СЬОГОДНІ: Літургія СЛОВА

Євангеліє, розважання, проповіді, Житія, "історії для душі". Для читання, не для дискусій.

Модератори: Just_me, viter, Artur, ihor

Аватар користувача
о.Олег
Адміністратор
Адміністратор
Повідомлень: 9691
З нами з: 29 вересня 2009, 12:53
Звідки: м.Львів

СЬОГОДНІ: Літургія СЛОВА

Повідомлення о.Олег » 25 липня 2012, 11:33

Запрошуємо ОБГОВОРИТИ

25 (12) липня
Ап. – 1 Кор. 145 зач.; 10, 12-22.

12. Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. 15. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? 17. Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі. 18. Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20. Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього?

Єв. – Мт. 68 зач.; 16, 20-24.

20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. 21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23. Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.


надаллі пропонуємо заходити у відповідну сторінку на нашому сайті
"Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13).

zvonar Yuriy
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 14 березня 2013, 09:42

Re: СЬОГОДНІ: Літургія СЛОВА

Повідомлення zvonar Yuriy » 05 серпня 2013, 16:36

А ви правило до причастя вичитали? – Ні. Проте, я молився ним.

Зображення

А ви правило до причастя вичитали? – Ні. Проте, я молився ним.

А ви в церкву ходите? – Ні. Проте, я ходжу створювати її.

Так, може ви і не сповідаєтеся? – Ні. Проте, я каюсь.



Роздуми над Каноном до причастя



Пісня 1

Ірмос:

Приходьте люди, заспіваймо пісню Христу Богові,

Котрий розділивши море, напутив людей і вивів їх

із неволі єгипетської, чим і прославився



«Приходьте люди…»

Перше питання: «Хто и Куди зве»?

Хто? –


Якщо я стою на повечір’ї напередодні причастя і співаю разом із церквою, то зве церква, а я доєднавшись до зібрання, внутрішньо поєднавшись з ним, зву в унісон з тими, хто поруч. Це я, як частина церкви, як її учасник, як неповторний член церковного тіла, від себе особисто, але в якості члена церкви і в той же час від всієї церкви призиваю доєднатись до мене, до нас. Проте, хоча ініціатором призивання є, в тому числі і, я, але не я автор. Автор – церква. Автор – ті, хто був до мене, той хто перший призвав. Автор Той, хто започаткував та заповідав.

Якщо я молюся на самоті дома, то все одно я призиваю прийти, не як відокремлена особистість, а як член церви. Призиваю я – особистість, яка прийняла церковний призив в незмінному стані, як свій власний. Я не думаю ні про кого, хто ще призиває, але всі ми, які призивають, складаємо невидиму цілісність, яка разом призиває: «Приходьте…».

Призиває той, хто знає, що призивати можна. Не віруючий або іновірний свідомо призивати не може. Такий не знає куди і навіщо призивати.

Я і Церква. Я є частиною Христової церкви, де Христос є головою. Але здійснюю свою належність до цієї великої містичної церкви через маленьку парафію села Соколове при Свято-Успенському храмі.

Куди? –

Той хто зве – знає куди призиває. Хоч я і призиваю заспівати пісню, але ця пісня не є головною подією на яку я призиваю. Пісня є нібито моїм проявом почуттів до події, на яку я призиваю. А ця подія – це причастя Тіла і Крови Ісуса Христа. Я не призиваю окремо поспівати, я призиваю причаститись, хоча шлях до причастя пропоную прикрасити співом.

Я призиваю причаститись в церкві. Запрошую на Тайну вечерю Господню у всі місця, де ця вечеря відбуватиметься. Але одночасно запрошую на цю Святу вечерю і в наш сільський храм, в який і сам йду.



«Приходьте люди…»

Питання друге: «Кого я зву?», «Хто саме ці люди, до яких звернений мій призив?».

Мені спочатку здавалось, що запрошуються на Господню трапезу всі люди, без виключення. Церква і я разом із нею щиро запрошуємо до життя вічного в Царстві Небесному і вірного, і іновірця, і невіруючого. І це так, але в узагальненому розумінні. Ми, вірні Христові, завжди бажаємо кращої долі всім людям на землі, кращої долі, в першу чергу, там, на небі. І як свідки Христові, брати і сестри Христові власним життям несемо це запрошення до Христа, до життя вічного з Ним.

Але я співаю канон до Причастя напередодні власного причастя, яке відбудеться в часовому просторі прив’язаного до місцевості, тобто, завтра о 9 ранку в Соколівському Свято-Успенському храмі, а також по інших службах і храмах. Це означає те, що не віруючі та іновірці, при наймі, спочатку повинні охреститись, а для хрещення повинні виявити бажання, тобто, церковною мовою бути оглашенними.

І ось цим центральна, стержнева частина запрошення зміщується на користь моїх братів і сестер у Христі, а не на взагалі всіх людей. Я запрошую в першу чергу не когось уявного, а конкретних парафіян власного приходу, які зі мною складуть то містичне тіло Христове, містичну Церкву Христову і не де-небудь не відомо де, а, саме, в нашому реально-конкретному сільському храмі. Інші з інших приходів запросять своїх. А ось запрошення до невіруючих або іновірців відбувається як загальне, а не конкретне. Це як би призив – йдіть до Христа і ви отримаєте те, що ми – Християне отримаємо вже завтра о 9 ранку. Для вас теж ця уявність і загальність може перетворитись у конкретику, якщо ви подолаєте свій попередній індивідуальний шлях приходу до Тіла і Крові Христа.



Далі може буде…

zvonar Yuriy
гість
гість
Повідомлень: 6
З нами з: 14 березня 2013, 09:42

Re: СЬОГОДНІ: Літургія СЛОВА

Повідомлення zvonar Yuriy » 06 серпня 2013, 12:12

А ви правило до причастя вичитали? – Ні. Проте, я молився ним. Частина 2

Зображення
А ви правило до причастя вичитали? – Ні. Проте, я молився ним.
А ви в церкву ходите? – Ні. Проте, я ходжу створювати її.
Так, може ви і не сповідаєтеся? – Ні. Проте, я каюсь.


Роздуми над Каноном до причастя
Частина 2


Пісня 1
Ірмос:
Приходьте люди, заспіваймо пісню Христу Богові,
Котрий розділивши море, напутив людей і вивів їх
із неволі єгипетської, чим і прославився


«… заспіваймо пісню Христу Богові, котрий розділивши море, напутив людей і вивів їх із неволі єгипетської, чим і прославився»
Для чого запрошуємо? – Заспівати пісню Христу Богові.
І ось тут для розуміння важливості та особливостей майбутнього співу, в першу чергу, постає необхідність розважання та правильного розуміння не стільки головної Персони в ім’я Якої, все відбуватиметься, а тої обставини, яку ця Персона здійснила. Тієї обставини, яка для мене чомусь мене дуже важлива, що саме її я згадую в своєму запрошенні. Не якусь іншу здійснену цією Персоною дію, а саме цю. Я навіть, радісно стверджую, що саме ця обставина не тільки прославила цю Персону, а й дала мені право її (обставину) згадувати для запрошення людей на Причастя, яке завтра відбудеться.
І так, переходимо до обставини: «Котрий розділивши море, напутив людей і вивів їх із неволі єгипетської».
Згадана обставина відбулась за 6-8 століть до народження Ісуса Христа. Тайна вечеря відбулась та заповідана нам самим Ісусом Христом під час Його земного життя. А подія на яку я зарошую відбудеться завтра, через 2 тисячоліття після Ісуса Христа. Так, чим подія 6-8 сторіччя до народження Ісуса Христа розкриває подію, на яку я запрошую зараз, на початку третього тисячоліття після народження Ісуса Христа?
Це питання змушує мене уявити обставини в яких опинився єврейський народ під час виходу із Єгипту.
Перед тим, як Господь розділив Червоне море єврейський народ опинився, з людської точки зору, в дуже кризовій ситуації: і в смертельно-небезпечній, і в безвихідній. Після створених чудес перед фараоном Мойсею вдалось переконати євреїв вийти в похід із єгипетського рабства. Єврейський народ слухняно дістався до Червоного моря і …. А що далі? – А далі – «тупік».
Спробую описати ситуацію.
З точки зору географічного розташування Єгипту, кордони якого омиваються Червоним морем Мойсей привів людей в місце, яке зовсім не нагадувало Землю Обітовану, а нагадувало безводну та без рослинну пустелю та непрохідне Червоне море. Запаси їжі у людей повільно споживались, а кораблів, щоб перепливти море не було. Деревини зробити плоти не має де взяти, та на поповнення запасів їжі та води можна не розраховувати – пустеля.
Коли фараона сповістили проте, що євреї вийшли, то не забули повідомити, що вони нібито заблукали, тому що пішли не обходити море по сущі, де є, хоч якась, надія про вихід. А прийшли до місця власної загибелі від голодної смерті.
Серце фараона зачерствіло і він очолив війська, щоб помститись та повернути бунтівливих рабів.
Уявіть собі стан євреїв на березі Червоного моря без жодного плавзасобу з одного боку та стовпу пилу від колісниць озброєного війська фараона, який душе швидко наближається із іншого боку. Вліво та вправо нескінченна пустеля.
І що євреї? – Вони взроптали! Проте, головне не це. А те, що для них ці обставини були повною безвихідною ситуацією, яку ніхто з людей не здатен розв’язати. Безвихідність становила місцевість – не має куди йти, чим пливти та що їсти, а також обмежувалась часом – не було, коли обдумувати, що робити далі.
Розділення моря було не просто чудо. Для єврейського народу – це був вихід з безвихідної смертельно-небезпечної ситуації, яку жодна людина не здатна розв’язати.
Далі, «напутив людей» - це не просто показав шлях розділенням моря, а це ще вклав рішучість та мужність йти, коли з лівого та з правого боку стоїть постійна небезпека повернення хвиль, які щойно чудно та невідомо як розступились. Хоча, мені здається, що мужності та рішучості було б набагато менше, а ропоту більше, якби не фараон із військом.
«І вивів їх із неволі єгипетської». Чому виходом з землі єгипетської вважається саме перехід Єврейського народу через Червоне море, а не перший день походу, колі всі вийшли з населених пунктів Єгипту і ввійшли в пустелю? Думаю тому, що залишався фараон, який мав бажання, претензію на власність та відповідні силові ресурси повернути євреїв. І ось, коли ця небезпека була подолана, лише тоді відбувся вихід із землі єгипетської. Хочу додати, що вихід з землі єгипетської не можна ототожнювати з отриманням землі обітованої. У євреїв ще попереду 40 років подорожей з шляховказівником (вогненний та пиловий стовп) та манною до тієї землі.
Так чому, коли я завтра йду до причастя, я згадую вищезазначені події? Яку роль вони мають відігравати в моїй участі у Тайній вечері завтра в 2013 році? Яку саме неподолану перепону зараз для мене особисто та тих кого я запрошую подолав Ісус Христос під час Свого земного життя?
Хто той фараон, який женеться за мною сучасним, має непоборне бажання повернути мене та перед яким я безсилий? Яким чином я буду виведений із землі єгипетської під час завтрашнього причастя?
Моя відповідь – це СМЕРТЬ. Що я ніколи не здатен подолати в моєму земному житті так, це смерть. А також причину з якої смерть стала можливою для мене – це ГРІХ. Ось мої безвихідна перепона та маючий права та силу фараон: смерть і гріх.
Ось що робить Ісус Христос на Хресті – Він долає мою смерть та змиває її причину мій гріх. І в той час коли я обираю причастя, я обираю Христа, приймаю Його безцінний дар.
Христос Бог як тоді в пустелі та і зараз в храмі спасає людей та долає ворога ЧИМ І ПРОСЛАВЛЯЄТЬСЯ.
А єдиною умовою для цього спасіння для нас це – прийняття дару. У євреїв це виявилось, що вони все ж таки перейшли через море, а у мене в тому, що я причастився.
Ось, тепер я не дивуюсь, чому написано Христос Бог, а не Ісус Христос або Отець Небесний. Це Господь у Трьох особах – є нам Христом, Царем, Месією.
І ось лише тепер можна повертатись до «… ЗАСПІВАЙМО ПІСНЮ Христу Богові»
Далі можливо буде…


Повернутись до “Добре Слово”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей