Історії для душі

Євангеліє, розважання, проповіді, Житія, "історії для душі". Для читання, не для дискусій.

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2906
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 24 жовтня 2014, 14:39

Міра писав:Суть християнства за 30 секунд http://www.kulturologia.ru/blogs/211014/21886/
:good:

Я бачив то. Цікаво! :)
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2906
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 31 грудня 2014, 20:00

На Рождество 1914 г. британские войска во фронтовых окопах услышали, как немцы поют «Тихая ночь» (Stille Nacht). Британцы стали им подпевать. Солдаты с обеих сторон осторожно выбрались из окопов и подошли к нейтральной полосе. Они пожимали друг другу руки, обменивались сигаретами и фотографировались на память. Шотландцы играли с немцами в футбол, обозначив ворота солдатскими шлемами. Немцы выиграли со счетом 3:2. Однако праздник подошел к концу. Вновь обменявшись рукопожатиями, солдаты неохотно вернулись в свои окопы и скрепя сердце взяли в руки оружие. Братание с врагом было запрещено. Больше такого до конца войны не повторялось.



Руперт Колли Первая мировая война. История за час
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Аватар користувача
Olya
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 385
З нами з: 25 лютого 2009, 08:50
Звідки: м.Івано-Франківськ

Re: Історії для душі

Повідомлення Olya » 15 квітня 2015, 12:08

Покликання для бабусі.
В одному селі жила одна бабуся з дідусем – дітей вони не мали, та весь вік прожили, як кажуть «душа в душу», але настав час, коли дідусь відійшов у вічність, а бабуся залишилася сама, тримаючи і надалі в господарстві дві корови. Одного разу через село йшов юнак і попросився до бабусі на нічліг. Старенька радо зустріла гостя, за вечерею бабуся розговорилася з хлопцем , дійшла до теми про покликання і дізналася, що юнак хоче стати монахом, а перед цим здійснює паломництво до святого місця.. Бабуся також розповіла про своє нелегке життя, про роки війни і важку працю. Хлопець, слухаючи бабусю, запитав: «Ви прожили важке життя, напевно зараз настав час трохи відпочити та коли я заходив до вас запримітив, що сусіди пригнали вам дві корови з пасовища, навіщо вони вам? Ви живете одна...». На що бабуся відповіла: «Та де одна. Он за горбком живе багатодітна сім'я, діточок багато, тому й допомагаю їм молочком і сметанкою, а там далі по вулиці живе вдова з двома малими діточками, а там - інвалід.. Я кожного ранку відношу молочко тим, кому найбільше потрібно… Та й буду тримати корівки, доки зможу, тому що поки я комусь потрібна, доти я не буду ніколи сама». Проходив час, той чоловік став монахом, а згодом і священиком, він часто згадує цю добру бабусю і в проповідях про покликання завжди наводить її приклад .

І дійсно, іноді покликання не потрібно шукати в великих ідеях чи справах, а озирнутися довкола і подумати, що ми могли б зробити ближнім, використовуючи те, чим обдарував нас Господь...
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.(Прип. Соломона 16:9)
Все буде добре!!!

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 11 червня 2015, 16:03

Напишу вірш мами про братика... вірші в неї вистраждані серцем
Зображення
на фото мій брат, на війні(
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 15 вересня 2015, 16:56

Зображення
Божий лікар -Феофіл Яновський

За сорок п'ять років лікарської практики в Києві Яновський не відмовив у допомозі жодному пацієнтові, він приїжджав до хворого в будь-яку погоду і в будь-який час доби, не брав гроші у бідних, студентів і священнослужителів. Якщо у людини не було коштів, щоб купити ліки, Яновський купував йому ліки сам. Іноді йому доводилося утримувати цілі родини, поки їх годувальник через хворобу не міг працювати. У лікарні він наймав для малозабезпечених хворих доглядальниць. У результаті він сам жив дуже скромно, незважаючи на професорство і численні наукові звання...

Історія про неймовірного українського лікаря http://www.sguschenka.com/02-yanovskiy
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 23 вересня 2015, 13:44

Зображення

http://ofigenno.cc/pyat-detey-za-god
Історія, після якої теплішає на душі! Як Бог благословляє!
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Wolodymyr
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 282
З нами з: 20 серпня 2015, 20:30

Re: Історії для душі

Повідомлення Wolodymyr » 25 вересня 2015, 15:15

От супер.

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2906
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 30 вересня 2015, 23:25

Міра писав:Зображення

http://ofigenno.cc/pyat-detey-za-god
Історія, після якої теплішає на душі! Як Бог благословляє!

Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру :)
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 21 жовтня 2015, 10:17

Найпрекрасніше, що є в цьому грішному світі :Rose:
12 історій в фото

http://storyfox.ru/post/vsya-krasota-ro ... ografiyah/

Зображення
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 08 березня 2016, 19:14

Історія, від якої плачеш...

В УКРАЇНИ Є СВОЯ ДЖАННА БЕРЕТТА МОЛЛА

"Я молю Бога тільки про одне, якщо Він хоче забрати в мене дитину, то нехай разом з нею забере і мене. А якщо тільки мене, то нехай хоч для Тебе залиши дитину – плід нашої любові. Я так хочу виносити для Тебе нашу дитину, мені вистарчило би хоч раз подивитись на неї. Я знаю, що синочок буде схожий на Тебе. Якщо Бог дозволить її народитися і забере мене до Себе, то не звинувачуй себе і живи для нашого сина, а я на небі буду в Бога просити за ваше здоров’я."
http://catholicnews.org.ua/v-ukrayini-i ... etta-molla
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 08 квітня 2016, 19:59

Нік Вуйчіч виступив в Києві http://womo.com.ua/nik-vuychich-kogda-m ... aet-menya/
Який він молодець!!!
Без рук и без ног нелегко, но хуже — иметь инвалидное сердце.

У меня в шкафу припасена пара туфель на всякий случай, потому что я видел чудеса. Но часто Бог не исцеляет тело, потому что хочет исцелить нашу душу. И знаете что? Если я не получу в жизни чуда, я могу сам стать чудом для кого-то другого.

Держитесь за жизнь. за веру, и вас вновь вынесет наверх!
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Аватар користувача
andrivovk
старець
старець
Повідомлень: 2906
З нами з: 09 січня 2010, 16:49
Звідки: леополіс

Re: Історії для душі

Повідомлення andrivovk » 07 травня 2016, 20:00

Уривок із книги, написаної за реальними подіями. Автор описує свої пригоди в концтаборах НКВД. Оскільки тепер Пасхальний час, а незабаром і інше "свято" - дєнь пабєди, то ця історія якраз буде доречною зараз. Просто хочеться сказати, що інколи і тут буває справедливість. Христос Воскрес !

Последний этап

Это случилось уже в тысяча девятьсот сорок втором году. Это было в Кавказских горах под Нальчиком, где находился громаднейший концлагерь НКВД. И были в нем заключены тысячи рабочих, крестьян, интеллигенции. Они строили военную дорогу через высокие утесы и глубокие пропасти, а в руслах рек промывали золотоносный песок. Каторжный труд выматывал и изнурял голодных и деморализованных людей до последней степени… Но то были уже не люди, а живые трупы, обмотанные черными тряпками, тяжелой нуждой и безнадежностью… И вывозили их каждое утро за зону и, как какую-то падаль, сбрасывали в яму и присыпали известью… А живых, которые не успели погибнуть, палачи гнали на работу и, подталкивая прикладами и штыками, кричали на них:
— А ну, контра, давай выходи!
— Это тебе не у тещи на блинах, а на строительстве НКВД!
— Дорога и золотой песок!
— Сталинская перековка и высокие проценты выработки!
— Давай-давай!
А которых не могли уже «давать» и измученные падали на работе, тех пристреливали по дороге в лагерь или же привозили в Санчасть, откуда их на следующее утро выбрасывали в «братскую» яму…
Это была каторжная работа имени Сталина. А с запада надвигался фронт и неутешительные вести для большевиков… На плакатах и по радио, в приказах начальства и прорабов — везде только и были слышны неумолимые и жестокие требования:
— Дорога и золотой песок!
— Золотой песок и дорога!
— Давай-давай!
Для начальства НКВД — награды и ордена, а для заключенных мучеников — страдания и смерть от пули энкаведиста или же от истощения на грязных нарах в бараке.
Когда же фронт перевалил через Кубань и в горах загудела немецкая канонада, а на горизонтах Нальчика загорелись величественные и грозные пожарища, НКВД засуетилось и в спешном порядке начало расстреливать несчастных. Почти две тысячи было уничтожено в течение последнего месяца. А потом на лагерь обрушилась страшная весть, что Сталин приказал уничтожить всех заключенных, концлагерь сжечь, а энкаведистам отступать в Грузию. И сразу в лагере потухло электричество, не стало воды, перестали готовить пищу, запретили хождение по лагерю. А еще через два дня разнесся слух, что концлагерь оцеплен войсками НКВД и на следующую ночь начнется расправа. Смерть раскрыла свои крылья, повисла над лагерем и страшной тишиной стала пытать мучеников…
— Смерть!
Верующие в темных углах бараков стояли на коленях и изливали из своих измученных сердец последние молитвы.
И случилось чудо! И заговорили громы вокруг Нальчика, и вспыхнули грозными молниями над самым городом и концлагерем, и спустились из-за туч немецкие парашютисты, и принесли мученикам ответ на их молитвы… И был окружен отряд НКВД, и взяли его в плен, и освободили мучеников. А на утро следующего дня был суд над палачами.
Вывели заключенных из лагеря, выстроили их под горой, а потом вывели к ним из лесу связанных семьсот энкаведистов, поставили перед ними и переводчик скомандовал:
— Смирно!
И сразу наступила жуткая тишина… Полуденное солнце вышло из-за гор и заиграло на листьях деревьев и на черных лицах людей… Природа тоже молчала и казалось, что и она сегодня будет свидетельствовать против красных людоедов, для которых настал последний суд.
Прошли секунды, может быть, минута… Тишина стала еще более напряженной. Казалось, что вот-вот она взорвется страшным громом и сметет с лица земли все человеческие злодеяния, все невыплаканные муки и скорби людей… Но подошел немецкий танк и из него вышел полковник. Он подошел вплотную к заключенными громко спросил:
— Вы знаете этих людей?
— Знаем! — выкрикнула человеческая масса.
— Это ваши палачи?
— На-а-а-а-а-ши-и-и-и! — еще громче и отчаяннее крикнули мученики и сразу же затихли.
— Переводчик, скажите несчастным, чтобы они — несколько человек вышли вперед и от имени всех вынесли свой приговор.
Вышел старенький священник, перекрестился на небо, набожно и приветливо взглянул на полковника, потом на своих вчерашних палачей, затем поднял кверху свои худые, словно две тонкие палки, руки и последним голосом выкрикнул заключенным:
— Христос Воскресе!
— Христос Воскресе!
— Христос Воскресе!
Последний выкрик зацепился за рыдания и оборвался в горле старика.
Он побледнел, зашатался и упал на землю…
То не море стонало и билось о каменные утесы берега… То не буря ревела в ущельях и пропастях Кавказских гор… То тысячи мучеников ответили своему соузнику-брату:
— Воистину Воскресе!
— Воистину Воскресе!
— Воистину Воскресе!
— Вас ист дас?
— Это их пасхальное приветствие!..
Кто-то громко рыдал и проклинал палачей… Другие счастливо всхлипывали и в радости обнимались друг с другом… Казалось, что море ревело, стонало и билось в сердцах освобожденных узников…
— Смирно!
— Смерть им! — еще выкрикнул кто-то сзади и сам свалился без памяти на землю…
— Начальство посадить на кол, а остальных расстрелять!
…полковник...коротко скомандовал:
— Автоматчики! Выполните приговор!
…Расходились бывшие заключенные с этого проклятого места, получив на пять дней питание. Приветствовали друг друга пасхальным приветствием:
— Христос Воскресе!
— Воистину Воскресе!
— Вы куда направляетесь?
— К семье на Украину… А вы?
— А я — в Орел.
— Ну, до свидания!
— До свидания!


Джерело - Кристус Петрус - Узники коммунизма (до речі мені вся книга дуже сподобалася)
Хороші релігійні книги по теології, біблеїстиці http://esxatos.com/books

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 07 липня 2016, 19:22

Вразило. Оце Людина

http://storyfox.ru/post/15-let-etot-muz ... eroyatnoe/

Код: Виділити все

Тонг Фуок Фук из Вьетнама показал всему миру, что на самом деле значит бескорыстие. Все началось в 2001 году, когда его жена забеременела.
Сидя в коридоре больницы, Тонг заметил, как беременные женщины входят в кабинет, а выходят из него в слезах. И без ребенка.
Смысл произошедшего дошел до него не сразу. Тонг не понимал, как можно убить собственного малыша. Убить и даже не похоронить его по-человечески.
Ситуация невероятно тронула сердце Тонга. На свои собственные деньги строитель решил купить землю под горой Хон Том, где бы он мог хоронить малышей, жизнь которых оборвалась, так и не начавшись. Получив разрешение из госпиталя, Тонг похоронил более 10000 малышей в первые пару лет.
Однако истинной целью вьетнамца было совсем другое. Тонг надеялся, что беременные женщины, посетив кладбище, не захотят больше избавляться от собственных детей.
Идея удалась: через некоторое время матери, которые из-за материальных трудностей не могли обеспечить своему ребенку будущее, начали обращаться к Тонгу за помощью.
Ответ мужчины поразил всех до глубины души. Тонг согласился взять в свою семью всех нуждающихся детей. На кладбище, когда-то наполненном печалью и горестью, был построен дом, ставший родным для более 100 малышей...
...
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33

Міра
активний учасник
активний учасник
Повідомлень: 339
З нами з: 25 лютого 2013, 09:52
Звідки: Львів

Re: Історії для душі

Повідомлення Міра » 26 липня 2016, 11:21

Дуже гарна історія http://www.credo-ua.org/2016/07/162411 "Дитини не буде. Можете лікуватися хоч 40 років"
Вона точно пам’ятає мить осяяння, коли зрозуміла, що всі лікарі світу не допоможуть, бо єдиним, хто дає життя, є Бог. І коли вона сказала Йому: «Нехай буде, як Ти хочеш, я прийму будь-яке Твоє рішення». Поворотний момент, коли людина дає Богові вільну руку.


Це все так. Я сама то пережила.
Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.
Лк.17,33


Повернутись до “Добре Слово”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість