись... а оці всі приліплені труднощі-це для егоїстів зачіпки ! :no:

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення ShMariam » 08 січня 2014, 23:05

Олег_373 писав:я ,наприклад одружуюсь-бо зрозумів : жити егоїстично для мене -це втратити небо .не відчув я ,що зможу дальше сам спасатись... а оці всі приліплені труднощі-це для егоїстів зачіпки ! :no:

Так
:)
А я думала, Ви одружуєтесь, бо кохаєте. :D
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Олег_373 » 09 січня 2014, 00:02

ShMariam писав:
Олег_373 писав:я ,наприклад одружуюсь-бо зрозумів : жити егоїстично для мене -це втратити небо .не відчув я ,що зможу дальше сам спасатись... а оці всі приліплені труднощі-це для егоїстів зачіпки ! :no:

Так
:)
А я думала, Ви одружуєтесь, бо кохаєте. :D
та кохаю -бо як же без цього ? але я знаю чітко чого я хочу ,та які в мене можуть на цьому шляху виникнути труднощі- "0" ілюзій щодо майбутнього сімейного життя ! знаєте ,які в мене аргументи є супроти інших дівчат ?- моя найкраща,і дана мені Богом-я твердо в цьому переконаний ! ось такі будні !

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення ShMariam » 09 січня 2014, 08:33

Олег_373 писав:
ShMariam писав:А я думала, Ви одружуєтесь, бо кохаєте. :D
та кохаю -бо як же без цього ?
Я пожартувала :D
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
Олег_373
дописувач
дописувач
Повідомлень: 121
З нами з: 30 жовтня 2011, 20:51
Звідки: м.Калуш ,Івано -Франківської обл.
Контактна інформація:

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Олег_373 » 12 січня 2014, 01:05

але це реально мене підштовхувало до одруження ! мало що бракувало перейти в розряд "старих холостяків" ...я товаришую не одним з таких : вони переважно бояться питань про протилежну стать -бояться визнати себе слабким через свою потребу -от і потрапляють в замкнене коло ...найбільше дівчат шкода !

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення о.Олег » 13 січня 2014, 22:32

Олег_373 писав:але це реально мене підштовхувало до одруження ! мало що бракувало перейти в розряд "старих холостяків" ...я товаришую не одним з таких : вони переважно бояться питань про протилежну стать -бояться визнати себе слабким через свою потребу -от і потрапляють в замкнене коло ...найбільше дівчат шкода !

так- знаю, про що Ви
З повагою, о.Олег
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Sputnik » 20 травня 2014, 20:53

Справді корисний пост. Багато цікавих суджень та умовиводів.
Проте, коли сам починаю думати про такі речі, стає чомусь страшно...Навіть якось в голові не вкладається, як це все має бути :)
Якось прочитав фразу: "Каждый мужчина рано или поздно должен жениться. В конце концов, счастье - не главное в жизни!" :lol:
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
Тома
дописувач
дописувач
Повідомлень: 51
З нами з: 11 серпня 2013, 11:41

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Тома » 05 червня 2014, 14:55

Sputnik писав:коли сам починаю думати про такі речі, стає чомусь страшно...Навіть якось в голові не вкладається, як це все має бути :)


Ви просто врахуйте, що з одруженням розмір голови значно зростає, завдяки особливому додатковому простору Божественної шлюбної Благодаті. :)
Мар'ян Качмар, brat Martyn, Кипріян (Kyprijan), Тома...
«Коли-небудь потім» - небезпечна хвороба, котра рано чи пізно поховає ваші мрії разом з вами (Тімоті Ферріс).
Сайти: simport.org.ua; photography.kachmars.com; Скринька: home[пес]kachmars.com

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Sputnik » 05 червня 2014, 17:05

Дуже гарно сказали, ще й так по-філософськи, як я і люблю. Дякую Вам. :)
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення о.Олег » 05 червня 2014, 22:30

Sputnik писав:Дуже гарно сказали, ще й так по-філософськи, як я і люблю. Дякую Вам. :)

Ви японець? (в Балачку зазирніть :) )
ОООО
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

Sputnik
постійний дописувач
постійний дописувач
Повідомлень: 166
З нами з: 19 грудня 2011, 21:28

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення Sputnik » 07 червня 2014, 22:39

о.Олег писав:Ви японець? (в Балачку зазирніть :) )ОООО

Ні, на жаль, Хорват :)
Cogito, ergo sum

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення ShMariam » 29 вересня 2014, 18:39

Якщо тут тема про одруження як таке (судячи з останніх сторінок :) ), тут просто не можна не запостити цю статтю:

Любов без знеболювання

Код: Виділити все

Прагнення бути з іншою людиною і будувати з нею глибокий зв’язок не може базуватися на страхові перед самотністю, перед стражданням. Мотивація має бути принципово інакша: я мрію про те, щоби дати комусь почуття безпеки, щоби створити дім. Розмова з о. Мирославом Малінським, студентським душпастирем і ректором храму св. Матвія у Вроцлаві (Польща).

 

— Чому деякі люди залишаються самі, хоч дуже цього не хочуть?

— Це наслідок тривалого процесу антисімейного виховання. Міжлюдські зв’язки не представлені нам як щось найважливіше. Батьки не зацікавлені тим, яких друзів мають син чи донька, як у них справи з ровесниками, у школі чи вдома з братами й сестрами.

Дитина змалку чує, що повинна навчатися. Існує якась сліпа віра в те, що хороша освіта означає і хорошу працю. А хороша праця гарантує добрі заробітки. І якщо вже хтось матиме гроші, то не матиме жодних проблем. Коли син-підліток каже батькам, що має дівчину, а дочка, що має хлопця, то батьки не раз, замість радіти, кажуть: не займайся дурницями! Тобі вчитися треба!

— Ну бо вони вважають, що на дівчину і хлопця ще прийде час.

— А я питаю, коли той час прийде, якщо не тоді? Чому хтось із батьків не сяде біля своєї дитини й не скаже: розкажи мені про нього, про неї. Ким він чи вона є? Що ти відчуваєш?

Зараз я допомагаю двом подружжям, які розпадаються. Схема подібна. Дружини — лікарки, борються за спеціалізацію. Їхні чоловіки — порядні, освічені чоловіки з хорошим заробітком, які займаються домом і дітьми. Відвозять дітей до садочка чи школи, прибирають, готують, перуть і прасують. А дівчата кажуть, що вони потребують чогось більшого. Що ці чоловіки мало привабливі, перестали бути для них викликом.

У Євангелії читаємо: де скарб твій, там і серце твоє.

— І для них скарбом стала кар’єра?

— Так. Вони прямо кажуть: я не пожертвую собою заради сім’ї, не змарную всіх цих років навчання, всіх зусиль. Я хочу розвиватися.

— Світ трохи заперечує тому, що Ви кажете. Достатньо поглянути на форуми, що множаться ніби гриби після дощу. Молоді люди сидять на Фейсбуку, Gadu-gadu, їм важко відірватися від комп’ютера чи мобільного телефону. Вони постійно хочуть бути в контакті.

— Але чому віртуально? Бо їм цих контактів бракує. Це показує, як сильно не заспокоєна потреба у зв’язках і як її важко задовольнити у реальності. Всі соціологічні дослідження показують, що для 60-80% людей сім’я найважливіша у житті. Тільки що з того, якщо ми не навчилися зустрічатися одне з одним? Батьки не розмовляють із малими дітьми про те, як важливо будувати зв’язки з іншою людиною, яка важлива у житті дружба, як її формувати, як пройти кризу дружби.

Ми живемо у клаустрофобних родинах. У них немає місця для бабусі чи дідуся.

— Трохи за це ми боролися — щоб молоді подружжя могли функціонувати самостійно, без тещі, без тестя, за власний рахунок.

— Я виріс у домі, в якому була бабця, надзвичайно мудра і добра жінка. Скільки всього я від неї довідався, скільки вона зі мною розмовляла! А ми сьогодні захищаємося від мудрості старших людей, багатопоколінні сім’ї вимерли.

Бабуся в домі це такий вентиль безпеки: дитина посвариться з батьками, і є хтось третій, хто вислухає і допоможе зрозуміти ситуацію. Дім, загалом беручи, треба вміти вичарувати, створити. Сісти разом при столі, спільно з’їсти обід, знайти час для звичайної, вільної розмови. Ми рідко даємо дітям нагоду виразити, що вони думають, що відчувають, чим живуть. Ми постійно їх оцінюємо. А на додачу то ще обороняємося від болю, страждань — у нас шампуні, які не печуть очі, нам роблять знеболювання перед уколом...

Дозвольмо дитині пережити втрату — купімо їй морську свинку, яка здохне. Дозвольмо їй зазнати болю — нехай шампунь потрапить в очі й трошки пощипає. Нехай заболить цей укол, нехай буде побите це коліно...

— Щоб загартувати дитину?

— Щоб вона довідалася, що біль — неминучий, і звиклася з тим, що близький зв’язок з іншою людиною може приносити страждання.

— Любов нам радше не асоціюється з болем...

— Бо ми все ідеалізуємо. Бо ми погано розуміємо любов.

— Ви частіше зустрічаєте самотніх нещасливих дівчат чи самотніх хлопців?

— Безумовно, самотніх дівчат. Вони мають величезну потребу бути близько біля когось, сповнитися в материнстві. Вони під тиском.

— Цокає їхній біологічний годинник...

— І це напевно також. До цього ще додається потреба стати одним тілом із хлопцем, потреба величезної близькості, щоби він став другим я. Щоб він постійно був із нею і при ній. Щоб не їздив на роликах, не зустрічався з приятелями, не мав своїх знайомих. Тільки я. У такому склеєнні, у невпинній близькості ми неспроможні добре придивитися одне до одного. Аби могла постати любов, потрібна дистанція — але цього нас ніде не вчать, ніхто не займається наукою спілкування з іншою людиною. А якщо навчають, то під кутом корпоративної співпраці, бо там це вміння придасться.

— Ну і ось тридцятка за плечима, й він самотній, вона самотня. Він нещасливий, вона нещаслива. Приходять до священика, і....?

— І я не знаю, що їм сказати. Сам дивлюся й дивуюся. Щодня у нашому душпастирстві ми разом їмо обід. При столі сидить 30 чоловік, серед них троє самотніх дівчат і четверо самотніх хлопців. Кожен з них дуже прагне бути з кимось. І — нічого.

— Іскра не б’є?

— Іскра не б’є.

— Ви не можете їм якось допомогти?

— А що я маю зробити? Дати їм якусь католицьку віагру? Я пробую з ними розмовляти, зрозуміти, в чому полягає проблема. Вони бояться непередбачуваності ситуації, а входження у сімейне життя це ризик. До цього всього світ їм ще й підказує: спершу хороша праця, автомобіль, квартира, а потім уже хороше подружжя. А такий шлях становить причину величезних подружніх проблем. Він має своє помешкання, вона своє, і кожне з них — безліч власних звичок і навичок. І як їм раптом оце склеїти? Вона не матимуть природно створеної спільноти благ, не пройдуть разом через труд здобування чогось, боротьби за щось. Ті, кому по 22-23 роки, живуть у гуртожитку чи в орендованому житлі — як їх єднає ця спільна боротьба! Разом поборотися за життя, дійти до чогось від нуля, оце щось! Побоююся, що заборона батьками ранніх подружжів це велика помилка.

— А може, пізні подружжя то наслідок того, що молоді люди бачать довкола себе: ось подружжя розпалося, оте подружжя розпалося, ті в серйозній кризі, оті зраджують... ну і думають собі: а я так не хочу.


— Це правда, люди дуже бояться за свої подружжя, але за цим також стоїть «катехиза», проголошувана світом, що до подружжя треба дозріти й бути таким відповідальним, що, власне кажучи, ніколи й не оженишся. Але ж зрілою і відповідальною людина стає у бою. Закласти свою сім’ю це чисте божевілля. Сказати іншій людині: я буду з тобою до кінця життя, — це якесь безумство. Без цієї ноти шаленості, без закоханості, без рожевих окулярів цього зробити неможливо.

Мати дітей — теж величезний ризик: які вони будуть, чи здорові, чи ґречні, чи взагалі народяться? Ну й ті молоді люди бояться ризику — не бажають проблем, не хочуть цієї непевності. Вони не призвичаєні до болю, з тим шампунем, який не щипає в очах. Вони спроможні керувати великими корпораціями чи підприємствами, займають важливі посади, керують великими колективами, бо знають способи зменшення ризику, — а не мають відваги вирішити щось у своєму житті. Бо вони бояться, що їх це переросте, що вони не дадуть ради, що страждатимуть.

— Але настане такий момент, що повернення до порожнього помешкання почнуть заважати. Ніхто на тебе вдома не чекає, немає з ким перекинутися словом, немає з ким поділитися радостями, життя на самоті щоразу сильніше починає допікати. А у друзів уже свої сім’ї.

— Це трохи егоїстичне мислення: мені когось бракує, на мене ніхто не чекає, я не маю з ким порозмовляти. Цього, певно, замало, щоб закласти родину. Не можна використовувати іншу людину як пластир на свою рану. Прагнення бути з іншою людиною і будувати з нею глибокий зв’язок не може ґрунтуватися на страхові перед самотністю, перед стражданням. Мотивація має бути принципово інакша: я мрію про те, щоби дати комусь відчуття безпеки, щоби створити дім, у якому з’являться діти, де ми разом будемо жити. Якщо я мрію тільки про себе, це означає, що я заплутався у своєму егоїзмі. І, може, саме в цьому полягає причина моєї самотності.

Ми постійно чуємо від доморощених психологів: ти найважливіший, подумай про себе, потурбуйся про себе. Це обман, у який нам кажуть вірити. Тим часом наше життя має сенс тоді, коли ми живемо для когось.

— І, певно, тому такою популярністю користуються портали знайомств. Люди не хочуть бути самотніми...

— Я туди ніколи не заходив. Але серед учасників останнього дошлюбного курсу, який я провадив, більше половини познайомилися через інернет. Не бачу в цьому нічого дивного. Для молодих віртуальний світ це така очевидна реальність, аж їм і на думку не спаде, що можна щось перевірити у книжці.

— А Ви змогли би, як священик, порадити самотній нещасливій дівчині: створи собі профіль на якомусь порталі в інтернеті?

— Якщо вона приходить до мене, то напевно вже давно собі такий профіль в інтернеті зробила. Матримоніальні оголошення чи бюро існують від найдавніших часів; колись таку роль виконували свахи. І це зовсім не було таким уже дурним — третя особа завжди бачить нас інакше.

— Чи може наша віра нам підказувати, що самотність це план Божий щодо цієї конкретної людини? Чи може взагалі Господь Бог хотіти, щоби хтось був самотній?

— Христос говорить про три групи людей, нездатних до подружжя: одні такими вродилися, других люди такими зробили, треті — з огляду на Царство Боже. Якщо йдеться про дві перші групи, то ми сьогодні найчастіше думаємо про гомосексуалістів, тоді як до подружжя не надаються також люди, виховані егоїстами, егоцентриками, або вкрай безпомічні, непрактичні. Часто це нездатність, яка під впливом праці над собою, над своїм характером може відступити.

— А що з тими, хто не здатний до подружжя з огляду на Царство Боже?

— На мою думку, Ісусові не йдеться виключно про офіційних целібатаріїв у Церкві [які склали обітниці безшлюбності на руки єпископа, за офіційним ритуалом. — Прим. пер.], я вважаю, що цей простір ширший і не до кінця освоєний. Інколи зустрічаюся з людьми, які, на мій погляд, покликані до життя у самотності. Знаю таку жінку, вона вчителька. Дуже добре реалізується, свідомо живучи в самотності. Цей вид самотності, однак, повинен бути «для», а не «від», має бути скерований на благо інших людей. Тут ідеться про самотність з огляду на Царство Боже, тобто заради вищої ідеї, ніж просто спокійне життя на самоті. Це вид покликання, а не спосіб опанування небажаної і несприйнятої самотності.

— У небажаній самотності ще треба дати собі раду з тим, що як мене ніхто не хоче, то, певно, зі мною щось не так, у мені якась вада.

— Оце «ніхто мене не хоче» випливає з дуже різних приводів. Загалом, так, трапляються якісь вади, комплекси, невирішені проблеми з минулого, які навіть можуть вимагати терапії. Але дуже часто «ніхто мене не хоче» означає радше «я нікого не хочу». Ніхто не настільки хороший, щоб мені годився. Люди ставлять одне до одного дуже високі вимагання. І друга людина це відчуває.

— Серед самотніх — такі красиві жінки, освічені, інтелігентні. Й важко зрозуміти, чому вони самотні, кому їм не вдалося заснувати сім’ю, чому ними ніхто не зацікавився.

— Бо ті жінки, про яких Ви кажете, часто такі практичні, самодостатні, що чоловік відчуває себе біля них непотрібним. Він хотів би заопікуватися жінкою, дати їй почуття безпеки, захистити її. А якщо вона така досконала, то що він може їй запропонувати? Чоловік думає, дивлячись на таку досконалу жінку: аби вона мала бодай якусь слабкість, аби хоч чогось потребувала, мала якийсь маленький ґандж, — але ні, вона сильніша за мене.

— Деяких жінок так виховували: маєш бути самостійною, незалежною, самодостатньою, маєш розраховувати виключно на себе.

— Це не раз результат виховання самотніми матерями, які — з огляду на те, що їм у житті не пощастило — кажуть своїм донькам: на чоловіків спиратися сенсу немає. Ти повинна розраховувати виключно на себе.

— Що зробити, аби розумно пережити цю самотність, надати їй сенсу?

— Треба відповісти собі на запитання: для чого ти хочеш себе присвятити? Не для того, щоб тоді самому стало краще, але щоби хтось із тобою почувся краще?

Вистачить розпочати від найпростішого: від безкорисливих зустрічей, відвідин людини, яка мешкає поруч. Завжди стараюся закликати до цього моїх студентів: щоб вони пішли й познайомилися зі своїми сусідами, дали свій номер телефону. Не для того, щоби їм добре жилося, але щоб іншим добре жилося з ними. Треба зробити у собі такий коперніканський переворот: якщо всі зірки всесвіту крутитимуться довкола мене, то на мене чекає погана, зла, сумна самотність. Якщо я почну кружляти довкола іншої людини, якщо визнаю, що життя іншої людини також важливе, ба навіть важливіше від мого, — тоді відкриється простір зустрічі.

— Однак коли людина переживає таку небажану самотність, таку роками невислухану молитву, то зрештою можна образитися на світ, на людей, на Господа Бога.

— Певно що можна образитися і зосередитися виключно на тому, які ми нещасливі, як нам погано, яке все безнадійне. Але це не спосіб для розв’язання наших проблем.

Повторюваним рефреном цих молитов є слова: «Тебе просимо — вислухай нас, Господи». Ми маємо інтуїцію, що Бог нас слухає, що ми — люди, яких Бог вислуховує. Якщо Бог мене слухає, то хто я такий, що Він хоче мене слухати? Яку цінність я маю в собі?

Якщо маємо старий розбитий велосипед, то навіть не будемо брати його на замок на вулиці — хто його вкраде, якщо він не має жодної вартості?Але якщо цей велосипед гарний, добрий, нічогенький такий, то мало того що припнемо його ланцюгом до стовпа — ще й позиратимемо щохвилини, чи він там ще стоїть. Кожному з нас Бог дав приватну охорону в особі Ангела-хранителя. Яку ж я маю вартість, що Бог мене так цінує? Життя з іншою людиною може мені допомогти відкрити цю таємницю, але інколи шляхом до її відкриття є самотність.

Катажина Кольська, deon.pl

Переклад: www.credo-ua.org

http://www.family-institute.org.ua/novi ... annja.html

Чесно кажучи, тільки після її прочитання до мене дійшло, що небажання одружуватися - просто від страху. Ну, а бути боязузом, як відомо - негарно, нецікаво і просто некруто. :D
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281

Аватар користувача
ShMariam
Модератор
Модератор
Повідомлень: 4635
З нами з: 06 грудня 2008, 14:08
Звідки: Львів

Re: Будні сімейних відносин

Повідомлення ShMariam » 20 жовтня 2014, 20:46

Не зовсім до означеної теми (в заголовку), але цікаво про відносини, як вони складаються в окремих людей :crazy:. Тобто, як не складаються. :P
Шизоидный, нарцистический и невротический способы построения и завершения контакта.
В норме в каждом из нас в сбалансированном состоянии сосуществуют три линии развития личностных характеристик – невротическая (пограничная), нарцистическая и шизоидная. При акцентуации личности эти характеристики становятся чрезмерно выраженными особенностями, а при психопатии - гротескно выпуклыми странностями. Для иллюстрации я буду пользоваться метафорой, предложенной Данилой Хломовым в статье «Психодинамическая концепция личности»

Представьте себе трехголового Змея-Горыныча. Помните, как он разговаривал с Иваном-Царевичем? Вначале в переговоры вступала самая тревожная голова. Если она чуяла угрозу жизни, то толкала – будила - другую голову, более агрессивную и зубастую. Если двум головам не хватало ума разрулить ситуацию, они подключали третью – воплощение интеллекта и хитрости.

В соответствие с психодинамической типологией личности можно говорить о модальностях предъявления, или невротической, нарцистической и шизоидной формах контакта. В норме они взаимодополняют друг друга, делая опыт объемным и тем самым привлекательным. Но бывает так, что у человека чудовищно раздута одна из голов – например, нарцистическая невъебенность, и недоразвиты статегии поведения, связанные с осуществлением привязанности и любви. В таком случае мы можем говорить об уплощении опыта, его однообразии. Отдельный интерес представляют собой внутриличностные коммуникации голов. Например, человек с напряженной невротической потребностью в привязанности и любви слишком тревожен, чтобы сказать об этом внятно. Он может также не осознавать свою потребность, или вытеснять её из чувства ложного стыда. В таком случае невротическая голова безмолвно тычет в бок нацистическую, и в контакт предъявляется, например, агрессия. Формируется конфликт как единственно возможная форма близости. Или нарцистическая голова оценивает ситуацию как опасную для предъявления агрессии и в контакт идут смысловые потуги, или цыплячьие, бычьие и слоновьие дерьмо по Фрицу Пёрлзу.

Варианты построения и завершения контакта:

1) Невротическое залипание. В контакт предъявляется беспомощная часть личности: слабая, ущербная, с комплексом неполноценности. Жалуется, демонстрирует зависимость от другого человека, занимает по отношению к собеседнику вертикальную позицию («собака снизу»). Регрессирует, боится, не верит в свои силы и возможности. Заботлива и угодлива, изачастую заботы так много, что в ней можно задохнуться (или захлебнуться). Поведение навязчивое, ходит следом, звонит по 100 раз на день. Физически присутствует, а эмоционально и личностно «растворена» в партнёре, поглощёна его жизнью и не живёт своей: не понимает своих потребностей, не устанавливает личностных границ, не говорит «нет». Жертвует собой и с этого имеет свои выгоды. Например, эмоциональный шантаж – давление на чувство вины: «Я ради вас всю жизнь отдала, а вы!!»
В момент расставания из-за страха остаться одной не завершает контакт, «залипает» в отношениях, не даёт партнеру выйти из слияния. В терапевтической ситуации – затягивает время, не уходит вовремя, звонит в промежутках между сеансами.
2) Нарцистическое обесценивание. Предъявляется не истинное «я», а «чудесная галлюцинация»: улучшенный и выхолощенный вариант себя. Гламурное «я» (с) является защитной маской и формируется из страха быть разоблаченным. Опасность представляет возможность обнаружения страшно постыдных дефектов: несовершенства, несостоятельности и ничтожности. Требования к Другому также нереалистичны. Вначале он идеализируется, затем наступает горькое разочарование с наказанием за несоответствие. Завершение контакта – резкий, безжалостный разрыв и обесценивание отношений, что делает невозможным интеграцию опыта и присвоение себе достигнутого результата. Само понятие результата для нарцисса весьма специфично. После того, как нарцисс добился установления отношений, то, ради чего они устанавливаются (близость, дружба, любовь), перестаёт его интересовать. Это напоминает охоту не ради еды, а сугубо из спортивного интереса. Как только цель достигнута - дичь убита - можно её выбросить. Обесценивая другого, нарцисс грандиозно раздувается и заполняет собой всё пространство межличностных отношений: «я – всё, ты – ничто».
3) Шизоидный уход. Из-за ранимости и уязвимости открываться эмоционально для шизоидов небезопасно, и подлинные переживания они удерживают внутри. Вместо того, чтобы «прочувствовать, как», предпочитают «объяснить, почему». В контакт предъявляют продукты интеллектуальной деятельности: оценки, мысли, объяснения, гипотезы и рационализации. Часто словесный мусор – информационный шум – замутняет сознание настолько, что встреча становится невозможной. В своих выводах не опираются на переживания тела и души, а оперируют усвоенными нормами, правилами и стереотипами (интроектами), или фантазиями (проекциями), поэтому зачастую имеют парадоксальную, непредсказуемую логику. Из отношений уходят из-за непереносимости ситуации, внезапно бросают, говорят, как всё надоело, что устали и нет сил быть во всем этом.

Существует также нормальные отношения с гуманным завершением – постепенным замедлением и своевременным отпусканием, которое складывается из невротической заботы о ближнем, нарцистической любви к себе и шизоидной потребности в уединении.

А как вы завершаете отношения?
http://users.livejournal.com/_esina/566118.html
В кого що переважає?
Важливо!Може врятувати життя: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=97&p=56358#p56281


Повернутись до “Життя християнина”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей